Дата документу 22.04.2025Справа № 554/2743/24
Провадження № 1-кс/554/5707/2025
22 квітня 2025 року м. Полтава
Слідчий суддя Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у судовому засіданні клопотання старшого слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Полтаві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_6 погоджене прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Санкт-Петербург, громадянина України, українця, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей та дружину, військовослужбовця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст.365 КК України, по матеріалам досудового розслідування № 12024170500000609, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.03.2024 року,-
Слідчий звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , яке мотивує наступним.
Першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Полтаві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12024170500000609 від 13 березня 2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч.2 ст. 162, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 365, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що наказом начальника Центру спеціальних операцій боротьби з тероризмом, захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів Служби безпеки України
№ 168-ВС/дск від 24.11.2023 року майора ОСОБА_4 призначено на відповідну посаду в підрозділах Служби безпеки України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про Службу безпеки України», Служба безпеки України - державний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України.
Статтею 2 вказаного Закону на Службу безпеки України покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці.
Крім того, статтею 5 вказаного Закону, діяльність Служби безпеки України здійснюється на основі дотримання прав і свобод людини. Органи і співробітники Служби безпеки України повинні поважати гідність людини і виявляти до неї гуманне ставлення, не допускати розголошення відомостей про особисте життя людини. У виняткових випадках з метою припинення та розкриття державних злочинів окремі права та свободи особи можуть бути тимчасово обмежені у порядку і межах, визначених Конституцією та законами України.
Неправомірне обмеження законних прав та свобод людини є неприпустимим і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.
Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» правоохоронні органи - органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, Бюро економічної безпеки України, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.
Таким чином ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді в Службі безпеки України, маючи звання «майор», та відповідно п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів» являючись працівником правоохоронного органу, діючи всупереч зазначених вище Конвенції, Конституції України та законів та нормативно-правових актів, вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин:
Так, на початку 2024 року між ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з одного боку, та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з іншого боку, виник спір з приводу подальшого місцезнаходження та фактичного місця проживання їхньої спільної родички ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка на той час мешкала в будинку родини Зарудських, за адресою: АДРЕСА_3 .
В березні 2024 року, більш точну дату та час встановити не виявилось можливим, у ОСОБА_7 та ОСОБА_8 виник спільний злочинний умисел, направлений на незаконне проникнення до домоволодіння родини Зарудських, за адресою: АДРЕСА_3 , з метою забрати з вказаного домоволодіння ОСОБА_11 та в подальшому відвести її мешкати до іншого домоволодіння.
З цією метою ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , усвідомлюючи наявність конфлікту із родиною Зарудських, які добровільно не збиралися йти на поступки щодо зміни місця мешкання їх бабусі - ОСОБА_11 , вирішили організувати незаконне проникнення до житла родини Зарудських, а також незаконне позбавлення волі ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
З метою реалізації вказаного злочинного умислу ОСОБА_7 та ОСОБА_8 звернулись до знайомих військовослужбовців Служби безпеки України, а саме майора ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , майора ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також ще однієї невстановленої в ході досудового розслідування особи.
Згідно попередніх домовленостей ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , та військовослужбовці Служби безпеки України майор ОСОБА_12 , майор ОСОБА_4 , а також ще одна невстановлена в ході досудового розслідування особа, мали забезпечити фізичне проникнення до домоволодіння родини Зарудських, за адресою: АДРЕСА_3 , не допустити та можливо припинити будь-яких фізичний спротив з боку ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , а також забезпечити подальший вивід ОСОБА_11 за межі вказаного домоволодіння ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Реалізуючи спільний злочинний умисел, направлений на незаконне проникнення до житла родини Зарудських, а також незаконне позбавлення волі ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , військовослужбовці СБ України майор ОСОБА_12 та майор ОСОБА_4 , а також невстановлена в ході досудового розслідування особа, 13.03.2024 близько 14 год. 15 хв. прибули до домоволодіння родини Зарудських, за адресою: АДРЕСА_3 , в якому знаходились ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
Далі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , незаконно проникли на територію домоволодіння родини Зарудських через металеву калитку, яка розділяє будинки
АДРЕСА_4 та АДРЕСА_3 , після чого відкрили з середини парадну калитку території домоволодіння АДРЕСА_3 та впустили на зазначену територію військовослужбовців СБ України майора ОСОБА_12 та майора ОСОБА_4 , а також ще одну невстановлену в ході досудового розслідування особу, які в цей час очікували на ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на вулиці за межами будинку, при цьому були вдягнені у камуфльований одяг, без знаків розпізнавання, на головах мали балаклави, які закривали їх обличчя, а також були озброєні вогнепальною зброєю.
Незаконно проникнувши таким чином на територію домоволодіння родини Зарудських, за адресою: АДРЕСА_3 , вказані особи наблизились до вхідних дверей вказаного будинку, які були зачинені зсередини.
Виявивши зачиненими двері будинку, ОСОБА_7 постукав в них, а інші учасники сховались з боку від дверей, щоб їх не помітили. Почувши стук у вхідні двері, ОСОБА_9 виглянув у вікно та помітив на своєму порозі ОСОБА_7 , який просив відкрити йому двері та поспілкуватись.
Після того, як ОСОБА_9 відчинив вхідні двері, до будинку відразу ввірвались військовослужбовці СБ України майор ОСОБА_12 , майор
ОСОБА_4 та ще одна невстановлена в ході досудового розслідування особа, які були вдягнені у камуфльований одяг, без знаків розпізнавання, на головах мали балаклави, які закривали їх обличчя, а також були озброєні вогнепальною зброєю, та які, з метою створення уявності законності своїх дій, психологічного подавлення, недопущення та можливого припинення фізичного спротиву з боку ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , представились працівниками правоохоронного органу.
Слідом за вказаними особами до будинку зайшли ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Далі військовослужбовці СБ України майор ОСОБА_12 , майор
ОСОБА_4 та ще одна невстановлена в ході досудового розслідування особа, застосовуючи фізичну силу завели ОСОБА_9 та ОСОБА_10 до приміщення кухні, повалили їх на підлогу обличчям до низу, після чого зв'язали їм зап'ястя рук позаду спини полімерними стяжками та почали утримувати в такому положенні, позбавивши таким чином ОСОБА_9 та ОСОБА_10 всупереч встановленому Конституцією України права на свободу в частині вільного пересування, чим фактично позбавили їх волі.
В цей час ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , впевнившись, що ОСОБА_9 та ОСОБА_10 не зможуть чинити активний фізичний спротив через дії присутніх військовослужбовців СБ України майора ОСОБА_12 , майора ОСОБА_4 та ще однієї невстановленої в ході досудового розслідування особи, пройшли до однієї з кімнат будинку, в якій знаходилась ОСОБА_11 та почали збирати її та особисті речі, щоб покинути вказане приміщення.
Коли ОСОБА_7 та ОСОБА_8 знаходились в кімнаті із ОСОБА_11 , присутній на кухні в положенні лежачі обличчям до низу ОСОБА_10 почав обурюватись поведінкою та діями невідомих йому осіб, а також вимагати від них пред'явити службові посвідчення та документи, які надають законні повноваження проникати до його будинку, при цьому підійнявся на ноги. В цей час майор ОСОБА_4 умисно, бажаючи продемонструвати свою вагомість перед ОСОБА_10 , з мотивів встановлення та доведення своєї зверхності над ним, здійснюючи психологічний тиск на ОСОБА_10 та тримаючи в руках закріплену за ним зброю - 5.56 автомат «SIG SAUER 516» № НОМЕР_1 , споряджену бойовими припасами - патронами «Ремінгтон», калібру 5,56 мм. (.223), та направивши його в підлогу поруч із ОСОБА_10 , почав висловлювати на адресу останнього усні вимоги лягти на підлогу, після чого достав патрон в патронник та здійснив один постріл в підлогу на відстані до 30 см. від ОСОБА_10 .
Далі ОСОБА_4 , продовжуючи реалізовувати спільний із іншими учасниками групи злочинний умисел, направлений на незаконне позбавлення волі ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , наблизився до останнього та схопив його рукою за верхню кінцівку, після чого умисно, достовірно знаючи що своїми діями завдасть шкоди здоров'ю ОСОБА_10 , тобто явно виходячи за межі наданих йому прав та повноважень, застосував відносно останнього фізичне насильство, яке виразилось у нанесенні удару долонею руки в ділянку нижньої щелепи ОСОБА_10 , після чого силою повалив його знов на підлогу, обличчям до низу та приставив своє коліно до спини ОСОБА_10 , а дуло автомата до його голови. В цей час інша присутня особа в камуфльованому одязі встала своїми ногами на ділянку правої та лівої гомілок ОСОБА_10 , тим самим зафіксувавши останнього на підлозі та не даючи можливості рушити з місця чи покинути вказане приміщення.
Приблизно о 14 год. 35 хв. 13.03.2024 року ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вивели з будинку ОСОБА_11 , а ОСОБА_12 , ОСОБА_4 та ще одна невстановлена в ході досудового розслідування особа, вивели ОСОБА_9 з приміщення кухні до іншої кімнати, тим самим розділивши ОСОБА_9 від ОСОБА_10 , а самі вибігли з будинку та зникли з місця події.
Таким чином, внаслідок вказаних незаконних, умисних, спільних протиправних дій ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_4 та ще однієї невстановленої в ході досудового розслідування особи, заподіяно істотної шкоди охоронюваним Конвенцією, Конституцією України, Міжнародно-правовими актами, Законами України правам та інтересам ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , а саме правам на недоторканність житла, повагу до гідності, свободу, особисту недоторканість та вільне пересування, яке тривало з 14 год. 15 хв. 13.03.2024 до 14 год. 35 хв. 13.03.2024.
Згідно висновку експерта за результатами судово-медичної експертизи ОСОБА_10 , у останнього виявлені тілесні ушкодження у вигляді: садна на нижній губі справа, садна на задній поверхні правої гомілки, садна на задній поверхні лівої гомілки, синця на внутрішній поверхні лівого плеча, синця на задній поверхні правої гомілки, і які за ступенем тяжкості як в сукупності так і окремо викликали незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше 6-ти днів, і за цією ознакою, відповідно до п.п. 2.3.2. «б», 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995p., відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Згідно висновку експерта за результатами судово-медичної експертизи ОСОБА_9 , у останнього виявлені тілесні ушкодження у вигляді: синця в проекції правого променево-зап'ясткового суглоба, синця в проекції лівого променево-зап'ясткового суглоба, які за ступенем тяжкості як в сукупності так і окремо викликали незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше 6-ти днів, і за цією ознакою, відповідно до п.п. 2.3.2. «б», 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 p., відносяться до легких тілесних ушкоджень.
В діях ОСОБА_4 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України, тобто кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до восьми років та яке, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.
18.04.2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст.365 КК України.
На підставі наведеного, посилаючись на наявність ризиків переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому же кримінальному провадженні,перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, слідчий просить застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив задовольнити. Зазначив, що підозра ОСОБА_4 підтверджується на сьогодні викривальними показами іншого фігуранта по справі, другим висновком експерта. Також, встановлюються обставини отримання працівниками СБУ 30 000 доларів США. Досудове розслідування проводиться більше року, ОСОБА_4 викликався на допит, проте про підозру повідомлений лише 18.04.2025 року, тому необхідно застосувати такий запобіжний захід як тримання під вартою.
Підозрюваний в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, просив обрати більш м'який запобіжний захід. Вказав на те, що він не вчиняв злочину, з фігурантами справи не знайомий, окрім ОСОБА_12 . Зазначив, що в матеріалах справи наявний висновок експертизи, згідно якої гільза не стріляна з жодного із наданих зразків зброї. Також, згодом проведена ще одна експертиза, висновок якої зовсім протилежний першій. Він не має наміру переховуватися від органів досудового розслідування, з'явився на допити як свідка та як підозрюваного. Проходить службу у військовій частині НОМЕР_2 , має поранення ; утримує двох малолітніх дітей, дружину, яка перебуває в декретній відпустці, матір похилого віку, оскільки батько перебуває в полоні рф з 2022 року.
Захисник в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні клопотання. Зазначив, що прокурор посилається на викривальні покази іншої особи, що нічим не підтверджується. Друга експертиза, яка покладена в основу підозри, не є об'єктивною. Підозрюваний не має наміру переховуватися, з'являється до правоохоронних органів. Просив застосувати не цілодобовий домашній арешт або заставу у мінімальному розмірі.
Заслухавши учасників процесу, вивчивши матеріали клопотання, суд приходить до наступного висновку.
Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому же кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Слідчим суддею встановлено, що 18.04.2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст.365 КК України.
В обґрунтування клопотання, як на підставу застосування вказаного запобіжного заходу, прокурор посилається на наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, тобто запобігання спробі підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому же кримінальному провадженні,перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Підозрюваний ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: оглядами місця події, допитами потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , слідчим експериментами з потерпілими ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , оглядом наявних відеозаписів з камер зовнішнього відеоспостереження, обшуками за місцем мешкання фігурантів провадження, тимчасовими доступами до речей і документів, висновками експертів, іншими належними та допустимими доказами.
Таким чином, проаналізувавши доводи прокурора в обґрунтування обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 , слідчий суддя вважає, що ризики, визначені ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому же кримінальному провадженні,перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, знайшли своє підтвердження.
Одночасно, відповідно до положень ст.178 КПК України, при розгляді даного клопотання слід врахувати вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним злочину, дані про його особу, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у злочині, у вчиненні якого він підозрюється, а саме позбавлення волі на строк до восьми років.
З досліджених у судовому засіданні матеріалів вбачається, що ОСОБА_4 раніше не притягався до кримінальної відповідальності,має постійне місце проживання, мешкає за адресоюАДРЕСА_2 , на утриманні має двох малолітніх дітей, дружину, матір похилого віку, є військовослужбовцем. Слід зазначити, що вказані обставини прокурором не були спростовані в ході розгляду даного клопотання.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді взяття під варту відносно підозрюваного, суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Частиною 1 статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Також слід зазначити, що виключно тяжкість вчиненого особою кримінального правопорушення, не є безумовною підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
При цьому, суд враховує рішення Європейського суду з прав людини (див. в т.ч. п.80 рішення по справі «Харченко проти України» (заява № 40107/02) та п.60 рішення «Єлоєв проти України» (заява №17283/02) якими встановлено, що застосування такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою виключно на підставі наявності підозри є прямим порушенням пункту 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року.
Аналіз наведених обставин та вимог закону дозволяє зробити висновок про те, що прокурор у судовому засіданні не довів об'єктивними доказами, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Тому, суд дійшов до висновку, що подане клопотання не підлягає задоволенню.
Беручи до уваги наявність у підозрюваного постійного місця проживання, соціальних зв'язків, його майновий стан, а також повідомлення про підозру, обставини справи, з урахуванням тяжкості вчиненого, наявності ризиків, визначених ч.1 ст.177 КПК України, які є доведеними прокурором, враховуючи недоведеність недостатності застосування більш м'якого запобіжного заходу відносно підозрюваного для запобігання ризиків, зазначених в клопотанні, слідчий суддя дійшов до висновку про можливість застосувати відносно підозрюваного більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в межах строку досудового розслідування, який буде достатнім для неухильного виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а не тримання під вартою, на якому наполягає прокурор.
Відповідно до положень ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до приписів ч.1 та ч.2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Згідно ч.6 ст. 181 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.
Відповідно до ч. 2 ст. 196 КПК України, в ухвалі про застосування запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, зазначаються конкретні обов'язки, передбачені частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу, що покладаються на підозрюваного, обвинуваченого, та у випадках, встановлених цим Кодексом, строк, на який їх покладено.
Як вбачається з ч. 5 ст.194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
З урахуванням наведених мотивів та вимог закону, суд вважає можливим застосувати до підозрюваного більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який, на думку суду, забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного під час досудового слідства, поклавши на ОСОБА_4 наступні обов'язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду; не відлучатися з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора, суду; утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілими по даному кримінальному провадженню; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 132, 176-178, 181, 186, 193,194, 196,197, 309, 369-372, 395 КПК України, слідчий суддя -
У задоволенні клопотання старшого слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Полтаві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_6 , погодженого прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України, по матеріалам досудового розслідування № 12024170500000609, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.03.2024 року - відмовити.
Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 , у період з 21.00 год. по 06.00 год. наступного дня, до 18.06.2025 року, без застосування електронних засобів контролю, поклавши на нього наступні обов'язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду; не відлучатися з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора, суду; утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілими по даному кримінальному провадженню; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
В разі невиконання вищевказаних зобов'язань до підозрюваного може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого, в провадженні якого знаходиться кримінальне провадження, зобов'язавши передати копію ухвали для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.
Роз'яснити, що за умисне невиконання ухвали суду передбачена відповідальність за ст. 382 КК України.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з часу проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1