08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua
2/381/1246/25
381/2043/25
про залишення позовної заяви без руху
23 квітня 2025 року суддя Фастівського міськрайонного суду Київської області Ковалевська Л.М. вивчивши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки і піклування виконавчого комітету Фастівської міської ради про визначення місця проживання дитини з матір'ю,-
21.04.2025 згідно вхідної реєстрації кореспонденції представник позивача - адвокат Олексієнко О.О. який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся до Фастівського міськрайонного суду з позовною заявою до відповідача, третя особа: Орган опіки і піклування виконавчого комітету Фастівської міської ради про визначення місця проживання дитини з матір'ю.
На підставі Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2025 року головуючим суддею у справі було визначено суддю Ковалевську Л.М.
Вирішуючи питання щодо прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі, вважаю, що позовна заява підлягає залишенню без руху з таких підстав.
Відповідно до статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до вимог ст. 184 ЦПК України, позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції.
Частиною 1 ст. 187 ЦПК України передбачено, що за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку. передбаченому ст. 185 цього Кодексу.
Відкриття провадження у справі позовного провадження є визначальною стадією судового процесу і може здійснюватись судом лише у випадку відповідності поданої позовної заяви вимогам, визначеним процесуальним законом. За змістом ст.185 ЦПК України у випадку встановлення суддею невідповідності поданої позовної заяви вимогам ст.ст.175, 177 ЦПК України, він постановляє ухвалу про залишення такої заяви без руху, яка з огляду на засади обов'язковості судових рішень є обов'язковою для позивача.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України наслідки, пов'язані з невиконанням вимог такої ухвали суду, несе сторона позивача.
У зв'язку із зазначеним, звернення позивача до суду зобов'язує суддю до вчинення необхідних процесуальних дій з метою з'ясування можливості відкриття провадження у цивільній справі. Зокрема, з'ясуванню підлягають питання чи немає підстав для залишення позовної заяви без руху, для повернення позовної заяви, для відмови у відкритті провадження у справі чи направлення справи за підсудністю.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Таким чином, на цій стадії цивільного процесу позивач зобов'язаний виконувати вимоги щодо доведення певного кола фактів, що мають процесуальне значення, для підтвердження наявності права на пред'явлення позову та дотримання процесуального порядку його пред'явлення.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, викладеним у ст. 175 ЦПК України, а також вимогам ст. 177 цього Кодексу.
Так, згідно з ч. 1 ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Зазначена вимога процесуального закону не дотримана позивачем у повному обсязі, оскільки відсутні відомості про дату народження відповідача, а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Так, на виконання вимог частини 8 статті 187 ЦПК України судом було зроблено запит до Єдиного держаного демографічного реєстру щодо отримання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичних осіб і згідно відповіді з ЄДДР № 1312107 від 22.04.2025 відповідач ОСОБА_2 , згідно якого відповідач зареєстрований м. Шахтарськ Донецької області.
Відповідно до цивільно - процесуального законодавства, позов про визначення місця проживання дитини подається до суду за місцем проживання відповідача, тобто того з батьків, проти якого висуваються вимоги.
Зі змісту поданого позову не вбачаються обставини, що дозволяють позивачеві обрати підсудність справи, саме за Фастівським міськрайонним судом.
Отже, у даному випадку підсудність справи має визначатись згідно з частиною 1 статті 27 ЦПК України.
Суд враховує, що за загальним правилом, встановленим частиною 1 статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Вказане правило загальної підсудності (за місцем знаходження відповідача) діє у всіх випадках, коли закон не обумовлює інше стосовно конкретного виду справ.
Коли відповідачем є громадянин фізична особа, то позови пред'являються до суду за місцем його проживання «actor seguitur forum ref». Такий принцип організації підсудності отримав назву принципу інтересу: особа, зацікавлена у захисті свого права, звертається до того суду, на території юрисдикції якого знаходиться відповідач. Але відповідає цей принцип не стільки інтересам позивача, скільки інтересам відповідача. Пред'явлення позову не тотожно його правомірності, а отже, невиправдане утруднення прав та свобод відповідача неприпустимо. Пред'явлення позову за місцем проживання відповідача створює сприятливі умови для захисту його прав та інтересів у спірних правовідносинах з позивачем, оскільки самим пред'явленням позову він поставлений у скрутніше становище за позивача.
Враховуючи, що позов містить вимогу про визначення місця проживання дитини, тому регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини (частина 8 статті 7 СК України).
За змістом статті 28 ЦПК України позови про визначення місця проживання дитини не віднесені до категорії справ, територіальна підсудність яких може визначатись за вибором позивача.
Таким чином справи за позовами про визначення місця проживання дитини віднесені до територіальної юрисдикції (підсудності) суду, визначеній статтею 27 ЦПК України, тобто за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання або перебування відповідача.
Аналогічне положення міститься у пункті 34 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» відповідно до якої, якщо інше не встановлено ЦПК, позови пред'являються: до фізичної особи - до суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування; до юридичної особи - за її місцезнаходженням (стаття 109 ЦПК), яке стосовно фізичної особи визначається відповідно до положень статті 29 ЦК і статті 3 Закону України від 11 грудня 2003 року N 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
Із змісту позовної заяви вбачається, що представник позивача адвокат Олексієнко О.О. звертаючись до Фастівського міськрайонного суду не зазначив та не підтвердив документально, що місцем проживання або перебування відповідача є м. Фастів чи Фастівський район.
При цьому, відомості про неможливість позивачем отримати відомості про фактичне місцезнаходження відповідача на час звернення до суду матеріали справи не містять.
Також, в матеріалах справи відсутні підтвердження того, що позивач зверталась до державних органів із запитами про встановлення фактичного місця перебування відповідача, враховуючи, що м. Шахтарськ Донецької області є тимчасово окупованою територією, а також відсутнє інформація щодо можливого виїзду останнього з межі країни, а також щодо неможливості отримання такої інформації.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів) (ч. 5 ст. 177 ЦПК України).
Позовну заяву обґрунтовано тим, що починаючи 16 лютого 2021 року шлюб між сторонами було розірвано, від шлюбу з відповідачем народився син 12.10.2012. 11.09.2021 року позивач уклала шлюб з іншим чоловіком, народилась спільна дитини. При цьому, син від попереднього шлюбу проживає з нею, проте відповідач аліментів не сплачує утворилась заборгованість. У позивач з сином гарні стосунки, а відповідач не цікавиться сином.
Вважає, що за таких обставин суд має визначити місце проживання 13-річного сина ОСОБА_3 разом з позивачем.
Так, звертаючись з позовною заявою до відповідача з вимогою визначення місця проживання неповнолітньої дитини, відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язок досудового порядку врегулювання спору. Позивач у своєму позові не зазначив, що заходи досудового врегулювання спору проводилися чи не проводилися.
Однак суд зазначає, що згідно із ч. 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Відповідно до змісту ст. 161 Сімейного Кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно п. 72 Постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини», для розв'язання спору між батьками щодо визначення місця проживання дитини один із батьків подає службі у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини, довідку з місця навчання, виховання дитини, довідку про сплату аліментів (у разі наявності).
Після обстеження житлово-побутових умов, проведення бесіди з батьками та дитиною служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення.
У постанові Верховного Суду від 15.01.2020 року у справі № 200/952/18 (провадження № 61-14859св19) вказано, що під час вирішення питання про визначення місця проживання дитини участь органу опіки та піклування є обов'язковою, а позивач до заяви про визначення місця проживання дитини повинен надати висновок органу опіки та піклування про доцільність проживання дитини з одним із батьків, характеристики з місця проживання, роботи, місця навчання дитини (гуртків), медичні довідки (суд обов'язково враховує стан здоров'я і батьків, і дитини), довідки про доходи (інші документи, які підтверджують матеріальне становище заявника), акти обстеження житлово-побутових умов, документи, що підтверджують право власності на житло.
Однак до матеріалів позовної заяви не додано жодного доказу щодо умов проживання дитини та жодних відомостей чи обставин, які би свідчили взагалі про наявність спору між сторонами.
Крім цього, позовна заява не містить відомостей (факту звернення) про звернення позивача до органу опіки та піклування виконавчого комітету Фастівської міської ради з приводу визначення місця проживання дитини або вмотивованої відмови даних органів у розгляді її звернення.
Також при зверненні до суду у дані категорії справ, необхідним є надання медичної документації, якщо у дитини є особливі здоров'я збережувальні потреби, ці довідки можуть зіграти ключову роль у визначенні її місця проживання залежно від доступності необхідного медичного догляду, а також копії Декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу неповнолітньому сину сторін.
Також, матеріали позову не містять довідок про доходи батьків, відомості про доходи та майновий стан позивача відсутні, при цьому, доказів неможливості самостійного надання позивачем таких відомостей до позову долучено не було. Документального підтвердження неможливості отримання позивачем довідки про доходи відповідача відсутні.
Ці документи важливі для демонстрації фінансової спроможності кожного з батьків забезпечувати потреби дитини. Це може включати довідки з місця роботи, податкові декларації та інші документи, що підтверджують дохід.
Також суд зазначає, що на підтвердження отримання будь якого доходу позивачем не надано актуальних відомостей щодо її фінансового стану, що має значення для вирішення судом питання про визначення місця проживання неповнолітнього сина сторін.
Також, матеріали позову не містять психологічних висновків, якщо було проведено психологічні оцінки, висновки спеціалістів можуть бути подані до суду як доказ сприятливого чи несприятливого впливу того чи іншого середовища на психоемоційний стан дитини.
Так, докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу,учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 78 ЦПК України).
Також позовна заява у порушення вимог п.. 7 ч.2 ст.175 ЦПК України не містить відомостей щодо вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися.
Отже, позовна заява не містить підтверджень викладених фактичних обставин справи, якими позивач обґрунтовує свої вимоги до відповідача ОСОБА_2 , відсутні факти наявності спору між позивачем і відповідачем щодо визначення місця проживання дитини та правові підстави залучення останнього в якості відповідача у справі.
Таким чином, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, підтвердження та встановлення усіх обставин по справі позивачу необхідно надати до суду виправлену позовну заяву та належні, достатні та допустимі докази на підтвердження заявлених позовних вимог.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
При цьому, судом при винесенні ухвали враховується прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року.
У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У зв'язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист та не можуть вважатися обмеженням права доступу до суду.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки і піклування виконавчого комітету Фастівської міської ради про визначення місця проживання неповнолітньої дитини залишити без руху та надати позивачу строк для усунення вищевказаних недоліків, повідомивши, що відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя
постановив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки і піклування виконавчого комітету Фастівської міської ради про визначення місця проживання дитини з матір'ю залишити без руху та надати позивачу строк на усунення недоліків 5 (п'ять) днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити позивачу, що у разі невиконання ухвали в зазначений строк позовна заява буде вважатись неподаною та буде повернена зі всіма доданими до неї документами.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Л.М.Ковалевська