17.04.2025 Провадження по справі № 2/940/82/25
Справа № 940/1594/24
Іменем України
17 квітня 2025 року Тетіївський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Мандзюка С.В.
за участю секретаря судових засідань Мудрик Н.А.
позивача ОСОБА_1
представника позивача Столярчука В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тетієві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» про скасування догани,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Тетіївського районного суду Київської області з позовом до Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс», в якому просить: визнати незаконним та скасувати наказ від 17 жовтня 2024 року № 229 «Про оголошення догани ОСОБА_2 », виданий в.о. генерального директора Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» С.Діденком; стягнути зДержавного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» моральну шкоду у розмірі 30000,00 грн та понесені судові витрати.
Позовна заява мотивована тим, що з 06.09.2021 позивач ОСОБА_1 працює майстром лісу Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс».
17.10.2024 в.о. генерального директора Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» С.Діденком виданий наказ № 229 «Про оголошення догани ОСОБА_2 », згідно з яким, у зв'язку із неналежним виконанням посадових обов'язків, а саме п. 3.1.1, п. 3.1.4, п. 3.1.6, п. 3.1.12, п. 3.1.13, п. 3.1.20 посадової інструкції майстра лісу, ОСОБА_1 оголошено догану за порушення трудової дисципліни.
Позивач вважає цей наказ таким, що не відповідає вимогам трудового законодавства, оскільки в ньому не конкретизовано, яке порушення трудової дисципліни було допущено ним та за які саме дії або бездіяльність притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, коли мало місце порушення, також матеріали службового розслідування не містять даних про вчинення ним проступку, який спричинив негативні наслідки, та наявності умислу на порушення трудової дисципліни.
Водночас, позивач посилається на те, що незаконне притягнення його до дисциплінарної відповідальності призвело до втрати його репутації, душевних страждань, стану постійного стресу, що негативно впливає на стан здоров'я, томувважає, що відповідач повинен відшкодувати завдану моральну шкоду у розмірі 30000,00 грн.
За вказаних обставин, позивач звернувся за захистом своїх порушених прав до суду із позовом.
Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 12.12.2024 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 03.02.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Столярчук В.М. позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» у судове засідання не прибув, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Правом на подання відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк представник відповідача не скористався.
Положеннями ч. 8 ст. 178 ЦПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового та майнового права та інтересу.
Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом,позивач ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з Державним підприємством «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс», працює на посаді майстра лісу.
Наказом в.о. генерального директора Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» С.Діденком від 17 жовтня 2024 року №229 «Про оголошення догани ОСОБА_2 » у зв'язку із неналежним виконанням посадових обов'язків, а саме п. 3.1.1, п. 3.1.4, п. 3.1.6, п. 3.1.12, п. 3.1.13, п. 3.1.20 посадової інструкції майстра лісу оголошено ОСОБА_1 , майстру лісу Тетіївського агролісництва, догану за порушення трудової дисципліни.
Підставами для видання зазначеного наказу слугували: акт службового розслідування від 16.10.2024; наказ «Про проведення службового розслідування в Тетіївському агролісництві» від 04.10.2024 № 217; рапорт лісничого Тетіївського агролісництва ОСОБА_3 ; пояснення ОСОБА_1 .
У наказі відсутні відомості щодо ознайомлення позивача з наказом (а. с. 9).
Не погоджуючись з винесеним відповідачем наказом від 17 жовтня 2024 року № 229 «Про оголошення догани ОСОБА_2 », позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Держава створює умови для повного здійснення громадян права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності. Громадянам гарантується захист їх трудових прав.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Статтею 3 КЗпП України визначено, що трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю.
Відповідно до ч. 1 статті 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Відповідно до статті 147 КЗпП за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення:1) догана; 2) звільнення.
Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.
Частиною першою статті 148 КЗпП України визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.
Статтею 149 КЗпП України передбачено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 12 березня 2018 року у справі № 761/6874/17 зазначено, що відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової дисципліни. Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов'язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов'язків.
У постанові Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 664/2820/15-ц зроблено висновок, що ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника. Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов'язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов'язків; вина працівника; наявність причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов'язків. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку. Саме на роботодавцеві лежить обов'язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов'язковому порядку має бути встановлена вина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності. Отже, при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з'ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок.
У постанові Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 515/1087/17 зазначено, що при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з'ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок. Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов'язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов'язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 09 квітня 2025 року у справі № 727/9784/23 зазначив, що у наказі про накладення дисциплінарного стягнення обов'язково має бути зазначено, в чому полягає порушення трудової дисципліни, тобто має бути вказівка на фактичні обставини, які послужили підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення. Наказ про накладення дисциплінарного стягнення повинен обов'язково містити нормативне посилання, тобто роботодавець має зазначити назву, статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт нормативно-правового акта чи акта локального нормотворення, на підставі якого працівник притягується до дисциплінарної відповідальності. Виконання всіх цих вимог є безумовною запорукою правильного та законного оформлення прийнятого роботодавцем рішення, що одночасно виступає гарантією дотримання трудових прав працівників.
Судом встановлено, що згідно з наказом Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» від 17 жовтня 2024 року № 229 «Про оголошення догани ОСОБА_2 », підставами для оголошення догани зазначені такі документи: акт службового розслідування від 16.10.2024; наказ «Про проведення службового розслідування в Тетіївському агролісництві» від 04.10.2024 № 217; рапорт лісничого Тетіївського агролісництва Шевчука П.В.; пояснення ОСОБА_1 .
Так, у наказі Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» від 04.10.2023 № 217 «Про проведення службового розслідування в «Тетіївському агролісництві» підприємства, наданого позивачем до справи, зазначено, зокрема у п. 1, провести службове розслідування у «Тетіївському агролісництві» підприємства за фактом неналежного виконання своїх посадових обов'язків майстром лісу «Тетіївського агролісництва» підприємства ОСОБА_1 , які призвели до збільшення випадків лісопорушень на закріпленому за ним майстерському обході «Тетіївського агролісництва».
Водночас, позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, зазначив у позовній заяві, що 18.10.2024 йому повторно був виданий новий наказ про проведення службового розслідування в «Тетіївському агролісництві» підприємства № 217 від 04.10.2024, тобто який вже датований 2024 роком. Однак, до матеріалів справи позивач не долучив зазначеного наказу.
Втім, з огляду на зазначене, суд вважає, що допущені порушення, пов'язані з виправленням дати наказу, а саме року - з 2023 на 2024, не є такими, що мали вплив на висновок службового розслідування, позбавили позивача надати пояснення та докази на свою користь, тому самі по собі не можуть бути підставою для визнання протиправним рішення відповідача щодо проведення службового розслідування.
За результатами проведеного службового розслідування відповідно до наказу по підприємству від 04.10.2024 № 217 складено акт службового розслідування по «Тетіївському агродісництву» підприємства від 16.10.2024 р., згідно з яким комісія у складі: головного лісничого Ромодан Б.О., головного інженера Зелінського А.І., начальника відділу лісового господарства Буренко С.М., провідного юрисконсульта Рахімова В.А. та лісничого «Тетіївського агролісництва» Шевчука П.В. дійшла висновку, а саме: 1) відібрати пояснення у майстра лісу «Тетіївського агролісництва» підприємства ОСОБА_1 щодо факту збільшення систематичності випадків самовільних рубок в межах обходу № 7 «Тетіївського агролісництва» та невиконання ним розпоряджень лісничого щодо організації господарської діяльності у закріпленому за ним майстерському обході «Тетіївського агролісництва»; 2) за результатами відібраних пояснень у ОСОБА_1 та за наявності підстав для притягнення майстра лісу «Тетіївського агролісництва» ОСОБА_1 за неналежне виконання ним своїх посадових обов'язків, що призвело до збільшення систематичності випадків самовільних рубок та збитків підприємства, притягнути останнього до дисциплінарної відповідальності.
Також, цей акт службового розслідування містить посилання на те, що в результаті неналежного виконання майстром лісу «Тетіївського агролісництва» підприємства ОСОБА_1 своїх посадових обов'язків, передбачених посадовою інструкцією, зокрема тим, що він допустив систематичне скоєння самовільних рубок в обході № 7 лісового фонду «Тетіївського агролісництва», підприємство понесло репутаційні та фінансові збитки, а також можливого застосування до підприємства фінансових стягнень за збитки, завдані лісу. Окрім цього, ОСОБА_1 систематично не виконуються розпорядження його безпосереднього керівника - лісничого «Тетіївського агролісництва» ОСОБА_3 щодо охорони, лісозаготівлі та лісорозведення в майстерському обході «Тетіївського агролісництва» підприємства, закріпленому за ОСОБА_1 , що також є неналежним виконанням ним своїх посадових обов'язків, передбачених посадовою інструкцією.
Так, оцінюючи зазначений акт службового розслідування по «Тетіївському агродісництву» підприємства, суд зазначає, що суть неналежного виконання майстром лісу «Тетіївського агролісництва» ОСОБА_1 своїх посадових обов'язків, передбачених посадовою інструкцією, викладена формально, відсутні посилання на конкретні фактичні дані щодо неправомірних дій чи бездіяльності позивача, які б складали зміст дисциплінарного проступку, не зазначені пункти посадової інструкції, які були порушені позивачем. Більш того, жодних доказів на підтвердження понесених підприємством збитків, відповідачем не надано до справи.
До того ж судом встановлено, що в акті відсутні підписи членів комісії, а саме головного інженера ОСОБА_4 та лісничого Тетіївського агролісництва Шевчука П.В.
Відтак, оскільки акт службового розслідування по «Тетіївському агродісництву» підприємства від 16.10.2024 р., складений та підписаний не повним складом членів комісії, суд ставить під сумнів законність цього документу.
Крім того, перш ніж винести працівникові догану чи звільнити його роботодавець повинен отримати від нього письмові пояснення з приводу вчиненого дисциплінарного правопорушення.
Проте, як зазначив позивач, оскільки з наказомДержавного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» «Про проведення службового розслідування в «Тетіївському агролісництві» № 217, який був датований 04.10.2023, ознайомився 08.10.2024, тому не вбачав підстав після спливу річного строку надавати будь-які пояснення, про що зазначив письмово у поясненні, наданому 17.10.2024 в.о. генерального директора Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» С.Діденку.
Водночас, рапорт лісничого Тетіївського агролісництва Шевчука П.В., який зазначений в оскаржуваному наказі, як підстава оголошення догани позивачу, до матеріалів справи сторонами не долучений, що унеможливлює перевірити доводи позивача щодо наявності чи відсутності у його діях порушення трудової дисципліни.
Інші надані позивачем документи до справи, зокрема наказ «Про проведення службового розслідування щодо відсутності на робочому місці майстра лісу «Тетіївського агролісництва» ОСОБА_1 » від 16.10.2024 № 228, заяви позивача щодо звернення до правоохоронних органів, не стосуються предмету спору, оскільки як не підтверджують, так і не спростовують неправомірність наказу про оголошення догани від 17.10.2024.
Крім того, підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності в оскаржуваному наказі зазначено неналежне виконання посадових обов'язків, а саме п. 3.1.1, п. 3.1.4, п. 3.1.6, п. 3.1.12, п. 3.1.13, п. 3.1.20 посадової інструкції майстра лісу.
Однак, відповідачем не конкретизовано в оспорюваному наказі, у чому саме виявилися порушення позивачем зазначених вище пунктів посадової інструкції майстра лісу.
Більш того, Державне підприємство «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» не надало посадової інструкції позивача ОСОБА_1 , що позбавляє суд можливості ознайомитись із її змістом та встановити невиконання ОСОБА_1 посадових обов'язків, зазначених у наказі.
Суд констатує, що саме по собі посилання в наказі на пункти посадової інструкції майстра лісу, не може бути доказом щодо вчинення позивачем дисциплінарного проступку.
За таких обставин, на переконання суду, недоведеним є факт неналежного виконання позивачем посадових обов'язків, а саме п. 3.1.1, п. 3.1.4, п. 3.1.6, п. 3.1.12, п. 3.1.13, п.3.1.20 посадової інструкції майстра лісу.
Поряд з цим, оголошення позивачу догани без встановлення його вини та наявності причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на нього трудових обов'язків, без наведення суті порушення трудової дисципліни та невиконання посадових обов'язків суперечить вимогам ст. 147 КЗпП України.
Відтак, судом встановлено, що наказ про оголошення позивачу догани не відповідає вимогам трудового законодавства, зокрема у ньому не зазначено, коли мало місце і в чому конкретно полягає порушення позивачем трудової дисципліни, тобто відсутня вказівка на фактичні обставини, які слугували підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення.
До того ж, навіть, якщо дисциплінарний проступок і було вчинено, то необхідно зазначити, яка його тяжкість, які негативні наслідки потягнуло це для роботодавця та інших осіб, чи була внаслідок цього спричинена шкода, застосовані певні санкції.
Зрештою, оскаржуваний наказ не містить нормативного посилання, тобто не зазначено назву, статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт нормативно-правового акта чи акта локального нормотворення, на підставі якого працівник притягується до дисциплінарної відповідальності.
У трудових спорах презумпція вини лежить на роботодавцеві, тому він спростовує заявлені працівником вимоги.
З урахуванням вимог трудового законодавства у справах, у яких оспорюються дії роботодавця, саме відповідач повинен довести, що ці дії вчинені без порушення законодавства про працю.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частинами 1 та 2 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Разом з тим, всупереч вимогам статей 12, 81 ЦПК України, відповідачем, на якого покладено обов'язок надати докази факту вчинення працівником дисциплінарного проступку, не доведено жодними доказами наявність вини позивача у неналежному виконанні посадових обов'язків, наявність причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов'язків.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад дисциплінарного проступку, тому в межах спірних правовідносин ефективним способом захисту порушеного права позивача є визнання незаконними та скасування наказу Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» від 17 жовтня 2024 року № 229 «Про оголошення догани ОСОБА_2 ».
Що стосується позовних вимог позивача про відшкодування відповідачем моральної шкоди, суд дійшов такого висновку.
У трудовому законодавстві право працівника на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням його трудових прав, визначено статтею 237-1 КЗпП України, відповідно до якої відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Враховуючи, що КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди у разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір такого відшкодування суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у житті та з урахуванням інших обставин справи.
У постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 червня 2021 року у справі № 235/3191/19 зазначено, що моральна шкода вважається заподіяною, якщо особа і заподіювач такої шкоди перебувають у трудових правовідносинах або на них поширюється дія трудового законодавства; вона виникла внаслідок порушення трудових прав із боку роботодавця; працівник зазнає моральних втрат у вигляді моральних страждань, тобто негативних змін, що відбуваються в його свідомості внаслідок усвідомлення факту порушення його трудових прав, і ці негативні зміни призвели до втрати нормальних життєвих зв'язків, а також вимагають від працівника додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Верховний Суд у постанові від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17 дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту.
Розмір відшкодування шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Зазначене узгоджується із висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц.
Відтак, з огляду на зазначені вище норми права, наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що підтверджено факт порушення законних прав позивача, яке полягало у незаконному застосуванню дисциплінарного стягнення, що призвело до моральних страждань, втрати ним нормальних життєвих зв'язків, що безумовно зумовило для ОСОБА_1 моральну шкоду.
Однак, вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди у розмірі 30000,00 грн, суд вважає надмірними та без достатньо переконливих доказів заподіяння такого розміру моральної шкоди.
Відтак, з урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості, встановлених обставин справи, характеру та глибини душевних страждань, суд визначає розмір моральної шкоди, заподіяної позивачу у розмірі 5000,00 гривень, які необхідно стягнути з відповідача на користь позивача.
З огляду на наведені вище норми права, встановлені фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення, оцінюючи належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Крім того, відповідно до статті 264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Відтак, понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати у виді сплаченого судового збору в розмірі 1211,20 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 2 статті 133 ЦПК України).
Так, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн до матеріалів справинадано копії договору № б/н про надання правничої допомоги від 02.12.2024 та ордеру на надання правничої (правової) допомоги.
Відповідно до ч. 2 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 4 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
Крім того, у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, обґрунтовуючи правові підстави стягнення витрат на професійну правову допомогу, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Також, у рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Водночас, суд бере до уваги, що у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Також, у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.
Отже, беручи до уваги положення ЄСПЛ, висновки Верховного Суду, враховуючи співмірність складності справи та обсягу виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності та значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, суд вважає, що зазначені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн є завищеними та не співмірними згідно з обставинами цієї справи.
Відтак, з огляду на викладене, зважаючи на критерії реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, складність та категорію справи, суд дійшов висновку, що справедливим буде зменшення розміру витрат, понесених на надання професійної правничої допомоги до 4000,00 гривень, які підлягають стягненню із відповідача на користь позивача.
Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).
Відтак, у контексті вищенаведеного, суд вважає наведене обґрунтування цього рішення достатнім.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 3, 139, 147, 148 Кодексу законів про працю України, статтями 10, 12, 76- 81, 89, 131, 133, 137, 141, 142, 264-268, 354 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» про скасування догани - задовольнити частково.
Визнати незаконним та скасувати наказ від 17 жовтня 2024 року № 229 «Про оголошення догани ОСОБА_2 », виданий в.о. генерального директора Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» Сергієм Діденком.
Стягнути з Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс», юридична адреса: вул. І.Проскури, буд. 24, смт. Іванків, Київська область, код ЄДРПОУ 24219849, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,місце проживання: АДРЕСА_1 , моральну шкоду у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок, понесені судові витрати у виді судового збору в розмірі 1211(одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок та у виді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного рішення суду: 25 квітня 2025 року.
Суддя С.В.МАНДЗЮК