Справа № 372/898/25
Провадження № 2-955/25
14 квітня 2025 року м.Обухів
Обухівський районний суд Київської області в складі:
головуючого - судді Зінченко О.М.,
при секретарі судового засідання - Григор'євій К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно,
Позивачка звернулася до суду з позовною заявою до відповідачки про визнання права власності на нерухоме майно, в обґрунтування якої вказала, що 28.03.1989 р. відповідач, ОСОБА_2 придбала частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . 21.01.2008 р. за відповідачем було зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,0884 га. з кадастровим номером 3223188000:01:015:0033 за адресою: АДРЕСА_1 . 30.10.2014 р. позивачем по справі, згідно договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Головкіною Я.В. було придбано частину житлового будинку з допоміжними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Цього ж дня позивачем на підставі договору купівлі-продажу було отримано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. 30.10.2014 р. позивачем при укладенні нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Головкіною Я.В. договору купівлі-продажу частини житлового будинку з допоміжними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , також було придбано цілу земельну ділянку під даним володінням площею 0,0974 га. з кадастровим номером 3223188000:01:015:0013. Цього ж дня на підставі договору купівлі-продажу позивачем було отримано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на дану земельну ділянку. 17.12.2015 р. рішенням виконавчого комітету Трипільської сільської ради Обухівського району Київської області частині будинку, яка належить відповідачу, була присвоєна поштова адреса: АДРЕСА_1 . 18.09.2023 р. сторони звернулись з заявою про реконструкцію та узаконення будівництва. 23.11.2023 р. сторонами по справі було зареєстровано та отримано витяг з Реєстру будівельної діяльності про введення в експлуатацію об'єктів нерухомого майна відповідно до існуючих площ за будівельною амністією. 04.12.2023 р. сторони підписали нотаріально посвідчену заяву про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об'єкт, з відсутністю претензій і заперечень один до одного. В кінці серпня 2024 р. позивачем був виготовлений технічний паспорт на житловий будинок АДРЕСА_2 . Після отримання даного технічного паспорту позивач звернулася до реєстраційної служби Обухівської міської ради Київської області, але їй було відмовлено в реєстрації, так як відповідно до договору купівлі-продажу він придбав частину будинку за адресою: АДРЕСА_1 , тим самим за ним не можуть зареєструвати право власності на цілій будинок. При цьому вказали, що відповідач по договору купівлі-продажу також придбала частину даного будинку за вищевказаною адресою, але на даний час йому вже присвоєна адреса: АДРЕСА_1 , тим самим кожен з них є власником окремого об'єкту нерухомого майна, а фактично вони є власниками по частині одного будинку, а тому роз'яснили право вирішення спору в судовому порядку. Виходячи з цього позивач звернувся за висновком до спеціаліста про можливість розподілу домоволодіння на даний час з урахуванням вищевказаних зауважень. Відповідно до даного висновку встановлена можливість розподілу домоволодіння, але відповідач не бажає в добровільному порядку його здійснити, тим самим порушує права позивача, яке він бажає за необхідне захистити в суді. Спільний з відповідачем будинок мав один номер АДРЕСА_1 , два виходи, виходячи з цього кожний частині було призначено номера 8 та АДРЕСА_3 , але фактично залишався один будинок, тим самим позивачка з відповідачем, будучі власниками окремих частин, фактично залишаються власниками рівних частин в цілому будинку, що є порушенням права власності позивачки.
В зв'язку з цим позивачка просить суд, виділити ОСОБА_1 в натурі в окремий об'єкт нерухомості 1/2 частки житлового будинку з надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з житлового будинку загальною площею 138,9 кв.м. та житловою площею 52,3 кв.м. (коридор - 3,4 кв.м.; коридор - 3,5 кв.м.; кухня - 22,9 кв.м.; санвузол - 5,7 кв.м.; коридор - 4,2 кв.м.; гардероб - 2,6 кв.м.; житлова кімната - 9 кв.м.; житлова кімната - 13,2 кв.м.; коридор - 5,9 кв.м.; житлова кімната - 14,2 кв.м.; житлова кімната - 15,9 кв.м.; санвузол - 6,4 кв.м.; веранда - 29,8 кв.м.; сходи - 2,3 кв.м.). Визнати право власності за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на житловий будинок загальною площею 138,9 кв.м. та житловою площею 52,3 кв.м. (коридор - 3,4 кв.м.; коридор - 3,5 кв.м.; кухня - 22,9 кв.м.; санвузол - 5,7 кв.м.; коридор - 4,2 кв.м.; гардероб - 2,6 кв.м.; житлова кімната - 9 кв.м.; житлова кімната - 13,2 кв.м.; коридор - 5,9 кв.м.; житлова кімната - 14,2 кв.м.; житлова кімната - 15,9 кв.м.; санвузол - 6,4 кв.м.; веранда - 29,8 кв.м.; сходи - 2,3 кв.м.), допоміжними спорудами (гараж, погріб, сарай, альтанка, ворота з хвірткою, хвіртка, огорожа, каналізаційний колодязь) за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 28.02.2025 було відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 31.03.2025 було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
В судове засіданні позивачка та її представник адвокат Кулініченко Г.В. не з'явилися, представник позивача надав суду заяву, в якій просив суд позовну заяву задовольнити, розгляд справи проводити за їхньої відсутності.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася надавши суду клопотання в якому просить розгляд справи проводити за її відсутності, проти задоволення позову не заперечує.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.
Дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
28.03.1989 р. ОСОБА_2 купила частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією дублікату, що має силу оригіналу договору купівлі-продажу, посвідченого секретарем Трипільської сільської ради Обухівського району Київської області. (а.с.37)
Як вбачається з копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 11.10.2023 р. №НВ-0002134352023, 21.01.2008 р. за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,0884 га. з кадастровим номером 3223188000:01:015:0033 за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.40)
Згідно копії договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Головкіною Я.В. 30.10.2014 р., ОСОБА_3 було придбано частину житлового будинку з допоміжними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.12).
30.10.2014 р. ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу було отримано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №28824958. (а.с.13-14)
Також 30.10.2014 р. ОСОБА_3 , при укладенні нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Головкіною Я.В. договору купівлі-продажу частини житлового будинку з допоміжними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , було придбано цілу земельну ділянку під даним володінням площею 0,0974 га. з кадастровим номером 3223188000:01:015:0013, що підтверджується копією договору купівлі-продажу земельної ділянки (а.с.15)
30.10.2014 р. ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу було отримано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на дану земельну ділянку №28826498 (а.с.16).
17.12.2015 р. рішенням виконавчого комітету Трипільської сільської ради Обухівського району Київської області частині будинку, яка належить відповідачу ОСОБА_2 , була присвоєна поштова адреса: АДРЕСА_1 . (а.с.38)
18.09.2023 р. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Виконавчого комітету Української міської ради з заявою про реконструкцію та узаконення будівництва, що підтверджується витягом з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про звернення до ЦНАП Єдиної держаної електронної системи у сфері будівництва, реєстраційний номер документа: СА01:4500-3129-7082-2866 (а.с.78).
23.11.2023 р. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано та отримано витяг з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва № ІУ161231123597 (а.с.79)
04.12.2023 р. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підписали нотаріально посвідчену заяву про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об'єкт, з відсутністю претензій і заперечень один до одного. (а.с.46)
20.08.2024 р. за замовленням ОСОБА_1 ФОП ОСОБА_4 був виготовлений технічний паспорт на житловий будинок по АДРЕСА_1 . (а.17-32)
26.08.2024 р. ФОП ОСОБА_4 склала висновок щодо технічної можливості поділу нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 та буд. АДРЕСА_4 , відповідно до даного висновку встановлена можливість розподілу даного домоволодіння (а.с.72-74) Однак відповідач ОСОБА_2 не побажала в добровільному порядку здійснити розподіл, чим порушила права позивачки.
Відповідно до абз. 3 ч.2 ст.331 ЦК, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Відповідно до ст.6 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку. Держателем Державного реєстру прав є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав.
Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно встановлює, що до 1 січня 2012 року державна реєстрація права власності та права користування (сервітут) на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках, права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; права власності на об'єкти незавершеного будівництва, а також облік безхазяйного нерухомого майна, довірче управління нерухомим майном проводиться реєстраторами БТІ, створеними до набрання чинності Законом України від 11 лютого 2010 року "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно (пункти 1.1, 1.3).
Згідно роз'яснення Міністерства юстиції України від 21 лютого 2005 року №19-32/319 в разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.
Нормами ст.5 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено житловий будинок як об'єкт нерухомого майна, стосовно якого проводиться державна реєстрація прав.
Адже позов про превентивний захист права власності ((попереджувальний) спосіб захисту права власності, який на відміну від інших способів передбачає захист права власності у випадку, коли порушення права ще не відбулося, але є підстави вважати, що воно має статися) може бути пред'явлений власником, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою (11.04.18 р. Верховний Суд у складі колегії суддів палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у справі №910/5630/17).
Відповідно до статей 386, 395, 396 ЦК України положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право) (постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 06.06.2018 по справі №597/1070/15-ц).
Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Ч.1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст.41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року, відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року», Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (статті 316, 317, 319, 321 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи спільний будинок сторін мав один номер 8, два виходи, виходячи з цього кожний частині було призначено номера 8 та 8-А, але фактично залишався один будинок, тим самим позивачка з відповідачкою, будучі власниками окремих частин, фактично залишаються власниками рівних частин в цілому будинку, що є порушенням права власності позивачки.
Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що способами захисту прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позивачкою доведено ті обставини на які вона посилалася як на підставу своїх позовних вимог.
Суд вважає, що позовні вимоги не суперечать чинному законодавству, тому позов слід задовольнити.
Позивачка ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 .
Згідно п.9 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю
У відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідачки ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір на користь держави.
Враховуючи вищевказане, керуючись ст. ст. 12, 13, 19, 78, 81, 89, 263, 265 ЦПК України, ст.ст.316, 328, 392 Цивільного кодексу, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно задовольнити повністю.
Виділити ОСОБА_1 в натурі в окремий об'єкт нерухомості 1/2 частки житлового будинку з надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з житлового будинку загальною площею 138,9 кв.м. та житловою площею 52,3 кв.м. (коридор - 3,4 кв.м.; коридор - 3,5 кв.м.; кухня - 22,9 кв.м.; санвузол - 5,7 кв.м.; коридор - 4,2 кв.м.; гардероб - 2,6 кв.м.; житлова кімната - 9 кв.м.; житлова кімната - 13,2 кв.м.; коридор - 5,9 кв.м.; житлова кімната - 14,2 кв.м.; житлова кімната - 15,9 кв.м.; санвузол - 6,4 кв.м.; веранда - 29,8 кв.м.; сходи - 2,3 кв.м.) .
Визнати право власності за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на житловий будинок загальною площею 138,9 кв.м. та житловою площею 52,3 кв.м. (коридор - 3,4 кв.м.; коридор - 3,5 кв.м.; кухня - 22,9 кв.м.; санвузол - 5,7 кв.м.; коридор - 4,2 кв.м.; гардероб - 2,6 кв.м.; житлова кімната - 9 кв.м.; житлова кімната - 13,2 кв.м.; коридор - 5,9 кв.м.; житлова кімната - 14,2 кв.м.; житлова кімната - 15,9 кв.м.; санвузол - 6,4 кв.м.; веранда - 29,8 кв.м.; сходи - 2,3 кв.м.), допоміжними спорудами (гараж, погріб, сарай, альтанка, ворота з хвірткою, хвіртка, огорожа, каналізаційний колодязь) за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп. на користь Державної судової адміністрації України.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: О.М. Зінченко