Справа № 358/640/25 Провадження № 2-о/358/77/25
24 квітня 2025 року м. Богуслав
Богуславський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Романенко К.С.,
присяжних Харченко І.В., Піддубної Л.І.,
за участю секретаря судового засідання Шпак К.М.,
лікаря-психіатра ОСОБА_1 ,
прокурора Сєдова В.О.,
представника ОСОБА_2 - адвоката Божка М.І.,
заінтересованих осіб ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою лікаря -психіатра КНП БМР «Богуславська центральна лікарня» Кириченко Т.М., заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про проведення примусового психіатричного огляду ОСОБА_2 , -
До Богуславського районного суду Київської області надійшла заява лікаря-психіатра комунального некомерційного підприємства Богуславської міської ради «Богуславська центральна лікарня» ОСОБА_1 про проведення психіатричного огляду особи у примусовому порядку, відповідно до якої заявник просить надати дозвіл на психіатричний огляд ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у примусовому порядку. Заяву мотивовано тим, що до лікаря-психіатра від дружини ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та її рідного брата ОСОБА_4 надійшли заяви про проведення психіатричного огляду у примусовому порядку ОСОБА_2 . Підставою для звернення із заявами стала поведінка ОСОБА_2 , який веде себе неадекватно, агресивно, постійно погрожує фізичною розправою, кричить, сіпається битися, при цьому в нього змінюється вираз обличчя, розповідає неправду та все придумує. По відомостях, що одержані стосовно ОСОБА_2 є достатні підстави для обґрунтованого припущення про наявність у нього тяжкого психічного розладу, внаслідок чого він вчиняє дії, що являють собою безпосередню небезпеку для оточуючих, може завдати значної шкоди своєму здоров'ю у зв'язку з погіршенням психіатричного стану у разі не надання йому психіатричної допомоги. На пропозицію лікаря пройти психіатричний огляд в добровільному порядку ОСОБА_2 відмовився.
Ухвалою суду від 23 квітня 2025 року відкрито провадження у даній справі та призначено судове засідання.
В судовому засіданні лікар-психіатр ОСОБА_1 вимоги заяви підтримала та просила суд їх задовольнити з метою з'ясування потреби в наданні ОСОБА_2 психіатричної допомоги, оскільки є достатні підстави для обґрунтованого припущення про наявність у ОСОБА_2 тяжкого психічного розладу, внаслідок чого він вчиняє дії, що являють собою безпосередню небезпеку для оточуючих, завдасть значної шкоди своєму здоров'ю у зв'язку з погіршенням психічного стану у разі ненадання йому психіатричної допомоги. Додатково зазначила, що вона особисто, ІНФОРМАЦІЯ_2 , оглянула ОСОБА_2 в терапевтичному відділення Богуславської ЦЛ та виявила ознаки психічного розладу, для уточнення характеру яких необхідно стаціонарне обстеження. Додала до матеріалів справи характеристику ОСОБА_2 від 22.04.2025, Філії «Столичний лісовий офіс».
Особа, стосовно якої вирішується питання про проведення примусового психіатричного огляду - ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Представник особи - адвокат Божок М.І., при розгляді питання про можливість розглянути заяву лікаря-психіатра КНП БМР «Богуславська центральна лікарня» ОСОБА_1 у відсутність ОСОБА_2 , поклався на розсуд суду. Щодо задоволення заяви про проведення примусового психіатричного огляду ОСОБА_2 також поклався на розсуд суду.
Заінтересована особа ОСОБА_3 у судовому засіданні зазначила, що вважає заяву лікаря-психіатра КНП БМР «Богуславська центральна лікарня» ОСОБА_1 такою, що підлягає задоволенню, оскільки існує загроза для здоров'я ОСОБА_2 та близьких, вважає, що її чоловік ОСОБА_2 потребує кваліфікованої медичної допомоги. Останні роки стан психічного здоров'я чоловіка погіршився, він веде себе неадекватно обстановці, розповідає про нереальні події, поведінка агресивна до оточуючих і рідних. Заінтересована особа ОСОБА_3 не заперечувала проти здійснення розгляду заяви у відсутність ОСОБА_2 .
Заінтересована особа ОСОБА_4 у судовому засіданні зазначив, що вважає заяву лікаря-психіатра КНП БМР «Богуславська центральна лікарня» ОСОБА_1 такою, що підлягає задоволенню та просив її задовольнити, оскільки ОСОБА_2 веде себе неадекватно, агресивно до всіх, хто його оточує. Заінтересована особа ОСОБА_4 не заперечував проти здійснення розгляду заяви у відсутність ОСОБА_2 .
Прокурор Сєдов В.О. у судовому засіданні вважає наявними підстави для задоволення заяви лікаря-психіатра КНП БМР «Богуславська центральна лікарня» ОСОБА_1 , не заперечує проти здійснення розгляду заяви у відсутність ОСОБА_2 .
Заслухав пояснення учасників справи, дослідив матеріали справи, суд вважає що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Приписами ч.ч. 1,2 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
12.04.2025 до лікаря-психіатра ОСОБА_1 звернулися ОСОБА_3 , ОСОБА_4 із заявами про проведення психіатричного огляду в примусовому порядку ОСОБА_2 внаслідок неадекватної поведінки останнього.
Згідно довідки начальника ВП №2 Обухівського РУП ГУНП в Київській області від 22.04.2025 № 1192/109/1604/02-2025 вбачається, що до ВП 21.04.2025 надійшло повідомлення від начальника ЛПС Богуславського надлісництва ДП «Ліси України» Шупика С. щодо перебування ОСОБА_2 - пожежника-рятувальника на робочому місці з явними ознаками алкогольного сп'яніння. Дане звернення зареєстроване в журналі ЄО ВП № 2 за № 1675 від 21.04.2025. 21.04.2025 у відношенні ОСОБА_2 складений адміністративний протокол серії ВАД № 638954 за ст.179 КУпАП, який буде направлений на розгляд адміністративної комісії при виконкомі Богуславської міської ради для розгляду по суті. Крім того, зазначено, що ОСОБА_2 за останній рік протягом 9 разів притягувався до адміністративної відповідальності: за ст.122 ч.1 КУпАП (порушення вимог дорожніх знаків) постанова ЕНА 2336406 від 07.06.2024 року накладено стягнення у вигляді штрафу 340 грн.; за ст. 130 ч.1 КУпАП (керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння) протокол ААД 130399 від 08.06.2024 року рішення Богуславського районного суду накладено стягнення у вигляді штрафу 17000 грн. з позбавленням права керування транспортним засобом на 1 рік; за ст. 124 КУпАП (ДТП) протокол ААД 130838 від 08.06.2024 року рішення Богуславського районного суду накладено стягнення у вигляді штрафу 850 грн.; за ст. 173 КУпАП (Дрібне хуліганство) протокол ВАБ 976450 від 21.06.2024 року рішення Богуславського районного суду накладено стягнення у вигляді штрафу 51 грн.; за ст.126 ч.4 КУпАП (керування транспортним засобом особою позбавленою права керування ТЗ) постанова ЕНА 3562534 від 28.11.2024 року накладено стягнення у вигляді штрафу 20400 грн.; за ст. 130 ч.2 КУпАП (керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння) протокол ААД 20449 від 31.03.2025 року матеріали направлено до Богуславського районного суду; за ст.126 ч.5 КУпАП (повторно протягом року вчинення правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 126 КУпАП) протокол ААД 130413 від 31.03.2025 року матеріали направлено до Богуславського районного суду; за ст.122-2 КУпАП (невиконання водіями вимог про зупинку) протокол ЕПР1 287143 від 31.03.2025 року матеріали направлено до Богуславського районного суду; за ст.183 КУпАП (завідомо неправдивий виклик спеціальних служб) протокол ВАД 98771 від 01.04.2025 року матеріали направленні для прийняття рішення до адмінкомісії Богуславської ОТГ.
Громадянин ОСОБА_2 неодноразово звертався на лінію 102. В період часу з 01.01.2024 року по теперішній час надійшло до поліції 42 звернення, а саме: 10 скарг на дії працівників поліції (2024 рік ЄО № 1155, 1867, 3433, 3907, 3908 та 3915, 2025 рік ЄО № 1383, 1385, 1388 та 1391); 10 конфліктних ситуації за участі заявника (2024 рік ЄО №3921, 2025 рік ЄО №№ 581, 815, 816, 817, 819, 820, 821, 823, 1386); 22 звернення іншого характеру.
Як вбачається із характеристики від 22.04.2025, яку надав начальник станції пожежної (Лісової) Філії «Столичний лісовий офіс» Станіслав Шупик, ОСОБА_2 прийнятий на філії «Столичний лісовий офіс» з 10.03.2025 року пожежним-рятувальником на гасінні лісових пожеж по строковому трудовому договору. За час роботи на підприємстві зарекомендував себе як конфліктний та ненадійний працівник, що не дотримується термінів виконання доручень, недисциплінований і неорганізований. Був притягнутий до дисциплінарного стягнення, має догану за неявку на роботу без поважної причини. До колег ставиться зневажливо, ігнорує прохання та вказівки начальника. 21.04.2025 з'явився на робочому місці з явними ознаками алкогольного сп'яніння, про що був складений акт та протокол поліції. Наказом був відсторонений від виконання своїх професійних обов'язків.
Відповідно до висновку лікаря-психіатра КНП БМР «Богуславська ЦЛ» ОСОБА_1 від 23.04.2025, є достатні підстави для обґрунтованого припущення про наявність у ОСОБА_2 психічного розладу, для уточнення характеру яких необхідне стаціонарне обстеження.
Відповідно до п.9 ч.2 ст.293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку.
Закон України «Про психіатричну допомогу» визначає правові та організаційні засади забезпечення громадян психіатричною допомогою виходячи із пріоритету прав і свобод людини і громадянина, встановлює обов'язки органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з організації надання психіатричної допомоги та правового і соціального захисту, навчання осіб, які страждають на психічні розлади, регламентує права та обов'язки фахівців, інших працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, здійсненні соціального захисту та навчання осіб, які страждають на психічні розлади.
За змістом ч. 3ст. 7 Закону України «Про психіатричну допомогу», забороняється визначати стан психічного здоров'я особи та встановлювати діагноз психічних розладів без психіатричного огляду особи, крім випадків проведення судово-психіатричної експертизи посмертно.
Як передбачено ч. 1 ст. 340 ЦПК України, у заяві про проведення психіатричного огляду фізичної особи у примусовому порядку, про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку та її продовження, про госпіталізацію до закладу з надання психіатричної допомоги у примусовому порядку та продовження такої госпіталізації повинні бути зазначені підстави для надання психіатричної допомоги у примусовому порядку, встановлені законом.
До заяви про психіатричний огляд або надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку додається висновок лікаря-психіатра, а про продовження примусово амбулаторної психіатричної допомоги, про примусову госпіталізацію, її продовження - висновок комісії лікарів-психіатрів та інші відповідні матеріали (ч. 2 ст. 340 ЦПК України).
Згідно положень ст. 11 Закону України «Про психіатричну допомогу» психіатричний огляд проводиться з метою з'ясування: наявності чи відсутності в особи психічного розладу, потреби в наданні їй психіатричної допомоги, а також для вирішення питання про вид такої допомоги та порядок її надання.
Психіатричний огляд особи може бути проведено без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника у випадках, коли одержані відомості дають достатні підстави для обґрунтованого припущення про наявність у особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність, або завдасть значної шкоди своєму здоров'ю у зв'язку з погіршенням психічного стану у разі ненадання їй психіатричної допомоги.
Рішення про проведення психіатричного огляду особи без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника приймається лікарем-психіатром за заявою, яка містить відомості, що дають достатні підстави для такого огляду. Із заявою можуть звернутися родичі особи, яка підлягає психіатричному огляду, лікар, який має будь-яку медичну спеціальність, інші особи.
У випадках, коли відсутні дані, що свідчать про наявність обставин, передбачених абзацами другим та третім частини третьої цієї статті, заява повинна бути подана у письмовій формі та містити відомості, що обґрунтовують необхідність проведення такого огляду. У разі встановлення обґрунтованості заяви про психіатричний огляд особи без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника лікар-психіатр направляє до суду за місцем проживання цієї особи заяву про проведення психіатричного огляду особи в примусовому порядку. До заяви додається висновок лікаря-психіатра, який містить обґрунтування про необхідність проведення такого огляду, та інші матеріали. Психіатричний огляд особи проводиться лікарем-психіатром у примусовому порядку за рішенням суду.
У судовому засіданні встановлено, що поведінка ОСОБА_2 по відношенню до оточуючих є небезпечною.
Так, необхідність проведення психіатричного огляду зумовлюють факти, які, за висновком лікаря-психіатра, можуть свідчити про наявність у ОСОБА_2 тяжкого психічного розладу, внаслідок чого він вчиняє дії, що являють собою безпосередню небезпеку для нього та оточуючих, завдасть значної шкоди своєму здоров'ю, у зв'язку з погіршенням психічного стану у разі ненадання йому психіатричної допомоги.
Відповідно до ч.4 ст.10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано ВРУ, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
При вирішенні заяви по суті, суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема, щодо застосування статті 8 Європейської конвенції з прав людини - «Право на повагу до приватного і сімейного життя, житла і кореспонденції».
Так, втручання держави у приватне життя повинно відповідати наступним критеріям: втручання має відбуватись згідно із законом; втручання повинно мати легітимну мету; необхідність такого втручання у демократичному суспільстві.
Зокрема, Європейський суд неодноразово стверджував, що будь-яке втручання державної влади у право особи на повагу до приватного життя і кореспонденції має відбуватись згідно із законом. Цей вислів не лише встановлює вимогу відповідності до національного законодавства, але й вимагає його якості і сумісності із принципом верховенства права (Halford проти Сполученого Королівства, § 49).
Національне законодавство повинне бути чітким, передбачуваним і належно доступним (Silver і Інші проти Сполученого Королівства, § 87). Це включає достатню передбачуваність, аби особи були спроможні діяти згідно із законом, а також чітке розмежування обсягу дискреційних повноважень державних органів.
Вимога ясності застосовується обсягу дискреційних повноважень, якими наділені державні органи. Національне право повинне розумно ясно визначати обсяг і спосіб реалізації відповідних повноважень, покладених на державні органи, аби гарантувати особам мінімальний рівень захисту, яким вони наділені у демократичному суспільстві відповідно до принципу верховенства права (Piechowicz проти Польщі, § 212).
Законність також вимагає наявності належних гарантій того, що права особи, закріплені у статті 8, поважатимуться. Відповідальність держави за захист приватного і сімейного життя часто включає позитивні зобов'язання, що забезпечують належну увагу на національному рівні до прав, закріплених у статті.
Другим критерієм втручання держави в приватне життя особи є переслідування таким втручанням законної мети.
Стаття 8 § 2 перераховує законні цілі, які можуть виправдовувати обмеження прав, захищених статтею 8: “в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб». Нещодавно Суд зауважив, що його практика цілком консолідована, коли він перевіряє існування законної мети у розумінні другої частини статтей 8 і 11 Конвенції (S.A.S. проти Франції [ВП], § 114).
Третім критерієм втручання - чи є втручання необхідним у демократичному суспільстві.
Аби встановити, чи конкретне втручання у статтю 8 є “необхідним у демократичному суспільстві», Суд зважує інтереси держави-учасниці супроти права заявника. У перших і провідних справах стосовно статті 8 Суд пояснив, що у даному контексті вислів “необхідний» не має такої гнучкості, як “корисний», “розумний» або “бажаний», а натомість передбачає існування “нагальної суспільної потреби» у даному втручанні. Саме державні органи повинні зробити первинну оцінку існування нагальної суспільної потреби у кожному випадку; відповідно, їм надається можливість розсуду. Проте їхнє рішення залишається предметом для перегляду з боку Суду. Обмеження гарантованого Конвенцією права не може вважатись “необхідним у демократичному суспільстві», підмурками якого є толерантність і терпимість, якщо тільки, поміж іншим, це втручання не буде пропорційним до законної мети, що переслідується (Dudgeon проти Сполученого Королівства, §§ 51-53).
Тому Суд стверджував, що визначаючи, чи оспорювані заходи були “необхідними у демократичному суспільстві», він визначатиме, чи у світлі сукупності обставин справи причини, наведені на виправдання таких заходів, були належними і достатніми стосовно переслідуваних цілей (Z проти Фінляндії, § 94). Суд роз'яснив цю вимогу, пояснюючи, що поняття “необхідності» у розумінні статті 8 означає, що втручання має відповідати нагальній суспільній потребі і, зокрема, повинне залишатись пропорційним до законної мети, що переслідується. Визначаючи, чи є втручання “необхідним», Суд розгляне можливість розсуду, залишену за державними органами, але обов'язком саме держави-відповідача є доведення наявності нагальної суспільної потреби, що спричинила втручання (Piechowicz проти Польщі, § 212). Суд нагадав керівні принципи визначення можливості розсуду у справі Paradiso і Campanelli проти Італії [ВП], §§ 179-184).
Стосовно загальних заходів, вжитих державою, практика Суду свідчить, що для встановлення пропорційності загального заходу Суд має перш за все оцінити законодавчий вибір, що був його підставою. У зв'язку з цим якість перегляду з боку парламенту і судової влади необхідності заходів є вкрай важливою, адже якби загальний захід залишився без контролю, це спричинило б ризик зловживання, і саме держава повинна першою оцінити цей ризик (Animal Defenders International проти Сполученого Королівства [ВП], § 108).
Так суд враховує, що розгляд даної справи проведений згідно із процесуальним законом та регламентований ст. 340-342 ЦПК України.
Втручання у приватне життя ОСОБА_2 з боку держави переслідує законну мету - встановлення наявності або відсутності у нього психічного розладу, відбувається в інтересах громадської безпеки, для запобігання вчинення з його боку правопорушень, для захисту його здоров'я, для захисту прав і свобод інших осіб, зокрема його дружини та її брата, які стають свідками неправомірної поведінки ОСОБА_2 .
Крім того, таке втручання є необхідним у демократичному суспільстві, тобто передбачає існування «нагальної суспільної потреби» у даному втручанні, яка підтверджується обставинами справи, зокрема поведінкою ОСОБА_2 в суспільстві і в родині, та причини, наведені на виправдання таких заходів, є належними і достатніми стосовно переслідуваних цілей, тобто втручання є пропорційним до законної мети, що переслідується.
З огляду на зазначене, зібрані у справі докази дають підстави для задоволення заяви про призначення психіатричного огляду ОСОБА_2 в примусовому порядку.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.3-5, 57-60, 258-259, 264-265, 293-294, 339-342, 352, 354-355 ЦПК України,
Заяву - задовольнити.
Надати дозвіл на проведення психіатричного огляду в примусовому порядку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 у Комунальному некомерційному підприємстві Київської обласної ради «Обласне психіатрично - наркологічне медичне об'єднання», що за адресою: 08631, смт. Глеваха, вул. Вокзальна, № 8, Васильківського району Київської області.
Рішення підлягає негайному виконанню. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 24.04.2025.
Головуючий: суддя К. С. Романенко
Присяжні І.В. Харченко
Л.І. Піддубна