Справа № 358/550/25 Провадження № 3/358/264/25
23 квітня 2025 року м. Богуслав
Суддя Богуславського районного суду Київської області Романенко К.С., розглянувши матеріали, які надійшли від відділення поліції №2 Білоцерківського районного управління поліції ГУ НП в Київській області (м. Тараща) про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця с. Бужанка, Лисянського району Черкаської області, не працюючого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт № НОМЕР_1 , виданий 06.04.2023, орган що видав 7123, РНОКПП: НОМЕР_2 ,
за ст. 126 ч. 5 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
21 березня 2025 року о 17 год 25 хв в с. Медвин по вул. Василенка, 149, Білоцерківського району Київської області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом - автомобілем «ВАЗ 2106», державний номерний знак НОМЕР_3 , при цьому не маючи посвідчення водія відповідної категорії, тобто не маючи права керування таким транспортним засобом. Правопорушення вчинено повторно, протягом року, а саме 26.05.2024 ОСОБА_1 був притягнутий до відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.1 «а» ПДР України, за що відповідальність передбачена ст. 126 ч. 5 КУпАП.
В судове засідання, призначене на 14.04.2025 та 23.04.2025 ОСОБА_1 не з'явився, хоч належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується довідками про доставку повідомлення у додатку «Viber». Крім того, інформація про розгляд справи розміщена на офіційному веб-сайті Судової влади України.
Суд вжив усіх необхідних заходів щодо повідомлення особи про час і місце судового розгляду, однак він не з'явився та доказів про поважність причин своєї неявки до суду не надав.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалого судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 10 липня 1984 року у справі «Гінчо проти Португалії» передбачив, що держави - учасниці Ради Європи зобов'язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень п.1 ст. 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку. При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Слід зазначити, що Європейський суд у своїх рішеннях наголошує на тому, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Кожна з сторін, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу цікавитись провадженням у її справі.
В ст. 129 Конституції України закріплено конституційний припис, згідно якого, розгляд справ в судах відбувається відкрито, що, в свою чергу, гарантує особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, своєчасно дізнатись як про результати судового розгляду, так й отримати копію судового рішення з метою оскаржити постанову суду у встановлений законом строк.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Відповідно до принципу диспозитивності, на якій неодноразово наголошує Європейський суд з прав людини у своїх рішення, особи, які беруть участь у справі, мають можливість вільно розпоряджатися своїми матеріальними та процесуальними правами на власний розсуд.
Вказаний принцип надає кожному учаснику процесу можливість самостійно розпоряджатися наданими йому законом процесуальними правами, в тому числі і правом брати участь в судових засіданнях.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Отже, особа має цікавитись ходом справи та результатами окремих судових засідань, використовувати засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Аналіз наведених норм дає суду підстави дійти висновку, що наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, і не може автоматично вважатись порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а неявка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд розцінює як спосіб уникнути відповідальності. Тому суд вважає можливим розгляд справи проводити у відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, який не повідомив про причину неявки та не подав будь - яких заяв.
Суд, проаналізувавши матеріали справи, дослідивши письмові докази, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступного висновку.
Згідно ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, суд при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні.
Згідно п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Дослідивши матеріали справи, суддя вважає, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, яка встановлює відповідальність за повторне протягом року вчинене правопорушення, а саме керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 26.05.2025 ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, 16.03.2025 ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП, що підтверджується довідкою ВП №2 Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області.
Частиною 5 ст. 126 КУпАП, передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених ч.ч. 2-4 цієї статті,- тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Згідно ст.ст. 10, 11 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків; адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Частиною 10 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Вина водія ОСОБА_1 підтверджується зібраними в справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 017434 від 21.03.2025, роздруківкою постанови серії ББА № 601298 від 21.03.2025 щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП; довідкою ВП №2 Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області.
Призначаючи стягнення за ч. 5 ст. 126 КУпАП, враховуються дані про особу правопорушника, характер вчиненого правопорушення, обставини його скоєння, обставини, що обтяжують і пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення.
Згідно ст. 34 КУпАП обставиною, що пом'якшує відповідальність ОСОБА_1 за вчинене адміністративне правопорушення, судом не встановлено.
Згідно ст. 35 КУпАП обставин, що обтяжують відповідальність правопорушника ОСОБА_1 за вчинене адміністративне правопорушення, судом не встановлено.
Суддя, враховуючи характер вчиненого адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, особу порушника, ступінь вини, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, дійшов висновку, що необхідним і достатнім буде застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в межах санкції, передбаченої ч.5 ст.126 КУпАП з позбавленням права керування транспортним засобом та без оплатного вилучення транспортного засобу, оскільки ОСОБА_1 транспортний засіб - автомобіль «ВАЗ 2106», державний номерний знак НОМЕР_3 на праві власності не належить.
Крім цього, відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладання адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 8 ч.1, 40-1, 126 ч. 5, ч. 2, 221, п. 1 ч. 1 ст.247, 251, 252, 284 КУпАП, суддя
Визнати винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 126 ч. 5 КУпАП та піддати адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч чотириста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п'ять) років (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/21081300, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37955989, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача (МФО): 899998, Рахунок отримувача: UА 488999980313030149000010001, Код класифікації доходів бюджету: 21081300).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт № НОМЕР_1 , виданий 06.04.2023, орган що видав 7123, РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь держави судовий збір в сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок (Стягувач: Державна судова адміністрація України, вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету - 22030106).
На підставі ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу протягом 15 днів з метою примусового виконання цієї постанови, органами державної служби буде стягнуто з правопорушника подвійний розмір штрафу в сумі 81 600 грн.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з моменту винесення до Київського апеляційного суду через Богуславський районний суд Київської області.
Строк пред'явлення до виконання три місяці.
Відсутність у постанові в справі про адміністративні правопорушення, як виконавчому документі, у розумінні Закону України «Про виконавче провадження», відомостей про реєстраційний номер облікової картки платника податків та його паспортні дані, згідно постанови Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 471/283/17-ц (провадження №61-331св18), у розрізі ст. 18 указаного Закону, не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання (відмови у відкритті виконавчого провадження).
Головуючий: суддя К. С. Романенко