Справа № 357/2491/25
Провадження № 2/357/2428/25
24 квітня 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді - Бондаренко О.В., за участю секретаря судового засідання - Каплічної Ж.А., представника позивачки - адвоката Дульдієра О.П., відповідача - ОСОБА_1 , розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судового засіданні у залі суду № 3 цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , про стягнення додаткових витрат на дитину,
25.02.2025 ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що з 16 листопада 1996 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 та рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 08.02.2016 шлюб між ними було розірвано. Вони з відповідачем являються батьками неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 13.09.2017 з відповідача на її користь стягнуті аліменти на сина. Крім того, з моменту розірвання шлюбу, спільний неповнолітній син ОСОБА_5 продовжував і продовжує на даний час проживати разом із нею та фактично перебуває на її утриманні, однак, аліменти не покривають усіх потреб дитини. З 11.09.2023 по 20.09.2023 син перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом: гостра алергічна реакція нез'ясованого ґенезу у формі кропив'янки, потім лікувався амбулаторно. Також, син проходив лікування у стоматолога. Загалом на лікування сина нею були витрачені кошти у розмірі 34058,00 грн. Крім того, син навчається у відокремленому структурному підрозділі «Технолого - економічного фахового коледжу Білоцерківського національного аграрного університету» на денній формі навчання за спеціальністю енергетичне машинобудування, у зв'язку з чим, для успішного навчання та професійного розвитку, в умовах воєнного стану, коли навчання проходять в онлайн - режимі та за електронними підручниками, необхідним було придбати ноутбук. Тому, вона вимушена була придбати ноутбук вартістю 47998,00 грн. Також, вона придбала сину мобільний телефон вартістю 28599,00 грн. Таким чином, вона понесла додаткові витрати на дитину у загальному розмірі 110655,00 грн та вважає, що відповідач повинен їй відшкодувати половину даних витрат. У зв'язку з чим просила стягнути з відповідача на її користь додаткові витрати на дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 55327,50 грн.
26.02.2025 судом постановлено ухвалу, якою прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 25.03.2025 - 11:30 год.
25.03.2025 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення засідання на 24.04.2025 - 11:00 год, за клопотанням відповідача для реалізації права на подання заяв щодо спору.
Позивачка - ОСОБА_2 у судовому засіданні 25.03.2025 позов підтримала у повному обсязі, а 24.04.2025 у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце засідання повідомлена належним чином, причини неявки суд не повідомила.
Представник позивачки, адвокат Дульдієр Олександр Петрович, у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі.
Відповідач - ОСОБА_3 у судовому засіданні позов визнав у повному обсязі та подав до суду відповідну заяву.
Відповідно до ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).
Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно із ст. 7 СК України, жінка та чоловік мають рівні права і обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 141 Сімейного Кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст. ст. 150,157 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, той із батьків, хто проживає окремо від дитини зобов'язаний брати участь у її вихованні та утриманні.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Судом встановлено, що сторони у справі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , з 16.11.1996 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 08.02.2016 у справі №357/671/16-ц було розірвано. Від даного шлюбу у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які зареєстровані та проживають разом з позивачем, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 4 -16).
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 13.09.2017 у справі № 357/9010/17-ц, яке набрало законної сили 13.10.2017, стягнуто з ОСОБА_3 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно з 07.08.2017 до досягнення дитиною повноліття, що підтверджується матеріалами справи (а.с.9-16) та інформацією з ЄДРСР.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 20.10.2023 у справі № 357/8564/23, яке набрало законної сили 21.11.2023 (а.с. 9-16), стягнуто з ОСОБА_3 аліменти на користь ОСОБА_2 додаткові витрати на сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 19225,00 грн.
На підтвердження обставин справи позивачкою подані докази (а.с.17-37), з яких вбачається, що з 11.09.2023 по 20.09.2023 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на стаціонарному лікуванні в КНП КОР «Київська обласна дитяча лікарня № 2 з діагнозом: гостра алергічна реакція нез'ясованого ґенезу у формі кропив'янки, йому було призначено обстеження (дослідження) та проведено лікування та у період з липня 2023 по листопад 2024 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходився на ортодонтичному лікуванні, у зв'язку з чим, позивачкою було понесені витрати на лікування сина у розмірі 34058,00 грн; з вересня 2024 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається у відокремленому структурному підрозділі «Технолого - економічного фахового коледжу Білоцерківського національного аграрного університету» на денній формі навчання за спеціальністю енергетичне машинобудування, у зв'язку з чим, для успішного навчання та професійного розвитку, в умовах воєнного стану, коли навчання проходять в онлайн - режимі та за електронними підручниками, позивачкою було придбано ноутбук вартістю 47998,00 грн та мобільний телефон вартістю 28599,00 грн.
При вирішення спору суд виходить з наступного.
У відповідності до ст.185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Як вбачається з роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, наданих у п. 18 Постанови від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» до передбаченої ст. 185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі. При одночасному розгляді вимог про стягнення аліментів і додаткових витрат їх має бути визначено у рішенні окремо. Аліменти мають на меті забезпечити нормальні матеріальні умови життя дитини. У тих випадках, якщо в силу особливих (виключних) обставин є потреба, окрім аліментів, суд може стягнути додаткові витрати з платника аліментів.
Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», у випадках стягнення додаткових витрат мова йде про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
Отже, виходячи з аналізу статті 185 СК України, додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв'язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
Вказане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається даною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї. Суд вирішує, в якій мірі кожен із батьків зобов'язаний приймати участь в цих витратах, виходячи з матеріального та сімейного положення сторін та інших інтересів та обставин, що мають істотне значення, що визначаються так само, як і при стягненні аліментів відповідно до ст. 181, 182 СК України. Батьки беруть участь у додаткових витратах на дитину рівною мірою, сторона, що звертається з вимогою про відшкодування вже зроблених додаткових витрат, має надати суду докази фактично понесених або майбутніх витрат, їхній розрахунок й обґрунтування.
Відповідно до ст.3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (яка була ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 року і набула чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно з ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини, держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (ч.2 ст.6 цієї Конвенції).
Також, частинами 1 та 2 статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до змісту ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Також, у п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що «в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно з Законом №3477 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі».
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України. Рішення Європейського суду є офіційною формою роз'яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв'язку з цим джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.
Відповідно до ст.5 «Рівноправність подружжя» Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом України №475/97-ВРвід 17.07.1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
У відповідності до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.
Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам у їх сукупності, враховуючи визнання відповідачем позову, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає до задоволення, тому стягує з відповідача на користь позивача додаткові витрати на сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 55327,50 грн (50% понесених витрат).
На підставі ст. 141 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір», враховуючи, що позивачка звільнена від сплати судового збору за подання до суду вказаного позову, суд дійшов висновку, про стягнення з відповідача на користь держави судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст. 141, 150, 157, 180, 185 СК України, ст. 12, 76 - 82, 141, 206, 258, 259, 264 - 265, 268, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_2 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ) до ОСОБА_3 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 ), про стягнення додаткових витрат на дитину, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 додаткові витрати на дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі 55327,50 грн (п'ятдесят п'ять тисяч триста двадцять сім гривень 50 копійок).
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 24.04.2025.
Суддя: О. В. Бондаренко