Справа № 357/11678/24
Провадження № 2/357/602/25
24 квітня 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі - головуючий суддя Цуранов А.Ю., при секретарі Козубенко Я.С.,
за участю:
представник позивача - адвокат Гордієнко П.В.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до: 1) Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»; 2) ОСОБА_2 , про відшкодування майнової та моральної шкоди,
У серпні 2024 року позивач звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з вказаним позовом, в якому просив суд: 1) стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 88 218,13 грн та моральну шкоду в розмірі 10 000 грн; 2) стягнути судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.08.2023 відповідач ОСОБА_2 в м. Біла Церква, на перехресті вул. Князя Володимира та вул. Гризодубової, керуючи транспортним засобом «RenaultKangoo», д.р.н. НОМЕР_1 , здійснив наїзд на транспортний засіб «ВАЗ 217230», д.р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , що призвело до пошкодження транспортних засобів та завдано матеріальних збитків. ОСОБА_1 є потерпілою у вказаному ДТП. Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.09.2023 у справі № 357/10330/23 ОСОБА_2 визнано винним у результаті ДТП. Згідно з експертним висновком, матеріальний збиток позивача становить 120 412,60 грн. Також позивач понесла витрати на експертні послуги, які склали 4 500 грн. На момент вчинення ДТП відповідач мав чинний договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, тому ПрАТ «СК «ВУСО» частково відшкодувала завдані збитки в сумі 32 194,47 грн. Різниця між страховим відшкодуванням за збитками складає 88 218,13 грн (120 412,60 - 32 194,47). Окрім того, позивачу завдано моральну шкоду, яку вона оцінює в 10 000 грн та просить стягнути на її користь.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано на розгляд судді Цуранову А.Ю.
26.08.2024 ухвалою судді відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження у відкритому підготовчому судовому засіданні 02.10.2024.
06.09.2024 на адресу суду від представника ПрАТ «СК «ВУСО» - адвоката Шиліна В.А., надійшов відзив на позов, в обґрунтування якого вказано, що страховиком відшкодовано оцінену шкоду в розмірі 32 194,47 грн (СВ = 22 233,12 + 8 635,95 + 15 084,67 х (1 - 0,70) - 3200 Фр) на підставі ремонтної калькуляції № 2314107 від 30.08.2023, відповідно до приписів п.22.1 ст. 22, 29 та в порядку визначеному п. 36.2 ст. 36 Закону № 1961 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Так, страховик прийняв рішення щодо виплати потерпілій страхового відшкодування в розмірі 32 194,47 грн відповідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 212431728 від 10.12.2022, з страховою сумою за шкоду майну 130 000 грн та шкоду здоров'ю 260 000 грн, франшиза 3200 грн. Виплата страхового відшкодування оціненої шкоди, пошкодженого а/м ВАЗ 217230, відбулася на підставі ремонтної калькуляції № 2314107 від 30.08.2023, складеної на замовлення страховика оцінювачем ОСОБА_4 після особистого огляду 24.08.2023 пошкодженого КТЗ. Після отримання позовної заяви страховиком перевірено розрахунок страхового відшкодування і визначено можливу доплату за наслідками судового розгляду в розмірі 12 630,43 грн ( -ПДВ, 35 576 грн + 5 426,81 + 23 406,97 х (1- 0,7000) - 3 200 грн (фр) - СВ 32 194,47 грн) згідно звіту № 40835 від 04.09.2024, складеного ТОВ «СЗУ Україна Консалтинг» на підставі протоколу технічного огляду оцінювача ОСОБА_4 від 24.08.2023. Вказаним звітом встановлено, що за вищевказаних умов, вартість (розмір) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу ВАЗ 217230 реєстраційний номер НОМЕР_2 внаслідок його пошкодження, за станом на дату оцінки, становить 50 514,68 грн (включаючи ПДВ на запасні частини та матеріали фарбування). Вказано також, що Законом № 1961 не передбачено відшкодування страховиком потерпілому моральної шкоди за наслідками ДТП, а тому вимоги про стягнення 10 000 грн моральної шкоди зі страховика є незаконними та не підлягають задоволенню. Відсутні також підстави стягнення витрат на підготовку звіту про оцінку майна № 21/49.09.23 від 23.09.2023 року у розмірі 4 500 грн. На підставі п. 12.1 ст. 12 та п. 36.6 ст. 36 Закону сума страхового відшкодування зменшується на розмір франшизи. виплата відшкодування проведена за системою Му Transfer. Вказано також, що звіт № 20/49.09.23 від 23.09.2023 не відповідає вимогам ст. 77-79 ЦПК України, так як зроблений всупереч вимогам Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів та п. 32 Національного Стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", оскільки розмір ймовірного страхового відшкодування проведено не на дату заподіяння збитків. Крім того, якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Просить позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» про стягнення матеріальної шкоди 88 218,13 грн, моральної шкоди 10 000 грн залишити без задоволення, крім 12 630,43 грн стягнення страхового відшкодування матеріальних збитків, які визнаються страховиком. Заявлено про неспівмірність судових витрат позивачки на правничу допомогу, а також заявлено про розподіл судових витрат відповідача-1 в розмірі 10 000 грн.
02.10.2024 на адресу суду від представника позивача - адвоката Гордієнка П.В., надійшло заперечення (відповідь) на відзив, в обґрунтування якого зазначено, що ПАТ страхова компанія «ВУСО» у своєму відзиві навело багато норм та судової практики з маніпулятивним характером, однак Верховний Суд відступив від практики, яка наведена відповідачем, а саме у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.11. 2023 у справі № 712/4126/22, провадження № 14-123цс23, вказано, що сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов'язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ. Наведене стосується як витрат позивача на проведення експертизи, так і витрат на правничу допомогу, саме дивне у позиції відповідача це те, що він заявляє, що правнича допомога понесена позивачем у розмірі 8 000 грн. є неспівмірною до реальних затрат на її надання по підготовці позову, але одночасно він стверджує, що ним витрачено на правничу допомогу 10 000 грн, які є співмірними саме для представлення його інтересів як відповідача і просить їх стягнути з позивача. Позивач не заперечує факту отримання страхового відшкодування в розмірі оціненої шкоди 32 194,47 грн. Відповідач ПАТ страхова компанія «ВУСО» у своєму відзиві визнала позовні вимоги ще в сумі 12 630,43 грн. Вважає, що це виглядає дивним, що відповідач - страхова компанія на підставі одного ж і того протоколу технічного огляду оцінювача ОСОБА_4 від 24.08.2023, робить різні висновки. Саме з такою оцінкою збитків завданих в ДТП позивач не погодилась і звернулась до суб'єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5 , який підготував звіт про оцінку матеріального збитку після проведеного ним огляду автомобіля. Вказано, що відповідач невірно трактує п. 32 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», оскільки в ньому не йдеться мова про грошову оцінку. Основним підходом, який використовується для оцінки КТЗ, є порівняльний підхід. Згідно з ним визначення вартості КТЗ на території України проводиться на підставі їх цін продажу та поточних цін пропозиції до продажу, які зазначені у вітчизняних довідниках. Зазначені ціни є статистично усередненими ціновими даними КТЗ, які були відчужені в Україні згідно з умовами, що відповідають змісту і поняттю "ринкова вартість". Тому вести мову про якусь невідповідність у тому, що звіт проведено через 4 дні з часу ДТП є цілком безпідставним адже до уваги береться ринкова вартість з вітчизняних довідників де зазначаються усереднені ціни при відчуженні транспортних засобів. За умовами полісу страхового відшкодування, сума страхового відшкодування за шкоду заподіяну майну складає 160 тис. грн., тому відповідач-1 у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі повинен відшкодувати позивачу завдану шкоду. Повторно просить задовольнити позов.
02.10.2024 на адресу суду від відовідача-2 ОСОБА_2 надійшов відзив на позов, в якому зазначено про те, що позивач, як власник транспортного засобу «ВАЗ 217230» реєстраційний номер НОМЕР_2 , який був пошкоджений під час ДТП, зазнала майнової шкоди. Згідно з висновком про оцінку майна № 20/49.09.23 від 23.09.2023 ремонт транспортного є економічно необґрунтованим, так як витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди, тобто згідно з приписами ст. 30 Закону № 1961-IV фізично знищеним. Згідно Полісу № 212431728 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, на дату скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача-2 була застрахована у ПрАТ СК «ВУСО». Страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну 130 000 грн. Отже, у відповідності до вимог ст. 30 Закону № 1961-IV, Позивачу, як власнику транспортного засобу, страхова компанія відшкодовує різницю між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а саме 109 766, 66 грн. (120 412, 60 - 10 645, 94). Позивач в своїй позовній заяві не зазначив, що сума франшизи була компенсована відповідачем-2 її доньці ОСОБА_3 , яка в момент ДТП перебувала за кермом транспортного засобу. Окрім того, відповідач-1 сплатив позивачу суму в розмірі 32 194,47 грн в рахунок відшкодування завданих збитків, що визнається позивачем. Таким чином, з урахуванням здійснених платежів, невідшкодованою позивачу частиною заподіяного їй матеріального збитку є сума в розмірі 74 372, 19 грн. (109 766, 66 - 3 200 - 32 194, 47). Отже сума матеріального збитку, яка заподіяна позивачу, знаходиться у межах страхового відшкодування, передбаченого полісом цивільно-правової відповідальності, тому повинна бути покладена на відповідача-1, а позивач неправомірно вимагає такого відшкодування з боку відповідача-2. Просить відмовити в задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача-2 матеріальних збитків у розмірі 88 218, 13 грн.
24.12.2024 ухвалою суду відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті 25.02.2025.
25.02.2025 на адресу суду від представника позивача - адвоката Гордієнка П.В., надійшла уточнена позовна заява, в якій представник позивача просить стягнути на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 78 218,13 грн та моральну шкоду в розмірі 5 000 грн з кожного відповідача, а також стягнути судові витрати.
16.04.2025 в судовому засіданні суд на місці ухвалив прийняти до розгляду уточнений позов, який за своїм змістом зменшує позовні вимоги.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив задовольнити. Зазначив, що страхова виплатила позивачу кошти на підставі власної оцінки, однак під час такої оцінки огляд автомобіля не проводився, тому саме звіт позивача є правильним. Не заперечує щодо зарахування сплачених 3 200 грн в рахунок моральної шкоди, яку просить стягнути з відповідача-2.
Відповідачі в судове засідання не з'явились, про розгляд справи повідомлялись належним чином, в матеріалах справи містяться документи по суті з позицією по справі.
Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
19.08.2023 о 09:00 год. ОСОБА_2 в м. Біла Церква на перехресті вул. Князя Володимира та вул. Гризодубової, керуючи транспортним засобом «Renault Kangoo», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , був не уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, у встановлених межах не вибрав безпечної швидкості руху в результаті чого здійснив наїзд на транспортний засіб «ВАЗ 217230», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , що стояв на проїзній частині внаслідок затору, що призвело до пошкодження транспортних засобів та завдано матеріальних збитків, чим порушив п. 2.3 б, 12.1 Правил дорожнього руху.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.09.2023 у справі № 357/10330/23, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Власником транспортного засобу «ВАЗ 217230», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , є ОСОБА_1 , що вбачається з копії свідоцтв про право власності від 02.06.2022, реєстрові № 2-504, 2-508.
На момент дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність власника «Renault Kangoo», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована в ПрАТ «СК «ВУСО» відповідно до поліса № 212431728. Франшиза за вказаним полісом становить 3 200 грн, ліміт за шкоду майну - 160 000 грн.
На підставі звернення ОСОБА_1 , ПрАТ «СК «ВУСО» прийнято рішення щодо виплати потерпілій страхового відшкодування в розмірі 32 194,47 грн на підставі ремонтної калькуляції № 2314107 від 30.08.2023, складеної на замовлення страховика оцінювачем ОСОБА_4 24.08.2023.
Згідно зі звітом ФОП « ОСОБА_5 » № 20/49.09.23 від 23.09.2023, вартість відновлювального ремонту автомобіля «ВАЗ 217230», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , складає 159 754,56 грн, матеріальний збиток - 120 412,60 грн, ринкова вартість КТЗ після пошкодження - 10 645,94 грн.
За проведення оцінки вартості матеріального збитку позивачем сплачено ФОП « ОСОБА_5 » 4 500 грн, що вбачається з квитанції до прибуткового касового ордера № 20/49.09.23 від 23.09.2023.
Після отримання позовної заяви ПрАТ «СК «ВУСО» визначено можливим здійснити доплату за наслідками судового розгляду в розмірі 12 630,43 грн згідно зі звітом № 40835 від 04.09.2024 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, складеного ТОВ «СЗУ Україна Консалтинг», який надано стороною відповідача-1.
В матеріалах справи також міститься платіжна інструкція АТ КБ «ПриватБанк» від 07.09.2023, відповідно до якої ОСОБА_2 сплатив франшизу в розмірі 3 200 грн за ДТП 19.08.2023
Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
При вирішенні справи, суд виходить з наступного.
Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно з частинами 1, 2 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За змістом положень ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а також порядок відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (тут і далі в редакції на час виникнення спірних правовідносин - Закон № 1961-IV).
Відповідно до статті 1 Закону № 1961-IV для цілей цього закону потерпілі це юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу.
Згідно пунктів 9.1., 9.2., 9.4. статті 9 Закону № 1961-IV страхова сума це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди (стаття 28 Закону № 1961-IV).
Розпорядженням Нацкомфінпослуг від 09.04.2019 № 538 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів з питань обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яке набрало чинності 21 вересня 2019 року, встановлено страхові суми за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів: за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у розмірі 130 000 гривень на одного потерпілого; за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, у розмірі 260 000 гривень на одного потерпілого.
Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
У постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження 14-176цс18) Велика Палата Верховного Суду сформулювала правові висновки щодо забезпечення дієвості інституту обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.
Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди.
Верховний Суд у постанові від 04.12.2019 в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.
Згідно із п. 30.1 ст. 30 Закону № 1961-IV, транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до п. 30.2. ст. 30 Закону № 1961-IV, якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Судом встановлено та сторонами у справі не оспорюється факт ДТП та вина відповідача-2 у виникненні зазначеної ДТП, сплату страховиком потерпілому страхового відшкодування в розмірі 32 194,47 грн, а також відповідачем-2 франшизи в розмірі 3 200 грн
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Слід зазначити, що відповідно до частин 1, 3 статті 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Згідно частин 1, 5, 6 статті 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
Відповідно до статті 113 ЦПК України, якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам).
Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).
Первинною є експертиза, при проведенні якої об'єкт досліджується вперше. Додаткова експертиза призначається після розгляду судом висновку первинної експертизи, коли з'ясується, що усунути неповноту або неясність висновку шляхом допиту експерта неможливо. Висновок визнається неповним, коли експерт дослідив не всі подані йому об'єкти чи не дав вичерпних відповідей на порушені перед ним питання. Неясним вважається висновок, який нечітко викладений або має невизначений, неконкретний характер. В ухвалі про призначення додаткової експертизи суду необхідно зазначати, які висновки експерта суд вважає неповними чи неясними або які обставини зумовили необхідність розширення експертного дослідження. Повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов'язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Висновок визнається неповним, коли експерт не дав вичерпних відповідей на порушені перед ним питання, у зв'язку з чим суд має обговорити питання про призначення додаткової або повторної експертизи залежно від обставин справи.
Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 29.09.2021 у справі № 569/4688/15-ц.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач, звертаючись до суду з позовом, інтереси якого під час розгляду справи представляє професійний адвокат, подав до суду звіт суб'єкта оціночної діяльності № 20/49.09.23 від 23.09.2023 про визначення матеріального збитку, завданого ушкодженням колісного транспортного засобу «ВАЗ 217230», д.р.н. НОМЕР_2 , який виконаний на її замовлення ФОП « ОСОБА_5 », який має вищу економічну освіти, кваліфікацію оцінювача за спеціалізацією «Оцінка колісних транспортних засобів», кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ № 210 від 15.12.2018.
Вищевказаний висновок експерта є первинним у даній справі та був виготовлений з дотриманням вимог частини шостої статті 106 ЦПК України.
Представник відповідача-1 заперечуючи проти позовних вимог зазначив, зокрема про його невідповідність Методиці та надав свій звіт про оцінку КТЗ, згідно з яким визначив необхідність доплати позивачу.
Однак, суд не може прийняти поданий відповідачем-1 звіт до уваги з огляду на наявність в матеріалах справи первинного висновку, який не оспорений, питання проведення повторної чи додаткової експертизи сторонами не ставилось, при цьому дослідження проведено на підставі акту транспортного засобу від 24.08.2024.
Отже доводи відповідача-1 про невідповідність Методиці наданого позивачем звіту, судом відхиляються з огляду на їх неспроможність.
Судом встановлено, що розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «ВАЗ 217230», д.р.н. НОМЕР_2 , що суд враховує як вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди, становить 120 412,60 грн, вартість цього транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди становить 10 645,94 грн.
Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Отже, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
Судом встановлено, розмір невідшкодованих позивачеві збитків становить 74 372,19 грн (120 412,60 - 32 194,47 - 10 645,94 - 3 200), що знаходиться в межах ліміту суми страхового відшкодування майнової шкоди ПрАТ «СК «ВУСО».
Суд також враховує часткову згоду страховика з сумою страхового відшкодування в розмірі 12 630,43 грн.
У своїй постанові від 22.02.2022 року у справі № 201/16373/16-ц Велика Палата Верховного Суду підтверджує правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного суду від 04.07.2018 року по справі № 755/18006/15-ц, від 03.10.2018 року у справі № 760/15471/15-ц та формулює наступні правові висновки: «У Законі «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, та захисту майнових інтересів страхувальників. Вказаний Закон спрямований насамперед на захист прав осіб, потерпілих внаслідок ДТП, при цьому також забезпечує майнові інтереси винної особи, які полягають у відшкодуванні спричиненої шкоди не нею, а страховиком (страховою компанією) за певні страхові внески. Тобто положення цього Закону спрямовані як на захист прав потерпілої особи на відшкодування шкоди, так і на те, що винна особа має право розраховувати на відшкодування спричиненої нею шкоди страхувальником, у якого застрахована відповідальність винної особи. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відтак, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача-1 завданого позивачу матеріального збитку у розмірі 74 372,19 грн, отже позов в цій частині слід задовольнити частково.
Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до частини 2 статті 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.
Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 25.05.2022 в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), від 23.11.2022 в справі № 686/13188/21 (провадження № 61-3943св22), від 19.04.2023 в справі № 336/10216/21 (провадження № 61-73св23).
Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2022 в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05.12.2022 у справі № 214/7462/20 вказав, що при визначенні грошової суми компенсації моральної шкоди враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Звертаючись до суду, позивач зазначає, що знищене майно було для сім'ї позивача основним засобом пересування то це призвело до сімейних проблем і значних переживань, елементарні речі такі як регулярна закупка та довезення до дому продуктів харчування перетворились на щоденну справу, що вимагає додаткового часу. Спосіб життя позивачки змінився, додалась втома та психологічні переживання з приводу того, що в родині потрібно додатково вирішувати ряд питань: доїзду на роботу, по інших справах, до лікаря, за покупками, перевезення невеликогабаритних речей. До знищення автомобіля таких проблем у позивачки не було.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Окремо суд акцентує увагу на тому, що розмір відшкодування шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення, що узгоджується із висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 15.12.2020 у справі 752/17832/14-ц.
З урахуванням наведеного, поведінку відповідача-2, який відшкодував позивачу франшизу, стягнення судом в межах цієї справи іншої частини матеріального збитку (вартості транспортного засобу до ДТП), а також надані стороною позивача пояснення та докази на підтвердження вимог про стягнення моральної шкоди, суд дійшов висновку, що розмір заподіяної позивачу моральної шкоди має бути компенсований у розмірі 1 000 грн завдавачем шкоди, при цьому Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який є спеціальним у даних спірних правовідносинах, не містить таких норм.
З огляду на вказане, в іншій частині вимог про стягнення моральної шкоди слід відмовити.
Згідно із ч. 3, 6 ст. 139 ЦПК України експерт, спеціаліст чи перекладач отримують винагороду за виконану роботу, пов'язану зі справою, якщо це не входить до їхніх службових обов'язків. Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Судом встановлено, що позивачем було понесено витрати на проведення автотоварознавчої експертизи (дослідження) у розмірі 4 500 грн.
Суд враховує позицію постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.11.2023 у справі № 712/4126/22, відповідно до якої сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов'язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.
Разом з цим, відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Керуючись принципом диспозитивності цивільного процесу, суд звертає увагу, що позивач просить суд стягнути з відповідачів витрати за послуги експерта «у рівних частинах», як зазначено у вимогах від 24.02.2025, тобто по 50% цих витрат з кожного відповідача.
Оскільки відповідач-2 в межах цієї справи не несе відповідальності за відшкодування матеріальних збитків, тому з відповідача-1 слід стягнути 2 250 (4 500 х 50%) витрат за проведення автотоварознавчого дослідження.
Керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 89, 133, 137, 141, 265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути із Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 74 372,19,13 грн та витрати на оцінку в розмірі 2 250 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1 000 грн.
В іншій частині позову - відмовити.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .
Відповідач-1 Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО», адреса: вул. Казимира Малевича, буд. 31, м. Київ, код ЄДРПОУ: 31650052.
Відповідач-2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його підписання до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя А. Ю. Цуранов