Справа № 357/15047/23
Провадження № 2/357/707/25
14 квітня 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Ярмола О. Я. ,
при секретарі - Любченко А. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду №5 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ спільного майна подружжя,
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 , та просить, з урахуванням уточнених позовних вимог, розірвати шлюб, укладений 13.06.2020 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача грошову компенсацію вартості 1/2 частки транспортного засобу - легкового автомобіля марки «Toyota RAV4», 2008 року випуску, у розмірі 161 228,00 грн.
І. Позиція сторін у справі.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 13.06.2020 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, про що Білоцерківським міськрайонним відділом ДРАЦС ЦМУ МЮ (м.Київ) складено відповідний актовий запис № 390. Від вказаного шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сторони спочатку проживали у м. Києві, а 24.02.2022 року переїхали жити в с. Сухоліси Білоцерківського району, сімейні відносини були добрі. Згодом стосунки між сторонами погіршились через відсутність взаєморозуміння, різних поглядів на сімейні відносини та обов'язки з ведення спільного господарства, що призвело до фактичного припинення шлюбних відносин, внаслідок чого сторони з 01 жовтня 2022 року почали проживати окремо. 14.12.2022 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області ухвалено рішення про стягнення з відповідача аліментів на користь позивача на утримання дружини та дитини. У серпні 2020 року на подаровані весільні кошти для потреб сім'ї сторони придбали легковий автомобіль марки «Toyota RAV4», 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , який за взаємною домовленістю зареєстрували на відповідача. Позивач вказує, що за презумпцією спільності права власності подружжя, придбаний під час шлюбу автомобіль є спільною сумісною власністю сторін та належить в рівних частках, по 1/2 кожному. Однак, під час підготовки позовної заяви до суду, позивачу стало відомо, що 21.10.2021 ОСОБА_2 без згоди позивача та її відома, не в інтересах сім'ї, перереєстрував автомобіль марки «Toyota RAV4» на третю особу шляхом укладання договору купівлі-продажу. При цьому відповідач продовжує користуватись вищевказаним автомобілем, оскільки саме на ньому приїздив в с. Сухоліси на день народження спільного сина. Позивач стверджує, що не надавала згоду на укладання договору купівлі-продажу транспортного засобу. Позивач вказує, що має право на грошову компенсацію 1/2 частини вартості автомобіля, визначеною на час розгляду справи.
Заперечуючи частково позовні вимоги, представник відповідача ОСОБА_4 подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач визнає позовну вимогу про розірвання шлюбу, а позовну вимогу щодо поділу майна та сплати грошової компенсації за частку не визнає. У відзиві вказано, що 13 червня 2020 року між сторонами було укладено шлюб, та ще до офіційного одруження відповідач користувався автомобілем який належав його батьку ОСОБА_5 , а саме - автомобіль марки «Volkswagen» модель «Golf», 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 . Після одруження в сім'ї ОСОБА_6 були подарункові кошти і обговорювалось питання придбання автомобіля для сім'ї. Однак, у подружжя не вистачало коштів та відповідач звернувся за допомогою до свого батька ОСОБА_5 , з яким була досягнута домовленість, що ОСОБА_5 віддає сім'ї ОСОБА_6 автомобіль яким вони користуються «Volkswagen Golf», та він вважається їхнім, а сторони віддають суму коштів, яка в них була, і ОСОБА_5 купує собі автомобіль і оформлює на ОСОБА_2 . Так, відповідач віддав своєму батькові подаровані весільні кошти в сумі 800 долларів США та 96 000 гривень, всього орієнтовно 3500 долларів США. 18.08.2020 був придбаний автомобіль марки «Toyota» модель «RAV4» 2008 року випуску, за 8000 доларів США та зареєстрований за ОСОБА_2 . Решту суму коштів до вартості автомобіля додав батько відповідача ОСОБА_5 . Позивач лише іноді, за проханням, користувалась автомобілем марки «Toyota», оскільки в сім'ї ОСОБА_6 був автомобіль «Volkswagen Golf», та всі витрати з експлуатації автомобіля марки «Toyota» ніс ОСОБА_5 .
Під час сімейного життя у сторін періодично виникали сварки, через брак коштів, за допомогою приходилось звертатись до батька відповідача ОСОБА_5 . Так, за певних обставин, в жовтні 2021 року ОСОБА_5 поставив вимогу до ОСОБА_2 , щоб останній здійснив відчуження автомобіля марки «Toyota» модель «RAV4», а він поверне сім'ї ОСОБА_6 кошти, які вони йому давали. Так, ОСОБА_5 повернув 3500 долларів США сім'ї ОСОБА_7 21.10.2021 відбулося відчуження автомобіля марки «Toyota RAV4», д.н.з. НОМЕР_1 , шляхом оформлення договору купівлі-продажу на нового власника ОСОБА_8 , яка являється сестрою відповідача. Позивачу було відомо про даний правочин, кошти отримані від продажу транспортного засобу були витрачені на ведення спільного господарства, та спільні сімейні потреби, зокрема оплату оренди квартири у місті Києві, побутові потреби, придбання майна, продуктів. Згодом кошти були витрачені і на супроводження вагітності позивача, яка ІНФОРМАЦІЯ_1 народила сина ОСОБА_3 .
24.02.2022, у зв'язку зі повномасштабним вторгненням РФ на територію України, позивач переїхала до свого батька в село Сухоліси Білоцерківського району Київської області. Відповідач стверджує, що не користувався спірним автомобілем після його відчуження, та лише один раз приїхав на день народження сина в село Сухоліси, оскільки, не було іншого транспорту. Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів був оформлений на батька відповідача.
ІІ. Процесуальні дії та рішення у справі.
Білоцерківський міськрайонний суд Київської області своєю ухвалою від 04.12.2023 прийняв позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 26).
Ухвалою суду від 22.01.2024 витребувано від Територіального сервісного центру № 3242 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Київській області копії документів, на підставі яких у період з 13.06.2020 по 01.01.2024 відбувалась перереєстрація транспортного засобу «TOYOTA RAV4», 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 на нового власника (а.с. 31-32).
25.01.2024 представник відповідача Коваль О.П. подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи (а.с. 35-36).
09.02.2025 представник відповідача Коваль О.П. сформував через систему «Електронний суд» відзив на позовну заяву (а.с. 37-48), клопотання про перехід до загального позовного провадження (а.с. 49-53).
20.02.2024 представник відповідача Коваль О.П. подав клопотання про допит свідків (а.с. 54).
Ухвалою суду від 20.02.2024 було здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільної справи до розгляду в порядку загального позовного провадження, замінено судове засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням (а.с. 55-56).
Ухвалою суду від 20.02.2024, занесеною до протоколу судового засідання задоволено клопотання представника відповідача про допит свідків, відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про визнання явки позивача у судове засідання обов'язковою (а.с. 57-61).
23.02.2024 на адресу суду від Територіального сервісного центру № 3242 надійшли витребувані матеріали (а.с. 66-75).
27.02.2024 на адресу суду від представника позивача ОСОБА_9 надійшла відповідь на відзив (а.с. 77-84).
06.03.2024 представник позивача Капустін В.В. подав клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів (а.с. 85-90).
05.03.2024 представник позивача ОСОБА_9 подав клопотання про призначення судової транспортно-товарознавчої експертизи (а.с. 91-100).
Ухвалою суду від 05.03.2024, занесеною до протоколу судового засідання, задоволено клопотання представника відповідача про долучення до матеріалів справи стислого висновку експерта про орієнтовну ринкову вартість транспортного засобу «TOYOTA RAV4», 2008 року випуску.
Ухвалою суду від 05.03.2024 призначено судову транспортно-товарознавчу експертизу щодо визначення ринкової вартості автомобіля марки TOYOTA RAV4, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 , проведення якої доручено експерту Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, зупинено провадження по справі на час проведення експертизи (а.с. 116-117).
20.05.2024 представник позивача Капустін В.В. сформував через систему «Електронний суд» заяву про долучення до матеріалів справи квитанції про оплату судової експертизи (а.с. 118а-118г).
28.05.2024 на адресу суду надійшло клопотання експерта про надання для експертного дослідження автомобіля марки TOYOTA RAV4, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 , з відповідними реєстраційними документами до нього (а.с. 118е).
01.07.2024 на адресу суду надійшов висновок експерта № 4521/24-54 від 19.06.2024 (а.с.121-138).
Ухвалою судді від 02.07.2024 поновлено провадження у справі, призначено справу до підготовчого засідання (а.с. 140).
13.08.2024 представник позивача Капустін В.В. подав клопотання про призначення повторної судової транспортно-товарознавчої експертизи (а.с.143-158).
20.08.2024 представник відповідача Коваль О.П. через систему «Електронний суд» подав заперечення на клопотання про проведення повторної судової транспортно-товарознавчої експертизи (а.с. 162-165).
Ухвалою суду від 20.08.2024 по справі призначено повторну судову транспортно-товарознавчу експертизу, зупинено провадження по справі на час проведення експертизи (а.с. 168-169).
30.09.2024 на адресу суду надійшло клопотання експерта про надання додаткових матеріалів для проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи та уточнення поставленого завдання (а.с. 172).
Ухвалою судді від 30.09.2024 поновлено провадження у справі, призначено судове засідання щодо розгляду клопотання експерта Левченка С.Ю. (а.с. 174).
Ухвалою суду від 07.10.2024 витребувано у Київського науково-дослідного інституту судових експертиз кольорові фотографії (в електронному форматі) автомобіля марки «TOYOTA RAV4», 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 , виконані під час проведення візуального огляду (експертне дослідження № 4521/24-54) (ас. .180-181).
05.11.2024 на адресу суду від КНДІСЕ надійшли витребувані матеріали (а.с. 185-186).
06.11.2024 представник позивача Капустін В.В. через систему «Електронний суд» сформував заяву про проведення судового засідання, призначеного на 07.11.2024, за відсутності позивача та її представника (а.с.188-190).
07.11.2024 представник відповідача Коваль О.П. подав заяву про проведення судового засідання, призначеного на 07.11.2024, за відсутності представника відповідача (а.с. 191).
Ухвалою суду від 07.11.2024 задоволено клопотання експерта Левченка С.Ю., змінено вид експертного дослідження, призначеного ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 серпня 2024 року, на первинну судову транспортно-товарознавчу експертизу. Для проведення експертизи у справі № 357/15047/23 надано в розпорядження експерта кольорові фотознімки в електронному форматі автомобіля марки «TOYOTA RAV4», 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 , залишено без задоволення питання № 4 експерта Левченка С.Ю. через відсутність даних (а.с. 193-194).
21.11.2024 на адресу суду від судового експерта Левченка С.Ю. надійшло повідомлення про неможливість проведення судової експертизи (а.с. 196-198).
04.12.2024 надійшло повідомлення про повернення матеріалів справи без виконання ухвали суду про призначення експертизи (а.с. 200).
Ухвалою судді від 05.12.2024 відновлено провадження у справі, призначено справу до розгляду у підготовчому засіданні (а.с. 202).
18.12.2024 представник позивача Капустін В.В. подав клопотання про призначення судової транспортно-товарознавчої експертизи та проведення судового засідання без участі позивача та її представника (а.с. 203-206).
Ухвалою суду від 18.12.2024 призначено судову транспортно-товарознавчу експертизу, проведення якої доручено експерту Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, зупинено провадження по справі на час проведення експертизи (а.с. 210-211).
13.02.2025 на адресу суду надійшов висновок експерта № СЕ-19/111-24/75217-АВ від 31.01.2025 (а.с. 212-231).
Ухвалою судді від 13.02.2025 відновлено провадження у справі, призначено справу до розгляду у підготовчому засіданні (а.с. 232).
26.03.2025 представник відповідача Коваль О.П. через систему «Електронний суд» сформував клопотання про проведення підготовчого засідання за відсутності сторони відповідача, просив закрити підготовче провадження по справі та перейти до розгляду справи по суті (а.с. 233-235).
26.03.2025 представник позивача Капустін В.В. через систему «Електронний суд» сформував заяву про зменшення позовних вимог (а.с. 236-240).
Ухвалою суду від 27.03.2025, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження по справі, призначено справу до розгляду по суті (а.с. 241-242).
В судовому засіданні представник позивача, адвокат Капустін В.В. підтримав (зменшені) позовні вимоги.
Відповідач ОСОБА_2 визнав позовну вимогу про розірвання шлюбу та заперечив позов в частині поділу транспортного засобу.
Заслухавши пояснення сторін, покази свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають до задоволення з наступних підстав.
ІІІ. Фактичні обставини справи.
Судом встановлено, що 13 червня 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб у Білоцерківському міськрайонному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), актовий запис № 390, що стверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 (а.с. 13).
Встановлено, що сторони мають малолітнього сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 14).
Встановлено, що 18.08.2020 за ОСОБА_2 був зареєстрований транспортний засіб «TOYOTA RAV4», 2008 року випуску, що стверджується листом Територіального сервісного центру № 3242 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Київській області від 11.11.2023 (а.с. 19).
Встановлено, що 21.10.2021 ОСОБА_2 відчужив транспортний засіб «TOYOTA RAV4», 2008 року випуску, на користь ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу 3242/2021/2867734 (а.с. 70).
Разом з позовною заявою позивач надала довідку орієнтовної вартості автомобіля TOYOTA RAV4», 2008 р.в., де вказана орієнтовна ринкова вартість - 420390 грн.(а.с.17).
Стороною відповідача до матеріалів справи надано висновок, виготовлений ПП «М.С.Консалтинг» на замовлення ОСОБА_2 , згідно якого орієнтовна ринкова вартість автомобіля «TOYOTA RAV4», 2008 року випуску становить 303 000,00 грн (а.с. 101).
Також, матеріали справи містять висновок експерта № 4521/24-54 від 19.06.2024 за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи, яким визначено ринкову вартість спірного автомобіля станом на дату проведення його огляду 14.06.2024 у розмірі 314 677,66 грн (а.с. 121-126).
Згідно з висновком експерта № СЕ-19/111-24/75217-АВ від 31.01.2025, ринкова вартість автомобіля «TOYOTA RAV4», 2008 року випуску, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_5 , д.н.з. НОМЕР_3 , станом на дату початку розгляду справи - 22.01.2024, становила 322 456,23 грн. (а.с.213-223).
ІV. Позиція суду та оцінка аргументів сторін.
Щодо позовної вимоги про розірвання шлюбу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Частина 2 ст. 112 СК України передбачає, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Відповідно до норми вказаної статті, при розірванні шлюбу кожен із подружжя має право зберегти спільне прізвище або відновити дошлюбне. Це право може бути реалізоване лише у момент припинення шлюбу у разі його розірвання.
Згідно з ч. 3 ст. 115 СК України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Сторони в судовому засіданні вказали на підстави розірвання шлюбу - відсутність взаєморозуміння, поваги, почуттів.
На підставі викладеного, враховуючи категоричну позицію позивача щодо розірвання шлюбу, та визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку, що подальше спільне життя сторін і збереження їхнього шлюбу є недоцільним, і це суперечить інтересам позивача.
Враховуючи те, що збереження шлюбу можливе тільки на почуттях взаємної любові та поваги, взаєморозуміння та взаємодопомоги, що є морально-правовою основою шлюбу, при наявності бажання обох сторін, суд вважає за можливе шлюб між сторонами розірвати, оскільки підстави для його збереження відсутні, на що було вказано вище в рішенні.
Позивач просила після розірвання шлюбу залишити їй прізвище « ОСОБА_6 ».
Щодо вимоги про стягнення грошової компенсації вартості 1/2 частки транспортного засобу, суд зазначає таке.
За ч.2 ст.3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2 ст. 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частиною 1 ст. 61 СК України визначено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
У відповідності до положень ст.63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Так, у судовому засіданні було встановлено, що транспортний засіб «Toyota RAV4», 2008 року випуску сторонами було придбано у період шлюбу сторін, та зареєстрований на відповідача ОСОБА_2 .
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17-ц, провадження № 14-325цс18.
Отже, ураховуючи вище викладене та презумпцію спільності права власності подружжя на майно, автомобіль «Toyota RAV4», 2008 року випуску, набутий у власність в період зареєстрованого шлюбу сторін, і презумпція його спільності не спростована, а тому суд вважає, що заявлений до поділу транспортний засіб є об'єктом права спільної сумісної власності.
Відповідач не заперечує, що 21.10.2021 продав спірний автомобіль «Toyota RAV4», 2008 року випуску без письмової згоди дружини ОСОБА_1 своїй сестрі ОСОБА_8 . Та, стверджує що кошти від продажу авто було використано в інтересах сім'ї. Проте, до відзиву не долучено жодного доказу на придбання товарів, майна після продажу спірного автомобіля
Крім того, обставини, що викладені відповідачем у відзиві різняться від обставин, що повідомили суду свідки сторони відповідача.
Так, допитаний судом в якості свідка ОСОБА_5 , який приходиться відповідачу батьком, дав суду показання, що сторони передали йому кошти за автомобіль «Volkswagen Golf» в сумі 800 дол. США і 92 000 грн., а не 98 000 грн., як вказано у відзиві. Свідок суду повідомив, що влітку 2020 року одружив обох дітей, зробив гарні весілля, та за подарені на весілля кошти, син з невісткою придбали у свідка авто «Volkswagen Golf», а донька з зятєм купили в жовтні 2020 року автомобіль «Toyota RAV4». Автомобіль «Volkswagen Golf» був зареєстрований на свідку, а спірний автомобіль марки «Toyota RAV4» зареєстрований на сина ОСОБА_2 . ОСОБА_11 з сином почали сваритися за автомобіль і тому, свідок віддав їм кошти, а собі повернув автомобіль «Volkswagen Golf», сторони витратили кошти на власні потреби. Свідок стверджує, що автомобіль марки «Toyota RAV4» було придбано ним за власні кошти, але вимушено цей ТЗ був зареєстрвоаний на сина. З дозволу свідка автомобіль марки «Toyota RAV4» було перереєстровано ОСОБА_2 на доньку свідка ОСОБА_8 .
Свідок ОСОБА_8 дала суду показання, що вона в серпні 2020 року вийшла заміж та за спільні кошти з чоловіком мали намір придбати автомобіль. ЇЇ батько ОСОБА_5 запропонував купити в нього автомобіль «Toyota RAV4», який був зареєстрований за ОСОБА_2 . Даний автомобіль з жовтня 2020 р. перебуває у власності і фактичному користуванні свідка. Свідок вважає, що позивач може претендувати на половину автомобіля «Volkswagen Golf».
Свідок ОСОБА_12 , яка проживає в одному селі зі сторонами, дала суду показання, що ОСОБА_5 продав сину свій автомобіль «Volkswagen Golf» і позивач з відповідачем користувалися даним автомобілем. Свідок не бачила, щоб вони їздили на автомобілі «Toyota RAV4». Свідку відомі всі обставини набуття автомобілів зі слів ОСОБА_5 .
Згідно з ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до положень ч.4 ст. 71 СК України присудження одному із подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України.
Аналіз змісту положень ст. 71 СК України дає підстави для висновку про те, що частини четверта цієї статті виступає як єдиний правовий механізм захисту інтересів того з подружжя, який погоджується на компенсацію належної йому частки у спільному майні за рахунок іншого з подружжя.
Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абз. 1 п. 22постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11).
Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи; вирішуючи спори між подружжям, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб; у випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі (постанова Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 158/2229/16 (провадження № 61-19420св18)).
У випадку поділу між подружжям неподільної речі виплата одному з подружжя компенсації його частки у майні здійснюється за дійсною (ринковою) вартістю цього майна на час розгляду справи, а у разі неможливості її встановлення визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на спільне майно, оскільки присудження одному з подружжя компенсації його частки у майні за ціною, нижчою ніж ринкова вартість цього майна, є порушенням права одного з подружжя на мирне володіння своїм майном та отримання за нього справедливої ціни (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц, провадження № 61-9018сво18).
Як було встановлено судом, відповідач продав спірний транспортний засіб без письмової згоди позивача, та визнав, що не отримував згоду дружини, чим порушив її майнові права. Відповідач не надав доказів, що грошові кошти одержані відповідачем за договором купівлі - продажу № 3242/2021/2867734 від 21.10.2021 були використані в інтересах сім'ї. Крім того, свідки ОСОБА_5 і ОСОБА_8 ствердили, що фактично кошти за продаж автомобіля марки «Toyota RAV4» були передані ОСОБА_5 , батьку відповідача, а не сім'ї ОСОБА_6 .
Таким чином, суд приходить до висновку, що автомобіль «Toyota RAV4», 2008 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 входить до складу майна, що підлягає поділу, але оскільки даний ТЗ був відчужений відповідачем на свій розсуд проти волі іншого подружжя, тобто позивача, то в даному випадку, є обґрунтованою вимога про присудження позивачу грошової компенсації замість її частки у праві спільної сумісної власності на цей автомобіль.
При цьому, оскільки сторони не змогли добровільно погодити вартість вартість спірного майна, то суд бере до уваги висновок експерта № СЕ-19/111-24/75217-АВ від 31.01.2025, який визначив ринкову вартість автомобіля «TOYOTA RAV4», 2008 року випуску, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_5 , д.н.з. НОМЕР_3 , станом на дату початку розгляду справи - 22.01.2024, в сумі 322 456,23 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача компенсації 1/2 частини вартості транспортного засобу «Toyota RAV4», 2008 року випуску у розмірі 161 228,00 грн.
Щодо судових витрат.
При зверненні до суду з вказаним позовом позивач сплатила судовий збір у розмірі 1073,60 грн. за вимогу про розірвання шлюбу та 2101,95 грн за майнову вимогу про стягнення грошової компенсації вартості автомобіля.
Згідно ч.2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.
Враховуючи те, що сплата судового збору була здійснена виходячи з ціни позову 210 195,00 грн, а позивачем було зменшено позовні вимоги в ході розгляду справи, то судовий збір за вимогу майнового характеру підлягає стягненню з відповідача у сумі 1612,28 грн. (ціна позову, після зменшення позовних вимог 161228,00 грн х 1%).
Позивачем заявлено вимогу про стягнення із ОСОБА_2 вартості висновку експерта № 4521/24-54 від 19.06.2024 у сумі 7 572,80 грн. та висновку експерта № СЕ-19/111-24/75217-АВ від 31.01.2025 у розмірі 10 905,00 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ч.1 ст. 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Однак, якщо надані сторонами висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності, то це є умовою для призначення експертизи судом (ч.1 ст. 103ЦПК України).
Процесуальна дія щодо подання в судовому засіданні клопотання про призначення судової експертизи - це диспозитивне право сторін, передбачене нормами ЦПК України. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Так, не погоджуючись із висновком першої експертизи, представником позивача було заявлено клопотання про призначення повторної експертизи. Суд враховуючи те, що позивачем визначено позовні вимоги у кінцевій редакції саме з урахуванням результатів другої судової експертизи, від 31.01.2025, дійшов висновку, що з відповідача підлягають до стягнення витрати за проведення цього експертного дослідження № СЕ-19/111-24/75217-АВ від 31.01.2025 у розмірі 10 905,00 грн.
На підставі викладеного і керуючись ст. 12, 13, 76, 77, 81, 133,141, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд-
Позов задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 13 червня 2020 року у Білоцерківському міськрайонному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ), актовий запис №390 - розірвати.
Після розірвання шлюбу прізвище позивача - « ОСОБА_6 ».
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_7 ) грошову компенсацію вартості 1/2 частки автомобіля марки «Toyota RAV4», 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , у розмірі 161 228 грн. (сто шістдесят одна тисяча двісті двадцять вісім гривень).
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_7 ) судові витрати по справі за сплачений судовий збір у розмірі 2685,88 грн. та витрати за проведення експертного дослідження у сумі 10 905,00 грн.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення суду виготовлено 24 квітня 2025 року.
Суддя О. Я. Ярмола