Справа № 357/13921/24
Провадження № 2/357/1423/25
23 квітня 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді - Бондаренко О. В., за участю секретаря судового засідання - Каплічної Ж.А., представника позивачки - адвоката Капустіна Віталія Володимировича, представника відповідача - адвоката Хоменка Максима Петровича, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
20.09.2024 ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, шляхом направлення засобами поштового зв'язку, який зареєстрований судом 25.09.2024, мотивуючи тим, що 11.06.2024 о 16:00 год по бульвару Олександрійському, 70 у місті Біла Церква Київської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю належного їй транспортного засобу «Volkswagen е-Lavida», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , та належного ОСОБА_2 транспортного засобу «MINI Cooper», д.н.з. НОМЕР_2 , під його керуванням. Внаслідок ДТП її автомобіль зазнав механічних пошкоджень, що спричинило матеріальні збитки. Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25.06.2024 у справі № 357/8743/24 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу. Постанова не оскаржувалась та набрала законної сили 05.07.2024. Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, обставини вчинення ДТП за участю ОСОБА_2 11.06.2024 та його вина у вчиненні ДТП встановлені і не підлягають доказуванню у даній справі. На момент вчинення ДТП ОСОБА_2 не мав чинного страхового поліса про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, тому відповідно до підпункту «а» пункту 41.1 ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вона подала заяву до Моторного (транспортного) страхового бюро України (надалі - МТСБУ) про страхове відшкодування. Розмір відшкодування є обмеженим і на МТСБУ покладено обов'язок лише відшкодувати оцінену шкоду, а саме: витрати пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством (ст. 29 вищезазначеного закону), тоді як винна особа зобов'язана відшкодувати реальні збитки, що понесені потерпілою особою на відновлення пошкодженого транспортного засобу, в повному обсязі. 02.08.2024 МТСБУ, на підставі наказу № 3.1/14401 від 01.08.2024, здійснило регламентну виплату у розмірі 46 453,65 грн. Разом з тим, відповідно до висновку експерта № 109, складеного 26.06.2024 судовим експертом Петрушанком В.Ф, вартість матеріального збитку завданого власникові автомобіля «Volkswagen е-Lavida» д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок ДТП, на дату оцінки складає 66 317,91 грн. Оскільки загальна вартість майнової шкоди, завданої їй внаслідок дорожньо- транспортної пригоди становить 66317,91 грн, МТСБУ виплатило регламентну виплату в розмірі оціненої шкоди 46453,65 грн, ОСОБА_2 , як винна в дорожньо-транспортній пригоді особа, повинен у якості відшкодування майнової шкоди сплатити 19864,26 грн. (66 317,91 грн - 46 453,65 грн). Крім майнової шкоди, внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, їй завдано і моральної шкоди, яка виразилась у душевних стражданнях у зв'язку із пошкодженням автомобіля, погіршенням його технічного і естетичного стану, виникненням побутових незручностей, пов'язаних з порушенням усталеного способу життя, оскільки на час ремонту вона перебувала без засобу пересування та користувалась транспортом загального користування. Також, вона вимушена була витрачати свій час для захисту своїх прав, звертаючись до МТСБУ, до суду, до адвокатів за правовою допомогою, що відобразилось на психоемоційному стані, адже тривалий час вона перебувала у знервованому стані, через що порушився нормальний сон. Таким чином, з огляду на винні дії ОСОБА_2 щодо пошкодження транспортного засобу та необхідності вживання заходів для захисту своїх прав, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, розмір заподіяної моральної шкоди вона оцінює у 5 000 грн. Враховуючи, що у добровільному порядку спір не вирішено, просила у судовому порядку стягнути з ОСОБА_2 на її користь 19 864,26 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 5000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та покласти судові витрати у справі на відповідача.
26.09.2024 судом прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 24.10.2024 - 10:30 год.
24.10.2024 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення засідання на 26.11.2024-09:30 год, за клопотанням відповідача.
08.11.2024 представник відповідача, адвокат Хоменко Максим Петрович, подав до суду відзив на позовну заяву мотивуючи тим, що відповідач не погоджується із розміром матеріального збитку, який був визначений суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 . Вважає, що дійсний розмір можна встановити лише в результаті проведення судової автотоварознавчої експертизи, яку має провести судовий експерт, який буде попереджений про кримінальну відповідальність і який буде нести відповідальність за достовірність свого експертного висновку. Також, відповідач повідомляє, що він не був присутнім під час огляду транспортного засобу «Volkswagen е-Lavida», д.н.з. НОМЕР_1 . Позивач надав суду копію квитанції про направлення повідомлення про огляд транспортного засобу, але відповідач не отримував листа та невідомо, який саме лист був направлений. Також, позивачка в обгрунтування своїх моральних страждань жодного доказу на підтвердження погіршення її психоемоційного стану не надала. Тобто, позивач не надала доказів моральної шкоди саме на 5000 грн. Тому, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
08.11.2024 представник відповідача, адвокат Хоменко Максим Петрович, подав до суду клопотання про призначення у справі судової актотоварознавчої експертизи.
26.11.2024 представник позивачки, адвокат Капустін Віталій Володимирович, подав до суду заперечення на клопотання про призначення експертизи.
26.11.2024 судом постановлено ухвалу, про призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи та зупинення провадження у справі.
05.03.2025 постановою Київського апеляційного суду задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26.11.2024 скасовано, клопотання від 08.11.2024 про признання у справі судової автотоварознавчої експертизи залишено без задоволення, справу повернуто до суду першої інстанції для продовження розгляду.
21.03.2025 матеріали цивільної справи № 357/13921/24 надійшли до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області та 24.03.2025 передані для продовження розгляду.
24.03.2025 судом постановлено ухвалу, про поновлення провадження у справі та призначення судового засідання на 23.04.2025 о 11:30 год.
Представник позивачка, адвокат Капустін Віталій Володимирович, у судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити вимоги у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві, судові витрати позивачки складаються з витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги, витрат на проведення експертизи, витрат на правничу допомогу. Також, заявив, що докази понесених позивачкою витрат на правничу допомогу будуть подані у встановлений законом строк.
Представник відповідача, адвокат Хоменко Максим Петрович, у судовому засіданні підтримав викладені у відзиві обставини, просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що дійсно вказана ДТП сталася з вини відповідача, що встановлено постановою суду. Відповідач незгоден з висновком експерта, адже сума завищена, однак не має можливості надати свій контрозрахунок. Позивачка не надала доказів, що їй завдано моральну шкоду, адже вона не перебувала за кермом під час ДТП, а пошкодження ТЗ незначні. При розподілі судових витрат покладається на розсуд суду.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце засідання повідомлені належним чином, причини неявки суд не повідомили.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).
Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до змісту ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із ч.2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 79, 80 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Судом встановлено, що 11.06.2024 о 16:00 год у місті Біла Церква Київської області по бульвару Олександрійському, 70 водій ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом марки «MINI Cooper», д.н.з. НОМЕР_2 , після зупинки транспортного засобу відчинив двері у той час коли водій транспортного засобу марки «Volkswagen е-Lavida», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , здійснював паркування ліворуч від нього, внаслідок чого відбувся наїзд, чим порушив вимоги п.п.15.13,2.3б Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП.
25.06.2024 постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у справі № 357/8743/24, яка набрала законної сили 05.07.2024 (а.с. 11), ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 850 грн.
З вказаної постанови вбачається, що ОСОБА_2 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, визнав.
Згідно із ч. 6 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої винесена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, обставини вчинення дорожньо - транспортної пригоди - 11.06.2024, за участю ОСОБА_2 , та його вина у вчиненні дорожньо - транспортної пригоди встановлені постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25.06.2024, яка набрала законної сили, тому не підлягають доказуванню у даній справі.
З матеріалів справи (а.с. 10,12, 14,15) вбачається, що позивачка - ОСОБА_1 являється власником транспортного засобу марки «Volkswagen е-Lavida», д.н.з. НОМЕР_1 , 22.07.2024 вона звернулася до Моторного (транспортного) страхового бюро України (надалі - МТСБУ) про страхове відшкодування, у зв'язку з тим, що на момент вчинення дорожньо - транспортної пригоди ОСОБА_2 не мав чинного страхового поліса щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та 02.08.2024 МТСБУ виплатило їй страхове відшкодування у розмірі 46453,65 грн.
З Висновку експерта № 109, про визначення матеріального збитку, завданого ушкодженням колісного транспортного засобу - «Volkswagen е-Lavida», д.н.з. НОМЕР_1 , складеного 26.06.2024 Судовим експертом Петрушанком Вадимом Федоровичем, на підставі договору - заяви, укладеного 13.06.2024 з ОСОБА_1 (а.с.16-24) вбачається, що вартість матеріального збитку, завданого власникові вказаного транспортного засобу, внаслідок дорожньо - транспортної пригоди - 11.06.2024, на дату оцінки складає 66317,91 грн.
З матеріалів справи (а.с.13) вбачається, що ОСОБА_1 14.06.2024 направила рекомендований лист ОСОБА_2 та МТСБУ, у якому повідомила про звернення до Судового експерта Петрушанка Вадима Федоровича задля проведення дослідження з метою визначення розміру матеріального збитку завданого її транспортному засобу, та повідомила про дату, час та місце огляду транспортного засобу.
При вирішення даного спору суд виходить з наступного.
Згідно зі ст. 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до положень ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Така підстава є юридичним фактом. Отже, завдання шкоди є підставою виникнення зобов'язання з відшкодування шкоди.
Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайнових правам фізичної або юридичної особа, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.
Згідно із ч.1, ч.2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відповідно до ч.1 ст. 1188 ЦК України, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-ІV, у редакції чинній станом на момент виникнення правовідносин), який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Згідно зі ст. 3 Закону №1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
Згідно ст. 40 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Моторне (транспортне) страхове бюро України є гарантом відшкодування шкоди.
Відповідно до п.п. 41.1 «а» ст.41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів Фонду захисту потерпілих, відшкодовує шкоду на умовах визначених Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Як зазначено вище у рішенні, позивачка, згідно підпункту «а» пункту 41.1 ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», звернулася із заявою про виплату страхового відшкодування до МТСБУ, враховуючи, що на момент настання дорожньо - транспортної пригоди відповідач не застрахував свою цивільно-правову відповідальність на випадок спричинення з його вини шкоди третім особам, та МТСБУ виплатило позивачці регламенту виплату (відшкодування з фонду захисту потерпілих) згідно абз.2 п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у розмірі 46 453,65 грн.
Разом з тим, згідно висновку експерта № 109, складеного 26.06.2024 судовим експертом Петрушанком В.Ф, вартість матеріального збитку завданого власникові транспортного засобу «Volkswagen е-Lavida», д.н.з. НОМЕР_1 , складає 66 317,91 грн.
Таким чином, ОСОБА_2 , як винна у дорожньо-транспортній пригоді особа, зобов'язаний відшкодувати ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 19864,26 грн (66 317,91 грн - 46 453,65 грн).
Відповідач, заперечуючи проти позову, вказує на те, що визначений суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 розмір збитку завищений, а дійсний розмір можна встановити лише в результаті проведення судової автотоварознавчої експертизи, яку має провести судовий експерт, який буде попереджений про кримінальну відповідальність і який буде нести відповідальність за достовірність свого експертного висновку.
Суд критично оцінює вказані доводи, оскільки з висновку експерта № 109 від 26.06.2024 вбачається, що він виконаний Судовим експертом Петрушанком Вадимом Федоровичем з метою подання до суду та експерт попереджений про кримінальну відповідальність згідно ст. 384 КК України, та відповідач не надав до суду належних, допустимих та достатніх доказів у спростування доводів позивачки в частині розміру збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позов у частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 19 864,26 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди підлягає до задоволення.
Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3ст. 23 ЦК України).
У ч. 4, 5 ст. 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
П. 3 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
П. 9 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 визначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц визначено, що визначаючи розмір відшкодування, суд керується принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Визначаючи розмір завданої моральної шкоди неправомірними діями відповідача, суд враховує: характер і обсяг душевних страждань позивачки, яких вона зазнала у зв'язку із пошкодженням належного їй транспортного засобу, тяжкість вимушених змін у її житті, оскільки автомобіль є необхідною річчю, що спричинило порушення нормальних для неї життєвих зв'язків; час та зусилля позивачки, які стали необхідними для відновлення попереднього стану транспортного засобу та захисту своїх прав, ураховуючи відсутність дій відповідача на врегулювання спору в добровільному порядку та не подання ним до суду жодних доказів у спростування доводів позивачки.
Таким чином, виходячи із засад розумності і справедливості, моральну шкоду, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки, суд визначає у розмірі 5000 грн, у межах заявлених вимог.
Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення у повному обсязі.
Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Щодо розподілу судових витрат у справі суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Згідно із ч.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати пов'язані із проведенням експертизи.
З матеріалів справи вбачається, що позивачкою понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн (а.с.7 - при поданні позову до суду) та 484,48 грн (а.с.79 - при поданні апеляційної скарги на ухвалу суду), таким чином, враховуючи, що позов задоволено у повному обсязі, вказані витрати стягуються з відповідача на користь позивачки у повному обсязі.
З матеріалів справи ( а.с.16,25) вбачається, що для проведення експертизи між ОСОБА_1 та експертом ОСОБА_4 було укладено договір від 13.06.2024 та за виконання умов договору позивачка сплатила експерту кошти у розмірі 4000,00 грн, що підтверджено платіжною інструкцію АТ КБ «Приватбанк» № 0.0.3726861472.1 від 25.06.2024.
Згідно із ч.5, ч.6 ст.106 ЦПК України, у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов'язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.
У висновку експерта № 109 від 26.06.2024 зазначено, що він підготовлений на замовлення ОСОБА_1 позивачки для подання до суду, та що експерт попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.11.2023 у справі № 712/4126/22, зазначено, що відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов'язані з розглядом справи.
Таким чином, з відповідача на користь позивачки стягуються судові витрати пов'язані з проведенням експертизи у розмірі 4000,00 грн.
Керуючись ст. 11, 15,16, 23, 979, 980, 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 4, 12, 13, 76 - 82, 141, 258, 259, 264 - 265, 268, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 ,місце проживання: АДРЕСА_2 ), про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 19 864,26 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 5000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, всього 24864,26 грн (двадцять чотири тисячі вісімсот шістдесят чотири гривні 26 копійок).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1695,68 грн та витрати пов'язані з проведенням експертизи у розмірі 4000,00 грн, всього 5695,68 грн (п'ять тисяч шістсот дев'яносто п'ять гривень 68 копійок).
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Учасник справи, якому повний текст рішення не був вручений у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 24.04.2025.
Суддя: О. В. Бондаренко