Справа № 291/1175/24
Провадження №2/291/68/25
іменем України
16 квітня 2025 року селище Ружин
Ружинський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Гарбарук І.М.,
за участю секретаря судового засідання Колесник Р.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Ружин в порядку загального позовного провадження цивільну справу №291/1175/24 за позовом ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Руденко Зоя Борисівна до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Ружинська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним в частині державного акта на право власності на земельну ділянку та свідоцтва про право на спадщину, визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно, визнання права власності на частку земельної ділянки в порядку спадкування за заповітом,
Стислий виклад позицій сторін
11.09.2024 адвокат Руденко З.Б., яка представляє інтереси ОСОБА_3 , звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку земельної ділянки в порядку спадкування за законом.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер брат позивачки ОСОБА_4 , який заповів їй усе майно. У встановлений законом строк позивачка спадщину після його смерті прийняла, і на підставі її заяви приватним нотаріусом заведено спадкову справу№19/2013.Мати ОСОБА_4 - ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , батько ОСОБА_4 - ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Щодо спадкування майна, яке належало батькам ОСОБА_4 , Ружинським районним судом розглядалась справа №2-13/2010 за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , зацікавлена особа: Ружинська селищна рада, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності на майно.
Згідно з рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 15.04.2010 частково зміненого рішенням апеляційного суду Житомирської області від 29.06.2010 визнано недійсним в 1/3 частині свідоцтво про право на спадщину за законом від 15.09.2003, видане на ім'я ОСОБА_6 , яке складається з права на земельну частку (пай) розміром 2,87 умовних кадастрових гектарів у землі, яка перебувала в колективній власності КСП ім. Леніна смт Ружин Ружинського району Житомирської області, що належала спадкодавцю на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЖТ № 0260706, виданого Ружинською державною адміністрацією 14.10.1997 та зареєстрованого 14.10.1997 в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №945.
Також вказаними рішеннями визнано за ОСОБА_4 право власності на спадкове майно ОСОБА_5 , яке складається з права на земельну частку(пай) розміром 2,87 умовних кадастрових гектара, а саме: на 1/3 частки земельної частки (паю), що складає 0,957 умовних кадастрових гектарів. ОСОБА_6 згідно з вищевказаним рішенням належить 2/3 частки земельної частки(паю), яка належала спадкодавцю ОСОБА_5 .
Згідно з повідомленням Держгеокадастру в Житомирській області вказана земельна частка (пай), яка належала ОСОБА_5 на підставі сертифікату на право на земельну частку(пай) серії ЖТ № 0260706, виданого Ружинською державною адміністрацією 14.10.1997 та зареєстрованого 14.10.1997 в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку(пай) за №945, в 2005 році була виділена в натурі (на місцевості) в земельну ділянку площею 3.4919 га, кадастровий номер 1825255100:07:000:0029 і ОСОБА_6 на вказану земельну ділянку було видано Державний акт серії ЯА №142231 від 24.05.2005.
Таким чином, до складу спадщини ОСОБА_4 після виділення в натурі(на місцевості) земельної частки (паю) входить 1/3 частка земельної ділянки кадастровий номер 1825255100:07:000:0029, а до складу спадщини ОСОБА_6 2/3 частки вказаної земельної ділянки.
Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельну ділянку кадастровий номер 1825255100:07:000:0029 зареєстровано право власності за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, серія та номер 98, виданий 29.01.2020, видавник: Ставничий О.В. державний нотаріус Ружинської державної нотаріальної контори.
Таким чином, відповідач ОСОБА_2 , достовірно знаючи про рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 15.04.2010 та рішення апеляційного суду Житомирської області від 29.06.2010 про скасування в 1/3 частці свідоцтва про право на спадщину, яке було видане на ім'я ОСОБА_6 на успадковану ним після смерті ОСОБА_5 земельну частку(пай), та про визнання вказаними рішеннями за ОСОБА_4 права власності на спадкове майно ОСОБА_5 , а саме: на 1/3 частку земельної частки (паю), не надав нотаріусу вищевказані рішення судів та неправомірно отримав свідоцтво про право на спадщину на цілу земельну ділянку кадастровий номер 1825255100:07:000:0029, яка була утворена внаслідок виділення в натурі (на місцевості) земельної частки (паю), що належала ОСОБА_5 . Відповідач своїми діями порушив право власності ОСОБА_4 на вказане майно успадковане після своєї матері ОСОБА_5 , та порушив право позивача на спадкування майна ОСОБА_4 .
Оскільки нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/3 частку земельної ділянки, позивачка звернулася до суду за захистом своїх прав.
Представник позивача у судовому засідання позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача - адвокат Бойко А.С. позов вважає безпідставним, просив застосувати позовну давність та відмовити у позові.
Представник третьої особи Ружинської державнної нотаріальної контори у судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час, дату та місце розгляду справи, клопотань про відкладення розгляду справи не подавалось. Пояснень на позовну заяву не надходило.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2024 головуючою суддею визначено Гарбарук І.М.
Ухвалою суду від 13.09.2024 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою суду від 13.09.2024 заборонено державним реєстраторам прав на нерухоме майно та всім органам, уповноваженим на проведення державної реєстрації (в тому числі територіальним органам Міністерства юстиції України, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень") вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна - земельної ділянки, кадастровий номер 1825255100:07:000:0029, площею 3,4919 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Ружинської селищної ради Житомирської області, та належить на праві власності ОСОБА_2 .
17.09.2024 представником позивача подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.
09.10.2024 представником позивача долучено до матеріалів справи документи на усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 10.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.
18.11.2024 на адресу суду надійшли спадкова справа №510/2002 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , спадкова справа №460/2007 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6
19.11.2024 представник позивача - адвокат Руденко З.Б. подала до суду оригінал звіту про експертну-грошову оцінку.
29.11.2024 представник позивача - адвокат Руденко З.Б. подала заяву про зміну предмета позову.
02.12.2024 на адресу суду надійшла спадкова справа №19/2013 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .
Ухвалою суду від 11.12.2024 прийнято заяву представника позивача про зміну предмету позову.
Ухвалою суду від 29.01.2025 закрито підготовче провадженні та призначено розгляд справи по суті.
19.02.2025 представником відповідача подано заяву про застосування строку позовної давності.
У судовому засіданні 08.04.2025 відбулись судові дебати.
Враховуючи приписи ч.ч. 1, 2 ст. 244 ЦПК України, у судовому засіданні 08.04.2025 суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, та зважаючи на складність справи, відклав ухвалення та оголошення судового рішення до 16.04.2025 о 11:00 год.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).
16.04.2025 суд ухвалив рішення по суті спору.
Відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. У разі проголошення у судовому засіданні скороченого (вступної та резолютивної частин) рішення суд повідомляє, коли буде складено повне рішення.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
Судом встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 перебували у зареєстрованому шлюбі з 03.12.1965. Від шлюбу мали сина ОСОБА_4 та доньку ОСОБА_7 (Т. 1, а.с.10,207, 208-211).
ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (Т. 1, а.с. 12).
Ружинською державною нотаріальною конторою Житомирської області до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 заведено спадкову справу №510/2002, з якої вбачається, що позивачка ОСОБА_1 від належної частки в спадщині відмовилася на користь батька ОСОБА_6 , який спадщину прийняв та звернувся із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на право на земельну частку (пай) (Т. 1, а.с. 130 на звороті - 131).
Державним нотаріусом Ружинської державної контори Житомирської області Ходаківською Л.М. ОСОБА_6 видано свідоцтво про право на спадщину за законом від 15.09.2003, зареєстровано в реєстрі за №2440 , на право на земельну частку (пай) розміром 2,87 умовних кадастрових гектара, у землі яка перебуває у колективній власності КСП ім.. Леніна, смт Ружин, що належала спадкодавцю на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЖТ №0260706, виданого Ружинською РДА 14.10.1997, р. №945 (Т. 1, а.с. 128-136).
Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області у повідомленні №2443/35-24 від 02.07.2024 вказало, що згідно із книгами реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) по КСП «ім. Леніна», смт. Ружин Ружинського району Житомирської області (далі - книга) на ім'я ОСОБА_5 було виготовлено сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЖТ №0260706 від 14.10.1997, про що свідчить запис у книзі.
На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 15.09.2003 були внесені зміни до книги 24.09.2003 у графу «прізвище, ім'я та по-батькові власника сертифіката» ОСОБА_6 .
Відповідно до книг записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, на ім'я ОСОБА_6 виготовлено Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯА №142231 від 24.05.2005 на підставі розпорядження голови Ружинської районної державної адміністрації №38 від 26.01.2005, загальна площа земельної ділянки 3,4919 га, 1825255100:07:000:0029 (Т. 1, а.с.27).
Розпорядженням голови районної державної адміністрації №38 від 26.01.2005 «Про затвердження проектно-технічної документації по передачі в натурі земельних ділянок в розмірі земельних часток (паїв) та видачу державних актів на право власності на земельну ділянку» передано у власність земельну ділянку в натурі у розмірі земельної частки для ведення особистого селянського господарства в таких розмірах: ОСОБА_6 - ділянка № НОМЕР_1 , загальною площею 3,4919 га, в т.ч ріллі -3,4450, під дорогами - 0,0469 га (Т. 1, а.с. 228-229).
ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (Т. 1, а.с.12).
За життя ОСОБА_6 склав заповіт 31.03.2006, відповідно до якого усе своє майно заповів ОСОБА_2 (Т. 1, а.с. 150).
Ружинською державною нотаріальною конторою Житомирської області заведено спадкову справу №460/2007 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 , згідно з якою спадкоємцем за заповітом є ОСОБА_2 , який спадщину прийняв шляхом подачі заяви про прийняття спадщини згідно із заповітом (Т. 1, а.с. 140).
Рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 13.06.2008 у справі №2-331/2008р. ОСОБА_4 продовжено строк на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , встановивши йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини терміном два місяці з часу набрання рішенням законної сили (Т. 1, а.с. 144).
На підставі рішення суду від 13.06.2008 ОСОБА_4 подав заяву на прийняття спадщини 23.06.2008 (Т. 1, а.с. 145).
Рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 11.08.2009 у справі №2-167/2009 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 встановлено факт прийняття ОСОБА_4 спадщини після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , та смерті батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (Т. 1, а.с. 212-213).
Рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 15.04.2010 у справі №2-13/2010 за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_8 до ОСОБА_2 , зацікавлена особа: Ружинська селищна рада, визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 15.09.2003, виданого на ім'я ОСОБА_6 , яке складається з права на земельну частку /пай/ розміром 2,87 га умовних кадастрових гектара у землі, яка перебуває у колективній власності КСП ім. Леніна, смт Ружин, Ружинського району Житомирської області, що належало спадкодавцю на підставі сертифікату на право на земельну частку /пай/ серії ЖТ № 0260706, виданого Ружинською державною адміністрацією 14.10.1997 та зареєстрованого 14.10.1997 в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку /пай/ за №945; визнано за ОСОБА_4 право власності на спадкове майно ОСОБА_5 , яке складається з права на земельну частку /пай/ розміром 2,87 га - 1/3 частки, що складає 0,957 га цього земельного паю (Т. 1, а.с 20-22).
Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 29.06.2010 у справі №22ц/3118 рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 15.04.2010 в частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності на жилий будинок змінено; визнано недійсним в 1/3 частині свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_6 Ружинською державною нотаріальною конторою 15.09.2003 після смерті ОСОБА_5 (Т. 1, а.с.23-25).
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер брат позивачки ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_2 (Т. 1, а.с. 9).
За життя ОСОБА_4 склав заповіт 27.08.2008, відповідно до якого все своє майно заповів сестрі ОСОБА_1 (Т. 1, а.с. а.с. 221 на звороті).
22.02.2013 ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
Приватним нотаріусом Ружинського районного нотаріального округу Ходаківською Л.М. заведено спадкову справу №19/2013 (Т. 1, а.с. 216-223).
5 вересня 2024 року ОСОБА_1 подала заяву до нотаріуса про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом (Т. 1 а.с. 223).
Постановою приватного нотаріуса Ружинського районного нотаріального округу Ходаківською Л.М. від 05.09.2024 ОСОБА_9 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з відсутністю документа, що підтверджує право власності на земельну ділянку ОСОБА_4 (Т. 1, а.с. 19).
29.01.2020 ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 3,4919 га, яка належала ОСОБА_6 згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯА №142231 від 24.05.2005, виданого Ружинською районною державною адміністрації 24.05.2005 на підставі розпорядження голови Ружинської РДА від 26.01.2005 №38, кадастровий номер земельної ділянки 1825255100:07:000:0029.
Право власності на земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав 29.01.2020 (Т. 1, а.с.162-163).
Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи, суд виходить з таких норм права
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 15.04.2010, яке змінено рішенням апеляційного суду Житомирської області від 29.06.2010, у справі №2-13/2010 за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_8 до ОСОБА_2 , зацікавлена особа: Ружинська селищна рада, визнано недійсним в 1/3 частині свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_6 Ружинською державною нотаріальною конторою 15.09.2003 після смерті ОСОБА_5 , яке складається з права на земельну частку /пай/ розміром 2,87 га умовних кадастрових гектара у землі, яка перебуває у колективній власності КСП ім. Леніна, смт Ружин, Ружинського району Житомирської області, що належало спадкодавцю на підставі сертифікату на право на земельну частку /пай/ серії ЖТ № 0260706, виданого Ружинською державною адміністрацією 14.10.1997 та зареєстрованого 14.10.1997 в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку /пай/ за №945, визнано за ОСОБА_4 право власності на спадкове майно ОСОБА_5 , яке складається з права на земельну частку /пай/ розміром 2,87 га - 1/3 частки, що складає 0,957 га цього земельного паю.
Судовими рішення встановлено, що «Державна нотаріальна контора 15.09.2003 року видала ОСОБА_6 свідоцтво про право на спадщину за законом на земельний пай після смерті ОСОБА_5 , у відповідності з яким ОСОБА_6 успадкував весь земельний пай розміром 2,87 га.
Проте, на день відкриття спадщини були ще двоє дітей, які вступили у володіння спадковим майном і прийняли його. Вони являються спадкоємцями першої черги, але батько не повідомив нотаріусу, що є ще діти, які також мають право на спадщину, і оформив весь земельний пай у свою користь, і порушив вимоги ст.. 529 ЦК України (редак. 1963 року).
ОСОБА_1 своєю заявою до нотаріальної контори відмовилася від спадщини на особисте майно ОСОБА_5 , земельний пай, на користь батька ОСОБА_6 , тому її частка переходить батькові.
1/3 частка спадщини земельного паю ОСОБА_5 , що становить 0,957 га, переходить до ОСОБА_4 , а ОСОБА_6 залишається 2/3 частки, що становить 1,914 га (0,957 + 0,957) земельного паю».
ОСОБА_4 не здійснив державної реєстрації права, визначеного судовим рішенням.
За життя ОСОБА_4 склав заповіт 27.08.2008, відповідно до якого все своє майно заповів сестрі ОСОБА_1 (Т. 1, а.с. а.с. 221 на звороті).
Постановою приватного нотаріуса Ружинського районного нотаріального округу Ходаківською Л.М. від 05.09.2024 ОСОБА_9 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з відсутністю документа, що підтверджує право власності на земельну ділянку ОСОБА_4 (Т. 1, а.с. 19).
Згідно із нормою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов'язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.
Частиною першою статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).
Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.
Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі №916/2791/13 вказала, що стаття 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Із офіційним визнанням державою права власності пов'язується можливість матеріального об'єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.
Отже, законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.
Таким чином, системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.
У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном з використанням способів, визначених главою 29 ЦК України.
ОСОБА_1 , прийнявши спадщину після смерті свого брата, навіть за умови, що вона не отримала свідоцтва про право на спадщину, в силу закону має речові права на спірне майно, які підлягають захисту у судовому порядку.
ОСОБА_2 , достеменно знаючи про рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 15.04.2010 та апеляційного суду Житомирської області від 29.06.2010 у справі №2-13/2010, оскільки він був стороною у вказаній справі та брав участь у судових засіданнях, 29.01.2020 отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 3,4919 га, яка належала ОСОБА_6 згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯА №142231 від 24.05.2005, виданого Ружинською районною державною адміністрації 24.05.2005 на підставі розпорядження голови Ружинської РДА від 26.01.2005 №38, кадастровий номер земельної ділянки 1825255100:07:000:0029.
При цьому, при розгляді зазначеної справи як у першій, так і другій інстанціях не повідомляв про наявність державного акту на право власності на земельну ділянку.
Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області у повідомленні №2443/35-24 від 02.07.2024 вказало, що згідно із книгами реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) по КСП «ім. Леніна», смт. Ружин Ружинського району Житомирської області (далі - книга) на ім'я ОСОБА_5 було виготовлено сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЖТ №0260706 від 14.10.1997, про що свідчить запис у книзі.
На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 15.09.2003 були внесені зміни до книги 24.09.2003 у графу «прізвище, ім'я та по-батькові власника сертифіката» ОСОБА_6 .
Відповідно до книг записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, на ім'я ОСОБА_6 виготовлено Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯА №142231 від 24.05.2005 на підставі розпорядження голови Ружинської районної державної адміністрації №38 від 26.01.2005, загальна площа земельної ділянки 3,4919 га, 1825255100:07:000:0029 (Т. 1, а.с.27).
Таким чином, ОСОБА_2 за встановлених фактичних обставин не мав права претендувати на всю спадщину після смерті ОСОБА_6 , а нотаріус, відповідно, не мав права видавати оспорюване свідоцтво ОСОБА_2 .
У заяві від 19.02.2025 представником відповідача заявлено про застосування позовної давності.
Положеннями глави 19 ЦК України встановлено загальне правило про поширення позовної давності на всі цивільно-правові вимоги, окрім тих, що як виняток зазначені у статті 268 ЦК України.
Так, у частині першій статті 268 ЦК України законодавець визначив, на які позовні вимоги не поширюється позовна давність. У частині другій статті 268 ЦК України закріплено, що законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність.
Серед переліку вимог, на які відповідно до закону позовна давність не поширюється, не згадуються вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05.09.2022 у справі №385/321/20 визнає помилковими висновки суду апеляційної інстанції про те, що поданий позов про визнання свідоцтва про право на спадщину від 15 лютого 2012 року недійсним за своєю правовою природою є негаторним і на нього не поширюється позовна давність, оскільки самий факт видачі спадкоємцю свідоцтва про право власності в порядку спадкування на спадкове майно, право на яке має інший спадкоємець, підтверджує порушення прав та інтересів цього спадкоємця, саме тому перебіг позовної давності потрібно пов'язувати із фактом видачі свідоцтва про право на спадщину другому із спадкоємців, а у разі якщо спадкоємець, права та інтереси якого порушені видачею такого свідоцтва, доведе, що про існування такого свідоцтва, яким порушуються його права, йому стало відомо пізніше, то перебіг позовної давності варто пов'язувати саме з таким моментом.
Факт неотримання позивачем свідоцтва про право на спадщину та невизначення законодавцем строку, протягом якого спадкоємець має оформити свої спадкові права, не може доводити, що у такого спадкоємця не виникло право на позов, оскільки видача свідоцтва про право на спадщину (на все спадкове майно) іншому із спадкоємців або особі, яка не мала права на спадкування, перешкоджає завершенню оформлення своїх спадкових прав другому із спадкоємців (єдиному спадкоємцю), який не отримав свідоцтва про право на спадщину, а отже свідчить про виникнення у цього спадкоємця права на позов у матеріально-правовому аспекті.
Тобто, видача свідоцтва про право на спадщину (на все спадкове майно) одному із спадкоємців унеможливлює завершення оформлення своїх спадкових прав іншим із спадкоємців.
Об'єднана палата наголошує на тому, що початок перебігу позовної давності за позовами про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину пов'язується з тим моментом, коли спадкоємець дізнався або за усіма об'єктивними обставинами повинен був дізнатися про порушення свого права. У визначенні початкового моменту позовної давності суд повинен виходити з таких критеріїв оцінки поведінки позивача, як добросовісність, розумність та справедливість, закріплених у статті 3 ЦК України, що відповідним чином висуває до кожного учасника цивільних відносин вимоги до обрання поведінки, яка має відповідати поведінці умовного доброго господаря та дбайливого власника. Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
З листа Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області у повідомленні №2443/35-24 від 02.07.2024 позивачці стало відомо про видачу державного акта на право власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_6
05.09.2024 приватним нотаріусом Ружинського районного нотаріального округу Ходаківською Л.М. відмовлено позивачці у видачі свідоцтва про право власності після смерті ОСОБА_4
09.09.2024 на запит представника позивача отримано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, з якої вбачалось факт видачі свідоцтва про право на спадщину 29.01.2020 ОСОБА_2
11.09.2024 позивачка звернулася до суду із позовом.
Отже, згідно ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності в цій справі почався лише 02.07.2024, коли позивачка дізналася про порушення свої прав на спадкування, а тому суд вважає, що строки давності в цій справі не пропущено, а доводи представника відповідача про інше суд відхиляє.
Про те, що позивачці могло бути відомо про наявність свідоцтва про право на спадщину від 29.01.2020, державного акта на право власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_6 раніше суду не доведено, під час розгляду справи доказів на підтвердження вказаного не здобуто.
Таким чином, відсутні підстави для висновку про пропуск позивачем позовної давності при зверненні до суду з позовом у справі.
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).
Приватноправовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).
Тлумачення пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України свідчить, що по своїй суті такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися тільки тоді, коли суб'єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2022 року в справі № 127/23627/20 (провадження № 61-17025св21), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 233/4580/20 (провадження № 61-12524сво21)).
Такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися для захисту (невизнання чи оспорювання) різноманітних приватних прав (зобов'язальних, речових, виключних, спадкових, права на частку в спільній частковій власності і т. д.). По своїй суті такий спосіб захисту як визнання права охоплює собою і визнання права відсутнім (див. постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року в справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Свідоцтво про право на спадщину - це документ, який посвідчує перехід права власності на спадкове майно від спадкодавця до спадкоємців. Видачею свідоцтва про право на спадщину завершується оформлення спадкових прав.
Згідно зі статтею 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2022 у справі № 385/321/20 зазначено, що заявляти вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину може будь-яка особа, цивільні права чи інтереси якої порушені видачею свідоцтва про право на спадщину. Тобто, оспорювання свідоцтва про право на спадщину відбувається тільки за ініціативою заінтересованої особи шляхом пред'явлення вимоги про визнання його недійсним (позов про оспорювання свідоцтва). За своєю правовою природою вимога про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним є самостійним способом захисту прав та/інтересів, передбаченим статтею 1301 ЦК України, на який поширюється позовна давність.
У постановах від 14.11.2018 у справі № 2-1316/2227/11,
від 14.05.2018 у справі № 296/10637/15-ц та від 23.09.2020 у справі № 742/740/17 Верховний Суд виклав правові висновки, відповідно до яких свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, встановлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 04.11.2024 у справі №504/3606/14-ц зауважує, що передбачені положеннями статей 1300 та 1301 ЦК України правові конструкції «внесення змін до свідоцтва про право на спадщину» та «визнання свідоцтва про право на спадщину» є різними.
Недійсність свідоцтва обумовлена певними «вадами», які існували в момент його видачі (зокрема, особа, якій видане свідоцтво, не мала права на спадкування, нікчемність заповіту). Тобто підстава недійсності свідоцтва як документа має існувати в момент його видачі.
Підстави внесення змін до свідоцтва не пов'язані з протиправною поведінкою (це можуть бути, зокрема, обставини які існували, але не були відомі усім учасникам спадкових відносин або ж виникли тільки після видачі свідоцтва про право на спадщину). Внесення змін до свідоцтва про право на спадщину можливе як згідно з рішенням суду, так і за згодою усіх спадкоємців, які прийняли спадщину, натомість визнання свідоцтва недійсним допускається тільки за підставі рішення суду.
Добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Тому дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю й повагою до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті 13 ЦК України). При цьому учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17).
Враховуючи вищевикладене, виходячи із того, що спадкодавцю ОСОБА_6 не належала ціла спірна земельна ділянка, оскільки за рішенням суду за ОСОБА_4 визнано право власності на 1/3 частку земельного паю, тому відповідач ОСОБА_2 отримав свідоцтво про право на спадщину на майно, що не належало до спадкового майна, а тому отримане ним свідоцтво право на спадщину за заповітом р. № 98 від 29.01.2020 порушує право власності позивачки на належну їй 1/3 частину такого майна і його слід визнати недійсним в 1/3 частині.
Вирішуючи позовні вимоги в частині скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, суд виходить із такого.
Згідно пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Абзацом другим частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
Відтак, позивач, звертаючись до суду, обрав спосіб захисту його порушеного права, який узгоджувався зі змістом статей 26 і 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Оскільки порушення законного інтересу позивачки відбулось у результаті державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно, заявлені нею позовні вимоги про скасування державної реєстрації прав опосередковують відновлення становища, яке існувало до порушення, тому необхідно скасувати саме рішення державного реєстратора про таку реєстрацію.
Визнання оспорюваного свідоцтва про право на спадщину, виданого без відповідної правової підстави, та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на спірне майно за ОСОБА_2 , як спадкоємцем ОСОБА_6 , відновить права позивачки.
Щодо позовної заяви про визнання за позивачкою права власності на 1/3 частку земельної ділянки в порядку спадкування за заповітом після смерті брата, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Як вбачається зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Статтею 392 ЦК України визначено, що власник майна може пред'явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Судом встановлено, що позивачка прийняла спадщину після смерті брата ОСОБА_4 у встановленому законом порядку, а тому позивачка набуває право на 1/3 частку спадкової земельної ділянки після смерті брата в порядку спадкування за заповітом, як спадкоємиця, що вступила у спадкові права.
Щодо позовної вимоги про визнання недійсним в 1/3 частині державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯА №142231 від 24.05.2005, виданого Ружинською районною державною адміністрації 24.05.2005 на підставі розпорядження голови Ружинської РДА від 26.01.2005 №38, кадастровий номер земельної ділянки 1825255100:07:000:0029.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга статті 116 ЗК України).
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (частина перша статті 125 ЗК України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 вказала, що «для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку власнику визнання недійсним державного акта не є необхідним (див. постанову від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 99). Така вимога не є ефективним способом захисту для усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою. А тому в її задоволенні суди попередніх інстанцій мали відмовити».
Відповідно до частини першої статті 126 ЗК України у редакції, чинній на час видання державного акта та до 1 січня 2013 року, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті; а у редакції, чинній з цієї дати, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Таким чином, держані акти на право власності або користування землею втратили значення документа, що посвідчує право власності або користування, оскільки речові права на нерухоме майно підлягають державній реєстрації у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (ст.. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно»).
Решта доводів, пояснень, заперечень представників сторін не спростовують висновків суду.
Керуючись ст.ст. 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати недійсним в 1/3 частині свідоцтво про право на спадщину за заповітом, посвідчене Ставничим О.В., державним нотаріусом Ружинської державної нотаріальної контори Житомирської області 29.01.2020, зареєстровано в реєстрі за №98, серія та номер НОЕ 565139, видане на ім'я ОСОБА_2 на земельну ділянку загальною площею 3,4919 га, кадастровий номер 1825255100:07:000:0029, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, місце розташування (адміністративно-територіальна одиниця): Житомирська область Бердичіський (Ружинський) район, Ружинська селищна рада.
Скасувати рішення державного реєстратора Ружинської державної нотаріальної контори Ставничого Олександра Володимировича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер - 50888847 від 30.01.2020 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) - права власності за ОСОБА_2 на нерухоме майно - земельну ділянку, площею 3,4919 га, кадастровий номер 1825255100:07:000:0029, (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2019173218252) в частині реєстрації права власності на 1/3 частку вказаної земельної ділянки.
Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/3 частку земельної ділянки, місце розташування (адміністративно-територіальна одиниця): Житомирська область Бердичіський (Ружинський) район, Ружинська селищна рада, площею 3,4919 га, кадастровий номер: 1825255100:07:000:0029, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Ружинська державна нотаріальна контора Житомирської області, вул.Соборна, буд. 23, с-ще Ружин, Житомирська область, 13601, код ЄДРПОУ 02883860.
Повний текст рішення складено
та підписано 24.04.2025.
Суддя Ружинського районного суду
Житомирської області І.М. Гарбарук