Справа № 288/385/25
Провадження № 2-а/288/7/25
24 квітня 2025 року селище Попільня
Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді - Рудник М. І.,
за участю секретаря судових засідань - Колодяжної Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Попільня Житомирської області у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, в якому вказує, що 03 березня 2025 року йому в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 було вручено копію постанови № 5/280 від 24.12.2024 року по справі про адміністративне правопорушення винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 , якою застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу на суму 17000,00 гривень.
Згідно оскаржуваної постанови 08 листопада 2024 року позивачу засобом поштового зв'язку було надіслано повістку № 1066246 за адресою зареєстрованого місця проживання з метою звірки даних, де датою прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 встановлено 24.11.2024 року.
Належним підтвердженням оповіщення військовозобов'язаного ОСОБА_1 про виклик до п'ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки «відсутність особи за адресою місця проживання», що підтверджується довідкою про причини повернення до рекомендованого повідомлення та відповідно до треку Укрпошти про статус відстеження зазначено, про «відсутність адресата за вказаною адресою 14.12.2024 року». Оскільки ОСОБА_1 належним чином оповіщений, проте у визначений час в повістці не з'явився, про наявність поважних причин неявки не повідомив. Тому встановленим порядком було направлено звернення до органів Національної поліції про розшук і доставку до п'ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Таким чином своїми умисними діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Позивач вважає постанову про накладення адміністративного стягнення такою, що не відповідає нормам чинного законодавства та є незаконною.
Відповідно до постанови № 5/280 від 24.12.2024 року ОСОБА_1 порушив вимоги абзацу 2 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Предметом розгляду справи про адміністративне правопорушення, за наслідком якої було винесено оскаржувану постанову, не було дослідження обставини не надання ОСОБА_1 в установленому порядку під час мобілізації будівель, споруд, транспортних засобів та іншого майна, власником яких він є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом.
Позивач в зв'язку з непридатністю до військової служби за станом здоров'я був виключений з військового обліку ще 12.10.1995 року, що підтверджується записом у військовому квитку.
Після виключення з військового обліку особа перестає бути військовозобов'язаним, а тому на неї не поширюються закони про військовий обов'язок та військову службу. Зокрема, така особа не може бути призвана під час мобілізації, не зобов'язана проходити ВЛК, оновлювати облікові дані, їй не можна вручити повістку.
Оскільки ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби за станом здоров'я з виключенням з військового обліку, втратив статус військовозобов'язаного та на нього не розповсюджується дія Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», тому безпідставно в оскаржуваній постанові ОСОБА_1 зазначений як військовозобов'язаний.
Крім того, такої підстави для виклику до ТЦК та СП, як звірки даних, п. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не передбачено. Такі особисті дані можливо отримати посадовою особою ТЦК та СП, яка є держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформації взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних? держателями (розпорядниками, адміністраторами), яких є державні органи.
Таким чином, навіть, якщо врахувати, що 14.12.2024 року особа і була повідомлена про необхідність з'явитись до ТЦК та СП 24.11.2024 року, а також протягом трьох або семи днів після цієї дати, то фізично вона не могла цього б зробити, так як вчасно не була про це повідомлена і при цьому не може нести за це відповідальність.
Отже, в зв'язку із тим, що відповідач міг самостійно отримати дані про особу позивача з відомчих реєстрів, а також те, що позивач не отримував жодної повістки із запрошенням до ТЦК та СП на відповідну дату та час, поштове відправлення могло бути вручене тільки 14.12.2024 року, тобто тільки через більше як 20 днів після встановленої в повістці дати для прибуття, в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
На підставі вищевикладеного, позивач просить скасувати постанову № 5/280 по справі про адміністративне правопорушення винесену 24.12.2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 , якою накладено на нього за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 гривень, провадження в справі закрити.
Ухвалою судді Попільнянського районного суду Житомирської області від 12 березня 2025 року в даній справі відкрито спрощене позовне провадження, з повідомлення (викликом) сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, через канцелярію суду надав заяву, в якій просить дану справу розглядати за його відсутності та позивача, позовні вимоги підтримує.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, через канцелярію суду надав заяву, в якій просить справу розглядати без участі їх представника, у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. /а.с. 33/
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Судом встановлено, що постановою № 5/280 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 встановлено, що ОСОБА_1 , 11 грудня 2024 року, як такий, що ухилявся від виконання військового обов'язку, був розшуканий та доставлений органами Національної поліції відповідно до повідомлення № Е591992 від 04.12.2024 року, що передбачене п. 56 постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 до п'ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_4 для притягнення до адміністративної відповідальності ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Належним підтвердженням оповіщення військовозобов'язаного ОСОБА_1 про виклик до п'ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_4 є день, проставлення у поштовому повідомленні відмітки про «відсутність особи за адресою місця проживання», що підтверджується довідкою про причини повернення до рекомендованого повідомлення та відповідно до трекінгу Укрпошти про статус відстеження зазначено, про «відсутність адресата за вказаною адресою 14.12.2024 р.». Оскільки, ОСОБА_1 належним чином оповіщений, проте у визначений час по повістці не з'явився. Про наявність поважних причин неявки не повідомив. Тому, встановленим порядком було направлено звернення до органів Національної поліції про розшук і доставку до п'ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 . Таким чином, своїм умисним діянням (бездіяльністю), ОСОБА_1 порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП. Постановлено накласти на ОСОБА_1 штраф у сумі 17000,00 гривень. /а.с. 5-6/
Як вбачається з Військового квитка серії НОМЕР_1 , виданого 07 лютого 1996 року ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , виключений з військового обліку 12 жовтня 1995 року. /а.с. 7/
Відповідно до довідки МСЕ серії 2-18 ЖИЗ № 071523, виданої 20 травня 2002 року, ОСОБА_1 , 1977 року народження, має другу групу інвалідності, безтерміново. /а.с. 8/
Згідно до посвідчення № НОМЕР_2 , виданого 05 липня 2002 року, ОСОБА_1 отримує пенсію призначену по інвалідності з дитинства ІІ групи. /а.с. 9/
В судовому засіданні оглянуто справу № 5/280 про адміністративне правопорушення вчинене ОСОБА_1 за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, постанова від 24.12.2024 року, яка містить: протокол № 5/280 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 , повістку № НОМЕР_3 від 08.11.2024 року направлену ОСОБА_1 , рапорт інспектора СРПП Відділення поліції № 2 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області від 11.12.2024 року, постанову № 5/280 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 /а.с. 37-42/
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з статтею 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із статтею 245 КУПАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Частиною 3 статті 210-1 КУпАП передбачено, що вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Диспозиція частини 3 статті 210 КУпАП є бланкетною, тобто передбачає вказівку про порушення вимог іншого нормативно-правового акта.
Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно із абзацом 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014 року, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указами Президента України № 64/2022 та № 69/2022 від 24.02.2022 року в Україні оголошено воєнний стан та загальну мобілізацію, які діють і по цей час. Тобто, на дату винесення оскаржуваної постанови в Україні діяв особливий період.
Згідно до абзацу 5 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
При цьому Законом України № 3696-ІХ «Про внесення змін до КУпАП щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 09.05.2024 року, який набув чинності 19.05.2024 року статтю 210 КУпАП було доповнено приміткою: «Положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи».
Згідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» в редакції Закону № 3549-ІХ від 16.01.2024 - Держателем Реєстру є Міністерство оборони України, розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України, а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та введення Реєстру. Адміністратором Реєстру є держатель Реєстру. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною, відповідно до Закону України «Про публічні електронні реєстри».
Цією нормою передбачено перелік державних органів, від яких органи ведення Реєстру одержують в електронному вигляді (електронна інформаційна взаємодія) персональні відомості призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до ч. 5 ст. 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень, зокрема, є і територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
В Україні з 05 січня 2023 року діють нові правила військового обліку, які встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 за № 1487 «Про затвердження порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», яка набрала чинності 05 січня 2023 року. На відміну від правил, які діяли в Україні в період з 19 грудня 2016 року до 05 січня 2023 року та були затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2016 року за № 921, нові правила, зокрема, п.п. 10-1 п. 1, чітко визначають перелік обов'язків призовників, військовозобов'язаних та резервістів у період проведення мобілізації та/або протягом дії правового режиму воєнного стану, зокрема, вказана норма зобов'язує військовозобов'язаних звіряти не рідше одного разу на п'ять років власні персональні дані з обліковими даними районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Стаття 280 КУпАП встановлює обов'язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненням особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Згідно зі ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об'єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 у справі № 513/899/16-а.
Як вбачається з матеріалів справи, дії позивача кваліфіковано, як порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене під час дії особливого періоду, визначальним в якому є факт неявки позивача ОСОБА_1 до п'ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_4 за повісткою для звірки даних, яка була направлена йому 08 листопада 2024 року засобом поштового зв'язку, проте не була вручена та повернулась 14 грудня 2024 року з відміткою Укрпошти - «відсутній за вказаною адресою».
Повістка є формою запрошення (сповіщення, повідомлення) особи про необхідність явки до територіального центру комплексування та соціальної підтримки.
Згідно до п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 року, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: - 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Як вбачається з поштового конверта з довідкою про причини повернення, в ній проставлено відмітку де причиною повернення поштового відправлення зазначено - «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Під час розгляду справи встановлено, що поштове відправлення № 0610204987630 /а.с. 39 на звороті/ було повернуто відправнику з підстави «адресат відсутній за вказаною адресою» і в постанові № 5/280 зазначено, що належним підтвердженням оповіщення військовозобов'язаного ОСОБА_1 про виклик до п'ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_4 є день 14.12.2024 року, в який поставлена відмітка Укрпошти про відсутність особи за адресою місця проживання.
Встановлені обставини вказують на те, що відповідачем, при розгляді справи про адміністративне правопорушення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не було враховано те, що на момент розгляду справи були відсутні докази належного підтвердження оповіщення позивача, про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, з огляду на норми, встановлені в п.41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Враховуючи те, що поштовий конверт був повернутий з довідкою про причини повернення - «адресат відсутній за вказаною адресою», а тому відсутнє підтвердження, того що вказане повідомлення було отримано позивачем.
Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Згідно з позицією Великої Палати ВС у справі № 752/11896/17 повернення повістки про виклик до суду з причин не вручення, не є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи та не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її не перебування за адресою.
У рішенні від 22.12.2010 № 23-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (пункт 4.1).
За принципом презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких умов вчинення позивачем правопорушення залишається недоведеним.
Крім того, судом також встановлено, що позивач ОСОБА_1 був виключений з військового обліку. Дані обставини повністю підтверджуються наданими позивачем доказами, зокрема довідкою МСЕК № 071523 /а.с. 8/, згідно якої ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи безтерміново та військовим квитком серії НОМЕР_1 , у якому зазначено, що ОСОБА_1 виключений з військового обліку 12.10.1995 року. /а.с. 7/
Статус непридатний до військової служби означає, що людина не має можливості проходити військову службу в Збройних Силах України. Такий статус може бути визначений з різних причин, таких як захворювання, фізичні або психічні вади, порушення зору або слуху, алергічні реакції та інші. «Виключений з військового обліку» означає, що особа втрачає статус військовозобов'язаного та на неї не поширюються обов'язки з військового обліку. Зокрема така особа не може бути призвана під час мобілізації, після виключення з обліку не зобов'язана проходити ВЛК, оновлювати облікові дані, такій особі не можна вручати повістку. Це поняття є постійним і особа не повинна знову ставати на військовий облік. Таким чином, особа, знята з військового обліку за висновком ВЛК за станом здоров'я як непридатна, не відноситься до жодної з категорій військового обов'язку (призовники, військовозобов'язані, резервісти). Відповідно на таку особу не поширюється законодавство про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, правила військового обліку (зокрема в частині взяття на військовий облік військовозобов'язаних, проходження ВЛК та оновлення персональних даних), і така особа не підлягаєте призову на військову службу під час мобілізації.
Тому у ОСОБА_1 не виникло обов'язку щодо оновлення персональних даних, проходження ВЛК та з'явлення по повістці, за що його неправомірно було притягнуто до адміністративної відповідальності.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем не підтверджено правомірність прийнятої ним постанови щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності на підставі частини третьої статті 210-1 КУпАП, а тому оскаржувана постанова є протиправною, в зв'язку з чим вказану постанову належить скасувати, а провадження у справі закрити.
Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно з вимогою п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За положеннями статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу. Суб'єкт владних повноважень має довести правомірність прийнятого ним рішення.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позову.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з довідки МСЕ серії 2-18 ЖИЗ № 071523, виданої 20 травня 2002 року, ОСОБА_1 , 1977 року народження, має другу групу інвалідності, безтерміново. /а.с. 8/
Як вбачається з п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: особи з інвалідністю I та II груп.
Керуючись статтями 210-1, 245, 251, 268, 278, 280, 283, 284 КУпАП; статтями 2, 5, 7, 9, 72, 77, 80, 90, 139, 205, 229, 241-246, 250, 251, 255, 257, 268, 286 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову № 5/280 по справі про адміністративне правопорушення винесену 24.12.2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 , якою на ОСОБА_1 , за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, накладено адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 гривень.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною третьою статті 210-1 КУпАП - закрити за відсутності в його діях складу правопорушення.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) за рахунок його бюджетних асигнувань, судовий збір в розмірі 605 гривень 60 копійок, зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Попільнянського
районного суду М. І. Рудник