Справа № 344/805/25
Провадження № 2/344/1798/25
14 квітня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Атаманюка Б.М.
секретаря судового засідання Солонинко С.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення процентів за договором позики,-
Адвокат Атаманюк Володимир Михайлович, який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , 16.01.2025 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення процентів за договором позики.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20.01.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.
Позов обґрунтований тим, що 10 травня 2020 року між позивачем та відповідачем було укладено договір позики, в на якому внизу є розписка про те, що ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 позику в сумі 4000.00 (доларів США) та поверне кошти відповідно до умов договору. Строк договору позики до 10 грудня 2020 року. Починаючи з дня укладення даного договору позики відповідач не сплачував проценти за позикою, тому позивач вважає, що проценти за кожен місяць 3% слід рахувати з червня 2020 року по грудень 2024 року (55 місяців заборгованості). Отож, загальна сума заборгованості за договором позики по процентах повинна становити: 120 доларів США х 55 місяців = 6600 (шість тисяч шістсот) доларів США. Як стверджує позивач, відповідачем було сплачено у добровільному порядку по даній позиці частину процентів, сума яких становить - 2550 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят) доларів США, що зменшило борг за процентами до 4050 (чотири тисячі п'ятдесят) доларів США (6600-2550). Станом на 03 січня 2024 року офіційний курс гривні щодо долару США становить 42.0385 (з округленням до сотих - 42,04). Тобто 4050 (чотири тисячі п'ятдесят) доларів США х 42,04 = 170262 (сто сімдесят тисяч двісті шістдесят дві) гривні.
На підставі наведених обставин, представник позивача просить суд стягнути із відповідача на користь позивача проценти за користування коштами за договором позики, які складають суму у розмірі 4050 (чотири тисячі п'ятдесят) доларів США, та судові витрати, а саме: судовий збір - 1702,62 гривень та витрати на правову допомогу - 10000 гривень.
Позивач ОСОБА_1 та його представник у судове засідання не прибули, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. У позові представник позивача просив суд розгляд справи проводити без участі позивача та представника, за наявними матеріалами справи.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засіданні не прибув, хоча про день та час слухання справи був повідомлений належним чином. Подав до суду відзив на позовну заяву у формі письмових пояснень, в яких щодо задоволення позову заперечив. Пояснив, що він отримав від позивача кошти у розмірі 4 000 доларів США, терміном до 10 грудня 2020 року. Відповідно до вищевказаного договору кошти надаються під 3% на місяць від суми позики. Заявлені позивачем відсоткові суми розраховано вже поза межами дії договору позики, а тому нарахування таких є безпідставним та необґрунтованим. Вважає, що правильним у даному випадку є нарахування відсотків у період з 10 червня 2020 року по 10 грудня 2020 року (в межах дії договору позики), що становить 840 Доларів США. Тому, за користування коштами, відповідно до договору позики, він повинен сплатити позивачу 840 Доларів США, а ним уже сплачено 2550 Доларів США за неправомірно нараховані відсотки. Вважає, що позивач всупереч чинного законодавства продовжує безпідставно нараховувати відсоткові суми, вже після спливу строку договору та майже після 4 років з моменту виникнення зобов'язання. Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, справу розглядати без його участі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до вимог ст.ст. 1046, 1047 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору чи вимог цього Кодексу, а згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до п. 1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Одностороння відмова від виконання зобов'язання, в силу положень ст. 525 ЦК України, не допускається.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Судом встановлено, що 10 травня 2020 року між позивачем - ОСОБА_1 та відповідачем - ОСОБА_2 був укладений договір позики, за умовами якого ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 позику в сумі 4000.00 (доларів США), яку зобов'язався повернути відповідно до умов договору. Факт отримання коштів підтверджений власноручною розпискою, яка написана ОСОБА_2 на примірнику договору. Згідно п.1.2 договору позика надається під 3% (процентів) на місяць від суми позики. Відповідно до п.1.3 договору проценти виплачуються до моменту повної виплати всієї основної суми позики із розрахунку від суми позики, в тому числі в судовому порядку та в порядку примусового виконання через органи державної виконавчої служби. Проценти сплачуються до 10 числа кожного місяця. Строк надання позики до 10 грудня 2020 року (п.2.1 договору). Пунтом 3.4 договору визначено, що по настанні дати вказаної в п.2.1. цього договору, Позичальник зобов'язується протягом цього дня повернути суму позики. Відповідальність сторін визначена у п.4 договору, згідно з яким у випадку порушення зобов'язань за цим Договором, сторони несуть відповідальність визначену цим Договором та чинним законодавством (п.4.1.). За кожен день прострочення заборгованості та сплати процентів або основної суми заборгованості Позичальник сплачує пеню в розмірі 1% від суми прострочення за кожен день прострочення (п.4.3.). Також у п.5.5. Договору сторони домовились, що за невиконання або за неналежне виконання умов договору Позичальник відшкодовує Позикодавцю, як матеріальну так і моральну шкоду (а.с.6).
Суд зауважує, що сторони не визначили у договорі порядок нарахування відсотків після закінчення строку дії договору позики, з чого слідує, що строк позики слід розраховувати з 10 травня 2020 року по 10 грудня 2020 року, що становить 7 місяців. З урахуванням суми позики (4000 Доларів США) та відсоткової ставки (3% на місяць від суми позики), відповідач в межах строку дії договору позики повинен був сплатити 840 Доларів США процентів (4000 х 3% = 120) (120 х 7 = 840).
В позові зазначено, що відповідачем було сплачено у добровільному порядку 2550 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят) доларів США, що підтверджено відповідачем у наданих письмових поясненнях. При цьому, позивач всю оплачену відповідачем суму відносить до погашення відсотків за користування позикою, з чим не погоджується суд з урахуванням наступного.
Відповідно до ч.1 ст.1048 та ч.1 ст.1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч.1 ст.1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Тобто, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.
Крім того відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 року №723/304/16-ц провадження №14-360цс19 стягнення процентів за користування грошима за період після визначеного сторонами договору строку повернення позики - дня закінчення строку договору, не ґрунтуються на нормах матеріального права.
Слід враховувати, що після закінчення строку кредитування кредитодавець втрачає право нараховувати проценти, комісію та пеню, а має право на отримання окрім суми боргу двох видів плати: 1) компенсації втрат від інфляції за весь час прострочення, 2) трьох процентів річних від простроченої суми, або іншого розміру процентів, який визначений сторонами з посиланням на ч.2 ст. 625 ЦК України.
З урахуванням встановлених обставин та вищезазначеної судової практики, слід констатувати, що відповідачем на виконання умов договору позики повністю сплачені позивачу відсотки, сума яких в межах строку договору позики становить 840 Доларів США, і такі відсотки слід вирахувати із фактично сплачених 2550 доларів США. Вимога позивача про стягнення з відповідача процентів за користування грошима за період після визначеного сторонами договору строку повернення позики не ґрунтуються на нормах матеріального права.
Водночас, зважаючи на наявність у позивача права на стягнення з відповідача тіла позики та пені, як виду відповідальності визначеної у договорі, а також в порядку ч.2 ст. 625 ЦК України компенсації втрат від інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми, а також зважаючи на відсутність відповідних вимог позову та принцип диспозитивності цивільного судочинства (ст. 13 ЦПК України), суд не відносить залишок оплачених відповідачем позивачу коштів (2550-840=1710 Доларів США) до того чи іншого виду оплати (тіло, пеня, інфляційні, три проценти річних). У випадку недосягнення між сторонами згоди про зарахування залишку коштів до того чи іншого виду оплати, сторони вправі звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів з окремим позовом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач в межах строку дії договору позики повністю сплатив позивачу проценти за користування позикою, а тому позивач безпідставно просить сягнути з відповідача проценти за користування коштами в сумі 4050 Доларів США, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
На підставі наведеного, відповідно до ст.ст. 509, 526, 530, 625, 1064 ЦК України, та керуючись керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення процентів за договором позики - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.
Рішення виготовлено та підписано 24.04.2025.
Суддя Богдан АТАМАНЮК