Справа № 344/19559/24
Провадження № 2-др/344/21/25
23 квітня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого - судді Антоняка Т.М.,
секретаря Мрічко Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Васютина Ярослава Володимировича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
Представник позивача - адвокат Васютин Ярослав Володимирович звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а саме просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача 8000 гривень судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу.
Позивач та його представник не прибули у судове засідання. У поданій заяві просять розгляд справи здійснювати без участі позивача та його представника.
Відповідач не прибув у судове засідання, про дату та час розгляду справи повідомлялася належним чином.
Представник третьої особи не прибув у судове засідання.
Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 березня 2025 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди управління Міністерства юстиції про визнання батьківства - задоволено.
Ухвалено: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 8 758 (вісім тисяч сімсот п'ятдесят вісім) гривень 53 копійки матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок витрат, понесених на оплату судового збору.
Відповідно до ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.
Як роз'яснено у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2019 року «Про судове рішення у цивільній справі», додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених статтею 220 ЦПК України; воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено (ч. 5 ст. 270 ЦПК України).
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Враховуючи вимоги, викладені у заяві, представник позивача просить вирішити питання про судові витрати шляхом стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу.
На підтвердження наданої позивачу правничої допомоги до матеріалів справи долучено: копію Договору № 243/2024 про надання професійної правничої допомоги від 30.09.2024, укладеного між адвокатом Васютиним Я.В. та ОСОБА_1 (а.с. 19); копія рахунку № 01/243/2024 від 13.03.2025 вартості послуг, наданих ОСОБА_1 на загальну суму 8000,00 гривень (а.с. 47); копія Акту № 01/243/2024 від 13.03.2025 про надання послуг професійної правничої допомоги за підписом адвоката Васютина Я.В. та ОСОБА_1 на загальну суму 8000,00 грн (а.с. 48), копія квитанції до прибуткового кас ового ордера № 01/243/2024 від 18.03.2025 про оплату ОСОБА_1 8000,00 грн згідно Договору № 01/243/2024 від 30.09.2024 та Акту № 01/243/2024 від 13.03.2025 (а.с. 49).
Положеннями ч. 1 ст. 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У п.п. 113-117 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бєлоусов проти України» від 07.11.2013 року, ЄСПЛ дійшов висновку про те, що навіть у разі не сплати заявником адвокатського гонорару на час розгляду справи, витрати за цим гонораром є «фактично понесеними», оскільки заявник має сплатити такий гонорар згідно із договірними зобов'язаннями.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 22.01.2021 року у справі № 925/1137/19 зазначив, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19.
Визначаючи розмір судових витрат, які підлягають стягненню з відповідача, суд виходить з того, що позов задоволено, а тому стягненню з відповідача на користь позивача, на підставі п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 270 ЦПК України, суд
Ухвалити додаткове рішення, яким задовольнити вимоги представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Васютина Ярослава Володимировича.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок.
Додаткове рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Сторони по справі:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_2 .
Суддя Антоняк Т.М.
Повний текст додаткового рішення складено та підписано 23.04.2025 року.