Справа № 206/1040/25
Провадження № 1-кп/206/247/25
"24" квітня 2025 р. м. Дніпро
Самарський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючої - судді ОСОБА_1 ,
з участю: секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі кримінальне провадження, що внесене до ЄРДР за № 12025042230000132 від 13.02.2025 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.м.т. Іларіонове Синельниківського району Дніпропетровської області, громадянина України, маючого середньо-спеціальну освіту, не одруженого, не маючого на утриманні малолітніх дітей або непрацездатних осіб, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, в посаді курсанта навчальної групи 1232 МП 3 навчальної механізованої роти 2 навчального механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», раніше судимого, востаннє:
- 17.03.2021 року Чутівським районним судом Полтавської області за ч.3 ст.185, ч.3 ст.15 ч.3 ст.185, ст.360, ч.1 ст.70, ст.72 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком 3 роки 2 місяці;
- 18.11.2022 року звільнений з Солонянської виправної колонії Дніпропетровської області № 21 по відбуттю строку покарання,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.190 КК України,
встановив:
ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації та проходячи її в посаді курсанта навчальної групи 1232 МП 3 навчальної механізованої роти 2 навчального механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , 26 січня 2025 року, приблизно о 14 годині 30 хвилин, маючи прямий злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинений повторно, перебуваючи за адресою: м. Дніпро, вул. Академіка Корольова, біля буд. 12, підійшов до раніше незнайомого йому ОСОБА_5 , з яким почав спілкуватись. Реалізуючи раніше виниклий корисливий злочинний умисел на незаконне заволодіння чужим майном, шляхом обману, вчиненим повторно, а саме: мобільним телефоном марки «ZTENubiamusic», моделі «Z2353», 128 Gb, імеі1: НОМЕР_2 , імеі2: НОМЕР_3 , належним ОСОБА_5 , діючи умисно, під вигаданим приводом нібито необхідності здійснення дзвінка, попрохав у ОСОБА_5 належний йому на праві власності мобільний телефон, при цьому не маючи наміру повертати вказаний мобільний телефон. У свою чергу ОСОБА_5 не підозрюючи про злочинні наміри ОСОБА_4 , будучи введеним в оману, передав ОСОБА_4 свій мобільний телефон марки «ZTENubiamusic», моделі «Z2353», 128 Gb, імеі1: НОМЕР_2 , імеі2: НОМЕР_3 . Після чого, ОСОБА_4 реалізуючи свій корисливий злочинний умисел до кінця, утримуючи вказаний мобільний телефон, усвідомлюючи протиправність своїх дій, з місця вчинення кримінального правопорушення зник, в подальшому розпорядившись вищевказаним мобільним телефоном на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_5 матеріальну шкоду на суму 4 007,00 гривень (чотири тисячі сім гривень).
В судовому засіданні обвинувачений свою вину у пред'явленому обвинуваченні визнав повністю, щиро розкаявся та показав, що під вигаданим приводом дзвінку попросив у потерпілого ОСОБА_5 мобільний телефон, щоб потім ним заволодіти та розпорядитися на власний розсуд. Утримуючий цей телефон він покинув місце вчинення злочину. Мобільний телефон він намагався розблокувати, однак коли не вийшло, то дістав сім-карту та викинув його у смітник.
Потерпілий у судове засідання не з'явився надав заяву про розгляд справи в його відсутність, щодо покарання обвинуваченому покладався на розсуд суду.
Обмежившись в судовому засіданні за згодою учасників судового провадження в порядку ст. 349 КПК України показаннями обвинуваченого, який повністю визнав себе винним у вчиненні злочину, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів щодо вищевказаних фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, і вважає доведеним пред'явлене обвинуваченому ОСОБА_4 обвинувачення.
Таким чином, дії ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ч. 2 ст.190 КК України, що виразились у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.
Обвинувачений на момент вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення досяг віку, з якого настає кримінальна відповідальність, будь-яким психічним захворюванням чи тимчасовим розладом психічної діяльності на той час не страждав, не страждає на такі і в теперішній час, поводиться адекватно. Тому суд визнає його осудним та відповідальним за скоєне.
При призначенні ОСОБА_4 покарання суд враховує визначенні ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання, в тому числі, дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, за місцем несення військової служби характеризується посередньо.
Обставин, що обтяжують покарання не встановлено.
Обставиною, що пом'якшує покарання суд визнає повне визнання своєї вини та активне сприяння розкриттю злочину.
Зазначення в обвинувальному акті пом'якшуючої обставини як щире каяття, суд вважає необґрунтованим.
ВС роз'яснив, що щире каяття це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.
Обвинувачений ОСОБА_4 не зробив критичних висновків зі своєї поведінки та через два роки після звільнення з місця позбавлення волі вчинив новий корисливий злочин, що свідчить, що його слова про щире каяття є формальними і не наповненими змісту.
Відповідно до ч.ч.2,3 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
З урахуванням ступеню тяжкості та ступеню суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення,яке відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином, один епізод злочину, конкретні обставини його вчинення, даних про особу обвинуваченого, відсутність обтяжуючих та наявність пом'якшуючої його покарання обставини, той факт, що викраде не було повернуте потерпілому, суд вважає, що покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції, передбаченої ст. 190 ч.2 КК України, буде необхідним та достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого та попередження здійснення ним нових злочинів.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_6 не обирався, клопотання прокурором не заявлялось.
Судові витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи Дніпропетровським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України № СЕ-19/104-25/7159-ТВ від 19.02.2025 в сумі 1591,80 грн. підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
Цивільний позов не заявлявся.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 374-376 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_4 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст.190 КК України та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту фактичного затримання в порядку приведення вироку до виконання.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи № СЕ-19/104-25/7159-ТВ від 19.02.2025 в сумі 1591,80 грн.
Вирок згідно зі статтями 395, 396 КПК України, з особливостями визначеними ч. 3 ст. 349 КПК України, може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) діб з моменту його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Суддя: ОСОБА_1