Справа № 214/4799/18
2/214/409/25
Іменем України
24 квітня 2025 року м. Кривий Ріг
Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Сіденка С. І.,
за участю секретаря судового засідання Розстальної К. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представник Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (ПАТ «УкрСиббанк») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 93936590000 від 27.07.2017 у розмірі 64185,12 грн. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 27.07.2017 року між ПАТ «УкрСиббанк» та відповідачем був укладений договір №93936590000 про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку, відповідно до умов якого, відповідач отримав кредитні кошти, в національній валюті, у розмірі 49949,95 грн., з яких 49900 гр. на споживчі цілі, 49,95 грн. на оплату страхового платежу під 28% річних, а за користування кредитними коштами понад встановлений Кредитним договором термін зі сплатою 35% річних, зі строком повернення кредиту по 25.07.2021 року, якщо не буде застосовано іншого терміну.
Відповідач зобов'язання за кредитним договором, своєчасно не виконує, у строки, обумовлені в кредитному договорі, в результату чого станом на 17.07.2018 заборгованість відповідача по поверненню кредитних коштів, по сплаті процентів за користування кредитом комісії та пені становить 64185,12 грн., з яких:
46828,21 грн. - заборгованість за кредитом,
6613,67 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом,
9541,32 грн. - заборгованість по комісії,
254,00 грн.- пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту,
417,60 грн.- пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам,
530,32 грн.- пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по комісії,
Вжиття заходів досудового врегулювання спору шляхом направлення вимоги не призвело до погашення заборгованості у повному обсязі.
З огляду на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, представник ПАТ «УкрСиббанк» звернувся до суду з даним позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 64185,12 грн.
Ухвалою від 21.08.2018 (суддя Євтушенко О. І.) прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за вказаним позовом, розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (том 1, а. с. 39).
На підставі розпорядження керівника апарату суду у зв'язку з припиненням повноважень судді Євтушенка О. І., протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим по справі визначено суддю Гринь Н. Г. (том 1, а. с. 49, 50), який своєю ухвалою від 12.11.2018 прийняв до свого провадження справу та призначив її до розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням сторін (том 1, а. с. 51).
Заочним рішенням від 26.12.2018 позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено, ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за договором від 27.07.2017 року про надання споживчого кредиту у розмірі 64185,12 грн., яка складається з: заборгованість за кредитом - 46828,21 грн.; заборгованість по процентам - 6613,67 грн., заборгованість по комісії - 9541,32 грн., та пені за несвоєчасне погашення кредиту, процентів, комісії у розмірі 1201,92 грн.; вирішено питання про судові витрати (том 1, а. с. 63 - 64).
Ухвалою від 18.02.2020 (суддя Гринь Н. Г.) поновлено представнику відповідача адвокату Вовк М. В., який діє в інтересах відповідача ОСОБА_1 пропущений строк на подання заяви про перегляд заочного рішення від 26.12.2018, заяву про перегляд заочного рішення прийнято до розгляду та призначено судове засідання (том 1, а. с. 93 - 94).
Ухвалою від 03.03.2020 (суддя Гринь Н. Г.) заочне рішення від 26.12.2018 скасовано та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (том 1, а. с. 98 - 99).
18.05.2020 між первісним кредитором та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №171, за умовами якого до нового кредитора ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» перейшли права вимоги за договором № 93936590000 від 27.07.2017, позичальником за яким є ОСОБА_1 (том 1, а. с. 141 - 146).
У зв'язку з укладенням вказаного договору факторингу, представником ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» подано до суду заяву про заміну позивача у даній справі (том 1, а. с. 139 - 140).
Ухвалою від 12.01.2021 (суддя Гринь Н. Г.) замінено первісного позивача - АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УКРСИББАНК» його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (том 1, а. с. 156 - 157).
Ухвала від 12.01.2021 в апеляційному порядку не оскаржувалась та набрала законної сили 27.01.2021.
На підставі розпорядження керівника апарату суду у зв'язку з припиненням повноважень судді ОСОБА_2 , протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим по справі визначено суддю Прасолова В. М. (том 1, а. с. 184, 185).
Ухвалою від 10.11.2021 (суддя Прасолов В. М.) витребувано від ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» належним чином завірену копію акту приймання-передачі прав вимоги по договору факторингу №171 від 18.05.2020, укладеного між АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» щодо переходу прав вимоги за кредитним договором №93936590000 від 27.07.2017 (том 1, а. с. 194).
Ухвала про витребування доказів від 10.11.2021 виконана, суду надано відповідний акт приймання-передачі від 18.05.2020 (том 1, а. с. 207, 212).
У зв'язку із звільненням судді ОСОБА_3 та відрахуванням зі штату суду, за результатами повторного автоматизованого розподілу на підставі розпорядження керівника апарату суду матеріали цивільної справи передано в провадження судді Сіденку С. І., який своєю ухвалою від 29.05.2024 прийняв до розгляду справу, розгляд якої постановив проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін ( том 2, а. с. 53, 54, 61).
Представник відповідача, заперечуючи частково проти позовних вимог, у відзиві на позовну заяву зазначив, що не згодний з нарахуванням відповідачу комісії, оскільки такі умови кредитного договору (п. 3.11) є недійсними з моменту укладення цього договору, тому позовні вимоги про стягнення комісії у заявленому розмірі не підлягають задоволенню.
В частині стягнення пені (неустойки) позовні вимоги також не визнав, оскільки умовами кредитного договору сплата цих платежів не передбачена, а надані позивачем Правила споживчого кредитування не можна вважати складовою кредитного договору, так як такі правила не підписані відповідачем.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву частково визнав позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 46828,21 грн. Вважає, що заявлена сума підлягає зменшенню на суму 4046,08 грн., оскільки ця сума, яка була сплачена відповідачем, була зарахована на погашення заборгованості по комісії, при тому, що ці умови договору є недійсними. Тому сплачена сума 4046,08 грн. повинна була бути зарахована на погашення тіла кредиту.
Крім того, в рамках виконавчого провадження № 60478343 з примусового виконання виконавчого листа, який виданий на підставі заочного рішення від 26.12.2018, з заробітної плати відповідача було утримано 2160,22 грн., тому розмір стягнення за тілом кредиту також повинен бути зменшений на вказану суму (том 1, а. с. 105 - 109).
Первісний кредитор та залучений новий позивач процесуальним правом на подання відповіді на відзив не скористались.
У судове засідання учасники справи не з'явились.
Представник ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» у судове засідання не з'явився, неоднократно подавав до суду заяви про розгляд справи за його відсутності та підтримання позовних вимог.
Відповідач неодноразово подавала до суду заяви про відкладення розгляду справи, в тому числі з підстав того, що 26.10.2024 нею був додатково відправлений лист до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» стосовно врегулювання питання мирним шляхом, на даний час необхідний додатковий час для надання суду додаткових документів. Крім того є необхідність звернення за правовою допомогою до адвоката, оскільки термін дії договору з попереднім адвокатом закінчився.
Неодноразове відкладення розгляду справи при наданні відповідачу достатньо часу для звернення за правовою допомогою до адвоката та користуватися іншими процесуальними правами, якими відповідач не скористався, не є перешкодою для розгляду справи.
Суд звертає увагу, що строк дії договору про надання адвокатом правової допомоги відповідачу закінчився 14.02.2023 (том 1, а. с. 87 - 88), тобто більш ніж два роки тому, тому чергове відкладення розгляду справи з цих підстав суд розцінює як зловживання процесуальними правами з боку відповідача, що спрямовано та затягування розгляду справи, строки розгляду якої обмежені.
Чергове подання позивачем заяви про підтримання позовних вимог свідчить про той факт, що між сторонами по справі не досягнуто згоди про мирне врегулювання спору, тому суд ставиться критично до посилань відповідача про чергове відкладення справи з підстав надання часу для позасудового врегулювання спору.
Як передбачено ч. 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд звертає увагу на те, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається першорядно на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 8 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України», заява № 36655/02.
За обставин неявки у судове засідання учасників справи, суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за їх відсутністю, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року.
В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.
Так, 27.07.2017 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту №93936590000 з можливістю відкриття карткового рахунку, відповідно до умов якого відповідач отримала кредитні кошти, в національній валюті, у розмірі 49 949,95 грн., з яких 49900 гр. на споживчі цілі, 49,95 грн. - на оплату страхового платежу, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 28% річних, а за користування кредитними коштами понад встановлений кредитним договором термін зі сплатою 35% річних, зі строком повернення кредиту по 25.07.2021 року, якщо тільки не буде застосовано іншого терміну. Підписавши договір Відповідач погодився з викладеним у договорі та у Правилах (договірних умовах) споживчого кредитування позичальників АТ «УкрСиббанк», які розміщені на сайті банку (том 1, а. с. 17- 22).
Банк свої зобов'язання за укладеним договором виконав, що підтверджується відповідною випискою по рахунку (том 1, а. с. 35).
Факт отримання кредитних коштів за обставинами даної справи відповідачем не заперечується.
Відповідно до долученого до позовної заяви ПАТ «УкрСиббанк» розрахунку заборгованості за кредитним договором №93936590000 від 27.07.2017, заборгованість відповідача перед ПАТ «УкрСиббанк» становить:
46828,21 грн. - заборгованість за кредитом,
6613,67 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом,
9541,32 грн. - заборгованість по комісії,
254,00 грн.- пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту,
417,60 грн.- пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам,
530,32 грн.- пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по комісії (том 1, а. с. 30 - 33).
18.05.2020 між первісним кредитором та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №171, за умовами якого до нового кредитора ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» перейшли права вимоги за договором № 93936590000 від 27.07.2017, позичальником за яким є ОСОБА_1 (том 1, а. с. 141 - 146).
Ухвалою від 12.01.2021 (суддя Гринь Н. Г.) задоволено клопотання правонаступника первісного кредитора та замінено первісного позивача - АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УКРСИББАНК» його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (том 1, а. с. 156 - 157).
Ухвала від 12.01.2021 в апеляційному порядку не оскаржувалась учасниками справи та набрала законної сили 27.01.2021.
У зв'язку з невиконанням відповідачем по справі своїх зобов'язань за кредитним договором, представником нового кредитора ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до суду подано заяву про підтримання позовних вимог.
Суд, з'ясувавши позиції сторін щодо спірних правовідносин, повно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як передбачено п. 3.4 договору № 93936590000 від 27.07.2017 повернення кредиту, плати за кредит, інших платежів здійснюється у відповідності з правилами (Договірними умовам) споживчого кредитування позичальників АТ «УкрСиббанк» (Правилап споживчого кредитування).
При зверненні до суду з даним позовом до кредитного договору банком не долучено згаданих Правилап споживчого кредитування.
Згідно наданого банком розрахунку заборгованості за договором станом на 17.07.2018 заборгованість відповідача становить в тому числі: 46828,21 грн. - заборгованість за кредитом, 6613,67 грн. - заборгованість за відсотками, 9541,32 грн. - заборгованість по комісії, 254,00 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту, 417,60 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам, 530,32 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по комісії (том 1, а. с. 30 - 33).
Суд, задовольняючи позов частково, виходить з наступного.
Згідно ч. 1, ч.2 п. 1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.
Згідно ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно ч. 1 ст.638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, як це передбачено ч. 1 ст. 1048 ЦК України.
Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно ч. 1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
Відповідно ст.530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись в строк, що передбачений умовами Договору.
У ст.599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України).
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) відступлено від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше прийнятій Постанові від 24.09.2014 року (провадження № 6-144цс14) та зроблено висновок, що «у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника від 18 лютого 2011 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (18 лютого 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (20 лютого 2017 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання з підстав та у розмірах, встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, позивач не пред'явив. Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору. Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, кредитор має право вимагати виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів».
У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09.01.2020 року у справі № 643/5521/19 (провадження №61-20093св19) зазначено, що «в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Встановивши, що анкета-заява від 18 березня 2011 року не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача обов'язку по сплаті заборгованості за відсотками пеню, комісію і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами, а відтак, суми надходжень, які банком були розподілені на погашення складових заборгованостей підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту. Судова практика у цій категорії справ є незмінною, що не може свідчити про порушення прав банку (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у Постанові від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19)».
Як встановлено судом, матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами по справі був укладений договір про надання споживчого кредиту №93936590000 від 27.07.2017.
Оскільки за встановленими судом обставинами даної справи відповідач ОСОБА_1 фактично користувалася кредитними коштами, та не погоджується зі сплатою пені (неустойки) за кредитним договором та її розміром, суд вважає неправомірним та безпідставним нарахування банком пені за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту (254,00 грн.), за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам (417,60 грн.), та за несвоєчасне погашення заборгованості по комісії (530,32 грн.) - всього 1201,92 грн. виходячи з наступного.
Пункт 3.4 договору № 93936590000 від 27.07.2017 містить посилання на Правила споживчого кредитування, за яким відповідачу нараховувалась пеня. Разом з тим, у матеріалах справи відсутні вказані правила, так само як і докази ознайомлення відповідача з ними.
Як передбачено ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Під час розгляду даної справи як первісним кредитором, так і новим позивачем суду не доведено того факту, що відповідач була ознайомлена з Правилами споживчого кредитування, посилання на які маються в п. 3.4 кредитного договору та за якими відповідачу було нараховано пеню у загальному розмірі 1201,92 грн.
З наведених підстав суд вважає за необхідне зменшити суму заборгованості на суму нарахованої пені у загальному розмірі 1201,92 грн.
При цьому порядок нарахування та розмір відсотків за користування кредитними коштами погоджений договірними сторонами при укладенні договору №93936590000 від 27.07.2017. Виходячи із змісту відзиву на позовну заяву відповідач ОСОБА_1 за обставинами даної справи визнає розмір нарахованих їй відсотків на рівні заявлених позовних вимог, що становить 6613,67 грн.
В частині позовних вимог про стягнення комісії у розмірі 9541,32грн. суд дійшов наступних висновків.
Пунктом 3.11 договору № 93936590000 від 27.07.2017 передбачено, що позичальник сплачує банку комісії відповідно до умов цього договору та додатку № 1 до договору, який є його невід'ємною частиною.
Додатком до договору № 93936590000 встановлено процентні значення комісій від суми кредиту на рівні 1,55 % та 3,15 % а також у розміні твердих грошових сум, які не перевищують 500 грн. яка варіюються з правом кредитора не застосовувати або застосовувати не в повній мірі розмір комісії (а. с. 20).
Відповідно до долученого до позовної заяви ПАТ «УкрСиббанк» розрахунку заборгованості за кредитним договором №93936590000 від 27.07.2017, заборгованість відповідача в частині комісії становить 9541,32 грн.
При вирішенні питання правомірності нарахування комісії у спірних кредитних правовідносинах, підлягають аналізу норми Законів України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 № 1023-ХІІ та «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 № 1734-VІІІ.
Посилання представника відповідача у відзиві на позовну на недійсність умов кредитного договору від 27.07.2017 в частині нарахування комісії (п. 3.11 договору) та на на постанову Верховного Суду України від 23.01.2023 у справі № 182/6138/15-ц (провадження 61-7018 св 18) є помилковим, оскільки наведені судом касаційної інстанції в цій постанові висновки стосувалися кредитних договорів, укладених банками із споживачами до набрання чинності Законом № 1734-VIII, без урахування особливостей цього Закону.
Тлумачення статей 16, 203, 215 ЦК України свідчить, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці.
Враховуючи викладене, оскільки Законом № 1734-VIIІ від 15.11.2016 безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за розрахунково-касове обслуговування, то умови, передбачені пунктом 3.11 Кредитного договору, в частині нарахування комісії не є нікчемними, а отже, розглядаються з точки зору права як такі, що юридично мали місце і створили правові наслідки для сторін правочину. Тому за відсутності рішення суду про визнання правочину чи його окремих частин недійсними діє презумпція правомірності правочину (стаття 204 ЦК України), тобто всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені зобов'язання, в тому числі обов'язок позичальника сплачувати комісію - підлягали виконанню.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 18.01.2023 у справі № 172/410/21 (провадження № 61-17842св21), які судом враховуються при розгляді даної справи в силу ч. 4 ст. 263 ЦПК України.
Заперечуючи проти неправомірності нарахованої комісії, її розмір відповідачем та її представником не спростований.
Оскільки судом встановлено правомірність нарахування комісії, суд не вбачає підстав для зменшення тіла кредиту на 4046,08 грн. за рахунок платежів по комісії.
Разом з тим, заслуговують на увагу доводи представника відповідача на необхідність зменшення тіла кредиту на суму 2160,22 грн. оскільки в рамках виконавчого провадження № 60478343 при примусовому виконанні виконавчого листа, який виданий на підставі заочного рішення від 26.12.2018, з заробітної плати відповідача було утримано вказану суму.
За даними Автоматизованої системи виконавчих проваджень за посиланням https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtors за параметрами пошуку за боржником - фізичною особою « ОСОБА_1 » у провадженні Саксаганського відділу ДВС у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебувало виконавче провадження № 60478343, стягувач АТ «УКРСИББАНК» По інших виконавчих провадженнях, де боржником є відповідач по даній справі, стягувачами є інші юридичні особи, серед яких відсутні як АТ «УКРСИББАНК», так і його правонаступник ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (том 2, а. с. 79 - 80).
Відповідно до бухгалтерської довідки ПП «Крамар» із заробітної плати ОСОБА_4 у рамках виконавчого провадження № 60478343 відраховано загалом 2160,22 грн. (том 1, а. с. 110).
З огляду на наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково у спосіб стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту № 93936590000 від 27.07.2017 у загальному розмірі 60822,98 грн., з яких 44667,99 грн. заборгованість по тілу кредиту (тіло кредиту зменшено на 2160,22 грн. від заявленого розміру), 6613,67 - заборгованість за відсотками, та 9541,32 грн. - заборгованість по комісії.
Відповідно ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
В свою чергу, однією з засад судочинства, регламентованих п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
В ст.15 ЦК України зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ч.1 ст.76, ч.1 ст.77 та ст.80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами частин 1,5 та 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В силу вимог ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно підходу, зазначеного в рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26.06.2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Також, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006 року).
Згідно п.1-3 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Таким чином, позов підлягає задоволенню в тій частині, що ґрунтується на законі, підтверджена встановленими обставинами та наданими суду доказами.
Відповідно ст.264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує, у тому числі, і питання щодо розподілу судових витрат.
Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду з даним позовом первісним позивачем сплачено 1762,00 грн. судового збору (том 1, а. с. 3).
Оскільки судом задоволено вимоги ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», яке набуло статусу нового позивача як правонаступника первісного кредитора відповідно до ухвали від 12.01.2021 (том 1, а. с. 156 - 157), а позов задоволено частково, а саме з заявленої суми 64185,12 грн. задоволено вимоги на суму 60822,98 грн., тобто на 94,76 %, то з відповідача на користь позивача відповідно ч. 1 ст.141 ЦПК України підлягають стягненню витрати на сплату судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що складає 1669,67 грн.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 23, 76-83, 89, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 93936590000 від 27.07.2017 у розмірі 60822,98 гривень (шістдесят тисяч вісімсот двадцять дві грн. 98 коп.).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» витрати на сплату судового збору в сумі 1669,67 грн. (одна тисяча шістсот шістдесят дев'ять грн. 67 коп.)
Відомості про сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з часу його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено без проголошення 24 квітня 2025 року.
Суддя Сіденко С. І.