Справа № 214/220/25
2/214/1841/25
Іменем України
(заочне)
23 квітня 2025 року м. Кривий Ріг
Саксаганський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:
головуючого судді Сіденка С.І.,
за участю секретаря судового засідання Розстальній К. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення,
ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, в обґрунтування якого посилається на те, що відповідач по справі вироком суду визнаний винним у вчиненні відносно неї шахрайських дій. В результаті злочинних дій відповідача позивачу завдано майнової шкоди у загальному розмірі 95000,00 грн., які відповідачем у добровільному порядку не відшкодовано. Крім майнової шкоди, позивачу завдано моральної шкоди, яка виражена у душевних стражданнях та вимушених змінах у сімейному житті, погіршенні якості життя її сім'ї, яка залишилася без засобів для існування. Позивач постійно перебуває у депресії, її турбують сильні хвилювання, знервованість, роздратованість, невпевненість у майбутньому, у неї погіршились сімейні стосунки, змушена була брати неодноразово гроші у борг. Крім того, хвилювання позивача помітив її батько, у зв'язку з чим у нього погіршився стан здоров'я та він помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дані трагічні події ще більш негативно відобразились на моральному та душевному стані позивача, у неї виникли додаткові витрати на поховання батька. Розмір моральної шкоди позивач оцінює на рівні 95000,00 грн., яку просить суд стягнути з відповідача разом з майновою шкодою у розмірі 95000,00 грн.
Ухвалою суду від 27 січня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином у порядку, встановленому статтею 128 ЦПК України.
Позивача у поданій до суду заяві просить справу розглядати за її відсутності, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання не з'явився повторно, не повідомив причини неявки, відзиву на позов не подав.
Враховуючи вимоги частини першої статті 223 ЦПК України та частини другої статті 247 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників процесу на підставі наявних у справі доказів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, однак їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.
Частиною четвертою статті 223 ЦПК України установлено, що у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення таких причин, відповідач не подав відзив, позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи викладене, суд вважає можливим розглянути в порядку заочного розгляду цивільну справу.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступних висновків.
Статтею 41 Конституції України визначено, що «Кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю… Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним».
Відповідно до частин першої, сьомої статті 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Оскільки цивільний позов Цивільний позов ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, визнано неподаним та повернуто позивачу на підставі ухвали Приморського районного суду міста Одеси від 10.12.2024, тому даний цивільний позов підлягає вирішенню судом в порядку цивільного судочинства.
Згідно з частинами першою, другою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно положень статей 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - достатності.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно із ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Вироком Приморський районний суд м. Одеси від 02.12.2024 (справа № 522/20556/24), який згідно відомостей ЄДРСР набрав законної сили 02.12.2024, встановлено, що 08.01.2024 близько о 13:00, більш точного часу в ході дізнання не встановлено, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи на території Приморського району міста Одеси, із корисливих мотивів, з метою шахрайського заволодіння чужим майном шляхом обману, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, зателефонував ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та представившись співробітником «ПриватБанку», повідомив останній про вчинення шахрайських дій з її банківськими рахунками, відкритими у АТ КБ «ПриватБанк».
Потерпіла ОСОБА_1 , будучи введеною в оману, щодо дійсних намірів ОСОБА_2 , щодо забезпечення безпеки її банківського рахунку та створення нової електронної банківської картки, в той же день, а саме 08.01.2024 у період з 13:48 по 13:52, добровільно зняла всі грошові кошти зі своєї банківської картки для виплат № НОМЕР_1 , відкритої у АТ КБ «ПриватБанк» на загальну суму 50000 (п'ятдесят тисяч) гривень та о 14:06 та 14:11 того ж дня, через термінал АТ КБ «ПриватБанку», поповнила на вказану суму банківську картку № НОМЕР_2 , вказану раніше під час розмови ОСОБА_2 .
У подальшому, 08.01.2024 близько о 14:00, ОСОБА_2 , продовжуючи свій злочинний намір на заволодіння грошовими коштами, шляхом введення в оману потерпілої ОСОБА_1 , знову зателефонував останній та повідомив про необхідність додаткового зняття грошових коштів з її інших карток, у тому числі кредитних, відкритих у АТ КБ «ПриватБанк».
Потерпіла, в свою чергу, будучи введеною в оману, щодо дійсних намірів ОСОБА_2 , щодо забезпечення безпеки її банківських рахунків та створення нових електронних банківських карток, у той же день, а саме 08.01.2024 у період з 14:44 по 14:48, добровільно зняла всі грошові кошти з банківської картки № НОМЕР_3 на загальну суму 45000 (сорок п'ять тисяч) гривень та о 15:00 та 15:05 того ж дня, поповнила через термінал АТ КБ «ПриватБанку» банківську картку № НОМЕР_4 вказану раніше ОСОБА_2 під час розмови з потерпілою.
ОСОБА_2 , в свою чергу, отримавши на зазначені вище банківські рахунки зараховані грошові кошти на загальну суму - 93100 (дев'яносто три тисячі сто) гривень та які не мав на меті повертати потерпілій, розпорядився грошовими коштами на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_1 майнову шкоду на вказану суму.
Вказаним вироком, який набрав законної сили 02.12.2024 ОСОБА_2 визнано винним у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, та призначено йому покарання у виді 200 (двохсот) годин громадських робіт.
Отже, суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов в частині позовних вимог про стягнення майнової шкоди підлягає до задоволення частково, оскільки вироком суду встановлено розмір майнової шкоди на рівні 93100 грн. та саме такий розмір майнової шкоди за обставинами даної справи підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідачем на дату розгляду справи не надано жодних доказів щодо відшкодування вищезазначених коштів.
Щодо позовних вимог позивачки про відшкодування моральної шкоди, суд враховує таке.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказуванню не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди, є сам по собі факт порушення права (справи «Войтенко проти України», «Науменко проти України»).
Разом з тим, відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, деякі форми нематеріальної шкоди, включаючи моральні страждання, за самою їхньою природою не завжди можна підтвердити конкретними доказами (рішення у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства» від 28.05.1985), але це не заважає суду присуджувати грошову компенсацію, якщо у нього є розумні підстави вважати, що заявник зазнав моральної травми, яка потребує такого відшкодування.
За змістом ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві. Наявність моральної шкоди доводиться потерпілим, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв'язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації.
У рішенні від 12.07.2007 року у справі «Станков до Боргарії» Європейський суд з прав людини вказав, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом. Однак, моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Протиправними діями відповідача моральному здоров'ю позивачки спричинено значної шкоди, тому що весь час намагання поновити порушені права, життя позивача було перенасичене негативними емоціями, психічними переживаннями, що нею доведено під час розгляду справи.
Враховуючи характер і глибину душевних, емоційних, моральних страждань, які перенесла позивачка, у зв'язку з протиправними діями відповідача щодо неї, їх тривалість, які безумовно потягли за собою заподіяння моральної шкоди, яка полягає у порушенні її звичайного способу життя, нормальних життєвих зв'язків, позивач має право на відшкодування моральної шкоди. Тому суд приходить до переконання, що будь-яка компенсація моральної шкоди не може відповідати дійсним стражданням позивача і може мати тільки умовний вираз. Враховуючи присутність психологічно-травмуючого фактору внаслідок заподіяних протиправних дій з боку відповідача, виходячи з міркувань розумності та справедливості, суд вважає за необхідне визначити розмір відшкодування завданої моральної шкоди в розмірі 60 000 грн., тому позов в цій частині підлягає задоволенню частково.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про часткове задоволення позову у спосіб стягнення з відповідача на користь позивача майнової шкоди у розмірі 93100,00 грн. та моральної шкоди у розмірі 60000,00 грн.
Відповідно до вимог статті 264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачка на підставі п. 6 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору при поданні даної позовної заяви.
Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За таких обставин, з відповідача ОСОБА_2 слід стягнути судовий збір в дохід держави у розмірі 2422,40 грн. (по 1211,20 грн. за кожною з позовних вимог відповідно до ставок судового збору, визначеними Законом України «Про судовий збір»).
На підставі зазначеного та керуючись ст. ст. 22, 23, 1166 ЦК України, ст. 10, 141, 264, 265, 274, 280 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завдану вчиненим кримінальним правопорушенням майнову шкоду у розмірі 93100,00 гривень (дев'яносто три тисячі сто грн. 00 коп.)
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завдану вчиненим кримінальним правопорушенням моральну шкоду у розмірі 60000,00 гривень (шістдесят тисяч грн. 00 коп.)
Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 2422,40 гривні (дві тисячі чотириста двадцять дві грн. 40 поп.).
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Відомості про сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя Сіденко С. І.