Справа № 214/9049/24
2/214/4821/24
Іменем України
24 квітня 2025 року м. Кривий Ріг
Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Сіденка С.І.,
за участю: секретаря судового засідання Розстальної К. В.,
за відсутності сторін та їх представників
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ "ФК "ЄАПБ") звернулося до суду із зазначеною позовною заявою. В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказує, що 23.04.2023 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 6592540, за умовами якого кошти кредиту надаються ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надано відповідачем первісному кредитору.
13.02.2024 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ "ФК "ЄАПБ" укладено договір факторингу № 13022024, відповідно до умов якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» передає (відступає) ТОВ "ФК "ЄАПБ" за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ "ФК "ЄАПБ" приймає належні ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Згідно п. 1.1 Договору факторингу, фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі. Відповідно до реєстру боржників від 13.02.2024 до договору факторингу ТОВ "ФК "ЄАПБ" набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 26974,73 грн., з яких: 12075,72 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу та 14899,01 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконує належним чином, у зв'язку з чим позивач просить сятягнути з відповідача вказаний розмір заборгованості за кредитним договором та витрати по сплаті судового збору.
Ухвалою від 31.01.2025 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи у судове засідання не з'явились, разом з тим, скористались своїми процесуальними правоми на подачу заяв по суті справи.
Так, представником відповідача адвокатом Грибановим Д. В. подано відзив на позовну заяву, у якому представник просить позов задовольнити частково, а саме задовольнити позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 12075,72 грн. та відмовити у задоволенні решти позовних вимог. Свою позицію обґрунтовує тим, що кредитний договір був укладений в період перебування відповідача на військовій службі. Представник відповідача не визнаючи позов в частині нарахованих процентів посилається на ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до якої військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.
У відповіді на відзив представник позивача підтримав позовні вимоги, просив задовольнити їх в повному обсязі. Зазначив, що Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» надає право військовослужбовцям та членам їх сімей на отримання пільг при виконанні зобов'язань за кредитним договором. Разом з тим, відповідно до роз'яснень Національного банку України, для звільнення військовослужбовців, резервістів та військовозобов'язаних від нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом відповідно до вимог п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», такі позичальники мають надати до Банку документи, що підтверджують їх призов під час мобілізації та проходження військової служби та відповідають переліку документів, зазначеним в листі Міністерства оборони України від 21.08.2014 № 322/2/7142. Відповідач не надав Первісному кредитору жодних доказів на підтвердження того факту, що у нього є право на пільги відповідно до ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
У письмових запереченнях представник відповідача підтримав доводи відзиву на позовну заяву з посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 18.01.2023 по справі № 642/548/21.
За обставин неявки у судове засідання учасників справи, суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за їх відсутністю, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року.
В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».
Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 23.04.2023 між ОСОБА_1 та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» був укладений договір про надання споживчого кредиту № 6592540, згідно умов якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» надало позичальнику ОСОБА_1 кредит у розмірі 12700,00 грн. на умовах строкорвості під зазначені у кредитному договорі відсотки (а. с. 5 - 10).
13.02.2024 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ "ФК "ЄАПБ" укладено договір факторингу № 13022024, відповідно до умов якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» передає (відступає) ТОВ "ФК "ЄАПБ" за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ "ФК "ЄАПБ" приймає належні ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Відповідно до умов договору фактор ТОВ "ФК "ЄАПБ" зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі. Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників (а. с. 14 - 15).
Між сторонами договору факторингу 13.02.2024 складено акт прийому-передачі реєстру боржників (а. с. 16).
Згідно з витягом з реєстру боржників від 13.02.2024 до договору факторингу встановлено, що ОСОБА_1 внесений до даного реєстру боржників за кредитним договором № 6592540, позичальником у якому є ОСОБА_1 . Відповідно до вказаного витягу заборгованість ОСОБА_1 становить 26974,73 грн., з яких: 12075,72 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу та 14899,01 грн. - сума заборгованості за відсотками (а. с. 17).
Згідно з розрахунком заборгованості станом на 31.08.2024 заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором № 6592540 від 23.04.2023 не погашена, залишок заборгованості - 26974,73 грн. (а. с. 18).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.
Згідно із ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 512 ЦК України визначені загальні підстави та порядок заміни кредитора у зобов'язанні, відповідно якої кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.
Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.
Якщо право вимоги відступається «за номінальною вартістю» без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов'язанні (ч. 3 ст. 656 ЦК України).
Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.
Плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченої в договорі, право вимоги за яким передається.
Згідно з частиною першою статті 1084 ЦК України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно оцінивши всі фактичні обставини справи та докази надані сторонами, які мають значення для розгляду справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Доказів повідомлення відповідача про відступлення прав вимоги за договорами факторингу не надано.
Крім того, до позовної заяви долучено розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за договором № 6592540 від 23.04.2023 від 23.04.2023. З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість відповідача станом на 31.08.2024 становить 26974,73 грн. (а. с. 18). Проте, розрахунок заборгованості є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13.05.2020 року, справа № 219/1704/17, провадження № 61-1211св19.
У постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц (провадження № 61-16754св19), від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц (провадження № 61-22158св19) вказано, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом із тим відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що виписки за картковими рахунками (за кредитним договором) можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеної у постанові від 22 квітня 2024 року у справі № 559/1622/19 (провадження № 61-12049св23).
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 15 січня 2025 року у справі № 753/16762/15-ц (провадження № 61-7242 св 24) вказавши, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, містять записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Таких висновків також дійшов Верховний Суд у постановах від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц.
За обставинами даної справи позивачем належними та допустимими доказами не доведено факту отримання відповідачем кредитних коштів за договором № 6592540 від 23.04.2023 на умовах, визначеними договірними сторонами, зокрема не надано відповідної виписки за картковим рахунком та не заявлено клопотання про витребування відповідних доказів, які б підтвердили перерахування кредитодавцем на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 , як це передбачено п. 2.1 договору № 6592540 від 23.04.2023.
Визнання представником відповідача у відзиві на позовну заяву факту отримання відповідачем кредитних коштів у даному випадку правового значення не має, оскільки за встановлених обставин справи суд апелює до положень ч. 2 ст. 78 ЦПК України, відповідно до якої обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У справах про стягнення кредитних коштів на банк або іншу фінансову установу покладений обов'язок довести факт передачі коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, в іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право банку на пред'явлення будь-якої вимоги.
Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов'язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі №61-28582ск18.
Встановивши, що позивачем до позовної заяви не надано жодних належних та допустимих доказів, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір (первинних документів), суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача за кредитним договором.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд також приймає до уваги наданий позивачем договір факторингу № 13022024 від 13.02.2024, копія якого наявна в матеріалах справи (а. с. 14 - 15), відповідно до п. 1. 1 якого, Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі.
Вказаним договором факторингу також визначено, що ціна продажу - сума грошових коштів, що сплачується Фактором Клієнту після підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників на умовах даного Договору, розмір якої встановлюється згідно п. 3.3 цього договору.
одинична ціна - ціна придбання Фактором у Клієнта права грошової вимоги однієї із заборгованостей по конкретному боржнику яка визначається у відсотковому співвідношенні від заборгованості боржника
При зверненні до суду з даним позовом, позивачем до позовної заяви долучено неповну копію договору факторингу, зокрема у наданій суду копії договору відсутній п. 3.3. За таких обставин судом не встановлено розмір ціни продажу права грошової вимоги.
До договору факторингу долучено акт прийому-передачі Реєстру Боржників (а. с. 16) проте, у акті не вказана загальна сума заборгованості.
Отже позивачем не надано доказів визначення як одиничної ціни придбання фактором у Клієнта права грошової вимоги заборгованості до ОСОБА_1 , так і ціни продажу загального пакету прав грошової вимоги до боржників, а також не надано доказів сплати цієї ціни, що ставить під сумнів перехід права вимоги за кредитним договором відповідача саме до позивача, а не іншої фінансової установи. Долучена до позовної заяви неповна копія договору факторингу та додатки до нього не містять інформації щодо загальної суми прав вимоги та ціни продажу за договором.
Отже, якщо предметом та метою укладеного договору є відступлення права вимоги, а інші суттєві умови договору притаманні як договору факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату) попередньому кредитору, у суду немає підстав вважати такий договір договором факторингу.
Правові висновки щодо кваліфікуючих ознак договору факторингу зроблені Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 11.09.2018 у справі № 909/968/16, від 31.10.2018 у справі № 465/646/11, від 11.10.2019 у справі № 910/13731/17 та від 10.11.2020 у справі № 638/22396/14-ц.
Так, пунктом 106 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 909/968/16 визначено, що договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб'єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Правочин, якому не притаманні перелічені ознаки, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги. Порушення вимог до форми, змісту, суб'єктного складу договору факторингу відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зумовлює його недійсність.
Отже копія договору факторингу та додатків до нього подані позивачем не повні, а саме: загальна сума прав вимоги та ціна продажу за даним договорами становить певну суму, яка суду невідома, тому ці документи не приймається судом як належні докази.
Крім того, позивачем не надано доказів сплати ціни продажу, що ставить під сумнів виконання зобов'язань фактором за договором факторингу, а відповідно і набуття права вимоги до відповідача.
Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
За встановлених судом обставин справи позивач не надав боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні за договором про надання споживчого кредиту № 6592540 від 23.04.2023.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Згідно з ч. 3 та 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
З досліджених матеріалів справи, судом не встановлено існування розміру заборгованості та наявність у позивача права вимоги до відповідача за договором про надання споживчого кредиту № 6592540 від 23.04.2023, тому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
За обставинами справи № 642/548/21, яку розглядав Верховний Суд (постанова від 18.01.2023) 01 липня та 07 серпня 2020 року ОСОБА_1 звертався до АТ КБ «ПриватБанк» із заявами, в яких просив скасувати всі нарахуванні штрафні санкції, пеню та проценти за користування кредитом, перерахувати кредитні зобов'язання з урахуванням вимог пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Натомість по справі, що розглядається судом її сторонами не доведено та матеріалами справи не підтверджено того факту, що відповідач ОСОБА_1 звертався як до первісного кредитота, так і до позивача з повідомленням про проходження ним військової служби, наслідком чого має бути застосування норм ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»
Отже, спірні правовідносини у даній справі не є подібними до обставин справи 642/548/21, тому посилання представника відповідача про необхідність застосування правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 18.01.2023 по справі 642/548/21 ним не доведено.
На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі. Інші доводи сторін не спростовують висновків суду по даній справі.
Відповідно до вимог статті 264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до положень статті 141 ЦПК України відсутні, оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю.
Керуючись ст. ст. 512, 514, 517, 525, 526, 629, 656, 1054, 1077, ст. ст. 2, 12, 13, 81-83, 141, 247, 258, 259, 263-265, 353, 354 ЦПК України, суд
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з часу його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено без проголошення 24 квітня 2025 року.
Суддя Сіденко С. І.