Справа № 204/10356/24
Провадження № 2/204/639/25
24 квітня 2025 року м. Дніпро
Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська, у складі:
головуючого - судді Приваліхіної А.І.,
за участю секретаря судового засідання - Єрмак Д.О.,
позивача ОСОБА_1 , представника позивача Пташинського О.А. , відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпропетровської міської ради та Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання батьківства,
24 жовтня 2024 року позивач ОСОБА_1 , через представника - адвоката Пташинського О.А., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , визначивши третьою особою Управління-служба у справах дітей Центральної адміністрації Дніпропетровської міської ради, із вимогою про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання батьківства (а. с. 2-6).
В обґрунтування заявлених вимог, з урахуванням уточнень, які надійшли 17 лютого 2025 року та передані працівниками суду 20 лютого 2025 року, зазначено, що 25 липня 2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було укладено шлюб, після державної реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище чоловіка - ОСОБА_5 . До реєстрації шлюбу чоловік та жінка періодично підтримували стосунки з початку 2016 року, однак разом не проживали та на деякий час втратили зв'язок. Лише на початку 2023 року ОСОБА_6 повідомила позивача про те, що він є біологічним батьком її доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та побажала, щоб позивач визнав своє батьківство щодо дитини. Подружжя мало намір звернутися до відділу ДРАЦС з заявою щодо визнання позивача батьком дитини, однак через хворобу дружини не встигли оформити документи. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 померла. 16 листопада 2023 року ОСОБА_7 взята на первинний облік в Управлінні-службі у справах дітей Центральної адміністрації Дніпропетровської міської ради зі статусом дитини-сироти. 18 грудня 2023 року розпорядженням Голови Центральної адміністрації Дніпровської міської ради за № 422-р, за результатами розгляду заяви ОСОБА_3 , брата дитини, останньому передано під опіку дитину-сироту ОСОБА_7 та визначено постійне місце проживання за місцем проживання опікуна: АДРЕСА_1 . Запис про батька ОСОБА_7 у Книзі реєстрації народжень проводився за прізвищем та громадянством матері, а ім?я та по батькові батька дитини були записані за її вказівкою. 08 листопада 2023 року позивач отримав висновок експерта № 2232-МГ, яким встановлено, що позивач може бути біологічним батьком дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , народженої ОСОБА_6 , з вірогідністю не менше 99,999 %, і це не є наслідком випадкового збігу генетичних ознак у осіб, що не мають родинних зв?язків. В процесі підготування позову до суду позивач не знайшов документального підтвердження родинного зв'язку між ОСОБА_7 та померлою ОСОБА_6 , як донькою та матір'ю, оскільки матір дитини помирає як ОСОБА_6 , яка бере шлюб з ОСОБА_1 з дошлюбним прізвищем ОСОБА_4 . Відповідно змісту рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2001 року, ОСОБА_8 26 червня 1999 року уклала шлюб з ОСОБА_9 , після державної реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище чоловіка « ОСОБА_9 ». Однак за вказаним рішенням даний шлюб було розірвано, та рішення щодо зміни прізвища дружини на дошлюбне ним не приймалося. В подальшому з'ясувалося, що ані після державної реєстрації шлюбу, ані після його розірвання за рішення суду ОСОБА_8 не отримувала паспорт громадянина України на прізвище чоловіка « ОСОБА_9 » та проживала з паспортом громадянина України на прізвище « ОСОБА_9 ». Таким чином, при народження дитина ОСОБА_7 була записана на прізвище матері, зазначене у паспорті громадянина України ОСОБА_8 . Під час звернення до органів ДРАЦС з заявою про державну реєстрацію шлюбу з ОСОБА_1 з'ясувалося, що наречена звернулася з недійсним паспортом, який підлягає заміні на шлюбне прізвище « ОСОБА_9 », а тому в реєстрації шлюбу було відмовлено. Відповідно до інформації, зазначеній в повному витязі з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00047259295, 25 липня 2023 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Новомосковському та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) складено актовий запис № 233 про шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , після державної реєстрації шлюбу прізвище дружини змінено на « ОСОБА_5 ». Зі змісту зазначеного витягу вбачається, що наречена є розлученою та її особу підтверджено паспортом громадянина України № НОМЕР_1 , орган, що його видав 1215, від 05 липня 2023 року. Таким чином, перед державною реєстрацію шлюбу з позивачем, мати неповнолітньої ОСОБА_7 привела свої документи у відповідність до вимог чинного законодавства України, а отже змінила прізвище з « ОСОБА_9 » на шлюбне « ОСОБА_9 » та отримала паспорт громадянина України 05 липня 2023 року. Відповідно до відомостей, зазначених у вищевказаному витязі, наречена на час реєстрації шлюбу проживала в АДРЕСА_1 . В свою чергу дитина ОСОБА_7 також зареєстрована та проживає за даною адресою. Тому, прохає суд встановити факт, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідною донькою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також визнати, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є батьком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із внесенням змін у відповідний актовий запис № 764 від 25 липня 2017 року, зроблений Чечелівським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про народження ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_7 , зазначивши батьком дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , змінивши прізвище дитини з « ІНФОРМАЦІЯ_7 » на « ІНФОРМАЦІЯ_7 » та видати нове Свідоцтво про народження.
Ухвалою суду від 29 жовтня 2024 року року по справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання на 10 грудня 2024 року (а. с. 29), копія якої надіслана учасника справи 29 жовтня 2024 року за вихідним № 26346/24-вих/2/204/3995/24 (а. с. 30).
30 січня 2025 року протокольною ухвалою суду було замінено третю особу Управління-служба у справах дітей Центральної адміністрації Дніпропетровської міської ради на Орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпропетровської міської ради, крім того було залучено до справи в якості третьої особи Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та прохав задовольнити. Додатково пояснив, що він з дитиною періодично мешкали разом, але були сумніви, що дитина його, крім того не було фінансів оформити документи на дитину, оскільки у його дружини, матері дитини, були проблеми із здоров'ям і всі гроші витрачалися на неї.
У судовому засіданні представник позивача - Пташинський О.А. , позовні вимоги підтримав в повному обсязі та прохав задовольнити, пояснення надав аналогічні тексу позовної заяви.
Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнав у повному обсязі. Додатково пояснив, що у батька з дітьми гарні відносини та ОСОБА_12 розуміє, що позивач є її батьком, а він - її братом.
У судове засідання представниця третьої Органу опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпропетровської міської ради не з'явилася, надала заяву про розгляд справи її відсутності, в якій прохала про прийняти рішення в інтересах дитини (а. с. 97).
У судове засідання представниця третьої особи Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не з'явилася, надала заяву про розгляд справи її відсутності, в якій прохала прийняти рішення згідно чинного законодавства (а. с. 85).
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників цивільного процесу, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням кожен окремо та в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 26 червня 1999 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , було зареєстровано шлюб, актовий запис № 217, прізвище ОСОБА_8 після реєстрації шлюбу « ОСОБА_9 » (а. с. 73-74 та на звороті).
15 травня 2001 року шлюб, зареєстрований 26 червня 1999 року між ОСОБА_13 та ОСОБА_9 , актовий запис 217, - розірвано (а. с. 23).
У свідоцтві про народження серії НОМЕР_2 , зазначено, що ОСОБА_7 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 , її батьками вказані ОСОБА_14 та ОСОБА_8 (а. с. 14).
Згідно з повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_7 , відомості про батька були внесені відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України на підставі заяви матері ОСОБА_8 від 25 липня 2017 року № 75/14.6-38 (а. с. 71-72).
З копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 25 липня 2023 року вбачається, що 25 липня 2023 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстровано шлюб, актовий запис № 233 та після реєстрації шлюбу прізвище ОСОБА_4 було змінено на ОСОБА_4
Крім того, із повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб (а. с. 24-25 та на звороті), який зареєстрований 25 липня 2023 року, актовий запис № 233, вбачається та підтверджується, що прізвище ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до реєстрації шлюбу було « ОСОБА_6 » та відомості про наречену були внесені на підставі паспорта громадянина України, який виданий 05 липня 2023 року.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 16 жовтня 2023 року (а. с. 16).
Статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Як роз'яснено у пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року за №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» (з подальшими змінами та доповненнями), в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Згідно п. 7 вказаної Постанови, суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги ОСОБА_1 щодо встановлення факту, що має юридичне значення, оскільки обставини, на які він посилається в своєму позові, знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, наданими доказами достовірно підтверджується, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідною донькою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , через що вважає за можливе встановити той факт, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідною донькою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , через що вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , про визнання останнього батьком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із внесенням змін у відповідний актовий запис про народження, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ід 25 липня 2017 року, ІНФОРМАЦІЯ_6 народилася ОСОБА_7 , батьком якої зазначений ОСОБА_14 , а матір'ю ОСОБА_8 (а. с. 14).
25 липня 2023 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що складено актовий запис № 233, остання змінила прізвище на « ОСОБА_5 » (а. с. 15), що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 25 липня 2023 року.
З копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 16 жовтня 2023 року убачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла (а. с. 16).
Відповідно до повідомлення про первинний облік від 18 грудня 2023 року № 03/17-3463, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус дитини-сироти та взята на первинний облік в Управління-служби у справах дітей Центральної адміністрації Дніпровської міської ради 16 листопада 2023 року (а. с. 17).
Розпорядженням Голови Центральної адміністрації Дніпровської міської ради № 422-р від 18 грудня 2023 року, встановлено опіку, призначено ОСОБА_3 опікуном дитини-сироти ОСОБА_7 , визначено та закріплено місце проживання останньої з опікуном за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 18 та на звороті).
Довідкою № 2555 про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 20 березня 2024 року, підтверджується, що ОСОБА_7 та відповідач ОСОБА_3 зареєстровані та проживають разом за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 19).
Висновком судово-медичної експертизи № 2232-МГ від 25 жовтня 2023 року встановлено, що ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , може бути біологічним батьком дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народженої громадянкою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Вірогідність того, що ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , дійсно є біологічним батьком дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і це не є наслідком випадкового збігу генетичних ознак у осіб, що не мають родинних зв'язків, за результатами даної експертизи складає не менше 99,999% (а. с. 20-22).
У судовому засіданні малолітня дитина ОСОБА_7 , у присутності педагога Мороз Л.В. та психолога Ікол К.В. , розповіла, що вчиться у першому класі, проживає разом з бабусею та двома братами, до школи її водить брат, а тато ОСОБА_18 приїжджає до них і вони разом грають на майданчику, також їздять до магазину. Вказала, що хоче, щоб тато жив разом з ними.
Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини.
Відповідно до вимог ст. 121 СК України права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Приписами ч. 2 ст. 122 СК України визначено, що дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.
Нормою ч. 1 ст. 126 СК України передбачено, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки чи чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.
При цьому, приписами ч. ч. 3,4 ст. 128 СК України визначено, що позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
Отже, рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім'я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).
При цьому, питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.
Доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів.
Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі ч. 2 ст. 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.
Приписами ч. 1 ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з вимогами ст. ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Приписами ч. 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Нормами ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд вказує, що для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.
При вирішенні спору про визнання батьківства суд приділяє особливу увагу інтересам дитини, не ігноруючи при цьому інтереси ймовірного біологічного батька.
Європейський суду з прав людини у своєму рішенні від 19 березня 2019 року у справі «М. Т. проти України» звернув увагу на те, що стосовно спорів про батьківство, ініційованих ймовірними біологічними батьками, незважаючи на надану національним органам влади свободу розсуду в цій сфері, біологічний батько не повинен повністю виключатись з життя своєї дитини, якщо тільки цього не вимагають відповідні причини щодо захисту найкращих інтересів дитини.
При цьому, ЄСПЛ у своєму рішенні від 07 травня 2009 року у справі «Калачова проти Росії», зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства.
Разом з цим, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від у своїй постанові від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц наголосив, що підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.
Отже, підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути результат судово-генетичної експертизи.
З огляду на викладене, з урахуванням того, що висновком судово-медичної експертизи № 2232-МГ від 25 жовтня 2023 року встановлено, що ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , може бути біологічним батьком дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народженої громадянкою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а вірогідність того, що ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , дійсно є біологічним батьком дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і це не є наслідком випадкового збігу генетичних ознак у осіб, що не мають родинних зв'язків, за результатами даної експертизи складає не менше 99,999%, суд доходить переконливого висновку про наявність правових підстав для визнання позивача батьком дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народженої громадянкою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а відтак, про задоволення позовних вимог в цій частині.
Відповідно до положень ст. 134 СК України на підставі рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.
Відповідно до п.п. 20 п. 1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.
Пунктом 2.13.1. Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України 12 січня 2011 року № 96/5, передбачено, що підставою для внесення змін в актовий запис цивільного стану є, в тому числі, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.
Відповідно до п. 2.16.4 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України 12 січня 2011 року № 96/5, на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов'язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.
Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність внесення змін до актового запису про народження ОСОБА_7 № 764 від 25 липня 2017 року, складеного Чечелівським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, зазначивши в графі «батько» « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянин України» та змінити прізвище ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з « ІНФОРМАЦІЯ_8 » на « ІНФОРМАЦІЯ_8 ».
Водночас суд зауважує, що питання щодо видачі свідоцтва про народження дитини відноситься до компетенції органів державної реєстрації актів цивільного стану, а відтак суд не може підміняти під собою повноваження, покладені на інші органи державної влади.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України в разі часткового задоволення позову, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Однак, враховуючи обставини справи, зважаючи на те, що позивач не ставив питання відшкодування судових витрат, судові витрати, понесені позивачем, покладаються на нього.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 268, 315, 319, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпропетровської міської ради та Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання батьківства - задовольнити частково.
Встановити той факт, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідною донькою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьком малолітньої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов'язати орган реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації дитини внести зміни до актового запису № 764 від 25 липня 2017 року, зареєстрований Чечелівським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про народження ОСОБА_7 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 , зазначивши в графі «батько» « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянин України» та змінивши прізвище дитини з « ІНФОРМАЦІЯ_9 » на « ІНФОРМАЦІЯ_9 ».
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів зо дня його проголошення або протягом 30 днів зо дня отримання учасниками справи копії рішення.
Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його проголошення або протягом 30 днів зо дня отримання його копії учасниками справи, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.
Суддя А.І. Приваліхіна