22 квітня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/5296/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н.М. - головуючий, Баранець О.М., Кондратова І.Д.,
за участю секретаря судового засідання - Долгополової Ю.А.,
представників учасників справи:
позивача - Жуков Д.О.,
відповідача - Мицько Н.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства Національної атомної енергогенеруючої компанії "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Атоменергомаш"
на рішення Господарського суду міста Києва
у складі судді Шкурдової Л.М.
від 17.09.2024 та
на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Коротун О.М., Гаврилюк О.М., Сулім В.В.
від 16.12.2024
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ЦЕНТР "ТЕХНОПОЛІС"
до Акціонерного товариства Національної атомної енергогенеруючої компанії "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Атоменергомаш"
про стягнення 5 503 365,28 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ЦЕНТР "ТЕХНОПОЛІС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Національної атомної енергогенеруючої компанії "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Атоменергомаш" про стягнення 5 503 365,28 грн інфляційних донарахувань та донарахувань у зв'язку зі збільшенням валютного курсу.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням умов договору поставки № 20/05/54 від 18.05.2022 в частині своєчасної оплати авансового платежу, в зв'язку з чим нараховані втрати від інфляції згідно із статтею 625 Цивільного кодексу України в розмірі 10 556,21 грн. Також згідно з умовами договору Акціонерне товариство Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Атоменергомаш" мало відшкодувати інфляційне та курсове збільшення від вартості товару в разі, якщо воно перевищуватиме на дату оплати товару більше 10%, чого воно не зробило.
2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
18 травня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ЦЕНТР "ТЕХНОПОЛІС" (надалі - Постачальник) та відокремленим підрозділом "АТОМЕНЕРГОМАШ" ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ", який в подальшому було перетворено у філію "ВП "Атоменергомаш" (надалі - Покупець), укладено договір поставки № 20/05/54 (надалі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов'язався поставити в передбачені Договором строки Покупцю продукцію вартістю 18 798 670,00 грн разом з ПДВ.
В пункті 3.1 Договору сторони встановили, що загальна ціна Договору складає 18 798 670,00 грн, в т.ч. ПДВ за ставкою 20%.
Відповідно до пункту 3.3.2 Договору ціна Договору може бути змінена у разі зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін. У разі, якщо з моменту укладення Договору сумарний індекс споживчих цін становить більше ніж 10% Постачальник має право звернутися до Покупця з письмовою пропозицією про відповідне збільшення ціни Договору в частині вартості продукції, строк постачання якої не настав. Покупець зобов'язаний розглянути пропозицію Постачальника та протягом 30 днів після її отримання повідомити Постачальника про результати її розгляду. У разі недосягнення сторонами згоди про зміну умов Договору заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Зміна ціни оформлюється шляхом укладення додаткової угоди.
Згідно з пунктом 3.3.4 Договору ціна Договору може бути змінена у разі зміни курсу іноземної валюти євро відносно курсу гривні, встановленого НБУ, більш ніж на 10% в сторону збільшення після укладання Договору у разі, якщо під час виробництва продукції використовуються матеріали, та/або комплектуючі, та/або сировина іноземного виробництва. У разі зростання курсу іноземної валюти Постачальник має право звернутись до Покупця з пропозицією про пропорційне збільшення ціни продукції залежно від питомої ваги імпортної складової в ціні продукції. В указаній пропозиції Постачальник зобов'язаний зазначити розмір імпортної складової в ціні продукції (у відсотках) та навести обґрунтування відповідних змін. Відповідальність за достовірність вказаної інформації несе Постачальник. Покупець зобов'язаний розглянути пропозицію Постачальника та протягом 30 днів після її отримання повідомити Постачальника про результати її розгляду. У разі недосягнення сторонами згоди про зміну умов Договору: а) заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду; б) Покупець має право відмовитися від Договору в односторонньому порядку шляхом направлення Постачальнику письмового повідомлення. В цьому випадку Договір є розірваним з моменту отримання Постачальником письмового повідомлення Покупця про відмову від Договору, а у разі неотримання Постачальником вказаного повідомлення, направленого за його місцезнаходженням через 30 днів після його відправлення поштою; в) сторони можуть розірвати Договір за угодою сторін. Зміна ціни оформлюється шляхом укладення додаткової угоди. У разі, якщо надані Постачальником інформація та документи щодо питомої ваги імпортної складової у ціні продукції та рівня зростання її вартості виявиться недостовірною або будуть в установленому порядку визнані такими уповноваженими контролюючими, наглядовими або правоохоронними органами, Покупець має право в односторонньому порядку відповідно зменшити ціну продукції, а якщо вона вже оплачена вимагати від Постачальника повернення різниці між ціною, визначеною (збільшеною) в установленому цим пунктом порядку, та ціною, передбаченою пунктом 1.1 Договору, а Постачальник зобов'язаний повернути Покупцю відповідну суму грошових коштів протягом 10 днів після отримання вимоги Покупця шляхом перерахування грошових коштів на його рахунок. У разі, якщо після збільшення ціни продукції відповідно до цього пункту Договору відбулося падіння курсу іноземної валюти євро відносно курсу гривні, встановленої НБУ, Покупець має право здійснити відповідне корегування ціни продукції в бік її зменшення, для чого направляє Постачальнику відповідну додаткову угоду про зменшення ціни. Постачальник зобов'язаний підписати вказану додаткову угоду та протягом 20 днів повернути один її примірник покупцю. У разі невиконання Постачальником вказаного обов'язку, Покупець має право в односторонньому порядку здійснити оплату продукції за ціною, вказаною у направленому Постачальнику проекті додаткової угоди про зменшення ціни.
Пунктом 4.1 Договору сторони передбачили, що Покупець здійснює попередню оплату (аванс) у розмірі 30% від вартості Договору, що становить 5 639 601,00 грн протягом 30 календарних днів з дати укладання Договору, але не раніше надання Постачальником забезпечення попередньої оплати (авансу) згідно з пунктом 4.2 Договору не пізніше 01.06.2022.
Відповідно до пункту 4.2 Договору Постачальник надає Покупцю забезпечення повернення попередньої оплати (авансу) в розмірі суми попередньої оплати (авансу) у вигляді страхової гарантії, виданою страховою компанією, яка пройшла відбір у ДП "НАЕК "Енергоатом" у встановленому порядку. Разом з гарантійним документом Постачальник надає Покупцю завірену підписом уповноваженої особи Постачальника копію договору страхової гарантії та документів, що підтверджують оплату на його виконання. Під датою отримання авансового платежу слід розуміти дату надходження грошових коштів на поточний рахунок Постачальника у розмірі згідно з пунктом 4.1 Договору.
Згідно з пунктом 4.3 Договору залишок оплати поставленої продукції здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений в Договорі, протягом 120 днів після завершення приймання продукції за якістю, за результатами якого встановлено її належну якість (зокрема проходження вхідного контролю за прийнятою у Покупця процедурою).
В подальшому до Договору було укладено додаткові угоди, зокрема № 2 від 09.06.2023, якою сторони погодили граничний строк поставки товару - 31.08.2023, умови оплати залишилися незмінними.
26.05.2022 Постачальник уклав договір страхування з АТ "Європейський страховий альянс" та отримав страхову гарантію (сертифікат) № 1085182. 10.06.2022 вказана гарантія була направлена Покупцю шляхом направлення електронного листа на адресу отримувачів: comodo20102012@gmail.com та a.shevelov@technopolice.com.ua.
03.08.2022 Покупцем здійснено авансування вартості продукції в розмірі 30% в розмірі 5 639 601,00 грн.
27.07.2023 Постачальник поставив продукцію, про що між сторонами було складено видаткову накладу № РН-1182.
10.08.2023 було складено акт № 192-23 про те, що продукція пройшла вхідний контроль, про що було складено ярлик на придатну продукцію № 192-23 від 07.08.2023.
08.09.2023 комісією Покупця у складі 11 осіб було підписано акт виконаних робіт, яким підтверджено, що поставлене обладнання є належної якості, роботи виконані у повному обсязі, претензій до обладнання та робіт сторони не мають.
Також 08.09.2023 було складено акт № 133-23 вхідного контролю (ВК 2) продукції.
Покупець, на виконання умов Договору, сплатив Постачальнику 19.09.2023 - 3 400 647,56 грн, 26.09.2023 - 3 554 823,57 грн, 03.10.2023 - 2 193 178,17 грн та 4 010 419,70 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 19.09.2023 № 3580, 26.09.2023 № 3667, від 03.10.2023 № 3718, від 03.10.2023 № 3719.
В матеріалах справи міститься висновок експерта від 24.05.2024 № 1/2024, складений судовим експертом Гапоновим О.Ю. за результатом проведення судової економічної експертизи на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ЦЕНТР "ТЕХНОПОЛІС". Висновок експерта підготовлено для подання до суду для справи № 910/5296/24 (судовим експертом, попередженим про кримінальну відповідальність).
У висновку експерта визначено, що імпортна складова продукції за Договором становить 11 476 583,24 грн та складає 73,26% від вартості продукції, українська складова - 26,74%.
3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 закрито провадження у справі № 910/5296/24 в частині стягнення пені у сумі 959 923,16 грн та штрафу у розмірі 664 577,31 грн. В частині стягнення валютного (курсового) застереження та інфляційного застереження позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства Національної атомної енергогенеруючої компанії "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Атоменергомаш" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ЦЕНТР "ТЕХНОПОЛІС" 3 343 440,15 грн валютного (курсового) застереження, 510 920,33 грн інфляційного застереження та 57 815,41 грн витрат зі сплати судового збору. В задоволенні решти позову відмовлено.
Не погодившись з ухваленим рішенням, Акціонерне товариство Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Атоменергомаш" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, зокрема, просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 у справі № 910/5296/24 в частині стягнення 3 343 440,15 грн валютного (курсового) застереження та 510 920,33 грн інфляційного застереження та ухвалити нове рішення, в цій частині, яким у позовних вимогах відмовити в повному обсязі.
Постановою від 16.12.2024 Північний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 у справі № 910/5296/24.
Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції мотивовані тим, що:
- між сторонами відбувалось листування, яке свідчить про суперечливу поведінку відповідача в розумінні статей 3, 7 Цивільного кодексу України, оскільки на пропозицію позивача щодо пропорційного збільшення ціни у зв'язку зі зростанням інфляційних процесів та курсу Євро більше ніж на 10%, відповідач спочатку зазначив, що розгляд її буде здійснено після завершення приймання Покупцем продукції за якістю, а в наступному в розгляді пропозиції відповідач відмовився;
- уклавши Договір відповідач взяв на себе низку зобов'язань: оплатити вартість товару у повному обсязі, своєчасно здійснювати платежі за Договором; здійснити доплату у разі збільшення інфляції на момент оплати більше ніж на 10% з моменту укладення Договору, здійснити доплату у разі збільшення курсу Євро на момент оплати більше ніж на 10% з моменту укладення Договору;
- сторони в Договорі однозначно заклали умови щодо збільшення його ціни по відношенню як до гривневої складової, так і валютної, за умов непогодження відповідача після одержання товару на здійснення виплати договірної ціни з врахуванням інфляційних процесів (в т.ч. збільшення курсу Євро), тому суди вважали за можливе задовольнити вимоги позивача щодо стягнення з відповідача валютних та інфляційних донарахувань.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 у справі № 910/5296/24 в частині стягнення 3 343 440,15 грн валютного застереження та 510 920,33 грн інфляційного застереження, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Підставою касаційного оскарження скаржником зазначено пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме, суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував частину 3 статті 632 Цивільного кодексу України без урахування висновків щодо застосування вказаної норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 13.10.2021 у справі № 910/20141/20.
Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення та закрити касаційне провадження.
Позивач також подав до Верховного Суду окрему заяву, в якій просив закрити касаційне провадження.
01 квітня 2025 року до Верховного Суду від позивача надійшли додаткові пояснення у справі, які Суд враховує лише в межах доводів, які були викладені в касаційній скарзі.
5. Позиція Верховного Суду
Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Здійснюючи касаційне провадження у даній справі, Суд зазначає таке.
Як зазначалось вище, звертаючись з позовом у даній справі, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ЦЕНТР "ТЕХНОПОЛІС" обґрунтовувало свої вимоги тим, що відповідачем було порушено умови Договору в частині своєчасної оплати авансового платежу, та в частині відшкодування позивачу інфляційного та курсового збільшення вартості товару.
Приймаючи оскаржувані судові рішення про часткове задоволення позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з доведеності позовних вимог.
Однак, такі висновки судів попередніх інстанцій є передчасним, з огляду на таке.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (частина 1 статті 173 Господарського кодексу України).
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Під предметом договору цивільно-правова теорія розуміє необхідні за цим договором дії, що призводять до бажаного для сторін результату, тобто такий результат визначає, про що саме домовилися сторони.
У розумінні положень цивільного законодавства договір спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, тобто виникнення цивільного правовідношення, яке, у свою чергу, може включати певні права та обов'язки, виконання яких призводить до бажаного для сторін результату. Однак усі вони (права та обов'язки) не можуть охоплюватися предметом договору, оскільки можуть стосуватися як різноманітних умов договору, так і бути наслідком укладення договору, який є підставою їх виникнення. При цьому значення предмета договору може набувати основна дія (дії), що вчинятиметься сторонами і забезпечить досягнення мети договору.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 05.02.2025 у справі № 920/451/23, прийнятій після подання касаційної скарги Акціонерного товариства Національної атомної енергогенеруючої компанії "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Атоменергомаш" у цій справі № 910/5296/24, та висновки у якій підлягають врахування в силу приписів частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди з огляду на зміст та умови договору (а не назву договору) мають встановити, який саме правочин вчинено сторонами, та вирішити спір із застосуванням норм, які регулюють цей правочин. З'ясовуючи зміст правовідносин сторін договору, суди мають виходити з умов договору, його буквального та логічного змісту, з намірів сторін саме того договору, з приводу якого виник спір, а також із того, що сторони правовідносин мають діяти добросовісно.
У постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі №355/385/17 зазначено, що тлумачення статті 629 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто, з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати.
Верховний Суд послідовно та незмінно у постановах виснував, що, розглядаючи спір, господарський суд перш за все має встановити правову природу договору, з урахуванням якої визначити зміст спірних правовідносин, їх нормативне регулювання з наступним встановленням обсягу прав та обов'язків, моменту виникнення зобов'язання тощо.
Такі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 15.01.2025 у справі № 904/4484/22, від 05.02.2025 у справі № 907/214/20, від 11.02.2025 у справі № 914/3208/23, від 06.03.2025 у справі № 910/21682/15 (910/10924/22), прийнятих після подання касаційної скарги Акціонерного товариства Національної атомної енергогенеруючої компанії "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Атоменергомаш" у цій справі № 910/5296/24, та висновки у яких підлягають врахування в силу приписів частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.
Так, згідно з встановленими судами попередніх інстанцій обставинами і визначеними відповідно до них правовідносинами вбачається, що предметом позову є вимога постачальника спрямована до покупця про стягнення, зокрема, інфляційних донарахувань та донарахувань у зв'язку зі збільшенням валютного курсу.
При цьому, у даній справі як позивач, так і суди попередніх інстанцій, послались на положення пунктів 3.3.2 та 3.3.4 Договору.
Водночас, Суд зазначає, що відповідно до пункту 3.3.2 Договору ціна Договору може бути змінена у разі зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін. У разі, якщо з моменту укладення Договору сумарний індекс споживчих цін становить більше ніж 10% Постачальник має право звернутися до Покупця з письмовою пропозицією про відповідне збільшення ціни Договору в частині вартості продукції, строк постачання якої не настав. Покупець зобов'язаний розглянути пропозицію Постачальника та протягом 30 днів після її отримання повідомити Постачальника про результати її розгляду. У разі недосягнення сторонами згоди про зміну умов Договору заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Зміна ціни оформлюється шляхом укладення додаткової угоди.
Згідно з пунктом 3.3.4 Договору ціна Договору може бути змінена у разі зміни курсу іноземної валюти євро відносно курсу гривні, встановленого НБУ, більш ніж на 10% в сторону збільшення після укладання Договору у разі, якщо під час виробництва продукції використовуються матеріали, та/або комплектуючі, та/або сировина іноземного виробництва. У разі зростання курсу іноземної валюти Постачальник має право звернутись до Покупця з пропозицією про пропорційне збільшення ціни продукції залежно від питомої ваги імпортної складової в ціні продукції. В указаній пропозиції Постачальник зобов'язаний зазначити розмір імпортної складової в ціні продукції (у відсотках) та навести обґрунтування відповідних змін. Відповідальність за достовірність вказаної інформації несе Постачальник. Покупець зобов'язаний розглянути пропозицію Постачальника та протягом 30 днів після її отримання повідомити Постачальника про результати її розгляду. У разі недосягнення сторонами згоди про зміну умов Договору: а) заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду; б) Покупець має право відмовитися від Договору в односторонньому порядку шляхом направлення Постачальнику письмового повідомлення. В цьому випадку Договір є розірваним з моменту отримання Постачальником письмового повідомлення Покупця про відмову від Договору, а у разі неотримання Постачальником вказаного повідомлення, направленого за його місцезнаходженням через 30 днів після його відправлення поштою; в) сторони можуть розірвати Договір за угодою сторін. Зміна ціни оформлюється шляхом укладення додаткової угоди. У разі, якщо надані Постачальником інформація та документи щодо питомої ваги імпортної складової у ціні продукції та рівня зростання її вартості виявиться недостовірною або будуть в установленому порядку визнані такими уповноваженими контролюючими, наглядовими або правоохоронними органами, Покупець має право в односторонньому порядку відповідно зменшити ціну продукції, а якщо вона вже оплачена вимагати від Постачальника повернення різниці між ціною, визначеною (збільшеною) в установленому цим пунктом порядку, та ціною, передбаченою пунктом 1.1 Договору, а Постачальник зобов'язаний повернути Покупцю відповідну суму грошових коштів протягом 10 днів після отримання вимоги Покупця шляхом перерахування грошових коштів на його рахунок. У разі, якщо після збільшення ціни продукції відповідно до цього пункту Договору відбулося падіння курсу іноземної валюти євро відносно курсу гривні, встановленої НБУ, Покупець має право здійснити відповідне корегування ціни продукції в бік її зменшення, для чого направляє Постачальнику відповідну додаткову угоду про зменшення ціни. Постачальник зобов'язаний підписати вказану додаткову угоду та протягом 20 днів повернути один її примірник покупцю. У разі невиконання Постачальником вказаного обов'язку, Покупець має право в односторонньому порядку здійснити оплату продукції за ціною, вказаною у направленому Постачальнику проекті додаткової угоди про зменшення ціни.
Із даних пунктів Договору убачається, що у будь-якому випадку (зміна індексу споживчих цін, зміна курсу іноземної валюти євро відносно курсу гривні) зміна ціни Договору оформлюється шляхом укладення додаткової угоди.
Отже, у постачальника виникає право на стягнення інфляційних донарахувань та донарахувань у зв'язку зі збільшенням валютного курсу виключно на підставі укладеної між сторонами додаткової угоди до Договору про зміну ціни Договору.
Водночас, ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції не досліджували, та не встановлювали обставин укладення між сторонами відповідної додаткової угоди про зміну ціни Договору, існування якої надає постачальнику право стягнення з покупця відповідних сум.
Суд зазначає, що без дослідження та без встановлення вказаних обставин, є передчасними висновки судів попередніх інстанції про стягнення з відповідача 3 343 440,15 грн валютного (курсового) застереження, 510 920,33 грн інфляційного застереження та 57 815,41 витрат зі сплати судового збору.
Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимогами процесуального закону визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.
Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема з мотивувальної частини із зазначенням мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу (підпункт "в" пункту 3 частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України).
Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати.
Суд зазначає, що відповідач у своєму відзиві на позовну заяву, в апеляційній скарзі, посилаючись на положення пунктів 3.3.2, 3.3.4, стверджував про передчасність вимог позивача щодо стягнення заявлених валютного (курсового) застереження та інфляційного застереження, з огляду на встановлення Договором процедури врегулювання питання щодо відповідних сум.
Однак попри викладене, ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях не зазначили мотивів відхилення таких доводів відповідача.
Також ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях не зазначили мотивів відхилення доводів відповідача, з посиланням на приписи частини 3 статті 632 Цивільного кодексу України, про безпідставне стягнення заявлених валютного (курсового) застереження та інфляційного застереження, з огляду, як на неможливість коригування авансового платежу (який становить 30% вартості продукції, та який сплачено Покупцем 03.08.2022), так і неможливість коригування іншої вартості продукції (70%), яка теж на час розгляду справи сплачена Покупцем у повному обсязі, оскільки зміна ціни в Договорі після його виконання (як в частині авансу, так і в іншій частині) не допускається.
За наведених обставин у Суду відсутні правові підстави для висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень у цій справі в частині задоволених позовних вимог, в розумінні положень статей 86 і 236 Господарського процесуального кодексу України.
Суд зазначає, що допущені судами першої та апеляційної інстанції порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом в силу меж розгляду справи в суді касаційної інстанції (стаття 300 Господарського процесуального кодексу України). Тому, дана справа підлягає передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
Отже, враховуючи, що судами не було повно і всебічно з'ясовано обставини, які входили до предмету доказування у цій справі, належним чином не досліджено зібраних у справі доказів щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, виходячи із предмета і підстав позову, не надано належну оцінку всім обставинам і доводам сторін по суті заявлених вимог, справу, що розглядається, слід направити до суду першої інстанції на новий розгляд.
При цьому Суд зауважує, що в іншій частині рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції не оскаржуються, і, відповідно, Суд не здійснює оцінку оскаржуваних судових рішень в іншій частині.
Щодо клопотання позивача про закриття касаційного провадження у даній справі та доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, Суд зазначає про відсутність підстав для його задоволення, оскільки, як зазначалось вище, у даному конкретному випадку Суд був не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, оскільки Судом було використано право, надане положеннями частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.
Також, з огляду на зміст цієї постанови, Суд відхиляє аргументи позивача, викладені у додаткових поясненнях, оскільки, як зазначалось вище, суди попередніх інстанцій належним чином не встановили існування у позивача права на стягнення інфляційних донарахувань та донарахувань у зв'язку зі збільшенням валютного курсу, тому вирішення питання ефективності захисту відповідного права є передчасним.
6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Пунктом 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Згідно із пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
З огляду на наведене Суд вважає за необхідне касаційну скаргу Акціонерного товариства Національної атомної енергогенеруючої компанії "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Атоменергомаш" задовольнити частково, рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати в частині задоволених позовних вимог, а справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
7. Судові витрати
Оскільки суд касаційної інстанції не змінює і не ухвалює нове рішення (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України), розподіл судових витрат Судом не здійснюється.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства Національної атомної енергогенеруючої компанії "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Атоменергомаш" задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 у справі № 910/5296/24 в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3 343 440,15 грн валютного (курсового) застереження, 510 920,33 грн інфляційного застереження та 57 815,41 витрат зі сплати судового збору скасувати.
3. Справу № 910/5296/24 у зазначеній частині передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н.М. Губенко
Судді О.М. Баранець
І.Д. Кондратова