Ухвала від 24.04.2025 по справі 920/632/24

УХВАЛА

24 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 920/632/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Погребняк В.Я.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Літон Оіл", що подана адвокатом Маміч Я.С.

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2025 (колегія суддів у складі: Отрюх Б.В. - головуючий, Пантелієнко В.О. , Сотніков С.В.)

та ухвалу Господарського суду Сумської області від 25.09.2024

у справі № 920/632/24

за заявою Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дектум-С"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Літон Оіл", яке подано та підписано від імені Товариства адвокатом Маміч Я.С. 08.04.2025 подало касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2025 та ухвалу Господарського суду Сумської області від 25.09.2024 у справі № 920/632/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Дектум-С".

Здійснивши перевірку касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, Верховний Суд дійшов висновку, що вона не відповідає вимогам ст. 290 ГПК України, що є підставою для залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ГПК України до скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір".

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2024 встановлений у розмірі 3028,00 грн.

Відповідно до п.п. 10 п.2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом становить 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Підпунктом 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що ставка судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду; касаційних скарг у справі про банкрутство 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Частиною 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, скаржник повинен був надати суду докази сплати судового збору за подання касаційної скарги до Верховного Суду у розмірі 9686,40 грн (3028 х 2) х 200% х 0.8 )).

Однак скаржником до касаційної скарги не додало доказів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Крім того, відповідно до п. 4 та п. 6 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено судові рішення, що оскаржуються та вимоги особи, яка подає скаргу.

Вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні кореспондуватися з повноваженнями суду касаційної інстанції, передбаченими положеннями ст. 308 ГПК України.

Аналіз положень ст. 308 ГПК України дає підстави для висновку, що вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні бути повними та однозначними, тобто містити інформацію про те, які судові рішення оскаржуються та які повноваження суд касаційної інстанції повинен застосувати за результатами перегляду оскаржуваних рішень.

Проте подана касаційна скарга зазначеним вимогам не відповідає.

У вступній та прохальній частині касаційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Літон Оіл", що подана адвокатом Маміч Я.С., зазначає про оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2025 та ухвали Господарського суду Сумської області від 25.09.2024 щодо розгляду кредиторських вимог у справі № 920/632/24, а в описовій скаржник зазначає про оскарження ухвали Господарського суду Сумської області від 07.10.2024, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2025, в частині розгляду кредиторських вимог ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дектум-С" у розмірі 280 601 964,62 грн.

Проте, у в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутня ухвала Господарського суду Сумської області від 25.09.2024 у справі № 920/632/24.

Отже, вищевказані вимоги касаційної скарги не можуть бути визнані такими, що відповідають п. 6 ч. 2 ст. 290 ГПК України, оскільки касаційна скарга та, зокрема, її прохальна частина не містить чітких та однозначних вимог щодо оскаржуваних судових рішень у справі.

З огляду на принципи диспозитивності, рівності, змагальності та межі касаційного перегляду закріплені у ст. 300 ГПК України, Верховний Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати вимоги особи, яка подає скаргу.

Оскільки правильність оформлення касаційної скарги, її змісту та форми покладається саме на заявника касаційної скарги, суд звертає увагу скаржника на необхідність уточнити/конкретизувати вимоги касаційної скарги щодо оскаржуваних судових рішень у справі.

Крім того, відповідно до положень ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Згідно з вимогами п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Зокрема, у разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі п. 2 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

При цьому заявник касаційної скарги повинен враховувати, що за змістом п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України скасування судових рішень через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Отже, процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати про неправильне застосування конкретних норм матеріального права чи порушення норм процесуального права судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування, яким чином воно вплинуло на прийняття цих рішень, а також зазначити виключний (виключні) випадок (випадки), передбачений (передбачені) п.п. 1 - 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України щодо підстави (підстав), на якій (яких) подано касаційну скаргу.

Скаржник, звертаючись з касаційною скаргою зазначає, що оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанції є незаконними, суди попередніх інстанцій ухвалили судові рішення з порушенням принципів змагальності та диспозитивності, що втілені у ст.ст. 13, 14 ГПК України, а також принципи всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, що втілені у ст. 86 ГПК України.

Проте касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Літон Оіл", що підписана адвокатом адвокатом Маміч Я.С. подана без додержання вимог щодо змісту касаційної скарги, викладених у п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України, оскільки скаржник не зазначив підставу (підстави) касаційного оскарження судових рішень у цій справі відповідно до вимог ч. 2 ст. 287 зазначеного кодексу.

З огляду на викладене касаційна скарга Товариство з обмеженою відповідальністю "Літон Оіл", що підписана адвокатом адвокатом Маміч Я.С. підлягає залишенню без руху на підставі ч. 2 ст. 292 ГПК України із наданням скаржнику строку для усунення зазначених недоліків шляхом уточнення вимог касаційної скарги щодо оскаржуваного судового рішення у справі № 920/632/24, а також зазначення підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав) у спосіб, передбачений п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України та наданням доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі 9686,40 грн.

Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що заяву про усунення недоліків касаційної скарги слід подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії заяви про усунення недоліків касаційної скарги іншим учасникам справи.

Згідно з ч. 4 ст. 174 та ч. 2 ст. 292 ГПК України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.

Керуючись статями 174, 234, 235, 287, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Літон Оіл", що подана адвокатом Маміч Я.С. на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2025 та ухвалу Господарського суду Сумської області від 25.09.2024 у справі № 920/632/24 залишити без руху.

2. Надати скаржнику строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

3. Роз'яснити скаржнику, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Картере

Судді К. Огороднік

В. Погребняк