23 квітня 2025 року
м. Київ
cправа № 904/3603/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратової І. Д. - головуючої, суддів - Губенко Н. М., Кролевець О. А.,
розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області
(суддя Фещенко Ю. В.)
від 01.10.2024
та постанову Центрального апеляційного господарського суду
(головуючий - Парусніков Ю. Б., судді: Верхогляд Т. А., Іванов О. Г.)
від 06.03.2025
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
до Комунального підприємства "Жилсервіс-Дніпро" Дніпровської міської ради
про стягнення заборгованості,
1. У серпні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - позивач, Компанія, скаржник) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства "Жилсервіс-Дніпро" Дніпровської міської ради (далі - відповідач, Підприємство) про стягнення заборгованість на загальну суму 21 022 807,91 грн, з якої: 15 925 765,20 грн - основна сума боргу, 3 969 462,47 грн - пені, 586 739,70 грн - інфляційних втрат, 540 840,54 грн - 3% річних.
2. Позов обґрунтовано порушенням відповідачем зобов'язань за договором постачання природного газу № 8118-ПСО(ТКЕ)-4 від 21.10.2022 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений позивачем у період з листопада 2022 року по березень 2023 року природний газ.
3. 01.10.2024 Господарський суд Дніпропетровської області ухвалив рішення, яке залишене без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.03.2025, яким клопотання Підприємства про зменшення розміру пені задовольнив частково; позов задовольнив частково; стягнув з Підприємства на користь Компанії 15 925 765,20 грн - основного боргу, 2 778 623,73 грн - пені, 586 739,70 грн - інфляційних втрат, 540 840,54 грн - 3% річних та 252 273,69 грн - витрат по сплаті судового збору; в іншій частині позову відмовив; у задоволенні заяви Підприємства про відстрочення виконання рішення суду строком на 12 місяців - відмовив.
4. Суд першої інстанції, враховуючи правове призначення штрафних санкцій, інтереси позивача, який мав правомірні очікування щодо оплати поставленого ним природного газу у повному обсязі та у строки, узгоджені сторонами в договорі, а також те, що діяльність Компанії має важливе значення для надійного і безпечного функціонування газотранспортної системи, та оцінюючи всі обставини справи в їх сукупності дійшов висновків, з якими погодився суд апеляційної інстанції, щодо необхідності зменшення визнаного позивачем до стягнення розміру пені на 30%, що становить 2 778 623,73 грн, з огляду на те, що таке зменшення пені сприятиме досягненню розумного та оптимального балансу інтересів сторін у спорі, що дозволить уникнути негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача.
5. 03.04.2025 Компанія звернулася з касаційною скаргою на судові рішення попередніх інстанцій, у якій просить їх скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у сумі 1 190 838,74 грн та ухвалити нове рішення в цій частині про задоволення позовних вимог.
6. Верховний Суд вивчив касаційну скаргу та дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких мотивів.
7. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
8. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
9. У касаційній скарзі скаржник не погоджується з рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог у зв'язку з відмовою судами у задоволенні позовних вимог про стягнення 1 190 838,74 грн (зменшення пені на 30%), а тому вважає, що рішення прийняті з порушенням норм матеріального права, зокрема, статті 551 ЦК України, статті 233 ГК України та процесуального права, зокрема, статей 236 та 238 ГПК України, без дослідження усіх істотних обставин справи та підлягає скасуванню в частині відмовлених позовних вимог. Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які викладені у постановах від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14 та від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.
10. Касаційний господарський суд не погоджується з твердженнями скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14 та від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.
11. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 наголосила, що для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.
12. Застосоване у статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (постанови Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 910/15705/21, від 01.02.2023 у справі № 914/3203/21, від 22.05.2024 у справі № 911/95/20, від 18.12.2024 у справі № 921/320/24, від 08.01.2025 у справі № 921/299/24, від 19.02.2025 у справі № 903/665/24).
13. Зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86, 210 ГПК України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.
14. Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86, 210 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення такої дії. Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, у постановах: від 05.09.2023 у справі № 907/583/22, від 28.11.2023 у справі № 916/1504/22, від 03.12.2024 у справі № 904/872/24, від 03.12.2024 у справі № 909/321/24, тощо.
15. Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 зазначив, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями статті 233 ГК України і частини третьої статті 551 ЦК України, а також досліджуватися й оцінюватися судом у порядку статей 86, 210, 237 ГПК України. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
16. Отже, висновки Верховного Суду щодо застосування статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України є усталеними та загальними (універсальними) для правовідносин про стягнення неустойки, однак результат їх застосування може бути різним (наявність або відсутність підстав для зменшення неустойки) у залежності від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі.
17. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у пунктах 1,4 частини першої статті 287 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
18. З огляду на те, що суд апеляційної інстанції правильно переглянув судове рішення першої інстанції у справі № 904/3603/24 відповідно до висновків Верховного Суду щодо застосування норм статей 233 ГК України та 551 ЦК України у подібних правовідносинах, що викладені у раніше прийнятих постановах, і підстави для відступлення від цих висновків у межах цієї справи відсутні, як і від висновків, що сформовані у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14 та від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, на які посилається скаржник, Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою згідно з пунктом 5 частини першої статті 293 ГПК України.
Керуючись нормами статті 234, пунктом 5 частини першої статті 293 ГПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 904/3603/24 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.03.2025.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуюча І. Кондратова
Судді Н. Губенко
О. Кролевець