18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
17 квітня 2025 року м. Черкаси справа № 925/1398/22
Вх.суду № 4896/25 від 27.03.2025
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Хабазні Ю.А., із секретарем судового засідання Миколенко А.С.,
у судове засідання не з'явились: ліквідатор банкрута, представники від Державної податкової служби України у особі її філії, Головного управління ДПС у Черкаській області, Державної прикордонної служби України,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду заяву від 27.03.2025
заявника, боржника у особі ліквідатора банкрута,
про витребування інформації у Державної прикордонної служби України
у справі за заявою
ініціюючого кредитора, Державної податкової служби України у особі її філії, Головного управління ДПС у Черкаській області,
до боржника, Товариства з обмеженою відповідальністю "Старкос",
про банкрутство юридичної особи
1. Боржником у особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Звєздічева М.О., у межах справи про банкрутство подано заяву від 27.03.2025 з вимогою: витребувати у Державної прикордонної служби України відомості чи перетинав ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) (паспортний документ іноземця, серія та номер НОМЕР_1 , виданий Мумбаї 13.06.2017р., дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , країна: Індія) державний кордон України, (якщо так, повідомити дату(и), місце(я) та напрямок(ки) перетину).
2. Ухвалою суду від 04.04.2025 заяву призначено до розгляду на 17.04.2025.
3. Ліквідатор банкрута у заяві від 27.03.2025 (а.с.134 т.3) на обґрунтування заявленої вимоги пояснив,
що згідно з ч.2 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства протягом 15 днів з дня призначення ліквідатора відповідні посадові особи банкрута зобов'язані передати бухгалтерську та іншу документацію, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору. У разі ухилення від виконання зазначених обов'язків відповідні посадові особи банкрута несуть зобов'язання щодо відшкодування збитків, завданих таким ухиленням;
що п.4 резолютивної частини постанови суду від 18.05.2023 у цій справі зобов'язано посадових осіб банкрута протягом п'ятнадцяти днів з дня призначення ліквідатора, передати бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору;
що 01.06.2023 ліквідатора банкрута направив на адресу колишнього керівника ТОВ "Старкос" ОСОБА_1 вимогу щодо передання бухгалтерської та іншої документації, основних засобів та товарно-матеріальних цінностей банкрута, однак будь-якої відповіді не отримав;
що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновник ТОВ "Старкос" Сараоджі Аміт не є резидентом України;
що на цей час достовірні дані щодо фактичного місця перебування ОСОБА_1 відсутні;
що у відповідь на запит ліквідатора банкрута Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України листом від 19.07.2023 відмовив у наданні інформації щодо перетину кордону України ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що ідентифікація осіб здійснюється за наявності таких обов'язкових реквізитів: прізвище, власне ім'я особи (для громадян України - українськими літерами та/або латинським літрами; для іноземців та осіб без громадянства інших держав - тільки латинськими літерами); дата народження; громадянство особи;
що ліквідатор банкрута вдруге звернувся до Державної прикордонної служби України листом від 12.02.2025 №02-36/1755 з проханням надати відомості чи перетинав ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) (паспортний документ іноземця, серія та номер НОМЕР_1 , виданий Мумбаї 13.06.2017р., дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , країна: Індія) державний кордон України, (якщо так, повідомити дату, місце та напрямок перетину);
що листом від 17.02.2025 №19/13776-25 Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України у наданні запитуваної інформації ліквідатору було відмовлено з огляду на її конфіденційність.
4. Учасники провадження у справі про банкрутство боржника були належним чином повідомлені про дату і час розгляду справи, однак участі своїх повноважних представників у судовому засіданні не забезпечили, про причини неявки до суду не повідомили.
Явка учасників справи обов'язковою не визнавалась.
Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, у зв'язку з чим суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами без участі учасників справи, які не з'явились.
5. При вирішенні поданої на розгляд заяви судом застосовуються положення Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до ст.233 ГПК України у судовому засіданні приєднано до матеріалів справи вступну та резолютивну частини судового рішення.
6. Дослідивши наявні у справі докази суд установив наступні обставини.
26.01.2023 ухвалою суду відкрито провадження у справі про банкрутство боржника.
18.05.2023 постановою суду боржника визнано банкрутом.
19.07.2023 листом за вих.№91-33950/18/23-Вих Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України у відповідь на запит ліквідатора банкрута від 12.07.2023 №02-36/1158: відмовив у наданні інформації про перетинання державного кордону України фізичною особою ОСОБА_1 , оскільки остання є інформацією з обмеженим доступом, стосується приватного життя особи і її захист від неналежного поширення забезпечується Конституцією України, Законом України "Про інформацію" та Законом України "Про захист персональних даних", тому може поширюватися лише за згодою особи або в інших, передбачених законом, випадках; пояснив, що відповідно до п.4 ч.1 ст.10 Закону України "Про доступ до публічної інформації" кожна особа має право на ознайомлення за рішенням суду з інформацією про інших осіб, якщо це необхідно для реалізації та захисту прав та законних інтересів (а.с.142 т.3)
25.06.2024 рішенням суду у справі №925/1398/22(925/676/24) (залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.01.2025) задоволено подану у межах справи №925/1398/22 позовну заяву боржника у особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Звєздічева М.О., від 28.05.2024: зобов'язано Державну податкову службу України надати арбітражному керуючому Звєздічеву М.О. інформацію, зазначену у заяві на отримання облікової картки фізичної особи платника податків на ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ): прізвище, ім'я, по батькові латиницею; прізвище, ім'я, по батькові кирилицею; зареєстроване місце проживання латиницею та кирилицею; серію та номер документа, що посвідчує особу, і орган, що його видав; інформацію про те, ким подавалася заява про отримання облікової картки фізичної особи, а саме чи подавалася така заява особисто ОСОБА_1 чи довіреною особою. У разі, якщо така заява була подана довіреною особою повідомити прізвище, ім'я, по батькові повіреного, зареєстроване місце проживання такої особи, серію та номер документа, що посвідчує особу та орган, що його видав, серію, номер та дату довіреності та зазначити ким вона посвідчена.
10.12.2024 та 07.02.2025 листами №36874/6/99-00-12-04-02-06 та №3814/6/99-00-12-04-02-06 Державна податкова служба України на виконання вказаного вище судового рішення роз'яснила порядок реєстрації іноземців у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків, а також зазначила, що фізичну особу-платника податків ОСОБА_3 було зареєстровано у Державному реєстрі 24.02.2020; що адресою реєстрації місця проживання зазначено ї особи є країна: Індія, населений пункт: АДРЕСА_1 ; документ, що посвідчує особу: паспортний документ іноземця, серія та номер НОМЕР_1 , виданий ОСОБА_4 13.06.2017; що зазначення в обліковій картці №1ДР адреси реєстрації місця проживання латиницею не передбачено(а.с.137,144 т.3)
17.02.2025 листом №19/13776-25-Вих Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України на повторний запит ліквідатора банкрута від 12.02.2025 №02-36/1755 у наданні інформації про перетинання державного кордону України громадянином Індії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовив, оскільки така інформація є конфіденційною (персональними даними), а також пояснив, що відповідно до п.4 ч.1 ст.10 Закону України "Про доступ до публічної інформації" кожна особа має право на ознайомлення за рішенням суду з інформацією про інших осіб, якщо це необхідно для реалізації та захисту прав та законних інтересів (а.с.140 т.3)
27.03.2025 за вх.№4896/25 до суду надійшла заява, яка розглядається.
7. При вирішенні спору судом застосовано наступні норми законодавства.
Відповідно до Господарського процесуального кодексу України:
ч.6 ст.12. Господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства";
Відповідно до кодексу України з процедур банкрутства:
ч.1 ст.2. Провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом;
п.1, 5 ч.1 ст.12. Арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право: звертатися до суду у випадках, передбачених цим Кодексом; звертатися із запитами арбітражного керуючого, у тому числі щодо отримання копій документів, до (...) фізичних осіб;
ч.8 ст.12. Під час виконання повноважень арбітражний керуючий має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, що міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється центральними органами виконавчої влади, які забезпечують їх ведення.
ч.1-3 ст.12№. Запит арбітражного керуючого - це письмове або у формі електронного документа звернення арбітражного керуючого, призначеного господарським судом розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором, керуючим реструктуризацією, керуючим реалізацією, до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ, у тому числі банків, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей, депозитарних установ та інших професійних учасників ринків капіталу, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань, фізичних осіб про надання інформації, копій документів, необхідних арбітражному керуючому для здійснення повноважень у справі про банкрутство (неплатоспроможність) щодо боржника, а також членів сім'ї боржника - фізичних осіб, визначених абзацом другим частини п'ятої статті 116 цього Кодексу, стосовно якого арбітражний керуючий здійснює повноваження розпорядника майна керуючого санацією, ліквідатора, керуючого реструктуризацію або керуючого реалізацією.
Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, у тому числі банків, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей, депозитарних установ та інших професійних учасників ринків капіталу, організацій, громадських об'єднань, фізичні особи, яким направлено запит арбітражного керуючого, зобов'язані не пізніше десяти робочих днів з дня отримання запиту надати арбітражному керуючому відповідну інформацію, у тому числі таку, що становить банківську таємницю, таємницю надавача платіжних послуг або емітента електронних грошей, крім таємної та/або службової інформації та копій документів, у яких міститься таємна та/або службова інформація, копії документів.
Відмова в наданні інформації на запит арбітражного керуючого, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання недостовірної інформації тягнуть за собою відповідальність згідно із законом, крім випадків відмови в наданні таємної та/або службової інформації;
ч.1 ст.61. Ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: (...) аналізує фінансовий стан банкрута (...); виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; (...) вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб (...).
Згідно із Законом України "Про інформацію:
ст.1. (...) документ - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі (...) інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді (...);
ст.5. Кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів (...);
абз.2 ч.1 ст.11. Кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом;
ч.2 ст.20. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом;
ч.1,3 ст.21. Інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Порядок віднесення інформації до таємної або службової, а також порядок доступу до неї регулюються законами.
Згідно із п.2 і 4 ч.1 ст.10 Закону України "Про доступ до публічної інформації" кожна особа має право: доступу до інформації про неї, яка збирається та зберігається; на ознайомлення за рішенням суду з інформацією про інших осіб, якщо це необхідно для реалізації та захисту прав та законних інтересів;
Відповідно до Закону України "Про Державну прикордонну службу":
п.6, 8, 16 ч.1 ст.19. На Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладаються: здійснення прикордонного контролю і пропуску в установленому порядку осіб (...), а також реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в установленому порядку прибувають в Україну, та їх паспортних документів у пунктах пропуску через державний кордон та у контрольних пунктах в'їзду - виїзду, а також здійснення у визначеному законодавством України порядку фіксації біометричних даних громадян України, іноземців та осіб без громадянства під час здійснення прикордонного контролю в пунктах пропуску через державний кордон та у контрольних пунктах в'їзду - виїзду; запобігання та недопущення перетинання державного кордону України особами, яким згідно із законодавством не дозволяється в'їзд в Україну або яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України, у тому числі згідно з дорученнями правоохоронних органів, постановами державного виконавця; розшук у пунктах пропуску через державний кордон та у контрольних пунктах в'їзду - виїзду, а під час дії воєнного або надзвичайного стану - на блокпостах чи контрольних постах осіб, які переховуються від органів досудового розслідування та суду, ухиляються від відбуття кримінальних покарань; виконання в установленому порядку інших доручень правоохоронних та уповноважених законом державних органів, у тому числі доручень митних органів щодо інформування митних органів про факт наміру перетинання державного кордону України особами, стосовно яких митними органами було виявлено порушення митних правил; здійснення самостійно або у взаємодії з органами Національної поліції і органами Служби безпеки України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальними органами чи територіальними підрозділами в межах контрольованих прикордонних районів контролю за дотриманням іноземцями та особами без громадянства, а також біженцями, особами, які потребують додаткового захисту, та особами, яким надано притулок в Україні, установлених правил перебування на її території;
п.3 ч.1 ст.20. Органам, підрозділам, військовослужбовцям, а також працівникам Державної прикордонної служби України, які відповідно до їх службових обов'язків можуть залучатися до оперативно-службової діяльності, для виконання покладених на Державну прикордонну службу України завдань надається право: здійснення самостійно або у взаємодії з органами Національної поліції і органами Служби безпеки України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальними органами чи територіальними підрозділами в межах контрольованих прикордонних районів контролю за дотриманням іноземцями та особами без громадянства, а також біженцями, особами, які потребують додаткового захисту, та особами, яким надано притулок в Україні, установлених правил перебування на її території.
8. Аналізуючи установлені обставини справи та норми чинного законодавства суд прийшов до таких висновків.
8.1.Виходячи з положень частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до публічної інформації", частини другої статті 21 Закону України "Про інформацію" та статті 32 Конституції України конфіденційна інформація може поширюватись у таких випадках:
коли закон дозволяє певним суб'єктам отримувати та використовувати конфіденційну інформацію без згоди особи. У таких випадках суб'єкт діє на виконання установлених повноважень та для досягнення визначеної мети (наприклад, отримання конфіденційної інформації в ході оперативно-розшукової діяльності або в ході проведення досудового слідства) і поширення конфіденційної інформації обмежується положеннями закону;
коли розголошення конфіденційної інформації відповідає суспільному інтересу і право громадськості знати цю інформацію переважає шкоду, яку може бути завдано особі поширенням її конфіденційної інформації. Таке поширення здійснюється відповідно до статті 29 Закону України "Про інформацію" після застосування "трискладового тесту".
Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації", які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частина друга статті 7 Закону України "Про доступ до публічної інформації").
Ці положення узгоджуються з положеннями частини другої статті 32 Конституції України, відповідно до якої не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Умови, за яких можливо поширити конфіденційну інформацію, також передбачені частиною першою статті 29 Закону України "Про інформацію", відповідно до якої інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення.
Вбачається, що з урахуванням положень частини другої статті 7 Закону України "Про доступ до публічної інформації" та частини другої статті 32 Конституції України суспільними інтересами (інтерес громадськості), у яких конфіденційна інформація може бути поширена, є лише інтереси національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Вимога частини першої статті 29 Закону України "Про інформацію" щодо встановлення переваги потенційної шкоди від поширення конфіденційної інформації над правом громадськості знати її відображає принцип пропорційності обмеження права, який є аспектом принципу верховенства права, передбаченого статтею 8 Конституції України і через призму якого досліджується правомірність будь-якого обмеження права, в тому числі права на отримання інформації.
Такий підхід також відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (статті 8) та практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до яких втручання у право на приватність особи можливе, якщо воно ґрунтується на законі, переслідує легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві.
Аналіз вказаних положень законів свідчить, що розпорядник повинен застосовувати "трискладовий тест" - вимоги, передбачені частиною другою статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації", - з урахуванням особливостей вищевказаних положень. Застосування «трискладового тесту» в такому разі повинно здійснюватись таким чином:
1) встановлення відповідності обмеження доступу до запитуваної конфіденційної інформації одному із захищених інтересів (у справах щодо надання конфіденційної інформації, як правило, такими інтересами є захист репутації або прав інших людей, запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно);
2) встановлення можливості завдання істотної шкоди цим інтересам;
3) порівняння цієї потенційної шкоди з правом громадськості знати цю інформацію в інтересах національної безпеки, економічного добробуту чи прав людини. Якщо ця шкода не переважає суспільний інтерес в доступі до інформації, то конфіденційна інформація може бути розголошена і доступ до неї не може бути обмежений.
Таким чином, відмова у наданні інформації є обґрунтованою у разі, якщо розпорядник в листі вказує, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію в інтересах національної безпеки, економічного добробуту чи прав людини.
8.2. Відносини щодо внесення і розгляду запиту арбітражного керуючого врегульовано статтями 12 і 12-1 Кодексу України з процедур банкрутства. Зокрема, цими статтями Кодексу детально регламентовано перелік адресатів, до яких може бути направлено запит, вимоги до такого запиту, питання строків розгляду запитів та порядку відшкодування витрат, а тому відповідні положення Законів України "Про інформацію" та "Про доступ до публічної інформації" не поширюються на відносини між ліквідатором банкрута та розпорядником інформації (Державною прикордонною службою України).
Будь-якому праву однієї сторони кореспондує обов'язок іншої сторони, тобто Державна прикордонна служба України відповідно до ч.2 ст.12-1 Кодексу України з процедур банкрутства зобов'язана була інформацію ліквідатору банкрута на його запити.
Однак Державна прикордонна служба України безпідставно не надала ліквідатору банкрута інформацію на його запити від 12.07.2023 №02-36/1158 та від 12.02.2025 №02-36/1755.
Відмова у наданні інформації є необґрунтованою, оскільки розпорядник в листі не вказує, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію в інтересах національної безпеки, економічного добробуту чи прав людини, тобто при наданні відповіді не було застосовано трискладовий тест.
При цьому суд наголошує на тому, що навіть віднесення витребуваної інформації до таємної чи службової, не виключає можливості її надання ліквідатору банкрута до того часу, доки державний орган не застосував трискладовий тест і не обґрунтував належним чином свою відмову.
8.3. У даному випадку витребувана ліквідатором банкрута інформація з обмеженим доступом може бути поширена, оскільки вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу (зокрема, суду, кредиторів та учасників провадження у справі про банкрутство боржника - для забезпечення виконання передбаченого Кодексом України з процедур банкрутства обов'язку керівника боржника передати документи боржника ліквідатору банкрута, для можливості покладення солідарної і субсидіарної відповідальності на керівника, тощо) і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення, ґрунтується на законі (ст.12-1 Кодексу України з процедур банкрутства), переслідує легітимну мету (забезпечення виконання закону про неплатоспроможність) та є необхідним у демократичному суспільстві (з огляду на обов'язки керівника боржника перед кредиторами).
Враховуючи викладене суд вважає, що заявлена ліквідатором банкрута, арбітражним керуючим Звєздічевим М.О., вимога підлягає задоволенню.
Керуючись ст.81, 234, 235 ГПК України, суд
1. Заяву боржника у особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Звєздічева М.О., від 27.03.2025 задовольнити повністю.
1.1. Зобов'язати Державну прикордонну служби України (01601, м.Київ, вул.Володимирська,26, ідентифікаційний код 00034039) протягом п'яти днів з дня отримання цієї ухвали, надати Господарському суду Черкаської області у справу №925/1398/22 відомості про те, чи перетинав ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) (паспортний документ іноземця, серія та номер НОМЕР_1 , виданий Мумбаї 13.06.2017, дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , країна: Індія) державний кордон України (якщо так, повідомити дату(и), місце(я) та напрямок(ки) перетину).
Ухвала суду набрала законної сили 24.04.2025. Ухвала суду може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне судове рішення складено і підписано 24.04.2025.
Направити цю ухвалу ліквідатору банкрута, членам комітету кредиторів (1), Державній прикордонній службі України.
Суддя Ю.А. Хабазня
Я-4