Рішення від 14.04.2025 по справі 922/3281/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/3281/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Христенко І.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за первісним позовом Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", м.Київ

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРАРНИЙ ДІМ «ГЕЛІОС», м.Харків, 2. ОСОБА_1 , м.Лиман (адреса для листування: АДРЕСА_1 ), 3. ОСОБА_2 , м.Київ (адреса: АДРЕСА_2 )

про та зустрічним позовом до про стягнення 23951335,79 грн Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРАРНИЙ ДІМ «ГЕЛІОС», м.Харків, 3-ті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1. ОСОБА_1 , м.Лиман; 2. ОСОБА_2 , м.Київ Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", м.Київ визнання недійсними пунктів договору та зобов'язання вчинити дії

за участю представників:

позивача (за первісним позовом) - Чебанов О.О. (адвокат, довіреність №ДП 24701/24-0262 від 12.07.2024 року);

відповідачів - 1,3 (за первісним позовом), позивача та 3-ої особи №2 (за зустрічним позовом) - Дементьева Л.В. (адвокат, ордери АН 1539611 від 24.10.2024, АН 1537779 від 21.10.2024);

відповідача-2 (за первісним позовом) та 3-ої особи №1 (за зустрічним позовом) - Бондарчук А.М. (адвокат, ордер АТ №1084950 від 11.11.2024 року).

ВСТАНОВИВ:

18.09.2024 року позивач - Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до: Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРАРНИЙ ДІМ «ГЕЛІОС»; ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 , в якому просить суд стягнути в солідарному порядку з відповідачів на користь позивача заборгованість за Кредитним договором № 21-1KV0331 від 24.09.2021 року у сумі 23951335,79 грн, з яких: сума заборгованості за кредитом (основний борг) - 11444993,02 грн; проценти за користування кредитом - 486873,76 грн; штрафи - 570003,75 грн; заборгованість згідно з договором про надання державної гарантії на портфельній основі від 31.12.2020 року №13010-05/263 - 11449465,26 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.10.2024 року позовну заяву залишено без руху.

11.10.2024 року позивач надав заяву про усунення недоліків (вх.№25629).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.10.2024 року відкрито провадження у справі №922/3281/24 та призначено підготовче засідання на 12.11.2024 року.

21.10.2024 року представник позивача надав до суду клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх.№26494).

22.10.2024 року представник відповідача-3 надав до суду заяву про вступ у справу як представника (вх.№26571).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.10.2024 року задоволено заяву представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

24.10.2024 року представник відповідача-1 надав до суду заяву про вступ у справу як представника (вх.№26888).

24.10.2024 року представник відповідача-3 надав до суду клопотання про продовження строку для надання відзиву на позовну заяву (вх.№26892).

24.10.2024 року представник відповідача-2 надав до суду заяву про вступ у справу як представника (вх.№26907).

25.10.2024 року представник відповідача-1 надав до суду документи для долучення до матеріалів справи (вх.№26960).

25.10.2024 року представник відповідача-2 надав до суду документи для долучення до матеріалів справи (вх.№26961).

25.10.2024 року представник позивача надав до суду додаткові пояснення щодо заборгованості, яка виникла згідно з договором про надання державної Гарантії на портфельній основі від 31.12.2020 №13010-05/263 (вх.№26982).

25.10.2024 року представник відповідача-1 надав до суду документи для долучення до матеріалів справи (вх.№26984).

28.10.2024 року представник відповідача-2 надав до суду заяву про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву (вх.№27087).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.10.2024 року задоволено клопотання представника відповідача-2 про продовження строку на подання відзиву та продовжено відповідачу-2 строк на подання відзиву на 10 днів - до 11.11.2024 року.

28.10.2024 року представник відповідача-1 надав до суду заяву про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву (вх.№27091).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.10.2024 року задоволено клопотання представника відповідача-1 про продовження строку на подання відзиву та продовжено відповідачу-1 строк на подання відзиву на 10 днів - до 11.11.2024 року.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.10.2024 року задоволено клопотання представника відповідача-3 про продовження строку на подання відзиву та продовжено відповідачу-3 строк на подання відзиву на 10 днів - до 11.11.2024 року.

28.10.2024 року представник відповідачів надав до суду заяву (вх.№27117) про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.10.2024 року задоволено представника відповідачів про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції.

30.10.2024 року представник відповідача-2 надав до суду заяву про припинення повноважень (вх.№27305).

30.10.2024 року представник відповідача-2 надав до суду заяву про відкликання заяви про продовження строку на надання відзиву на позов (вх.№27308).

01.11.2024 року представник відповідача-1 надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№27561), в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в заявленому розмірі.

Заперечуючи проти позову відповідач-1 зазначає, що Кредитний договір був укладений 21.09.2021, тобто до початку війни в Україні. До лютого 2022 ТОВ «АГРАРНИЙ ДІМ ГЕЛІОС» своєчасно і в повному обсязі виконувало свої обов'язки за Кредитним договором, що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості та довідками по рахунку. В своєму відзиві вказує, що не міг виконати зобов'язання перед Банком, у зв'язку з військовою агресією та через дії ГУ ДПС у Київській області щодо включення ТОВ «АГРАРНИЙ ДІМ «ГЕЛІОС» до переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, наслідком чого є блокування та зупинення реєстрації податкових накладних, що видаються Товариством. Через це фактично діяльність Товариства була припинена.

Також, відповідач-1 не згоден з сумою заборгованості, заявленою АТ «Укрексімбанк» до стягнення.

Обґрунтовуючи свої заперечення відповідач-1 зазначає, що підпункт 3.2.1. та підпункт 3.2.3. пункту 3.2 статті 3 «ПРОЦЕНТИ ТА КОМІСІЙНІ ВИНАГОРОДИ» Кредитного договору №21-1KV0331 від 24.09.2021 суперечать принципу добросовісності, розумності та справедливості, а тому є недійсними. У зв'язку з цим ТОВ «АГРАРНИЙ ДІМ «ГЕЛІОС» просить застосувати наслідки недійсності правочину, а саме сплачену комісію на підставі підпункту 3.2.1 та підпункту 3.2.3. пункту 3.2 статті 3 «Проценти та комісійні винагороди» Кредитного договору №21-1KV0331 від 24.09.2021 у сумі 115000,00грн та 349791,70 грн зарахувати в рахунок погашення заборгованості кредиту (основного боргу) у сумі 22 894 458,28 грн, а саме зменшити її до 22 429 666,58 грн.

Крім того, відповідач-1 заперечував щодо процентів за користування кредитом, посилаючись на підпункт 6.7.1 пункту 6.7 Кредитного договору 6.7.1., яким встановлено зокрема те, що Позичальнику надається Компенсація процентів за Кредитом у повному обсязі на період строку дії карантину. Враховуючи те, що карантин в Україні був припинений з 30.06.2023, то на весь строк дії Кредитного договору позичальник не мав сплачувати проценти.

Звертав увагу, що позивачем у Повідомленні щодо необхідності погашення простроченої заборгованості від 16.03.2023 №0023606/8527-23, яке долучено до матеріалів справи, відсутня вимога щодо сплати процентів та їх розміру.

Окрім того, відповідач-1 заперечував щодо нарахованих штрафів у сумі 570003,75грн.

01.11.2024 року до суду надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРАРНИЙ ДІМ «ГЕЛІОС» (вх.№27576 від 01.11.2024), в якій просить суд:

- визнати недійсним підпункт 3.2.1 пункту 3.2 статті 3 «Проценти та комісійні винагороди» Кредитного договору №21-1KV0331 від 24.09.2021, а саме:

«3.2.1. Комісія за відкриття кредитної лінії.

Розмір ставки комісії за відкриття кредитної лінії 0,5 (Нуль цілих п'ять десятих) від Ліміту кредитної лінії, зазначеного у підпункті 2.3.1 цього Договору»;

- визнати недійсним підпункт 3.2.3 пункту 3.2 статті 3 «Проценти та комісійні винагороди» Кредитного договору №21-1KV0331 від 24.09.2021, а саме:

«3.2.3. Розмір комісії за управління під часткове забезпечення державною гарантією на портфельній основі (далі - комісія за управління під часткове забезпечення Гарантією) становить:

- протягом 1-го року кредитування (з 24.09.2021 по 23.09.2022): 0,5% річних від Ліміту кредитної лінії згідно з підпунктом 2.3.1. Договору,

- починаючи з 2-го року кредитування (з 24.09.2022 по 23.09.2023): 1% річних від Ліміту кредитної лінії згідно з підпунктом 2.3.1. Договору, та підлягає нарахуванню та сплаті щомісяця.

Комісія за управління під часткове забезпечення Гарантією нараховується починаючи з дати набуття чинності цією Додатковою угодою і закінчуючи датою повного виконання зобов'язань з погашення Кредиту (включно), або закінчуючи датою розірвання цієї Додаткової угоди, але не більше 90 днів з дати повного погашення Кредиту, визначеної згідно з пунктом 6.4 цього Договору.»;

- зменшити заборгованість за кредитом (основний борг) у сумі 22 894 458,28 грн на сплачену комісію у сумі 115 000,00 грн та у сумі 349 791,70 грн до 22 429 666,58грн за Кредитним договором №21-1KV0331 від 24.09.2021.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.11.2024 року залишено без руху зустрічну позовну заяву (вх.№27576 від 01.11.2024).

08.11.2024 року представник позивача надав до суду відповідь на відзив (вх.№28124), в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі. АТ «Укрексімбанк» вважає, що так як Відповідач не надав Банку сертифікат Торгово - промислової палати України з висновком про те, що підприємство не могло виконати свої зобов'язання за кредитним договором № 21-1KV0331 від 24.09.2021, пояснення Позичальника щодо застосування форс - мажорних обставин є необґрунтованими. Також позивач вважає, що правовідносини між Відповідачем та ГУ ДПС у Київській області не можуть слугувати причиною для невиконання ним зобов'язань за Кредитним договором.

Щодо зменшення заборгованості на суму сплачених комісій та визнання недійсними підпункту 3.2.1. та підпункту 3.2.3 Кредитного договору № 21-1KV0331 від 24.09.2021, що укладений в рамках Генеральної кредитної угоди № 20- 72KG0001 від 19.02.2020, позивач зазначає, що правовідносини між Банком та Міністерством фінансів України за договором від 31.12.2020 № 13010-05/263 про надання гарантії на портфельній основі стосується лише Банку та Міністерства Фінансів України та не можуть слугувати підставою для визнання недійсним пунктів договору підп. 3.2.1. та підп. 3.2.3 Кредитного договору № 21-1KV0331 від 24.09.2021. Кредитний договір №21-1KV0331 від 24.09.2021 просто входить до Портфелю, який підпадає під дію програми компенсації тіла Кредиту в розмірі 50%. Портфель це сукупність всіх Кредитів, зобов'язання за якими частково забезпечені Гарантією.

Також позивач звертав увагу, що відповідачем-1 було допущено прострочення сплати за Основним боргом у вересні 2022, тому компенсація процентів Позичальнику була зупинена з четвертого кварталу 2022, як передбачено п. 3.1.3.3. Договору.

Крім того, Банк вважає, що п. 18 «Прикінцевих та Перехідних положень» Цивільного кодексу України щодо обмежень в стягненні штрафу застосовуватись не може, так як підстави, за якими нараховано штрафи, містять не фінансову природу.

11.11.2024 року представник відповідача-3 надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№28266), в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в заявленому розмірі. Відповідач-3 вважає, що заборгованість за Кредитним договором №21-1KV0331 від 24.09.2021, вказана у позовній заяві, є завищеною, оскільки підпункт 3.2.1. та підпункт 3.2.3. пункту 3.2 статті 3 «ПРОЦЕНТИ ТА КОМІСІЙНІ ВИНАГОРОДИ» Кредитного договору №21-1KV0331 від 24.09.2021 суперечать принципу добросовісності, розумності та справедливості, а тому є недійсними.

Також, підтримує зустрічну позовну заяву та просить застосувати наслідки недійсності правочину шляхом зменшення заборгованості за Кредитним договором №21-1KV0331 від 24.09.2021 за кредитом (основним боргом) у сумі 22 894 458,28 грн на сплачену комісію у сумі 115 000,00 грн та у сумі 349 791,70 грн до 22429 666,58 грн.

Також заперечує проти стягнення процентів, посилаючись на підпункту 6.7.1 пункту 6.7 Кредитного договору 6.7.1., оскільки діяв карантин на весь період дії договору.

Окремо звертав увагу, що у Повідомленні від АТ «Укрексімбанк» від 16.03.2023 №0023606/8523-23 проценти за користування кредитом не були зазначені, а тому у ОСОБА_2 відсутній обов'язок щодо їх сплати.

Відповідач-3 також заперечував проти нарахованих штрафів, оскільки ОСОБА_2 , як і ТОВ «АГРАРНИЙ ДІМ «ГЕЛІОС», не є стороною Договорів іпотеки №21-72ZІ0002 та №21-72ZІ0001, за якими зокрема нараховані штрафи. Окрім того, стягнення штрафу суперечить Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року №2120-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, а саме пункту 18.

11.11.2024 року представник відповідача-1 надав до суду заперечення на відповідь на відзив (вх.№28309), в яких заперечує проти позову в заявленому розмірі.

11.11.2024 року представник відповідача-2 надав до суду заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх.№28356).

Також, 11.11.2024 року представник відповідача-2 надав до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (вх.№28364).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.11.2024 року задоволено заяву представника відповідача-2 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

11.11.2024 року представник відповідача-2 надав до суду заяву про відкладення розгляду справи (вх.№28377).

Протокольною ухвалою суду від 12.11.2024 року задоволено клопотання відповідачів про відкладення розгляду справи та відкладено підготовче засідання на 03.12.2024 року.

15.11.2024 року позивач за зустрічним позовом надав до суду заяву про усунення недоліків (вх.№28830).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.11.2024 року прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРАРНИЙ ДІМ «ГЕЛІОС» до розгляду та об'єднано в одне провадження із первісним позовом у справі № 922/3281/24.

25.11.2025 року третя особа за зустрічним позовом - ОСОБА_2 надав до суду письмові пояснення щодо позову (вх.№29475), в яких зустрічний позов підтримував в повному обсязі та просив суд його задовольнити.

26.11.2024 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", в якій просить суд розірвати Договір поруки № 21-72ZP0004 від 23.02.2021 року (з усіма змінами та доповненнями), укладений між Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України», ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРАРНИЙ ДІМ «ГЕЛІОС».

27.11.2025 року третя особа за зустрічним позовом - ОСОБА_1 надав до суду письмові пояснення щодо позову (вх.№29831), в яких зустрічний позов підтримував в повному обсязі та просив суд його задовольнити.

28.11.2024 року АТ "Державний експортно-імпортний банк України" надав до суд відзив на зустрічну позовну заяву (вх.№30016), в якому заперечує проти зустрічного позову ТОВ «АГРАРНИЙ ДІМ «ГЕЛІОС» в повному обсязі та просить відмовити в задоволенні зустрічних вимог.

Банк вважає, що правових підстав для визнання недійсними підп. 3.2.1, 3.2.2 (помилково Відповідач вказав п. 3.2.3, якого не існує) немає. Відповідно намагання Позичальника зменшити заборгованість за кредитом на розмір сплаченої комісії не має під собою будь - якого законного обґрунтування.

29.11.2024 року АТ "Державний експортно-імпортний банк України" надав до суд відповідь на відзив (вх.№30105), в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.11.2024 року повернуто ОСОБА_1 зустрічну позовну заяву (вх.№29738/24 від 26.11.2024).

02.12.2024 року ТОВ "Аграрний дім "Геліос" надав до суду відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву (вх.№30195), в якій зустрічні позовні вимоги підтримував в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

02.12.2024 року представник ОСОБА_2 надав до суду заперечення на відповідь на відзив (вх.№30224), в яких заперечує проти первісного позову в заявленому розмірі.

02.12.2024 року представник відповідача-2 за первісним позовом (3-я особа№1 за зустрічним позовом) надав до суду клопотання про призначення у справі судової економічної експертизи документів фінансово - кредитних операцій (вх.№30281).

Протокольною ухвалою суду від 03.12.2024 року продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 17.12.2024 року.

12.12.2024 року представник первісного позивача надав до суду заперечення на клопотання про призначення у справі судової економічної експертизи документів фінансово - кредитних операцій (вх.№31279).

16.12.2024 року представник первісного відповідача-1 надав до суду пояснення на клопотання відповідача ОСОБА_1 про призначення експертизи (вх.№31475), в яких просить клопотання задовольнити.

16.12.2024 року представник первісного відповідача-3 надав до суду пояснення на клопотання відповідача ОСОБА_1 про призначення експертизи (вх.№31475), в яких просить клопотання задовольнити.

Ухвалою суду від 17.12.2024 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідача-2 ОСОБА_1 про призначення у справі судової економічної експертизи документів фінансово - кредитних операцій (вх.№ 30281 від 02.12.2024).

Протокольною ухвалою суду від 17.12.2024 року відкладено підготовче засідання на 08.01.2025 року.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.01.2025 року провадження по справі зупинено на підставі п.17.12 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України до перегляду ухвали Господарського суду Харківської області від 29.11.2025 року у справі №922/3281/24 в порядку апеляційного провадження Східним апеляційним господарським судом.

Постановою Східного апеляційного Господарського суду від 21.02.2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Харківської області від 29.11.2024 у справі №922/3281/24 - залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Харківської області від 29.11.2024 у справі №922/3281/24 - залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.03.2025 року поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 11.03.2025 року.

10.03.2025 року представник первісного відповідача-2 надав до суду клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№6145).

10.03.2025 року представник первісного позивача надав до суду клопотання про зміну представника у відеоконференції (вх.№6180).

11.03.2025 року представник первісного позивача надав до суду заперечення на клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№6226).

Протокольною ухвалою суду від 11.03.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.04.2025 року.

31.03.2025 року представник первісного відповідача-1 надав до суду заяву про зменшення розміру штрафу до 5000,00 грн (вх.№8002).

31.03.2025 року представник первісного позивача надав до суду клопотання про зміну представника у відеоконференції (вх.№8058).

01.04.2025 року представник первісного відповідача-2 надав до суду клопотання про залучення 3-ої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні первісного позивача - Міністерство Фінансів України.

Ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання від 01.04.2025 року, керуючись ч.5 ст.233, ч.2 ст.207 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) залишено без розгляду клопотання первісного відповідача-2 про залучення 3-ої особи.

За приписами чч.1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з пп.2, 3, 6 ч.1 ст.42 ГПК України учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

В той же час згідно з пп.1, 2, 4, 6 ч.2 ст.42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

При розгляді справи в порядку загального позовного провадження докази, заяви та клопотання подаються сторонами та вирішуються судом на стадії підготовчого провадження, у встановлені законом або судом строки.

Відповідно до статей 113, 118 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.207 ГПК України головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

Подання клопотання про залучення 3-ої особи після закриття підготовчого провадження у справі первісний відповідач-2 жодним чином не обґрунтовує.

Враховуючи тривалий час проведення підготовчого провадження у справі, неодноразове відкладення підготовчого засідання за клопотанням відповідача-2, у останнього було достатньо часу реалізувати свої процесуальні права під час підготовчого провадження у справі.

Згідно з ч.2 ст.207 ГПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Також, протокольною ухвалою суду від 01.04.2025 року відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 08.04.2025 року.

03.04.2025 року представник первісного позивача надав до суду клопотання про зміну представника у відеоконференції (вх.№8058).

Ухвалою Господарського суду Харківської від 07.04.2025 року задоволено заяву представника первісного позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Всі надані учасниками справи документи прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою суду від 08.04.2025 року оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 14.04.2025 року.

У судовому засіданні 14.04.2025 представник АТ "Державний експортно-імпортний банк України" підтримав первісні позовні вимоги, просив первісний позов задовольнити. Проти задоволення зустрічного позову заперечував.

Представник ТОВ «АГРАРНИЙ ДІМ «ГЕЛІОС» та Осипенко Геннадія Анатолійовича у судовому засідання 14.04.2025 року проти первісного позову заперечував та просив відмовити в задоволенні позову в заявленому розмірі. Крім того, просив суд, у разі задоволення позову зменшити розмір штрафу до 5000,00 грн. При цьому наполягав на задоволенні зустрічного позову.

Представник ОСОБА_1 в судовому засіданні проти первісного позову заперечував та просив відмовити в задоволенні позову в заявленому розмірі. Зустрічний позов підтримував та просив суд задовольнити зустрічні позовні вимоги.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, заслухавши представників учасників справи, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

19.02.2020 року між АТ «Укрексімбанк» (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРАРНИЙ ДІМ «ГЕЛІОС» (далі - відповідач-1, Позичальник) укладено Генеральну кредитну угоду № 20-72KG0001 (далі - Генеральна кредитна угода).

Відповідно до умов Генеральної кредитної угоди Банк здійснює із Позичальником Кредитні операції в межах лімітів, визначених п. 2.2 цієї Генеральної угоди, на підставі та з урахуванням умов Кредитних договорів, які укладаються за домовленістю Сторін відповідно до положень цієї Генеральної угоди.

Відповідно до п.2.2 Генеральної кредитної угоди ліміт Генеральної угоди становив 6 200 000,00 грн.

Додатковою угодою № 20-72KG0001-0002 від 24.09.2021 ліміт було збільшено до 23 000 000,00 грн.

Пунктом 2.3. Генеральної кредитної угоди строк користування Кредитом за цією Генеральною угодою - 18.02.2025 року. При цьому умовами Кредитного договору може встановлюватись інший (менший) строк погашення Кредиту, що надається згідно з відповідним Кредитним договором, який є обов'язковим до дотримання.

Згідно з п.п.2.4-2.6 Генеральної кредитної угоди процентна ставка за Кредитом визначається у відповідному Кредитному договорі.

Надання Кредиту здійснюється у порядку, визначеному у відповідному Кредитному договорі.

Погашення Кредиту та виконання інших грошових зобов'язань, передбачених Кредитним договором, здійснюється у порядку, визначеному у відповідному Кредитному договорі, та з врахуванням положень ст.4 цієї Генеральної угоди.

Відповідно до п.5.1 Генеральної кредитної угоди за виконання усіх своїх зобов'язань за цією Генеральною угодою, у тому числі Кредитними договорами, Позичальник несе повну відповідальність перед Банком усім належним йому майном, на яке може бути звернено стягнення в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Пунктом 6.1.1. встановлено, що Банк має право вимагати від Позичальника належного виконання останнім взятих на себе зобов'язань за цією Генеральною угодою, у тому числі Кредитними договорами.

В рамках Генеральної угоди 24.09.2021 року між «Укрексімбанк» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРАРНИЙ ДІМ «ГЕЛІОС» (відповідач-1, Позичальник) укладено кредитний договір № 21-1KV0331 (далі - Договір) в межах Генеральної угоди, в п.2.1 якого визначено, що відповідно до умов цього договору Банк надає Позичальнику кредит, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за кредитом, комісії та інші платежі за цим договором.

Відповідно до п.2.3 Договору ліміт кредитної лінії 23 000 000,00 грн.

Пунктом 2.4. Договору встановлено, що кінцевий термін погашення Кредиту - 23.09.2023 року.

Згідно з п.2.6 Договору у межах цього договору позичальник сплачує Банку проценти за Кредитом, комісію за відкриття кредитної лінії, інші плати за цим Договором, у розмірах та на умовах цього Договору.

Відповідно до п.2.7. Договору строк дії договору - до 03.10.2023 року. У разі, якщо у цю дату, зобов'язання за цим договором не будуть виконані у повному обсязі, договір залишається чинним до дати повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором. Зобов'язання позичальника щодо дотримання фінансових ковенант, надання до банку фінансової звітності та документів у відповідності до пункту 9.2.30, обов'язкового страхування майна та стійкої втрати працездатності, подання звітів СОД, зобов'язання позичальника, визначені пунктами 9.2.2 та 9.2.22-9.2.27 цього договору припиняються після виконання позичальником грошових зобов'язань за цим договором у повній сумі.

Проценти за кредитом нараховуються Позичальнику із застосуванням базової процентної ставки (п.3.1 Договору).

Процентна ставка за кредитом є змінюваною та відповідає розміру базової процентної ставки (п.3.1.1.1 Договору).

Розмір базової процентної ставки за кредитом на дату підписання договору становить 13,03 % річних (Індекс UIRD (3 міс.) за банківський день, що передує даті підписання договору становить 7,03% (п.3.1.1.2 Договору).

Розмір базової процентної ставки за кредитом переглядається Банком щоквартально з урахуванням зміни Індексу UIRD (3 міс.) в порядку, передбаченому п.4.2 цього договору (п.3.1.1.3 Договору).

Максимальний розмір базової процентної ставки, що може бути застосований за кредитом Позичальника, становить 30,0% річних (п.3.1.1.4 Договору).

Мінімальний розмір базової процентної ставки за кредитом Позичальника становить 6,0% річних (п.3.1.1.5 Договору).

Розмір ставки комісії за надання кредиту 0,5% від суми кредиту, зазначеної у п.2.3.1 цього Договору (п.3.2.1 Договору).

ТОВ «АГРАРНИЙ ДІМ «ГЕЛІОС» 24.09.2021 сплатило комісію у сумі 115000,00грн, що підтверджується наданою банком довідкою з банківського рахунку.

Погашення кредиту протягом дії Договору здійснюється Позичальником згідно з графіком зміни ліміту заборгованості (п.6.3 Договору).

Повне погашення кредиту має бути здійснене Позичальником у дату, яка настане раніше: у термін, зазначений у п.2.4 цього договору, або у разі використання Банком права вимагати виконання грошових зобов'язань за цим договором у повному обсязі відповідно до п.8.1.2 цього договору у строк відповідно до п.9.2.11 цього договору… (п.п.6.4.1 та 6.4.2 Договору).

Банк має право вимагати виконання грошових зобов'язань за цим договором у повному обсязі у випадках, передбачених п.п.9.2.10-9.2.11 цього договору, у строки, передбачені п.п.9.2.10-9.2.11 цього договору (п.8.1.2 Договору).

Позичальник зобов'язується здійснити погашення кредиту, процентів за кредитом, комісій та інших платежів за цим договором у повному обсязі протягом 10 банківських днів з дня відправлення Банком Позичальнику повідомлення про необхідність такого погашення, якщо допущено прострочення термінів виконання грошових зобов'язань за будь-яким договором (п.9.2.11 Договору).

Надання Позичальнику кредиту не здійснюється у випадках, коли: …у Позичальника та/або Поручителя виникла прострочена заборгованість перед Банком за будь-яким договором, укладеним із Банком (п.5.10.2 п.5.10 Договору).

Цей договір набуває чинності з дати його підписання повноважними представниками обох сторін та скріплення відбитками печаток сторін… (п.14.1.1 Договору).

Усі додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід'ємними частинами (п.14.3.3 Договору).

В додатку № 1 до Договору сторонами встановлено графік зміни ліміту заборгованості, в якому визначено, що погашення основної суми заборгованості у розмірі 23000000,00 грн має бути здійснено визначеними платежами у період з 24.09.2021 по 23.09.2023.

Зокрема, 24.09.2021 між Акціонерним Товариством «Державний експортно-імпортний банк України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аграрний Дім «Геліос» була укладена Додаткова угода №21-1KV0331-0001 до Кредитного договору №21-1KV0331 від 24.09.2021, якою було внесено зміни до кредитного договору, а саме доповнено статтю 1 «Терміни та їх визначення» абзацами в такій редакції: «… Гарант - Кабінет Міністрів України.

Договір про надання державної гарантії - Договір про надання державної гарантії на портфельній основі від 31.12.2020 №13010-05/263, укладений між Гарантом та Банком, зі змінами та доповненням.

Зобов'язання з основного боргу (ЗОБ) - сума, що складається з основного боргу та невикористаного Ліміту заборгованості, зазначеного у графіку ліміту заборгованості, та сумою основного боргу.

Ставка індивідуальної гарантії - ставка у %-му визначенні, що відповідає частині ЗОБ, що покрита гарантією і на дату підписання додаткової угоди №21-1KV0331-0001 до цього Договору становить 50%...».

Доповнено пункт 3.2 статті 3 «Проценти та комісійні винагороди» Кредитного договору №21-1KV0331 від 24.09.2021 останнім підпунктом 3.2.3 в такій редакції:

Комісія за управління під часткове забезпечення Гарантією нараховується, починаючи з дати набуття чинності цією Додатковою угодою і закінчуючи датою повного виконання зобов'язань з погашення Кредиту (включно), або закінчуючи датою розірвання цієї Додаткової угоди, але не більше 90 днів з дати повного погашення Кредиту, визначеної згідно з пунктом 6.4 цього Договору.».

В забезпечення виконання зобов'язань за Генеральною кредитною угодою №20-72KG0001 від 19.02.2020 в тому числі і за Кредитним договором № 21-1KV0331 від 24.09.2021 між Банком та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 21-72ZP0004 від 23.02.2021 року.

Також, в забезпечення виконання зобов'язань за Генеральною кредитною угодою № 20-72KG0001 від 19.02.2020 та укладеним в його рамках Кредитним договором № 21-1KV0331 від 24.09.2021 між Банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 21-72ZP0007 від 23.02.2021 року.

Підпунктом 1.1.1. Договорів поруки визначено, що Кредитним договором є Генеральна кредитна угода від 19.02.2020 року № 20-72KG0001 (з усіма чинними договорами, укладеними у рамках вказаної Генеральної кредитної угоди, у тому числі після набуття чинності цим договором, які їй підпорядковуються, є додатком до неї, її невід'ємними частинами та складають з нею єдиний документ, а також з усіма чинними змінами, доповненнями, додатками та додатковими угодами до неї, у тому числі внесеними та укладеними після набуття чинності цим договором, які є її невід'ємними частинами та складають з нею єдиний документ), укладена між кредитором та позичальником, відповідно до якої кредитор та позичальник проводять (здійснюють) кредитні операції (у тлумаченні Закону України «Про банки та банківську діяльність») у рамках ліміту Генеральної кредитної угоди у розмірі 14000000,00гривень, зі строком кредитування до 18.02.2025 (включно), а також на інших умовах, визначених вказаною Генеральною кредитною у тому числі договорами, укладеними у рамках вказаної Генеральної кредитної угоди у тому числі після набуття чинності цим Договором.

Відповідно до укладених додаткових угод з поручителями, зокрема №21-72ZP0004-0002 від 24.09.2021, №21-72ZP0004-0003 від 24.09.2021 було погоджено з поручителями збільшення ліміту Генеральної угоди у розмірі 23 000 000,00 грн зі строком кредитування до 18.02.2025 року.

Основним зобов'язанням сторони визначили у п. 1.1.2. Договорів поруки усі та будь-які грошові зобов'язання Позичальника перед Кредитором, встановлені Кредитним договором та чинним законодавством України, у тому числі, але не виключно, щодо повернення кредитору суми кредиту, щодо сплати процентів за користування кредитом, штрафних санкцій (пені і штрафів) та інших платежів, а також щодо відшкодування кредиту усіх збитків, завданих несвоєчасним виконанням або невиконанням зобов'язань за Кредитним договором, та усіх витрат кредитора, пов'язаних з наданням, обслуговуванням та погашенням кредиту.

Відповідно до п.2.1 Договорів поруки Поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед Кредитором за своєчасне виконання Позичальником Основного зобов'язання в повному обсязі.

Тобто, Поручитель відповідає по зобов'язаннях за Кредитними договорами, укладеними в межах Генеральної кредитної угоди перед Банком в тому ж обсязі, що і Позичальник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Згідно з п.3.1.1. Договорів поруки кредитор має право у випадках невиконання або неналежного виконання Позичальником або правонаступниками Позичальника Основного зобов'язання або його частини вимагати виконання цього зобов'язання або його частини у Поручителя як у солідарного боржника.

Відповідно до п.4.2.1 Договорів поруки поручитель зобов'язаний не пізніше 10 календарних днів з моменту отримання письмового повідомлення Кредитора про невиконання та/або неналежне виконання Позичальником Основного зобов'язання або в інший строк/термін, зазначений у відповідному повідомленні Кредитора без будь-яких заперечень сплатити Кредитору зазначену у повідомленні суму Основного зобов'язання.

Згідно з підп. 6.1.5. п.6.1. Договорів поруки Поручитель ознайомлений з усіма умовами Кредитного договору (включаючи усі додатки до Кредитного договору, що є чинними на дату укладення цього договору), поінформований про фінансово-економічний стан Позичальника і повністю розуміє свої обов'язки за цим Договором.

Відповідно до підп. 6.1.8. п. 6.1. Договорів поруки укладенням цього Договору Поручитель погодився, що кредитор веде облік усіх сум грошових коштів, які підлягають, сплаті Кредитору за Кредитним договором, та у будь-якому судовому провадженні, що може виникнути у зв'язку із цим договором, банківські документи щодо такого обліку (виписки з рахунків, розрахункові документи тощо) є доказом існування зобов'язань поручителя щодо сплати кредитору відповідних сум грошових коштів.

Згідно з підп.8.1.1 п.8.1. Договорів поруки договір набуває чинності з дати підписання Поручителем (його уповноваженим представником) та уповноваженими представниками Кредитора та Позичальника, а також скріплення відбитками печаток Кредитора і Позичальника і діє 120 місяців з дати набуття ним чинності.

У випадку продовження строку кредитування за Кредитним договором, зазначеного у підпункті 1.1.1. цього договору, строк дії цього договору вважається продовженим на строк, що відповідає строку, на який продовжено строк кредитування за Кредитним договором (укладення додаткових угод (вчинення правочинів) щодо відповідного продовження строку дії цього договору не вимагається).

Відповідно до підп.8.1.2 п.8.1. Договорів поруки Порука за цим Договором виникає з моменту набуття чинності Договором та припиняється через 120 місяців з дати набуття цим Договором чинності.

У випадку продовження строку кредитування за Кредитним договором, зазначеного у підпункті 1.1.1. цього Договору, строк дії поруки за цим Договором вважається продовженим на строк, що відповідає строку, на який продовжено строк кредитування за Кредитним договором (укладення додаткових угод (вчинення правочинів) щодо відповідного продовження строку дії поруки за цим Договором не вимагається).

Відповідно до укладених змін до Договорів поруки Поручителі підтверджували факт ознайомлення і погоджувалися зі всіма змінами, що вносилися до Генеральної угоди та Кредитних договорів.

Приписами п. 9.2.11 Кредитного договору визначено, що Позичальник зобов'язується здійснити погашення Кредиту, Процентів за Кредитом, комісій та інших платежів за цим Договором у повному обсязі протягом 10 (десяти) Банківських днів з дня відправлення Банком Позичальнику повідомлення про необхідність такого погашення зокрема, допущення прострочення термінів виконання грошових зобов'язань за будь-яким договором, забезпеченням за яким виступає предмет застави/іпотеки, наданий згідно з Гарантійними документами у забезпечення виконання грошових зобов'язань за цим договором, та Банком направлено вимоги щодо виконання грошових зобов'язань за такими договорами частково/ у повному обсязі.

Договорами поруки, а саме у пункті 8.3.3 погоджено сторонами, що будь-яке повідомлення надіслане Кредитором рекомендованим листом з повідомленням на адреси поручителя та/або позичальника, вказані у статті 9 цього договору або у додатковій угоді до цього договору (укладеній згідно з пунктом 8.3.2 цього договору), вважається таким, що отримане поручителем та/або позичальником (залежно від того, кому надіслане таке повідомлення) через 7 календарних днів після надіслання такого повідомлення. Після проходження цього строку настають усі правові наслідки, дата настання яких пов'язана з датою отримання однією стороною повідомлень іншою стороною, незалежно від того, чи отримає відповідна сторона такі повідомлення особисто.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання договору Банком видано кредит в обумовлених сторонами сумах, який повернуто частково, доказами чого є додані до позову банківські виписки.

Враховуючи наявність прострочення Позичальником виконання зобов'язань щодо своєчасного повернення кредиту, сплати процентів за кредитом та комісій за цим Кредитним договором, наявні правові підстави для реалізації права Банку щодо вимоги про повернення кредиту за Кредитними договорами.

У зв'язку з наведеним, 16.03.2023 року Банком було направлено повідомлення для Позичальника та Поручителів про необхідність погашення простроченої заборгованості, які були залишені без задоволення, а заборгованість не погашена.

Позивач також зазначає, що для забезпечення співпраці з Банками, пов'язаної з наданням державної підтримки суб'єктам мікропідприємництва, малого та середнього підприємництва у вигляді державних гарантій на портфельній основі на підставі Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», на виконання Порядку надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2020 року №1151 Кабінетом Міністрів України затверджено Типову форму договору про надання державної гарантії на портфельній основі. (Типова форма розміщена на офіційному сайті Кабінету Міністрів України).

На основі вказаного Типового договору між АТ «Укрексімбанк» та Міністерством фінансів України укладено договір від 31.12.2020 № 13010-05/263 згідно з умовами якого Міністерство Фінансів України надає на користь Банку Гарантію з метою гарантування виконання суб'єктами господарювання частини своїх грошових зобов'язань перед Банком за кредитними договорами.

Відповідно до Розділу ІІ договору від 31.12.2020 № 13010-05/263 Гарант (Міністерство фінансів України) на умовах цього договору та в межах ліміту гарантії надає на користь Бенефіціара (АТ «Укрексімбанк») безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання Принципалами (суб'єкт господарювання, якому надано кредит, включений до Портфеля) частини своїх грошових зобов'язань перед Бенефіціаром за кредитними договорами, включеними до Портфеля.

У разі настання Гарантійного випадку (несплата Позичальником кредитної заборгованості) Гарант зобов'язаний сплатити на користь Бенефіціара ССГ (сума сплати за Гарантією) згідно з вимогами розділу V цього договору.

Міністерство Фінансів України як Гарант виконало свої зобов'язання перед Банком та 08.05.2023 повернуло ССГ в розмірі 11 449 465,26 грн.

При цьому відповідно до Розділу VI договору від 31.12.2020 № 13010-05/263 у разі здійснення Гарантом виплат ССГ за будь - яким проблемним кредитом Бенефіціар зобов'язується відобразити в обліку виникнення заборгованості Принципала перед бюджетом на суму здійсненої Гарантом ССГ та застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмету забезпечення) за таким проблемним кредитом. Таке звернення стягнення має бути здійснено Бенефіціаром у найкоротші строки.

З метою реалізації зворотної вимоги (регресу) Гаранта до Принципала та на виконання статті 61 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та вимог, передбачених пунктами 6.1 та 6.3 цього договору, Бенефіціар, виступаючи на підставі порядку та цього договору, зобов'язується: застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом з метою погашення простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов'язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до п. 6.8 цього договору за таким проблемним кредитом; здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої Гарантом, з усіма процесуальними правами, що надаються позивачу; кошти, отримані внаслідок застосування інструментів врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом, перераховуються на рахунок Гаранта в сумі, пропорційній ставці індивідуальної гарантії за таким проблемним кредитом (але не більше загальної суми всіх ССГ, яка була сплачена за таким проблемним кредитом, та пені, нарахованої відповідно до п. 6.8 цього договору), та зараховується Гарантом насамперед у рахунок погашення простроченої заборгованості перед бюджетом, у зв'язку з чим Бенефіціар робить відповідний бухгалтерський запис та зменшує заборгованість принципала перед державним бюджетом.

В рамках портфельної Гарантії згідно з договором від 31.12.2020 № 13010-05/263 і було укладено Кредитний договір № 21-1KV0331. Зокрема в Додатковій угоді № 21-1KV0331-0001 від 24.09.2021 вказано, що відповідно до п. 8.1.12. у разі настання Гарантійного випадку та здійснення Гарантом виплати ССГ за проблемним кредитом Банк відображає в обліку виникнення заборгованості позичальника перед бюджетом на суму здійсненої Гарантом виплати ССГ та застосовує інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за таким проблемним кредитом.

Згідно з п. 8.1.13 з метою реалізації зворотної вимоги (регресу) Гаранта до позичальника, Банк на виконання вимог чинного законодавства України, вимог передбачених Договором про надання державної гарантії та підпунктів 8.1.12 та 8.1.14 цих договорів, має право: п. 8.1.13.1. застосовувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом з метою погашення простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов'язань позичальника зі сплати пені нарахованої на суму простроченої заборгованості перед бюджетом за таким проблемним кредитом. п. 8.1.13.2. здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої Гарантом (Міністерство фінансів України), з використанням усіх процесуальних прав, що надаються позивачу в судах, а також органах нотаріату, органах державної виконавчої служби, з приватними виконавцями, арбітражними керуючими, адвокатами. п. 8.1.14. кошти, отримані внаслідок застосування інструментів врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом, перераховуються Банком на рахунок Гаранта в сумі, пропорційній Ставці індивідуальної гарантії за таким проблемним кредитом (але не більше загальної суми всіх ССГ, яка була сплачена за таким проблемним кредитом, та пені нарахованої у відповідності до пункту 10.13 цього договору), та зараховуються Гарантом насамперед у рахунок погашення простроченої заборгованості перед бюджетом.

Відповідно до п.11.2.24 позичальник визнає та погоджується, що грошові кошти, отримані в результаті звернення стягнення на предмети забезпечення виконання зобов'язань позичальника за цим договором або в результаті інших заходів щодо стягнення з позичальника простроченої заборгованості, направляються, в тому числі в рахунок відшкодування (в порядку регресу) сплачених Гарантом ССГ (у співвідношенні, визначеному у підпунктах 8.1.13, 8.1.14 цих договорів) та нарахованої пені на суму простроченої заборгованості перед бюджетом, до моменту повного повернення (відшкодування) Гаранту сплачених ССГ та нарахованої пені на суму простроченої заборгованості перед бюджетом.

Тобто, підстави стягнення заборгованості з Відповідачів, що зазначені в позовній заяві, випливають з договору про надання державної гарантії на портфельній основі зазначені в договорі від 31.12.2020 №13010-05/263, за яким Гарант здійснив відшкодування коштів Банку, та зазначені в Кредитному договорі, зокрема в Додатковій угоді до Кредитного договору № 21-1KV0331-0001 від 24.09.2021.

За розрахунками позивача загальна заборгованість Позичальника складає 23951335,79 грн, з яких: сума заборгованості за кредитом (основний борг) - 11444993,02 грн, проценти за користування кредитом - 486 873,76 грн, штрафи - 570003,75 грн, заборгованість згідно з договором про надання державної Гарантії на портфельній основі від 31.12.2020 № 13010-05/263 - 11 449 465,26 грн.

Позивач зазначає, що строк виконання зобов'язань за Договором в частині повернення коштів вже настав. Однак, Відповідачі зобов'язання за Договором перед АТ "Державний експортно-імпортний банк України" не виконали.

З метою захисту порушених прав кредитора АТ "Державний експортно-імпортний банк України" звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Позичальника та Поручителів заборгованості за Кредитним договором, яка разом склала 23 951 335,79 грн.

У свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРАРНИЙ ДІМ «ГЕЛІОС» звернулось до суду із зустрічним позовом у даній справі до АТ "Державний експортно-імпортний банк України" про визнання недійсним підпункту 3.2.1 пункту 3.2 статті 3 «Проценти та комісійні винагороди» Кредитного договору №21-1KV0331 від 24.09.2021, а також про зменшення заборгованості за кредитом (основний борг) у сумі 22 894 458,28 грн на сплачену комісію у сумі 115 000,00 грн та у сумі 349791,70грн до 22 429 666,58 грн за Кредитним договором №21-1KV0331 від 24.09.2021.

Зустрічний позивач зазначає, що на підставі п.2.6. Договору у межах цього Договору Позичальник сплачує Банку Проценти за Кредитом, комісію за відкриття кредитної лінії, інші плати за цим Договором, у розмірах та на умовах цього Договору.

На підставі п. 3.2.1. Розмір ставки комісії за відкриття кредитної лінії 0,5 (Нуль цілих п'ять десятих) від Ліміту кредитної лінії, зазначеного у підпункті 2.3.1 цього Договору.

Таким чином, ТОВ «АГРАРНИЙ ДІМ «ГЕЛІОС» 24.09.2021 року сплатило комісію у сумі 115 000,00 грн., що підтверджується наданою банком довідкою з банківського рахунку.

24.09.2021 року між Акціонерним Товариством «Державний експортно-імпортний банк України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аграрний Дім «Геліос» була укладена Додаткова угода №21-1KV0331-0001 до Кредитного договору №21-1KV0331 від 24.09.2021, якою було внесено зміни до кредитного договору, а саме доповнено статтю 1 «Терміни та їх визначення» абзацами в такій редакції:

«… Гарант - Кабінет Міністрів України.

Для забезпечення співпраці з Банками, пов'язаної з наданням державної підтримки суб'єктам мікропідприємництва, малого та середнього підприємництва у вигляді державних гарантій на портфельній основі на підставі Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», на виконання Порядку надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2020 №1151, між АТ «Укрексімбанк» (Бенефіціар) та Міністерством фінансів України (Гарант) укладено Договір про надання державної гарантії на портфельній основі від 31.12.2020 №13010-05/263, відповідно до якого Міністерство Фінансів України надає на користь Банку Гарантію з метою гарантування виконання суб'єктами господарювання частини своїх грошових зобов'язань перед Банком за кредитними договорами.

Відповідно до п. 1.1 Договору про надання державної гарантії на портфельній основі від 31.12.2020 №13010-05/263:

«… Агент - АТ «Укрексімбанк», якому Гарант відповідно до порядку доручив надавати послуги, визначені цим договором та агентською угодою;

комісія за надання гарантії - комісія, що підлягає сплаті Бенефіціаром на користь Гаранта в розмірі 0,001% Ліміту гарантії разово.

Комісія за підготовку гарантії - комісія, що підлягає сплаті Бенефіціаром на користь Агента в розмірі 0,05% (в т.ч. ПДВ) Ліміту гарантії разово.

Комісія за управління гарантією - комісія, що підлягає сплаті Бенефіціаром на користь Агента в розмірі 0,25% (в т.ч. ПДВ) річних від суми гарантованих ЗОБ, визначених станом на кінець кожного календарного місяця згідно з Реєстром з розрахунку, що в кожному місяці 30 днів та 360 днів в кожному році…

Ліміт гарантії - 800 000 000,00 (вісімсот мільйонів) гривень.».

ТОВ «АГРАРНИЙ ДІМ «ГЕЛІОС» зазначає, що зважаючи на те, що у даному випадку відповідно до п. 1.1 Договору про надання державної гарантії на портфельній основі від 31.12.2020 №13010-05/263 Агент і Бенефіціар є однією особою - АТ «Укрексімбанк», то єдина комісія, що сплачується АТ «Укрексімбанк», в тому числі й на користь Гаранта - це разова комісія за надання гарантії, що становить 8000,00 грн. (0,001% від 800 000 000,00 грн.).

Враховуючи те, що ліміт кредитної лінії за Кредитним договором №21-1KV0331 від 24.09.2021 становить 23 000 000,00 грн. (двадцять три мільйони грн. 00 коп.), а ставка індивідуальної гарантії - 50%, то забезпеченими гарантією є кошти, отримані ТОВ «АГРАРНИЙ ДІМ «ГЕЛІОС» у розмірі 11 500 000,00 грн.

Таким чином, на думку зустрічного позивача, із загальної суми комісії (8000,00грн), сплаченої АТ «Укрексімбанк» на користь Гаранта, за надання гарантії на загальну суму 800 000 000,00 грн, на суму, отриману ТОВ «АГРАРНИЙ ДІМ «ГЕЛІОС» і покриту гарантією (11 500 000,00 грн), доводиться лише 115,00 грн. (сто п'ятнадцять грн), а саме: 11 500 000,00 грн. : 800 000 000,00 грн. х 8000,00 грн. = 115,00 грн.

Таким чином, за твердженнями зустрічного позивача, наведене свідчить про перевищення розміру комісії, отриманої АТ «Укрексімбанк», від ТОВ «АГРАРНИЙ ДІМ «ГЕЛІОС», порівняно з комісією, сплаченою Гаранту, у 3041 разів.

Також зазначає, що наведена інформація не була відома ТОВ «АГРАРНИЙ ДІМ «ГЕЛІОС» на момент укладення договору і стала відома лише після звернення АТ «Укрексімбанк» до суду і залучення до матеріалів справи Договору про надання державної гарантії на портфельній основі від 31.12.2020 №13010-05/263.

Крім того, ТОВ «АГРАРНИЙ ДІМ «ГЕЛІОС» вважає, що сплата комісії за відкриття кредитної лінії на підставі п. 3.2.1. Кредитного договору у сумі 115000,00грн також суперечить п. 6 ч. 1 ст. 3 та ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене, ТОВ «АГРАРНИЙ ДІМ «ГЕЛІОС» вважає таким, що суперечать принципу добросовісності, розумності та справедливості, а тому є недійсними підпункти 3.2.1. та пункт 3.2.3. пункту 3.2 статті 3 «Проценти та комісійні винагороди» Кредитного договору №21-1KV0331 від 24.09.2021, а саме:

«3.2.1. Розмір ставки комісії за відкриття кредитної лінії 0,5 (Нуль цілих п'ять десятих) від Ліміту кредитної лінії, зазначеного у підпункті 2.3.1 цього Договору».

У зв'язку з цим ТОВ «АГРАРНИЙ ДІМ «ГЕЛІОС» просить застосувати наслідки недійсності правочину, а саме сплачену комісію на підставі підпункту 3.2.1 та підпункту 3.2.3. пункту 3.2 статті 3 «Проценти та комісійні винагороди» Кредитного договору №21-1KV0331 від 24.09.2021 у сумі 115 000,00 грн та 349 791,70 грн зарахувати в рахунок погашення заборгованості кредиту (основного боргу) у сумі 22894 458,28 грн, а саме зменшити її до 22 429 666,58 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Щодо первісного позову.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, акти цивільного законодавства, органів державної влади тощо. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Згідно з статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За положеннями статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір та порядок процентів встановлюється договором (ст. 1048 ЦК України).

Частішою 1 статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Частина 2 статті 1050 ЦК України встановлює, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до положень додаткової угоди від 24.09.2021 року сторони, приймаючи юридичний факт існування позичальником отримання забезпечення за кредитом у вигляді гарантії та з метою належного врегулювання взаємних правовідносин, які були породжені зазначеним юридичним фактом, дійшли згоди доповнити умови кредитного договору(т.1 а.с.54-56).

Зокрема, позичальник обізнаний, що його грошові зобов'язання перед банком зі сплати основної суми боргу за кредитом будуть частково забезпечені гарантією, при цьому позичальнику відомі, повністю зрозумілі умови надання гарантії, з якими (умовами) він повністю погоджується та вважає їх прийнятними для нього (п.11.2.19), а також визнає та підтверджує, що у разі виконання гарантом гарантійних зобов'язань перед банком шляхом здійснення платежів за рахунок державного бюджету у позичальника з моменту такого виконання виникає прострочена заборгованість перед державою, а до держави переходить права кредитора та право вимагати від позичальника погашення заборгованості у способи та згідно з процедур, встановлених Порядком надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2020 № 1151 та договором про надання державної гарантії на портфельній основі № 13110-05/263 від 31.12.2020 року.

Тобто, підписання даної додаткової угоди свідчить про те, що банк та позичальник домовились про те, що кредит буде забезпечено державою.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне зазначити, що не погоджується з твердженнями відповідачів, що умови договору про надання державної гарантії на портфельній основі № 13110-05/263 від 31.12.2020 року не були їм відомі, та стали відомі лише після звернення АТ «Укрексімбанк» до суду і залучення до матеріалів справи Договору про надання державної гарантії на портфельній основі від 31.12.2020 №13010-05/263.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1 та 2 статті 193 ГК України закріплено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що первісний позивач виконав свої зобов'язання за Кредитним договором № 21-1KV0331 в повному обсязі, а саме надав відповідачу-1 в користування грошові кошти за кредитом в межах суми ліміту. Факт отримання кредитних коштів та їх розмір не заперечується відповідачами.

Однак, в порушення умов Договору та вимог чинного законодавства України, відповідач-1 прийняті на себе зобов'язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів, виданих Банком згідно з кредитним договором та сплати процентів не виконав.

Також суд зазначає, що позичальнику надавалася компенсація процентів на підставі п. 6.7.1. Кредитного договору № 21-1KV0331 від 24.09.2021.

Відповідно до п. 3.1.3.3. Договору виплата (надання) Державної підтримки Позичальнику у формі компенсації процентів припиняється/призупиняється з дати прострочення виконання Позичальником зобов'язань за цим Договором зі сплати Основного боргу (частини Основного боргу).

Прострочення сплати за Основним боргом з боку Позичальника відбулось у вересні 2022 року, тому компенсація процентів Позичальнику була зупинена з четвертого кварталу 2022 року (за вересень компенсовано частково).

Самостійно, без компенсації від Держави, Позичальник сплату суми процентів (в т.ч. і на підставі п. 6.8 Договору) не здійснював всупереч умовам Кредитного договору.

Зокрема, останній платіж за процентами було здійснено у вересні 2022 року в сумі 110 294,63 грн, що підтверджується випискою банку.

Цей платіж було компенсовано Фондом розвитку підприємництва (далі - Фонд), після чого, відповідно до п.3.1.3.3. (внаслідок прострочення виконання зобов'язань Позичальником), компенсацію було зупинено. Тому, відповідно до п. 6.8 Договору Позичальник зобов'язаний сам сплатити суму процентів за кредитом не компенсовану Фондом в сумі 486 873,76 грн.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу.

В зв'язку з тим, що відповідач-1 не виконував свої обов'язки за Кредитним договором виникла заборгованість у розмірі 11444993,02 грн (основний борг) та сплати процентів у розмірі 486873,76 грн.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач-1 прострочив виконання зобов'язання за Кредитним договором на суму 11444993,02 грн, не повернувши вказану суму кредиту в строк, у зв'язку з чим у позивача виникло право вимагати погашення заборгованості за Кредитним договором з вищевказаних правових підстав.

Перевіривши розрахунки первісного позивача за основним боргом та нарахованими процентами, суд дійшов висновку про їх правомірність та відповідність умовам Кредитного договору та вимогам чинного законодавства.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення суми основної заборгованості в розмірі 11444993,02 грн та процентів у розмірі 486873,76 грн є правомірними та підлягають задоволенню.

Відносно заперечень відповідачів-1,3 щодо відсутності належного засвідчення розрахунку по відсоткам, суд зазначає наступне.

Суд звертає увагу, що первісний позов подано до суду через систему "Електронний суд".

Згідно із п. 27 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи до створених в Електронному суді документів користувачі можуть додавати інші файли (зображення, відеофайли тощо). Відповідні додані файли (додатки) підписуються кваліфікованим електронним підписом користувачів разом зі створеними в Електронному суді документами, до яких вони додаються.

Таким чином, всі додатки до створених в Електронному суді документів не потребують додаткового засвідчення, оскільки підписуються кваліфікованим електронним підписом користувачів.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення заявлених АТ «Укрексімбанк» позовних вимог про стягнення заборгованості за сплаченою гарантією у розмірі 11 449 465,26 грн, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст. 563 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано. Кредитор не може передавати іншій особі право вимоги до гаранта, якщо інше не встановлено гарантією.

Для забезпечення співпраці з Банками, пов'язаної з наданням державної підтримки суб'єктам мікропідприємництва, малого та середнього підприємництва у вигляді державних гарантій на портфельній основі на підставі Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», на виконання Порядку надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2020 року № 1151 Кабінетом Міністрів України затверджено Типову форму договору про надання державної гарантії на портфельній основі. (Типова форма розміщена на офіційному сайті Кабінету Міністрів України).

На основі вказаного Типового договору між АТ «Укрексімбанк» та Міністерством фінансів України укладено договір від 31.12.2020 № 13010-05/263 відповідно до умов якого Міністерство Фінансів України надає на користь Банку Гарантію з метою гарантування виконання суб'єктами господарювання частини своїх грошових зобов'язань перед Банком за кредитними договорами.

Як вже зазначалось судом, 24.09.2021 року між АТ «Укрексімбанк» та ТОВ «АГРАРНИЙ ДІМ «ГЕЛІОС» було укладено додаткову угоду № 21-1KV0331-0001 від 24.09.2021 до кредитного договору (далі - угода).

Так, вказана угода була укладена між сторонами з огляду на відповідність Позичальника критеріям Порядку на отримання фінансової державної підтримки.

Відповідно до п. 8.1.12. угоди у разі настання Гарантійного випадку та здійснення Гарантом виплати ССГ за проблемним кредитом Банк відображає в обліку виникнення заборгованості позичальника перед бюджетом на суму здійсненої Гарантом виплати ССГ та застосовує інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за таким проблемним кредитом.

Згідно з п. 8.1.13 угоди з метою реалізації зворотної вимоги (регресу) Гаранта до позичальника, Банк на виконання вимог чинного законодавства України, вимог передбачених Договором про надання державної гарантії та підпунктів 8.1.12 та 8.1.14 цих договорів, має право:

8.1.13.1. застосовувати інструменти врегулювання заборгованості (втому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом з метою погашення простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов'язань позичальника зі сплати пені нарахованої на суму простроченої заборгованості перед бюджетом за таким проблемним кредитом.

8.1.13.2. здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої Гарантом (Міністерство фінансів України), з використанням усіх процесуальних прав, що надаються позивачу в судах, а також органах нотаріату, органах державної виконавчої служби, з приватними виконавцями, арбітражними керуючими, адвокатами.

8.1.14. кошти, отримані внаслідок застосування інструментів врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом, перераховуються Банком на рахунок Гаранта в сумі, пропорційній Ставці індивідуальної гарантії за таким проблемним кредитом (але не більше загальної суми всіх ССГ, яка була сплачена за таким проблемним кредитом, та пені нарахованої у відповідності до пункту 10.13 цього договору), та зараховуються Гарантом насамперед у рахунок погашення простроченої заборгованості перед бюджетом.

Відповідно до ч.9 ст.17 Бюджетного кодексу України прострочена заборгованість суб'єктів господарювання перед державою та перед банком-кредитором за кредитами, залученими під державну гарантію на портфельній основі, стягується з таких суб'єктів господарювання банком-кредитором у порядку, встановленому законодавством щодо управління проблемними активами в банках України та відповідним правочином щодо надання державної гарантії на портфельній основі, з подальшим перерахуванням пропорційної частки в рахунок погашення заборгованості перед державою.

На підставі вищевикладеного Гарант виконав свої зобов'язання перед Банком і АТ «Укрексімбанк» на виконання умов договору від 31.12.2020 № 13010-05/263 та Кредитного договору № 21-1KV0331-0001 від 24.09.2021 зобов'язаний проводити стягнення з Відповідачів. Після фактичного стягнення заборгованості, кошти стягнуті з Боржників, в першу чергу будуть направлятися на погашення заборгованості перед бюджетом України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених АТ "Державний експортно-імпортний банк України" позовних вимог в частині стягнення заборгованості за договором про надання державної гарантії на портфельній основі від 31.12.2020 № 13010-05/263 в розмірі 11449465,26 грн.

Згідно з нормами ч. 1 ст.220 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Згідно зі ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом Довірчої власності.

Згідно зі ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Приписами ст. 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор мас право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі.

Отже порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання. Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника.

Так, в забезпечення виконання зобов'язань за Генеральною кредитною угодою № 20-72KG0001 від 19.02.2020 в тому числі і за Кредитним договором № 21-1KV0331 від 24.09.2021 між Банком та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 21-72ZP0004 від 23.02.2021 року.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що відповідачі-1,2,3 відповідають за невиконання зобов'язань за Кредитними договорами як солідарні боржники.

Також суд звертає увагу, що відповідачі у своїх запереченнях зазначали про відсутність у повідомленнях банку від 16.03.2023 заборгованості по процентам у розмірі 486873,76 грн.

Суд вважає заперечення відповідачів хибними, з огляду на положення ст.554 ЦК України, якою встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Крім того, умовами Договорів поруки визначено, що Поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед Кредитором за своєчасне виконання Позичальником Основного зобов'язання в повному обсязі.

Суд зауважує, що проценти за користування кредитом прямо передбачені умовами договору (основним зобов'язанням).

Окрім того, ані умовами договору, ані чинним законодавством не встановлено заборони стягувати заборгованість, яка не була вказана в Повідомленні.

Частиною 4 статті 559 ЦК України обумовлено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

Отже, оскільки порука має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання, а відповідачами не надано належних та допустимих доказів щодо виконання договірних зобов'язань за Кредитним договором, вимоги позивача про стягнення з відповідачів-1,2,3 солідарно заборгованості за кредитом: 11444993,02грн- основний борг, 486873,76 грн - проценти за користування кредитом та 11449465,26грн - заборгованість згідно з договором про надання державної Гарантії на портфельній основі від 31.12.2020 № 13010-05/263, визнаються судом правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів статей 610, 554 ЦК України боржник та поручитель несуть відповідальність як солідарні боржники.

Частина 1 статті 543 ЦК України визначає, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Матеріалами справи підтверджено, а відповідачами не спростовано прострочення повернення кредитних коштів.

Щодо стягнення штрафів у розмірі 570003,75 грн, суд зазначає наступне.

15.03.2022 року було ухвалено закон України № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким було доповнено Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відтак, позичальники не несуть відповідальність перед фінансовою (кредитною) установою, якщо прострочать зобов'язання за кредитом, за таких умов:

- у випадку прострочення зобов'язань за кредитом не буде нараховано штрафні санкції, зокрема штраф, пеня та інші платежі, які вказані у кредитному договорі;

- всі штрафи, пені та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані з 24.02.2022 за прострочення виконання зобов'язань за кредитним договором, підлягають списанню.

Водночас, зазначена правова норма не містить жодних заборон щодо включення у кредитні договори умов про порядок нарахування та стягнення неустойки (зокрема, штрафу) за порушення взятих на себе зобов'язань, а лише на певний період звільняє споживачів від обов'язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена кредитним договором за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) позичальником зобов'язань за таким договором.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

В подальшому строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався.

Касаційний суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов'язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23 (ЄДРСРУ №114848858)).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи те, що правовідносини між банком та відповідачами-1,2,3 виникли на підставі кредитного договору, на зазначені правовідносини розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.

З огляду на викладене, відсутні підстави для задоволення вимог АТ "Державний експортно-імпортний банк України" щодо стягнення штрафів у розмірі 570003,75 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з урахуванням фактичних обставин справи та наведених норми законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення первісного позову в частині солідарного стягнення суми заборгованості за Кредитним договором № 21-1KV0331 від 24.09.2021 року у сумі 23 381 332,04 грн, з яких: сума заборгованості за кредитом (основний борг) - 11 444 993,02 грн; проценти за користування кредитом - 486873,76 грн; заборгованість згідно з договором про надання державної гарантії на портфельній основі від 31.12.2020 року №13010-05/263 - 11 449 465,26 грн.

В іншій частині первісного позову суд відмовляє.

Щодо зустрічного позову.

Стаття 203 Цивільного кодексу України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (частина 1 цієї статті у редакції, чинній на момент укладення кредитного договору).

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац 1 частини 2 статті 215 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина 3 статті 215 ЦК України).

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (подібний висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 918/204/18).

Як вже зазначалось, зустрічний позивач просить визнати недійсним підпункт 3.2.1 пункту 3.2 статті 3 «Проценти та комісійні винагороди» Кредитного договору №21-1KV0331 від 24.09.2021, а також застосувати наслідки недійсності правочину та зменшити заборгованість за кредитом (основний борг) на суму сплачених комісій на суму 115 000,00 грн. та на суму 349 791,70 грн., на загальну суму 464 791,70 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач за зустрічним позовом посилається на те, що відповідно до п. 1.1 Договору про надання державної гарантії на портфельній основі від 31.12.2020 №13010-05/263 Агент і Бенефіціар є однією особою - АТ «Укрексімбанк», єдина комісія, що сплачується АТ «Укрексімбанк», в тому числі й на користь Гаранта - це разова комісія за надання гарантії, що становить 8000,00 грн. (0,001% від 800 000 000,00грн.).

Таким чином, за твердженнями зустрічного позивача, із загальної суми комісії (8000,00 грн), сплаченої АТ «Укрексімбанк» на користь Гаранта, за надання гарантії на загальну суму 800 000 000,00 грн., на суму, отриману ТОВ «АГРАРНИЙ ДІМ «ГЕЛІОС» і покриту гарантією (11 500 000,00 грн.), доводиться лише 115,00 грн. (сто п'ятнадцять грн.), а саме: 11 500 000,00 грн. : 800 000 000,00 грн. х 8000,00 грн. = 115,00 грн.

У той же час ТОВ «АГРАРНИЙ ДІМ «ГЕЛІОС» сплатило за 2 роки АТ «Укрексімбанк» комісію за управління під часткове забезпечення Гарантією у розмірі 349791,70 грн на підставі підпункту 3.2.3. пункту 3.2. ст. 3 Кредитного договору. Сплата комісії підтверджується АТ «Укрексімбанк», про що свідчать залучений до матеріалів справи №922/3281/24 Розрахунок заборгованості за Кредитним договором №21-1KV0331 від 24.09.2021 та виписки.

На думку зустрічного позивача, наведене свідчить про перевищення розміру комісії, отриманої АТ «Укрексімбанк», від ТОВ «АГРАРНИЙ ДІМ «ГЕЛІОС», порівняно з комісією, сплаченою Гаранту, у 3041 разів.

Крім того, зустрічний позивач вважає, що сплата комісії за відкриття кредитної лінії на підставі п. 3.2.1. Кредитного договору у сумі 115 000,00 грн суперечить п. 6 ч.1 ст.3 та ч.3 ст.509 Цивільного кодексу України, вважає таким, що суперечать принципу добросовісності, розумності та справедливості, а тому є недійсними підпункти 3.2.1. та пункт 3.2.3. пункту 3.2 статті 3 «Проценти та комісійні винагороди» Кредитного договору №21-1KV0331 від 24.09.2021.

Стаття 3 ЦК України регулює загальні засади цивільного законодавства.

Пунктом 6 частини 1 статті 3 ЦК України передбачено добросовісність як стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Добросовісність (bona fides) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість (подібний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21), від 04.08.2021 у справі № 185/446/18, від 07.10.2020 у справі 450/2286/16-ц, від 03.08.2022 у справі № 910/5408/21).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що доктрина "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини "venire contra factum proprium" міститься принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (див. постанови Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №910/9397/20, від 10.04.2019 у справі № 390/34/17).

Згаданий принцип римського права "venire contra factum proprium" є вираженням "equitable estoppel" - однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на "principles of fraud" та є спрямованою на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище. Доктрина виступає своєрідним механізмом гарантування захисту очікувань іншої сторони правовідносин і забезпечення балансу відносин між сторонами. Вказаний принцип "estoppel", зокрема застосовано в практиці Європейського суду з прав людини (зокрема у рішенні ЄСПЛ у справі "Хохліч проти України" (заява № 41707/98).

Так, суд звертає увагу, що Генеральна угода, Кредитний договір та всі додаткові угоди були підписані та скріплені печатками Банку та Товариства.

Також, часткове виконання договору підтверджується банківською випискою та не заперечується сторонами.

Відповідно до положень додаткової угоди №21-1KV0331-0001 від 24.09.2021 року сторони, приймаючи юридичний факт існування позичальником отримання забезпечення за кредитом у вигляді гарантії та з метою належного врегулювання взаємних правовідносин, які були породжені зазначеним юридичним фактом, дійшли згоди доповнити умови кредитного договору.

З огляду на викладене, суд не погоджується з твердженнями зустрічного позивача, що умови договору про надання державної гарантії на портфельній основі № 13110-05/263 від 31.12.2020 року не були відомі, та стали відомі лише після звернення АТ «Укрексімбанк» до суду і долучення до матеріалів справи Договору про надання державної гарантії на портфельній основі від 31.12.2020 №13010-05/263.

Відповідно до частини 3 статті 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між ТОВ «АГРАРНИЙ ДІМ «ГЕЛІОС» та АТ «Укрексімбанк» з Кредитного договору № 21-1KV0331 від 24.09.2021 в рамках Генеральної кредитної угоди № 20-72KG0001 від 19.02.2020.

Відповідні комісії були визначені саме умовами Кредитного договору № 21-1KV0331 від 24.09.2021 положеннями статті 3 «Проценти та комісійні винагороди» Кредитного договору.

Надання банківських та інших фінансових послуг є лише частиною з-поміж інших передбачених ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" видів діяльності, за які банк вправі одержувати дохід, у т.ч. у вигляді комісійної винагороди.

Відповідно до вимог ч. 16 ст. 47 цього Закону банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з правилами ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ст. 217 ЦК України).

Зібрані у справі докази свідчать про те, що під час укладення кредитного договору та наступних правочинів на зміну умов його підпункти 3.2.1. та 3.2.3. пункту 3.2 статті 3 «Проценти та комісійні винагороди» сторонами, що здійснювали господарську діяльність на власний ризик, дотримані принципи свободи договору та засад встановлення зобов'язань.

Сам по собі розмір такого зобов'язання не свідчить про те, що таке не ґрунтується на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Справедливість - одна з основних засад і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється на сферу виконання зобов'язань та на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають тією межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Договір від 31.12.2020 № 13010-05/263, на який посилається зустрічний позивач, укладався не між Банком та Позичальником, а між Банком та Міністерством фінансів України для забезпечення співпраці з Банками, пов'язаної з наданням державної підтримки суб'єктам мікропідприємництва, малого та середнього підприємництва у вигляді державних гарантій на портфельній основі на підставі Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», на виконання Порядку надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2020 року №1151 Кабінетом Міністрів України затверджено Типову форму договору про надання державної гарантії на портфельній основі. (Типова форма розміщена на офіційному сайті Кабінету Міністрів України).

Умовами договору № 13010-05/263, зокрема в п. 1.1 Договору вказано, що Бенефіціар (Банк) сплачує на користь Гаранта (Міністерство Фінансів України) разово 0,001% комісії. Розділ IV «Комісії гаранта та агента» вказує, що дія договору щодо сплати комісій стосується лише Банку та Міністерства Фінансів України.

Це правовідносини лише між цими організаціями, ТОВ «АГРАРНИЙ ДІМ «ГЕЛІОС» не є учасником даних правовідносин.

Посилання зустрічного позивача на правовідносини, які виникли між банком та Міністерством фінансів, зокрема щодо сплати комісії не стосуються умов Кредитного договору № 21-1KV0331 від 24.09.2021 відносно визначення розміру процентів комісійної винагороди та не можуть бути підставою для визнання недійсним пунктів договору.

Кредитний договір № 21-1KV0331 від 24.09.2021, що укладений Банком та Позичальником, просто входить до портфелю, який підпадав під дію вищезазначеної програми.

Позивач в зустрічному позові не зазначає конкретні норми права, яким не відповідає зміст укладеного правочину та внаслідок чого відповідні спірні пункти кредитного договору можуть вважатись недійсними.

ТОВ «АГРАРНИЙ ДІМ «ГЕЛІОС», укладаючи Кредитний договір, прийняв на себе зобов'язання перед Банком саме за Кредитним договором № 21-1KV0331 від 24.09.2021, що укладений в рамках Генеральної кредитної угоди № 20-72KG0001 від 19.02.2020, та має виконувати їх належним чином.

Посилання зустрічного позивача стосовно неспівмірності комісії за різними по суті правовідносин договорами, які не є пов'язаними між собою та не входять до структури укладених з Позичальником правочинів, є необґрунтованими.

Так, у постанові від 04.07.2018 у справі № 917/2033/16 Верховний Суд підтримав рішення судів попередніх інстанцій про підставність вимог банку про стягнення, передбаченої умовами кредитного договору, комісійної винагороди, тобто визнано право встановити у договорі кредитування за згодою сторін додаткових зобов'язань позичальника, які не обмежуються виключно сплатою процентів.

Верховний Суд у постанові від 20.05.2021 у справі №904/5748/18, вирішуючи питання щодо правової природи винагороди за користування кредитом за погодженою позичальником та банком (АТ КБ "ПриватБанк") у договорі формулою, дійшов висновку, що винагорода банку за надані послуги має компенсаційний характер і її призначення полягає у тому, щоб покрити витрати банку, понесені ним у зв'язку з наданням кредиту. Це є безперечно дохід банку від проведення своєї банківської діяльності і поняття винагороди банку відсутнє у договірному законодавстві, внаслідок чого правова природа такої винагороди залежить від індивідуальної правової регламентації кожного банку.

Відповідний правовий висновок підтверджений Верховним Судом у постанові від 25.05.2022 у справі №904/5314/20.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, зустрічним позивачем шляхом підписання кредитного договору в 2021 році та додаткових угод до нього у 2021-2022, якими, у тому числі, вносились зміни до оспорюваних пунктів, неодноразово свідомо вчинялись дії щодо схвалення окремих пунктів договору, відповідно до яких позичальник зобов'язався сплатити банку проценти та комісійні винагороди за користування кредитом. Одночасно, зустрічний позивач починаючи з 2021 року жодного разу не звертався до банку з пропозиціями про внесення відповідних змін до оспорюваних пунктів договору.

Суд зазначає, що на кожну з сторін, яка підписує договір, покладається обов'язок узгодження всіх спірних питань укладення договору до моменту його підписання, та самостійного аналізу можливих негативних наслідків при підписанні такого договору, а також кожна сторона не позбавлена права відмовитись від підписання договору, якщо його умови чи частина суперечить інтересам сторони або нормам чинного законодавства.

Оскільки сторони погодили такі умови договору щодо сплати процентів та винагороди, а тому належним чином оцінили вказані вище принципи закону, встановили відповідні зобов'язання з урахуванням загальних принципів.

При цьому суд зазначає, що зустрічним позивачем у межах даної справи, в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, не доведено, що розмір процентів та винагороди за користування кредитом перевищує розмір отриманого кредиту, тощо.

Разом з цим, суд зазначає, що сторони при укладенні договору були вільні у виборі контрагентів та визначенні умов договору, на свій розсуд приймали дані правочини на певних встановлених умовах, узгодили ці умови, підписавши договір, а тому всі умови договору з моменту його укладення стають однаково обов'язковими для виконання сторонами.

Отже сторони погодили умови договору щодо сплати процентів та винагороди та встановили відповідні зобов'язання з урахуванням загальних принципів цивільного законодавства, а незгода товариства з умовою договору про нарахування та сплату процентів - не є підставою для визнання умов договору такими, що суперечать принципам цивільного закону.

Враховуючи зазначене вище, оскільки зустрічним позивачем не доведено та не надано доказів наявності підстав для визнання оспорюваних пунктів договору недійсними, при тому договір виконувався обома сторонами протягом тривалого часу, зустрічний позивач не висловлював будь-яких заперечень під час його укладення та виконання починаючи з 2021 року, а тому суд дійшов висновку про необґрунтованість позову.

Враховуючи відповідність умов пунктів 3.2.1. та 3.2.3. пункту 3.2 статті 3 «Проценти та комісійні винагороди» договору вимогам чинного законодавства, підстави для задоволення зустрічного позову відсутні.

Згідно з чч. 2-4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 року у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 01.07.2003 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з урахуванням фактичних обставин справи та наведених норми законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення первісного позову в частині солідарного стягнення заборгованості за Кредитним договором № 21-1KV0331 від 24.09.2021 року у сумі 23 381 332,04 грн, з яких: сума заборгованості за кредитом (основний борг) - 11 444 993,02 грн; проценти за користування кредитом - 486873,76 грн; заборгованість згідно з договором про надання державної гарантії на портфельній основі від 31.12.2020 року №13010-05/263- 11 449 465,26 грн.

В іншій частині первісного позову суд відмовляє

В задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним підпункт 3.2.1 пункту 3.2 статті 3 «Проценти та комісійні винагороди» Кредитного договору №21-1KV0331 від 24.09.2021, а також зменшення заборгованості за кредитом (основний борг) у сумі 22 894 458,28 грн на сплачену комісію у сумі 115 000,00 грн та у сумі 349 791,70 грн до 22 429 666,58 грн за Кредитним договором №21-1KV0331 від 24.09.2021 суд відмовляє.

Вирішуючи питання розподілу судового збору суд керується положеннями п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, відповідно до яких, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже судові витрати за первісним позовом покладаються на відповідачів порівну пропорційно розміру задоволених позовних вимог, та на позивача пропорційно частині позовних вимог, в яких відмовлено.

За зустрічним позовом судові витрати покладаються на позивача за зустрічним позовом, у зв'язку з відмовою в позові.

Керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 13, 14, 42, 73, 74, 76, 77, 79, 80, 86, 123, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В первісному позові відмовити частково.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРАРНИЙ ДІМ «ГЕЛІОС» (адреса: 61165, м. Харків, вул.Шатилова Дача, 4, кім. 603; код ЄДРПОУ 38158656), ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_3 ; адреса для листування: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (адреса: 03150, м. Київ, вул.Антоновича, 127; код ЄДРПОУ 00032112) заборгованість за Кредитним договором № 21-1KV0331 від 24.09.2021 року у сумі 23 381 332,04 грн, з яких: сума заборгованості за кредитом (основний борг) - 11 444 993,02 грн; проценти за користування кредитом - 486873,76 грн; заборгованість згідно з договором про надання державної гарантії на портфельній основі від 31.12.2020 року №13010-05/263 - 11 449 465,26 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРАРНИЙ ДІМ «ГЕЛІОС» (адреса: 61165, м. Харків, вул.Шатилова Дача, 4, кім. 603; код ЄДРПОУ 38158656) на користь Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (адреса: 03150, м. Київ, вул.Антоновича, 127; код ЄДРПОУ 00032112) 93525,33 грн судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_3 ; адреса для листування: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (адреса: 03150, м. Київ, вул.Антоновича, 127; код ЄДРПОУ 00032112) 93525,33 грн судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (адреса: 03150, м. Київ, вул.Антоновича, 127; код ЄДРПОУ 00032112) 93525,33 грн судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "24" квітня 2025 р.

Суддя К.В. Аріт

Попередній документ

126833635

Наступний документ

126833637

Інформація про рішення:

№ рішення:	126833636
№ справи:	922/3281/24
Дата рішення:	14.04.2025
Дата публікації:	25.04.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Харківської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їхніх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення; банківської діяльності, з них; кредитування, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (14.04.2025)
Дата надходження:	18.09.2024
Предмет позову:	стягнення коштів

Розклад засідань:

Минулі засідання (9)

12.11.2024 12:15	Господарський суд Харківської області
03.12.2024 11:00	Господарський суд Харківської області
08.01.2025 13:00	Господарський суд Харківської області
11.03.2025 13:30	Господарський суд Харківської області
01.04.2025 11:00	Господарський суд Харківської області
08.04.2025 12:00	Господарський суд Харківської області
24.07.2025 09:45	Східний апеляційний господарський суд
21.08.2025 11:45	Східний апеляційний господарський суд
28.08.2025 12:15	Східний апеляційний господарський суд