24.04.2025м. СумиСправа № 920/345/25
Господарський суд Сумської області у складі судді Вдовенко Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників за наявними матеріалами справу № 920/345/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “РТЕ Юкрейн» (вул. Будіндустрії, буд. 6-В, офіс 11, м. Київ, 01013)
до відповідача Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ),
про стягнення 283 128 грн 60 коп.,
Позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 283 128 грн 60 коп. заборгованості за спожиту електричну енергію та послуги з розподілу спожитої електричної енергії у грудні 2024 року відповідно до договору про постачання електричної енергії споживачу № 1567 від 26.11.2024, укладеного між сторонами.
Ухвалою від 12.03.2025 Господарський суд Сумської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 920/345/25; визначив, що справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; відповідно до ст. 50 ГПК України залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Акціонерне товариство “Сумиобленерго»; відмовив у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів (викладене у п. 5 прохальної частини позовної заяви); надав відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву; надав позивачу семиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив; надав відповідачу семиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення; надав третій особі п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання суду пояснення щодо позову.
Згідно зі ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
За приписами ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Копію ухвали суду про відкриття провадження у справі від 12.03.2025 доставлено до електронних кабінетів відповідача та третьої особи 14.03.2025, що підтверджується довідками Господарського суду Сумської області.
26.03.2025 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. № 1292 від 26.03.2025), в якому просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Відповідач зазначає, що 26.11.2024 між сторонами укладений договір № 1567 зі строком дії до 31 грудня 2024 року. Відповідач оплатив електричну енергію у кількості 40 569 кВт*год (погоджений сторонами обсяг постачання), передану за актом за грудень 2024 року, в сумі 445 496 грн 78 коп. Щодо акту за електроенергію у кількості 25 783, 00 кВт*год за грудень 2024 року, які були використані Військовою частиною НОМЕР_1 понаднормово, відповідач зазначає, що між сторонами не було укладеного ні нового договору на зазначений обсяг постачання електричної енергії, ні додаткової угоди до договору № 1567. Попередження щодо перевищення обсягів електричної енергії відповідач від позивача не отримував. Відповідач є державною установою, що фінансується з державного бюджету України та не має власних коштів для негайної оплати усіх потреб.
26.03.2025 відповідач подав заяву (вх. № 1324 від 26.03.2025), в якій просить суд долучити до матеріалів справи докази направлення третій особі відзиву на позовну заяву (список згрупованих відправлень від 25.03.2025).
28.03.2025 третя особа подала пояснення (вх. № 1364 від 28.03.2025), в якому вважає позов обґрунтованим. Третя особа зазначає, що через автоматизовану систему комерційного обліку електричної енергії, яку має відповідач, було визначено обсяг електричної енергії спожитої відповідачем за період з 01.12.2024 по 31.12.2024 по ЕІС-коду площадки комерційного обліку 62Z8677570661683 в обсязі 72000 кВт.год, в т. ч. по ЕIС-коду точки комерційного обліку 62Z1960859948721 в обсязі 31291 кВт.год та по ЕIС-коду точки комерційного обліку 62Z4884649970219 - в обсязі 40709 кВт.год, який був підтверджений відповідачем актом прийняття-передавання електричної енергії по особовому рахунку № 121135 від 01.01.2025. Інформацію про обсяг спожитої відповідачем електричної енергії Оператором системи розподілу було надано позивачу для її подальшого використання та здійснення розрахунків між учасниками ринку.
01.04.2025 позивач подав відповідь на відзив (вх. № 1423 від 02.04.2025), в якій просить суд долучити до матеріалів справи лист позивача № 004/1803 від 18.03.2025 та відповідь третьої особи № 103-2/103.29/1053 від 31.03.2025; задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Позивач зазначає, що відповідач у відзиві не заперечує обставин підписання ним акту №РТЕ00365241219 від 08.01.2025, акту звірки взаємних розрахунків № 18 від 08.01.2025, акту на оплату № РТЕ00365241219/2 приймання-передачі товару від 08.01.2025. Відповідачем не спростовано, що новий постачальник електричної енергії розпочав постачати електричну енергію відповідачу виключно з 01 січня 2025 року. Відповідач не припинив споживання електричної енергії з 17.12.2024, хоча усвідомлював, що в повному обсязі отримав обсяг електричної енергії за договором №1567 від 26.11.2024. З пояснень третьої особи на площадці комерційного обліку відповідача знаходяться дві точки обліку з ЕІС-кодами: 62Z1960859948721 та 62Z4884649970219. Відповідачем не заперечується надана інформація третьою особою та дані фактичного обсягу споживання електричної енергії у грудні 2024 року.
Відповідач правом на подання заперечення на відповідь на відзив у встановлений судом строк не скористався.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.
26.11.2024 між сторонами укладений договір № 1567 про постачання електричної енергії споживачу відповідно до умов якого позивач зобов'язується постачати електричну відповідачу, а відповідач зобов'язується оплачувати позивачу вартість електричної енергії в порядку та на умовах, передбачених договором (п. 2.1. договору).
Відповідно до п. 2.2. договору найменування предмета закупівлі за договором Електрична енергія за вільними цінами з розподілом відповідно до коду національного класифікатора України ДК 021:2015:09310000-5 "Електрична енергія» (далі - Товар).
Згідно з п. 3.1. договору строк (термін) поставки товару визначається з дати, зазначеної в заяві до договору про постачання електричної енергії споживачу (далі - заява) за формою, яка є додатком 4 до договору, до 31.12.2024 (включно).
Інформація про планові обсяги споживання товару визначена в таблиці № 2 додатка 1 до договору - 45000 кВт*год.
За умовами п. 5.1. договору ціна договору становить 445 500 грн, у тому числі ПДВ 20%, за рахунок кошторисних призначень за КПКВ 2105010 КЕКВ 2273 код 010.
За умовами п. 5.1.3. договору джерелом фінансування закупівлі є Державний бюджет України.
Пунктом 5.2. договору визначено, що фактична ціна за одиницю товару за кожен розрахунковий період визначається після завершення кожного розрахункового періоду відповідно до порядку, визначеного в додатку 2 до договору.
Розрахунковим періодом за договором є календарний місяць (п. 5.3. договору).
Відповідно до п. 5.3.1. договору оплата товару за договором здійснюється на підставі підписаного сторонами акта, за формою, визначеною в додатку 3 до договору, протягом 10 робочих днів із дати підписання споживачем акта за відповідний розрахунковий період.
Згідно з п. 5.3.2. договору підписанням акта сторони погоджують розрахунок (зміну) ціни за одиницю товару та обсяг фактичного споживання товару за відповідний розрахунковий період.
Сторони домовились, що фактична ціна за одиницю товару розраховується (змінюється) відповідно до порядку, зазначеного в додатку 2 до договору, шляхом підписання сторонами відповідних актів, згідно з підпунктом 5.3.3 пункту 5.3 договору.
Обсяг фактичного споживання електричної енергії визначається відповідно до даних комерційного обліку, які формуються та передаються в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку електричної енергії.
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (у разі їх використання) та діє до 31 грудня 2024 року (включно), а в частині виконання зобов'язань сторонами - до повного виконання (п. 13.1. договору).
Відповідно актів на оплату приймання-передачі товару від 31.12.2024 № РТЕ0036524121/1, від 08.01.2025 № РТЕ00365241219/2 та акту від 08.01.2025 № РТЕ00365241219 позивач поставив відповідачу у грудні 2024 року 66 352,00 кВт*год електричної енергії загальною вартістю 728 625,38 грн. з урахуванням вартості послуги розподілу.
Згідно з платіжною інструкцією № 4340 від 19.12.2024 відповідач здійснив часткову оплату електричної енергії за період з 01.12.2024 до 17.12.2024 на підставі акту № РТЕ0036524121/1 на загальну суму 445 496 грн 78 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відповідач не виконав зобов'язань щодо повної оплати отриманої електричної енергії за грудень 2024 року, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 283 128 грн 60 коп.
30.01.2025 позивач звернувся до відповідача з претензією № 005/1401, в якій просив добровільно сплатити 283 128,60 грн. 13.02.2025 відповідач надав відповідь № 525, в якій зазначив, що між сторонами не було укладеного ні нового договору на обсяг постачання 25 783, 00 кВт*год, ні додаткової угоди на понаднормове постачання або збільшення постачання електричної енергії.
Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Згідно з ч. 3 ст. 670 ЦК України, якщо покупець прийняв більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, він зобов'язаний оплатити додатково прийнятий товар за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін.
Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами (ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії").
Відповідно до Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312, зокрема п. 3.1.1, 3.1.8, 3.1.9., постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником "останньої надії".
Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об'єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції.
Споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Суд встановив, що відповідно до акту № РТЕ0036524121/1 позивач передав, а відповідач прийняв у грудні 2024 року електричну енергію у кількості 40 569 кВт*год вартістю 445 496 грн 78 коп.
Згідно з платіжною інструкцією № 4340 від 19.12.2024 відповідач здійснив оплату електричної енергії в сумі 445 496 грн. 78 коп. на підставі акту № РТЕ0036524121/1 78 коп. за період з 01.12.2024 до 17.12.2024.
Відповідно до акту № РТЕ00365241219/2 позивач передав, а відповідач прийняв у грудні 2024 року електричну енергію у кількості 25783 кВт*год вартістю 283128 грн 60 коп. Акт підписаний сторонами.
08.01.2025 сторони підписали акт № РТЕ00365241219, в якому засвідчили, що згідно з договором № 1567 на підставі актів № РТЕ0036524121/1, № РТЕ00365241219/2 позивач передав, а відповідач прийняв у грудні 2024 року електричну енергію у загальній кількості 66352 кВт*год вартістю 728625 грн 38 коп. з урахуванням вартості послуги розподілу.
В акті звірки від 08.01.2025, що підписаний сторонами, відповідач підтвердив борг за договором в сумі 283 128 грн 60 коп.
Обсяги фактично переданої позивачем відповідачу електричної енергії за договором у грудні 2024 року також підтверджуються інформацією АТ «Сумиобленерго» у листах від 11.02.2025 № 53/1554, від 21.02.2025 № 53/1959, від 31.03.2025 № 103-2/103.29/1053.
Відповідач не розрахувався за електричну енергію, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.
Доводи відповідача про те, що на відповідний обсяг постачання сторони не укладали додаткової угоди до договору чи нового договору, суд вважає такими, що не спростовують обов'язку відповідача оплатити отриману електричну енергію. Як суд вже зазначив, відповідач підтвердив факт отримання електричної енергії у кількості 25783 кВт*год вартістю 283128 грн 60 коп. в актах від 08.01.2025.
Споживання відповідачем електричної енергії понад договірну величину, враховуючи передбачені ст. 3, 509 Цивільного кодексу України загальні принципи зобов'язальних правовідносин, не звільняє відповідача як споживача електричної енергії від зобов'язання з оплати спожитого у спірному періоді обсягу електричної енергії.
Також суд зазначає, що підставою для звільнення споживача від оплати електричної енергії, яка ним отримана, не може бути відсутність бюджетних асигнувань, фінансування.
Згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Частина 2 статті 218 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Аналогічні положення містяться у ст. 617 ЦК України.
Отже, відповідач як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за договором, і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, в тому числі і від надходження бюджетних асигнувань.
Між сторонами виникли господарські відносини, а приписи Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України не передбачають привілейованого становища суб'єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету.
Оскільки між сторонами виникли майнові відносини, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина перша статті 1 ЦК України), що регулюються актами цивільного законодавства України, то відсутність у відповідача необхідних коштів або взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень не звільняє його від обов'язку виконати зобов'язання за договором.
Враховуючи викладене, встановлений судом факт постачання позивачем відповідачу електричної енергії у грудні 2024 року у кількості 25783 кВт*год вартістю 283128 грн 60 коп., факт порушення відповідачем зобов'язань в частині оплати електричної енергії, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 283 128 грн 60 коп. заборгованості.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 2, 123, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “РТЕ Юкрейн» (вул. Будіндустрії, буд. 6-В, офіс 11, м. Київ, 01013, код ЄДРПОУ 43741891) 283 128 грн 60 коп. заборгованості, 4246 грн 93 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Відповідно до ст. ст. 241, 256, 257 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складене та підписане суддею 24.04.2025.
Суддя Д.В. Вдовенко