14.04.2025м. СумиСправа № 920/141/25
Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., розглянувши матеріали справи № 920/141/25 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Газенергопостач»» (вул. Олексія Береста, буд. 13, м. Суми, 40030; код за ЄДРПОУ 40879290),
до відповідача Фермерського господарства «Лутищанська слобода» (вул.Набережна, буд. 23, с. Лутище, Охтирський р-н, Сумська обл., 42751; код за ЄДРПОУ 36293580),
про стягнення 267903,52 грн,
установив:
03.02.2025 через систему «Електронний суд» позивач подав позов, в якому просить стягнути з відповідача 180310,89 грн пені, 17008,21 грн 3% річних, 70584,42 грн інфляційних втрат, а також 3214,84 грн судового збору.
Позивачем у позові зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи складає 13214,84 грн, а саме: 3214,84 грн судовий збір та 10000,00 грн витрати на оплату правової допомоги.
04.02.2025 за електронним запитом суду сформований витяг з ЄДРПОУ №34452319, відповідно до якого відповідач - Фермерського господарства “Лутищанська слобода», зареєстрований як юридична особа з ідентифікаційним кодом 36293580 та місцезнаходженням: вул. Набережна, буд. 23, с. Лутище, Охтирський р-н, Сумська обл., 42751.
Ухвалою від 06.02.2025 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня вручення даної ухвали, шляхом подання суду доказів направлення відповідачу копії позовної заяви з доданими документами відповідно до вимог ст. 172 ГПК України на адресу місцезнаходження відповідача за даними ЄДРПОУ: Фермерське господарство «Лутищанська слобода», вул. Набережна, буд. 23, с. Лутище, Охтирський р-н, Сумська обл., 42751.
10.02.2025 на виконання вимог ухвали від 06.02.2024 у справі №920/141/25 ТОВ «Компанія «Газенергопостач»» через систему «Електронний суд» подано заяву про усунення недоліків №б/н від 10.02.2025 (вх №564), якою надано докази направлення відповідачу копії позовної заяви з доданими документами відповідно до вимог ст. 172 ГПК України на адресу місцезнаходження відповідача; зазначений доказ долучено до матеріалів справи.
Ухвалою від 13.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/141/25 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; установлено сторонам строки для надання заяв по суті справи.
27.02.2025 відповідно до заяви (вх №815 від 26.02.2025) адвоката Ярошенко Вікторію Миколаївну додано у справу як представника відповідача відповідно до ордеру серії АО №1145300 від 08.10.2024 з можливістю доступу до електронної справи.
04.03.2025 представник відповідача подав відзив на позовну заяву(вх №878), за яким представник відповідача наголосив, що позивач здійснив нарахування пені за 2022, 2023 роки з пропуском позовної давності. Разом з цим, представник відповідача зауважив, що не погоджується з розміром нарахований позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат. Контррозрахунок на підтвердження відповідних заперечень відповідачем не наведений.
Згідно з ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 252-1 цього Кодексу.
Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.
Судовий процес на виконання ч. 3 ст. 222 ГПК України не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Відповідно до статті 233 ГПК України за результатами оцінки доказів, поданих сторонами судом ухвалене рішення у даній справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
09.09.2019 Фермерським господарством «Лутищанська слобода» підписано заяву-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу, що є Додатком №1 до договору про постачання електричної енергії споживачу, за якою відповідач приєднався до умов договору на умовах комерційної пропозиції постачальника №004 з наступними персоніфікованими даними: повне найменування - ФГ «Лутищанська слобода»; код ЕДРПОУ - 36293580; вид об'єкта - вирощування зернових культур; адреса об'єкта, ЕІС-код точки (точок) комерційного обліку - АДРЕСА_1 ; найменування оператора, з яким споживач уклав договір розподілу електричної енергії - ПАТ «Сумиобленерго»; ЕІС-код як суб'єкта ринку електричної енергії, присвоєний відповідним системним оператором - 1)6220646174323918, 2)6229421710342840, 3)6224291666376410, 4)6221883732264559, 5)6224104721504763, 6)6229853047236617, 7)6223282898327830; найменування чинного електропостачальника - ТОВ «Енера Суми». Початок постачання - з 01.10.2019.
Підписанням заяви-приєднання відповідач підтвердив факт приєднання Фермерського господарства «Лутищанська слобода» як споживача до умов публічного договору про постачання електричної енергії споживачу.
09.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Газенергопостач» (далі - постачальник, позивач) та Фермерським господарством «Лутищанська слобода» (далі - споживач, відповідач) укладено договір постачання електричної енергії №004ЛС (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 та 1.2 договору цей договір про постачання електричної енергії споживачу, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії, як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до умов цього договору. Умови цього договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №312 (далі ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів.
Згідно з п. 2.1 договору за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживачам, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі за умовами цього договору.
У пункті 5.1 договору визначено, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є Додатком №3 до цього договору.
Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 5.3 договору).
Відповідно до п. 6.2.1 договору споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.
Згідно з п. 9.6 договору за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за цим договором сторона, яка допустила таке несвоєчасне виконання, оплачує протилежній стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який оплачується пеня від суми несвоєчасно виконаного (не виконаного) грошового зобов'язання, за кожен день прострочення. У випадку, якщо сторонами у Додатку№3 до цього договору, щодо окремих грошових зобов'язань встановлено іншій розмір пені - сторонами застосовується розмір пені зазначений у Додатку №3 виключено щодо відповідних платежів.
Цей договір вступає в силу з моменту підписання його строками та діє до 01.01.2020, але у будь-якому разі до моменту здійснення розрахунків між сторонами у повному обсязі. Договір подовжується на кожен наступний календарний рік, якщо жодна із сторін не повідомить іншу сторону про бажання припинити його дію.
Відповідно до розділу «Спосіб оплати» Комерційної пропозиції №004, що є Додатком №3 до договору (далі - комерційна пропозиція) оплата електричної енергії здійснюється споживачем плановими платежами за наступним графіком:
- до 25-го числа місяця, що передує розрахунковому - 25% вартості заявлених обсягів на розрахунковий період з урахуванням ПДВ;
- до 5-го числа розрахункового місяця - 25% вартості заявлених обсягів на розрахунковий період з урахуванням ПДВ;
- до 25-го числа розрахункового місяця - 25% вартості заявлених обсягів на розрахунковий період з урахуванням ПДВ;
- до 1-го числа місяця наступного за розрахунковим - 25% з урахуванням ПДВ;
з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку. Планові платежі здійснюються у розмірах, кожний з яких визначаються за наступною формулою:
О = 0,35(0,30) х Wзаяв х Ц, де:
- Wзaяв - заявлені споживачем обсяги споживання на звітний розрахунковий період,
- Ц - прогнозована ціна (тариф), механізм визначення якої вказаний у розділі «Ціна» цієї комерційної пропозиції.
Сума переплати/недоплати споживача, яка виникла в наслідок різниці між Ц та Цфакт визначається після завершення звітного розрахункового періоду. Оплата здійснюється на поточний рахунок із спеціальним режимом постачальника зазначений у розрахункових документах. Сума переплати споживача, за вибором споживача, може бути зарахована в якості оплати наступного розрахункового періоду, або повертається постачальником на розрахунковий закупок споживача. Сума недоплати споживача підлягає безумовній оплаті споживачем не пізніше 5 робочих днів з дня отримання рахунку.
У розділі «Термін надання рахунку за спожиту електричну енергію та термін його оплати» комерційної пропозиції визначено, що оплата рахунка постачальника за договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не більше 3-х робочих днів від дати його отримання споживачем.
Відповідно до розділу «Штраф за дострокове припинення дії договору. Розмір пені за порушення строку оплати та/або штраф» комерційної пропозиції за внесення платежів, передбачених умовами договору, з порушенням термінів, визначених цією комерційною пропозицією, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
За розділом «Строк дії договору» комерційної пропозиції договір набирає чинності з дня, наступного за днем отримання ТОВ «Компанія «Газенергопостач» заяви-приєднання споживача до умов договору про постачання електричної енергії споживачу, в якій вказано про обрання даної Комерційної пропозиції №004, якщо протягом трьох робочих днів споживачу не буде повідомлено будь-яким способом про невідповідність його критеріям обраної комерційної пропозиції. Договір діє до моменту початку постачання електричної енергії споживачу іншим постачальником. Дія договору може бути припинена достроково в порядку та на підставах, що передбачені умовами договору та чинним законодавством України.
На виконання своїх зобов'язань за договором, у період з січня 2022 року по грудень 2024 року позивач поставив відповідачу електричну енергію, що підтверджується актами приймання-передачі електричної енергії (арк. спр. 15-32).
Відповідач несвоєчасно сплатив вартість спожитої електричної енергії за вказаний період, що підтверджено платіжними дорученнями (інструкціями) про сплату за електроенергію (арк. спр. 33-57).
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати вартості поставленої електричної енергії позивач нарахував відповідачу 180310,89 грн пені, 17008,21 грн 3% річних, 70584,42 грн інфляційних втрат та звернувся до суді з позовом про стягнення зазначених нарахувань.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно з частинами першою, третьою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, за змістом якої цивільні права та обов'язки виникають, зокрема, з договору.
Згідно зі статтями 626, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Між сторонами спору виникли та склалися правовідносини у сфері постачання енергетичними ресурсами
Частиною 1 статті 275 ГК України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (надалі енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України Про ринок електричної енергії.
Учасники ринку електричної енергії за статтею 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про постачання електричної енергії споживачу.
За приписами статті 276 ГК України загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. Строки постачання енергії встановлюються сторонами в договорі виходячи, як правило, з необхідності забезпечення її ритмічного та безперебійного надходження абоненту. Особливості визначення кількості (обсягів), якості, строків, ціни та порядку розрахунків за договором постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України Про ринок електричної енергії.
Відповідно до частин 1, 2, 6 статті 56 Закону України Про ринок електричної енергії постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку.
Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 затверджені Правила роздрібного ринку електричної енергії (далі Правила).
У п. 2 вказаної Постанови зазначено, що укладання договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною в додатку до цієї постанови.
Згідно з п. 1.2.7. Правил постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 5 до цих Правил) та укладається в установленому цими Правилами порядку.
Відповідно до п. 1.2.15. Правил, для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов у цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку).
За пунктом 3.1.7. Правил, договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником.
Наведене узгоджується з умовами п. 3.2.6. Правил, за яким укладення споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу або договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відбувається шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву-приєднання.
Договір про постачання електричної енергії споживачу є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, та вважається укладеним з дати відкриття особового рахунка за об'єктом споживача або внесення змін до такого особового рахунка, про що споживач інформується в передбаченому договором порядку (п. 3.2.14. Правил).
Згідно зі ст. 74 Закону України "Про ринок електричної енергії" комерційний облік на ринку електричної енергії організовується адміністратором комерційного обліку та здійснюється постачальниками послуг комерційного обліку відповідно до вимог цього Закону, кодексу комерційного обліку та правил ринку. Метою організації комерційного обліку електричної енергії на ринку електричної енергії є надання учасникам ринку повної та достовірної інформації про обсяги виробленої, відпущеної, переданої, розподіленої, імпортованої та експортованої, а також спожитої електричної енергії у певний проміжок часу з метою її подальшого використання для здійснення розрахунків між учасниками ринку.
Відповідно до частини 1-2 статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною першою статті 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до вимог частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Матеріалами справи підтверджено, а саме платіжними інструкціями, що відповідачем сплачено позивачу суму основної заборгованості за отриману активну електричну енергію, однак не плановими платежами за графіком, що визначений у розділі «Спосіб оплати» комерційної пропозиції.
Враховуючи визначення сторонами договору способу оплати шляхом встановлення саме планових платежів за конкретним календарним графіком, а також факт оплати відповідачем, хоча й не у встановлені графіком строки, заборгованості за спірний період за наданими суду позивачем рахунками, суд не покладає в основу висновків у справі доводи відповідача щодо безпідставності нарахування 3% річних та інфляційних втрат. Також суд враховує, що контррозрахунок відповідних нарахувань, який відповідач вважає коректним, ним суду не наданий.
Згідно із з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вказана норма є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов'язання. Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до наведеного позивачем у позовній заяві розрахунку розміру позовних вимог 3 % річних складають 17008,21 грн та інфляційні втрати - 70584,42 грн.
Здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат суд вважає арифметично правильним, вимоги щодо їх стягнення обґрунтованими, правомірними.
Щодо стягнення пені суд зазначає наступне.
Згідно із частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
У пункті 9.6 договору передбачено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за цим договором сторона, яка допустила таке несвоєчасне виконання, оплачує протилежній стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який оплачується пеня від суми несвоєчасно виконаного (не виконаного) грошового зобов'язання, за кожен день прострочення. У випадку, якщо сторонами у Додатку №3 до цього договору, щодо окремих грошових зобов'язань встановлено інший розмір пені - сторонами застосовується розмір пені зазначений у Додатку №3 виключено щодо відповідних платежів.
При цьому, Додатком №3 (розділ «Штраф за дострокове припинення договору. Розмір пені за порушення строку оплати та/або штраф» комерційної пропозиції) до договору про постачання електричної енергії споживачу передбачено, що внесення платежів, передбачених умовами договору, з порушенням термінів, визначених цією комерційною пропозицією, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
У той же час, судом враховано наступне.
Частиною 1 статті 6 Закону України “Про ринок електричної енергії» визначено, що державне регулювання ринку електричної енергії здійснює Регулятор у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства.
Повноваження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, визначені Законом України “Про Національну комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», у п. 1 ч. 2 ст. 17 якого установлено, що регулятор має право приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, які є обов'язковими до виконання.
За пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону, регулятор, яким є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема у сфері енергетики: діяльності з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії, зберігання енергії; діяльності з організації купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу наперед" та внутрішньодобовому ринку, забезпечення купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, трейдерської діяльності тощо.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону, регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.
Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято Постанову “Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі - фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» від 25.02.2022 № 332.
Вказаною Постановою у пп.16 п.1 визначено зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України “Про ринок електричної енергії» між учасниками ринку електричної енергії на період воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування.
Враховуючи викладене вище, суд відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення штрафних санкцій у вигляді пені у розмірі 180310,89 грн.
При цьому суд звертає увагу, що згідно з усталеною судовою практикою нарахування на суму боргу трьох процентів річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України не є штрафними санкціями. Вони є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, у постанові від 07.07.2020 у справі №296/10217/15-ц, у постанові від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц, у постанові від 04.02.2020 у справі №912/1120/16.
Щодо заявленої відповідачем позовної давності щодо стягнення пені, суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно із п.1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Статтею 267 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
У даному випадку, враховуючи, що судом відмовлено у стягненні нарахованої позивачем пені по суті таких вимог, суд не застосовує як підставу відмови у цій частині позову сплив позовної давності.
Крім того, суд звертає увагу сторін, що п. 19 Перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.
Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд приходить до висновку, що відповідно до матеріалів справи позивачем доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову в частині стягнення 17008,21 грн 3% річних, 70584,42 грн інфляційних втрат, у зв'язку з чим зазначені позовні вимоги суд задовольняє як законні та обґрунтовані. В частині стягнення 180310,89 грн пені суд відмовляє.
При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
У поданому позові позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, які складаються з судового збору. Як доказ сплати судового збору позивачем до позовної заяви додана платіжна інструкція від 31.01.2025 №344 в розмірі 3214,894 грн.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1-3 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України позивачу за рахунок відповідача відшкодовується 1051,11 грн судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фермерського господарства «Лутищанська слобода» (вул. Набережна, буд. 23, с. Лутище, Охтирський р-н, Сумська обл., 42751; код за ЄДРПОУ 36293580) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Газенергопостач» (вул. Олексія Береста, буд. 13, м. Суми, 40030; код за ЄДРПОУ 40879290) 17008,21 грн (сімнадцять тисяч вісім грн 21 коп.) 3% річних, 70584,42 грн (сімдесят тисяч п'ятсот вісімдесят чотири грн 42 коп.) інфляційних втрат, а також 1051,11 грн (одна тисяча п'ятдесят одна грн 11 коп.) судового збору.
3. В іншому відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Повне рішення складено та підписано 24.04.2025.
Суддя В.Л. Котельницька