21 квітня 2025 року Справа № 915/19/16
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Мавродієвої М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Шевченко Т.В.,
представника позивача: не з'явився,
представника відповідача: не з'явився,
представника заінтересованої особи: не з'явився,
представника органу примусового виконання судового рішення: Тарасенка К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву фізичної особи-підприємця Довгань Ольги Володимирівни б/н від 09.12.2024 (вхід.№15500/24 від 09.12.2024) про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню у справі
за позовом: Публічного акціонерного товариства “Кредобанк»,
до відповідача: фізичної особи-підприємця Довгань Ольги Володимирівни,
про: стягнення 24001,75 грн,
заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю “Діджи Фінанс»,
орган примусового виконання судового рішення: Інгульський ВДВС у м.Миколаєві ПМУМЮ (м.Одеса),-
Відповідач звернувся до суду із заявою б/н від 09.12.2024 (вхід.№15500/24 від 09.12.2024), в якій просить визнати, таким що не підлягає виконанню наказ Господарського суду Миколаївської області від 15.06.2016 по даній справі.
Ухвалою суду від 09.12.2024 розгляд заяви призначено на 14.01.2025.
З метою всебічного розгляду вказаної заяви, зокрема з'ясування факту виконання судового рішення, суд залучив до розгляду такої заяви Інгульський ВДВС у м.Миколаєві ПМУМЮ (м.Одеса), якому запропонував надати суду письмові пояснення по суті заяви.
У зв'язку з відсутністю письмових пояснень органу примусового виконання судового рішення по суті заяви розгляд заяви судом щоразу відкладався відповідно на 17.02.2025, 17.03.2025 та 21.04.2025.
25.02.2025 від заінтересованої особи - ТОВ “Діджи Фінанс» до суду надійшли письмові заперечення на заяву відповідача.
Ухвалою від 17.03.2025 суд визнав обов'язковою явку представника Інгульського ВДВС у м.Миколаєві ПМУМЮ (м.Одеса) у судове засідання 21.04.2025.
21.03.2025 від Інгульського ВДВС у м.Миколаєві ПМУМЮ (м.Одеса) до суду надійшли письмові пояснення по суті заяви, які представником органу примусового виконання судового рішення підтриманні у судовому засіданні 21.04.2025.
Сторони та заінтересована особа явку повноважних представників у судове засідання не забезпечили, про час та місце розгляду заяви повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Судом враховано, що відповідач та заінтересована особа у письмових клопотаннях просили розглянути заяву без їх участі.
Господарським судом також враховано, що явка представників учасників справи, окрім представника органу примусового виконання судового рішення, не визнавалась судом обов'язковою.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для розгляду заяви по суті за відсутності представників сторін та заінтересованої особи.
У судовому засіданні 21.04.2025 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.
21.04.2025 судом підписано вступну та резолютивну частини ухвали без її проголошення.
Розглянувши заяву відповідача про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.06.2016 у даній справі стягнуто з фізичної особи-підприємця Довгань Ольги Володимирівни на користь Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" суму боргу у сумі 18300,0 грн, пеню у сумі 247,05 грн.
На виконання вказаної постанови Господарським судом Миколаївської області 15.06.2016 було видано відповідний наказ, який знаходився на примусовому виконанні у Інгульському ВДВС у м.Миколаєві ПМУМЮ (м.Одеса) (виконавче провадження №51836058).
В обґрунтування заяви відповідач вказує, що у зв'язку з погашенням нею суми заборгованості, виконавче провадження №51836058 з виконання вказаного наказу суду було закінчено у зв'язку з повним фактичним виконанням.
Згідно п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Судом встановлено, що дійсно постановою державного виконавця Інгульського ВДВС у м.Миколаєві ПМУМЮ (м.Одеса) від 31.07.2024 закінчено виконавче провадження №51836058 з виконання наказу Господарського суду Миколаївської області №915/19/16 від 15.06.2016 у зв'язку з повним фактичним виконанням виконавчого документа.
Інгульський ВДВС у м.Миколаєві ПМУМЮ (м.Одеса) у письмових поясненнях по суті заяви підтверджені наступні обставини:
- 31.07.2024 керуючись вимогами п.9 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження;
- по виконавчому провадженню з боржника зокрема стягнуто 18547,05 грн, заборгованість згідно виконавчого документа (згідно платіжної інструкції №891 від 06.03.2025);
- кошти в сумі 18547,05 грн, надійшли на депозитний рахунок відділу наступними платежами: 297,82 грн, що надійшли 08.10.2021, 370,80 грн, що надійшли 12.11.2021, 386,80 грн, що надійшли 09.12.2021, 386,80 грн, що надійшли 06.01.2022, 386,80 грн, що надійшли 08.02.2022, 386,80 грн, що надійшли 14.04.2022, 386,80 грн, що надійшли 19.04.2022, 15944,43 грн, що надійшли 19.06.2023;
- у зв'язку із відсутністю реквізитів рахунку стягувача до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб направлено запит державного виконавця від 26.12.2022 повідомити рахунок для перерахування коштів стягнутих з боржника, у відповідь на який Фонд гарантування вкладів фізичних осіб 05.04.2023 запропонував звернутися до ПАТ «Кредобанк» з відповідним запитом, у зв'язки як цей банк є платоспроможним та не перебуває у стані припинення;
- згідно наданих відповідей №83-24756/24 від 31.10.2024, №83-26450/24 від 20.11.2024 на запити державного виконавця ПАТ «Кредобанк» повідомило, що кредитна заборгованість ФОП Довгань Ольги Володимирівни за кредитним договором №о103-2014 від 05.11.2014 продана ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія»;
- у відповідь на запит державного виконавця від 06.11.2024, який направлено до ТОВ «ФК «Довіра та гарантія», надійшла копія заяви направленої до Господарського суду Миколаївської області про заміну сторони виконавчого провадження, і з якої стало відомо, що між ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» та ТОВ “Діджи Фінанс» укладено договір факторингу із відступленням права грошової вимоги до ФОП Довгань Ольги Володимирівни за кредитним договором №о103-2014 від 05.11.2014 перейшло до ТОВ “Діджи Фінанс»;
- ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 14.01.2025 у задоволенні заяви ТОВ “Діджи Фінанс» про заміну стягувача у виконавчому провадженні з виконання рішення суду у справі №915/19/16, - відмовлено;
- за приписами ч.7 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо стягнуті з боржника грошові суми не витребувані стягувачем протягом одного року з дня їх зарахування на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця, такі суми зараховуються до Державного бюджету України в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, за умови повідомлення виконавцем стягувача про наявність стягнутих на його користь грошових сум;
- на підставі приписів ч.7 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» стягнуті з ФОП Довгань Ольги Володимирівни кошти у сумі 18547,05 грн, згідно платіжної інструкції №891 від 06.03.2025 перераховано до Державного бюджету України. Станом на 20.03.2025 не перераховані кошти по виконавчому провадженню №51836058 на депозитному рахунку відділу відсутні.
Відповідно до ч.1 ст.326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
За приписами ч.ч.1, 3 ст.327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
Отже, чинне процесуальне законодавство передбачає механізм нівелювання процедури примусового виконання судового наказу у разі відсутності відповідного обов'язку боржника шляхом визнання цього наказу таким, що не підлягає виконанню.
При цьому суд виходить із того, що правовий механізм визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, не обмежено переліком таких обставин, а пов'язується із наявністю самого обов'язку.
Подібні за змістом висновки викладено також і у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №914/3131/15, від 14.06.2018 у справі №914/4134/15, від 06.07.2018 у справі №918/882/15.
Сутність процедури визнання наказу таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов'язку боржника, який виник після ухвалення судового рішення, наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом наказу або наявності інших обставин, які зумовлюють необхідність установлення питань виконання судового рішення.
При цьому слід зауважити на тому, що Закон передбачає можливість визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, серед іншого, і у випадку, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, однак наявними є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом (аналогічна за змістом позиція викладена й у постанові Верховного Суду від 12.10.2020 у справі №686/15957/20).
При цьому на суд покладено обов'язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист (наказ) таким, що не підлягає виконанню, з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012).
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін.
З огляду на зазначене, враховуючи положення ст.129-1 Конституції України, ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст.ст.326, 327 ГПК України, з набранням законної сили постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.06.2016 у Господарського суду Миколаївської області були наявні правові підстави для видачі наказу від 15.06.2016 на виконання такої постанови.
Частина 2 ст.328 ГПК України містить підстави визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявою стягувача або боржника, поданою в порядку зазначеної статті:
- якщо його було видано помилково;
- якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Наведений перелік підстав є вичерпним.
Отже, системний аналіз наведеної процесуальної норми дає підстави для висновку, що коло підстав, з яких наказ господарського суду може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню, пов'язується саме з відсутністю у боржника обов'язку сплатити борг за таким наказом у зв'язку з тим, що його видано помилково, або у зв'язку із припиненням зобов'язання.
Так, судом встановлено, що постановою державного виконавця Інгульського ВДВС у м.Миколаєві ПМУМЮ (м.Одеса) від 31.07.2024 закінчено виконавче провадження №51836058 з виконання наказу Господарського суду Миколаївської області №915/19/16 від 15.06.2016 у зв'язку з повним фактичним виконанням виконавчого документа.
Тобто, державним виконавцем у вказаній постанові встановлено обставини добровільного виконання відповідачем судового рішення по даній справі.
В той же час, суд констатує, що грошові кошти у сумі 18547,05 грн стягнуті за рішенням суду, до стягувача (або його правонаступника) не надійшли, а були перераховані державним виконавцем до Державного бюджету України на підставі ч.7 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження». В той же час, можливість отримання цих коштів стягувачем або його правонаступником, не втрачена.
Тобто, наказ Господарського суду Миколаївської області від 15.06.2016 про примусове стягнення з відповідача 18547,05 грн, станом на час його видачі підлягав виконанню; однак, незважаючи та добровільне виконання рішення суду з боку відповідача, виконання рішення суду не відбулось, кошти на рахунок стягувача, в силу певних обставин, не надійшли.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заява ФОП Довгань О.В. про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.234, 235, 328 ГПК України, суд, -
1. Відмовити фізичній особі-підприємцю Довгань Ользі Володимирівні у задоволені заяви б/н від 09.12.2024 (вхід.№15500/24 від 09.12.2024) про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.
Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Згідно ст.ст.254, 255 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оформлена у відповідності до ст.234 ГПК України та підписано суддею 24.04.2025.
Суддя М.В.Мавродієва