03 березня 2025 року м. Миколаїв Справа № 915/1380/23
Господарський суд Миколаївської області у складі:
судді Л.М. Ільєвої
при секретарі судового засідання І.С. Степановій
за участю представників:
від позивача - не з'явився,
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Хімагро.» про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на сплату правової (правничої) допомоги (вх. № 3157/24 від 18.03.2024 р.) у справі № 915/1380/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Хімагро.» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Родіна-Агро» про стягнення 193837,39 грн., -
Товариство з обмеженою відповідальністю “Хімагро.» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Родін-Агро» про стягнення 193837,39 грн., з яких 134421,75 грн. - інфляційні збитки (інфляційне збільшення суми боргу) та 59415,64 грн. - 3% річних за користування грошовими коштами.
В обґрунтування позову посилається на порушення відповідачем зобов'язання щодо оплати поставленого товару згідно видаткових накладних від 24.08.2022 № 1095, від 24.08.2022 № 1096, від 25.08.2022 № 1109 та від 26.08.2022 № 1114 та товарно-транспортних накладних від 24.08.2022 № 640, від 24.08.2022 № 635/656 від 25.08.2022 № 644/666, від 26.08.2022 № 667/690, від 26.08.2022 № 687/715, від 26.08.2022 № 668/691, від 26.08.2022 № 676/701, від 26.08.2022 № 676/702 та від 26.08.2022 № 668/692, у зв'язку з чим відповідно до ст. 625 ЦК України відповідачу нараховано 134421,75 грн. інфляційних збитків та 59415,64 грн. - 3% річних за користування грошовими коштами.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 11.09.2023 р. вказану позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Хімагро.» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1380/23 за правилами загального позовного провадження, при цьому призначено підготовче засідання на 09.10.2023 р. о 10:50.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 04.12.2023 у справі №915/1380/23 закрито підготовче провадження, та справу призначено до судового розгляду по суті на 05.02.2024.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 11.03.2024 у справі №915/1380/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Хімагро.» задоволено частково, а саме: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Родіна-Агро» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Хімагро.» 59415,64 грн. - 3% річних, 118080,02 грн. - інфляційних збитків, а також 2907,57 грн. - судового збору, в задоволенні решти частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Хімагро.» відмовлено.
18.03.2024 р. від позивача - ТОВ “Хімагро.» до господарського суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу (правову) допомогу (вх. № 3157/24), згідно з якою позивач просить стягнути з відповідача витрати на сплату правової (правничої) допомоги у розмірі 40000,00 грн., посилаючись на ст.ст. 129, 221, 244 ГПК України.
В обґрунтування вказаної заяви позивач вказує, що 11.03.2024 року до закінчення судових дебатів представником позивача було заявлено про надання позивачем доказів розміру витрат на правову допомогу в порядку ст. 129 ГПК України протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Як зазначає позивач, 07.10.2022 р. між позивачем (замовником) та АО “Юридична Компанія “Віннер» (виконавцем) було укладено договір про надання правової допомоги № 1, а 21.08.2023 р. укладено додаток № 10 до цього договору, згідно яких позивач в порядку його умов відповідно до додатку № 10 сплатив 40000,00 грн. без ПДВ на користь АО “Юридична Компанія “Віннер» за надання юридичних послуг (правничої допомоги) щодо представництва інтересів позивача в Господарському суді Миколаївської області, як позивача, за позовом до ТОВ “Родіна-Агро» про стягнення інфляційних збитків та річних відсотків за несвоєчасне погашення заборгованості за договором поставки, укладеним у спрощений спосіб, що встановлено постановою Південно-західного апеляційного господарського суду у справі № 915/524/22 від 01.08.2023 року, з урахуванням підготовки позовної заяви та інших процесуальних документів від імені замовника та участі адвоката виконавця у трьох судових засіданнях у справі. В подальшому вартість участі адвоката Виконавця у вказаній справі оплачується, виходячи із вартості 4000,00 грн. без ПДВ за кожне наступне судове засідання тощо.
За ствердженнями позивача, понесені судові витрати (витрати на правову/правничу допомогу) підтверджуються копіями: договору про надання правової допомоги № 1 від 07.10.2022 р., додаткових угод від 26.04.2023 р., від 27.11.2023 р., додатком № 10 від 21.08.2023 р., рахунку № 202339 від 21.08.2023 р., платіжної інструкції № 1579 від 22.08.2023 р.
Як вказує позивач, після ухвалення Господарським судом Миколаївської області рішення у справі № 915/1380/23 між замовником та виконавцем було підписано акт від 11.03.2024 р. прийому-передачі наданих послуг до договору № 1 про надання правової допомоги від 07.10.2022 року та додатку № 10 від 21.08.2023 р. до договору № 1 про надання правової допомоги від 07.10.2022 р.
Позивач зазначає, що згідно п.п. 1, 2 додатку № 10 предметом цього додатку № 10 є надання юридичних послуг (правничої допомоги) виконавцем щодо представництва інтересів замовника у Господарському суді Миколаївської області, як позивача, за позовом до ТОВ “Родіна-Агро» про стягнення інфляційних збитків та річних відсотків за несвоєчасне погашення заборгованості за договором поставки, укладеним у спрощений спосіб, що встановлено постановою Південно-західного апеляційного господарського суду у справі № 915/524/22 від 01.08.2023 р. Вартість юридичних послуг (правничої допомоги) виконавця за цим додатком № 10 до договору становить 40000,00 грн. без ПДВ з урахуванням підготовки виконавцем позовної заяви та інших процесуальних документів від імені замовника та участі адвоката виконавця у трьох судових засіданнях у справі. В подальшому вартість участі адвоката виконавця у вказаній справі оплачується, виходячи із вартості 4000,00 грн. без ПДВ за кожне наступне судове засідання. Відповідно до п. 2 акту послуги, які надані виконавцем за договором та додатком № 10 до нього, повністю відповідають вимогам договору та додатку № 10, в повному обсязі виконані виконавцем (підготовлено та подано позовну заяву у справі, відповідь на відзив, заяву про проведення засідання в режимі відеоконференції, заяву щодо долучення доказів надання правничої допомоги тощо, представлено інтереси замовника у Господарському суді Миколаївської області тощо) та сплачені замовником. Зауважень та претензій сторони одна до одної не мають, в т.ч. щодо якості наданих послуг, ціни, обсягу, оплати тощо. Згідно з п.п. 3, 4 акту, він є первинним бухгалтерським документом в порядку вимог чинного законодавства України. Цей Акт є невід'ємною частиною договору та додатку № 10 до нього.
Наразі позивач стверджує, що окрім представництва його інтересів під час розгляду справи № 915/1380/23 адвокатом АО “Юридична Компанія “Віннер» від імені замовника було складено та подано до суду та відповідачу відповідно: позовну заяву, відповідь на відзив, заяву про проведення засідання в режимі відеоконференції, заяву щодо покладення на відповідача витрат на правничу допомогу тощо.
Так, на думку позивача, у відзиві на позов, де відповідач вказує своє непогодження із витратами позивача на правничу допомогу, не доведено та не обґрунтовано неспівмірність витрат на послуги адвоката, сплачені позивачем.
Відтак, позивач просить стягнути з відповідача витрати на сплату правової (правничої) допомоги у розмірі 40000,00 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 02.05.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю “Родіна-Агро» через систему “Електронний суд» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.03.2024 у справі №915/1380/23 в частині задоволення позовних вимог і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Родіна-Агро» залишено без задоволення, рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.03.2024 у справі №915/1380/23 - без змін.
У зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_1 у відставку проведено повторний автоматизований розподіл вказаної заяви ТОВ “Хімагро.» про ухвалення додаткового рішення у справі № 915/1380/23 (вх. № 3157/24 від 18.03.2024 р.), за результатами якого зазначену заяву передано на розгляд судді Господарського суду Миколаївської області Ільєвій Л.М.
Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Згідно з ч. 3 ст. 221 Господарського процесуального кодексу України у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Так, з наведених положень ГПК України випливає, що вирішення питання про судові витрати здійснюється шляхом ухвалення судом додаткового рішення.
Відповідно до ч. 2-4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24.02.2025 р. у справі № 915/1380/23 вказану заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Хімагро.» про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на сплату правової (правничої) допомоги (вх. № 3157/24 від 18.03.2024 р.) прийнято до провадження та розгляд заяви призначено в судовому засіданні на 03.03.2025 р. о 14:00.
В засідання суду, призначене на 03.03.2025 року, представники сторін не з'явились, про розгляд заяви повідомлені належним чином.
За приписами ч. 4 ст. 244 ГПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Отже, неявка сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду вищевказаної заяви позивача, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути таку заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Хімагро.» за відсутності представників сторін.
Дослідивши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Хімагро.» та матеріали справи, суд зазначає наступне.
Частина 1 ст. 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
З матеріалів справи вбачається, що в описовій частині позову заявником зазначено, що на підтвердження понесених судових витрат позивачем надаються копії договору про надання правової допомоги №1, від 07.10.2022 р., додаткової угоди від 26.04.202З р., додатку № 10 від 21.08.2023 р., рахунку № 202339 від 21.08.2023 р., платіжної інструкції № 1579 від 22.08.202З р. Як зазначив позивач, остаточний розрахунок витраченого часу адвоката та витрат на правову допомогу, що відносяться до судових витрат, може бути надано в порядку вимог ст.ст. 129, 221 та інших норм ГПК України.
Частина 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).
Наразі слід зазначити, що під час ухвалення Господарським судом Миколаївської області рішення від 11.03.2024 р. у справі № 915/1380/23 про часткове задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Хімагро.» було вирішено питання щодо розподілу судових витрат в частині сплаченого судового збору, питання розподілу судових витрат на професійну правову допомогу не вирішувалось.
В ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
При цьому у позовній заяві позивачем було вказано, що докази витрат на правничу допомогу будуть подані суду відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
З огляду на вищевикладене та враховуючи, що під час ухвалення господарським судом рішення по даній справі питання стосовно розподілу судових витрат в частині витрат на професійну правничу допомогу не вирішувалось, при цьому позивачем надано докази на підтвердження розміру понесених таких судових витрат відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, господарський суд вважає, що є підстави для ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, 07.10.2022 року між ТОВ “Хімагро.» та Адвокатським об'єднанням “Юридична компанія “Віннер» укладено договір № 1 про надання правової допомоги, відповідно до умов п.п. 1.1, 1.2 якого виконавець зобов'язується відповідно до завдань замовника надавати йому юридичні послуги, а замовник зобов'язується оплатити надані юридичні послуги в порядку та на умовах, визначених цим договором. Факт надання та отримання наданих послуг фіксується шляхом укладення двостороннього акту прийому-передачі наданих послуг у відповідності до умов цього договору.
Згідно з розділом 3 договору (п.п. 3.1 - 3.4) за надання юридичних послуг замовник сплачує виконавцю їх вартість в розмірі, що встановлюється у додатках до договору. Розрахунки здійснюються в безготівковій формі шляхом оплати вартості послуг на розрахунковий рахунок виконавця. Оплата послуг здійснюється замовником у строки, що встановлюється у додатках до договору. Крім вартості юридичних послуг замовник додатково сплачує витрати понесені виконавцем на надання послуг (відрядження, транспортні витрати, тощо).
Відповідно до п.п. 6.1, 6.2 договору, він набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 30.04.2023 р.
Додатковою угодою від 26.04.2023 р. до договору про надання правової допомоги № 1 від 07.10.2022 р. сторони домовились викласти п. 6.1 розділу 6 договору в наступній редакції: договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2023р.
Як визначено додатком № 10 від 21.08.2023 р. до договору про надання правової допомоги № 1 від 07.10.2023 р., предметом цього додатку № 10 є надання юридичних послуг (правничої допомоги) виконавцем щодо представництва інтересів замовника у Господарському суді Миколаївської області як позивача у спорі за позовом до ТОВ “Родіна-Агро» про стягнення інфляційних збитків та річних відсотків за несвоєчасне погашення заборгованості за договором поставки, укладеним у спрощений спосіб, що встановлено постановою Південно-західного апеляційного господарського суду у справі № 915/524/22 від 01.08.2023 р.
Вартість юридичних послуг (правничої допомоги) виконавця за цим додатком № 10 до договору становить 40000,00 грн. без ПДВ з урахуванням підготовки виконавцем позовної заяви та інших процесуальних документів від імені замовника та участі адвоката виконавця у трьох судових засіданнях у справі. В подальшому вартість участі адвоката виконавця у вказаній справі оплачується, виходячи із вартості 4000,00 грн. без ПДВ за кожне наступне судове засідання.
Оплата юридичних послуг (правничої допомоги) здійснюється замовником наступним чином: 40000,00 грн. протягом 3-х календарних днів з моменту підписання додатку № 10 шляхом безготівкового розрахунку згідно реквізитів виконавця або іншим шляхом в порядку вимог чинного законодавства України.
Також позивачем надано рахунок на оплату від 21.08.2023 №3 202339 на суму 40000,00 грн. та платіжну інструкцію від 22.08.2023 р. № 1579 на загальну суму 40000,00 грн. з призначенням платежу “за адвокатські послуги згідно рах. № 202339 від 21.08.2023 р. Без ПДВ».
При цьому сторонами складено та підписано акт від 11.03.2024 р. прийому-передачі наданих послуг, згідно з яким сторони визначили, що предметом цього додатку № 10 є надання юридичних послуг (правничої допомоги) виконавцем щодо представництва інтересів замовника у Господарському суді Миколаївської області, як позивача, за позовом до ТОВ “Родіна-Агро» про стягнення інфляційних збитків та річних відсотків за несвоєчасне погашення заборгованості за договором поставки, укладеним у спрощений спосіб, що встановлено постановою Південно-західного апеляційного господарського суду у справі № 915/524/22 від 01.08.2023 р. Вартість юридичних послуг (правничої допомоги) виконавця за цим додатком № 10 до договору становить 40000,00 грн. без ПДВ з урахуванням підготовки виконавцем позовної заяви та інших процесуальних документів від імені замовника та участі адвоката виконавця у трьох судових засіданнях у справі. В подальшому вартість участі адвоката виконавця у вказаній справі оплачується, виходячи із вартості 4000,00 грн. без ПДВ за кожне наступне судове засідання.
Відповідно до п. 2 акту послуги, які надані виконавцем за договором та додатком № 10 до нього, повністю відповідають вимогам договору та додатку № 10, в повному обсязі виконані виконавцем (підготовлено та подано позовну заяву у справі, відповідь на відзив, заяву про проведення засідання в режимі відеоконференції, заяву щодо долучення доказів надання правничої допомоги тощо, представлено інтереси замовника у Господарському суді Миколаївської області тощо) та сплачені замовником. Зауважень та претензій сторони одна до одної не мають, в т.ч. щодо якості наданих послуг, ціни, обсягу, оплати тощо.
Згідно з п.п. 3, 4 акту він є первинним бухгалтерським документом в порядку вимог чинного законодавства України. Цей акт є невід'ємною частиною договору та додатку № 10 до нього.
Таким чином, відповідно до договору про надання правової допомоги від 07.10.2022 р. № 1 та акту прийому-передачі наданих послуг від 11.03.2024 р. адвокатом надано клієнту послуги на загальну суму 40000,00 грн.
Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
У розумінні положень частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі N 927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим у частині п'ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Такі висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Разом з тим, як випливає зі змісту п. 2 укладеного між позивачем та адвокатським об'єднанням додатку № 10 від 21.08.2023 р. до договору про надання правової допомоги сторони погодили фіксовану вартість гонорару - 40000,00 грн., з урахуванням підготовки виконавцем позовної заяви та інших процесуальних документів від імені замовника та участі адвоката виконавця у трьох судових засіданнях у справі. В подальшому вартість участі адвоката виконавця у вказаній справі оплачується, виходячи із вартості 4000,00 грн. без ПДВ за кожне наступне судове засідання.
За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення представництва є договір.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").
За змістом частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Отже, надання адвокатом правничої допомоги в порядку представництва у суді здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг, положення щодо якого містяться, зокрема у Главі 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Згідно зі статтею 632 Цивільного кодексу України, що регулює поняття ціни договору, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").
Системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити такі висновки:
(1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені у частині другій статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність");
(2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;
(3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;
(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення: при фіксованому розмірі для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом на надання послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;
(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні, що передбачено як положеннями цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";
(6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару;
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 06 березня 2019 року у справі N 922/1163/18, від 07 вересня 2020 року у справі N 910/4201/19.
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28 грудня 2020 року у справі N 640/18402/19, визначений у договорі з адвокатом фіксований розмір гонорару не залежить від обсягу послуг і часу, втраченого адвокатом на їх надання, а отже є визначеним.
При цьому, згідно висновку в постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22), гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, або погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту; і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Разом з тим слід зазначити, що наявні в матеріалах справи копії договору про надання правової допомоги від 07.10.2022 р., додаткової угоди від 26.04.2023 р., додатка № 10 від 21.08.2023 р. до договору про надання правової допомоги від 07.10.2022 р., акту прийому-передачі наданих послуг від 11.03.2024 р. не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у заявленому розмірі, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Так, представником відповідача у відзиві на позовну заяву (вх. № 13826/23 від 18.10.2023 р.) вказано, що він вважає розмір витрат на професійну правову допомогу у даній справі у сумі 40000 грн. неспівмірним зі складністю справи та роботою, виконаною адвокатом. Відповідач стверджує, що сума витрат на правову допомогу складає 20,64 % від ціни позову. Також відповідач зауважує, що до матеріалів позовної заяви не додано опис робіт (наданих послуг). На думку відповідача, текст позовної заяви орієнтовно на 90 відсотків складається з тексту позовної заяви, поданої по справі № 915/524/22 та тексту постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.08.2023 року. Відтак, відповідач, користуючись своїм правом, визначеним ч, 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України просить суд зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката.
Наразі, дослідивши надані Товариством з обмеженою відповідальністю “Хімагро.» докази на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, встановивши фактичний обсяг наданих адвокатом послуг, з урахуванням заперечень відповідача, суд при вирішенні питання щодо відшкодування витрат ТОВ “Хімагро.» на правову допомогу у справі № 915/1380/23 в розмірі 40000,00 грн., керуючись правилами, встановленими у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку не покладати на відповідача всі витрати позивача на надані послуги за договором про надання правової допомоги від 07.10.2022 р. № 1, виходячи з наступного.
Як вже зазначалось, в п. 2 акта прийому - передачі наданих послуг від 11.03.2024 р. сторонами встановлено, що послуги, які надані виконавцем за договором та додатком № 10 до нього, повністю відповідають вимогам договору та додатку № 10, в повному обсязі виконані виконавцем (підготовлено та подано позовну заяву у справі, відповідь на відзив, заяву про проведення засідання в режимі відеоконференції, заяву щодо долучення доказів надання правничої допомоги тощо, представлено інтереси замовника у Господарському суді Миколаївської області тощо) та сплачені замовником.
Так, щодо витрат на підготовку та подання заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції суд зазначає, що такі судові витрати не є неминучими та невідворотними, оскільки сторони наділені правом брати участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, проте неучасть у судовому засіданні представника позивача за власною ініціативою не може бути наслідком для відповідача у вигляді відшкодування витрат, пов'язаних з участю представника позивача в засіданні суду.
Також, на думку суду, включення до складу витрат на правову допомогу дії з підготовки та подання заяви щодо долучення доказів надання правничої допомоги є необґрунтованим, оскільки така заява фактично є дією, спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.
Такий саме висновок щодо застосування статей 123, 126 Господарського процесуального кодексу України викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22.
До того ж у вирішенні спірного питання чи є розмір витрат відповідача на правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі, суд враховує ціну позову (193837,39 грн.), а також те, що дана справа не є складною (спір стосується стягнення заборгованості з інфляційних втрат та відсотків річних, нарахованих на заборгованість, стягнуту за рішенням суду в іншій судовій справі), позовна заява не є обширною, не містить аналізу судової практики, не потребує складної аналітичної діяльності адвоката, тому з урахуванням критеріїв обґрунтованості, пропорційності та розумності, суд вважає, що розмір витрат ТОВ “Хімагро.» на правову допомогу у справі № 915/1380/23 підлягають зменшенню на 50% від заявленого до стягнення 40000,00, з урахуванням клопотання відповідача. Відтак, суд дійшов висновку про те, що обґрунтованим розміром витрат на правову допомогу у даній справі, що підлягають відшкодуванню відповідачем, є саме 20000,00 грн. (40000,00 - 50%), що не перевищує 20% від стягнутої суми і може вважатись розумним та співмірним у заявленому спорі.
Таким чином, враховуючи вищенаведене та часткове задоволення позову, господарський суд вважає, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Хімагро.» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Родіна-Агро» витрат на правову допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи № 915/1380/23, підлягає частковому задоволенню, а саме в сумі 20000,00 грн., в іншій частині - у задоволенні заяви слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 129, 221, 232, 236-238, 240, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Хімагро.» про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на сплату правової (правничої) допомоги (вх. № 3157/24 від 18.03.2024 р.) у справі № 915/1380/23 задовольнити частково.
2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю “Родіна-Агро» (57220, Миколаївська область, Вітовський район, с. Пересадівка, вул. Леніна, 152; код ЄДРПОУ 36587305) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Хімагро.» (65111, м. Одеса, вул. 21 км Старокиївської дороги, 51; код ЄДРПОУ 39341579) витрати на сплату правової (правничої) допомоги в сумі 20000/двадцять тисяч/грн. 00 коп.
3. В задоволенні решти частини вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Хімагро.» в заяві щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Додаткове рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено та підписано 22.04.2025 року.
Суддя Л.М. Ільєва