іменем України
Справа № 210/7146/23
Провадження № 1-кс/210/808/25
23 квітня 2025 року Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області
в складі:
слідчого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність слідчого, суд, -
В провадження Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність слідчого, що полягає в не поверненні тимчасово вилученого майна, а саме грошових коштів : 30 000,00 гривень, 7300,00 доларів США, 1078 доларів США, 3720 грн. та зобов'язати слідчого повернути вказані кошти, вилучених в ході обшуку за адресою АДРЕСА_1 у ОСОБА_4 в кримінальному провадженні №12023041710001444 . Просить повернути тимчасово вилучене майно.
Адвокат ОСОБА_3 надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, скаргу підтримує в повному обсязі.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали справи, вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
В провадженні ВП №2 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження №12023041710001444 від 25.12.2023 року.
06.03.2025 року на підставі ухвали слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 10.02.2025 року слідчим проведено обшук квартири за адресою АДРЕСА_1 у ОСОБА_4 .
В ході обшуку виявлено та вилучено, крім іншого, і грошові кошти 30 000,00 гривень, 7300,00 доларів США, 1078 доларів США, 3720 грн.
З клопотанням про арешт майна ні слідчий ні прокурор до суду не звертались.
Арешт на вказані грошові кошти не накладався..
Згідно з пункту 5) частини 1 ст.40 КПК України, слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування та право на їх оскарження визначені в частині ст.303 КПК України, зокрема : пунктом 1 частини 1 статті 303 КПК України, передбачено право на оскарження бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна.
Відповідно до положень ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження слідчий зобов'язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Відповідно до загальних правил застосування заходів забезпечення кримінального провадження, визначених ст.132 КПК України, застосування таких заходів не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою застосування цих заходів, наявна потреба досудового розслідування в їх застосуванні, можливість виконання завдання досудового розслідування лише за умови їх застосування,ця потреба виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого.
За змістом ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення. Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Порядок тимчасового вилучення майна визначено ст. 168 КПК України, згідно якої слідчий, прокурор, інша уповноважена службова особа під час затримання або обшуку і тимчасового вилучення майна або негайно після їх здійснення зобов'язана скласти відповідний протокол, копія якого надається особі, у якої вилучено майно, або її представнику. Після тимчасового вилучення майна уповноважена службова особа зобов'язана забезпечити схоронність такого майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 169 КПК України визначено підстави припинення та повернення тимчасового вилучення майна, а саме: таке майно повертається особі, у якої воно було вилучено: 1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; 2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; 3) у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 171, частиною шостою статті 173цього Кодексу; 4) у разі скасування арешту.
Згідно з ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.
При цьому, за змістом п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У такому випадку, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК України).
Згідно з ч.1, ч.2 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Як передбачено ст. 100 КПК України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч. 2-4 ст. 100 КПК України, речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов'язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право власності є непорушним.
Згідно ст.16 КПК України, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської Конвенції з прав людини визначає: «Кожна фізична чи юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальним принципами міжнародного права».
За наслідками розгляду скарги, враховуючи положення ст. 303 КПК України, та повноважень слідчого судді щодо здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, слідчий суддя вважає, що вимоги скарги підлягають частковому задоволенню в частині повернення грошових коштів.
На підставі наведеного, керуючись ст..ст. 9, 16, 98-100, 170-179, 303-307 КПК України, слідчий суддя, -
Скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 - задовольнити частково..
Зобов'язати слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 повернути вилучені в ході обшуку 06.03.2025 року за адресою АДРЕСА_1 у ОСОБА_4 в кримінальному провадженні №12023041710001444 від 25.12.2023 року, а саме : грошові кошти : 30 000,00 гривень (60 купюр номіналом по 500 гривень);
7300,00 доларів США (73 купюри номіналом по 100 доларів США);
1078 доларів США (10 купюр номіналом по 100 доларів США, 1 купюра номіналом 50 доларів США, 1 купюра номіналом 20 доларів США, 1 купюра номіналом 5 доларів США, 1 купюра номіналом 2 долара США, 1 купюра номіналом 1 долар США);
3720,00 гривень (7 купюр номіналом 500 гривень, 1 купюра номіналом 100 гривень, 2 купюри номіналом 50 гривень, 1 купюра номіналом 20 гривень).
В задоволенні іншої частині скарги - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1