Справа № 932/3789/25
провадження №1-кс/932/1544/25
22 квітня 2025 року м. Дніпро
Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
слідчої судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
слідчого ОСОБА_4
підозрюваного ОСОБА_5
розглянувши клопотання старшого слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у місті Маріуполі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську ОСОБА_4 , яке погоджене прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №62024050010009813, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.09.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, освіта середня, розлученого, військовослужбовця військової служби за мобілізацією, оператора 1 відділення взводу протитанкових ракетних комплексів роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», раніше не судимого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 -
установила:
21 квітня 2025 року до слідчої судді надійшло клопотання старшого слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у місті Краматорську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні, відомості у якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024050010009813 від 12.09.2024 року, стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
В обґрунтування заявленого клопотання слідчий зазначає, що солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, перебуваючи на посаді оператора 1 відділення взводу протитанкових ракетних комплексів роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч.1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 11, 12, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, без відповідних дозволів командирів і начальників, 07 травня 2023 року, в умовах воєнного стану, не з'явився вчасно на службу без поважних причин до місця тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 , а вільний час використовував на власний розсуд, не пов'язуючи його із виконанням обов'язків з військової служби, до моменту самостійного прибуття 10 жовтня 2024 року до Територіального правління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, де повідомив про намір далі проходити військову службу, тим самим припинив вчиняти зазначене триваюче кримінальне правопорушення.
За вчинення умисних дій, що виразилися у нез'явленні вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем, вчиненому в умовах воєнного стану, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
09 листопад 2024 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
22 листопада 2024 року до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська направлено клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності підозрюваного ОСОБА_5
08 квітня 2025 Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська постановлено ухвалу, якою клопотання прокурора Волноваського відділу Маріупольської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 повернуто для продовження досудового розслідування.
В ході судового розгляду встановлено, що відповідно довідок від 25.11.2024, 13.12.2024, 10.01.2025, 22.01.2025, 04.02.2025, 11.02.2025, 11.03.2025 підозрюваний ОСОБА_5 у судові засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
У судовому засіданні прокурор заявлене клопотання підтримав, пояснення надав аналогічні тексту клопотання, прохав таке задовольнити та не визначати розмір застави.
Підозрюваний у судовому засіданні факт самовільного залишення військової частини не заперечував, як і факт неявки до суду щодо розгляду клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності.
Просив розглядати клопотання за відсутності захисника, вважаючи, що самостійно може здійснити захист.
Заслухавши доводи прокурора, підозрюваного, дослідивши надані докази та матеріали, слідчою суддею встановлено наступне.
Як вбачається з клопотання та наданих до нього доказів, слідчими здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62024050010009813 від 12.09.2024 за ознаками ч. 5 ст. 407 КК України.
09 листопада 2024 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України (а.с.9).
Згідно повідомленої підозри ОСОБА_5 підозрюється у нез'явленні вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем, вчинене в умовах воєнного стану.
Згідно ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України відноситься до тяжких злочинів.
22 листопада 2024 року до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська направлено клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності підозрюваного ОСОБА_5 (а.с 35-38).
08 квітня 2025 Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська постановлено ухвалу, якою клопотання прокурора Волноваського відділу Маріупольської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 повернуто для продовження досудового розслідування (а.с.39-40).
Про причетність підозрюваного ОСОБА_5 до неправомірних дій та обґрунтованість підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення свідчать докази, які долучені до матеріалів клопотання.
Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення клопотання, а також здійснюючи судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, слідчий суддя виходить із наступного.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Щодо обґрунтованості підозри
Письмове повідомлення про підозру в порядку, передбаченому ст. 276-278 КПК України, є початковим моментом притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Не вдаючись до детальної оцінки дій та винуватості особи, на цій стадії кримінального провадження, слідчий суддя повинен пересвідчитись, що повідомлена підозра є обґрунтованою, тобто такою, що передбачає наявність достатніх даних, які б могли переконати об'єктивного та стороннього спостерігача у тому, що особа могла вчинити правопорушення у якому її підозрюють.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" зазначено, що "термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
За такого, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Отже, при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
З урахуванням письмових доказів, що були надані органом досудового розслідування, та досліджені в судовому засіданні, здійснюючи їх оцінку за своїм внутрішнім переконанням, слідчий суддя, приходить до висновку, що повідомлена ОСОБА_5 підозра у вчиненні кримінального правопорушення є обґрунтованою, що підтверджується копіями наступних документів: матеріалами службового розслідування (а.с.11-16), витягом із наказу про зарахування до списків особового складу (а.с.27), військовим квитком (а.с.25-26), паспортом громадянина України (а.с.27).
Ураховуючи вищезазначені загальні підходи до обґрунтованості підозри, а також встановлені згідно з матеріалами судового провадження факти, слідчий суддя вважає, що наявна інформація, яка може переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_5 своїми діями, про які йдеться у Повідомленні про підозру, вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення.
Разом з тим, вищенаведеним висновком про обґрунтованість підозри не констатується наявності в діях ОСОБА_5 вини у вчиненні злочину. Так, на цій стадії слідчий суддя не вправі наперед вирішувати питання про фактичні обставини кримінального правопорушення, кваліфікацію дій підозрюваного, доведеність чи недоведеність винуватості підозрюваного, давати оцінку доказам щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, оскільки ці питання вирішуються судом при ухваленні судового рішення по суті обвинувачення на підставі обвинувального акта, а не під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу щодо особи, якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у Кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Наявність ризиків, та їх обґрунтованість.
Щодо застосування заявленого запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою та вирішуючи питання про існування передбачених ст. 177 КПК України ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя зазначає таке.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Згідно ч. 8 ст. 176 КК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405,407,408,429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Інкриміноване підозрюваному ОСОБА_5 кримінальне правопорушення передбачає застосування покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років, тобто тримання під вартою, як запобіжний захід, може бути застосований до підозрюваного.
Доведеними, наданими суду поясненнями прокурора та матеріалами справи в їх сукупності, є наявність ризику у вигляді можливого переховування від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності, оскільки ОСОБА_5 , у випадку доведеності його вини у вчиненні злочину, загрожує покарання у вигляді позбавлення волі, його вік та стан здоров'я не є перешкодою для зміни місця мешкання та вчинення дій із можливого переховування від слідства та суду.
Високоймовірним є ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_5 є діючим військовослужбовцем, має широке коло знайомств серед військових, а тому з метою отримання необхідних для нього показань, може впливати на свідків, які є його товаришами по службі.
До такого висновку приходжу і тому, що на цей час підозра у вчиненні ОСОБА_5 злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, ґрунтується у тому числі і на показаннях свідків, які, хоча і є наданими слідчому, однак не можуть бути покладені у мотивування рішення суду по суті обвинувачення.
При обранні запобіжного заходу слідчим суддею також враховується характер кримінального правопорушення, який має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої наслідками підриву бойової готовності та боєздатності військових підрозділів, а також те, що в Україні продовжує діяти правовий режим воєнного стану у зв'язку зі збройною агресією російської федерації
Викладене вище дає підстави для твердження про те, що тримання ОСОБА_5 під вартою в умовах гауптвахти відповідає інтересам суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, в даному випадку, переважають інтереси забезпечення поваги до його особистої свободи.
Спираючись на норми ст. 178 КПК України, якими встановлено ті обставини, що враховуються при обранні запобіжного засобу, прихожу до висновку про можливість обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно з вимогами ч. 4 ст. 196 КПК України, слідчий суддя зобов'язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту, дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого цим Кодексом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Нормою ч. 2 цієї статті встановлено, що строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого - з моменту його затримання. ОСОБА_5 не було затримано, а тому вважаю за необхідним визначити строк дії запобіжного заходу - тримання під вартою у межах строку досудового розслідування.
Щодо строків досудового розслідування
Відповідно до ст. 219 КПК України строк досудового розслідування обчислюється з моменту повідомлення особі про підозру до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотанням про закриття кримінального провадження або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.
З дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене : 4) протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
Строк із дня скерування клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності до його повернення до органу досудового розслідування не включається у строки, передбачені цією статтею.
Як встановлено у судовому засіданні, 09 листопада 2024 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України. 22 листопада 2024 року до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська скеровано клопотання про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності, а 16.04.2025 клопотання повернуто органу досудового розслідування.
Щодо визначення розміру застави
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Абзацом 8 ч.4 ст.183 КПК України визначено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Тобто, визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави та її розміру у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченою ст. 407 КК України є дискреційним повноваженням суду.
Як встановлено у судовому засіданні ОСОБА_5 10.10.2024 (а.с.25), керуючись приписами ч.5 ст. 401 КК України, подав клопотання про намір повернутися для продовження проходження військової служби. У подальшому стосовно нього 22.11.2024 до суду було скеровано клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності, однак відповідно довідок від 25.11.2024, 13.12.2024, 10.01.2025, 22.01.2025, 04.02.2025, 11.02.2025, 11.03.2025 підозрюваний ОСОБА_5 у судові засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, у зв'язку із чим клопотання і було повернуто органу досудового розслідування.
За встановлених обставин, суддя не вбачає підстав для застосування до ОСОБА_5 застави із покладенням додаткових обов'язків у разі її внесення, оскільки у судді є обґрунтовані сумніви, що вказані обов'язки ОСОБА_5 буде виконувати належним чином.
Керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 193, 194 КПК України, слідча суддя -
постановила:
Клопотання старшого слідчого - задовольнити.
Застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою на гауптвахті стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, у межах строку досудового розслідування, строком на 39 днів, до 31.05.2025 року включно, з визначенням місця утримання підозрюваного в умовах гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Розмір застави не визначати.
Дана ухвала діє 31 травня 2025 року включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.
Слідча суддя ОСОБА_7