вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"25" березня 2025 р. Справа№ 910/11730/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Тищенко А.І.
Іоннікової І.А.
секретар судового засідання: Ніконенко Ю.А.
за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 25.03.2025,
розглянувши апеляційну скаргу Фонду державного майна України
на рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2024 (повний текст рішення складено та підписано 25.12.2024)
у справі №910/11730/20 (суддя М.Є. Літвінова)
за позовом Заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави
до 1) Фонду державного майна України;
2) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях;
3) Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації;
4) Департаменту економіки Донецької обласної державної адміністрації
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Підприємство «Владіслава» Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України»
про визнання незаконними та скасування наказів, -
Короткий зміст позовних вимог
Заступник керівника Харківської місцевої прокуратури №2 (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави до Фонду державного майна України (далі - відповідач-1), Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях (далі - відповідач-2), Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації (далі - відповідач-3), Департаменту економіки Донецької обласної державної адміністрації (далі - відповідач-4) у якому, просив суд:
- визнати незаконним та скасувати наказ відповідача-1 від 16.08.2017 № 1327 щодо включення до переліку об'єктів державної власності групи Ж, що підлягають приватизації шляхом продажу, Єдиного майнового комплексу дитячого оздоровчого табору «Голубок» за адресою: Донецька область, м. Святогірськ, вул. Івана Мазепи, 29;
- визнати незаконним та скасувати Додаток 5 до наказу відповідача-1 від 27.03.2018 №447 в частині включення до Переліку об'єктів соціально-культурного призначення, що підлягають приватизації, Єдиного майнового комплексу дитячого оздоровчого табору «Голубок» за адресою: Донецька область, м. Святогірськ, вул. Івана Мазепи, 29;
- визнати незаконним та скасувати наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області від 26.04.2018 №00302 про приватизацію об'єкта соціального-культурного призначення - єдиний майновий комплекс дитячого оздоровчого табору «Голубок» за адресою: Донецька область, м. Святогірськ, вул. Івана Мазепи, 29;
- визнати незаконним та скасувати Додаток 10 до наказу відповідача-1 від 28.12.2019 №1574 в частині включення до Переліку об'єктів соціально-культурного призначення, приватизацію яких розпочато в 2018-2019 роках, та приватизацію яких продовжено у 2020 році, Єдиного майнового комплексу дитячого оздоровчого табору «Голубок» за адресою: Донецька область, м. Святогірськ, вул. Мазепи, 29.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні накази в частині відчуження майна, що відноситься до матеріально-технічної бази дитячого закладу оздоровлення та відпочинку, не відповідають приписам статті 20 Закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей», постанові Верховної Ради України «Про запровадження мораторію на ліквідацію, відчуження, перепрофілювання оздоровчих закладів (дитячих, професійних тощо)» №1137-VI від 17.03.2009.
Окрім того, дитячий оздоровчий табір «Голубок» відноситься до об'єктів освіти, на які згідно з Законами України «Про приватизацію державного та комунального майна», «Про освіту», «Про позашкільну освіту» поширюється заборона приватизації.
Прокурор, обґрунтовуючи підстави для звернення до суду із позовними вимогами, вказав на те, що незаконне, всупереч визначеному законодавством порядку включення ЦМК ДОТ «Голубок» до переліку об'єктів, які підлягають приватизації, порушує інтереси держави як гаранта дотримання принципу верховенства права, правовідносини, які виникають внаслідок розпорядження таким майном становлять суспільний інтерес. Позов прокурора спрямований на недопущення зменшення державного майна, що входить до складу дитячих оздоровчих закладів.
Короткий зміст оскарженого рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.12.2024 у справі №910/11730/20 позовні вимоги Заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №2 до Фонду державного майна України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях, Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації, Департаменту економіки Донецької обласної державної адміністрації про визнання незаконними та скасування наказів задоволено повністю.
Визнано незаконним та скасовано наказ Фонду державного майна України від 16.08.2017 №1327 щодо включення до переліку об'єктів державної власності групи Ж, що підлягають приватизації шляхом продажу, Єдиного майнового комплексу дитячого оздоровчого табору «Голубок» за адресою: Донецька область, м. Святогірськ, вул. Івана Мазепи, 29.
Визнано незаконним та скасовано Додаток 5 до наказу Фонду державного майна України від 27.03.2018 №447 в частині включення до Переліку об'єктів соціально-культурного призначення, що підлягають приватизації, Єдиного майнового комплексу дитячого оздоровчого табору «Голубок» за адресою: Донецька область, м. Святогірськ, вул. Івана Мазепи, 29.
Визнано незаконним та скасовано наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області від 26.04.2018 №00302 про приватизацію об'єкта соціального - культурного призначення - єдиний майновий комплекс дитячого оздоровчого табору «Голубок» за адресою: Донецька область, м. Святогірськ, вул. Івана Мазепи, 29.
Визнано незаконним та скасовано Додаток 10 до наказу Фонду державного майна України від 28.12.2019 №1574 в частині включення до Переліку об'єктів соціально-культурного призначення, приватизацію яких розпочато в 2018-2019 роках, та приватизацію яких продовжено у 2020 році, Єдиного майнового комплексу дитячого оздоровчого табору «Голубок» за адресою: Донецька область, м. Святогірськ, вул. Мазепи, 29.
Присуджено до стягнення з Фонду державного майна України на користь Харківської обласної прокуратури витрати по сплаті судового збору в розмірі 8 408,00 грн.
Рішення суду мотивоване тим, що станом на дату подання позову позаміський заклад оздоровлення та відпочинку «Голубок» є позаміським закладом оздоровлення та відпочинку, який перебуває у складі підприємства «Владіслава» Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організації інвалідів України» як невідособлений структурний підрозділ без статусу юридичної особи. Даний заклад було внесено до державного реєстру дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, що підтверджується довідками від 09.11.2010 та від 16.07.2013.
Водночас, суд дійшов висновку, що прокурором в процесі розгляду справи не доведено належність закладу оздоровлення та відпочинку «Голубок» до закладів позашкільної світи.
За висновками суду ФДМУ здійснив приватизацію дитячого оздоровчого табору «Голубок» без погодження органу, що здійснює політику у сфері оздоровлення та відпочинку дітей - Міністерства соціальної політики. Згоду щодо приватизації об'єкта соціального культурного призначення, а саме Єдиного майнового комплексу дитячий оздоровчий табір «Голубок» надано Департаментом економіки Донецької обласної державної адміністрації у листі від 10.05.2017 №6/вх.6 - 452/02-1, що не входило до його повноважень, оскільки останній не є органом, який має підтверджувати та погоджувати приватизацію дитячого оздоровчого табору.
Також судом установлено, що постановою Верховної Ради України «Про запровадження мораторію на ліквідацію, відчуження, перепрофілювання оздоровчих закладів (дитячих, професійних тощо)» №1137-VI від 17.03.2009 рекомендовано органам місцевого самоврядування, засновникам (власникам) оздоровчих закладів тимчасово, до схвалення відповідного закону, припинити прийняття рішень та призупинити виконання вже прийнятих рішень про ліквідацію, відчуження, перепрофілювання, передачу в оренду оздоровчих закладів для провадження діяльності, не пов'язаної з оздоровленням та відпочинком.
Частиною 1 статті 4 Закону України «Про приватизація державного і комунального майна» встановлено, що до об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації, належать усі об'єкти права комунальної власності, крім тих, приватизація яких прямо заборонена цим Законом та іншими законами України.
Зважаючи на те, що на відповідачів 1, 2 покладено обов'язок забезпечувати збереження закладів оздоровлення та відпочинку дітей, враховуючи запроваджений законодавчим органом влади мораторій на відчуження оздоровчих закладів, а також належність оздоровчого табору до категорії дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, суд дійшов висновку, що у відповідачів 1, 2 були відсутні підстави для вчинення дій, спрямованих на приватизацію спірного об'єкта нерухомого майна, а оспорювані в цій справі накази не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
Затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, включення до них ДОТ «Голубок», здійснення підготовки до аукціону, порушує інтереси держави та може призвести до зменшення майна, що входить до складу дитячих оздоровчих закладів, та до скорочення мережі дитячих закладів оздоровлення в межах території Національного природного парку «Святі гори», а отже, призводить до порушення інтересів держави у сфері охорони дитинства, за захистом яких прокурор і звернувся з цим позовом до суду.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, 14.01.2025 (про що свідчить штрих-код «Укрпошти» на конверті) засобами поштового зв'язку Фонд державного майна України звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2024 скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовної заяви відмовити у повному обсязі.
Узагальнені доводи апеляційної скарги ФДМУ зводяться до такого:
- судом першої інстанції невірно зроблено висновок щодо заборони приватизації ЄМК ДОТ «Голубок» з посиланням на постанову Верховної Ради України «Про запровадження мораторію на ліквідацію, відчуження, перепрофілювання оздоровчих закладів (дитячих, професійних тощо)» №1137-VI від 17.03.2009, оскільки остання носить рекомендаційний, а не обов'язковий характер і її наявність не є самостійною підставою для заборони приватизації;
- судом першої інстанції було необґрунтовано зроблено висновок щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах, оскільки усупереч частин 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор при поданні позовної заяви не обґрунтував неналежне, на його думку, здійснення захисту інтересів держави та більше того, прокурор не звертався до ФДМУ перед поданням вказаного позову, а таким чином не надав можливості відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій задля виправлення ситуації.
При цьому, апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
Відповідачі та третя особа письмових відзивів на апеляційну скаргу суду не надали, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2025 апеляційну скаргу Фонду державного майна України на рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2024 у справі №910/11730/20 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Іоннікова І.А.
Судом установлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/11730/20; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.
27.01.2025 матеріали справи №910/11730/20 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фонду державного майна України на рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2024 у справі №910/11730/20, призначено до розгляду апеляційну скаргу Фонду державного майна України на рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2024 у справі №910/11730/20 на 25.02.2025.
У судове засідання, призначене на 25.02.2025, до суду апеляційної інстанції з'явився представник Фонду державного майна України.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2025 розгляд справи №910/11730/20 відкладено на 25.03.2025.
У судовому засіданні 25.03.2025 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.
Явка представників учасників справи
У судове засідання, призначене на 25.03.2025, з'явився представник ФДМУ.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про що у матеріалах справи містяться довідки про доставку копій ухвал суду про відкриття апеляційного провадження та про відкладення розгляду справи до електронних кабінетів відповідачів 2-4 у підсистемі «Електронний суд» та поштові повідомлення з адреси третіх осіб, що повернулися на адресу суду.
Згідно частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідачів 2-4 та третьої особи.
Представник ФДМУ у судовому засіданні просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
У 1994 році відбулась приватизація державного майна цілісного майнового комплексу орендного будівельно-монтажного Тресту «Донмашбуд», розташованого на момент укладення договору купівлі-продажу за адресою: Донецька обл., місто Краматорськ, проспект Миру 8.
Відповідно до акту оцінки вартості майна підприємства державного майна цілісного майнового комплексу орендного будівельно-монтажного Тресту «Донмашбуд», до переліку майна, яке підлягало приватизації у складі державного майна цілісного майнового комплексу орендного будівельно-монтажного Тресту «Донмашбуд» не було включено поряд з іншим об'єкти соціально-побутового призначення. У переліку об'єктів соціально-побутового призначення, які зазначені у довідці по об'єктах соціально - побутового призначення Підприємства орендного будівельно-монтажного Тресту «Донмашбуд», значиться піонерський табір «Голубок», м. Слов'яногірськ.
Згідно з Планом приватизації державного майна орендного будівельно-монтажного Тресту «Донмашбуд», затвердженого начальником регіонального відділення 29 липня 1994 року (розділ IV «Продаж цілісного об'єкту», пункт 4.7. «Порядок та умови використання об'єктів соціально-побутового призначення»), зазначено, що об'єкти соціально-побутового призначення, зокрема, піонерський табір «Голубок», м. Слов'яногірськ, залишковою вартістю 485154 тис.крб., виключені з вартості майна, що викуповується, і залишаються на балансі підприємства до виходу законодавчих актів по їх приватизації.
Відповідно до Плану приватизації про межі, розмір та місцезнаходження земельних ділянок підприємства, піонерський табір «Голубок» знаходиться у місті Слов'яногірськ на земельній ділянці площею 2, 94 га - триповерхова цегляна будівля, що межує з піонерським табором та лісом.
Також, відповідно до розділу VI Плану приватизації майна Орендного будівельно-монтажного тресту «Донмашбуд» до статутного фонду не включаються, серед іншого, об'єкти соціально-побутового призначення, не підлягають приватизації і використовуються за призначенням.
Матеріали справи містять відомість розрахунку вартості будівель, споруд і передавальних засобів станом на 01.07.1994 по ЖБП треста ДМС, у якій визначені об'єкти невиробничих будівель, у тому числі, піонерський табір залишковою вартістю 357.355.179 крб., до складу якого увійшли:
- Пральня, інвентарний №0092, введена в експлуатацію в 1950 р., залишковою вартістю 1.177.670 крб.;
- Медпункт, інвентарний №0095, введений в експлуатацію в 1963 р., залишковою вартістю 6.080.963 крб.;
- Вбиральня, інвентарний №0097, введена в експлуатацію в 1966 р., залишковою вартістю 219.798 крб.;
- Склад продуктовий, інвентарний №0098, введений в експлуатацію в 1971 р., залишковою вартістю 2.892.074 крб.;
- Склад 2 поверх., інвентарний №2455, введений в експлуатацію в 1986 р., залишковою вартістю 5.571.736 крб.;
- Битовка, інвентарний номер №3814, введена в експлуатацію в 1986 р., залишковою вартістю 282.717 крб.;
- Кінобудка, без інвентарного номеру, введена в експлуатацію в 1988 р., залишковою вартістю 273.203 крб.;
- Спальний корпус, інвентарний номер №4011, введений в експлуатацію в 1990 р., залишковою вартістю 260.167.228 крб.;
- Їдальня, інвентарний №4012, введена в експлуатацію в 1990 р., залишкова вартість 65.017.111 крб.;
- Вбиральня, інвентарний №4013, введена в експлуатацію в 1990 р., залишкова вартість 15.672.679 крб.
На підставі рішення засновників 10.01.1995 шляхом приватизації державного майна орендного будівельного-монтажного тресту «Донмашбуд» утворено Закрите акціонерне товариство «Донмашбуд».
Цілісний майновий комплекс дитячий оздоровчий табір «Голубок» (ЦМК ДОТ «Голубок») до статутного капіталу ЗАТ «Донмашбуд» не увійшов, тому останній права власності на цей об'єкт не отримав, але ЦМК ДОТ «Голубок» обліковувався на балансі ЗАТ «Донмашбуд» до 01.07.2002 (Зазначені обставини встановлені постановою Верховного Суду від 10.07.2018 у справі № 905/2567/17).
Листом від 28.12.2001 № 8/12 Підприємство «ВЛАДІСЛАВА» Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України» звернулось до ЗАТ «Донмашбуд» з проханням передати з балансу ЗАТ на баланс підприємства інвалідів «Владіслава» оздоровчий табір «Голубок» з метою створення у ньому реабілітаційного центру для інвалідів та оздоровлення непрацездатних громадян і дітей.
Наказом голови правління ЗАТ «Донмашбуд» № 22 від 01.07.2002 знято з балансу цілісний майновий комплекс оздоровчий центр «Голубок».
27.05.2002 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області (Орендодавець) та Підприємством «ВЛАДІСЛАВА» Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України» (Орендар) було укладено Договір оренди №952/2002, за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне майно - цілісний майновий комплекс дитячий оздоровчий табір «Голубок», яке розміщене за адресою: Донецька обл., м. Слов'яногорськ, склад і вартість якого визначено відповідно до наведених у додатках 1, 2, 3 акта оцінки, протоколу інвентаризації та передавального балансу Підприємства, складеного станом на 01.05.2002 і становить 984 053,26 грн, у тому числі основні фонди за залишковою вартістю 984 053,26 грн.
Відповідно до пункту 10.1. Договору його укладено строком на 5 років, що діє з 27.05.2002 до 27.05.2007.
На виконання умов Договору оренди №952/2002 від 27.05.2002 Орендодавець передав, а Орендар в свою чергу прийняв державне майно - цілісний майновий комплекс дитячий оздоровчий табір «Голубок», вартістю 984 053 грн 26 коп., із нього основні засоби - 984 053 грн 26 коп., що підтверджується Актом приймання - передачі.
Договором №1 від 08.02.2007 до Договору оренди №952/2002 від 27.05.2002 Сторони внесли зміни до пунктів 3.1., 3.2., 3.5. Договору, а також пункту 10.1.: «Цей Договір діє з 27.05.2002 р. до 27.05.2017 р».
Наказом директора Підприємства «ВЛАДІСЛАВА» Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України» від 05.03.2004 створено структурний підрозділ ДОТ «Голубок» Підприємства «ВЛАДІСЛАВА» Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України» без статусу юридичної особи з використанням матеріально - технічної бази нерухомого майна, що знаходиться на балансі підприємства за адресою: Донецька область, м. Слов'яногірськ.
Листом головного архітектора м. Слов'янськ від 03.11.2005 № 1063 ДОТ «Голубок» присвоєно поштову адресу: м. Святогірськ, вул. Островського, 29.
Постановою Верховної Ради України від 15.05.2003 №815-IV місто Слов'яногірськ Слов'янської міськради Донецької області перейменовано на місто Святогірськ.
Договір оренди №952/2002 від 27.05.2002 припинив свою дію з 28.05.2017 у зв'язку з закінченням строку дії. Доказів продовження його дії в установленому законом порядку після 27.05.2017 матеріали справи не містять.
Згідно даних з Інформаційної довідки від 03.08.2020 №218755139 Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна - Дитячий оздоровчий табір «Голубок» належить на праві державної власності Фонду державного майна України, реєстраційний номер: 1649670714141, дата реєстрації: 18.09.2018, підстава для державної реєстрації: технічний паспорт № 543 від 09.06.2017.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2021 у справі №905/862/20 задоволено позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях до Підприємства «Владіслава» Всеукраїнської організації інвалідів Союз організацій інвалідів України та зобов'язано звільнити (виселити) Підприємство «Владіслава» Всеукраїнської організації інвалідів Союз організацій інвалідів України з об'єкта державної власності цілісного майнового комплексу дитячого оздоровчого табору «Голубок», розташованого за адресою: Донецька область, м. Святогірськ, вул. І. Мазепи, 29; зобов'язано Підприємство «Владіслава» Всеукраїнської організації інвалідів Союз організацій інвалідів України вчинити певні дії, а саме: підписати з позивачем акт приймання-передачі державного майна цілісного майнового комплексу дитячого оздоровчого табору «Голубок», розташованого за адресою: Донецька область, м. Святогірськ, вул. І. Мазепи, 29, в редакції позивача.
У межах справи №905/862/20 встановлено, зокрема, що (1) складовими об'єкта оренди, що переданий відповідачу за договором оренди №952/2002 від 27.05.2002, є перелік об'єктів у кількості 44 одиниці, що визначені у інвентаризаційних описах, вартістю згідно додатків №№ 1, 2, 3 акту оцінки, протоколу інвентаризації та передавального балансу станом на 01.05.2002 984 053,26грн (балансова (залишкова) вартість), (2) на балансі відповідача орендоване за договором №952/2002 від 27.05.2002 державне майно ЦМК ДОТ Голубок обліковується відповідно до наказу №42 від 27.05.2002 згідно з переліком (44 об'єкти) вартістю 984 053,26грн, (3) листом №11-04-01437 від 20.03.2017 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області «Щодо продовження договору оренди ЦМК» повідомило відповідача про відсутність правових підстав для підписання додаткової угоди про продовження терміну дії договору оренди №952/2002 від 27.05.2002, (4) Договір оренди №952/2002 від 27.05.2002 припинив свою дію з 28.05.2017, що сторонами не заперечується, (5) Підприємством «ВЛАДІСЛАВА» суттєво порушені вимоги п. 3 Положення про інвентаризацію № 158, що унеможливило оцінку майна ЄМК ДОТ «Голубок», визначення часток держави і орендаря у цьому майні та повернення ЄМК ДОТ «Голубок» з оренди.
Звертаючись до суду з позовом у справі №910/11730/20, прокурор вказує, що орендоване за договором №952/2002 від 27.05.2002 майно третьою особою не повернуто, акт приймання-передачі майна між Підприємством «ВЛАДІСЛАВА» Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України» та Регіональним відділенням Фонду державного майна по Донецькій та Луганській областях не підписаний (лист Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях від 27.04.2020 № 11-03-03-04164).
У додаткових письмових поясненнях ФДМУ від 23.09.2024 останній вказує, що на підставі постанови Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2021 у справі №905/862/20 РВ ФДМУ були отримані накази на примусове виконання даної постанови, визначено балансоутримувачем ЦМК ДОТ «Голубок» Державне підприємство «Управління справами Фонду державного майна України», однак у подальшому, враховуючи пропозиції, надані до РВ ФДМУ ДП «Управління справами Фонду державного майна України» та Підприємством «ВЛАДІСЛАВА», РВ ФДМУ погодилося повернутися до питання проведення процедури повернення ЦМК ДОТ «Голубок» із оренди після завершення бойових дій у Краматорському районі Донецької області та отримання безпечного доступу на території ЦМК.
Прокурор зазначає, що у межах здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42020221080000243 від 07.05.2020 встановлено, що ФДМУ як органом управління визначено спосіб управління вказаним державним майном - здійснення його приватизації.
Так, наказом Фонду державного майна України від 16.08.2017 №1327 включено до переліку об'єктів державної власності групи Ж, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні - Єдиний майновий комплекс дитячий оздоровчий табір « Голубок » за адресою: Донецька область, м. Святогірськ, вул. Івана Мазепи, 29.
Наказом Фонду державного майна України від 27.03.2018 №447 затверджено перелік об'єктів соціально - культурного призначення, що підлягають приватизації (додаток 5), до якого включений Єдиний майновий комплекс дитячий оздоровчий табір «Голубок».
На виконання наказу Фонду державного майна України від 27.03.2018 №447 наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області №00302 від 26.04.2018 прийнято рішення про приватизацію об'єкта соціально-культурного призначення - єдиний майновий комплекс дитячого оздоровчого табору «Голубок» за адресою: Донецька обл., м. Слов'яногірськ, вул. Мазепи Івана, 29.
Згідно з наказом Фонду державного майна України від 28.12.2019 №1574 продовжено приватизацію об'єктів малої приватизації, що підлягали приватизації, в тому числі відповідно до наказу від 27.03.2018 № 447, в додаток 10 до наказу від 28.12.2019 №1574 включений ЦМК ДОТ «Голубок».
За доводами прокурора накази в частині приватизації ЦМК ДОТ «Голубок» не вичерпали свою дію, процес приватизації триває, вищевказані накази суперечать приписам Законів України «Про приватизацію державного майна», «Про приватизацію державного та комунального майна», «Про оздоровлення та відпочинок дітей», «Про освіту», «Про позашкільну освіту», розпорядженню Кабінету Міністрів України №141- р від 17.03.2004 та постанові Верховної Ради України № 36-37 від 17.03.2009, а тому підлягають скасуванню.
Прокурор, обґрунтовуючи підстави для звернення до суду із позовними вимогами, вказував на те, що незаконне, всупереч визначеному законодавством порядку, включення ЦМК ДОТ «Голубок» до переліку об'єктів, які підлягають приватизації, порушує інтереси держави як гаранта дотримання принципу верховенства права, правовідносини, які виникають внаслідок розпорядження таким майном становлять суспільний інтерес. Позов прокурора спрямований на недопущення зменшення державного майна, що входить до складу дитячих оздоровчих закладів.
Третя особа підтримували вимоги позовної заяви прокурора.
Відповідачі 1-4 заперечували проти задоволення заявлених позовних вимог з підстав, викладених у відзивах на позовну заяву.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшла висновку, що апеляційна скарга ФДМУ не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із таких підстав.
Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Абзацом 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.
Конституційний Суд України зазначив, що поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (абзац другий частини п'ятої Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №3-рп/99).
Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов'язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов'язки суб'єктів спірних правовідносин, зобов'язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатись до суду з відповідним позовом).
Відповідно до абзаців 1-3 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Згідно із частиною 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до абзацу 2 частини 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 05.03.2020 у справі № 9901/511/19, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18; від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20; від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21).
Суд звертається до правових висновків Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц та зазначає, що якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність уповноваженого органу, цей довід прокурора суд повинен перевірити згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони»), оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними. Процедура, передбачена абзацами 3, 4 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» застосовується до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.
Як вбачається з матеріалів справи, прокурор у позові зазначає про те, що порушення інтересів держави відбулося внаслідок приватизації майна.
Прокурор, обґрунтовуючи підстави для звернення до суду із позовними вимогами, вказав на те, що незаконне, всупереч визначеному законодавством порядку, включення ЦМК ДОТ «Голубок» до переліку об'єктів, які підлягають приватизації, порушує інтереси держави як гаранта дотримання принципу верховенства права, а правовідносини, які виникають внаслідок розпорядження таким майном, становлять суспільний інтерес. Позов прокурора спрямований на недопущення зменшення державного майна, що входить до складу дитячих оздоровчих закладів і недопущення інтересів держави у сфері охорони дитинства. ЦМК ДОТ «Голубок» розташований на території площею майже 3 гектари у рекреаційній зоні Національного природного парку «Святі гори», в екологічно чистій місцевості, завдяки чому відпочинок та оздоровлення дітей у таборі сприяє покращенню їх здоров'я та підвищенню імунітету.
Колегія суддів враховує, що статтею 1 Закону України «Про Фонд державного майна України» визначено, що ФДМУ є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.
За приписами статей 4, 5 цього Закону одним із завдань ФДМУ є управління об'єктами державної власності. До повноважень ФДМУ належить здійснення повноваження власника державного майна, у тому числі корпоративних прав, у процесі приватизації та контроль діяльності підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління; прийняття рішення про приватизацію; здійснення продажу державного майна в процесі його приватизації.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.03.2020 у справі №826/11186/18 виснувала, що у правовідносинах приватизації саме ФДМУ виконує функції власника майна та вчиняє правочини, спрямовані на відчуження речових прав держави на майно іншим фізичним та юридичним особам.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право державної власності на об'єкт нерухомого майна Дитячий оздоровчий табір «Голубок» 18.09.2018 зареєстроване за державою в особі ФДМУ.
17.03.2004 Кабінет Міністрів України прийняв розпорядження №141-р «Про питання діяльності дитячих оздоровчих закладів», в якому, з метою збереження мережі державних і комунальних дитячих оздоровчих закладів, недопущення їх ліквідації та нецільового призначення, затвердив перелік таких закладів, до якого включено дитячий оздоровчий центр «Голубок».
Враховуючи проаналізовані правові норми та висновки Верховного Суду щодо них, у спірних приватизаційних правовідносинах представництво держави як власника спірного цілісного майнового комплексу ДОТ «Голубок» належить до виключних повноважень ФДМУ і саме останній у цих правовідносинах є уповноваженим органом державної влади в розумінні, зокрема, статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та статті 53 Господарського процесуального кодексу України.
Водночас, колегія суддів зазначає, що у разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам українського народу, прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу відповідача.
Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі №925/1133/18.
Отже, у цій справі прокурор правомірно заявив позов до ФДМУ, РВ ФДМУ, накази яких оскаржуються з підстав їх невідповідності законодавству про приватизацію, обґрунтувавши у чому, з погляду прокурора, полягає порушення цих інтересів (тобто навів підстави позову), вказавши на те, що у цьому випадку ФДМУ та РВ ФДМУ прийняті рішення, які суперечать державній політиці, спрямованій на розвиток та збереження мережі закладів, що забезпечують потреби суспільства в оздоровленні дітей.
Водночас, Департамент соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації та Департамент економіки Донецької обласної державної адміністрації визначені прокурором у справі відповідачами як суб'єкти владних повноважень щодо погодження приватизації ЦМК ДОТ «Голубок».
З урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 11.06.2024 у справі №925/1133/18 про те, що прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави, і в такому випадку процедура попереднього повідомлення не застосовується, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги ФДМУ щодо порушення прокурором положень статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та статті 53 Господарського процесуального кодексу України.
Щодо суті заявлених позовних вимог.
Правові, економічні та організаційні основи приватизації державного і комунального майна визначені в Законі України «Про приватизацію державного і комунального майна».
На час прийняття спірного наказу від 16.08.2017 діяв Закон України «Про приватизацію державного майна» від 04.03.1992 №2163-XII (втратив чинність 07.03.2018), спірні накази від 27.03.2018 та 28.12.2019 підпадають під дію Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» від 18.01.2018 №2269-VIII (набрав чинності з 07.03.2018).
Так, за змістом статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» до об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, належать об'єкти соціально-культурного призначення, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких вони розташовані, крім тих, що не підлягають приватизації. Приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. Загальнодержавне значення мають, зокрема, об'єкти, діяльність яких забезпечує соціальний розвиток, збереження та підвищення культурного, наукового потенціалу, духовних цінностей, серед яких об'єкти освіти, крім навчальних закладів, майно яких вноситься до статутного капіталу публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», фізичної культури, спорту і науки, що фінансуються з державного бюджету.
За змістом статті 5-1 Закону України «Про приватизацію державного майна» з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об'єкти приватизації класифікуються за групами.
Група Ж - об'єкти соціально-культурного призначення, в тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких вони розташовані, крім тих, що не підлягають приватизації.
До об'єктів соціально-культурного призначення належать об'єкти освіти, охорони здоров'я, культури, фізичної культури та спорту, туризму, мистецтва і преси, телебачення, радіомовлення, видавничої справи; санаторно-курортні заклади, будинки і табори відпочинку, профілакторії; інші об'єкти, призначені для задоволення соціальних та культурних потреб громадян незалежно від вартості майна; об'єкти соціально-культурного призначення, що не включені до статутного капіталу господарських товариств, перебувають на балансі підприємств, якщо такі об'єкти не включено до складу майна, що передається у комунальну власність.
Об'єкти приватизації, що належать до груп А, Д і Ж, є об'єктами малої приватизації.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» (набрав чинності 07.03.2018) до об'єктів державної і комунальної власності, що підлягають приватизації, належать усі об'єкти права державної і комунальної власності, крім тих, приватизація яких прямо заборонена цим Законом та іншими законами України.
Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об'єкти приватизації поділяються на об'єкти малої приватизації та об'єкти великої приватизації.
До об'єктів малої приватизації належать, зокрема, об'єкти соціально-культурного призначення. До об'єктів соціально-культурного призначення належать об'єкти освіти, охорони здоров'я, культури, фізичної культури та спорту, туризму, мистецтва і преси, телебачення, радіомовлення, видавничої справи; санаторно-курортні заклади, будинки і табори відпочинку, профілакторії; інші об'єкти, призначені для задоволення соціальних та культурних потреб громадян незалежно від вартості майна; об'єкти соціально-культурного призначення, що не включені до статутного капіталу господарських товариств (пункт 4 частини 2 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна»).
Правовий механізм приватизації єдиних майнових комплексів невеликих державних підприємств шляхом їх відчуження на користь одного покупця одним актом купівлі-продажу врегульовано Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», який був чинним станом на дату виникнення спірних правовідносин.
Основні засади державної політики у сфері оздоровлення та відпочинку дітей, повноваження органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, правові, фінансові та організаційні засади утворення і діяльності дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, права, обов'язки та відповідальність усіх учасників процесу визначені в Законі України «Про оздоровлення та відпочинок дітей».
У частині першій статті 1 Закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей» наведено визначення понять, зокрема:
дитячий заклад оздоровлення та відпочинку - постійно або тимчасово діючий, спеціально організований або пристосований заклад, призначений для оздоровлення, відпочинку, розвитку дітей, що має визначене місце розташування, матеріально-технічну базу, кадрове забезпечення та технології для надання послуг з оздоровлення та відпочинку дітей відповідно до державних соціальних стандартів надання послуг з оздоровлення та відпочинку;
майнові об'єкти оздоровлення та відпочинку дітей - комплекс будівель, споруд, у тому числі інженерних, інших приміщень, земельних ділянок, на яких вони розміщені, що в сукупності забезпечує діяльність дитячого закладу оздоровлення та відпочинку на належному рівні;
державний реєстр майнових об'єктів оздоровлення та відпочинку дітей - електронна база даних про об'єкти права власності (працюючі та непрацюючі), призначені для оздоровлення та відпочинку дітей, незалежно від форми власності та підпорядкування.
Пунктом 1 частини 1 статті 14 Закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей» визначено, що до типів дитячих закладів оздоровлення та відпочинку належить позаміський заклад оздоровлення та відпочинку - заклад, що функціонує протягом року, сезонно або під час канікул, у якому діти перебувають цілодобово. Заклад повинен мати спеціально відведену територію, що знаходиться в курортній або заміській зоні, матеріально-технічну базу, що відповідає санітарно-гігієнічним нормам, кадрове забезпечення для організації оздоровлення. Відповідний заклад також може належати до закладу відпочинку.
Як уже зазначалося, 17.03.2004 Кабінет Міністрів України прийняв розпорядження №141-р «Про питання діяльності дитячих оздоровчих закладів», в якому, з метою збереження мережі державних і комунальних дитячих оздоровчих закладів, недопущення їх ліквідації та нецільового призначення, затвердив перелік таких закладів, до якого включено дитячий оздоровчий центр «Голубок».
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно значиться об'єкт нерухомого майна: Дитячий оздоровчий табір «Голубок», адреса: Донецька область, м. Святогірськ, вул. Мазепи Івана, буд. 29.
Матеріалами справи підтверджується, що ЦМК ДОТ «Голубок» у розумінні статті 14 Закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей» є позаміським закладом оздоровлення та відпочинку, який перебуває у складі підприємства «Владіслава» Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організації інвалідів України» як невідособлений структурний підрозділ без статусу юридичної особи.
Так, відповідно до Положення про Позаміський заклад оздоровлення та відпочинку «Голубок», затвердженого наказом директора підприємства «Владіслава» Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організації інвалідів України» №16 від 16.05.2013 (далі, Положення), Позаміський заклад оздоровлення та відпочинку «Голубок» у своїй діяльності керується Законом України «Про оздоровлення та відпочинок дітей» законодавством у сфері оздоровлення та відпочинку дітей , яке складається з Конституції України, Сімейного кодексу України, законів України «Про оздоровлення та відпочинок дітей» , «Про охорону дитинства», «Про позашкільну освіту», Постановою Кабінету Міністрів України від 28.04.2009 №422 «Про затвердження Типового положення про дитячий заклад оздоровлення та відпочинку», Постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 року №433 «Про затвердження переліку типів позашкільних навчальних закладів і Положення про позашкільний навчальний заклад», та інших законів, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами та розпорядженнями центральних органів виконавчої влади, до сфери управління яких він належить, рішеннями місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, іншими нормативно-правовими актами, а також цим Положенням (далі - положення) і статутом Підприємства «Владіслава» Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організації інвалідів Україна».
Згідно з Положенням метою діяльністю закладу оздоровлення та відпочинку «Голубок» є реалізація права кожної дитини на повноцінний відпочинок, оздоровлення, забезпечення змістовного дозвілля, задоволення культурних і освітніх потреб, інтересів і духовних запитів відповідно До індивідуальних потреб, а також надання комплексної реабілітації інвалідів та дітям інвалідам та молоді, студентської молоді.
Позаміський заклад оздоровлення та відпочинку «Голубок» за місцезнаходженням знаходиться у екологічно безпечному для здоров'я дітей у межах заповідної зони м. Святогірська За режимом роботи: цілодобовий; за терміном роботи: сезонний( протягом оздоровчого сезону); за типами: позаміський заклад оздоровлення та відпочинку (п. 1.1., 1.4 -1.6 Положення).
Позаміський заклад оздоровлення та відпочинку надає перелік послуг з організації виховної діяльності та дозвілля:
- організація діяльності гуртків і клубів за інтересами, дитячих студій, творчих майстерень тощо - не менше одного заняття на тиждень;
- проведення олімпіад, конкурсів знань, виставок технічної та художньої творчості, зустрічей з діячами науки тощо - під час проведення профільних змін;
- організація розвивальних та інтелектуальних ігор - відповідно до плану роботи закладу;
- організація краєзнавчої та екологічної роботи - під час проведення профільних змін;
- проведення дискотек, танцювальних вечорів, концертів художньої самодіяльності не рідше одного разу на тиждень;
- організація дитячих свят відповідно до плану роботи закладу;
- організація екскурсій - не менше двох разів на зміну;
- демонстрація художніх і науково-популярних фільмів, відеофільмів, мультфільмів, - не рідше одного разу на тиждень.
Позаміський заклад може організовувати роботу гуртків, груп та інших творчих об'єднань за межами закладу у місцях, призначених для перебування дітей (спортивні бази, стадіони тощо).
У позаміському закладі створюються безпечні умови перебування дитини, забезпечується охорона її життя і здоров'я, особистого майна, надання медичної допомоги. страхування від нещасного випадку, виконання освітніх програм, організація змістовного дозвілля тощо (п.п. 4.6 - 4.8 Положення).
Згідно з абзацом 9 частини другої статті 3 Закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей» основними напрямами державної політики у сфері оздоровлення та відпочинку дітей є, зокрема, створення Державного реєстру майнових об'єктів оздоровлення та відпочинку дітей з метою запобігання ліквідації, передачі під заставу, перепрофілюванню, використанню не за призначенням таких об'єктів, а також з метою забезпечення доступності та відкритості інформації про дитячі заклади оздоровлення та відпочинку, і послуги, які вони надають.
Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей» дитячі заклади оздоровлення та відпочинку незалежно від форми власності, що діють як юридичні особи або не мають статусу юридичної особи і перебувають у складі підприємств, установ та організацій як їхні філіали чи структурні підрозділи, обов'язково включаються до складу мережі дитячих закладів оздоровлення та відпочинку.
Майнові об'єкти оздоровлення та відпочинку дітей обов'язково вносяться до Державного реєстру майнових об'єктів оздоровлення та відпочинку дітей.
Відомості про майнові об'єкти оздоровлення та відпочинку дітей, якими користується дитячий заклад оздоровлення та відпочинку, керівник такого закладу подає до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері оздоровлення та відпочинку дітей, для внесення до Державного реєстру майнових об'єктів оздоровлення та відпочинку дітей протягом одного місяця з дня отримання документів на право власності на зазначені майнові об'єкти відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 9 Порядку ведення Державного реєстру дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №425 від 28.04.2009, для внесення дитячого закладу оздоровлення та відпочинку до Реєстру засновник (власник) або його уповноважена особа подає комісії заяву за формою, затвердженою Мінсоцполітики, та реєстраційну картку за формою згідно з додатком 1.
Відповідно до частини 2 статті 20-1 Закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей» керівник дитячого закладу оздоровлення та відпочинку несе відповідальність відповідно до закону за неподання у строк, визначений цим Законом, або подання не в повному обсязі відомостей про майнові об'єкти оздоровлення та відпочинку дітей, якими користується такий заклад, до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері оздоровлення та відпочинку дітей, для внесення до Державного реєстру майнових об'єктів оздоровлення та відпочинку дітей.
У матеріалах справи наявна Довідка Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спору про внесення дитячого закладу оздоровлення та відпочинку до Державного реєстру від 09.11.2010 (том 2, а.с. 63) та довідка Міністерства соціальної політики України від 16.07.2013 (том 2, а.с. 64), де вказано: найменування дитячого закладу оздоровлення та відпочинку: Позаміський заклад оздоровлення та відпочинку «Голубок», дата та номер рішення про внесення дитячого закладу оздоровлення та відпочинку до Державного реєстру 04.11.2010, протокол №4, номер у державному реєстрі - 0172.
З огляду на зазначене суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи відповідачів про відсутність Позаміського закладу оздоровлення та відпочинку «Голубок» у Державному реєстрі дитячих закладів оздоровлення та відпочинку як такі, що спростовують його приналежність до об'єкту оздоровлення та відпочинку.
Стосовно ж твердження прокурора про те, що Позаміський заклад оздоровлення та відпочинку «Голубок» відноситься до закладів позашкільної освіти, то такі спростовуються матеріалами справи.
Так, відповідно до статті 10 Закону України «Про освіту» невід'ємними складниками системи освіти є: позашкільна освіта.
За змістом статті 14 Закону України «Про освіту» метою позашкільної освіти є розвиток здібностей дітей та молоді у сфері освіти, науки, культури, фізичної культури і спорту, технічної та іншої творчості, здобуття ними первинних професійних знань, вмінь і навичок, необхідних для їх соціалізації, подальшої самореалізації та/або професійної діяльності.
Позашкільна освіта може здобуватися одночасно із здобуттям дошкільної, повної загальної середньої, професійної (професійно-технічної) та фахової передвищої освіти. Компетентності, здобуті за програмами позашкільної освіти, можуть враховуватися та визнаватися на відповідному рівні освіти.
Здобуття позашкільної освіти забезпечується закладами позашкільної освіти різних типів, форм власності та підпорядкування, іншими закладами освіти, сім'єю, громадськими об'єднаннями, підприємствами, установами, організаціями та іншими юридичними і фізичними особами.
Державні заклади позашкільної освіти утворюються центральними органами виконавчої влади та фінансуються за кошти державного бюджету. Інші заклади позашкільної освіти утворюються органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, у тому числі релігійними організаціями, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку, іншими юридичними і фізичними особами, за наявності необхідної матеріально-технічної та науково-методичної бази, педагогічних та інших працівників.
Фінансування позашкільної освіти здійснюється за кошти засновника, державного та/або місцевих бюджетів, батьків, з інших джерел, не заборонених законодавством.
Органи місцевого самоврядування створюють умови для доступності позашкільної освіти шляхом формування, утримання та розвитку мережі закладів позашкільної освіти відповідно до освітніх, культурних, духовних потреб та запитів населення.
Порядок, умови, форми та особливості здобуття позашкільної освіти визначаються спеціальним законом.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про позашкільну освіту» вихованці, учні і слухачі мають право на здобуття позашкільної освіти відповідно до їх здібностей, обдарувань, уподобань та інтересів.
Позашкільна освіта здобувається громадянами у позаурочний та позанавчальний час у позашкільних навчальних закладах та інших навчальних закладах як центрах позашкільної освіти незалежно від підпорядкування, типів і форм власності, в тому числі в школах соціальної реабілітації, міжшкільних навчально-виробничих комбінатах, професійно-технічних та вищих навчальних закладах I-II рівнів акредитації.
Здобуття позашкільної освіти ґрунтується на принципі добровільності вибору типів закладів та видів діяльності, а також здійснюється за участю батьків або осіб, які їх замінюють, трудових колективів, громадських організацій, товариств, фондів.
Відповідно до Положення про Позаміський заклад оздоровлення та відпочинку «Голубок» останній є позаміським закладом оздоровлення та відпочинку, який перебуває у складі підприємства «Владіслава» Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організації інвалідів України» як невідособлений структурний підрозділ без статусу юридичної особи.
Метою діяльністю закладу оздоровлення та відпочинку «Голубок» є реалізація права кожної дитини на повноцінний відпочинок, оздоровлення, забезпечення змістовного дозвілля, задоволення культурних і освітніх потреб, інтересів і духовних запитів відповідно До індивідуальних потреб, а також надання комплексної реабілітації інвалідів та дітям інвалідам та молоді, студентської молоді.
У наявній в матеріалах справи довідці Міністерства соціальної політики від 16.07.2013 про внесення дитячого закладу оздоровлення та відпочинку до реєстру, вказано назву: Позаміський заклад оздоровлення та відпочинку, проте, в довідці не вказано, що він є закладом освіти.
Листом від 28.05.2020 вих.№1309/0/161-20/01-23 (том 1, а.с. 169) Департамент освіти і науки Донецької обласної адміністрації повідомив Департамент економіки обласної адміністрації, що позаміські дитячі заклади оздоровлення та відпочинку не відносяться до позашкільних закладів освіти.
Разом із цим, з листа Департаменту освіти і науки Донецької обласної адміністрації від 25.08.2020 № 2069/0/161-20/01-23 (том 1, а.с. 170-171) вбачається, що ДОТ «Голубок» може бути віднесено до закладів позашкільної освіти виключно у разі здійснення ним позашкільної освіти у відповідності до чинного законодавства.
Матеріали справи не містять доказів здійснення дитячим оздоровчим закладом оздоровлення та відпочинку позашкільної діяльності.
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що Позаміський заклад оздоровлення та відпочинку «Голубок» є дитячим оздоровчим табором, у той час, як прокурором в процесі розгляду справи не доведено належність закладу оздоровлення та відпочинку «Голубок» до закладів позашкільної освіти.
Щодо правомірності прийнятих ФДМУ рішень про приватизацію Позаміського закладу оздоровлення та відпочинку «Голубок» колегія суддів зазначає таке.
За змістом статті 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» у редакціях, чинних станом на дату прийняття спірних наказів про приватизацію, Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають відповідно у державній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають: продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу за конкурсом; викупу. Орган приватизації зобов'язаний повідомити адміністрацію підприємства про включення даного підприємства або його структурного підрозділу до одного із зазначених переліків у місячний строк з дня прийняття відповідного рішення. Включення об'єктів малої приватизації до переліків, зазначених у частині першій цієї статті, здійснюється з ініціативи державного органу приватизації, уповноваженого органу управління чи покупця.
Стаття 18-2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» регулює особливості приватизації окремих груп об'єктів, зокрема, приватизація об'єктів групи Ж здійснюється з урахуванням таких особливостей:
1) уповноважені органи управління разом з пропозиціями стосовно включення об'єктів соціально-культурного призначення до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, подають до державних органів приватизації пропозиції щодо строку збереження профілю діяльності об'єктів соціально-культурного призначення або можливості перепрофілювання кожного з таких об'єктів;
2) державні органи приватизації погоджують з відповідними місцевими державними адміністраціями переліки об'єктів соціально-культурного призначення, що підлягають приватизації. У разі якщо протягом трьох тижнів від відповідної державної адміністрації не надійшла відповідь щодо погодження переліку таких об'єктів, поданий перелік вважається погодженим.
Місцеві державні адміністрації, які не дали згоди на приватизацію об'єктів соціально-культурного призначення, подають державному органу приватизації інформацію про джерела фінансування утримання об'єкта, а також відповідні гарантії щодо його утримання, які полягають у поданні письмових зобов'язань щодо обсягів та строків фінансування;
3) об'єкти соціально-культурного призначення приватизуються шляхом їх продажу єдиним майновим комплексом із збереженням профілю діяльності. Продаж окремих об'єктів нерухомості санаторно-курортних закладів та закладів туризму не допускається;
4) об'єкти соціально-культурного призначення, які не функціонують більше трьох років або перебувають в аварійному стані, можуть бути перепрофільовані за погодженням з органами місцевого самоврядування та відповідними місцевими державними адміністраціями;
5) підприємство або господарське товариство, яке більше ніж п'ять років утримує за рахунок власних коштів у належному стані об'єкт соціально-культурного призначення, має першочергове право на викуп такого об'єкта.
Наказом Фонду державного майна України від 16.08.2017 №1327 включено до переліку об'єктів державної власності групи Ж, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні - Єдиний майновий комплекс дитячий оздоровчий табір « Голубок » за адресою: Донецька область, м. Святогірськ, вул. Івана Мазепи, 29.
Наказом Фонду державного майна України від 27.03.2018 №447 затверджено перелік об'єктів соціально-культурного призначення, що підлягають приватизації (додаток 5), до якого включений Єдиний майновий комплекс дитячий оздоровчий табір « Голубок ».
На виконання наказу Фонду державного майна України від 27.03.2018 №447 наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області №00302 від 26.04.2018 прийнято рішення про приватизацію об'єкта соціально-культурного призначення - єдиний майновий комплекс дитячого оздоровчого табору « Голубок » за адресою: Донецька обл., м. Слов'яногірськ, вул. Мазепи Івана, 29.
Згідно з наказом Фонду державного майна України від 28.12.2019 №1574 продовжено приватизацію об'єктів малої приватизації, що підлягали приватизації, в тому числі відповідно до наказу від 27.03.2018 №447, в додаток 10 до наказу від 28.12.2019 №1574 включений ЦМК ДОТ «Голубок».
Приймаючи оскаржуване рішення, суд встановив, що ФДМУ здійснив приватизацію дитячого оздоровчого табору «Голубок» без погодження органу, що здійснює політику у сфері оздоровлення та відпочинку дітей - Міністерства соціальної політики України та Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації.
З цього приводу колегія суддів встановила таке.
Так, як вказано вище, згідно з підпунктом 2 частини 3 статті 18-2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» державні органи приватизації погоджують з відповідними місцевими державними адміністраціями переліки об'єктів соціально-культурного призначення, що підлягають приватизації.
Як вбачається з матеріалів справи, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області листом від 27.04.2017 №02-10-02271 просило Донецьку обласну державну адміністрацію надати погодження об'єктів соціально - культурного призначення, що підлягають приватизації, а саме: Єдиного майнового комплексу дитячий оздоровчий табір « Голубок ».
На виконання доручення голови облдержадміністрації, керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 04.05.2017 №01-03291-17я/01 управлінням у справах сім'ї та молоді Донецької обласної державної адміністрації листом від 10.05.2017 №09вх.01-10/0854 повідомлено Департамент економіки облдержадміністрації про надання згоди на приватизацію об'єкта соціально-культурного призначення за умови дотримання збереження профілю діяльності об'єкта.
Департамент економіки Донецької обласної державної адміністрації листом від 10.05.2017 №6/вх.6 - 452/02-1 у відповідь Регіональному відділенню фонду державного майна України по Донецькій області повідомив, що не заперечує проти приватизації об'єкта соціального культурного призначення, а саме Єдиного майнового комплексу дитячий оздоровчий табір « Голубок ».
У доданому до позову листі Донецької обласної військово-цивільної адміністрації від 28.05.2020 вих. №0.2/24-3000/4-20 зазначено, що згідно з Положенням про департамент економіки Донецької обласної державної адміністрації, затвердженим розпорядженням голови облдержадміністрації 06.02.2013 №46 (зі змінами), на департамент економіки облдержадміністрації покладено завдання стосовно виконання повноважень облдержадміністрації щодо підприємств, установ, організацій, які належать до сфери її управління, відповідно до Закону України «Про управління об'єктами державної власності». Розгляд питання щодо приватизації єдиного майнового комплексу - дитячого оздоровчого табору « Голубок » здійснювався облдержадміністрацією у 2017 році відповідно до листа РВ ФДМУ по Донецькій області від 27.04.2017 №02-10-02271. За резолюцією керівництва облдержадміністрації департаментом економіки підготовлено відповідь (лист департаменту економіки облдержадміністрації від 10.05.2017 №6/вх.6 - 452/02-1) на підставі листа управління у справах сім'ї та молоді облдержадміністрації від 10.05.2017 №09вх.01-10/0854, до повноважень якого на той час належав розгляд питань, пов'язаних з відпочинком та оздоровленням дітей. Згода на приватизацію вказаного об'єкта була надана за умови збереження профілю діяльності об'єкта.
Виходячи із наведеного, колегія суддів зазначає, що приватизацію об'єкта соціального культурного призначення, а саме Єдиного майнового комплексу дитячий оздоровчий табір « Голубок », було погоджено з відповідною адміністрацією, як це передбачено підпунктом 2 частини 3 статті 18-2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».
Посилання ж суду першої інстанції на те, що таке погодження мало бути здійснене саме Департаментом соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації є помилковими, оскільки функції з формування та реалізації на території області державної соціальної політики з оздоровлення та відпочинку дітей були покладені на Департамент соціального захисту населення облдержадміністрації розпорядженням Голови обласної державної адміністрації керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 24.10.2018 №1290/5-18 «Про упорядкування окремих завдань, покладених на структурні підрозділи Донецької обласної державної адміністрації», тобто вже після прийняття ФДМУ наказів про включення до переліку об'єктів державної власності групи Ж, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні - Єдиного майнового комплексу дитячий оздоровчий табір « Голубок » за адресою: Донецька область, м. Святогірськ, вул. Івана Мазепи, 29 та про приватизацію об'єкта соціально-культурного призначення.
Зазначене, втім, не вплинуло на правильність подальших висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову в даній справі, що підтверджується таким.
Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 15 Закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей» засновник (власник) дитячого закладу оздоровлення та відпочинку державної чи комунальної форми власності не має права ліквідувати його, зменшувати територію, кількість ліжко-місць, а також передавати в оренду приміщення (будівлі) для провадження діяльності, не пов'язаної з оздоровленням та відпочинком дітей, під час перебування дітей у відповідному закладі без погодження з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері оздоровлення та відпочинку дітей. Реорганізація або ліквідація дитячих закладів оздоровлення та відпочинку державної чи комунальної форми власності допускається виключно за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері оздоровлення та відпочинку дітей.
Згідно з Положенням про Міністерство соціальної політики України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №432 від 17.06.2015, Мінсоцполітики є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері оздоровлення та відпочинку дітей.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, у процесі приватизації спірного об'єкта Міністерство соціальної політики України не приймало будь-яких рішень та не надавало погоджень на реорганізацію, відчуження, перепрофілювання ДОТ «Голубок», а також не надавало згоду на його ліквідацію.
Отже, ФДМУ здійснив приватизацію дитячого оздоровчого табору «Голубок» без погодження центрального органу виконавчої влади, що здійснює політику у сфері оздоровлення та відпочинку дітей.
Також частина 4 статті 15 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» додатково акцентує увагу на тому, що об'єкти соціально-культурного призначення приватизуються з умовою збереження профілю діяльності - за винятком об'єктів, які не функціонують більше трьох років або перебувають в аварійному стані з урахуванням деяких обмежень, встановлених у статті 15 вказаного Закону.
За твердженням прокурора, з якими, в свою чергу, не погоджується скаржник, Фонд державного майна України, затверджуючи переліки об'єктів, які підлягали приватизації, і включивши до них дитячий оздоровчий табір, порушив встановлений постановою Верховної Ради України від 17.03.2009 №1137-VI мораторій на ліквідацію, відчуження, перепрофілювання дитячих оздоровчих закладів.
З цього приводу судом встановлено таке.
Так, постановою Верховної Ради України «Про запровадження мораторію на ліквідацію, відчуження, перепрофілювання оздоровчих закладів (дитячих, професійних тощо)» №1137-VI від 17.03.2009 рекомендовано органам державної влади та органам місцевого самоврядування, засновникам (власникам) оздоровчих закладів тимчасово, до схвалення відповідного закону, припинити прийняття рішень та призупинити виконання вже прийнятих рішень про ліквідацію, відчуження, перепрофілювання, передачу в оренду оздоровчих закладів для провадження діяльності, не пов'язаної з оздоровленням та відпочинком.
Відповідно до інформації, викладеної в пояснювальній записці до проекту постанови Верховної Ради України «Про запровадження мораторію на ліквідацію, відчуження, перепрофілювання оздоровчих закладів (дитячих, професійних тощо)», постанова передбачає запровадження мораторію на ліквідацію закладів оздоровлення та відпочинку. Це означає, що засновник або власник закладу оздоровлення та відпочинку будь-якої форми власності не має права ліквідовувати його, зменшувати територію, кількість ліжко-місць, а також здавати в оренду приміщення (будівлі) для провадження діяльності, не пов'язаної з оздоровленням та відпочинком.
Станом на дату ухвалення рішення у цій справі згаданий вище мораторій залишається чинним.
Частиною 1 статті 4 Закону України «Про приватизація державного і комунального майна» встановлено, що до об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації, належать усі об'єкти права комунальної власності, крім тих, приватизація яких прямо заборонена цим Законом та іншими законами України.
Положеннями статті 20 Закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей» визначено, що матеріально-технічну базу дитячого закладу оздоровлення та відпочинку складає рухоме і нерухоме майно, що належить йому на праві власності або господарського відання, оперативного управління, орендоване або передане йому засновником (власником). Основні фонди, земельні ділянки та інше майно дитячого закладу оздоровлення та відпочинку державної або комунальної форми власності не підлягають вилученню, крім випадків, передбачених законодавством.
З огляду на вказані норми Закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей» в їх системному зв'язку з Законом України «Про приватизацію державного і комунального майна» та постановою Верховної Ради України від 17.03.2009 №1137-VI «Про запровадження мораторію на ліквідацію, відчуження, перепрофілювання оздоровчих закладів (дитячих, професійних тощо)», колегія суддів, по-перше, зазначає про можливість подання уповноваженими органами управління державним органам приватизації пропозицій щодо приватизації дитячих закладів оздоровлення та відпочинку незалежно від форми власності, що діють як юридичні особи або не мають статусу юридичної особи, в тому числі, непрацюючих, з умовою збереження профілю діяльності або з можливістю перепрофілювання (для об'єктів соціально-культурного призначення), за умови відсутності планування відповідного державного майна в його подальшому використанні. По-друге, не допущення реорганізації або ліквідації дитячих закладів оздоровлення та відпочинку державної чи комунальної форми власності без погодження з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері оздоровлення та відпочинку дітей. По-третє, обмеження Верховною Радою України приватизації об'єктів оздоровчих закладів (дитячих, професійних тощо) шляхом тимчасового припинення прийняття рішень про ліквідацію, відчуження, перепрофілювання, передачу в оренду оздоровчих закладів для провадження діяльності, не пов'язаної з оздоровленням та відпочинком.
На відповідачів 1, 2 покладено обов'язок забезпечувати збереження закладів оздоровлення та відпочинку дітей, враховуючи запроваджений законодавчим органом влади мораторій на відчуження оздоровчих закладів, а також належність оздоровчого табору до категорії дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, а тому суд доходить висновку, що у відповідачів 1, 2 були відсутні підстави для вчинення дій, спрямованих на приватизацію спірного об'єкта нерухомого майна.
При цьому суд враховує, що у наказі Фонду державного майна України від 16.08.2017 №1327 та наказі Регіонального відділення фонду державного майна України по Донецькій області від 26.04.2018 № 00302 не передбачено, що приватизація спірного об'єкта проводитиметься для подальшого провадження діяльності, пов'язаної з оздоровленням та відпочинком, що створює передумови для його потенційного використання в інших цілях.
Враховуючи, що постановою Верховної Ради України від 17.03.2009 №1137-VI органам державної влади, до кола яких відносяться і відповідачі у справі, рекомендовано тимчасово, до схвалення відповідного закону, припинити прийняття рішень та призупинити виконання вже прийнятих рішень про ліквідацію, відчуження, перепрофілювання, передачу в оренду оздоровчих закладів для провадження діяльності, не пов'язаної з оздоровленням та відпочинком, суд вважає, що оспорювані в цій справі накази не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
При цьому, ФДМУ залишив поза увагою вимоги статті 6 Закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей», відповідно до яких Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать дитячі заклади оздоровлення та відпочинку, у межах своїх повноважень забезпечують як реалізацію державної політики у сфері оздоровлення та відпочинку дітей, так і збереження та розвиток мережі дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, поліпшення їх матеріально-технічної бази, кадрового забезпечення.
За висновками суду затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, включення до них ДОТ «Голубок», здійснення підготовки до аукціону, порушує інтереси держави та може призвести до зменшення майна, що входить до складу дитячих оздоровчих закладів, та до скорочення мережі дитячих закладів оздоровлення в межах території Національного природного парку «Святі гори», а отже, призводить до порушення інтересів держави у сфері охорони дитинства, за захистом яких прокурор і звернувся з цим позовом до суду.
Судом апеляційної інстанції також враховується, що Конвенцією ООН про права дитини, ратифікованою Україною 27.02.1991, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно зі статтею 19 Закону України «Про міжнародні договори» чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності у встановленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Зазначеними положеннями чинного законодавства встановлено пріоритет норм міжнародного права, відображених у міжнародних договорах, над нормами відповідних актів національного законодавства (крім Конституції України, яка має найвищу юридичну силу як відносно актів національного законодавства, так і відносно міжнародних договорів). Отже, якщо міжнародний договір і відповідний акт законодавства України, які мають однаковий предмет правового регулювання, містять норми, що суперечать одна одній, то застосуванню підлягають правила міжнародного договору, зокрема Конвенції ООН про права дитини, яка найповніше захищає права та інтереси дітей.
Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
За змістом частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
У даному випадку, оскільки спірні накази ФДМУ, які є правовими актами індивідуальної дії, виданими органом державної влади, суперечать вимогам чинного законодавства, то ці накази підлягають скасуванню як незаконні в частині включення до переліку об'єктів соціально-культурного призначення, що підлягають приватизації, Єдиного майнового комплексу дитячого оздоровчого табору «Голубок» за адресою: Донецька область, м. Святогірськ, вул. Мазепи, 29.
За встановлених обставин колегією суддів відхиляються як необґрунтовані доводи скаржника про здійснення приватизації спірного об'єкта у відповідності до вимог чинного законодавства.
Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Усі інші доводи та міркування скаржника, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, чого скаржниками зроблено не було.
Доводи апеляційної скарги Фонду державного майна України не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість заявлених позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Фонду державного майна України є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за її подання згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фонду державного майна України на рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2024 у справі №910/11730/20 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2024 у справі №910/11730/20 залишити без змін.
Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Фонд державного майна України.
Матеріали справи №910/11730/20 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 24.04.2025.
Головуючий суддя Ю.Б. Михальська
Судді А.І. Тищенко
І.А. Іоннікова