вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"19" березня 2025 р. Справа№ 910/20030/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Козир Т.П.
Скрипки І.М.
при секретарі судового засідання Линник А.М.,
розглянувши матеріали апеляційних скарг Державного підприємства «Гарантований покупець» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія»
на рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2024
у справі № 910/20030/23 (суддя Антон Пукас)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія»
до Державного підприємства «Гарантований покупець»
про стягнення 109 130 962,19 грн,
за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» (далі також - Товариство, ТОВ «МЕК») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Гарантований покупець» (далі також - Підприємство, ДП «ГП») про стягнення інфляційних втрат у розмірі 80 932 006, 63 грн та 3 % річних у розмірі 28 198 955,56 грн у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг №2305/02/21 від 15.09.2021 (далі - Договір) в частині своєчасної оплати наданих послуг.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 у справі № 910/20030/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» 3 % річних - 26 760 601,50 грн, інфляційні втрати - 74 030 444,16 грн та судовий збір - 694 087,96 грн. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано нормами статей 11, 212, 251, 252, 525, 526, 530, 610, 611, 615, 901, 903 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України), статей 193 Господарського кодексу України (далі також - ГК України), статей 4, 62 Закону України «Про ринок електричної енергії», Постановою Кабінету Міністрів України 05.06.2019 № 483 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії» (далі також - Положення про ПСО), Наказом Міністерства енергетики України від 13.03.2022 № 114 «Про забезпечення продажу електричної енергії операторам систем розподілу та постачальникам універсальних послуг», застосувавши які до спірних правовідносин сторін, суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем відповідачу 3% річних та інфляційних втрат за період квітень 2022 року - листопад 2023 року. Суд погодився зі здійсненим позивачем розрахунком та задовольнив вимоги у повному обсязі.
Натомість, щодо вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за березень 2022 року суд наголосив на наявності заборгованості, підтвердженої інформацією, наданою ДП «НАЕК «Енергоатом». Наявність заборгованості у позивача перед ДП «НАЕК «Енергоатом» до моменту застосування дії Наказу спростовує правомірність нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат після вказаної дати. Суд дійшов висновку, що правомірним буде нарахування позивачем 3 % річних на суму боргу 50 217 331,48 грн за один день прострочення 03.03.2022 в розмірі 4 127, 45 грн.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Державне підприємство «Гарантований покупець» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги за апеляційною скаргою, Підприємство посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, судом не надано належної оцінки доводам Підприємства про наявність відкладальної обставини, чим неправильно застосовано ст. 212 ЦК України. Так, аналіз п. 12 Договору та п. 8 Положення про ПСО, якими встановлено, що ГП зобов'язаний оплачувати своєчасно та у повному обсязі постачальникам універсальних послуг вартість надання постачальниками універсальних послуг гарантованому покупцю послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів лише за умови відсутності у постачальника заборгованості перед ДП «НАЕК «Енергоатом», дає підстави для висновку, що наявність заборгованості надає ДП «ГП» право довільно, на власний розсуд, а не з дотриманням встановлених договором строків, вносити передоплату та оплату за договором, оскільки строк виконання цього обов'язку - не настав.
Крім цього, суд першої інстанції відхилив посилання Підприємства на відкладальну обставину та, при цьому не встановив, що у період квітень 2022 року - листопад 2023 року ТОВ «МЕК» закуповувало електроенергію не за результатами аукціонів, а в інший спосіб.
Підприємство також не погоджується із розрахунком 3% річних та інфляційних втрат за 3, 4 та 5-й планові платежі квітня 2022 року, наголошуючи, що і ТОВ «МЕК» і суд першої інстанції неправильно визначили період, за який мають нараховуватись 3% річних та інфляційні втрати. Нарахування інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання зобов'язання скаржник вважає помилковими.
Апелянт звертає увагу, що суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги, незважаючи на існування форс-мажорних обставин, зокрема військової агресії Російської Федерації проти України. Про настання форс-мажорних обставин Підприємство повідомляло усіх своїх контрагентів, у тому числі і ТОВ «МЕК» на офіційній веб-сторінці у мережі Інтернет.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.09.2024 апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Козир Т.П., Скрипки І.М.
Скаржником в апеляційній скарзі викладено клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення Північним апеляційним господарським судом постанови у даній справі.
Також, не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог на суму 7 851 028,92 грн та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Обґрунтовуючи вимоги за апеляційною скаргою, ТОВ «МЕК» вказує на неправильне застосування судом ст. 212 ЦК України. Зокрема, звертає увагу, що порушення строків оплати за договором обумовлено недбалістю Підприємства, а не наявністю заборгованості ТОВ «МЕК» перед ДП «НАЕК «Енергоатом», оскільки Підприємство звернулось до суду із відповідним клопотанням про витребування доказів у ДП «НАЕК «Енергоатом» щодо наявності заборгованості, а не надало доказів разом із відзивом на позов. Тобто, у момент прострочення оплати за договором Підприємство не володіло інформацією про можливість застосування відкладальної обставини.
Відповідно до Протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 30.09.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Козир Т.П., Скрипки І.М.
Скаржником в апеляційній скарзі викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтоване отриманням оскаржуваного рішення через підсистему «Електронний суд» лише 11.09.2024.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справу № 910/20030/23. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 у справі № 910/20030/23 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.
07.10.2024 матеріали справи № 910/20030/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 у справі № 910/20030/23 та призначено розгляд апеляційної скарги на 20.11.2024, Державному підприємству «Гарантований покупець» встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 01.11.2024.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 у справі № 910/20030/23 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.
22.10.2024 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 у справі № 910/20030/23 та призначено спільний розгляд апеляційних скарг Державного підприємства «Гарантований покупець» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 у справі № 910/20030/23 на 20.11.2024. Товариству з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 14.11.2024.
04.11.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Державного підприємства «Гарантований покупець» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу ТОВ «МЕК» залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині - без змін. Вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, зроблені судом із посиланням на ст. 212 ЦК України, п. 12 Договору та п. 8 Положення про ПСО.
12.11.2024 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому Товариство просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині - без змін. Вважає, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджено спірні правовідносини сторін, як і можливість застосування до них ст. 212 ЦК України. Наголошує на правильності здійснених Товариством та судом першої інстанції розрахунків 3% річних та інфляційних втрат за квітень 2022 року - листопад 2023 року, а також відсутності підстав для застосування форс-мажорних обставин до розрахунків за укладеним між сторонами спору договором.
04.12.2024 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Державного підприємства «Гарантований покупець» надійшли додаткові пояснення у справі, у яких Підприємство вказує на нарахування 3% річних та інфляційних втрат на прогнозовані показники навіть після підписання актів приймання-передачі послуг, що не відповідає умовам укладеного між сторонами договору.
09.12.2024 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» надійшли додаткові пояснення у справі, у яких Товариство зауважує на здійсненні ним розрахунку 3% річних та інфляційних втрат таким чином, що нарахування закінчується датою погодження сторонами фактичних обсягів надання послуг, що не суперечить умовам договору.
17.12.2024 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Державного підприємства «Гарантований покупець» надійшла відповідь на додаткові пояснення позивача від 09.12.2024, у яких Підприємство наполягає на тому, що станом на останній день розрахункового місяця прогнозний обсяг замінюється на фактичний. Відповідно, розрахунок 3% річних та інфляційних втрат має здійснюватись саме з урахуванням фактичних обсягів постачання.
27.01.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від представника Державного підприємства «Гарантований покупець» надійшли письмові пояснення щодо контррозрахунку у справі.
28.01.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від представника Державного підприємства «Гарантований покупець» надійшли письмові пояснення у справі щодо доданих до письмових пояснень від 27.01.2025 контррозрахунків.
14.02.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» надійшли додаткові пояснення у справі, до яких Товариством додано заперечення на подані ДП «ГП» контррозрахунки, а також додаткові угоди до договору купівлі-продажу електричної енергії у ДП «НАЕК «Енергоатом» з приміткою, що Товариством до суду першої інстанції уже ці копії подавались, а саме, до додаткових пояснень від 11.04.2024.
Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2024, від 04.12.2024, від 18.12.2024, від 29.01.2025 у розгляді апеляційних скарг оголошувались перерви до 19.02.2025 у зв'язку з необхідністю опрацювання поданих сторонами пояснень.
19.02.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від представника ДП «Гарантований покупець» надійшло клопотання про оголошення перерви у справі, обґрунтоване необхідністю надання часу останньому для опрацювання поданих позивачем додаткових пояснень у справі разом з додатками у вигляді таблиць.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2025 оголошено перерву у розгляді справи №910/20030/23 до 19.03.2025.
13.03.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від представника ДП «Гарантований покупець» надійшло заперечення на додаткові пояснення ТОВ «МЕК», у яких Підприємство вказує на необхідності врахування доводів про зміну прогнозованої вартості послуг на фактичну саме в останній день розрахункового місяця, наголошуючи при цьому, що такий підхід сформований Верховним Судом під час розгляду спорів у справах №910/15342/23, №910/1848/23, №910/881/24 та інших аналогічних справах. Товариство голослівно вказує на наявність у поданому Підприємством контррозрахунку помилок, однак такі твердження жодним чином не обґрунтовані.
18.03.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» надійшли додаткові пояснення у справі, у яких Товариством звертається увага на те, що останній день розрахункового місяця та момент підписання актів приймання-передачі послуги не є тотожними, оскільки акти приймання-передачі послуги сторони підписували різними датами. Зауважує, що Підприємство не здійснило індексацію заборгованості за другий та третій авансові платежі, що суперечить порядку нарахування інфляційних втрат.
Товариство також підкреслює, що оплата планової вартості послуги і остаточний розрахунок за фактичний обсяг послуги є одним і тим самим зобов'язанням з оплати послуги, що надається у відповідному розрахунковому періоді, тому розподіл такого обов'язку на окремі платежі у часі (попередня оплата, остаточний розрахунок) не створює умов для припинення існування таких частин зобов'язання.
Товариство наголошує, що невиконане зобов'язання зі сплати кожного чергового планового платежу існує в часі з моменту його виникнення і не припиняється по закінченню розрахункового місяця, а підлягає виконанню у межах проведення розрахунку за фактичний обсяг наданих послуг.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги ДП «Гарантований покупець», просив скаргу задовольнити, натомість, висловив заперечення проти апеляційної скарги ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія», просив залишити її без задоволення.
Представник позивача підтримав вимоги поданої позивачем апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувавши оскаржуване рішення в частині, в якій позивачеві відмовлено у задоволенні позову, апеляційну скаргу відповідача - не визнав, вважає її доводи необґрунтованими, просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача.
19.03.2025 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Обговоривши доводи апеляційних скарг Державного підприємства «Гарантований покупець» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2024, відзивів на них та додаткових пояснень, дослідивши докази, наявні у справі, врахувавши пояснення, надані учасниками справи в судовому засіданні, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 підлягає частковому задоволенню. Натомість, вимоги апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 задоволенню не підлягають.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 15.09.2021 Позивачем (постачальник універсальних послуг, ПУП) та Відповідачем (замовник) укладено Договір, за умовами пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується надавати замовнику послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів (далі - послуги), а замовник зобов'язується отримувати надані постачальником послуги та оплачувати їх вартість на умовах та в порядку, визначеному цим договором та Положенням про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 483 (зі змінами).
У пунктах 2, 3 Договору вказано, що місцем надання послуг - є територія України. Строк надання послуг - з 01.10.2021 по 31.12.2023 (в редакції додаткових угод № 2238/02/22 від 31.10.2022, № 640/04/23 від 28.03.2023, № 849/04/23 від 27.04.2023, № 1712/04/23 від 01.06.2023).
Відповідно до пункту 4 Договору загальна вартість послуг за цим договором визначається як сумарна вартість послуг, які надаються постачальником кожного розрахункового періоду протягом строку дії цього договору, крім того - податок на додану вартість. Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Пунктами 5, 6 Договору визначено, що прогнозна вартість послуг у відповідному місяці розраховується постачальником універсальних послуг відповідно до додатка 5 Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії. До 15 числа місяця, що передує розрахунковому періоду, постачальник надсилає на електронні адреси замовника інформацію за формою, наведеною у додатку 5 до цього договору, в електронному вигляді з накладенням кваліфікаційного електронного підпису з подальшим надсиланням на поштову адресу одного примірника оригіналу.
У пункті 7 Договору встановлено, що оплата постачальнику вартості послуг здійснюється замовником шляхом перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника таким чином:
перший платіж - за три банківські дні до розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);
другий платіж - до 3 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);
третій платіж - до 9 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);
четвертий платіж - до 15 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);
п'ятий платіж - до 21 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);
шостий платіж - до 14 (включно) числа місяця, що настає за розрахунковим періодом у розмірі, який визначається як різниця між вартістю послуг (з податком на додану вартість) за розрахунковий місяць відповідно до акта приймання-передачі послуг за розрахунковий місяць за формою, наведеною у додатку 6 до цього договору, та сумою перших п'яти платежів.
У разі, якщо дата платежу припадає на вихідний/святковий, такий платіж здійснюється на наступний робочий день після такого вихідного/святкового дня.
Якщо сумарна сплата замовником постачальнику прогнозної вартості за розрахунковий місяць (сума перших п'яти платежів) перевищує вартість послуги, що зазначена в акті приймання-передачі послуг, постачальник здійснює повернення замовнику різниці до 15 (включно) числа місяця, що настає за розрахунковим періодом.
Згідно пункту 8 Договору фактична вартість послуг у відповідному місяці розраховується постачальником універсальних послуг відповідно до додатка 5 Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії на підставі фактичних даних.
Відповідно до пункту 9 Договору до 10 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, постачальник універсальних послуг надсилає на електронні адреси замовника інформацію за формами, наведеними у додатках 1 - 4 до цього договору, в електронному вигляді з накладенням кваліфікаційного електронного підпису з подальшим надсиланням на поштову адресу одного примірника оригіналу.
Пунктом 10 Договору визначено, що факт надання та отримання послуг підтверджується актом приймання-передачі послуг.
Постачальник надсилає не пізніше 11 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, замовнику з накладенням кваліфікованого електронного підпису уповноваженої особи акт приймання-передачі послуг, складений на підставі фактичної вартості наданих послуг у розрахунковому періоді.
Замовник розглядає акт приймання-передачі послуг та у разі відсутності зауважень підписує його кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи протягом двох робочих днів з дня отримання акта приймання-передачі послуг або надсилає постачальнику обґрунтовану відмову в його підписанні із зазначенням причин відмови, які повинні бути усунені.
Постачальник надсилає не пізніше 12 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, замовнику поштою або передає через уповноваженого представника постачальника два примірники підписаних із своєї сторони акта приймання-передачі послуг. Замовник протягом трьох робочих днів після отримання оригіналів акта приймання-передачі послуг підписує їх та повертає один оригінал на адресу постачальника.
У підпункті 1 пункту 12 Договору вказано, що постачальник має право отримувати оплату вартості послуг, з урахуванням вимог підпункту 2 пункту 8 Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії.
Замовник згідно пункту 13 Договору зобов'язаний здійснювати в повному обсязі оплату послуг у порядку, визначеному пунктом 7 цього договору.
Пунктом 16 Договору закріплено, що у разі порушення замовником зобов'язань щодо строків оплати наданих послуг він сплачує постачальнику послуг пеню в розмірі 0,1 відсотка розміру платежу, за яким допущено прострочення оплати (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку, що діє на день розрахунку), за кожний день прострочення.
Замовник звільняється від відповідальності, передбаченої цим пунктом договору, у разі несвоєчасної та/або неповної оплати виробниками гарантованому покупцю наданих послуг відповідно до пункту 8 Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5.06.2019 № 483.
Цей договір набирає чинності з 15.09.2021 та діє до 31.12.2023 (пункт 34 Договору в редакції додаткового угоди № 1712/04/23 від 01.06.2023).
Як підтверджується матеріалами справи (акти приймання-передачі послуг) та визнається обома учасниками судового процесу, у період з березня 2022 року по листопад 2023 року постачальником надавались замовнику послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів: у березні 2022 року на суму 299 185 203, 44 грн, у квітні 2022року на суму 217 688 423, 54 грн, у травні 2022 року на суму 138 499 195, 49 грн, у червні 2022 року на суму 173 359 852 грн, у липні 2022 року на суму 196 086 065, 04 грн, у серпні 2022 року на суму 181 475 836, 75 грн, за вересень 2022 року на суму 201 841 287, 76 грн, у жовтні 2022 року на суму 266 662 632, 01 грн, у листопаді 2022 року на суму 336 241 884, 85 грн, у грудні 2022 року на суму 374 006 441, 54 грн та у січні 2023 року на суму 394 598 049, 04 грн, у лютому 2023 року на суму 396 855 110, 42 грн, у березні 2023 року на суму 380 491 373, 68 грн, у квітні 2023 року на суму 359 536 445, 52 грн, у травні 2023 року на суму 268 389 342, 76 грн, у червні 2023 року на суму 192 458 126, 92 грн, у липні 2023 року на суму 257 568 464, 81 грн, у серпні 2023 року на суму 293 946 898, 40 грн, у вересні 2023 року на суму 282 926 035, 44 грн, у жовтні 2023 року на суму 372 520 091, 18 грн, у листопаді 2023року на суму 491 916 378, 10 грн.
Акти приймання-передачі послуг на вказані вище суми підписані сторонами електронно-цифровим підписом без зауважень та претензій, що відповідно свідчить про належне виконання Позивачем умов Договору та виникнення у Відповідача обов'язку з оплати.
Предметом спору у справі, що переглядається, є вимога про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, у зв'язку з простроченням строків виконання грошового зобов'язання.
Заперечуючи щодо заявлених вимог Підприємство вказує на наявність відкладальної обставини.
Зокрема, підпунктом 2 пункту 8 Положення визначено, що гарантований покупець зобов'язаний оплачувати своєчасно та у повному обсязі постачальникам універсальних послуг вартість надання постачальниками універсальних послуг гарантованому покупцю послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів за умови відсутності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед Акціонерним товариством «НАЕК «Енергоатом» за поставлену електричну енергію згідно з пунктом 5 цього Положення.
За доводами ДП «ГП» виникнення обов'язку з оплати за Договором залежить від наявності/відсутності у ПУП заборгованості з оплати електричної енергії, придбаної у ДП «НАЕК «Енергоатом». Це кореспондується із підпунктом 1 пункту 12 Договору.
Відповідно до листа ДП «НАЕК «Енергоатом» від 12.01.2024 № 50-132/12-вих, з березня 2022 року у ТОВ «МЕК» обліковується безперервна заборгованість перед «НАЕК «Енергоатом», розмір якої станом на 12.01.2024 становить 29 202 244, 32 грн.
Отже, у ТОВ «МЕК» відсутні підстави для нарахування, а у суду - для стягнення 3% річних та інфляційних втрат за спірний період.
Розглядаючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з чим погоджується колегія суддів апеляційного суду.
Так, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії», учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються договори, передбачені відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
Згідно з частиною 1 та пункту 2 частини 2 статті 62 Закону України «Про ринок електричної енергії», з метою забезпечення загального економічного інтересу в електроенергетичній галузі України, необхідного для задоволення інтересів громадян, суспільства і держави, та забезпечення сталого довгострокового розвитку електроенергетичної галузі і конкурентоспроможності національної економіки України на учасників ринку відповідно до цієї статті можуть бути покладені спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії.
До спеціальних обов'язків, що покладаються на учасників ринку електричної енергії відповідно до цього Закону для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, належать, зокрема виконання функцій постачальника універсальних послуг.
Частиною 3 вказаного Закону визначено, що з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії Кабінетом Міністрів України у передбачених цією частиною випадках та на визначений строк на учасників ринку (крім споживачів) можуть покладатися спеціальні обов'язки.
05.06.2019 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 483 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії» (Положення про ПСО).
Дане Положення визначає обсяг та умови виконання спеціальних обов'язків учасниками ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії (далі - спеціальні обов'язки), що передбачають, зокрема, надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів з метою забезпечення стабільності, належної якості та доступності електричної енергії, підтримання належного рівня безпеки її постачання споживачам без загрози першочерговій цілі створення повноцінного ринку електричної енергії, заснованого на засадах вільної конкуренції з дотриманням принципів прозорості та недискримінації.
Пунктом 11 Постанови Кабінету Міністрів України № 483 від 05.06.2019 зобов'язано постачальникам універсальних послуг, Державному підприємству «Гарантований покупець», Державному підприємству «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», Приватному акціонерному товариству «Укргідроенерго» до 15.09.2021 укласти договори про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг та гарантованим покупцем, передбачених додатками 2 та 4 до Положення, затвердженого цією постановою.
На виконання вимог вказаної постанови, між сторонами укладено Договір про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг, який регулює між сторонами відносини, що відповідно склалися на ринку електричної енергії, який і передбачений приписами статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії», а саме для забезпечення функціонування ринку електричної енергії.
Матеріалами справи підтверджується надання ТОВ «МЕК» послуг ДП «ГП» із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів у період з березня 2022 року по листопад 2023 року. Такі послуги надані у повному обсязі, на умовах та у порядку, визначеному сторонами у договорі.
Натомість, ДП «ГП» здійснював оплату наданих послуг з порушенням графіку внесення платежів, погодженого сторонами у договорі, посилаючись на наявність відкладальної обставини.
Надаючи оцінку цим доводам Підприємства, колегія суддів керується приписами статей 525, 615 ЦК України, якими встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
Також, згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Частинами 1, 5 статті 212 ЦК України унормовано, що особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина). Законом можуть встановлюватися особливості вчинення та виконання окремих правочинів, за якими настання, зміна або припинення прав та обов'язків обумовлені настанням відкладальних чи скасувальних обставин.
Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що пунктом 7 Договору закріплено порядок оплати Відповідачем вартості послуг, а згідно пункту 8 Договору фактична вартість послуг у відповідному місяці розраховується постачальником універсальних послуг відповідно до додатка 5 Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії на підставі фактичних даних.
Так, підпунктом 2 пункту 8 Положення про ПСО передбачено, що Гарантований покупець зобов'язаний оплачувати своєчасно та у повному обсязі постачальникам універсальних послуг вартість надання постачальниками універсальних послуг гарантованому покупцю послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів за умови відсутності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед ДП «НАЕК «Енергоатом» за поставлену електричну енергію згідно з пунктом 5 цього Положення.
Відповідно до вимог пункту 5 Положення про ПСО, до спеціальних обов'язків належить придбання постачальниками універсальних послуг, що діють в торговій зоні «об'єднаної енергосистеми України», за результатами проведення електронних аукціонів у ДП «НАЕК «Енергоатом» стандартних продуктів BASE_M для постачання побутовим споживачам таких постачальників універсальних послуг в обсязі їх мінімального споживання електричної енергії в торговій зоні «об'єднаної енергосистеми України» за годину в аналогічному місяці попереднього року за ціною індекс РДН BASE в торговій зоні «об'єднаної енергосистеми України» («бази») за період M-3, де M-розрахунковий місяць.
Водночас, відповідно до Наказу Міністерства енергетики України від 13.03.2022 № 114 «Про забезпечення продажу електричної енергії операторам систем розподілу та постачальникам універсальних послуг» (надалі за текстом - Наказ) встановлено, що на час дії воєнного стану і до останньої доби місяця (включно), наступного за місяцем, в якому воєнний стан припинено або скасовано, учасники ринку електричної енергії, на яких згідно з Положенням, покладені спеціальні обов'язки на ринку електричної енергії, зобов'язані забезпечити виконання вимог цього наказу та інших вимог Положення у частині, що не суперечать цьому наказу.
Відповідно до підпункту 1 пункту 2 Наказу, ДП «НАЕК «Енергоатом» має забезпечити на визначений період постачання, продаж електричної енергії постачальникам універсальних послуг, у тому числі тим, територією ліцензованої діяльності яких до об'єднання торгових зон була територія торгової зони «Острів Бурштинський ТЕС», за двосторонніми договорами без проведення електронного аукціону.
Колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 25.01.2024 у справі № 910/1294/23 щодо тлумачення підпункту 2 пункту 8 Положення. Зокрема, Верховний Суд зазначив, що: «…вказана норма носить визначений, недвозначний характер і її не можливо тлумачити без урахування її дійсного змісту (ширше, ніж буквальний текст), так як відповідне може призвести до безпідставного та довільного пристосування норми права до поточних фактичних правовідносин та відходу від її дійсного змісту. При цьому зміст положень наказу Міністерства енергетики України №114 від 13.03.2022 «Про забезпечення продажу електричної енергії операторам системи розподілу та постачальникам універсальних послуг» не можна розглядати як такий, що сам по собі скасовує, змінює чи відміняє дію норм Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 №483 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2021 №859), враховуючи ієрархію правових актів між собою, зокрема, за суб'єктами нормотворення. Отже, висновки скаржника про те, що дією наказу Міністерства енергетики України №114 від 13.03.2022 не скасовується підпункт 2 пункту 8 Положення є правильними, але при цьому він не врахував, що у спірних правовідносинах, врегульованих Положенням, також відсутні і підстави для зміни пункту 5 того самого Положення відповідним наказом, що було враховано судами попередніх інстанцій у прийнятті рішення.
Отже, системний аналіз зазначених вище положень свідчить про правильність висновків судів попередніх інстанцій про те, що відкладальна обставина, на яку посилається відповідач, може бути застосована виключно у разі наявності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед ДП «НАЕК «Енергоатом» за результатами проведення електронних аукціонів, наявність якої не було доведено відповідачем».
Надаючи оцінку доводам Підприємства про можливість застосування відкладальної обставини до правовідносин сторін, які виникли у період з квітня 2022 року до листопада 2023 року, колегія суддів зважає на те, що матеріалами справи підтверджується, що обсяги електричної енергії, необхідної для виконання умов договору закуповувались ТОВ «МЕК» на підставі додаткових угод, а не за результатами проведення електронних аукціонів.
Зокрема, між ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Енергоатом-Трейдинг» (продавець) та ТОВ «МЕК» (ПУП) укладено додаткові угоди до Договору №65-150-SD-21-00427 від 24.09.2021 купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг:
від 26.03.2022 №7 на період постачання з 01.04.2022 до 30.04.2022, обсяг постачання - 64611,36 МВт*год, вартістю 202072028,40 грн з ПДВ;
від 29.04.2022 №8 на період постачання з 01.05.2022 до 31.05.2022, обсяг постачання - 50323,416 МВт*год, вартістю 119178329,29 грн з ПДВ;
від 24.05.2022 №9 на період постачання з 01.06.2022 до 30.06.2022, обсяг постачання - 36510,480 МВт*год, вартістю 97483419,72 грн з ПДВ;
від 23.06.2022 №10 на період постачання з 01.07.2022 до 31.07.2022, обсяг постачання - 38500,512 МВт*год, вартістю 102741850,32 грн з ПДВ;
від 26.07.2022 №11 на період постачання з 01.08.2022 до 31.08.2022, обсяг постачання - 37572 МВт*год, вартістю 100264038,05 грн з ПДВ;
від 25.08.2022 №13 на період постачання з 01.09.2022 до 30.09.2022, обсяг постачання - 33120 МВт*год, вартістю 88383502,08 грн з ПДВ;
від 30.09.2022 №14 на період постачання з 01.10.2022 до 31.10.2022, обсяг постачання - 41752,035 МВт*год, вартістю 127997209,60 грн з ПДВ;
від 29.10.2022 №15 на період постачання з 01.11.2022 до 30.11.2022, обсяг постачання - 54720 МВт*год, вартістю 188066949,12 грн з ПДВ;
від 22.11.2022 №16 на період постачання з 01.12.2022 до 31.12.2022, обсяг постачання - 68448 МВт*год, вартістю 219005536,32 грн з ПДВ;
від 28.12.2022 №17 на період постачання з 01.01.2023 до 31.01.2023, обсяг постачання - 76071,768 МВт*год, вартістю 301400300,54 грн з ПДВ;
від 25.01.2023 №18 на період постачання з 01.02.2023 до 28.02.2023, обсяг постачання - 73248 МВт*год, вартістю 290650114,94 грн з ПДВ;
від 21.02.2023 №19 на період постачання з 01.03.2023 до 31.03.2023, обсяг постачання - 74055,553 МВт*год, вартістю 292423754,58 грн з ПДВ;
від 29.03.2023 №20 на період постачання з 01.04.2023 до 30.04.2023, обсяг постачання - 57420 МВт*год, вартістю 226633524,48 грн з ПДВ;
від 27.04.2023 №21 на період постачання з 01.05.2023 до 31.05.2023, обсяг постачання - 35712 МВт*год, вартістю 126523330,56 грн з ПДВ;
від 31.05.2023 №22 на період постачання з 01.06.2023 до 30.06.2023, обсяг постачання - 33297,120 МВт*год, вартістю 124158967,00 грн з ПДВ;
від 21.06.2023 №23 на період постачання з 01.07.2023 до 31.07.2023, обсяг постачання - 40920 МВт*год, вартістю 133495116,48 грн з ПДВ;
від 25.07.2023 №24 на період постачання з 01.08.2023 до 31.08.2023, обсяг постачання - 50592 МВт*год, вартістю 172746586,37 грн з ПДВ;
від 24.08.2023 №25 на період постачання з 01.09.2023 до 30.09.2023, обсяг постачання - 50400 МВт*год, вартістю 174790224,00 грн з ПДВ;
від 26.09.2023 №26 на період постачання з 01.10.2023 до 31.10.2023, обсяг постачання - 54385 МВт*год, вартістю 226008832,20 грн з ПДВ;
від 24.10.2023 №27 на період постачання з 01.11.2023 до 30.11.2023, обсяг постачання - 66240 МВт*год, вартістю 318449594,88 грн з ПДВ.
Матеріали справи не місять доказів закупівлі ТОВ «МЕК» електричної енергії інакше, ніж у зв'язку з укладенням додаткових угод.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що з квітня 2022 року Позивач не закуповував електричну енергію у ДП «НАЕК «Енергоатом» за результатами проведення електронних аукціонів в силу положень Наказу, що відповідно виключає можливість застосування відкладальної обставини, на яку посилається Відповідач у спірних правовідносинах, а тому грошове зобов'язання останнього частині оплати послуг за договором за період квітень 2022 року по листопад 2023 року є таким, що порушено з огляду на що Позивачем правомірно нараховано 3% річних та інфляційні втрати в цій частині.
Натомість, на березень 2022 року обсяги електричної енергії у ДП «НАЕК «Енергоатом» закуповувались на підставі аукціонів, що, з огляду на наявність заборгованості у Позивача перед ДП «НАЕК «Енергоатом» (що не спростовується ТОВ «МЕК»), вказує на відсутність підстав для застосування заходів відповідальності, встановлених ч. 2 ст. 625 ЦК України до ДП «ГП» у зв'язку із внесенням ним платежів не у строки, передбачені договором, а у визначеному ним самостійно порядку.
Отже, доводи апеляційної скарги ТОВ «МЕК» про неправильне застосування судом ст.212 ЦК України до заборгованості за березень 2022 року не підтвердились під час апеляційного перегляду спору.
Надаючи оцінку обставинам несвоєчасного внесення ДП «ГП» оплати наданих за договором послуг, колегія суддів керується таким.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідальність за порушення грошового зобов'язання передбачена статтею 625 ЦК України.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 625 ЦК України).
Відтак, враховуючи положення частини 2 статті 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Враховуючи доведеність факту порушення договірних строків оплати за надані послуги у період з квітня 2022 року до листопада 2023 року, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для покладення на ДП «ГП» відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України. Разом з цим, колегія суддів не погоджується з розміром задоволених вимог.
Так, в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зауважив, що: «інша частина нарахувань за період квітень 2022 року - листопад 2023 року є правомірною та арифметично вірною, а тому за підрахунками суду такою, що підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача є сума 3 % річних - 26 760 601, 50 грн та інфляційні втрати - 74 030 444, 16 грн (за вказаний період)».
Крім цього, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не взяв до уваги доводи відповідача про неправильно здійснений позивачем розрахунок за квітень 2022 року, а також те, що на дату акта приймання-передачі послуг (закінчення розрахункового періоду), планові обсяги послуги змінюються на фактичні, відповідно у відповідача відсутні будь-які зобов'язання щодо здійснення оплат за першим-п'ятим платежем, згідно з договором. Натомість позивач у своїх розрахунках не змінював базу нарахування для стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат після заміни прогнозного обсягу послуг на фактичний.
Висновки суду першої інстанції не узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду у справах із подібними спірними правовідносинами.
Так, Верховний Суд неодноразово у своїх постановах звертав увагу на те, що з огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми трьох процентів річних, інфляційних втрат та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому, суд у будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).
У постанові від 04.06.2019 у справі №916/190/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування.
Надаючи оцінку розрахунку та контр-розрахунку заявлених до стягнення вимог, колегія суддів виходить з того, що 3 % річних розраховуються за формулою:
[Проценти] = [Сума боргу] Ч [Процентна ставка (%)] / 100% Ч [Кількість днів] / [Кількість днів у році]
де:
[Сума боргу] - сума простроченого боргу;
[Процентна ставка (%)] - три проценти річних, відповідно до ст. 625 ЦК України;
[Кількість днів] - різниця між датою закінчення розрахунку та датою початку розрахунку;
[Кількість днів у році] - кількість днів у календарному році.
Інфляційні втрати розраховуються з урахуванням механізму, встановленого у постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19.
Зокрема, Верховний Суд роз'яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.
Отже, Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду підтримала такий спосіб розрахунку інфляційних збитків у порядку статті 625 ЦК України, оскільки він не суперечить зазначеній нормі права та законодавству, яке застосовується при розрахунку інфляційних збитків.
Надаючи оцінку доводам сторін щодо бази нарахування 3 процентів річних та інфляційних втрат, колегія суддів керується нормами укладеного між сторонами договору.
Зокрема, у п. 7 Договору сторони визначили черговість внесення платежів: 5-ть з них є авансованими платежами, які сплачуються з урахуванням прогнозованих обсягів надання послуг з постачання електричної енергії, а 6-й, платіж, який здійснюється з урахуванням фактичних обсягів уже наданих послуг з постачання електричної енергії.
При цьому, п.10 визначено, що факт надання та отримання послуг підтверджується актом приймання-передачі послуг. Сторони визначили порядок підписання акту приймання-передачі у п. 11 Договору.
Колегія суддів зауважує, що акт приймання-передачі засвідчує фактичний обсяг наданих послуг у відповідний місяць незалежно від того, коли саме було підписано такий акт сторонами.
Колегія суддів також враховує доводи ТОВ «МЕК» про те, що оплата планової вартості послуги і остаточний розрахунок за фактичний обсяг послуги є одним і тим самим зобов'язанням з оплати послуги, що надається у відповідному розрахунковому періоді, тому розподіл такого обов'язку на окремі платежі у часі (попередня оплата, остаточний розрахунок) не створює умов для припинення існування таких частин зобов'язання.
Водночас, колегія суддів не погоджується з тим, що невиконане зобов'язання зі сплати кожного чергового планового платежу існує в часі з моменту його виникнення і не припиняється по закінченню розрахункового місяця, а підлягає виконанню у межах проведення розрахунку за фактичний обсяг наданих послуг.
За умовами договору, укладеного між сторонами, ПУП зобов'язується надавати замовнику послуги, а замовник зобов'язується отримувати надані постачальником послуги та оплачувати їх вартість. Відповідно до пункту 4 Договору загальна вартість послуг за цим договором визначається як сумарна вартість послуг, які надаються постачальником кожного розрахункового періоду протягом строку дії цього договору, крім того - податок на додану вартість. Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Тобто, Підприємство зобов'язано оплачувати обсяг послуг, які фактично надані, а не прогнозований обсяг послуг.
Отже, базою нарахування є вартість послуг, які фактично надані, що засвідчується актом приймання-передачі. При цьому, оскільки розрахунковим періодом є календарний місяць, і за змістом ст. 625 ЦК України нарахування прив?язуються до суми боргу, то колегія суддів приходить до висновку, що індекс інфляції застосовується до вартості фактично наданих послуг, які засвідчено актом приймання-передачі.
Відповідно, до заборгованості з оплати вартості послуг, наданих у квітні 2022 року застосовуються індекси інфляції за квітень - до прогнозованого показника та травень - до фактичного показника, оскільки заборгованість була повністю оплачена 27.05.2022. А, до заборгованості з оплати вартості послуг, наданих у травні 2022 року застосовуються індекси інфляції за травень - до прогнозованого показника, і червень та липень - до фактичного показника, оскільки заборгованість була повністю оплачена 29.07.2022.
Колегія суддів зауважує, що такий підхід відображено у контррозрахунку, доданому ДП «ГП» у письмових поясненнях від 27.01.2025 (т. 4 арк. 27-69).
Колегія суддів, відповідно до вимог статей 79, 86 ГПК України, перевірила правильність наданого позивачем розрахунку трьох процентів річних та інфляційних втрат у частині бази нарахування, з огляду на зміну, відповідно до умов договору, прогнозного обсягу послуг на фактичний.
За результатами такої перевірки, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач продовжував нараховувати три проценти річних та інфляційні втрати на прогнозований обсяг послуг після встановлення в акті приймання-передачі фактичного обсягу послуг у розрахунковому періоді. Тоді як у контррозрахунку, наданому Підприємством на вимогу апеляційного суду, відповідач здійснює заміну бази для нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат із прогнозованої вартості послуг на фактичну вартість після підписання сторонами актів приймання-передачі послуг.
За наведених обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позивачем у розрахунку трьох процентів річних та інфляційних втрат неправильно визначено базу для нарахування цих платежів.
Судом першої інстанції також не надано належної оцінки цій обставині.
Крім цього, перевіряючи правильність нарахування інфляційних втрат, колегія суддів констатує, що ТОВ «МЕК» нараховуються такі втрати не тільки без врахування вартості фактично наданих послуг, засвідчених актом приймання-передачі, а й з неправильним застосуванням механізму розрахунку, визначеного у постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19.
Зокрема, як убачається з поданого позивачем розрахунку, Товариство розбиває оплату за договором на 6-ть платежів, нараховуючи індекс інфляції і на прогнозовану вартість послуг, до моменту повного погашення підприємством такої вартості. При цьому, відповідач з одного боку віднімає від прогнозованої вартості суми внесених платежів, з іншого, формує заборгованість, додаючи до поточного боргу суму заборгованості за попередній період (по наростаючому принципу). Це фактично призводить до подвійної індексації, як прогнозованої вартості послуг, так і фактично сплаченої.
Колегія суддів вважає такий підхід помилковим, і таким, що суперечить умовам договору та нормі ч.2 ст. 625 ЦК України.
Разом із цим, перевіривши контррозрахунок відповідача, суд апеляційної інстанції встановив, що відповідач для розрахунку трьох процентів річних та інфляційних втрат правильно визначив вартість послуг, змінюючи її на кінець кожного розрахункового періоду з прогнозної на фактичну, а також правильно розрахував індекс інфляції.
Так, здійснивши розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат, змінюючи базу для їх нарахування на кінець кожного розрахункового періоду з прогнозної на фактичну, відповідач у контррозрахунку зазначив, що розмір трьох процентів річних та інфляційних втрат, що підлягають до стягнення, становить 25006633,49 грн та 61217354,87 грн відповідно.
Натомість, неврахування позивачем зміни вартості послуг з прогнозної на фактичну після підписання сторонами актів приймання-передачі послуг, призвело до збільшення загального розміру позовних вимог на 22906963,83 грн (три проценти річних у сумі 3192322,07 грн та інфляційні втрати у сумі 19714641,76 грн).
Суд апеляційної інстанції погоджується із здійсненим відповідачем котррозрахунком щодо нарахування 25006633,49 грн трьох процентів річних та 61217354,87 грн інфляційних втрат за спірний період. Розрахунок є арифметично правильним.
Оскаржуване рішення суду не містить висновків та обґрунтувань щодо способу нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат.
Суд першої інстанції не перевірив доводи відповідача щодо бази нарахування для стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат після заміни прогнозного обсягу послуг на фактичний у спірний період, а також доводів про неправильне застосування індексів інфляції та не вказав наявність підстав для стягнення з відповідача зазначених у рішенні сум трьох процентів річних та інфляційних втрат.
За приписами статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Відхиляючи будь-які доводи сторін (учасників справи) чи спростовуючи подані докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування такому відхиленню чи спростуванню, а також навести ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 7 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Разом із тим, дійшовши висновку про задоволення позову про стягнення з відповідача інфляційних втрат, трьох процентів річних, зазначивши про здійснення судом перевірки наданого позивачем розрахунку заявлених до стягнення сум, суд першої інстанції не врахував заперечень відповідача та не перевірив доводів відповідача щодо бази нарахування для стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат після заміни прогнозної вартості послуг на фактичну. Оскаржуване рішення не містить висновків щодо належної правової оцінки доводів відповідача у контексті нарахування зазначених сум.
Верховний Суд у постанові від 26.11.2024 у справі №910/15342/23 виснував про те, що в такій ситуації (правовідносини у вказаній справі є подібними до спірних правовідносин у справі, яка переглядається) недостатнім є зазначення, що суд перевірив розрахунок і контррозрахунок, оскільки суд мав навести, які саме докази, покладені сторонами в основу здійснених ними розрахунків, були ним досліджені, оцінені і, відповідно, прийняті та/або відхилені із зазначенням відповідних мотивів такого прийняття/відхилення.
Відтак, доводи відповідача стосовно того, що позивач у розрахунку трьох процентів річних та інфляційних втрат здійснював нарахування цих платежів на планові обсяги послуг після підписання актів приймання-передачі послуг за розрахункові періоди, а також про неправильне застосування індексів інфляції знайшли своє підтвердження та відповідають матеріалам справи.
Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції відхиляє доводи ДП «ГП», викладені у апеляційній скарзі, що введення воєнного стану є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов'язань. Так, особа, яка посилається на такі обставини, має підтвердити не тільки факт настання цих обставин, а й те, що такі обставини суттєво впливають на реальну можливість виконання зобов'язання. Колегія суддів відхиляє посилання Підприємства на обставини непереборної сили як недоведені документально.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає позов обґрунтованим у частині стягнення 25006633,49 грн трьох процентів річних та 61217354, 87 грн інфляційних втрат.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до пунктів 1-4 частини 1 статті 277 ГПК України, є нез'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на неправильне визначення судом першої інстанції розміру сум, що підлягають стягненню з ДП «ГП» на користь ТОВ «МЕК» у порядку ст. 625 Цивільного кодексу України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зміни резолютивної частини оскаржуваного рішення з відображенням висновків апеляційного суду, викладених у мотивувальній частині цієї постанови. При цьому, за наслідками апеляційного перегляду спору, апеляційна скарга Державного підприємства «Гарантований покупець» підлягає частковому задоволенню, а підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» - відсутні.
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги покладаються на Державне підприємство «Гарантований покупець» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 у справі № 910/20030/23 - задовольнити частково.
2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 у справі № 910/20030/23 - залишити без задоволення.
3. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 у справі № 910/20030/23 - змінити.
Викласти п. 2 резолютивної частини рішення у такій редакції:
« 2. Стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» (вул. Симона Петлюри, буд. 27, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» (вул. Погранична, буд. 39/1, м. Миколаїв, 54017; ідентифікаційний код 42129888) 3 % річних - 25 006 633 (двадцять п'ять мільйонів шість тисяч шістсот тридцять три) гривні 49 (сорок дев'ять) копійок, інфляційні втрати - 61 217 354 (шістдесят один мільйон двісті сімнадцять тисяч триста п'ятдесят чотири) гривні 87 (вісімдесят сім) копійок та судовий збір - 742 216 (сімсот сорок дві тисячі двісті шістнадцять) грн 63 копійки».
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» (вул. Погранична, буд. 39/1, м. Миколаїв, 54017; ідентифікаційний код 42129888) на користь Державного підприємства «Гарантований покупець» (вул. Симона Петлюри, буд. 27, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 43068454) 295 775 (двісті дев'яносто п'ять тисяч сімсот сімдесят п'ять) гривень 06 (шість) копійок судового збору за подання апеляційної скарги.
5. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання цієї постанови.
6. Матеріали справи №910/20030/23 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строки, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 24.04.2025.
Головуючий суддя А.О. Мальченко
Судді Т.П. Козир
І.М. Скрипка