вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"14" квітня 2025 р. Справа№ 910/3462/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Кропивної Л.В.
Руденко М.А.
при секретарі судового засідання Муковоз В.І.,
за участю представників:
від позивачів - не прибули,
від відповідача - не прибув,
розглянувши клопотання ОСОБА_1 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі №910/3462/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛЕНТИН-АС" та ОСОБА_2 в частині оскарження додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2024 у справі №910/3462/24 (суддя Карабань Я.А. повний текст складено - 04.11.2024) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛЕНТИН-АС" та ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання дій незаконними, бездіяльності протиправною та стягнення 530 000, 00 грн.
ВСТАНОВИВ наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАЛЕНТИН-АС" (надалі - позивач-1) та ОСОБА_2 (надалі - позивач-2) звернулися до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 (надалі - відповідач), в якому просять суд:
1) визнати дії відповідача по укладанню та виконанню договору купівлі-продажу нежитлових будівель (з відкладальною умовою) від 04.03.2015, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Грант Інвест" незаконними;
2) визнати бездіяльність відповідача щодо не оскарження рішення Апеляційного суду міста Києва від 23.04.2015 по справі №759/6743/14-ц протиправною;
3) стягнути з відповідача на користь позивача-1 збитки в розмірі 530 000, 00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 у справі №910/3462/24 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 30.10.2024 у справі №910/3462/24 заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛЕНТИН-АС" (02000, місто Київ, вулиця Федорова Івана, будинок 28, ідентифікаційний код 14283898) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 19 000 (дев'ятнадцять тисяч) грн 00 коп. витрат на правову допомогу адвоката; стягнуто з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 19 000 (дев'ятнадцять тисяч) грн 00 коп. витрат на правову допомогу адвоката.
Не погодившись з прийнятими рішеннями, позивачі звернулися до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просять скасувати вказані рішення суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛЕНТИН-АС" та ОСОБА_2 в частині оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 у справі №910/3462/24 залишено без руху.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛЕНТИН-АС" та ОСОБА_2 в частині оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 у справі №910/3462/24 повернуто скаржникам.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛЕНТИН-АС" та ОСОБА_2 в частині оскарження додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2024 у справі №910/3462/24; розгляд справи призначено на 17.03.2025 об 11:00.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛЕНТИН-АС" та ОСОБА_2 в частині оскарження додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2024 у справі №910/3462/24 залишено без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2024 у справі №910/3462/24 - без змін.
До Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі №910/3462/24, в якому заявник просить покласти на позивачів, понесені відповідачем витрати правничої допомоги в розмірі 15 000 грн. при апеляційному перегляді додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2024 у справі №910/3462/24.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2025 розгляд вказаного клопотання призначено на 14.04.2025 року о 14:40 год.
Сторони не скористалися правом на участь своїх представників в судовому засіданні, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать довідки про доставку електронного документу (ухвали суду від 31.03.2025) до електронних кабінетів позивача 1 та відповідача.
Кореспонденція суду, направлена позивачу 2, повернулася з відміткою органу поштового зв'язку про закінчення терміну зберігання.
Відповідно до частин 3, 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).
Розглянувши клопотання ОСОБА_1 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі №910/3462/24 колегія суддів дійшла висновку про відмову в його задоволенні з наступних підстав.
Норми статті 244 ГПК України вказують на те, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід'ємною складовою та ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Тобто є актом правосуддя, яким вирішуються окремі процесуальні питання, що не були вирішені судом під час ухвалення судового рішення за результатами вирішення спору по суті.
Таке рішення не вирішує/змінює спір сторін по суті, а також не містить висновків про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, не вирішує вимог, не досліджених у судовому засіданні щодо спору по суті (наведена правова позиція узгоджується із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 21.05.2021 у справі № 905/1623/20, від 22.10.2019 у справі №922/2665/17, від 12.01.2021 у справі № 1540/4122/18, від 17.02.2021 у справі № 522/17366/13-ц, від 25.03.2021 у справі № 640/15192/19).
Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, яка згідно з частиною першою статті 244 ГПК України полягає у такому: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Водночас судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з розглядом справи та вирішенням по суті, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи (висновок, викладений у пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц та у постанові Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №907/418/21).
Положення статті 129 ГПК України визначають порядок розподілу судових витрат за результатами вирішення спору.
Колегія суддів у цьому контексті звертає увагу, що загальні положення щодо розгляду справи по суті наведено у параграфі 1 глави 6 розділу ІІІ ГПК України. Зокрема, у статті 194 ГПК України передбачено, що завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Разом з тим положення частини третьої статті 233 ГПК України визначають, що суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.
Отже, положеннями статті 233 ГПК України обмежено можливість вирішення питання розподілу судових витрат у додатковому судовому рішенні ухваленням рішення за результатами розгляду справи по суті (подібний за змістом висновок міститься у постановах Верховного Суду від 31.10.2019 у справі №914/201/19, від 27.03.2023 у справі № 910/25118/15 та в ухвалі Верховного Суду від 22.12.2021 у справі № 903/834/20).
Крім того, зміст статей 221 і 244 ГПК України також свідчить про наявність правових підстав для ухвалення додаткового рішення у справі, зокрема, про судові витрати саме після ухвалення судового рішення по суті позовних вимог (після розгляду по суті), якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати (частина перша статті 244 ГПК України).
Колегія суддів звертається до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21, відповідно до якого термін "ухвалення" додаткового судового рішення, а не термін "розгляд" законодавцем застосовано з метою, щоб підкреслити необхідність буквального тлумачення такого поняття відповідно до статті 233 ГПК України. Таке тлумачення є релевантним для з'ясування змісту положення другого речення частини третьої статті 244 ГПК України, коли йдеться про усунення неповноти судового рішення, тобто відсутності у резолютивній частині рішення висновків щодо результатів розгляду справи. Водночас презюмується, що позовні вимоги та заперечення, докази, подані на їх обґрунтування, судом розглянуті згідно з вимогами статей 201 - 221 ГПК України, а розгляд справи належним чином відображений в описовій та мотивувальній частинах рішення. У протилежному випадку неповнота судового рішення може бути усунута шляхом його перегляду в апеляційному (касаційному) порядку, а не через ухвалення додаткового рішення.
Тобто, оскаржуване в апеляційному порядку додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2024 у справі №910/3462/24 не є судовим рішенням, ухваленим за результатами розгляду справи по суті, оскільки не вирішує / змінює спір сторін по суті, а також не містить висновків про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, не вирішує вимог, не досліджених у судовому засіданні щодо спору по суті, що є підставою для розподілу судових витрат у справі на підставі положень статей 129 ГПК України.
Отже, оскарження додаткового судового рішення не є окремим судовим розглядом спору по суті, а прямо залежить від розгляду основної справи, а тому вирішення питання щодо стягнення судових витрат за наслідками перегляду додаткового рішення ("розподіл витрат на правничу допомогу за участь у розгляді питання про розподіл витрат на правничу допомогу"), яким вже вирішено питання розподілу судових витрат, є необґрунтованим та не відповідає змісту процесуального законодавства щодо розподілу судових витрат.
Схожа правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.03.2024 у справі №905/1260/23, від 17.04.2024 у справі № 915/436/23, в ухвалі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2024 у справі №910/9714/22, в ухвалах Верховного Суду від 14.03.2023 у справі №925/790/17 (925/580/20), від 12.04.2023 у справі №876/30/22.
Оскільки в апеляційному провадженні щодо оскарження додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2024 у справі №910/3462/24 спір по суті не вирішувався, у тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для ухвалення додаткового рішення в порядку статті 244 ГПК України про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем при перегляді додаткового рішення в апеляційному порядку.
Окремо, стосовно включення відповідачем витрат за надання таких послуг, як підготовка проекту заяви про видачу виконавчого документу у даній справі та підготовка проекту заяви про примусове виконання рішення і направлення її до виконання, колегія суддів вказує, що наведені витрати понесені відповідачем не у зв'язку з апеляційним оскарженням судового акту, тобто взагалі не стосуються апеляційного провадження по перегляду додаткового рішення.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі №910/3462/24.
Керуючись ст. ст. 16, 123, 126, 129, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України , Північний апеляційний господарський суд,-
1. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі №910/3462/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛЕНТИН-АС" та ОСОБА_2 в частині оскарження додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2024 у справі №910/3462/24 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повної ухвали.
Повна ухвала складена: 23.04.2025 року.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді Л.В. Кропивна
М.А. Руденко