вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"22" квітня 2025 р. Справа№ 910/10705/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Кропивної Л.В.
Барсук М.А.
при секретарі Реуцькій Т.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Скакун О.П., ордер АІ № 1877815 від 22.04.2025;
від відповідача: не з'явився,
розглянувши матеріали апеляційних скарг приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" на рішення господарського суду міста Києва від 06.11.2024 та на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2024 у справі № 910/10705/24 (суддя - Сівакова В.В.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Пропекс"
до приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд"
про стягнення 652 151,91 грн,-
Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Пропекс" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" (далі - ПрАТ "ХК "Київміськбуд") про стягнення 652 151,91 грн, з яких: 457 818,00 грн боргу, 160 060,07 грн інфляційних втрат та 34 273,84 грн 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 930/з від 27.10.2021 (далі - договір поставки) в частині повної та своєчасної оплати отриманого товару.
Рішенням господарського суду міста Києва від 06.11.2024 позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ "ХК "Київміськбуд" на користь ТОВ "Пропекс" 457 818,00 грн боргу, 160 060,07 грн інфляційних втрат, 34 255,50 грн 3 % річних та 9 782,00 грн судового збору за подання позову. В іншій частині позову (щодо стягнення з відповідача 18,34 грн 3 % річних) відмовлено.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем було поставлено товар відповідачу за договором поставки, який не був оплачений, у зв'язку з чим задоволено позовні вимоги щодо стягнення заборгованості, інфляційних втрат та 3 % річних, в перерахованій судом частині.
Додатковим рішенням господарського суду міста Києва від 18.11.2023 стягнуто з ПрАТ "ХК "Київміськбуд" на користь ТОВ "Пропекс" 16 399,53 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог та надання адвокатом правової допомоги позивачу суд першої інстанції дійшов висновку про співмірність розміру витрат та поклав на відповідача 16 399,53 грн, які розраховані пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Не погоджуючись із вказаним рішенням та додатковим рішенням, ПрАТ "ХК "Київміськбуд" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просило скасувати рішення та додаткове рішення, відмовити у позові та у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування апеляційних скарг скаржник посилався на недоведеність позивачем наявної у відповідача заборгованості, з огляду на ненадання до матеріалів справи усіх документів передбачених пунктом 5.4 договору; на наявність форс-мажорних обставин, які помилково не прийняті судом першої інстанції до уваги; на правові підстави для зменшення розміру інфляційних втрат та 3 % річних; на неврахування господарським судом клопотання відповідача щодо зменшення понесених позивачем витрат на правничу допомогу, враховуючи що заявлена до стягнення сума є завищеною.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2025, у складі колегії суддів: Руденко М.А. (головуючий), Пономаренко Є.Ю., Кропивна Л.В., об'єднано апеляційні скарги в одне апеляційне провадження та призначено судове засідання на 04.02.2025.
22.01.2025 до апеляційного суду надійшов відзив позивача із запереченнями на апеляційні скарги.
03.02.2025 до апеляційного суду надійшло клопотання позивача щодо покладення на відповідача понесених витрат на правничу допомогу.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 оголошено перерву до 25.03.2025.
05.02.2025 до апеляційного суду надійшло клопотання позивача про долучення довіреностей.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2025, у складі колегії суддів: Руденко М.А. (головуючий), Барсук М.А., Кропивна Л.В., прийнято апеляційні скарги до провадження у визначеному складі суддів.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2025 оголошено перерву до 22.04.2025.
В судовому засіданні, яке відбулось 22.04.2025, позивач доводи апеляційних скарг вважав необґрунтованими, просив залишити судове рішення та додаткове рішення без змін.
Відповідач у судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином, і за висновками апеляційного суду неявка його представника не перешкоджає розгляду апеляційних скарг.
Відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), що набули статусу остаточного, зокрема, "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики ЄСПЛ критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційних скарг, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як вбачається з матеріалів справи, 27.10.2021 між ПрАТ "ХК "Київміськбуд" (замовник) та ТОВ "Пропекс" (постачальник) укладено договір поставки № 930/з (далі - договір; а.с. 21-23 том 1), за умовами якого постачальник в порядку і на умовах договору, протягом 2021-2022 років, зобов'язався поставити та передати у власність замовника запірно-регулювальну арматуру, чавунні труби, напірні ємності та інші сантехнічні вироби для інженерних мереж на об'єкти замовника (далі - товар), а замовник зобов'язався прийняти та оплатити його вартість.
За умовами пунктів 3.1-3.3 договору його загальна ціна становить 7 000 000,00 грн, у тому числі ПДВ (20 %) - 1 166 666,67 грн. Ціна за одиницю товару обумовлена у специфікації на поставку товару (додаток № 1 до даного договору) та відображається у видаткових накладних постачальника. Загальна ціна договору може бути зменшена у випадку зменшення обсягів закупівлі товару або згідно листа-повідомлення постачальника про зменшення ціни на товар, відповідно до фактичних цін на момент передачі товару замовнику.
Пунктом 4.1 договору визначено, що замовник здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок постачальника у строк не пізніше 20-ти календарних днів після дати поставки партії товару постачальником на умовах, передбачених в п. 5.4 даного договору.
Відповідно до пункту 5.4 договору датою поставки товару вважається день, в який товар фактично переданий від постачальника до замовника на місце поставки, визначене замовником у заявці, в належній якості, кількості та з необхідним пакетом документів, до якого входять: товарно-транспортна накладна (далі - ТТН); сертифікат (паспорт) якості виробника; видаткова накладна; гарантійні документи та документи, що гарантують якість та відповідність поставленого.
Право власності на товар виникає у замовника з дати поставки товару постачальником (пункт 5.5 договору).
Пунктами 9.1, 9.3, 9.4 договору передбачено, що сторони не несуть відповідальність за повне або часткове невиконання своїх зобов'язань за цим договором у випадку настання форс-мажорних обставин, а саме: стихійного лиха, військових дій, терористичних актів, блокад і страйків тощо за умови, що ці обставини безпосередньо вплинули на виконання зобов'язань за цим договором. Якщо виконання зобов'язань за цим договором стає неможливим через форс-мажорні обставини, сторони повинні негайно повідомити одна одну про виникнення форс-мажорних обставин та про припинення їхньої дії. У цьому випадку строк виконання зобов'язань за цим договором відкладається пропорційно до часу дії форс-мажорних обставин. Початок та період дії вказаних обставин підтверджує сторона, яка підпала під дію таких обставин, довідкою відповідного органу.
Згідно пункту 11.1 договору він набирає чинності з дати його укладання обома сторонами і діє до 31.12.2022, але у будь-якому випадку, до повного виконання сторонами взятих на себе за цим договором зобов'язань.
Договір підписано та скріплено печатками сторін, як і додаток № 1 до договору, що є специфікацією на поставку товару (а.с. 23 зворот - 31 том 1).
На виконання умов договору постачальником передано замовнику товар загальною вартістю 457 818,00 грн згідно підписаних сторонами видаткових накладних: № 322 від 20.01.2022 на суму 54 660,00 грн; № 818 від 08.02.2022 на суму 56 904,00 грн; № 819 від 08.02.2022 на суму 56 904,00 грн; № 881 від 10.02.2022 на суму 248 544,00 грн; № 882 від 10.02.2022 на суму 13 602,00 грн; № 883 від 10.02.2022 на суму 13 602,00 грн; № 884 від 10.02.2022 на суму 13 602,00 грн, а також ТТН № Р322 від 20.01.2022; № Р818 від 08.02.2022; № Р819 від 08.02.2022; № Р881 від 10.02.2022; № Р882 від 10.02.2022; № Р883 від 10.02.2022; № Р884 від 10.02.2022 (а.с. 7-20 том 1).
Спір виник в зв'язку з тим, що відповідач за договором поставки оплату отриманого товару не здійснив, тож позивач просив суд стягнути з відповідача 457 818,00 грн боргу, 160 060,07 грн інфляційних втрат та 34 273,84 грн 3 % річних за загальний період прострочення виконання грошового зобов'язання з 10.02.2022 до 26.08.2024.
Суд першої інстанції погодився з доводами позивача та дійшов висновку, що відповідач отримав товар за договором поставки, проте його не оплатив, а тому частково задовольнив позовні вимоги щодо стягнення заборгованості, інфляційних втрат та 3 % річних, в перерахованій частині.
Переглядаючи спір колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Положеннями ст. 664 ЦК України встановлено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Статтею 666 ЦК України зазначено, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Матеріалами справи підтверджується передача постачальником замовнику товару загальною вартістю 457 818,00 грн. В той же час відповідачем не заперечується факт отримання товару та не подано доказів того, що він звертався до позивача з вимогою надати визначені пунктом 5.4 договору документи, встановивши при цьому, розумний строк для їх передання. Доказів відмови від договору та повернення отриманого товару чи вчинення інших дій, які б могли свідчити про невиконання позивачем своїх зобов'язань за договором у повному обсязі у відповідності до вимог законодавства та умов укладеного між сторонами договору до матеріалів справи відповідачем також не надано, а тому його посилання на недоведеність позивачем розміру заборгованості є помилковими, у зв'язку з чим судом першої інстанції правомірно задоволено вимоги щодо стягнення з відповідача 457 818,00 грн боргу.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 160 060,07 грн інфляційних втрат та 34 273,84 грн 3 % річних за загальний період прострочення виконання грошового зобов'язання з 10.02.2022 до 26.08.2024, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог в цій частині зважаючи на наступне.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 статті 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В порушення пункту 4.1 договору відповідачем не було здійснено оплату отриманого товару за видатковими накладними, у зв'язку з чим було допущено порушення грошового зобов'язання.
Перевіривши розрахунки апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 160 060,07 грн інфляційних втрат та 34 255,50 грн 3 % річних за загальний період прострочення виконання грошового зобов'язання з 10.02.2022 до 26.08.2024. Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 18,34 грн 3 % річних є необґрунтованими.
Посилання скаржника на настання форс-мажорних обставин (введення воєнного стану) не свідчить про поважність причин невиконання зобов'язання з оплати та є необґрунтованими, з огляду на частину 2 статті 218 Господарського кодексу (далі - ГК) України, відповідно до якої, підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.
Частиною 1 статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні (далі - ТППУ)" встановлено, що ТППУ та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
У порушення приписів чинного законодавства на підтвердження форс-мажорних обставин відповідач не надав відповідного документа. Крім цього, в матеріалах даної справи відсутні будь-які докази повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин.
Повідомлення ТППУ № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 (а.с. 47 том 1) не є належним та допустимим доказом, що підтверджує наявність обставин непереборної сили, оскільки не підтверджує вплив форс-мажорних обставин на спірні правовідносини сторін.
Враховуючи, що у даній справі розмір відсотків річних сторонами у договорі не збільшувався, порівняно з розміром, визначеним у ч. 2 ст. 625 ЦК України, застосування позивачем відповідальності за порушення грошового зобов'язання здійснено з урахуванням 3% річних, що відповідає чинному законодавству України. Також слід зазначити, що 3 % річні та інфляційні втрати за своєю правовою природою не є штрафними санкціями, в розумінні ст. 549 ЦК України та ч. 1 ст. 230 ГК України, тож доводи скаржника щодо наявності правових підстав для звільнення його від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання або зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат є помилковими.
Стосовно покладення судом першої інстанції на відповідача понесених позивачем витрат на правничу допомогу, слід зазначити наступне.
Відповідно до частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 123 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
14.11.2024 до суду першої інстанції позивачем подано клопотання про стягнення з відповідача витрат понесених на професійну правничу допомогу у розмірі 16 400,00 грн (а.с. 75 том 1), на доведення яких до матеріалів справи долучено:
- договір про надання правової допомоги № АО/ССП-02/07 від 02.07.2024 (а.с. 77-79 том 1) укладений між адвокатським об'єднанням "Серотюк, Скакун і партнери" (АО) та ТОВ "Пропекс" (клієнт), за умовами якого клієнт доручає, а АО приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором (п. 1.1); за результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін, в якому вказується обсяг наданої АО юридичної допомоги і її вартість (п. 4.4);
- акт надання послуг № 121 від 17.10.2024 на суму 16 400,00 грн (а.с. 80 том 1) щодо консультації клієнта, збору доказів, дослідження судової практики, формування та подання позовної заяви, відповіді на відзив, заяви;
- платіжну інструкцію № 685 від 12.11.2024 на суму 17 800,00 грн (а.с. 81 том 1) з призначенням платежу: оплата за послуги зг. акту № 121 та 122 від 17.10.2024;
- ордер АІ № 1650884 від 05.07.2024 на надання правничої (правової) допомоги виданий адвокату Шоломіцькому І.В. (а.с. 76 том 1);
- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю КС № 10829/10 від 12.09.2022 (а.с. 76 зворот том 1).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічний висновок викладений у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 904/7334/21, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц).
ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (mutatis mutandis рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
У відзиві на позов (а.с. 43-44 том 1) відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу посилаючись на те, що спір не є складним, предмет позову та зібрані документи не потребують багато часу та зусиль.
Проте, відповідачем не доведено жодними засобами доказування неспівмірність витрат позивача на правову допомогу.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу адвоката є співмірним із складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), які підтверджуються відповідними доказами, відповідають критеріям реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, у зв'язку з чим правомірно покладені на відповідача у пропорційному обсязі, тобто в сумі 16 399,53 грн.
З урахування зазначених обставин апеляційний суд погоджується із рішенням та додатковим рішенням господарського суду і підстав для їх скасування або зміни не має.
У відповідності до положень статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд,-
Апеляційні скарги приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" на рішення господарського суду міста Києва від 06.11.2024 та на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2024 у справі № 910/10705/24 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 06.11.2024 та додаткове рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2024 у справі № 910/10705/24 залишити без змін.
Матеріали справи № 910/10705/24 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 23.04.2025.
Головуючий суддя М.А. Руденко
Судді Л.В. Кропивна
М.А. Барсук