вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
(додаткова)
"08" квітня 2025 р. Справа№ 910/11863/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кравчука Г.А.
суддів: Сітайло Л.Г.
Коробенка Г.П.
при секретарі судового засідання: Нагулко А.Л.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Подольський А.А. - адвокат
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайтдей" адвоката Савченко О.В. про ухвалення додаткового рішення
за результатами розгляду апеляційних скарг Державного підприємства "Гарантований покупець"
на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2024 (повний текст складено 04.12.2024)
та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2024 (повний текст складено 12.12.2024)
у справі № 910/11863/24 (суддя Сівакова В.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайтдей"
до Державного підприємства "Гарантований покупець"
про стягнення 2 106 420,65 грн,
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2025 апеляційні скарги Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2024 у справі № 910/11863/24 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2024 у справі № 910/11863/24 залишено без змін.
До Північного апеляційного господарського суду 25.03.2025 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайтдей" адвоката Савченко О.В. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/11863/24. Так, заявник просить стягнути з відповідача на користь позивача 30 000,00 грн витрат на правову допомогу.
Протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 25.03.2025 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайтдей" адвоката Савченко О.В. про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/11863/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А., суддів Коробенка Г.П., Сітайло Л.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2025 призначено до розгляду заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайтдей" адвоката Савченко О.В. про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/11863/24 у судовому засіданні на "08" квітня 2025 року о 12 год 30 хв.
07.04.2025 від представника позивача - адвоката Савченко О.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Вказане клопотання обґрунтоване тим, що представник позивача позбавлений можливості прибути у судове засідання призначене на 08.04.2025.
У судове засідання 08.04.2025 з'явився представник відповідача. Представник позивача у судове засідання не з'явився.
Розглянувши подане представником позивача - адвокатом Савченко О.В. клопотання про відкладення розгляду справи, колегія судів апеляційного господарського суду приходить до висновку про його відхилення, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Частинами 11,12 статті 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Оскільки позивач у справі був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов'язковою не визнавалась, матеріалів справи достатньо для розгляду апеляційної скарги та враховуючи, що позиція позивача викладена в заяві, тому колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайтдей" адвоката Савченко О.В. про ухвалення додаткового рішення без участі останнього.
Представник відповідача у судовому засіданні 08.04.2025 проти задоволення заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайтдей" адвоката Савченко О.В. про ухвалення додаткового рішення заперечував, просив відмовити у задоволені заяви, а у разі якщо суд дійде висновку про її задоволення, то просить зменшити розмір витрат на правову допомогу.
Стосовно розподілу витрат, понесених позивачем, на професійну правничу допомогу у даній справі за результатами розгляду апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).
Згідно з статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з положеннями частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
11.09.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лайтдей" (позивач, клієнт) та адвокатом Савченко Ольгою В'ячеславівною (адвокат) укладено договір про надання правової допомоги (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору адвокат зобов'язується відповідно до завдання клієнта надати правничу допомогу клієнту, а клієнт зобов'язується прийняти та оплатити надану правничу допомогу.
23.12.2024 адвокатом Савченко Ольгою В'ячеславівною на представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайтдей" видано ордер серії АІ № 1769497.
Підтвердженням того, що Савченко Ольга В'ячеславівна є адвокатом свідчить витяг з Єдиного реєстру адвокатів України та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю КС № 8016/10 від 18.07.2019.
Згідно з п. 4.1 договору гонорар за надання правничої допомоги за цим договором визначається сторонами в кожному окремому завданні.
Клієнт та адвокат у завданні № 2 до договору визначили, що адвокат приймає до виконання наступне завдання: контроль за процесом подачі ДП "Гарантований покупець" апеляційної скарги; участь в апеляційному оскаржені рішення у справі №910/11863/24 з поданням всіх необхідних процесуальних документів та участю в засіданнях.
Згідно з п. 3 завдання № 2 до договору порядок оплати передбачає здійснення передплати в розмірі - 30000,00 грн протягом 3 робочих днів з дати погодження цього завдання.
Відповідно до п. 3.2 договору за результатами надання правничої допомоги адвокат надає клієнту акт приймання-передачі наданих послуг, в якому фіксуються найменування послуг по правничій допомозі, кількість годин, витрачених на надання правничої допомоги тощо.
Згідно з п. 3.3 договору клієнт зобов'язаний протягом 3 (трьох) календарних днів розглянути отриманий акт приймання-передачі наданих послуг та, у випадку відсутності зауважень, затвердити його.
21.03.2025 між клієнтом та адвокатом складено акт приймання-передачі правничої допомоги № 21/03-1, відповідно до якого адвокат надав, а клієнт прийняв правову допомогу згідно договору від 11.09.2024, а саме:
1. Підготовка відзиву на апеляційну скаргу кількість годин роботи склала 6 год.;
2. участь у судовому засіданні 20.03.2025 кількість годин роботи склала 1 год.
Загальна вартість наданої правової допомоги становить 30000,00 грн.
Доказів сплати позивачем адвокату коштів за договором в сумі 30000,00 грн не подано.
Разом з цим, Об'єднана палата Верховного Суду у постанові № 922/445/19 від 03.10.2019 дійшла висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Слід зазначити, що за змістом статті ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09.06.2017, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Отже, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).
Адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Отже, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Наявними в матеріалах справи документами підтверджується факт надання позивачу правової допомоги на погоджену між клієнтом та адвокатом суму у розмірі 30000,00 грн.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 Верховний Суд зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Верховний Суд також зазначив, що у такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04, п.269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Вказану правову позицію викладено у постанові від 17.09.2019 Верховного Суду по справі №910/4515/18.
Судом враховано те, що за приписами ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993 р.).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993 Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів").
У п.26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
З урахуванням вищевикладеного, із наданих позивачем документів не вбачається, що заявлені витрати мають характер необхідних, а їх розмір є розумним та виправданим (як обов'язкової умови для відшкодування таких витрат іншою стороною).
Враховуючи наведене, з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи, ціною позову та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу та про необхідність покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем, в розмірі 15 000,00 грн.
Керуючись статтями 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайтдей" адвоката Савченко О.В. про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, м. Київ, вул. Симони Петлюри, 27; код ЄДРПОУ 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайтдей" (81740, Львівська обл., Стрийський р-н, смт Гніздичів(з), вул. Ярослава Мудрого, 10; код ЄДРПОУ 41835186) 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.
3. В іншій частині в задоволенні заяви відмовити.
4. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду міста Києва.
5. Матеріали справи №910/11863/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
У зв'язку з відпусткою судді Коробенка Г.П. з 14.04.2025 по 18.04.2025 повний текст додаткової постанови складено 21.04.2025.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Судді Л.Г. Сітайло
Г.П. Коробенко