ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
23 квітня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/1736/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Таран С.В.,
Суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В.,
при секретарі судового засідання: Колцун В.В.,
за участю представників:
від ОСОБА_1 - Хомко С.В.,
від ОСОБА_2 - участі не брали,
від арбітражного керуючого Данілова Артема Івановича - участі не брали,
від ОСОБА_3 - Мухамеджанов О.С.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.07.2024 про затвердження плану реструктуризації боргів боржника (повний текст складено 02.08.2024) та на ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.08.2024 про закриття провадження у справі про неплатоспроможність у зв'язку з виконанням боржником плану реструктуризації боргів (повний текст складено 09.08.2024), постановлені суддею Грабован Л.І., м. Одеса,
у справі №916/1736/24
за заявою: ОСОБА_1
про неплатоспроможність
У квітні 2024 р. ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Зазначена заява мотивована наявністю у ОСОБА_1 заборгованості перед кредитором - ОСОБА_2 , яку заявник неспроможний погасити.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.05.2024 відкрито провадження у справі №916/1736/24 про неплатоспроможність ОСОБА_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів ОСОБА_1 ; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та призначено керуючим реструктуризацією - арбітражного керуючого Данілова Артема Івановича.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.06.2024 у справі №916/1736/24 визнано грошові вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 у сумі 14736101,20 грн з задоволенням у другу чергу.
В подальшому ухвалою попереднього засідання суду від 17.07.2024 у справі №916/1736/24 визначено розмір та перелік усіх визнаних вимог для внесення керуючим реструктуризацією боржника до реєстру вимог кредиторів, а саме: до вимог першої черги віднесено вимоги ОСОБА_2 у сумі 6056 грн та до вимог другої черги віднесено вимоги ОСОБА_2 у сумі 14736101,20 грн.
08.07.2024 до суду першої інстанції надійшла заява керуючого реструктуризацією - арбітражного керуючого Данілова Артема Івановича про затвердження плану реструктуризації боргів боржника б/н від 05.07.2024 (вх.№3-501/24 від 08.07.2024), мотивована прийняттям зборами кредиторів рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника та необхідність звернення до суду для затвердження цього плану.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.07.2024 у справі №916/1736/24 (суддя Грабован Л.І.) затверджено план реструктуризації боргів боржника - ОСОБА_1 , який погоджений ним та схвалений зборами кредиторів згідно з протоколом №1 від 05.07.2024; припинено повноваження керуючого реструктуризацією - арбітражного керуючого Данілова Артема Івановича.
Дана ухвала обґрунтована тим, що наданий на затвердження суду план реструктуризації боргів боржника погоджений боржником та схвалений зборами кредиторів; розроблений з метою відновлення платоспроможності боржника; його зміст відповідає вимогам частин другої, третьої статті 124 Кодексу України з процедур банкрутства; боржник за планом прийняв зобов'язання щодо кредитора, які ґрунтуються на реальних можливостях боржника; визначений строк виконання не перевищує строк, встановлений частиною шостою статті 124 Кодексу України з процедур банкрутства; участь керуючого реструктуризації боргів боржника у виконанні плану реструктуризації боргів боржника не передбачена; керуючим реструктуризацією дотримано порядок розробки, погодження боржником плану реструктуризації та подання до суду заяви про його затвердження відповідно до статей 124, 126 Кодексу України з процедур банкрутства, при цьому підстав для відмови у затвердженні плану реструктуризації, визначених у частині восьмої статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства, судом першої інстанції не виявлено.
05.08.2024 до місцевого господарського суду від представника боржника надійшов звіт б/н від 05.08.2024 (вх.№29203/24 від 05.08.2024) про виконання плану реструктуризації боргів.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.08.2024 у справі №916/1736/24 (суддя Грабован Л.І.) затверджено звіт про виконання плану реструктуризації боргів боржника - ОСОБА_1 ; припинено процедуру реструктуризації боргів ОСОБА_1 ; припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою суду від 08.05.2024; звільнено ОСОБА_1 від боргів, окрім боргів за вимогами, передбачених частиною другою статті 134 Кодексу України з процедур банкрутства (відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи; сплати аліментів; виконання інших вимог, які нерозривно пов'язані з особистістю фізичної особи); роз'яснено, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений Кодексом України з процедур банкрутства строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнані такими, що не підлягають виконанню; закрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
В обґрунтування даної ухвали місцевий господарський суд послався на те, що за результатами розгляду звіту про виконання плану реструктуризації боргів встановлено задоволення боржником вимог, включених до такого плану, у визначені в ньому порядку та спосіб, при цьому будь-яких скарг на дії боржника щодо виконання плану реструктуризації боргів до суду не надходило, у зв'язку з чим в силу вимог Кодексу України з процедур банкрутства виконання боржником плану реструктуризації зумовлює наявність правових підстав для затвердження звіту про виконання плану реструктуризації боргів боржника, припинення процедури реструктуризації боргів та закриття провадження у справі.
Не погодившись з вищенаведеними ухвалами, ОСОБА_3 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.07.2024 про затвердження плану реструктуризації боргів боржника та ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.08.2024 про закриття провадження у справі про неплатоспроможність у зв'язку з виконанням боржником плану реструктуризації боргів у справі №916/1736/24.
Зокрема, в апеляційній скарзі скаржниця наголошує на недобросовісній поведінці боржника, який в межах розгляду цивільних справ заперечував проти наявності у нього заборгованості перед ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а в подальшому, звертаючись до Господарського суду Одеської області з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, визначив в якості кредиторських лише вимоги ОСОБА_2 , ігноруючи при цьому існування рішення Київського районного суду м. Одеси від 23.11.2023 у справі №947/15244/23 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , у зв'язку з чим остання, не будучи обізнаною про розгляд даної справи про неплатоспроможність, безпідставно була позбавлена можливості реалізувати свої права кредитора. З огляду на викладене, а також враховуючи недостовірність наданих боржником до суду відомостей і не здійснення арбітражним керуючим всіх належних та достатніх заходів щодо виявлення майна боржника, апелянт стверджує про передчасність постановлення оскаржуваних ухвал суду першої інстанції.
У відзиві на апеляційну скаргу б/н від 25.11.2024 (вх.№3993/24/Д4 від 25.11.2024) ОСОБА_1 просить закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.07.2024 про затвердження плану реструктуризації боргів боржника та ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.08.2024 про закриття провадження у справі про неплатоспроможність у зв'язку з виконанням боржником плану реструктуризації боргів у справі №916/1736/24, а у випадку незгоди суду із наявністю підстав для закриття провадження - апеляційну скаргу залишити без задоволення, у той час як судові рішення - без змін. Вказаний відзив обґрунтований відсутністю у ОСОБА_3 , яка не набула статусу учасника даної справи про неплатоспроможність, процесуального права на апеляційне оскарження вищенаведених ухвал місцевого господарського суду, а також тим, що скаржницею не доведено ні існування правових підстав для скасування цих ухвал, постановлених за результатами належного застосування норм Кодексу України з процедур банкрутства, ні недобросовісної або суперечливої поведінки боржника, ні факту надання боржником до суду недостовірної інформації чи приховання певних відомостей від суду або арбітражного керуючого.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В. від 11.11.2024 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження, а також встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу та будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 26.11.2024.
В подальшому ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 вирішено розглянути апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.07.2024 про затвердження плану реструктуризації боргів боржника та на ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.08.2024 про закриття провадження у справі про неплатоспроможність у зв'язку з виконанням боржником плану реструктуризації боргів у справі №916/1736/24 поза межами строку, встановленого частиною третьою статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, достатній для забезпечення можливості реалізації учасниками процесу відповідних процесуальних прав з урахуванням запровадженого в Україні воєнного стану, та призначено дану справу до розгляду на 13.01.2025 о 12:00.
Протокольною ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 у судовому засіданні у справі №916/1736/24 було оголошено перерву до 10:30 год 20.01.2025.
Між тим, з огляду на оголошення повітряної тривоги, судове засідання у справі №916/1736/24, призначене на 20.01.2025 о 10:30, не відбулося, про що складено відповідну довідку.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 призначено справу №916/1736/24 до розгляду на 26.02.2025 о 12:00.
Однак, у зв'язку з перебуванням головуючого судді Таран С.В. у відпустці з 24.02.2024 по 26.02.2024 відповідно до наказу голови Південно-західного апеляційного господарського суду №57-в від 24.02.2024 судове засідання у справі №916/1736/24, призначене на 26.02.2025 о 12:00, не відбулося, що підтверджується відповідною довідкою.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.02.2025 призначено справу №916/1736/24 до розгляду на 02.04.2025 о 12:00.
Проте, внаслідок перебування судді Поліщук Л.В. у відпустці з 31.03.2025 по 04.04.2025 відповідно до наказу голови Південно-західного апеляційного господарського суду №87-в від 28.03.2025 судове засідання у справі №916/1736/24, призначене на 02.04.2025 о 12:00, не відбулося, про що складено відповідну довідку.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.04.2025 призначено справу №916/1736/24 до розгляду на 23.04.2025 о 12:30.
У судовому засіданні 23.04.2025 представник ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав; представник ОСОБА_1 висловив заперечення проти її задоволення; ОСОБА_2 та арбітражний керуючий Данілов Артем Іванович участі не брали, хоча були належним чином сповіщені про дату, час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами справи.
ОСОБА_2 та арбітражний керуючий Данілов Артем Іванович своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалися, відзивів на апеляційну скаргу не надали, що згідно з частиною третьою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваних ухвал суду першої інстанції.
За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши пояснення представників ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм права, колегія суддів дійшла наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що 19.04.2024 до Господарського суду Одеської області надійшла заява ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, в якій останній зазначив про наявність у нього заборгованості перед кредитором - ОСОБА_2 .
Крім того, у вищенаведеній заяві боржник повідомив про те, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 23.11.2023 у справі №947/15244/23 задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення відшкодування за невиконання договору про надання послуг; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 відшкодування за невиконання договору про надання послуг у розмірі 290000 доларів США, а також судовий збір у розмірі 13420 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 190000 грн. Однак, боржник заперечує наявність вказаної заборгованості та, не погодившись з рішенням Київського районного суду м. Одеси від 23.11.2023 у справі №947/15244/23, оскаржив його в апеляційному порядку. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 02.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 23.11.2023 у справі №947/15244/23, після чого судове засідання для розгляду зазначеної апеляційної скарги призначено на 14.05.2024.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.04.2024 прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та призначено її до розгляду у підготовчому засіданні господарського суду на 08.05.2024.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.05.2024 відкрито провадження у справі №916/1736/24 про неплатоспроможність ОСОБА_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів ОСОБА_1 ; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та призначено керуючим реструктуризацією - арбітражного керуючого Данілова Артема Івановича.
14.05.2024 було прийнято постанову Одеського апеляційного суду, якою частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 ; змінено рішення Київського районного суду м. Одеси від 23.11.2023 у справі №947/15244/23 шляхом виключення з його мотивувальної частини посилання на застосування до спірних правовідносин вимог частини першої статті 1011, частини першої статті 1014, статті 1025 Цивільного кодексу України, що регулюють договір комісії, та висновки суду з приводу існування між сторонами відносин за договором комісії; скасовано рішення Київського районного суду м. Одеси від 23.11.2023 у справі №947/15244/23 в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрат на правову допомогу у розмірі 190000 грн; в іншій частині рішення суду залишено без змін.
При цьому у матеріалах справи відсутні докази здійснення боржником повідомлення Господарського суду Одеської області або керуючого реструктуризацією - арбітражного керуючого Данілова Артема Івановича про прийняття Одеським апеляційним судом постанови від 14.05.2024 та, як наслідок, набрання законної сили рішенням Київського районного суду м. Одеси від 23.11.2023 у справі №947/15244/23 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 відшкодування за невиконання договору про надання послуг у розмірі 290000 доларів США та судового збору у розмірі 13420 грн.
16.05.2024 до суду першої інстанції надійшла заява ОСОБА_2 б/н від 16.05.2024 (вх.№3-365/24 від 16.05.2024) про визнання конкурсним кредитором з грошовими вимогами до боржника - фізичної особи ОСОБА_1 у загальному розмірі 14736101,20 грн, що складаються із розміру основної заборгованості - 11873130 грн, розміру відсотків за користування грошовими коштами - 2849551,20 грн, судового збору - 13420 грн, а також витратами зі сплати судового збору за подання заяви з грошовими вимогами до боржника у розмірі 6056 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.05.2024 у справі №916/1736/24 прийнято вищенаведену заяву ОСОБА_2 до розгляду та призначено її розгляд у попередньому судовому засіданні на 12.06.2024.
Ухвалами Господарського суду Одеської області від 12.06.2024 у справі №916/1736/24 визнано грошові вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 у сумі 14736101,20 грн з задоволенням у другу чергу та відкладено розгляд справи на 17.07.2024.
Ухвалою попереднього засідання суду від 17.07.2024 у справі №916/1736/24 визначено розмір та перелік усіх визнаних вимог для внесення керуючим реструктуризацією боржника до реєстру вимог кредиторів, а саме: до вимог першої черги віднесено вимоги ОСОБА_2 у сумі 6056 грн та до вимог другої черги віднесено вимоги ОСОБА_2 у сумі 14736101,20 грн; зобов'язано керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів не пізніше 14 днів з дня постановлення даної ухвали та призначено судове засідання на 22.07.2024.
Між тим, судове засідання 22.07.2024 не відбулося у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Грабован Л.І., а тому ухвалою суду від 25.07.2024 призначено судове засідання у справі №916/1736/24 на 29.07.2024.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.07.2024 у справі №916/1736/24 затверджено план реструктуризації боргів боржника - ОСОБА_1 , який погоджений ним та схвалений зборами кредиторів згідно з протоколом №1 від 05.07.2024; припинено повноваження керуючого реструктуризацією - арбітражного керуючого Данілова Артема Івановича; роз'яснено, що план реструктуризації боргів боржника набирає чинності з дня його затвердження господарським судом і є обов'язковим для боржника та кредитора, при цьому з дня затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника вимоги, включені до такого плану, можуть бути задоволені лише у порядку і спосіб, визначені в плані реструктуризації боргів боржника; призначено судове засідання на 07.08.2024.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.08.2024 у справі №916/1736/24 затверджено звіт про виконання плану реструктуризації боргів боржника - ОСОБА_1 ; припинено процедуру реструктуризації боргів ОСОБА_1 ; припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою суду від 08.05.2024; звільнено ОСОБА_1 від боргів, окрім боргів за вимогами, передбачених частиною другою статті 134 Кодексу України з процедур банкрутства (відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи; сплати аліментів; виконання інших вимог, які нерозривно пов'язані з особистістю фізичної особи); роз'яснено, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений Кодексом України з процедур банкрутства строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнані такими, що не підлягають виконанню; закрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.07.2024 про затвердження плану реструктуризації боргів боржника та ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.08.2024 про закриття провадження у справі про неплатоспроможність у зв'язку з виконанням боржником плану реструктуризації боргів у справі №916/1736/24, ОСОБА_3 як особа, яка не брала участі у справі під час її розгляду місцевим господарським судом, звернулася з даною апеляційною скаргою.
Частиною першою статті 3 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У частині шостій статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Із зазначеною нормою Конституції України кореспондуються положення статей 7, 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", за змістом яких: кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону; іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України; доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України; учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Колегія суддів констатує, що реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень процесуального закону.
Господарський процесуальний кодекс України містить імперативні норми щодо осіб, які мають право апеляційного оскарження судових рішень. Водночас суб'єктний склад учасників господарського процесу за Господарським процесуальним кодексом України є іншим, ніж склад учасників у справі про банкрутство за Кодексом України з процедур банкрутства. Так, перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство наведеними нормами віднесено також інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.
Коло осіб (у позовному провадженні), які мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, а також оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, визначено приписами статей 254, 255 Господарського процесуального кодексу України.
У справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення, звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.
Така правова позиція є усталеною під час перегляду справ про банкрутство та неодноразово висвітлювалася судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 07.07.2020 у справі №Б-39/27-09, від 11.06.2020 у справі №916/3206/17, від 03.06.2020 у справі №910/18031/14, від 19.05.2020 у справі №908/2332/19, від 03.03.2020 у справі №904/7965/16, від 20.02.2019 у справі №5005/2329/2011, від 16.01.2020 у справі №911/5186/14.
Суд апеляційної інстанції враховує, що доцільним є підтвердження статусу учасників у справі про банкрутство шляхом прийняття господарським судом відповідного судового рішення (ухвали) задля впорядкування процесу здійснення провадження у справі.
Водночас наявність такої ухвали (судового рішення) не є безумовною підставою, оскільки Господарський процесуальний кодекс України містить окремі підстави, які надають третім особам захистити їх порушене право. Тобто відсутність відповідного судового рішення (ухвали про визнання або залучення особи учасником у справі про банкрутство) не може позбавляти особу процесуальних гарантій права на апеляційне оскарження за статтею 254 Господарського процесуального кодексу України або невиправдано ускладнювати реалізацію цього права нижче мінімально допустимих стандартів на апеляційне оскарження, визначених Конституцією, Конвенцією, Законом України "Про судоустрій і статус суддів України", Господарським процесуальним кодексом України, Кодексом України з процедур банкрутства.
Саме така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28.03.2024 у справі №903/116/21.
За змістом частини першої статті 254 Господарського процесуального кодексу України судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та (або) обов'язків цієї особи (в тому числі створюються перешкоди для реалізації її суб'єктивного права чи законного інтересу або реального виконання обов'язку стосовно однієї із сторін спору).
Однак, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок; такий правовий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги. Доведення такого правового зв'язку є обов'язковим при розгляді справ про банкрутство.
Тому, за наявності відповідних обставин, суд має з'ясувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення таку особу наділено новими правами або покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому тощо. Тобто, суд має розглянути та вирішити спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або міститься судження про права, інтереси та (або) обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Статус учасників у справі про банкрутство (неплатоспроможність) регламентовано як нормами Господарського процесуального кодексу України, так і спеціальним законом - Кодексом України з процедур банкрутства, зміст правосуб'єктності та особливості процесуального статусу конкретного учасника справи розкриваються шляхом системного тлумачення норм цих законодавчих актів з урахуванням особливостей певної стадії процедури банкрутства.
Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства учасниками у справі про банкрутство (неплатоспроможність) є сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов'язків яких існує спір, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, Фонд державного майна України, Національний банк України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника.
Сторонами у справі про банкрутство (неплатоспроможність) є конкурсні кредитори (голова комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут) (абзац 22 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства).
За змістом абзацу 11 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України “Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Порядок набуття кредитором статусу учасника провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи визначається статтею 122 Кодексу України з процедур банкрутства, за змістом якої цей порядок аналогічний до відповідного порядку, встановленого статтею 45 Кодексу України з процедур банкрутства для справ про банкрутство юридичних осіб, за змістом якої конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Отже, за загальним правилом набуття статусу конкурсного кредитора законодавець пов'язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку (подібний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №916/1965/13).
За висновком Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, сформульованим у пункті 56.16 постанови від 16.07.2020 у справі №910/4475/19, лише після вчинення всіх передбачених Законом про банкрутство (стаття 23) чи Кодексом України з процедур банкрутства (стаття 45) дій, прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове (частина шоста статті 23 Закону про банкрутство, частина шоста статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства) визнання його вимог, конкурсний кредитор набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство та повну процесуальну дієздатність (здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України).
Тобто, лише за сукупністю передбачених Кодексом України з процедур банкрутства дій: пред'явлення грошових вимог; доведення свого права вимоги перед судом; розгляд грошових вимог судом (перевірка наявності такого права у кредитора; правомірність його набуття; невтрата цього права у зв'язку з позовною давністю, тощо) та визнання грошових вимог у відповідній ухвалі суду конкурсний кредитор набуває правового статусу учасника у справі про банкрутство, отже, наділяється процесуальними правомочностями учасника справи за Господарським процесуальним кодексом України, зокрема оскаржувати судові рішення у справі про банкрутство в апеляційному порядку.
Натомість, стосовно осіб, які не брали участі у справі про банкрутство, право на апеляційне оскарження обумовлено такими ж умовами, що і у справах позовного провадження, а саме: необхідністю довести, що в оскарженому рішенні вирішені питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки.
Скаржниця, стверджуючи, що оскаржуваними в апеляційному порядку ухвалами вирішено питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, послалася на наявність кредиторських вимог до боржника, які є безспірними, оскільки підтверджені судовим рішенням у справі №947/15244/23, яке набрало законної сили 14.05.2024, тобто ще до постановлення оскаржуваних ухвал.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів наголошує на тому, що у разі якщо кредитор не звертався із грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство, однак посилається на такі вимоги, оскаржуючи ухвали про затвердження плану реструктуризації боргів боржника та про закриття провадження у справі про неплатоспроможність у зв'язку з виконанням боржником плану реструктуризації боргів, враховуючи правову природу та наслідки постановлення цих ухвал, а також в силу положень Кодексу України з процедур банкрутства вони є судовими рішеннями, що ухвалені про права та обов'язки такого кредитора у розумінні частини першої статті 254 Господарського процесуального кодексу України.
Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду щодо наявності у кредитора, який не звертався із грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство, права на апеляційне оскарження ухвал місцевого господарського суду, які впливають на права та обов'язки такого кредитора, викладеною в постанові від 13.02.2024 у справі №908/2069/22.
Отже, судом апеляційної інстанції критично оцінюються доводи ОСОБА_1 про необхідність закриття апеляційного провадження у зв'язку з відсутністю у ОСОБА_3 , яка не набула статусу учасника даної справи про неплатоспроможність, процесуального права на апеляційне оскарження вищенаведених ухвал місцевого господарського суду, тим більше, що такі ухвали безумовно стосуються прав скаржниці, адже внаслідок закриття провадження у справі про неплатоспроможність вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений Кодексом України з процедур банкрутства строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.
Із введенням в дію 21.10.2019 Кодексу України з процедур банкрутства запроваджено новий інститут, який застосовується щодо врегулювання питання неплатоспроможності фізичної особи, фізичної особи-підприємця та не тотожний за метою і механізмом реалізації до інституту банкрутства юридичних осіб.
Як вбачається з пояснювальної записки до проєкту Кодексу України з процедур банкрутства, метою запровадження інституту неплатоспроможності фізичних осіб було визначено врегулювання відносин щодо відновлення платоспроможності боржників, які опинилися в скрутній фінансовій ситуації не з їх вини та потребують допомоги з боку держави.
Таким чином, призначенням цих норм законодавець визначив забезпечення допомоги чесним боржникам шляхом передусім реструктуризації їх боргів, а у разі неможливості у майбутньому погасити борги - заслужити їх списання.
У преамбулі Кодексу України з процедур банкрутства закріплено, що цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
За цим підходом, на відміну від банкрутства юридичних осіб, у назві та за змістом положень Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства - "Відновлення платоспроможності фізичних осіб" законодавець закцентував на пріоритеті реабілітаційної процедури щодо боржника, який залежно від власної волі та обставин справи може отримати звільнення від боргів за результатами обох судових процедур у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.
Отже, застосовуючи ці норми, слід враховувати, що на відміну від банкрутства юридичних осіб, задоволення вимог кредиторів як основна мета провадження про неплатоспроможність фізичних осіб Кодексом України з процедур банкрутства не встановлена.
За змістом статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства лише боржник наділений правом ініціювати справу про його неплатоспроможність.
Кодексом України з процедур банкрутства запроваджено "добровільне банкрутство" боржника фізичної особи, що не є обов'язком, а правом, яким боржник, у разі дотримання певних вимог, може скористатися задля реструктуризації його боргів, прощення (списання) вимог кредиторів та/або звільнення від боргів і відновлення його платоспроможності.
За змістом приписів Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства законодавцем презюмується, що фізична особа - боржник, ініціюючи стосовно себе справу про неплатоспроможність, прагне досягнути компромісу з кредиторами щодо зміни способу та порядку виконання його зобов'язань, а у разі недосягнення згоди стосовно плану реструктуризації боргів, такий боржник припускає визнання його банкрутом і задоволення кредиторських вимог за рахунок коштів від продажу його майна.
Частиною другою статті 6 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що до боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури, як реструктуризація боргів боржника та погашення боргів боржника.
Згідно з частиною п'ятою статті 119 Кодексу України з процедур банкрутства в ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд серед іншого зазначає про введення процедури реструктуризації боргів боржника.
Реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника (стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства).
Отже, ця судова процедура є першим, обов'язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів з урахуванням його об'єктивних можливостей і прагнення до розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб та може отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини.
З огляду на мету та цілі Кодексу України з процедур банкрутства, інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.
Саме така правова позиція судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладена в постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20.
За такого підходу у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема, у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах статей 3 та 13 Цивільного кодексу України, відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України), тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини друга, третя статті 13 Цивільного кодексу України).
Відтак до боржника - фізичної особи Кодекс України з процедур банкрутства встановлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов'язків.
Системне тлумачення приписів Кодексу України з процедур банкрутства свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у спеціальних нормах цього Кодексу принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.
Відповідно до частини першої статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною шостою статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.
За частиною першої статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених Книгою четвертою Кодексу України з процедур банкрутства "Відновлення платоспроможності фізичної особи" (стаття 113 Кодексу України з процедур банкрутства).
Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав якими Кодекс України з процедур банкрутства зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи.
Такими обставинами можуть бути, серед іншого, ненадання боржником обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності (руху активів, витрачання отриманих від кредиторів коштів тощо); зазначення у декларації працездатного боржника відомостей про доходи, що значно менші за відповідний середній показник у регіоні та за відповідною спеціальністю; посилання у декларації про майновий стан на ненадання інформації членом сім'ї боржника за умови, що така інформація є необхідною для з'ясування суттєвих для справи обставин, або у інший спосіб ухилення боржника від конструктивної співпраці з кредиторами, керуючим реструктуризацією чи від відкритої взаємодії з судом, економічна необґрунтованість та/або очевидна невиконуваність плану реструктуризації, яка може призвести до явного порушення прав кредиторів щодо отримання боргу в розумні строки.
Як зазначалося вище, ОСОБА_1 у поданій до Господарського суду Одеської області заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, серед іншого, повідомив суд про існування потенційного кредитора - ОСОБА_3 , кредиторські вимоги якої до боржника, хоча і не визнаються останнім, але ґрунтуються на судовому рішенні, перегляд якого на момент подання цієї заяви здійснювався в апеляційному порядку і був призначений на 14.05.2024.
Однак, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження здійснення боржником після відкриття провадження у даній справі про неплатоспроможність (після 08.05.2024) повідомлення Господарського суду Одеської області або керуючого реструктуризацією - арбітражного керуючого Данілова Артема Івановича про прийняття Одеським апеляційним судом постанови від 14.05.2024 та, як наслідок, набрання законної сили рішенням Київського районного суду м. Одеси від 23.11.2023 у справі №947/15244/23 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 відшкодування за невиконання договору про надання послуг у розмірі 290000 доларів США та судового збору у розмірі 13420 грн.
Крім того, ні місцевий господарський суд, ні арбітражний керуючий, не зважаючи на обізнаність щодо існування апеляційного провадження у справі №947/15244/23 та, відповідно, істотний вплив результатів розгляду вказаної справи на остаточне коло кредиторів боржника і необхідність розроблення плану реструктуризації, виходячи з самої мети процедури неплатоспроможності у вигляді досягнення компромісу боржника з усіма його кредиторами щодо зміни способу та порядку виконання зобов'язань, не вчинили жодних дій щодо контролю за рухом зазначеного апеляційного провадження, у тому числі через призму встановлення наявності/відсутності постанови суду апеляційної інстанції.
Південно-західний апеляційний господарський суд, виходячи з обставин даної конкретної справи, зауважує на тому, що у випадку, якщо після відкриття провадження у справі про неплатоспроможність конкурсним кредитором не подано до попереднього засідання заяви з грошовими вимогами до боржника, господарський суд за результатами такого засідання повинен постановити ухвалу, якою, керуючись принципом судового контролю у справах про банкрутство, з огляду на пасивну поведінку боржника у вигляді не надання ним вичерпної інформації про стан розгляду справи, в межах якої вирішено спір між боржником та його кредитором, та з урахуванням ролі арбітражного керуючого у цій категорії справ (наділеного згідно з нормами Кодексу України з процедур банкрутства відповідними повноваженнями щодо взаємодії з кредиторами боржника), зобов'язати керуючого реструктуризацією боргів боржника письмово повідомити кредитора (зазначеного боржником у заяві про відкриття провадження у справі) щодо правових наслідків неподання ним у порушення вимог частини першої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства заяви з грошовими вимогами до боржника.
Подібний за змістом правовий висновок судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладений в постанові від 05.10.2022 у справі №921/39/21.
Проте, жодних заходів щодо інформування ОСОБА_3 про існування даної справи про неплатоспроможність ОСОБА_1 та про правові наслідки неподання нею в порушення вимог частини першої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства заяви з грошовими вимогами до боржника ні арбітражним керуючим, ні судом першої інстанції вжито не було, хоча, діючи розумно та обачливо, покладаючись на комплекс наданих їм Кодексом України з процедур банкрутства повноважень, які опосередковують активну роль останніх у ході справи про неплатоспроможність, враховуючи розмір та безспірність грошових вимог апелянта, принаймні, мали б проявити необхідну ініціативу щодо вчинення вищенаведених дій.
Крім того, апеляційним господарським судом враховується, що за приписами Кодексу України з процедур банкрутства судова процедура реструктуризації боргів боржника має строковий характер та вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
В ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд зазначає, зокрема, строк підготовки та подання до господарського суду плану реструктуризації боргів боржника, який не може перевищувати трьох місяців з дня проведення підготовчого засідання суду (пункт 8 частини п'ятої статті 119 Кодексу України з процедур банкрутства).
Попереднє засідання суду проводиться не пізніше 60 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (частина друга статті 122 Кодексу України з процедур банкрутства).
Згідно з частиною четвертою статті 122 Кодексу України з процедур банкрутства в ухвалі за результатами попереднього засідання суду, зокрема, зазначаються: 1) обов'язок керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з дня постановлення такої ухвали; 2) дата засідання господарського суду, яке має відбутися не пізніше 60 днів з дня постановлення такої ухвали, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.
Зазначене у сукупності дає підстави для висновку, що строк судової процедури реструктуризації боргів боржника від дня її введення та до затвердження судом погодженого кредиторами плану реструктуризації боргів або прийняття рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження, зокрема, у разі неподання чи незатвердження такого плану, не повинен перевищувати 120 днів.
До спливу цього строку керуючий реструктуризацією зобов'язаний виконати в повному обсязі покладені на нього завдання, зокрема, щодо перевірки майнового стану боржника та забезпечення розгляду зборами кредиторів плану реструктуризації боргів, а господарський суд повинен забезпечити дотримання процесуальних строків та гарантій реалізації прав і захисту інтересів сторін у судовій процедурі реструктуризації боргів боржника.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що законодавець не встановлює заборони на скорочені, порівняно із встановленими Кодексом України з процедур банкрутства, строки для проведення окремих процедур та для вчинення окремих процесуальних дій у справі про неплатоспроможність.
Поряд з цим, колегія суддів зауважує, що скорочення таких строків не має призводити до порушення правил та умов проведення відповідних процедур у справі про банкрутство, до порушення закону при вчиненні окремих процесуальних дій у межах кожної із цих процедур, до обмеження прав кредиторів та інших учасників на вчинення окремих процесуальних дій у справі про банкрутство, на реалізацію ними відповідних, передбачених законом прав, а також до обмеження захисту та відновлення цих прав у справі про банкрутство.
Отже, у разі здійснення провадження у справі про неплатоспроможність у скорочені строки, ніж ті, що передбачені Кодексом України з процедур банкрутства для здійснення провадження у справі в цілому та для кожної із встановлених цим Кодексом процедур, суд має зважувати та враховувати, щоб таке скорочення не призводило до порушення правил та умов проведення відповідних процедур у справі про неплатоспроможність, до порушення та/або обмеження відповідних прав учасників та/або потенційних учасників у справі про неплатоспроможність, оскільки в протилежному випадку застосування судової процедури неплатоспроможності та/або здійснення в цілому провадження у справі не буде вважатися належним та таким, що відповідає закону.
З огляду на те, що процедуру реструктуризації боргів боржника було введено 08.05.2024 (одночасно з відкриття провадження у справі про неплатоспроможність), то кінцевою датою максимально можливого строку її провадження є 05.09.2024 (розраховано наступним чином: 08.05.2024 + 120 днів), між тим, знаючи про набрання 14.05.2024 законної сили рішенням Київського районного суду м. Одеси від 23.11.2023 у справі №947/15244/23, боржник з невиправданою оперативністю та надмірним поспіхом вчиняв дії щодо погодження та виконання плану реструктуризації боргів, що безпідставно залишилось поза увагою суду першої інстанції, який не висловив жодних розумних сумнівів стосовно того, що скорочення строків провадження у даній справі про неплатоспроможність очевидно призведе до обмеження прав ОСОБА_3 , як потенційного кредитора, на подання заяви з грошовими вимогами до боржника, що, в свою чергу, несправедливо зумовило передчасність постановлення ухвали від 29.07.2024 про затвердження плану реструктуризації боргів та від 07.08.2024 про закриття провадження у справі про неплатоспроможність у зв'язку з виконанням боржником плану реструктуризації боргів, не зважаючи на те, що формально вони постановлені без порушення вимог Кодексу України з процедур банкрутства.
Враховуючи передчасність постановлення оскаржуваних ухвал, беручи до уваги те, що ОСОБА_1 у своїй заяві про неплатоспроможність серед кредиторів вказав ОСОБА_3 , з огляду на доводи останньої щодо наявності у боржника перед нею заборгованості, підтвердженої чинним судовим рішенням у справі №947/15244/23, яке набрало законної сили, а також наведені апелянтом обставини, якими пояснюється не подання нею заяви з грошовими вимогами до боржника, Південно-західний апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуваними ухвалами саме у їх сукупності було порушено право скаржниці на заявлення грошових вимог до ОСОБА_1 та при цьому вирішено питання про права апелянта, адже визнано погашеними вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений Кодексом України з процедур банкрутства строк, внаслідок чого ухвала Господарського суду Одеської області від 29.07.2024 про затвердження плану реструктуризації боргів боржника та ухвала Господарського суду Одеської області від 07.08.2024 про закриття провадження у справі про неплатоспроможність у зв'язку з виконанням боржником плану реструктуризації боргів у справі №916/1736/24 підлягають скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Доводи апелянта про недостовірність наданих боржником до суду відомостей і не здійснення арбітражним керуючим всіх належних та достатніх заходів щодо виявлення майна боржника не мають вирішального значення в контексті перегляду оскаржуваних ухвал, натомість належна процесуальна поведінка задля забезпечення ефективного захисту прав скаржниці, про порушення яких вона стверджує в апеляційній скарзі, полягає в оскарженні нею дій арбітражного керуючого, з якими вона не погоджується, та порушенні питання недобросовісності боржника з застосуванням судом першої інстанції передбачених цим процесуальних наслідків під час подальшого розгляду цієї справи в Господарському суді Одеської області.
У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах (правова позиція Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" унормовано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
За умовами статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Отже, судове рішення повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Ухвала Господарського суду Одеської області від 29.07.2024 про затвердження плану реструктуризації боргів боржника та ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.08.2024 про закриття провадження у справі про неплатоспроможність у зв'язку з виконанням боржником плану реструктуризації боргів у справі №916/1736/24 не повністю відповідають вказаним вище вимогам, а тому підлягають скасуванню з одночасним направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.07.2024 про затвердження плану реструктуризації боргів боржника та ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.08.2024 про закриття провадження у справі про неплатоспроможність у зв'язку з виконанням боржником плану реструктуризації боргів у справі №916/1736/24 скасувати.
Справу №916/1736/24 направити до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та у випадках, встановлених статтями 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 24.04.2025.
Головуючий суддя С.В. Таран
Суддя К.В. Богатир
Суддя Л.В. Поліщук