ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
23 квітня 2025 року м. ОдесаСправа № 915/1288/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Ярош А.І.,
суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Українська залізниця» в особі Регіональної філії “Південна залізниця» Акціонерного товариства “Українська залізниця»
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.12.2024 року, суддя в І інстанції Смородінова О.Г., повний текст якого складено 27.12.2024, в м. Миколаєві
у справі №915/1288/24
за позовом: Акціонерного товариства “Українська залізниця» в особі Регіональної філії “Південна залізниця» Акціонерного товариства “Українська залізниця»
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства “НІБУЛОН»
про: стягнення 73 577,60 грн
У жовтні 2024 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Нібулон", в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 73 577,60 грн плати за зберігання вантажу.
Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю несплати відповідачем збору за зберігання вантажу, нарахованого відповідно до Правила зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, за час, коли вагони з вантажем знаходилися на коліях загального користування (коліях станції), без документів на перевезення (накладної) і з причин, незалежних від позивача.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 27.12.2024 у справі №915/1288/24 у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
Судове рішення мотивоване необґрунтованістю нарахування відповідачеві збору за зберігання вантажу, оскільки у період накопичення вагонів (порожніх/з вантажем) маршрутного поїзду у позивача не було підстав застосовувати матеріальну відповідальність за зберігання вантажу на коліях загального користування, приймаючи до уваги, що у цей час здійснювалось накопичення вагонів з вантажем відповідно до умов додатку №1-4 до укладеного між сторонами договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40-14291113/2020-001 від 26.02.2020 і ці правовідносини були предметом окремої, належним чином сплаченої Товариством з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Нібулон" спеціальної послуги.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Акціонерного товариства “Українська залізниця» в особі Регіональної філії “Південна залізниця» Акціонерного товариства “Українська залізниця», в якій останнє просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.12.2024 у справі №915/1288/24 та ухвалити нове рішення, позов задовольнити у повному обсязі.
Зокрема, апелянт наголошує на тому, що місцевим господарським судом помилково ототожнено послуги з накопичення вагонів (формування маршрутного поїзду на станційних коліях, тобто коліях загального користування, на підставі укладеного з перевізником договору) та послуги зі зберігання вантажів (матеріальна відповідальність за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених в вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення відповідно до вищенаведених Правил).
У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Нібулон" просить апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду- без змін, посилаючись на те, що на сьогоднішній день вже сформована стала правова позиція Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, яка викладена в постановах від 01.02.2024 у справі №915/305/22 та від 09.04.2024 у справі №915/5/23, і оскаржуване рішення повністю відповідає висновкам суду касаційної інстанції.
Колегія суддів зазначає, що за правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження). Розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що предметом розгляду у даній справі є вимога про стягнення 73 577,60 грн, то вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України та має проводитись в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства “Українська залізниця» в особі регіональної філії “Південна залізниця» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 02.12.2024 у справі №915/1232/24; розгляд даної апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою повного, об'єктивного та всебічного розгляду апеляційної скарги, враховуючи обставини, пов'язані зі запровадженням в Україні воєнного стану, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, апеляційна скарга Акціонерного товариства “Українська залізниця» в особі регіональної філії “Південна залізниця» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 02.12.2024 у справі №915/1232/24 розглядається поза межами строку, встановленого статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення належного судового захисту.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
З матеріалів справи вбачається, що Між Акціонерним товариством “Українська залізниця», як Перевізником, та Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство “Нібулон», як Замовником, укладено Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 26.06.2020 за № 14291113/2020-001.
Процедура укладення Договору передбачає ініціацію процесу з боку клієнта шляхом оформлення в електронному вигляді “Заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом», яка погоджується перевізником шляхом надання електронного “Повідомлення про укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом». Текст публічного Договору знаходиться у загальному доступі на сайті ЦТЛ https://uz-cargo.coin/.
Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство “НІБУЛОН» 26.06.2020 в порядку, встановленому статтею 634 ЦК України, направило Акціонерному товариству “Українська залізниця» заяву про прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 14291113/2020-001 від 24.03.2020, яка підписана шляхом накладення електронного цифрового підпису 26.06.2020.
Акціонерне товариство “Українська залізниця» 26.06.2020 направило Товариству з обмеженою відповідальністю сільськогосподарському підприємству “Нібулон» інформаційне повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 40-14291113/2020-001 від 26.06.2020, яким позивач засвідчив прийняття від відповідача пропозиції (акцепту) укладення договору та повідомив про присвоєння замовнику кодів відправника / одержувача - 8496, платника - 8211375 з відкриттям особового рахунку з ідентичним номером. За змістом вказаного повідомлення позивачем також було доведено до відома відповідача, що код платника використовується для ідентифікації договірних відносин як номер договору.
За умовами наведеного Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 25.02.2020:
- предметом Договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагона для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах Замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги), і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні Договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування власним вагоном Перевізника не є орендною платою (п. 1.1);
- надання послуг за Договором може підтверджуватись накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання / забирання вагонів та маневрову роботу, зведеними відомостями та іншими документами (п. 1.4);
- Замовник зобов'язаний, зокрема: сплачувати послуги Перевізника та інші платежі, належні Перевізнику за Договором, із сум внесеної передоплати за кодом платника; самостійно визначати розмір попередньої оплати та періодичність її внесення на підставі діючих тарифів та умов Договору, при цьому зобов'язаний враховувати обсяг запланованих перевезень, вагонообіг, строк перебування вагона за межами України та інших послуг Перевізника (п. 2.1.4); відшкодовувати Перевізнику витрати, пов'язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від Перевізника, які виникли на станціях залізниць України, зокрема, з таких причин: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи неправильне їх оформлення; перевірка вантажів (маси вантажу) митними та іншими державними органами контролю; недотримання технічних умов розміщення та кріплення вантажів; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника; (п. 2.1.5); у строки, встановлені розділом 4 Договору, підписувати акти звіряння розрахунків, зведені відомості; підписувати не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) форми ФДУ-92, відомості плати за користування вагонами форми ГУ46, відомості плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу форми ГУ-46а. А у випадку оформлення вказаних вище документів в паперовій формі на вимогу Замовника - підписувати та надавати Перевізнику не пізніше двох робочих днів від дня надання такої його вимоги (п. 2.1.7);
- Перевізник зобов'язаний, зокрема: приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) Замовника або у власних вагонах (контейнерах) Перевізника, надавати власні вагони (контейнери) Перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками Замовника відповідно до інформації, розміщеної у Системі планування перевезень, надавати додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до Договору та Збірнику тарифів (п. 2.3.2); складати документи, передбачені пунктами 1.3, 1.4 та розділом 4 Договору щодо нарахування сум платежів (п. 2.3.5);
Умовами п. 14 Договору передбачено, що невід'ємною його частиною є додатки, зокрема: додаток 1-1 “Ставки плати за додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, що надаються за вільними тарифами»; додаток 1-4 “Умови накопичення вагонів».
Відповідно до умов додатку 1-4 передбачено таке:
- на окреме замовлення Перевізник надає послуги Замовнику з накопичення порожніх та/або з вантажем власних вагонів Перевізника та/або вагонів Замовника на коліях загального користування станцій накопичення для відправлення їх групами, маршрутними поїздами або контейнерними поїздами на станції призначення (далі - накопичення вагонів) (п. 1);
- час перебування вагонів на коліях загального користування станції накопичення відображається в акті загальної форми ГУ-23 (п. 8);
- за послугу з накопичення вагонів Замовник сплачує: плату за вільним тарифом “Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу» відповідно до Додатку 1-1 до Договору. При нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення); за затримку вагонів Замовника - платежі, пов'язані із затримкою вантажу на шляху прямування з вини Замовника, згідно зі Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів; за затримку власних вагонів Перевізника - платежі, пов'язані із затримкою вантажу на шляху прямування з вини Замовника, згідно зі Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів та п. 3.4. Договору. Плата за маневрову роботу під час надання послуг з накопичення Замовнику не нараховується (п. 9);
- нарахування платежів відбувається на станції накопичення за накопичувальною карткою ФДУ-92, відомістю плати за користування вагонами ГУ-46 з коду платника Замовника, яким замовлено надання такої послуги (п. 10).
27.04.2020 між Акціонерним товариством “Українська залізниця», як Залізницею, та Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство “Нібулон», як Власником, було укладено договір про подачу та забирання вагонів при станції Глобине Південної залізниці (реєстр. № П/М-2040 від 28.04.2020), зі строком дії до 01.05.2025.
За умовами вказаного Договору:
- згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору здійснюється подача, розставлення на місця навантаження, вивантаження і забирання вагонів з під'їзної колії, яка належить власнику, та примикає до під'їзної колії потокової лінії ПрАТ “Полтавське ХПП» стрілкою № 13, і обслуговується локомотивом залізниці. Межею під'їзної колії є знак “Межа під'їзної колії», який встановлено на відстані 69,934 метри від стику рамної рейки стрілки № 13 (п. 1);
- Власник колії сплачує Залізниці плату: за подачу, забирання вагонів згідно з Тарифним керівництвом № 1; за маневрову роботу за фактично виконану роботу згідно з Тарифним керівництвом № 1; за користування вагонами (контейнерами) - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами; відшкодування витрат за утримання смуги відведення - згідно із розрахунком залізниці відповідно до витрат або на підставі договорів про встановлення земельних сервітутів; інші збори і плати - згідно з Тарифним керівництвом № 1. Збори і плати вносяться: 100 % попередньою оплатою (п. 14).
на виконання умов наведеного Договору Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарським підприємством “НІБУЛОН» було надано електронне “Замовлення про надання окремих послуг» № 14291113/2022-0004 від 19.01.2022 до Договору про надання послуг, на яке Акціонерним товариством “Укрзалізниця», як перевізником, було надане “Повідомлення Замовнику про умови надання окремих послуг» № 43-14291113/2022-0004 від 20.01.2022 щодо погодження організації накопичення вагонів на станції накопичення Глобине максимальною кількістю 54 вагона.
Відповідно до заявки на накопичення вагонів № 16/127/2-24 від 31.01.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство “НІБУЛОН», як замовник, замовило послугу з накопичення вагонів на станції накопичення Глобине максимальною кількістю 50 вагонів на період 31.01.2024 - 07.02.2024.
Для забезпечення заявки вантажоодержувача на станцію Глобине Південної залізниці під навантаження вантажу - зерно кукурудзи, прибуло 48 порожніх вагонів (власності: ТОВ СП “НІБУЛОН» та ТОВ “ОПТ ЛІЗІНГ») №№ 58516220, 95411914, 95605903, 95411179, 95605762, 95606315, 95932109, 58516261, 58516378, 95411401, 95606117, 95410270, 98208655, 98214182, 95411666, 95411468, 58516188, 98214372, 58507914, 95931671, 95411187, 58515628, 58515313, 58515487, 95412011, 98214331, 95931630, 98208572, 95931465, 58516089, 95407615, 95557849, 95931457, 95932042, 91134411, 58515271, 95932141, 95931507, 98208606, 95412128, 95411054, 95605861, 95605176, 58515917, 95407631, 95410551, 58515040, 95410833.
Далі проводилось подавання вагонів під навантаження окремими групами згідно умов Договору.
Після навантаження кожна група вагонів виставлялась з під'їзної колії та була затримана на станційних коліях в очікуванні накопичення маршруту та оформлення накладної.
Перша партія з 19 вагонів №№ 58516220, 95411914, 95605903, 95411179, 95605762, 95606315, 95932109, 58516261, 58516378, 95411401, 95606117, 95410270, 98208655, 98214182, 9541166б' 95411468, 58516188, 98214372, 58507914 подана під навантаження 30.01.2024 о 18:00 год., про що складено пам'ятку про подавання вагонів (форма ГУ-45) № 18.
Друга партія з 12 вагонів №№ 58515313, 58515487, 58515628, 58516089, 95407615. 95411187, 95412011, 95931465, 95931630, 95931671, 98208572. 98214331 подана під навантаження 02.02.2024 о 05:00, про що складено пам'ятку про подавання вагонів (форма ГУ-45) № 19.
Третя партія з 12 вагонів №№ 58515271, 91134411, 95411054, 95412128, 95557849, 95605176, 95605861, 95931457, 95931507, 95932042, 95932141, 98208606 подана під навантаження 02.02.2024 о 10:00, про що складено пам'ятку про подавання вагонів (форма ГУ-45) № 20.
Четверта партія з 5 вагонів №№58515040, 58515917, 95407531, 95410551, 95410833 подана під навантаження 02.02.2024 о 23:45, про що складено пам'ятку про подавання вагонів (форма ГУ-45) № 21.
У подальшому перша партія з 7 навантажених вагонів №№ 58507914, 98214372, 58516188, 95411468, 95411666, 98214182, 98208655 була забрана з під'їзної колії 02.02.2024 о 04:35, про що складено пам'ятку про забирання вагонів (форма ГУ-45) № 16.
Друга партія з 12 вагонів №№ 58516220, 58516261, 58516378, 95410270, 95411179, 95411401, 95411914, 95605762, 95605903, 95606117, 95606315, 95932109 була забрана з під'їзної колії 02.02.2024 о 09:30, про що складено пам'ятку про забирання вагонів (форма ГУ-45) № 17.
Після закінчення навантаження дані вагони були затримані на станційних коліях для формування маршруту.
За даними позивача, на засвідчення факту затримки вагонів в очікуванні формування маршруту, з причини, що залежить від вантажовласника ТОВ СП “Нібулон» на початок затримки були складені акти загальної форми ГУ-23 №102 від 02.02.2024 о 04:35 та № 107 від 02.02.2024 о 09:30. Після закінчення затримки було складено акти загальної форми ГУ-23 № 110, №111 від 03.02.2024 о 18:15 год. Акти підписані представником вантажовласника з запереченням.
Наступна партія з 5 навантажених вагонів була забрана з під'їзної колії 02.02.2024 о 23:30, про що складено пам'ятку про забирання вагонів (форма ГУ-45) № 18. Після закінчення навантаження дані вагони були затримані на станційних коліях для формування маршруту. За даними позивача, на засвідчення факту затримки вагонів в очікуванні формування маршруту, з причини, що залежить від вантажовласника ТОВ СП “Нібулон» на початок затримки було складено акт загальної форми ГУ-23 № 108 від 02.02.2024 о 23:30год. Після закінчення затримки було складено акт загальної форми ГУ-23 № 112 від 03.02.2024 о 18:15 год. Акт підписаний представником вантажовласника з запереченням.
Остання партія з 24 навантажених вагонів №№ 58515313, 58515487, 58515628, 95411187, 95412011, 95931671, 98214331, 58515271, 91134411, 95411054, 95412128, 95557849, 95605176, 95605861, 95931457, 95931507, 95932042, 95932141, 98208606, 58515040, 58515917, 95407531, 95410551, 95410833 була забрана з під'їзної колії 03.02.2024 о 18:50, про що складено пам'ятку про забирання вагонів (форма ГУ-45) № 19. За даними позивача, на дані вагони акти загальної форми ГУ-23 на затримку не складалися.
Після навантаження групи з 48 власних вагонів (власник ТОВ СП “НІБУЛОН» та ТОВ “ОПТ ЛІЗІНГ) з вантажем - зерно кукурудзи, по станції відправлення - Глобине регіональної філії “Південна залізниця» вантажовідправником ТОВ СП “Нібулон» були оформлені накладні № 43573708 від 03.02.2024 (на 24 вагони), № 43573765 від 03.02.2024 (на 24 вагони) призначенням на станцію 400409 Одеса-Порт (експ.) регіональної філії “Одеська залізниця». Вантаж був прийнятий до перевезення 03.02.2024.
Працівниками ПКОПД Полтава на основі розрахунків агента комерційного станції Глобине була сформована накопичувальна картка форми ФДУ-92 № 04020097 та нараховано збір за зберігання вантажу в розмірі 73 557,60 грн. (з урахуванням ПДВ).
Накопичувальна картка була направлена ТОВ СП “Нібулон» для накладання електронного цифрового підпису (ЕЦП), але вантажовласником була ініційована паперова версія документу, який підписаний із зауваженням: ТОВ СП “Нібулон» заперечує щодо нарахування та стягнення коштів за зберігання вантажу: “ 3 нарахуванням не згодні. Вагони з вантажем перебували на коліях станції під накопичуванням маршрутного поїзда відповідно до Додатку 1-4 Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом».
Так, за даними позивача, відповідач погодився зі стягненням плати за вільним тарифом “Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу» та плати за користування вагонами, але від сплати нарахованого збору за зберігання вантажу відмовився.
З урахуванням наведеного, позивачем виконано Розрахунок суми, належних залізниці платежів при оформленні накопичувальної картки ф. ФДУ-92 № 04020097 за зберігання вантажів комерційними працівниками ПКОПД Полтава Півд. (по станції Глобине Півд.) на загальну суму 61 298,00 грн (без ПДВ), з урахуванням ПДВ 20 % - 12 259,60 грн, всього з ПДВ - 73 557,60 грн.
Вказаний розрахунок виконаний на підставі п. 2.10 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, враховуючи ставку плати в розмірі 4 грн за одну тонну вантажу за кожну добу із застосуванням коефіцієнту 5, 139 грн згідно з наказом Міністерства інфраструктури України від 22.06.2022 № 441.
Отже, предметом апеляційного перегляду у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для стягнення з відповідача на користь позивача нарахованої останнім суми збору за зберігання вантажу у розмірі 73 557,60 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості нарахування відповідачеві збору за зберігання вантажу, оскільки у період накопичення вагонів (порожніх/з вантажем) маршрутного поїзду у позивача не було підстав застосовувати матеріальну відповідальність за зберігання вантажу на коліях загального користування, приймаючи до уваги, що у цей час здійснювалось накопичення вагонів з вантажем відповідно до умов додатку №1-4 "Умови накопичення вагонів" і ці правовідносини були предметом окремої, належним чином сплаченої Товариством з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Нібулон" спеціальної послуги.
Колегія суддів погоджується з висновком Господарського суду Миколаївської області про відмову у задоволенні позову з огляду на наступне.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі статтею 306 Господарського кодексу України, загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Водночас умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами, правилами, що видаються відповідно до них. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань (частина друга статті 908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із частиною п'ятою статті 307 Господарського кодексу України).
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (стаття 909 Цивільного кодексу України, стаття 307 Господарського кодексу України).
Поряд з цим, права та обов'язки сторін виникають не лише з умов укладеного між сторонами договору, а і на підставі норм, встановлених актами законодавства, в тому числі нормативно-правових актів, які регулюють взаємовідносини у певних випадках.
Загальні умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються Законом України "Про транспорт", Законом України "Про залізничний транспорт", Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (далі - Статут залізниць України), та іншими актами законодавства України, в тому числі Правилами оформлення перевізних документів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2020, Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 за №34, Правилами приймання вантажів до перевезення, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №861/5082, Правилами видачі вантажів, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №862/5083.
В силу частини другої статті 3 Закону України "Про залізничний транспорт" нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Стаття 2 Статуту залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (стаття 3 Статуту залізниць України).
Відповідно до статті 6 Статуту залізниць України накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Згідно зі статтями 22, 23 Статуту залізниць України за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.
Оформлення накладної має здійснюватися відповідно до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2020 №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №863/5084, за умовами пункту 1.1 яких на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред'явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 №542, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 10.09.2001 за №798/5989).
Відповідно до цих Правил накладна може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП)). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.
Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Накладна у паперовому вигляді є відображенням її електронної копії, яка обов'язково надається на станцію відправлення одночасно з накладною у паперовому вигляді.
Перевезення вантажів на особливих умовах здійснюються за окремими договорами. При цьому сторони вправі передбачати у договорах додаткову відповідальність за виконання зобов'язань щодо перевезень вантажів (стаття 63 Статуту залізниць України).
Суд апеляційної інстанції зазначає про те, що предметом даного спору є правовідносини, які виникли під час "маршрутного перевезення" при застосуванні послуги щодо накопичення вагонів з вантажем на коліях загального користування, яке передбачено укладеним між сторонами договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40-14291113/2020-001 від 26.02.2020 та додатком 1-4 "Умови організації накопичення вагонів" до нього.
Відповідно до пункту 2 Правил перевезення вантажів маршрутами відправника, затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002 №334 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №565/6853, маршрутом відправника (далі - маршрут) вважається поїзд установленої маси або довжини, сформований відправником відповідно до Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Мінтрансу України від 20.12.1996 №411 та зареєстрованих у Мін'юсті України 25.02.1997 за №50/1854, та плану формування поїздів на залізничній під'їзній колії підприємства або за договором із залізницею - на коліях залізничної станції призначенням на одну станцію або з розпиленням на кількох станціях з обов'язковим зменшенням кількості його переробок на попутних технічних станціях.
Пунктом 3 Правил складання актів (стаття 129 Статуту залізниць України), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334, визначено, що акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства; відмови вантажовласника від підписання: облікової картки виконання плану перевезень вантажів, накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами (контейнерами); в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.
Відповідно до пункту 8 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за №165/3458, у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
Порядок визначення плати за користування вагонами і контейнерами визначений Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, пунктом 3 яких, зокрема, передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними проводиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка складається на підставі Пам'яток про подавання/збирання вагонів форми ГУ-45, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23. Пам'ятки про видачу/приймання контейнерів, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами оформляються в електронному або паперовому вигляді. На вимогу вантажовласника йому надається копія Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, Пам'ятки про видачу/приймання контейнерів.
Відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами. Відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватись працівником станції і вантажовідправником (абзаци 1-4 пункту 4 Правил №113 від 25.02.1999).
Згідно з абзацами 5, 6 пункту 4 Правил №113 від 25.02.1999 час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника. Час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у Пам'ятці про подавання/забирання вагонів, яка оформляється після закінчення приймально-здавальних операцій; пам'ятка підписується відповідальною особою станції і вантажовласник.
Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надається вантажовласнику (пункт 2.6 Правил №644 від 21.11.2000).
Таким чином, апеляційний господарський суд наголошує на тому, що між сторонами виникли спеціальні правовідносини з перевезення вантажів, а саме: перевезення маршрутним потягом, який відповідає установленій довжині та прямує на одну станцію призначення. В межах даних правовідносин позивач запропонував надання спеціальної послуги - накопичення вагонів з вантажем на коліях загального користування з метою формування маршрутного поїзду встановленої довжини.
Укладений між сторонами договір №40-14291113/2020-001 від 25.02.2020 має спеціальні умови, які відносяться до "окремих послуг", що унормовано, зокрема, додатком №1-4 "Умови накопичення вагонів" до вказаного договору, і які є відмінними від загальних умов перевезень внаслідок своєї специфіки і суті операцій - "накопичення вагонів з вантажем". Додаток №1-4 "Умови накопичення вагонів" до договору №40-14291113/2020-001 від 25.02.2020 є невід'ємною частиною останнього.
Виходячи з приписів додатку №1-4 "Умови накопичення вагонів" до договору №40-14291113/2020-001 від 25.02.2020, при перевезенні вантажу маршрутними відправками та відсутності можливості формувати маршрут на під'їзній колії, що належить відповідачу, навантажені вагони затримуються на коліях станції.
З огляду на характер договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40-14291113/2020-0001 від 25.02.2020, сторони домовились про перевезення вантажів на спеціальних умовах - маршрутний поїзд (додаток №1-4 "Умови накопичення вагонів"). При цьому сторонами погоджено специфічні умови перевезення вантажів, які є визначальними щодо порядку надання відповідних послуг та особливостей їх оплати. Накопичення вагонів проводилось за попередньо погодженим планом, який мав ознаку "маршрутний", у той час як перевізник інформує замовника про можливість накопичення вагонів із зазначенням станції накопичення та кількості вагонів, що може бути накопичено на них, або надає обґрунтовану відмову.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН" не має власних потужностей для формування маршрутного поїзда в 50 вагонів на власній території, а тому саме для отримання послуги з накопичення вагонів з вантажем на коліях загального користування Акціонерного товариства "Українська залізниця" (після завантаження на під'їзних коліях Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН") відповідач скористався передбаченими договором відповідними можливостями.
Згідно з пунктом 6 договору про подачу та забирання вагонів №П/М - 2114 від 10.02.2021 загальна кількість вагонів, які передаються на під'їзну колією однією групою, становить не більше 14 вагонів.
Отже, з урахуванням приписів додатку №1-4 до договору та умов договору №П/М - 2114 від 10.02.2021, у даному випадку при замовленні спеціальної послуги метою відповідача було саме накопичення вагонів для формування маршрутного поїзду до 50 вагонів.
При цьому, процедура накопичення вагонів фактично передбачає затримку окремих вагонів на певний час з метою формування маршрутного поїзда, що є цілком очевидно, і на що залізниця надала свою згоду шляхом укладання з відповідачем договору.
Тобто, незалежно від обраного порядку оформлення накладної: або на весь маршрутний поїзд, або на кожну партію окремо, окремі вагони/групи вагонів зі складу маршрутного поїзду не будуть відправлені до повного формування маршрутного поїзду обумовленої довжини, що повністю відповідає умовам договору та нормативних актів.
Відтак, затримка вагонів під час їх накопичення для формування маршрутного поїзду не може вважатись як одностороннє порушення зобов'язань з боку відповідача, оскільки такі дії цілком відповідають умовам укладеного сторонами договору, який передбачає надання спеціальних послуг, та додатку 1-4 до нього.
Оформлення/не оформлення окремої накладної на кожну групу вагонів з маршрутного потягу, або одного документа на весь маршрутний потяг ніяк не впливає на відправлення маршрутного потягу до моменту формування (накопичення) складу в 50 вагонів з вантажем.
Накопичення вагонів з вантажем (маршрут) у цьому випадку відбувається в межах договірних відносин (є предметом послуги, за яку сплачується тариф), отже, не може кваліфікуватись як «матеріальна відповідальність» та не має такого елементу, як вина відправника.
Так, складення актів форми ГУ-23 є обов'язком сторін, який встановлено умовами додатку №1-4, за яким час перебування вагонів на коліях загального користування станції накопичення відображається в акті загальної форми ГУ-23.
В актах загальної форми вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери (пункт 8 Правил користування вагонами та контейнерами).
Таким чином, в умовах договору, що регулює спеціальну послугу, та відповідно до наведених вимог Правил користування вагонами та контейнерами сторони узгодили, що актом форми ГУ-23 лише фіксується час перебування вагонів на коліях загального користування, що разом з тим є предметом послуги з накопичення вагонів з вантажем, оскільки вказаний акт відображає час, за який сплачується тариф.
Водночас, відповідно до пунктів 6, 7 додатку 1-4 договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, початком накопичення вагонів на станції відправлення є момент фактичної передачі замовником вагонів перевізнику, а часом закінчення накопичення на станції відправлення - приймання останнього вагону перевізником.
Оскільки оформлення накладної на маршрут не могло відбутись до моменту накопичення (сформування) 50 вагону (маршруту), то перебування вагонів на станції не було викликано «затримкою оформлення документів», а стало наслідком цілком законних дій обох сторін договору щодо «накопичення» маршрутного поїзда, що, в свою чергу, є предметом договірної послуги з боку позивача, оскільки до моменту повного формування маршрутним поїздом установленої довжини він не міг бути відправленим.
Отже, з матеріалів справи вбачається, що позивач надав відповідачу згідно договору послугу з накопичення вагонів за попередньо погодженим планом, який мав ознаку «маршрутний», та за попередньою заявкою, без отримання якої відповідач був неспроможний сформувати маршрутний поїзд.
Інших платежів послуга «накопичення вагонів» не передбачає.
У свою чергу, відповідач отримав вказану послугу з накопичення вагонів, за яку сплатив, що не заперечується сторонами, оскільки, останнім було сформовано маршрутний поїзд, проведено навантаження вагонів та оформлено перевізний документ (накладну).
Проте, звертаючись до суду з позовом та з відповідною апеляційною скаргою, позивач, обґрунтовуючи свою позицію пунктами 8, 9 Правил перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за №861/5082, вважає, що відповідач мав сплатити перевізнику збір за зберігання вантажу внаслідок прострочення строку накопичення вагонів.
Судова колегія з таким твердженням не погоджується, виходячи з наступного.
Пунктом 8 наведених Правил зберігання вантажів передбачено, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).
Відповідно до пункту 9 зазначених Правил зберігання вантажів за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки. Факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми. Якщо вантаж для відправлення завозиться на місця загального користування частинами і в день завезення першої частини не був зданий повністю, то збір за зберігання нараховується за кожну ввезену частину вантажу. Збір у таких випадках визначається як сума зборів за ввезені частини вантажу. Час зберігання кожної частини завезеного вантажу визначається від моменту ввезення цієї частини до моменту оформлення перевізних документів. У такому самому порядку визначається збір за зберігання вантажу на складі станції відправлення, поверненого на вимогу відправника.
Положення наведених пунктів Правил свідчать про те, що нарахування збору за зберігання вантажу на коліях загального користування відбувається у разі наявності вини відправника у затримці, та у разі, коли простій відбувся в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі з причин, не залежних від залізниці).
Зважаючи на те, що сторони домовились про перевезення вантажів на особливих умовах - за розкладом руху маршрутних поїздів та погодили специфічні умови перевезення вантажів, які є визначальними щодо порядку надання відповідних послуг та особливостей їх оплати, з урахуванням характеру укладеного між сторонами договору, а також те, що накопичення вагонів проводилось за попередньо погодженим планом, який мав ознаку маршрутний, та за попередніми заявками, колегія суддів зазначає, що відповідачем не було допущено порушення умов договору, а також нормативних актів при оформленні маршрутного потягу.
Таким чином, у період накопичення вагонів (порожніх/з вантажем) маршрутного поїзду у позивача не було підстав застосовувати матеріальну відповідальність за зберігання вантажу на коліях загального користування, також і з огляду на те, що у цей час здійснювалось накопичення вагонів з вантажем у відповідності до умов додатку №1-4 і ці правовідносини були предметом окремої, належним чином сплаченої відповідачем спеціальної послуги.
Судова колегія враховує сталу судову практику у подібних правовідносинах, сформовану Верховним Судом, зокрема, у справах №915/305/22 та №915/5/23.
Так, за висновками Верховного Суду, пункти 8, 9 Правил зберігання вантажів не можуть застосовуватись до спірних правовідносин, оскільки затримка вагонів відбулась з обставин, що залежали від позивача, а саме: наявність договірних відносин з накопичення вагонів на коліях позивача з метою формування маршрутного потяга, про що також вказував відповідач у зауваженнях до накопичувальної картки.
Отже, позивачем не доведено існування обставин, з якими пов'язується можливість застосування до спірних правовідносин приписів, передбачених пунктами зазначених вище Правил зберігання вантажів, з огляду на що доводи апелянта, зазначені ним в апеляційній скарзі, є неспроможними та такими, що спростовуються висновками даної постанови.
Колегія суддів зазначає, що, оскільки спірні правовідносини врегульовані додатком №1-4 "Умови накопичення вагонів", який є невід'ємною частиною договору №40-14291113/2020-0001 від 25.02.2020, визначає умови організації накопичених вагонів та має переважну силу над умовами основного тексту договору, у даному випадку не підлягає застосуванню пункт 2.1.5 вказаного договору, згідно з яким замовник зобов'язаний відшкодувати перевізнику витрати, пов'язані із затримкою вагонів, контейнерів і вантажів, що виникли на станціях залізниць України, зокрема, через інші причини, що не залежать від перевізника, на який посилається позивач в обґрунтування своїх доводів.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції наголошує на безпідставності нарахування відповідачеві збору за зберігання вантажу, заявленого до стягнення у даній справі.
Окремо колегія суддів зазначає про те, що відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України справедливість, добросовісність та розумність є загальними засадами цивільного законодавства.
Тлумачення пункту 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.
Добросовісність при правовому регулюванні цивільних відносин повинна розглядатися як відповідність реальної поведінки учасників таких відносин вимогам загальносоціальних уявлень про честь і совість. Іншими словами, щоб бути добросовісним, дії та вчинки учасників цивільних відносин мають здійснюватися таким чином, щоб вони викликали схвальну оцінку з боку суспільної моралі, зокрема, в аспекті відповідності застосованих засобів правового регулювання тим цілям, які перед ним ставляться. І, навпаки, реалізація правового регулювання цивільних відносин буде недобросовісною, якщо соціальна свідомість відкидає її як таку, що не відповідає задекларованій меті.
Цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.
Здійснення суб'єктивних цивільних прав повинно відбуватись у суворій відповідності до принципів правомірності здійснення суб'єктивних цивільних прав, автономії волі, принципів розумності і добросовісності. Їх сукупність є обов'язковою для застосування при здійсненні усіх без винятку суб'єктивних цивільних прав.
Відповідно до частини третьої статті 16 Цивільного кодексу України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої-п'ятої статті 13 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
Принцип добросовісності передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав. Дії учасників цивільних та корпоративних відносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.
Зазначений принцип лежить в основі доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
Поведінка є такою, що суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, якщо вона не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона правовідносин розумно покладалася на ці заяви чи попередню поведінку.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Нібулон", акцептуючи укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, розраховувало на умови цього договору, викладені у загальному доступі на відповідному сайті Акціонерного товариства "Українська залізниця", а тому подальше трактування позивачем окремих умов договору, яке йде в розріз із суттю умов останнього та додатку №1-4 до нього, дає підстави вважати, що поведінка позивача не може кваліфікуватися як послідовна та добросовісна.
Таким чином, з огляду на встановлені обставини справи та наявні у матеріалах справи докази, Південно-західний апеляційний господарський суд погоджується з висновком Господарського суду Миколаївської області про відмову у задоволенні позову у зв'язку з безпідставністю нарахування позивачем заявленого до стягнення з відповідача збору за зберігання вантажу.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного у справі судового рішення, оскільки їм вже було надано належну оцінку судом першої інстанції, вони не спростовують зроблених судом висновків про відсутність підстав для задоволення позову.
Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням того, що наведені в апеляційній скарзі порушення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.12.2024 у справі №915/1288/24.
За таких обставин, апеляційна скарга Акціонерного товариства “Українська залізниця» в особі регіональної філії “Південна залізниця» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.12.2024 у справі №915/1288/24 задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі залишається без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1 ч.1 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Українська залізниця» в особі регіональної філії “Південна залізниця» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.12.2024 у справі №915/1288/24 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.12.2024 у справі №915/1288/24 - залишити без змін.
Постанова в порядку статті 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її ухвалення. Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.І. Ярош
судді Г.І. Діброва
Н.М. Принцевська