ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
23 квітня 2025 року м. ОдесаСправа № 915/810/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Ярош А.І.,
суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Українська залізниця»
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.12.2024 року, суддя в І інстанції Семенчук Н.О., повний текст якого складено 27.12.2024, в м. Миколаєві
у справі №915/810/24
за позовом: Акціонерного товариства “Українська залізниця» в особі регіональної філії “Південна залізниця» Акціонерного товариства “Укрзалізниця»
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства “Нібулон»
про стягнення 68 056,80 грн
У жовтні 2024 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Нібулон", в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 68 056,80 грн плати за зберігання вантажу.
Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю несплати відповідачем збору за зберігання вантажу, нарахованого відповідно до Правила зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, за час, коли вагони з вантажем знаходилися на коліях загального користування (коліях станції), без документів на перевезення (накладної) і з причин, незалежних від позивача.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 27.12.2024 у справі №915/810/24 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Судове рішення мотивоване необґрунтованістю нарахування відповідачеві збору за зберігання вантажу, оскільки у період накопичення вагонів (порожніх/з вантажем) маршрутного поїзду у позивача не було підстав застосовувати матеріальну відповідальність за зберігання вантажу на коліях загального користування, приймаючи до уваги, що у цей час здійснювалось накопичення вагонів з вантажем відповідно до умов додатку №1-4 до укладеного між сторонами договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40-14291113/2020-001 від 26.02.2020 і ці правовідносини були предметом окремої, належним чином сплаченої Товариством з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Нібулон" спеціальної послуги.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Акціонерного товариства “Українська залізниця» в особі регіональної філії “Південна залізниця», в якій останнє просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 02.12.2024 у справі №915/1232/24 скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Зокрема, апелянт наголошує на тому, що спірні правовідносини врегульовані не тільки укладеним між сторонами договором з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, а й нормативно-правовими актами, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, якими є Правила зберігання вантажів, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644. При цьому, апелянт звернув увагу на те, що пунктом 9 Правил зберігання вантажів визначено, що якщо завантажений вагон відповідача знаходиться на коліях загального користування без перевізного документу протягом певного періоду часу, то на даний вагон має нараховуватися збір за зберігання вантажу.
У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Нібулон" просить апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.11.2024 у справі №915/483/24 - без змін, посилаючись на те, що на сьогоднішній день вже сформована стала правова позиція Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, яка викладена в постановах від 01.02.2024 у справі №915/305/22 та від 09.04.2024 у справі №915/5/23, і оскаржуване рішення повністю відповідає висновкам суду касаційної інстанції.
Колегія суддів зазначає, що за правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження). Розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що предметом розгляду у даній справі є вимога про стягнення 68 056,80 грн, то вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України та має проводитись в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.12.2024 у справі №915/810/24; розгляд даної апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою повного, об'єктивного та всебічного розгляду апеляційної скарги, враховуючи обставини, пов'язані зі запровадженням в Україні воєнного стану, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, апеляційна скарга Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.12.2024 у справі №915/810/24 розглядається поза межами строку, встановленого статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення належного судового захисту.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
З матеріалів справи вбачається, що 26.06.2020 між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (Акціонерним товариством "Українська залізниця") та Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарським підприємством "Нібулон" було укладено Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40-14291113/2020-0001 зокрема Додаток 1-4 “Умови організації накопичення вагонів» з метою надання-отримання спеціальної послуги “накопичення вагонів», яка передбачає накопичення вагонів з вантажем на коліях загального користування для відправлення їх маршрутними поїздами, що не заперечено позивачем.
26.06.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарським підприємством "Нібулон" в порядку, встановленому ст.634 ЦК України шляхом накладення електронного цифрового підпису, направлено Акціонерному товариству "Українська залізниця" Заяву про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40-14291113/2020-001.
26.06.2020 Акціонерним товариством "Українська залізниця" направлено відповідачу інформаційне повідомлення про укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40-14291113/2020-0001, яким позивач засвідчив прийняття від Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" заяви про прийняття пропозиції (акцепт) укладення договору та повідомив про присвоєння замовнику кодів відправника/одержувача 8496 та платника 8211375 з відкриттям особового рахунку з ідентичним номером.
Повідомлено, що код платника використовується для ідентифікації договірних відносин як номер договору.
Згідно п.1.1 Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом укладеного сторонами 26.06.2020 (в редакції, що оприлюднено 30.11.2023 та яка вводиться в дію 01.12.2023) (далі - Договір) предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах Замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі-послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.
У розумінні Договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування власним вагоном перевізника не є орендною платою.
Відповідно до п.1.3 Договору наведені нижче визначення вживаються в договорі в такому значенні:
- маршрутний поїзд - вантажний поїзд, одночасно пред'явлений до перевезення замовником, який відповідає установленій перевізником масі та/або довжині та прямує без переробки на одну станцію призначення/вихідну станцію. Маршрутний поїзд може бути оформлений одним або декількома перевізними документами;
- первинні документи - документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, зокрема: перевізні документи, зведена відомість, накопичувальна картка, відомість плати за користування вагонами та контейнерами, подавання, забирання вагонів та маневрову роботи інші;
- послуги, пов'язані з організацією та здійсненням перевезення вантажів - послуги, що надаються Перевізником Замовнику згідно з Договором (додатків до нього), у т.ч. на підставі окремої заявки Замовника.
Відповідно до п.1.4 Договору надання послуг за Договором може підтверджуватись накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, зведеними відомостями та іншими документами.
Відповідно до п.2.1 Договору замовник зобов'язаний, зокрема:
- сплачувати послуги Перевізника та інші платежі, належні Перевізнику за Договором з сум внесеної передоплати за кодом платника (п.2.1.4);
- відшкодовувати Перевізнику витрати, пов'язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від Перевізника, які виникли на станціях залізниць України, зокрема з наступних причин: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірка вантажів (маси вантажу) митними та іншими державними органами контролю; недотримання технічних умов розміщення та кріплення вантажів; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника (п.2.1.5);
- у строки, встановлені розд.4 Договору, підписувати акти звіряння розрахунків, зведені відомості. Підписувати не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) форми ФДУ-92, відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, відомості плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу форми ГУ-46а. А у випадку оформлення вказаних вище документів в паперовій формі на вимогу Замовника - підписувати та надавати Перевізнику не пізніше двох робочих днів від дня надання такої його вимоги (п.2.1.7);
Відповідно до п.2.3 Договору перевізник зобов'язаний, зокрема:
- приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) Замовника або у власних вагонах (контейнерах) Перевізника, надавати власні вагони (контейнери) Перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками Замовника згідно інформації розміщеної у Системі планування перевезень, надавати додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до Договору та Збірнику тарифів (п.2.3.2);
- складати документи, передбачені п.п.1.3, 1.4 та розд.4 Договору, щодо нарахування сум платежів (п.2.3.5).
Відповідно до п.3.1 Договору розмір провізних платежів за перевезення вантажу у вагонах Замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов'язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов Збірника Тарифів.
Відповідно до п.14 Договору невід'ємною частиною договору є додатки, зокрема:
- Додаток 1-1 "Ставки плати за додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, що надаються за вільними тарифами";
- Додаток 1-4 "Умови накопичення вагонів".
Відповідно п.14.1 Договору у випадках, якщо додатками до Договору визначені умови інші ніж в основному тексті Договору, такі умови додатків мають переважну силу над умовами основного тексту Договору.
Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40-14291113/2020-001 від 26.06.2020 містить спеціальні умови, які відносяться до "окремих послуг", зокрема, Додаток №1-4 до Договору, який є невід'ємною частиною останнього.
Відповідно до п.1 Додатку №1-4 до Договору "Умови накопичення вагонів" (надалі - Додаток) на окреме замовлення перевізник надає послуги замовнику з накопичення порожніх та/або з вантажем власних вагонів перевізника та/або вагонів замовника на коліях загального користування станцій накопичення для відправлення їх групами, маршрутними або контейнерними проїздами на станції призначення (далі - накопичення вагонів).
Відповідно до п.8 Додатку час перебування вагонів на коліях загального користування станції накопичення відображається в акті загальної форми ГУ-23.
Відповідно до п.9 Додатку за послугу з накопичення вагонів Замовник сплачує:
- плату за вільним тарифом "Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу" відповідно до Додатку 1-1 до Договору. При нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення) (п.9.1);
- за затримку вагонів Замовника: платежі пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини Замовника згідно з Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів (п.9.2);
- за затримку власних вагонів Перевізника: платежі пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини Замовника згідно з Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів та п. 3.4. Договору (п.9.3).
Плата за маневрову роботу під час надання послуг з накопичення Замовнику не нараховується.
Відповідно до п.10 Додатку нарахування платежів відбувається на станції накопичення за накопичувальною карткою ФДУ-92, відомістю плати за користування вагонами ГУ-46 з коду платника Замовника, яким замовлено надання такої послуги.
Між сторонами було укладено Договір №П/М-2114 про подачу та збирання вагонів з Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство “Нібулон» при станції Кременчук Південної залізниці від 10.02.2021 (надалі - Договір №П/М-2114).
Умовами п.1 Договору №П/М-2114 визначено, згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору здійснюється подача, розставлення на місця навантаження, вивантаження і збирання вагонів з під'їзних колій, які належать Власнику, примикає стрілочним переводом №1 до під'їзної колії ПрАТ “Кременчуцькиц річковий порт» по станції Кременчук, і обслуговується локомотивом Залізниці. Межею під'їзної колії є знак “Межа під'їзної колії», який встановлено навпроти переднього стика рамної рейки стрілочного переводу №1.
Для забезпечення заявки ТОВ СП “Нібулон» на період 22.12.2023 - 31.12.2023 на станцію Кременчук Південної залізниці під навантаження вантажу - “зерно кукурудзи» прибули 50 власних вагонів (власник Філія “ЦТЛ» АТ “Укрзалізниця ) за №№95693362, 95527651, 95377974, 58568577, 95453247, 95680724, 95379806, 95760443, 95492641, 95377636, 95680674, 95367215, 95829271, 95760203, 95449468, 95543385, 95379574, 95811279, 95829016, 95454815, 95447447, 95798880, 95796371, 95756250, 95617338, 58564519, 95649505, 95791737, 95540910, 95539623, 95526158, 95695227, 95082913, 95614855, 95634903, 95526489, 95154563, 59597377, 95643573, 95650313, 59764597, 95400651, 95680252, 95682084, 95637807, 95712428, 95532966, 95351375, 95395208, 95542668.
Далі проводилось подавання вагонів під навантаження окремими групами згідно умов Договору.
Після навантаження кожна група вагонів виставлялась з під'їзної колії та була затримана на станційних коліях в очікуванні накопичення маршруту та оформлення накладної. Затримка вагонів засвідчена актами загальної форми ГУ-23.
Перша партія з 14 вагонів №№58568577, 95367215, 95377636, 95377974, 95379806, 95453247, 95492641, 95527651, 95680674, 95680724, 95693362, 95760203, 95760443, 95829271 подані під завантаження, про що складено пам'ятку ГУ-45 №320 від 26.12.2023 о 18-10 год.
Навантажені вагони були забрані з під'їзної колії, про що складено пам'ятку ГУ-45 №304 від 27.12.2023 о 10-20 год.
Для підпису даних пам'яток відповідач не з'явився, про що складено акт загальної форми ГУ-23 №18096, 18140.
Після закінчення навантаження вагони були затримані на станційних коліях для формування маршруту та оформлення накладної.
На засвідчення факту затримки вагонів в очікуванні формування маршруту, були складені акти загальної форми ГУ-23 №18133 від 27.12.2023 о 10-20 год, №18161 від 27.12.2023 о 16-00 год., №18183 від 27.12.2023 о 17-30 год., №18202 від 28.12.2023 о 02-10 год., №18208 від 28.12.2023 о 04-20 год., №18222 від 28.12.2023 о 10-30 год.
Друга партія з 14 вагонів №№58564519, 95379574, 95447447, 95449468, 95454815, 95543385, 95617338, 95649505, 95756250, 95791737, 95796371, 95798880, 95811279, 95829016 подані під завантаження, про що складено пам'ятку ГУ-45 №321 від 27.12.2023 о 10-30 год.
Навантажені вагони були забрані з під'їзної колії, про що складено пам'ятку ГУ-45 №305 від 27.12.2023 о 17-30 год.
Для підпису даних пам'яток відповідач не з'явився, про що складено акт загальної форми ГУ-23 №18142, 18184.
Після закінчення навантаження вагони були затримані на станційних коліях для формування маршруту та оформлення накладної.
На засвідчення факту затримки вагонів в очікуванні формування маршруту, були складені акти загальної форми ГУ-23 18183 від 27.12.2023 о 17-30 год., №18202 від 28.12.2023 о 02-10 год., 18208 від 28.12.2023 о 04-20 год., №18222 від 28.12.2023 о 10-30 год.
Третя партія з 14 вагонів №№59597377, 59764597, 95082913, 95154563, 95400651, 95526158, 95526489, 95539623, 95614855, 95634903, 95643573, 95650313, 95695227, 95540910 подані під завантаження, про що складено пам'ятку ГУ-45 №322 від 27.12.2023 о 18-30 год.
Навантажені вагони були забрані з під'їзної колії, про що складено пам'ятку ГУ-45 №306 від 28.12.2023 о 04-20 год.
Для підпису даних пам'яток відповідач не з'явився, про що складено акт загальної форми ГУ-23 №18187, 18212.
Після закінчення навантаження вагони були затримані на станційних коліях для формування маршруту та оформлення накладної.
На засвідчення факту затримки вагонів в очікуванні формування маршруту, були складені акти загальної форми ГУ-23 18208 від 28.12.2023 о 04-20 год., №18222 від 28.12.2023 о 10-30 год.
Четверта партія з 8 вагонів №№95351375, 95395208, 95532966, 95542668, 95637807, 95680252, 95682084, 95712428 подані під завантаження, про що складено пам'ятку ГУ-45 №323 від 28.12.2023 о 04-30 год.
Навантажені вагони були забрані з під'їзної колії, про що складено пам'ятку ГУ-45 №307 від 28.12.2023 о 11-50 год.
Для підпису даних пам'яток відповідач не з'явився, про що складено акт загальної форми ГУ-23 №18213, 18231.
Після закінчення навантаження вагони були затримані на станційних коліях для формування маршруту та оформлення накладної.
Після навантаження та накопичення групи з 50 вагонів з вантажем зерно кукурудзи, на коліях загального користування станції відправлення Кременчук регіональної філії “Південна залізниця» вантажовідправником ТОВ СП “Нібулон» були оформлені накладні від 28.12.2023 №43345966, 43345982, 43345990, 43346006 на відправлення цієї групи вагонів призначенням на станцію Ізмаїл (404503) регіональної філії “Одеська залізниця» акціонерного товариства “Українська залізниця», вантаж був прийнятий до перевезення 28.12.2023.
Отже, між сторонами склались правовідносини що регулюють перевезення маршрутним поїздом.
По станції Кременчук була сформована накопичувальна картка форми ФДУ-92 №03010026 та нараховано збір зберігання вантажу в розмірі 56 714,00 грн. (без ПДВ).
Накопичувальна картка була направлена відповідачу для накладення електронного цифрового підпису (ЕЦП), але відповідачем була ініційована паперова версія документу, який підписаний із зауваженням: “З нарахуванням не згодні. Вагони з вантажем перебували на коліях станції під накопичуванням маршрутного поїзда відповідно до Додатку 1-4 Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом».
Нараховану позивачем плату за зберігання вантажів по накопичувальній картці форми ФДУ-92 №03010026 на загальну суму 56 714,00 грн без ПДВ (68 056,80 грн з ПДВ) відповідачем не було сплачено, що і стало підставою для звернення позивача до суду із заявленим позовом, який обґрунтовано здійсненням відповідачем затримки вагонів.
Отже, предметом апеляційного перегляду у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для стягнення з відповідача на користь позивача нарахованої останнім суми збору за зберігання вантажу у розмірі 68 056,80 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості нарахування відповідачеві збору за зберігання вантажу, оскільки у період накопичення вагонів (порожніх/з вантажем) маршрутного поїзду у позивача не було підстав застосовувати матеріальну відповідальність за зберігання вантажу на коліях загального користування, приймаючи до уваги, що у цей час здійснювалось накопичення вагонів з вантажем відповідно до умов додатку №1-4 "Умови накопичення вагонів" і ці правовідносини були предметом окремої, належним чином сплаченої Товариством з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Нібулон" спеціальної послуги.
Колегія суддів погоджується з висновком Господарського суду Миколаївської області про відмову у задоволенні позову з огляду на наступне.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За змістом ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори, що укладаються між суб'єктами цивільних правовідносин.
Статтею 908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із статтею 306 Господарського кодексу України, передбачено, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Водночас, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами, правилами, що видаються відповідно до них. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань (ч.2 ст. 908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із ч.5 ст. 307 Господарського кодексу України).
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ст. 909 Цивільного кодексу України, ст. 307 Господарського кодексу України).
Разом з цим, права й обов'язки сторін виникають не лише з умов укладеного сторонами договору, а і на підставі норм, встановлених актами законодавства, в тому числі нормативно-правових актів, які регулюють взаємовідносини в певних випадках.
Постановою Кабінету міністрів України від 06.04.1998 №457 затверджено Статут залізниць України (далі-Статут), який визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.
Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту (п. 2 Статуту).
У ст. 71 Статуту залізниць зазначено, що взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій, визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).
Предметом даного спору є правовідносини, які виникли під час «маршрутного перевезення» при застосуванні послуги щодо накопичення вагонів, яке передбачено укладеним між сторонами Договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40-14291113/2020-001 та зокрема Додатком 1-4 “Умови організації накопичення вагонів».
Відповідно до п.2 Правил перевезення вантажів маршрутами відправника, затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002 №334 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №565/6853, маршрутом відправника (далі - маршрут) уважається поїзд установленої маси або довжини, сформований відправником відповідно до Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Мінтрансу України від 20.12.1996 №411 та зареєстрованих у Мінюсті України 25.02.1997 за №50/1854, та плану формування поїздів на залізничній під'їзній колії підприємства або за договором із залізницею - на коліях залізничної станції призначенням на одну станцію або з розпиленням на кількох станціях з обов'язковим зменшенням кількості його переробок на попутних технічних станціях.
Перевезення вантажів на особливих умовах здійснюються за окремими договорами. При цьому сторони вправі передбачати у договорах додаткову відповідальність за виконання зобов'язань щодо перевезень вантажів (п. 63 Статуту залізниць України).
Пунктом 13.1 Договору №№40-14291113/2020-001 встановлено, що у випадку, якщо додатками до Договору визначені умови інші ніж в основному тексті договору, такі умови додатків мають переважну силу над умовами основного тексту договору.
Договір №№40-14291113/2020-001 має спеціальні умови, що відносяться до “окремих послуг», що унормовано, зокрема, Додатком №1-4 до Договору, і які є відмінними від загальних умов перевезень внаслідок своєї специфіки і сутті операцій - “накопичення вагонів з вантажем».
Додаток №1-4 до Договору є невід'ємною частиною останнього.
Виходячи з приписів Додатку №1-4 “Умови накопичення вагонів» до Договору, при перевезенні вантажу маршрутними відправками та відсутності можливості формувати маршрут на під'їзній колії, що належить відповідачу, навантажені вагони затримуються на коліях станції.
Колегія суддів зауважує, що враховуючи характер укладеного між сторонами Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40-14291113/2020-0001 від 26.02.2020, сторони домовились про перевезення вантажів на спеціальних умовах - маршрутний поїзд (Додаток 1-4). При цьому, сторонами погоджено специфічні умови перевезення вантажів, які є визначальними щодо порядку надання відповідних послуг та особливостей їх оплати. Накопичення вагонів проводилось за попередньо погодженим планом, який мав ознаку “маршрутний» та за попередньою заявкою. При цьому, перевізник інформує замовника про можливість накопичення вагонів із зазначенням станції накопичення та кількості вагонів, що може бути накопичено на них, або надає обґрунтовану відмову.
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, ТОВ СП “НІБУЛОН» не має власних потужностей для формування маршрутного поїзда кількістю у 50 вагонів на власній колії, тому саме для отримання послуги з накопичення вагонів відповідач скористався передбаченими Договором відповідними можливостями.
Разом з тим, згідно з п.6 Договору про подачу та забирання вагонів загальна кількість вагонів, які передаються на під'їзну колію однією групою, становить, не більше 14 вагонів. Отже, з урахуванням приписів Додатку №1-4 до Договору та умов Договору №П/М-2040, у даному випадку метою відповідача, при замовленні спеціальної послуги, було саме накопичення вагонів для формування маршрутного поїзда до 50 вагонів.
При цьому, сама по собі процедура накопичення вагонів, цілком очевидно передбачає затримку окремих вагонів (порожніх та/або з вантажем) на певний час з метою формування маршрутного поїзда, на що Залізниця надала свою згоду шляхом укладання з відповідачем Договору (Додаток 1-4).
Відтак, затримка вагонів під час їх накопичення для формування маршрутного поїзда не може вважатись одностороннім порушенням зобов'язань з боку відповідача, оскільки такі дії цілком відповідають умовам укладеного сторонами Договору, який передбачає надання спеціальних послуг та додатку 1-4 до нього.
За таких обставин, перевізник надав замовнику, згідно Договору послугу з накопичення вагонів, за попередньо погодженим планом, який мав ознаку “маршрутний» та за попередньою заявкою, без отримання якої замовник не спроможний сформувати маршрутний поїзд.
В свою чергу, замовник отримав вказану послугу з накопичення вагонів, оскільки в спірний період фактично сформовано маршрутний поїзд, проведено навантаження вагонів та оформлено перевізний документ (накладну), за що відповідачем було сплачено відповідні платежі, які визначені у п.9 Додатку №1-4 до Договору. Інших платежів послуга “накопичення вагонів» не передбачає.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного від 09.04.2024 у справі № 915/5/23.
З матеріалів справи вбачається, що позивач обґрунтовує свою позицію посиланням на п.п. 8, 9 Правил перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №861/5082 (далі - Правила №644), якими врегульовані порядок та умови нарахування збору за зберігання вантажу.
Пунктом 5 Правил № 644 встановлено, що якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені статтею 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.
Статтею 46 Статуту залізниць України передбачено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Відповідно до пункту 3 зазначених Правил, для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, у разі затримки вагонів на станції призначення через вину відправника, складаються акти загальної форми.
Згідно з пунктом 8 Правил №644, збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки.
Приписами пункту 9 Правил №644 встановлено, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.
Якщо вантаж для відправлення завозиться на місця загального користування частинами і в день завезення першої частини не був зданий повністю, то збір за зберігання нараховується за кожну ввезену частину вантажу. Збір у таких випадках визначається як сума зборів за ввезені частини вантажу. Час зберігання кожної частини завезеного вантажу визначається від моменту ввезення цієї частини до моменту оформлення перевізних документів. У такому самому порядку визначається збір за зберігання вантажу на складі станції відправлення, поверненого на вимогу відправника.
Виходячи з приписів пунктів 8 та 9 Правил № 644 нарахування збору за зберігання вантажу на коліях загального користування відбувається у разі наявності вини відправника у затримці та у разі, коли простій відбувся в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі з причин, не залежних від залізниці).
Пункт 9 Правил № 644 застосовується у випадку сформованого до відправки відправлення (вагону), причиною затримки/невідправлення якого є “очікування оформлення документів». Відтак, відповідне нарахування є штрафними санкціями (матеріальною відповідальністю) до вантажовідправника, яке направлено на скорочення часу простою вже готових до відправлення вагонів в період оформлення документів на таку відправку.
У даному разі (в період часу надання спеціальної послуги - накопичення вагонів з вантажем на коліях загального користування) вина, обґрунтована протиправною поведінкою відповідача відсутня. Затримка вагонів під час накопичення останніх для формування маршрутного поїзду не може кваліфікуватись як одностороннє порушення зобов'язань з боку відповідача, оскільки такі дії цілком відповідають умовам укладеного сторонами договору, який передбачає надання спеціальних послуг та додатку 1-4 до нього.
Правовідносини з “накопичення маршрутного поїзду з вантажем» мають невід'ємну складову - перебування/накопичення вагонів з вантажем на коліях загального користування протягом часу накопичення до приймання останнього вагона Перевізником (пункти 6, 7 Додатку №1-4 до Договору), що в своє чергу є предметом окремої спеціальної послуги (Додаток №1-4 до Договору), а отже, вагони не могли бути відправлені не тому, що відсутні документи, а тому що не сформовано маршрутний потяг установленої довжини (до 50 вагонів).
При цьому, статтею 23 Статуту надано право оформлення однієї накладної на маршрут або групу вагонів, при перевезенні масових вантажів, на зворотному боці якої зазначаються для кожного вагона маса вантажу і кількість місць.
Пунктом 1.1 Правил № 644 встановлено, що на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред'явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України №542 від 20.08.2001).
Згідно п. 6.1 Правил оформлення перевізних документів, якщо вантажі мають одне найменування, приймаються до перевезення від одного відправника з однієї станції відправлення і адресуються на одну станцію призначення одному одержувачу, то такі вантажі маршрутом або групою вагонів приймаються до перевезення за одним перевізним документом.
Відтак, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що не залежно від обраного порядку оформлення накладної як то на весь маршрутний поїзд або на кожну партію окремо (накопичувальна картка форми ФДУ-92 № 03010026), окремі вагони/групи вагонів зі складу маршрутного поїзду не будуть відправлені до повного формування маршрутного поїзду обумовленої довжини, що повністю відповідає умовам Договору та нормативних актів.
Отже, відповідачем дотримано умови договору та вказаних нормативних актів щодо оформлення маршрутного потягу однією накладною з відомістю вагонів та/або накладними на групу вагонів що перевозяться маршрутом. При цьому, оформлення / не оформлення окремої накладної на кожну партію вагонів з маршрутного потягу, або одного документу на весь маршрутний потяг, жодним чином не впливає на відправлення маршрутного потягу до моменту формування (накопичення) складу в 50 вагонів з вантажем.
В силу пунктів 6, 7 Додатку 1-4, початком накопичення вагонів на станції відправлення є момент фактичної передачі замовником вагонів перевізнику, а часом закінчення накопичення на станції відправлення - приймання останнього вагону перевізником. Оскільки оформлення накладної на маршрут не могло відбутись до моменту накопичення (сформування) 50 вагонів (маршруту), то перебування вагонів на станції не було викликано “затримкою оформлення документів», а стало наслідком цілком законних дій обох сторін Договору щодо “накопичення» маршрутного поїзда, що в свою чергу, є предметом договірної послуги з боку позивача, оскільки до моменту повного формування маршрутним поїздом установленої довжини він не міг бути відправленим.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що складені акти загальної форми ГУ-23 не можуть беззаперечно вважатись документами, що засвідчують вину вантажовідправника стосовно затримки вагонів, оскільки за умовами пункту 8 Додатку №1-4, час перебування вагонів на коліях загального користування станції накопичення відображається в Акті загальної форми ГУ-23. В Актах загальної форми вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери (пункт 8 Правил користування вагонами та контейнерами).
Тобто в умовах Договору, що регулює спеціальну послугу, та відповідно до наведених вимог Правил користування вагонами та контейнерами Сторони узгодили, що в актом форми ГУ-23 лише фіксується час перебування вагонів на коліях загального користування, що разом із тим є предметом послуги “Накопичення вагонів з вантажем до 50 вагонів - маршрутний поїзд», оскільки вказаний акт відображає час, за який сплачується тариф.
Апеляційний суд зауважує, що накопичення вагонів з вантажем (маршрут) відбувалося на підставі договірних відносин, предметом яких є послуги, за які сплачується тариф, що вказує на відсутність такого елементу складу правопорушення, як вина відповідача.
З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що пункти 8, 9 Правил зберігання вантажів не можуть застосовуватись до спірних правовідносин, оскільки затримка вагонів відбулась з обставин, що залежали від позивача, а саме: наявність договірних відносин з накопичення вагонів на коліях позивача з метою формування маршрутного потяга, про, що також вказував відповідач у зауваженнях до накопичувальних карток.
Відтак, доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі в цій частині спростовуються матеріалами справи.
Відповідно до умов додатку № 1-4 “Умови організації накопичення вагонів» у період “накопичення» сплачується плата, встановлена у пункті 9.1. цього додатку - за вільним тарифом “Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу» відповідно до додатку № 1-1 до Договору. При цьому додаток №1-1 - це “Ставки плати за додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, що надаються за вільними тарифами».
Разом з цим в період затримки вагонів з вини Замовника (саме затримки вагонів, а не накопичення) сплачуються платежі, пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування. При цьому обов'язковим елементом, встановленим для застосування пункту 9.2. додатку №1-4 до Договору, є “затримка з вини Замовника».
Тобто, навіть пункт 9 додатку №1-4 не ототожнює, а розділяє поняття “накопичення рухомого складу» (пункт 9.1.) та “затримку вагонів Перевізника» (пункт 9.2.).
Правовідносини з накопичення маршрутного поїзда з 50 вагонів з вантажем мають невід'ємну складову - перебування / накопичення вагонів з вантажем на коліях загального користування протягом часу накопичення до приймання останнього вагона Перевізником (пункти 6, 7 додатку №1-4 до Договору), що водночас є предметом окремої послуги (додаток №1-4 до Договору), а отже, вагони не могли бути відправлені не тому, що немає документів, а тому що не сформовано 50 вагонів (маршрут).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.02.2024 у справі № 915/305/22, яку колегія суддів враховує при розгляді цієї справи.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного у справі судового рішення, оскільки їм вже було надано належну оцінку судом першої інстанції, вони не спростовують зроблених судом висновків про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням того, що наведені в апеляційній скарзі порушення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.12.2024 у справі №915/810/24.
За таких обставин, апеляційна скарга Акціонерного товариства “Українська залізниця» в особі регіональної філії “Південна залізниця» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.12.2024 у справі №915/810/24 задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі залишається без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1 ч.1 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Українська залізниця» в особі регіональної філії “Південна залізниця» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.12.2024 у справі №915/810/24 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.12.2024 у справі №915/810/24 - залишити без змін.
Постанова в порядку статті 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її ухвалення. Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.І. Ярош
судді Г.І. Діброва
Н.М. Принцевська