Справа № 539/815/25 Номер провадження 33/814/515/25Головуючий у 1-й інстанції Даценко В. М. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.
23 квітня 2025 року м. Полтава
Суддя Полтавського апеляційного суду Карпушин Г.Л., при секретарі судового засідання Буйновій О.П., за участю особи, яка притягується до відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Шевченко О.О., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Шевченко Олександра Олександровича на постанову судді Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 19 березня 2025 року,-
Постановою судді Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 19 березня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 850 грн.
Вказаною постановою ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що 17 лютого 2025 року о 08 год. 20 хв. на 181 км. автодороги М-03 Київ-Харків-Довжанський, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Toyota Land Cruiser номерний знак НОМЕР_1 не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням, здійснив наїзд на металевий відбійник та з'їзд в кювет, внаслідок чого автомобіль та металевий відбійник отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 12.1 ПДР України.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, оскаржив захисник ОСОБА_1 - адвокат Шевченко О.О. та подав апеляційну скаргу, в якій прохає скасувати постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 19 березня 2025 року, провадження по справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Зокрема вказує, що постанова суду першої інстанції від 19.03.2025 року винесена не об'єктивно, з порушенням принципів верховенства права. Без повного, об'єктивного та всебічного дослідження обставин які відбулися.
Стверджує, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення без підтвердження іншими належними доказами не є достатнім та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні правопорушення.
Акцентує увагу суду, що обставини, які зазначені посадовою особою у протоколі про адміністративне правопорушення, повинні узгоджуватися з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути використані судом для висновку про винуватість особи в тому чи іншому правопорушенні.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку, що остання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з положеннями ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Судом встановлено, що 17 лютого 2025 року о 08 год. 20 хв. на 181 км. автодороги М-03 Київ-Харків-Довжанський, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Toyota Land Cruiser номерний знак НОМЕР_1 не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням, здійснив наїзд на металевий відбійник та з'їзд в кювет, внаслідок чого автомобіль та металевий відбійник отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 12.1 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст.124 КУпАП.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладаючи адміністративне стягнення у вигляді штрафу, суд першої інстанції виходив з того, що фактично дане адміністративне правопорушення встановлено та підтверджується наступними матеріалами справи в сукупності, а саме протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №249114 від 17.02.2025 року, схемою місця ДТП від 17.02.2025 року, письмовими поясненнями від 17.02.2025 року та іншими доказами, які містяться в матеріалах справи.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення Серії ЕПР 1 №249114 від 17.02.2025 року, вбачається, що ОСОБА_1 о 08:20 17.02.2025 року на автодорозі М-03 Київ-Харків-Довжанський на 181 км керуючи транспортним засобом Toyota Land Cruiser номерний знак НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості та не впорався з керуванням у зв'язку з чим здійснив наїзд на металевий відбійник та здійснив з'їзд у кювет. При ДТП вказаний автомобіль та металевий відбійник отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п.12.1 ПДР України.
Статтею 124 КУпАП встановлена відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Слід зазначити, що за нормативним визначенням об'єктивна сторона складу адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП полягає у порушенні особою Правил дорожнього руху України, які перебувають у причинному зв'язку із настанням події ДТП та відповідно спричинення механічних пошкоджень транспортних засобів.
Обов'язковими умовами настання адміністративної відповідальності за ст.124КУпАП є: наявність діяння у вигляді порушення учасником дорожнього руху правил дорожнього руху; наслідків у вигляді пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна; наявність причинного зв'язку між порушенням правил дорожнього руху та настанням наслідків у вигляді пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 з наступними змінами.
Відповідно до матеріалів провадження про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 інкримінується порушення п. 12.1 ПДР України.
Так, відповідно п.12.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001року №1306 під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
В пунктах 24, 26 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», звернуто увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Щодо доводів апеляційної скарги, які викладені, не беруться судом до уваги, оскільки проаналізувавши обставини події та зазначені докази апеляційний суд дійшов висновку, що належне виконання ОСОБА_1 вимог п.12.1 ПДР України було його обов'язком та унеможливлювало подію ДТП.
Неналежний стан дорожнього покриття не звільняє ОСОБА_1 , від відповідальності, а навпаки покладало на останнього обов'язок належно оцінити дорожню обстановку та вжити дій до уникнення аварійної ситуації.
У рішенні ЄСПЛ від 25.03.2021 по справі «Сміляніч проти Хорватії», Суд наголошує, що автомобілі можуть стати небезпечними через безвідповідальне чи необережне використання і можуть спричинити суспільну шкоду, тому держава повинна прагнути запобіганню ДТП, забезпечуючи за допомогою адекватних мір стримування та превентивних заходів дотримання відповідних правил, спрямованих на зниження ризиків небезпеки необережної, безвідповідальної поведінки під час дорожнього руху (п.76).
Згідно з положеннями ст. 23 КУпАП України, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Таким чином, надаючи оцінку доказам у справі в її сукупності, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування апеляційним переглядом не встановлено, а тому апеляційна скарга захисника ОСОБА_1 - адвокат Шевченко О.О. задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Шевченко Олександра Олександровича - залишити без задоволення.
Постанову судді Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 19 березня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Полтавського
апеляційного суду Г.Л. Карпушин