Справа № 547/230/25 Номер провадження 33/814/519/25Головуючий у 1-й інстанції Самойленко Л. М. Доповідач ап. інст. Харлан Н. М.
23 квітня 2025 року м. Полтава
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Харлан Н.М., із секретарем судового засідання Лимар О.М., з участю потерпілої ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою потерпілої ОСОБА_1 на постанову судді Семенівського районного суду Полтавської області від 25 березня 2025 року,
Цією постановою щодо
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого,
закрито провадження в справі про притягнення до відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Згідно з постановою, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серія ВАД №590981 від 14.02.2025 ОСОБА_2 24.01.2025 через соціальну мережу "Fecebook" та "ТікТок" чинив психологічний тиск на свою колишню дружину ОСОБА_1 , шляхом викладення фото та відео що місять залякування та погрозу фізичною розправою, внаслідок чого могла бути завдана шкода психологічному здоров'ю потерпілої ОСОБА_1 .
Не погоджуючись з рішенням суду, до апеляційного суду з апеляційною скаргою звернулася потерпіла ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі просить постанову відносно ОСОБА_2 скасувати та постановити нову постанову.
Посилається на те, що місцевий суд її не повідомив про дату та час розгляду даної справи, вона була позбавлена можливості брати участь у розгляді справи, що стосується її прав та інтересів.
Вважає, що місцевим судом не було забезпечено принципів рівності сторін та порушено основні засади судочинства, передбачені п.п.1, 3 ст. 129 Конституції України, що призвело до труднощів в оцінці доказів вини ОСОБА_2 і сформувало проблеми на етапі доказування.
Заслухавши виступ потерпілої ОСОБА_1 на підтримку поданої апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши їм аналіз та оцінку, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення суд, відповідно до вимог ст. 280 КУпАП повинен з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші факти, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з положеннями ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
З матеріалів провадження вбачається, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення вказаних вимог дотримався.
Диспозиція частини 1 статті 173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Закон України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" від 07.12.2017 визначає, що предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають у процесі запобігання та протидії домашньому насильству.
Згідно зі ст. 3 Закону, дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: подружжя; колишнє подружжя; наречені; мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); особи, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; особи, які мають спільну дитину (дітей); батьки (мати, батько) і дитина (діти); дід (баба) та онук (онука); прадід (прабаба) та правнук (правнучка); вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); рідні брати і сестри; інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім'ї патронатного вихователя. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, за умови спільного проживання, а також на суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
Нормами наведеного закону визначено, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Так з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 590981 від 14.02.2025 вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є колишнім подружжям, та ОСОБА_2 вчинив по відношенню до ОСОБА_1 домашнє насильство яке виразилося у здійсненні психологічного тиску, шляхом публікації через соціальну мережу "Fecebook" та "ТікТок" фото та відео, що містять залякування та погрозу фізичною розправою, внаслідок чого могла бути завдана шкода психологічному здоров'ю потерпілої ОСОБА_1 .
Аналізуючи диспозицію ч. 1 ст. 173-2 КУпАП в редакції чинній як на час вчинення адміністративного правопорушення так і на момент розгляду матеріалів справи судами першої та апеляційної інстанції, відповідальність настає за вказаною нормою за умови вчинення домашнього насильства, внаслідок якого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
В даному випадку у протоколі ОСОБА_2 ставиться у провину лише те, що внаслідок його дій могла бути завдана шкода психологічному здоров'ю ОСОБА_1 , а не була фактично завдана.
В той же час, додані до протоколу пояснення потерпілої та рапорт ДОП СПД № 1 ВП № 1 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області В. Карайбіди містять відомості про те, що ОСОБА_1 була завдана шкода психологічному здоров'ю.
Також ОСОБА_1 у своїх поясненнях від 04.03.2024 вказувала, що дії ОСОБА_2 є причиною її постійних душевних хвилювань, переживань, порушення спокою.
Однак, об'єктивних даних про те, що ОСОБА_1 дійсно була завдана шкода психологічному здоров'ю, до матеріалів справи долучено не було, зокрема чи зверталася потерпіла за допомогою до психолога або іншого фахівця.
Інших доказів, які б підтверджували що ОСОБА_1 була завдана шкода психологічному здоров'ю, матеріали справи не містять.
Отже за недоведеністю того, що в діях ОСОБА_2 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про необхідність закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, а тому апеляційні вимоги потерпілої не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду,
Апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Семенівського районного суду Полтавської області від 25 березня 2025 року щодо ОСОБА_2 - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Полтавського
апеляційного суду Н.М. Харлан