Справа № 571/144/25
Провадження № 2/571/126/2025
24 квітня 2025 року с-ще Рокитне
Рокитнівський районний суд Рівненської області, в складі судді одноособово Комзюк А.Ф., за участю секретаря судового засідання Гордійчук Т.О., розглянувши за правилами спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі ТОВ «Діджи Фінанс») звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 42841,75 гривень.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 25.07.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту №3932264. Кредит оформлено онлайн, шляхом використанням одноразового пароля, який прирівнюється до підписання договору в паперовій формі власноручним підписом. Відповідачу електронним повідомленням (SMS) було направлено одноразовий ідентифікатор, при введенні якого, останній підтвердив прийняття умов кредитного договору №3932264 від 25.07.2021, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті Товариства та йому були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 10000 гривень.
11.11.2021 ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги ТОВ «Діджи Фінанс», яке набуло права вимоги до відповідача
Відповідач не виконав належним чином кредитні зобов'язання передбачені договором, у зв'язку з чим згідно договору відступлення права вимоги заборгованість по кредитному договору становить 42841,75 гривень, що складається з: 9700 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 32141,75 гривень - заборгованість по відсотках, 1000 гривень - заборгованість за комісійними винагородами.
Посилаючись на норми ЦК України, ЗУ «Про фінансові послуги та фінансові компанії», ЗУ «Про споживче кредитування», правові позиції Верховного Суду, просили стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №3932264 від 25.07.2021 в розмірі 42841,75 гривень, судовий збір в розмірі 2422,00 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 гривень. Розгляд справи просили здійснювати без участі представника позивача.
Ухвалою суду від 10 березня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Цією ж ухвалою роз'яснено відповідачу порядок подання відзиву на позовну заяву та заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 5 ст.279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Клопотання учасників провадження до суду про розгляд справи з викликом сторін до судового засідання не надходило.
02 квітня 2025 року представник відповідача-адвокат Ціпан О.П. подав відзив на позовну заяву. Відзив мотивує тим, що позовні вимоги є необґрунтованими з огляду на те, що відсутні докази набуття позивачем прав вимоги до відповідача. Електронний договір №3932264 від 25.07.2021 не містить електронного підпису відповідача одноразовим ідентифікатором як зазначає позивач. Паспорт споживчого кредиту також не містить електронного підпису, а також відсутні докази відправки відповідачу одноразового ідентифікатора. Зазначив, що платіжне доручення 52106201 від 25.07.2021 про перерахування кредитодавцем відповідачеві грошових коштів в сумі 10000 гривень не відповідає Інструкції про безготівкові рахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 №22. Крім того, не погоджується із розрахунком заборгованості та зазначив, що відповідно до умов кредитного договору та анкети-заяви, сторонами узгоджено суму кредиту 10 000,00 гривень, який надається на 25 днів з відсотковою ставкою 1,25% та комісією 1000,00 гривень. Зазначив, що нараховані відсотки мали б становити: 10 000,00*(25*1,25%)=3125,00 грн., як зазначено в договорі (п.1.5.2) та анкеті-заяв, тому стягненню підлягає 14125,00 грн., які складаються: 10 000,00+1000,00+3125,00 (п.1.5. договору).
Просив при прийнятті рішення у справі врахувати викладені у відзиві заперечення.
08 квітня 2025 року позивачем подано відповідь на відзив на позовну заяву. Позивача зазначає, що доводи представника відповідача є безпідставними, оскільки 25.07.2021 за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан» Відповідач подав Заявку на отримання кредиту № 3932264. Дана заява знаходиться у власному кабінеті Відповідача на офіційному веб-сайті Товариства.
ТОВ «Мілоан» було направлено Відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого Відповідач підтверджує прийняття умов Договору про споживчий кредит № 3932264 від 25.07.2021, який також знаходиться у власному кабінеті Відповідача.
Щодо зазначення одноразового ідентифікатора (далі - ЕПОІ) на договорі, файл із зашифрованим підписом було завантажено разом із позовом через особистий кабінет підсистеми «Електронний суд», проте, ані при відкритті/завантаженні в особистому кабінеті підсистеми «Електронний суд» у форматі для перегляду, ані при друкуванні файлу - він не відображається з питань збереження конфіденційності інформації.
Отже, одноразовий ідентифікатор, як і лог підпису Кредитора (логи (лог-файли) - містять інформацію про роботу сервера і зберігають в собі певні дії користувача або програми), зафіксовано у Кредитному договорі, переданому первісним кредитором Позивачу у pdf.форматі, у зв'язку із чим Позивач надає знімок екрану першого листа Договору із одноразовим ідентифікатором.
З боку Відповідача відбулося підписання договору про споживчий кредит №3932264 від 25.07.2021 електронним підписом одноразовим ідентифікатором - U18253, 25.07.2021 о 16:31 год.
Отже, Кредитний договір який був підписаний Відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, свідчить про укладання між Сторонами даного правочину та у відповідності до п.5.1 договору про споживчий кредит №3932264 від 25.07.2021.
Позивач до матеріалів справи долучив належні та допустимі докази укладення Договору про споживчий кредит №3932264 від 25.07.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , та відповідно доведено правомірність заявлених позовних вимог.
На підтвердження вірності позиції Позивача у справі в частині перерахунку коштів відповідачу зазначили, що відповідно до норм чинного законодавства ТОВ «Мілоан» на виконання умов договору про споживчий кредит № 3932264 від 25.07.2021 перерахувало Відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок № НОМЕР_1 в сумі 10000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №52106201 від 25.07.2021, копія якого знаходиться в матеріалах справи.
Відповідно до п. 2.1. Договору про споживчий кредит № 3932264 від 25.07.2021, кредитні кошти надаються Позичальнику шляхом переказу на Картковий рахунок. Тобто, на рахунок, наданий Відповідачем для отримання кредитних коштів. Відповідач не заперечує, що останній ніколи не мав карткового рахунку, який зазначено у платіжному дорученні №52106201 від 25.07.2021, за № НОМЕР_1 , відкритого в АТ КБ «ПриватБанк».
Просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Розгляд справи проводити за відсутності представника позивача.
Відповідно до ст.247 ЦПК України, у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Розглянувши позовну заяву, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд зазначає наступне.
Встановлено, що 25.07.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту №3932264. Предметом договору є сума кредиту - 10 000 грн. (а.с.46-54).
Відповідно до п.1.2 договору про споживчий кредит №3932264 від 25.07.2021, сума кредиту становить 10000 гривень.
Згідно з п.1.3, п.1.4 договору кредит надається строком на 25 днів, тобто з 25 липня 2021 року. Термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 19.08.2021.
Комісія за надання кредиту: 1000,00 грн., яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово (п.1.5.1).
Проценти за користування кредитом: 3125,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,25 відсоток від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.5.2).
Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.6.).
Згідно додатку №1 до договору про споживчий кредит №3932264 від 25.07.2021, графік платежів на дату 19.08.2021, загальна вартість кредиту становить 14125,00 гривень, в тому числі 10000,00 гривень - сума кредиту, 3125,00 гривень - проценти за користування кредитом та 1000,00 гривень - комісія (а.с.55).
Відповідно до платіжного доручення 52106201 від 25.07.2021 грошові кошти в сумі 10000 гривень були перераховані банком на рахунок відповідача (а.с.59).
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Згідно зі ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до вимог ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно зі ст.ст. 1046,1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути надана розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст.1047 ЦК України).
Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За приписами ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч. 2 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 5 ч. 1 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Встановлені судом обставини у справі свідчать про те, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договорів позики, які оформлені сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ч.1.ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Встановлено, що ТОВ «Діджи Фінанс» є юридичною особою та зареєстровано як фінансова установа. Основним видом діяльності ТОВ «Діджи Фінанс» є надання фінансових послуг, що підтверджується випискою з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в тому числі статутом (а.с. 19-20, 72-84).
11 листопада 2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено Договір відступлення прав вимоги №12Т, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «Діджи Фінанс» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «Діджи Фінанс» приймає належні ТОВ «Мілоан» Права Вимоги до Боржників (а.с.25-33).
Відповідно до витягу з Додатку до Договору факторингу №12Т від 11.11.2021 року, боржник ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором №3932264 від 25.07.2021 за основною сумою боргу 9700,00 гривень, за відсотками 32141,75,00 гривень , за комісією 1000,00 гривень в загальному 42841,75 гривень та підтверджено відповідним розрахунком (а.с.21-23).
Водночас, суд не може погодитись з нарахованим розміром заборгованості за відсотками, оскільки з розрахунків заборгованості вбачається, що нарахування здійснювалося поза межами встановлених строків кредитування.
Згідно з п.1.2., п.1.3., п.1.4., п.1.5., п.1.6. договору про надання фінансового кредиту №3932264 від 25.07.2021 кредит надається строком на 25 днів, тобто до 19 серпня 2021 року. Сума кредиту - 10000 гривень. Комісія за надання кредиту: 1000,00 гривень, яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово. Проценти за користування кредитом: 3125,00 гривень, які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Згідно додатку №1 до договору про споживчий кредит №3932264 від 25.07.2021, графік платежів на дату 19.08.2021, загальна вартість кредиту становить 14125,00 гривень, в тому числі 10000,00 гривень - сума кредиту, 3125,00 гривень - проценти за користування кредитом, 1000,00 гривень - комісія за надання кредиту (а.с.55).
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст.611 ЦК України).
Відповідно до ст. 610 цього Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк. З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 взяті не себе зобов'язання не виконав, у передбачений в договорами строк кошти (суму позики) не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість за основним зобов'язанням, яка підлягає стягненню з відповідача.
За положеннями статей 1046,1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.
Отже, припис абзацу 2 ч.1 ст.1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що за умовами укладеного сторонами договору про надання споживчого кредиту №3932264 від 25.07.2021, фінансова установа надала позичальнику суму позики, а останній зобов'язувався повернути надану позику у повному обсязі до 19 серпня 2021 року, проте свої зобов'язання не виконав.
Таким чином, ТОВ «Діджи Фінанс» відповідно до ст. 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто до 19 серпня 2021 року за договором №3932264 від 25.07.2021.
Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) суд вказав, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
Досліджені судом розрахунки заборгованості свідчать про те, що визначена позивачем ТОВ «Діджи Фінанс» до стягнення заборгованості по нарахованих та несплачених процентах за користування позикою за кредитними договорами включає періоди, які виходять за межі строку кредитування.
Оскільки після закінчення строку кредитування у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договорами проценти, тому заявлені позикодавцем ТОВ «Діджи Фінанс» вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по відсотках за користування позикою за період, який виходить за межі строку кредитування є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Суд вважає, що розрахунок заборгованості зазначених сум слід проводити, виходячи із наступного.
Заборгованість за кредитним договором №3932264 від 25.07.2021 підлягає стягненню 14125,00 гривень, з урахуванням суми кредиту 10 000,00 гривень, процентів за користування кредитом 3125,00 гривень та комісії 1000,00 гривень, що узгоджено сторонами згідно паспорту споживчого кредиту №3932264 від 25.07.2021 (а.с.56-57).
Тобто, загальний розмір заборгованості за наданим кредитом становить 14125,00 гривень.
Статтею 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом.
Згідно з вимогами ст.ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Аналізуючи встановлені обставини у справі та правові норми, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягує з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 14125,00 гривень.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Із акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 30.11.2024 року, складного сторонами: адвокатом Стародуб І.В. та ТОВ «Діджи Фінанс» вбачається, що вартість виконаних робіт становить: 2250 гривень за правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій за 1,5 години; 3000 гривень за складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості протягом 3 годин по 1000 гривень та 750 гривень за формування додатків до позовної заяви (а.с.16).
Крім того, на підтвердження надання правничої допомоги до позовної заяви долучено договір №42649746 від 01.11.2024 про надання правничої допомоги та детальний опис робіт виконаних адвокатом (а.с.41-47).
Разом з тим, жодних доказів що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, суду не представлено.
Відтак, підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 витрат на правову допомогу судом не встановлено.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, пропорційно до задоволених позовних вимог, на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 798,67 гривні, оскільки позовні вимоги задоволені судом на 32,97 %.
Керуючись ст.ст.264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України,суд,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором №3932264 від 25.07.2021 в розмірі 14125 (чотирнадцять тисяч сто двадцять п'ять) гривень 00 копійок та витрати по сплаті судового збору в розмірі 798 (сімсот дев'яносто вісім) гривень 67 копійок.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони по справі:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», юридична адреса: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри,21/1, ЄДРПОУ 42649746, IBAN № НОМЕР_2 в АТ «Оксі Банк» МФО 325990.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя А.Ф.Комзюк