Справа 556/3334/24
Номер провадження 2/556/255/2025
18.03.2025 року. сел.Володимирець
Володимирецький районний суд Рівненської області
під головуванням - судді Іванків О.В.
при секретарі Кньовець Н.П.
з участю:
представника позивача адвоката Бабіка К.В.,
відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у судовому засіданні в писмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження в сел. Володимирець справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди завданої внаслідок ДТП,-
Позивач ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди завданої внаслідок ДТП.
В обгрунтуванні своїх вимог позивач вказав, що 29 серпня 2024 року в сел. Рафалівка Вараського району Рівненської області, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка виникла на проїзній частині автодороги по вул. Залізнична, автомобілю марки «Volkswagen Golf», номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , на праві приватної власності, заподіяні значні механічні пошкодження, що спричинило матеріальні збитки та моральну шкоду.
29.08.2024 року, близько 14 год. 45 хв. на власному автомобілі «Volkswagen Golf», номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , рухався по вул. Залізнична в сел. Рафалівка в напрямку м. Вараш. В цей час, по зустрічній смузі, на перехресті, поруч АЗС, рухався автомобіль «Volkswagen Golf» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 . Виконуючи маневр повороту ліворуч по ходу руху, водій ОСОБА_1 , не впорався з керуванням, не надав перевагу в русі керованому позивачем автомобілю та допустив зіткнення транспортних засобів.
Під час огляду місця події, співробітниками поліції Володимирецького ВП Вараського РВП ГУНП України в Рівненській області, на водія ОСОБА_1 був складений адміністративний протокол за порушення п. 16.13 Правил Дорожнього руху, за яке передбачена адміністративна відповідальність по ст. 124 КУпАП.
Постановою Володимирецького районного суду від 18 жовтня 2024 року, яка набрала законної сили, водій автомобіля «Volkswagen Golf» д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 , був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та до нього застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Оскільки, в результаті неправомірних та винних дій відповідача ОСОБА_1 , потерпілому ОСОБА_2 , було заподіяно матеріальну шкоду у вигляді пошкодження автомобіля марки «Volkswagen Golf», номерний знак НОМЕР_1 , сума матеріпльних збитків відповідно до висновку експерта № 28-2024 від 21.09.2024 становить 31 187 (тридцять одна тисяча сто вісімдесят сім) гривень 14 коп.
В той же час, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та матеріальної шкоди, позивач отримав неправомірними суспільно-небезпечними діями відповідача також завдано немайнових втрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які позначили негативні зміни у житті: негативні переживання та спогади, насторога, були порушені актуальні життєві плани, погіршені можливості побудови та реалізації нових життєвих перспектив і трудових планів. Наслідки події, що сталася, потягли за собою нераціональне витрачання життєвого часу. Приведене, негативно вплинуло та продовжує впливати на його психоемоційний стан, завдає додаткових душевних страждань, моральних втрат та сприяє психічному виснаженню.
В зв'язку з тим, що жодних заходів щодо добровільного відшкодування спричинених збитків відповідач не здійснив, позивач змушений був звернутися з даним позовом до суду за захистом своїх прав.
У зв'язку з чим, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 , на його користь грошові кошти на відшкодування завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди матеріальної шкоди на суму 31 187, 14 грн., а також стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн., та витрати на на залучення експерта у розмірі 5 000,00 грн., а також судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Вказаний позов ОСОБА_2 , надійшов до Володимирецького районного суду Рівненської області 14.11.2024 року.
Ухвалою Володимирецького районного суду від 30.12.2024 року у вказаній справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Будь-яких інших процесуальних дій не вчинялося та заяв до суду не надходило.
В судове засідання представник позивача Бабік К.В., з'явився заявлені вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві та просив їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 , в судове засідання з'явився, позовні вимоги визнав у повному обсязі.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом достовірно встановлено, що постановою Володимирецького районного суду Рівненської області від 18.10.2024 року Володимирецького районного суду Рівненської області у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушень, передбачених ст. 124 КУпАП та накладеного стягнення у виді штрафу в сумі 850 грн., в дохід держави. Дана постанова не була оскаржена та набрала законної сили.
Також матеріалами справи встановлено, що під час судового засідання ОСОБА_1 , вину визнав, не заперечував проти відомостей, які були викладені в адміністративному протоколі серії ЕПР1 №119637.
Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
З досліджених доказів вбачається, що відповідачем заподіяно шкоду, у зв'язку із спричиненням ДТП, наявний причино-наслідковий зв'язок між діями відповідача та заподіяною шкодою, а також наявна вина відповідача у цьому.
З метою встановлення вартості ремонту автомобіля марки «Volkswagen Golf», номерний знак НОМЕР_1 позивач ОСОБА_2 , звернувся до експерта.
Відповідно до висновку експерта № 28-2024 від 21.09.2024 вбачається, що вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Volkswagen Golf», номерний знак НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження внаслідок дорожньо - транспортної пригоди складає 31 187 (тридцять одну тисячу сто вісімдесят сім) гривень 14 коп.
За проведення автотоварознавчої експертизи ОСОБА_2 , сплатив 5000,00 грн., що підтверджується актом виконаних робіт №8 від 21.09.2024 року.
Також ОСОБА_1 , пропонувалося врегулювати спір мирним шляхом, тобто відшкодувати завдані матеріальні збитки, проте відповідач в добровільному порядку грошові кошти не сплатив.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.
Відповідно до ст.1187 ЦК України відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.
Разом з тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
У відповідності до ст. 29 Закону, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
З огляду на зазначене сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.
Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов'язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов'язком боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.
Разом з тим зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок.
Неодержання потерпілим страхового відшкодування за договором (або його одержання, якщо страхового відшкодування недостатньо для повного покриття шкоди) не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною.
При цьому потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.
Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частина друга статті 14 цього Кодексу).
Відповідно до статті 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Згідно із частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена в договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.
З огляду на зазначене право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.
Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права: а) шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди; б) шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування; в) шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1192 ЦК України підстав.
Потерпілий має право відмовитись від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в межах деліктного зобов'язання незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором з відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Виходячи із наведеного, оскільки позивач не отримував жодних виплат страхового відшкодування на відновлення власного автомобіля, що було встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, та за власним бажанням звернувся до ОСОБА_1 , як до безпосереднього заподіювача шкоди, суд вважає що вимоги позивача є законним та обґрунтованими і підлягають судовому захисту.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Відповідно до положень ч.3 ст. 12, ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Оскільки саме відповідач - ОСОБА_1 , є особою яка керувала транспортним засобом як джерелом підвищеної небезпеки, а саме автомобілем «Volkswagen Golf» д.н.з. НОМЕР_2 , то відповідно до вимог чинного законодавства саме він повинен відшкодувати шкоду завдану позивачу.
Щодо відшкодування позивачу моральної шкоди, суд зазначає:
Згідно ст. 23 ЦК України - особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України - моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини.
Відповідно до пп. 3, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України№ 4 від 31 березня 1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого ,тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Разом із цим, суд вважає можливим стягнути моральну шкоду з відповідача ОСОБА_1 , з вини якого сталася ДТП, на підставі ч. 1 ст. 1167 ЦК України, яка визначає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує глибину та тривалість моральних страждань позивача, зокрема, те, що ДТП сталася ще в 2024 році, і з цього часу він страждає з приводу невідшкодованих йому збитків. Крім того, внаслідок пошкодження транспортного засобу під час дорожньо-транспортної пригоди, позивач та його сім'я перенесли значні хвилювання, емоційний неспокій. Оскільки відповідач категорично відмовився відшкодувати будь-які витрати по відновлювальному ремонту пошкодженого автомобіля, вони змушені були звертатися до експерта про визначення матеріальних збитків м. Луцьк та нести додаткові витрати пов'язані з цим. Крім цього, вже тривалий час позивач не може експлуатувати транспортний засіб через пошкодження кузова, що негативно впливає на вирішення сімейних питань, вносить дискомфорт в звичайний уклад сімейного життя, а тому суд вважає можливим визначити її у розмірі 5 000,00 грн.
За змістом ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд зокрема вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до вимог частини 2 статті 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Згідно зі статтею 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Так, при зверненні до суду позивач ОСОБА_2 , сплатив судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп., а тому витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Матеріали справи містять і відомості про оплату позивачем витрат на проведення автотоварознавчої експертизи та визначення розміру матеріального збитку з якого вбачається, що загальна вартість робіт складає в розмірі 5 000 грн. 00 коп., а сторони виконали зобов'язання за договором у повному обсязі, а тому суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення за рахунок відповідача і вказаних судових витрат.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов ОСОБА_2 , до ОСОБА_1 , про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди завданої внаслідок ДТП підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, керуючись ст.ст. 2, 3, 81-83, 89, 263, 264, 265, 268, 352, 354, 355 ЦПК, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди завданої внаслідок ДТП - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , матеріальні збитки, завдані пошкодженням автомобіля марки «Volkswagen Golf», номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди від 29 серпня 2024 року на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_3 ) в розмірі 31 187 (тридцять одну тисячу сто вісімдесят сім) гривень 14 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_3 ) моральну (немайнову) шкоду в сумі 5000 (п'ять тисяч) гривень, а також витрати понесені на проведення експертного автотоварознавчого дослідження автомобіля в сумі 5000 (п'ять тисяч) гривень, витрати на повернення сплаченого судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Всього стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_3 ) 42398 (сорок дві тисячі триста дев"яносто вісім) грн. 34 коп.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з моменту проголошення. У разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: О.В. Іванків
Учасники процесу:
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_3 ), мешканець АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП невідомий), мешканця АДРЕСА_2 ,