Справа № 404/5967/24
Номер провадження 2/404/1644/24
24 квітня 2025 року Кіровський районний суд м. Кіровограда в складі:
головуючого судді - Іванової Н.Ю.
при секретарі - Коцюбі Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому за правилами загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області Шмалько Олександр Олександрович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд
У липні 2024 року до суду звернулась з позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк», про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, просила суд визнати виконавчий напис, зареєстрований 07 червня 2022 року у реєстрі за № 7637 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем таким, що не підлягає виконанню. Стягнути із Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 безпідставно стягнуті кошти за виконавчим провадженням № 66723199 у розмірі 1000,00 грн.
В обґрунтування поданого позову зазначено, що 07 червня 2022 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем було вчинено виконавчий напис № 7637 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованості у розмірі 41255,02 грн.
01 грудня 2022 року, Акціонерне товариство «Альфа-Банк» було перейменовано на Акціонерне товариство «Сенс Банк».
07 вересня 2021 року, приватним виконавцем виконавчого округу Кіровоградської області виконавчого округу Кіровоградської області Шмальком Олександром Олександровичем, було відкрито виконавче провадження № 66723199 на підставі виконавчого напису № 7637 від 07 червня 2022 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованості в розмірі 41255,02 грн.
Позивач вважає, що даний виконавчий напис вчинено з порушеннями норм ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», підпункт 3.1. пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, зазначена у виконавчому написі сума грошових вимог розрахована неправильно; сума грошових вимог не є безспірною, відповідачем не було подано нотаріусу документи, визначені п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів), а тому виконавчий напис має бути визнано таким, що не підлягає виконанню.
Вказано, що на момент вчинення оспорюваного виконавчого напису норма законодавства, яка дозволяла вчиняти виконавчі написи по кредитним договорам на підставі кредитних договорів в простій письмовій формі, була визнана судом нечинною.
Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В. О. при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису 07 червня 2022 року не було враховано обставин, що норми, які дозволяють вчиняти виконавчі написи за кредитними договорами, укладеними у простій письмовій формі, вже нечинні і повинен був відмовити Акціонерному товариству «Сенс Банк» у вчиненні виконавчого напису у відповідності до норм Закону України «Про нотаріат». Пункт 1 Переліку № 1172 стосується лише нотаріально посвідчених договорів, тоді як, Кредитний договір вчинений у простій письмовій формі.
Позивач не погоджується з сумою грошових вимог, зазначених у оскаржуваному виконавчому написі, так як сума грошових вимог не є безспірною та розрахована неправильно, у приватного нотаріуса були відсутні документи, визначені п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Вважає недоведеним факт видачі позивачеві суми кредиту за кредитним договором, з правильністю нарахування і обрахунку сум заборгованостей, які містяться у виконавчому написі. Відповідачем не було подано зазначеної сукупності документів нотаріусу для перевірки ним безспірності заборгованості, як це вимагається законодавством, а сама сума заборгованості ОСОБА_1 , вказана в оскаржуваному виконавчому написі, розрахована неправильно.
Не отримання позивачем вимоги про усунення порушень за кредитним договором об'єктивно позбавило його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги АТ «Сенс Банк». Позивач не мав можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між ним та відповідачем щодо суми заборгованості, що об'єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.
Зазначено, що 07 вересня 2021 року, приватним виконавцем виконавчого округу Кіровоградської області виконавчого округу Кіровоградської області Шмальком Олександром Олександровичем, було відкрито виконавче провадження № 66723199 на підставі виконавчого напису № 7637 від 07 червня 2022 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованості в розмірі 41255,02 грн. Згідно з відповіддю приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області виконавчого округу Кіровоградської області Шмалько О.О. № 16200 від 28 червня 2024 року, за виконавчим провадженням № 66723199 було стягнуто грошові кошти в загальному розмірі 1000,00 грн. гривень 00 копійок.
Ухвалою судді від 26 липня 2024 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
11 вересня 2024 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Вказано, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів про фактичне перерахування в повному обсязі утриманих з позивача коштів відповідачу на підставі оспорюваного виконавчого напису. Так, зі стягнутої з позивача в межах примусового виконання виконавчого провадження 1000 грн. на рахунок стягувача було фактично перераховано лише 454,55 грн., решта коштів розподілена відповідно до вимог 42 Закону України «Про виконавче провадження», а тому не може вважатись безпідставно набутими коштами. Така ж сума перерахування на рахунок стягувача коштів вказана і у довідці від 28 червня 2024, виданої приватним виконавцем Шмальком О.О., яку позивач особисто надав суду в якості додатку до позовної заяви.
У довідці вказано, що на рахунок стягувача перераховано кошти в сумі 454,55 грн., решта стягнутих сум була використана приватним виконавцем в якості повернення авансового внеску, винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження, тобто різниця в сумі 545,45 грн.
Відповідачу не перераховувалась та ним не набувалась, ці кошти залишились на рахунках приватного виконавця, а тому не можуть бути стягнуті на підставі ст. 1212 ЦК України.
Приватним виконавцем в силу вказаних вимог чинного законодавства про виконавче провадження не були та не могли бути перераховані стягувачу за одним виконавчим документом в повному обсязі кошти, утримані з позивача.
Позовна заява взагалі не містить посилань на відсутність у позивача заборгованості або на неповноту чи неправильність здійснених кредитором розрахунків заборгованості.
Посилання позивача на нібито відсутність у нотаріальній справі необхідних документів, є лише його припущенням, що не підтверджене жодними доказами. Позивачем взагалі не спростовано суму боргу за виконавчими написами.
Вказано, що боржником жодним чином не доведено, що в нього наявний інший розмір заборгованості перед кредитором, адже боржником не надано доказів того, що на час вчинення виконавчих написів, сума заборгованості була іншою ніж та, яка вказана нотаріусом, жодних доказів відсутності заборгованості або існування заборгованості в іншому розмірі, ніж зазначено у виконавчому написі, позивачем надано не було, та позивачем взагалі не доведено, чим порушує його права вчинення виконавчого напису для погашення заборгованості за кредитним договором при існуючій та неспростованій сумі боргу. Таким чином, подання позивачем позовної заяви, за наявності заборгованості перед відповідачем, розмір якої ним не спростовано, є спробою ухилення боржника від взятих на себе зобов'язань.
16 вересня 2024 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив. Вказано, що виконавчий напис було вчинено на підставі кредитного договору № 491033167 від 27 серпня 2020 року, укладеного між Акціонерним товариством «Альфа Банк» та ОСОБА_1 .
Кредитний договір № 491033167 від 27 серпня 2020 року, укладений у простому письмовому вигляді, і не був нотаріально посвідчений. Оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 07 червня 2022 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі N 826/20084/14.
Укладений між установою та позивачем кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання спірного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з
недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Заборгованість зазначена у виконавчому написі, на момент його вчинення не була безспірною. Вчинення виконавчого напису на договорі, який нотаріально не посвідчений, за відсутності доказів безспірності виниклої заборгованості є порушенням вимог ст. 87 Закону України «Про нотаріат», Постанови КМУ N 1172 від 29 червня 1999, а тому такий виконавчий напис виконанню не підлягає
Вказано, що у разі визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, то кошти, які були сплачені/стягнуті за виконавчим провадженням № 66723199, яке відкрите на підставі спірного виконавчого напису № 7637 від 07 червня 2022 року, підлягають поверненню позивачу на підставі статті 1212 ЦК України, адже підстава, на якій вони були отримані, відпала.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 24 жовтня 2024 року залучено по цивільній справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіду Володимира Олександровича та приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Шмалько Олександра Олександровича.
05 грудня 2024 року до суду від представника відповідача надійшли додаткові письмові пояснення по справі.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12 грудня 2024 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті в судовому засіданні.
У судове засідання від представника позивача, адвоката Ходіної Н.В. надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином. У поданому до суду відзиві зазначав про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.
Треті особи у судове засідання не з'явились, повідомлялись належним чином.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом установлено, що 27 серпня 2020 року між Акціонерним товариством «Альфа Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 491033167.
07 червня 2022 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем було вчинено виконавчий напис № 7637 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованості у розмірі 41255,02 грн.
07 вересня 2021 року, приватним виконавцем виконавчого округу Кіровоградської області виконавчого округу Кіровоградської області Шмальком Олександром Олександровичем, було відкрито виконавче провадження № 66723199 на підставі виконавчого напису № 7637 від 07 червня 2022 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованості в розмірі 41255,02 грн.
01 грудня 2022 року, Акціонерне товариство «Альфа-Банк» було перейменовано на Акціонерне товариство «Сенс Банк».
Згідно з ч. 1 статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
За ч.1 ст.39 Закону «Про нотаріат» порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України.
Наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 затверджено Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.
У відповідності зі ст. 87, 88 Закону «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.п.1, 3 гл.16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172 із змінами внесеними Постановою КМУ від 26.11.2014 № 662.
Постановою Кабміну № 662 до зазначеного Переліку внесено зміни, відповідно до яких, серед іншого, Перелік доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» та пунктом 2 такого змісту: «Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року у справі № 826/20084/14, визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, зокрема, пункт 2 змін, що вносяться до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
З огляду на що, на момент вчинення приватним нотаріусом виконавчого напису норма чинного законодавства про можливість вчинення виконавчих написів в безспірному порядку на підставі кредитних договорів, що не посвідчені нотаріально, була скасована.
Виконавчим написом є розпорядження нотаріуса про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачі чи повернення майна кредитору, здійснене на документах, які підтверджують зобов'язання боржника.
В основі вчинення цієї нотаріальної дії знаходиться факт безспірності відповідальності боржника. Тому вчинення виконавчого напису - це не вирішення спору між кредитором та боржником, а підтвердження безспірності зобов'язань боржника.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
В силу положень ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків в зв'язку з вчиненням або не вчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи викладене, оцінюючи досліджені судом докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність порушень закону при вчиненні виконавчого напису.
Відповідно до вимог ст. 50 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Спір про право, який ґрунтується на вчиненій нотаріальній дії, розглядається судом у порядку позовного провадження. Спір про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса, розглядається судом за позовом боржника до стягувача.
За змістом статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (рішення в справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 р.).
Таким чином особа має право пред'явити до суду таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Враховуючи викладене, зважаючи на допущені порушення Закону України «Про нотаріат» при вчиненні виконавчого напису про стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості за кредитним договором, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог та наявність підстав для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, з метою ефективного захисту порушеного права позивача.
Щодо позовної вимоги про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів, суд зазначає наступне.
Згідно з статтею 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Згідно з ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
За ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збiльшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
За змістом ст.1215 ЦК України, не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з того, що ст. 1212 ЦК України застосовується лише у тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.
Як зазначав Верховний Суд, норми ст. 1212, 1213 ЦК України застосовуються до позадоговірних зобов'язань. Відповідно, якщо суд встановлював наявність між сторонами договору, то визнавав застосування до таких відносин ст. 1212 неправильним (постанова від 14.10.2014 р. у справі № 3-129гс14, постанова від 25.02.2015 р. у справі № 3-11гс15, постанова від 02.02.2016 р. у справі № 6-3090цс15 та ін.).
Водночас у постанові ВСУ від 02.02.2016 р. у справі № 6-3090цс15 суд відзначив, що конструкція ст.1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм гл. 83, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише у момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов'язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала.
Відповідно до статті 1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов'язаний повернути потерпілому все отримане майно.
Отже, встановивши, що правові підстави набуття відповідачем грошових коштів у сумі що стягнені з позивача на підставі виконавчого напису нотаріуса, який у подальшому визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, відпали, отримані відповідачем кошти в сумі підлягають поверненню позивачу відповідно до статті 1212 ЦК України.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 910/1531/18, від 28 січня 2020 року у справі № 910/16664/18 та від 08 вересня 2021 року у справі № 201/6498/20 (провадження № 61-88св21).
Узагальнюючи викладене, норми ст. 1212, 1213 ЦК України, застосовуються у таких випадках: зобов'язання між сторонами виникло не на підставі договору; набуття або збереження майна є абсолютною безпідставним; безпідставне збагачення однієї особи через іншу не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту.
Проаналізувавши викладені норми чинного законодавства України та оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення безпідставно набутих коштів.
З огляду на викладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Оскільки вимоги позивача підлягають задоволенню, а позивач була звільнена від сплати судового збору при подачі позову, у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати.
Керуючись ст. 12, 13, 19, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273, 430 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Визнати виконавчий напис, зареєстрований 07 червня 2022 року у реєстрі за № 7637, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути із Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 безпідставно стягнуті кошти за виконавчим провадженням № 66723199 у розмірі 1000,00 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: Акціонерне товариство «Сенс Банк», місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100, ЄДРПОУ 23494714.
Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, місцезнаходження: 02068, м. Київ, пр. Григоренка, буд. 15, прим. 3.
Третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області Шмалько Олександр Олександрович, місцезнаходження: 25006, м. Кропивницький, вул. В. Пермська, буд.54.
Повний текст судового рішення складено 24.04.2025 року.
Суддя Кіровського Н. Ю. Іванова
районного суду
м.Кіровограда