Справа № 383/1463/24
Номер провадження 2/383/97/25
14 квітня 2025 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді - Замші О.В.,
за участю секретаря судового засідання - Кулі В.О.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Пономарьова О.В.,
представника органу опіки та піклування Бобринецької міської ради - Неклеси Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бобринець Кіровоградської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Орган опіки та піклування Бобринецької міської ради Кропивницького району Кіровоградської області про встановлення факту самостійного виховання дитини батьком, визначення місця проживання дитини з батьком, позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Пономарьова Олега Валентиновича звернувся до Бобринецького районного суду Кіровоградської області з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту самостійного виховання дитини батьком, визначення місця проживання дитини з батьком, позбавлення батьківських прав відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнення аліментів.
Позов мотивований тим, що з ОСОБА_2 позивач перебував у зареєстрованому шлюбі з 23 вересня 2005 року. Оскільки шлюб виявився невдалим, шлюбні відносини припинено. Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 05 вересня 2022 року шлюб розірвано. Від шлюбу сторони мають дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу сторони проживають окремо, відповідачка виїхала за кордон, донька ОСОБА_3 залишилась проживати разом з батьком ОСОБА_1 .
Відповідач ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в її подальшій долі, не цікавиться станом її здоров'я, навчанням, підготовкою до самостійного життя, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, зокрема не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не створює умов для отримання нею освіти, тому створились умови, які можуть зашкодити інтересам дитини. Всі питання щодо виховання дитини вирішуються позивачем самостійно без участі та підтримки з боку відповідача. Дитина знаходиться на утриманні позивача. Зметою найбільш повного та всебічного забезпечення прав та законних інтересів дитини звернувся до суду з вказаним позовом.
Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 06 грудня 2024 року позовну заяву прийнято до провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 27 лютого 2025 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав, вказав, що відповідачка з дитиною не спілкується тривалий час та не проявляє жодної ініціативи для цього. На початку березня 2024 року покинула територію України. Матеріально дитині не допомагає, дочка перебуває повністю на його утриманні. Бабуся зі сторони відповідача в міру своїх можливостей цікавиться дитиною та її життям, матеріально не допомагає. Дитина з 2021 року зареєстрована зі позивачем за однією адресою в будинку, який є спільною сумісною власністю подружжя.
Відповідач до суду не з'явилася. За відомостями Бобринецької міської ради має зареєстроване місце проживання в м.Бобринець. Згідно відмітки на поштовому відправленні адресат за вказаною адресою не проживає. Про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлена шляхом розміщення на сайті Судової влади України оголошення про виклик особи, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме.
Представник органу опіки та піклування Бобринецької міської ради - Неклеса Л.А. в судовому засіданні вказала, що з приводу розв'язання спору було засідання комісії. ОСОБА_2 на засідання комісії не з'явилася, через електронну пошту написала клопотання про проведення засідання без її участі, заперечень не надала. Повідомила, що з дитиною спілкувалися працівники соціальної служби разом з психологом. Під час розмови дитина сказала, що бажає проживати разом з татом, не погодилася б жити разом з мамою, якщо б та повернулася з за кордону. Дитина має добрі та теплі стосунки з батьком, бажає перебувати з ним незалежно від адреси проживання. Органом опіки та піклування було встановлено, що батько самостійно виховує та забезпечує доньку. Рішенням органу опіки та піклування визнано за доцільне позбавлення відповідачки батьківських прав, визначення місця проживання дитини з батьком та встановлення факту самостійного виховання батьком дитини.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд приходить до висновку що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судом встановлено, що сторони по справі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 09 січня 2014 року, відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Бобринецького районного управління юстиції у Кіровоградській області, актовий запис №2.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
За змістом ст.7 Сімейного кодексу України сімейні відносини регулюються Сімейним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.
Сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками.
Сімейні відносини регулюються лише у тій частині, у якій це є допустимим і можливим з точки зору інтересів їх учасників та інтересів суспільства.
Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів та відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 81 цього Кодексу.
Згідно з частинами 1-3 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилався як на письмові докази, так і на показання свідків.
За змістом витягу з реєстру територіальної громади №2023/009614213 від 23.11.2023 року ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за змістом витягу з реєстру територіальної громади №2024/003121635 від 28.03.2024 року ОСОБА_3 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
27.03.2024 року КЗ «Бобринецький ліцей №1» Бобринецької міської ради Кіровоградської області за підписом директора Володимира Карпука та класного керівника Тетяни Маліновської видану довідку №132 щодо учениці 4-Г класу ОСОБА_3 , з якої вбачається, що мати ОСОБА_3 - ОСОБА_2 контакту із закладом освіти не підтримує, успішністю дитини не цікавиться, з вчителями не спілкується, батьківські збори не відвідує. Дитину до ліцею приводить і забирає батько, на виклики до закладу приходить теж тільки батько.
12.07.2024 року за №246 КЗ «Бобринецький ліцей №1» Бобринецької міської ради Кіровоградської області складено характеристику ОСОБА_3 , учениці 5-Г класу, за змістом якої ОСОБА_3 заклад відвідує систематично. Завжди охайна, доглянута. За час навчання зарекомендувала себе як здібна, розумна учениця. Товариська, активна, щира, доброзичлива, дружить з однокласниками та однокласницями. Бере активну участь у позашкільному житті. У навчанні має високий рівень досягнень. Домашні завдання виконує систематично. Навчається із задоволенням. Тато ОСОБА_1 бере активну участь у вихованні доньки, спілкується з педагогами, цікавиться її шкільним життям, відвідує батьківські збори, організовує правильне проведення вільного часу, забезпечує належний рівень навчання дитини. Стосунки учениці з батьком доброзичливі, довірливі.
Позивачем також надана виписка із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_3 , виданої лікарем педіатром ОСОБА_5 від 27 січня 2025 року, в якій зазначено, що на огляд педіатра та вузьких фахівців дитину супроводжує батько.
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що позивача по справі знає давно. Обізнаний про те, що він розлучився з дружиною. Від шлюбу мають двоє дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Зі слів позивача відомо, що колишня дружина виїхала за кордон, донька ОСОБА_3 залишилася проживати з батьком. Відповідача ОСОБА_2 останній раз бачив рік чи два тому, де вона проживала після розірвання шлюбу не відомо. Зазначив, що часто гуляють разом з відповідачем та його донькою, з розмови знає, що позивач самостійно виховує доньку та забезпечує її утримання. Про те, чи спілкується відповідачка з дитиною, свідку не відомо, оскільки вказане питання не обговорювали.
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні вказала, що вони з ОСОБА_1 сусіди. Позивач та відповідач купили будинок поряд з нею орієнтовно у 2022 році. Їй відомо, що позивач з відповідачем розлучилися. Дівчинка ОСОБА_3 проживає з батьком, дуже вихована, прив'язана до батька, дівчинка завжди весела та доброзичлива. З батьком дитина в дуже хороших відносинах, активно проводять час разом. Чи спілкується мати з дитиною свідку не відомо. Позивач сам піклується про дітей та забезпечує їх всім необхідним. Декілька разів бачила, як до дитини приходила бабуся зі сторони колишньої дружини. ОСОБА_1 сам утримує та виховує дитину,
Суд надає оцінку вказаним доказам як в сукупності, так і кожного окремо щодо кожної заявленої позовної вимоги.
Щодо позовної вимоги про встановлення факту самостійного виховання дитини.
Позивач просить встановити факт самостійного виховання ним дитини ОСОБА_3 . Вказує, що заявлена вимога пов'язана з доведенням обґрунтування позовних вимог про стягнення аліментів, однак наполягає на встановленні цієї обставини як окремої позовної вимоги.
Статтею 141 СК встановлено рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Права та обов'язки батьків щодо виховання дитини передбачені у статтях 150, 151 СК України.
За приписами частини другої статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.
Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб'єктністю, такі права та обов'язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.
Сімейним кодексом України не встановлено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов'язків, якими є, зокрема, обов'язки щодо виховання дитини.
Сімейні обов'язки особистого або майнового характеру є обов'язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.
У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.
З настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.
Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.
Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов'язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов'язків з виховання дитини.
Вказане відповідає, правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.20204 року справа № 201/5972/22.
Позивачем заявлено ряд позовних вимог до матері дитини - ОСОБА_2 , зокрема про позбавлення її батьківських прав та стягнення аліментів, предметом доказування яких є факт самостійного виховання та утримання позивачем дитини.
Аналізуючи надані позивачем докази, зокрема пояснення свідків, характеристики з навчального закладу можна стверджувати, що дійсно позивач самостійно виховує доньку ОСОБА_3 . Вказана обставина є доведеною.
Разом з тим, встановлення вказаного факту як окремої позовної вимоги задоволенню не підлягає.
Щодо позовної вимоги про позбавлення батьківських прав.
Згідно зі статтею 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до частини восьмої статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно з частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:
1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;
3) жорстоко поводяться з дитиною;
4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;
5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Суд виходить з того, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Так, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на довідку КЗ «Бобринецький ліцей №1» від 27.03.2024 року, з якої вбачається, що мати ОСОБА_3 - ОСОБА_2 контакту із закладом освіти не підтримує, успішністю дитини не цікавиться, з вчителями не спілкується, батьківські збори не відвідує.
Відповідно до характеристики ОСОБА_3 , учениці 5-Г класу, виданої КЗ «Бобринецький ліцей №1» Бобринецької міської ради Кіровоградської області від 12.07.2024 року, №246, тато ОСОБА_1 бере активну участь у вихованні доньки, спілкується з педагогами, цікавиться її шкільним життям, відвідує батьківські збори, організовує правильне проведення вільного часу, забезпечує належний рівень навчання дитини.
За змістом характеристики дівчинка товариська, активна, щира, доброзичлива, дружить з однокласниками та однокласницями. Бере активну участь у позашкільному житті. У навчанні має високий рівень досягнень. Домашні завдання виконує систематично. Про добрі стосунки доньки і батька також вказали свідки.
На думку суду вказана інформація в повній мірі вказує лише на те, що батько дитини створив сприятливі та належні умови для розвитку доньки, дбає про її розвиток та виховання, тобто належним чином виконує батьківські обов'язки, які покладені на нього як батька відповідно до ст.150 СК України.
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21 (провадження № 61-8918сво23) вказано, що «тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає можливість зробити висновок, що ухилення від виконання обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та характеристик учасників цих правовідносин (постанови від 18 лютого 2021 року у справі № 645/920/19, від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20, від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22).
Суду не надано належних доказів того, що відповідачка свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками, допускає дії чи бездіяльність, які негативно впливають на дитину, шкодять її інтересам.
Під час розгляду судом спорів щодо позбавлення та поновлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою (згідно із частиною четвертою статті 19 СК України). Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частина п'ята статті 19 СК України).
27 лютого 2025 року рішенням виконавчого комітету Бобринецької міської ради №72 затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За змістом висновку працівниками служби у справах дітей Бобринецької міської ради спільно з фахівцем з соціальної роботи комунального закладу "Бобринецький міський центр соціальних служб" було здійснено обстеження умов проживання родини ОСОБА_1 . Встановлено, що він проживає разом з донькою ОСОБА_3 . Дівчинка забезпечена одягом, взуттям, предметами гігієни. Батько приділяє достатньо уваги розвитку, вихованню та навчанню доньки. Мати дитини ОСОБА_2 зі слів ОСОБА_1 не проживає разом з донькою, не займається її вихованням та утриманням. Відсутність матері та оцінка наданих характеристик з навчального закладу розцінено органом опіки як ухилення матері від виконання нею батьківських обов'язків.
За положенням частини шостої статі 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим.
Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню та оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв'язку (постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, від 07 березня 2024 року в справі № 947/7448/22).
Суд не може погодитися із вказаним висновком та не приймає його, оскільки він є недостатньо обґрунтованим, прийнятим лише на підставі пояснень позивача та довідок навчальних закладів. Вказаний висновок не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачем своїми обов'язками та які б були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу як позбавлення його батьківських прав, а також пояснень того, яким чином позбавлення відповідача батьківських прав захистить інтереси дитини та які саме.
Отже, суд дійшов висновку про відмову в позовній вимозі про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки матеріалами справи не встановлено наявність виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачем своїми обов'язками та які б були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення її батьківських прав.
Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів.
З приводу позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , слід зазначити наступне.
Відповідно до ч.1 ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ст.182 ч.2 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
При розгляді вказаної позовної вимоги суд враховує покази свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , які вказали, що дитина ОСОБА_3 перебуває на повному утриманні позивача, відповідач ОСОБА_2 матеріальної допомоги на утримання дитини не надає.
Факт самостійного виховання та утримання дитини встановлений судом.
За таких обставин і відповідно до ст. 181 Сімейного кодексу України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню аліменти, розмір яких з урахуванням встановлених в судовому засіданні обставин і розміру заявлених позовних вимог суд визначає у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі заяви і до досягнення дитиною повноліття.
Щодо позовної вимоги про визначення місця проживання дитини.
З приводу визначення місце проживання доньки ОСОБА_3 з ОСОБА_1 слід зазначити наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Визначальним для звернення до суду з відповідним позовом та вирішення його судом є наявність спору між батьками щодо місця проживання дитини, коли батьки не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати дитина.
Відповідно до частин другої, четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
Судом встановлено, що позивач та донька ОСОБА_3 зареєстровані разом та проживають за адресою АДРЕСА_1 . Будинок належить позивачу та відповідачці на праві спільної сумісної власності.
Жодних даних про те, що відповідачка заперечує щодо проживання доньки з батьком судом не встановлено, відтак не встановлено спору щодо місця проживання дитини.
Поряд із доведенням існування спору щодо місця проживання дитини, у даній категорії справ, підлягають також доказуванню інші обставини.
Так, у частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (§ 76).
Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що розлучення батьків для дітей - це завжди тяжке психологічне навантаження, а дорослі, займаючись лише своїми проблемами, забувають про кардинальні зміни в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суд має враховувати об'єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування.
З наданого до суду висновку органу опіки та піклування Бобринецької міської ради про доцільність визначення місця проживання дитини з батьком не встановлено, на підставі яких досліджених критеріїв прийнято такий висновок. Органом опіки не встановлено, чи існує спір між батьками з цього приводу, чи вирішувався даний спір органом опіки. Які умови проживання кожного з батьків перевірялися, чи складалася психоемоційна характеристика дитини та її думка з приводу спору.
Оскільки висновок органу опіки та піклування судом визнаний недостатньо обґрунтованим, суд відповідно до частини шостої статі 19 СК України з ним не погоджується.
Отже, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що відсутні будь-які обставини, які свідчили про наявність спору щодо визначення місця проживання дитини та достатність доказів на визначення місця проживання дитини з батьком в судовому порядку. З огляду на викладене, суд вважає за доцільне відмовити у позовній вимозі про визначення місце проживання доньки ОСОБА_3 з ОСОБА_1 , за адресою АДРЕСА_1 .
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Як передбачено ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів.
Враховуючи, що позовні вимоги позивача задоволено лише в частині про стягнення аліментів, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь держави судового збору в розмірі 1211 грн. 20 коп.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 26 листопада 2024 року до досягнення ОСОБА_3 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
В частині позовних вимог про встановлення факту самостійного виховання дитини батьком, визначення місця проживання дитини з батьком, позбавлення батьківських прав відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ;
Третя особа 1: Орган опіки та піклування Бобринецької міської ради Кропивницького району Кіровоградської області, адреса місця знаходження: вул. Незалежності, 80, м. Бобринець, Кропивницький район, Кіровоградська область, ЄДРПОУ 04055239.
Повне судове рішення складено 24.04.2025 року.
Суддя Олена ЗАМША