Яготинський районний суд Київської області
Справа № 382/176/25
Провадження № 2/382/299/25
22 квітня 2025 року м. Яготин
Яготинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Нарольського М. М.,
при секретарі Матвієнко Ю. Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 382/176/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідаьністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованасті за кредитним договором,
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" через підсистему "Електронний суд" подав до суду позовну заяву до ОСОБА_1 , в якій просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 20987,50 грн, яка складається з 6037,50 - заборгованість за тілом кредиту та 14950 грн -заборгованість за відсотками, 2422,40 грн - судового збору та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.
В обґрунтування позову, зокрема, вказується, що 15.10.2023 між ТОВ "Качай Гроші" (первісний кредитор, кредитодавець) та ОСОБА_1 (відповідач, позичальник), укладено Договір кредитної лінії № 00-9867509 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Зокрема, відповідач, за допомогою мережі інтернет, перейшла на офіційний сайт - https://kachay.com.ua та ознайомилась з актуальною редакцією правил надання грошових коштів у позику, зареєструвавшись на сайті, під час чого пройшла процедуру ідентифікації/верифікації, керуючись підказками сайту кредитодавця, тобто, вказала свої особисті персональні ідентифікаційні дані.
Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника ОСОБА_1 відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатората був надісланий на номер телефону відповідача.
Відповідно до умов договору відповідачу надано кредит у національній валюті у вигляді кредитної лінії, в розмірі 5750 грн на умовах, передбачених договором, а відповідач зобов'язалася одержати на повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Відповідно до п. 2.8. Розділу 2 кредитного договору, сума кредиту 7000 грн перераховується кредитодавцем на рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 .
Пунктами 1.5., 1.5.1. за надання кредиту, позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю одноразову комісію у розмірі 5,00% від суми кредиту, що складає: 287,50 (двісті вісімдесят сім гривень п'ятдесят копійок) грн. Позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю комісію за надання кредиту у останній день повного погашення кредиту.
Отже, позичальнику перераховується сума кредиту 5750 грн, за вирахуванням суми комісії, сплаченої за надання кредиту.
На виконання умов договору ТОВ "Качай Гроші" свої зобов'язання виконало належним чином, перерахувавши відповідачу ОСОБА_1 , кредитні кошти, проте остання своїх зобов'язань належним чином не виконала, порушивши умови кредитного договору, в результаті чого виникла заборгованість в розмірі 20987,50 грн, яка складається з 6037,50 грн - заборгованість за тілом кредиту та 14950 грн - заборгованість за відсотками.
22.01.2024 ТОВ "Качай Гроші" та ТОВ "Макс Кредит" уклали Договір факторингу № 22-01/2024 згідно умов якого, ТОВ "Макс Кредит" відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 00-9867509 від 15.10.2023 року.
Таким чином, відповідно до Реєстру Боржників за Договором факторингу № 22-01/2024 від 22.01.2024 від ТОВ "Качай Гроші" до ТОВ "Макс Кредит" перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 19118,75 грн. Даний факт підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 22-01/2024 від 22.01.2024 року.
16.08.2024 ТОВ "Макс Кредит" та позивач уклали Договір факторингу № 16082024-МК/ЕЙС згідно умов якого, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 00-9867509 від 15.10.2023 року.
Таким чином, відповідно до Реєстру Боржників за Договором факторингу № 16082024-МК/ЕЙС від 16.08.2024 від ТОВ "Макс Кредит" до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 20987,50 грн. Даний факт підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 16082024-МК/ЕЙС від 16.08.2024 року.
Після відступлення позивачу права грошової вимоги, відповідач свого зобов'язання належним чином не виконувала, тому позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за договором кредитної лінії № 00-9867509 від 15.10.2023 в розмірі 20987,50 грн та судові витрати по справі.
Ухвалою суду від 03.02.2025 відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та витребувано в АТ "ОЩАДБАНК" (код ЄДРПОУ 00032129): - чи емітувалась на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) платіжна картка маска-картки № НОМЕР_3 ; - інформацію про зарахування коштів на картковий рахунок - маска картки № НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) за період 15.10.2023 - 20.10.2023 у сумі 5750,00 грн; (безготівкове зарахування згідно транзакції № 39739-07716-90643 від 15.10.2023); - чи є/був номер телефону НОМЕР_4 фінансовим номером телефону за картковим рахунком - маска картки № НОМЕР_3 та чи знаходився номер телефону НОМЕР_5 в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ); - у разі підтвердження зарахування коштів на картковий рахунок - маска картки № НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) за період 15.10.2023 - 20.10.2023 у сумі 5750,00 грн; (безготівкове зарахування згідно транзакції № 39739-07716-90643 від 15.10.2023), надати первинні документи бухгалтерського обліку (банківські виписки/платіжні інструкції/доручення), що підтвердять дану інформацію; - у випадку неможливості надати вище згадані первинні документи, надати інші документи, прирівняні до них.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в прохальній частині позовної заяви просив проводити розгляд справи за його відсутності, проти ухвалення судом заочного рішення не заперечив.
Від відповідачки до суду надійшов відзив, в якому вказано, що позовні вимоги не визнаються Відповідачкою повністю з наступних підстав. 1. Договір кредитної лінії № 00-9867509 від 15.10.2023 року (далі - Кредитний договір), на підставі якого Позивачем заявлені позовні вимоги, Відповідачкою не укладався, а про обставини його укладення від її імені Відповідачці нічого не відомо. Так само, Відповідачкою ніколи не отримувались кредити, ані від Позивача, ані від будь-якої іншої фінансової установи чи банку, взагалі. Платіжна картка № НОМЕР_6 , яка емітована АТ "Ощадбанк" та на яку посилається у своїй позовній заяві Позивач, ніколи не видавалась Відповідачці та ніколи не була у її користуванні. За все своє життя Відповідачка лише одного разу отримувала платіжну картку. Емітентом такої картки був АТ "КБ "Приватбанк" і отримана вона була Відповідачкою лише у зв?язку із прийняттям спадщини від її померлої матері. Відповідачка ніколи і ніде не працювала, окрім як на своїй присадибній ділянці, є домогосподаркою - виконує хатню роботу та працює на присадибному городі. Самі по собі вказані у позовній заяві обставини свідчать про недобросовісні дії (можливо, шахрайські дії) з боку певної особи по відношенню до ТОВ "Качай гроші", яке було Кредитодавцем за цим Договором, та є підставою для відмови Позивачу у задоволені його позовних вимог. Але, враховуючи зміст позовної заяви із розширеним викладанням особливостей процедури укладання електронних правочинів, специфіки функціонування інформаційно-телекомунікаційної системи, власником (держателем) якої було (можливо і є) ТОВ "Качай гроші" для надання фінансової позики та кредитів (питання у яких Відповідачка не розуміється зовсім), Відповідачка вирішила звернутись до фахівців за допомогою у складанні цього Відзиву. 2. Як зазначає у своїй позовній заяві Позивач, вказаний Кредитний договір був укладений у формі електронного документу, тобто, в електронному вигляді, "з використанням електронного підпису", шляхом реєстрації Відповідачки на офіційному веб-сайті Кредитодавця в мережі Інтернет, під час чого Відповідачка, нібито, "пройшла процедуру ідентифікації/ верифікації, керуючись підказками Сайту Кредитодавця, тобто вказала свої особисті персональні ідентифікаційні дані". Відповідач відразу звертає увагу суду на те, що Позивачем некоректно застосовується термін "електронний підпис одноразовим ідентифікатором", визначення якого наведено законодавцем у пункті 6 частини першої статті 1 Закону України "Про електронну комерцію". Законодавець визначає, що "електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору". При цьому, пунктом дванадцятим цієї норми надається визначення самого терміну "одноразовий ідентифікатор", це - "алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб?єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб?єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв?язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір". У кореспонденції цього визначення із змістом статті 12 вказаного Закону підписання електронного правочину у спосіб його "електронного підпису одноразовим ідентифікатором" означає дію, яка полягає у доданні до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір (у нашому випадку - Відповідачки), ще і даних в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності - одноразового ідентифікатора, та надіслання цієї сукупності електронних даних іншій стороні цього договору (у даному випадку - Кредитодавцю). Знов-таки з аналізу статті 12 цього Закону України стає зрозумілим, що "електронний підпис одноразовим ідентифікатором" є менш захищеним та більш ризиковим способом оформлення електронного правочину, у першу чергу, для власника інформаційно-комунікаційної системи - суб?єкта електронної комерції (у даному випадку - Кредитодавця), у порівняні із способом зазначеним в абзаці другому частини першої цієї статті вказаного Закону, а саме: підписання електронного правочину із використанням "електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Виникає цілком закономірне питання: чому для оформлення електронного правочину у доволі ризиковій сфері - сфері діяльності з надання фінансово-кредитних послуг, у тому числі з інших видів кредитування фізичних осіб, які не є суб?єктами підприємницької діяльності, - Позивачем обраний такий спосіб оформлення електронного правочину як підписання цього правочину із використанням одноразового ідентифікатора? Це питання не риторичне, оскільки ризики з належною автентифікацією отримувача такої фінансово-кредитної послуги у цьому випадку виникають та виникли саме у Кредитодавця. І друге питання: чи дотримані Кредитодавцем під час укладення електронного правочину - Кредитного договору, всі вимоги чинного законодавства, яким регулюються правові відносини у сфері електронної комерції, зокрема, щодо оформлення вказаного Кредитного договору - електронного правочину з надання цієї фінансової послуги; а також, чи дотримані ним вимоги чинного законодавства у сфері електронного документообігу та електронної ідентифікації, в частині проведення автентифікації споживача - отримувача цієї фінансової послуги, саме з метою убезпечення, і у першу чергу самого себе, від шахрайських дій з боку невідомого споживача цієї послуги? Аналіз норм чинного законодавства, якими регулюються вказані вище правові відносини, призводить до висновку, що Кредитодавцем - ТОВ "Качай гроші", допущені суттєві та грубі порушення вимог чинного законодавства в процедурі укладення електронного правочину - Договору кредитної лінії № 00-9867509 від 15.10.2023 року, що призвело до негативних наслідків, як для самого Кредитодавця, так і для третіх сторонніх осіб - зокрема для Відповідачки, а саме: частинами другою та третьою статті 3 Закону України "Про електронну комерцію", відповідно до якого і був укладений Кредитний договір, про що зазначає Позивач у своїй позовній заяві, встановлено, що терміни "електронний підпис" та "електронний документ" вживаються у цьому Законі у значенні, наведених, відповідно, в Законі України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та в Законі України "Про електронні документи та електронний документообіг"; в свою чергу, частиною шостою статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" визначено, що "порядок використання електронного підпису у банківській системі України та на ринках небанківських фінансових послуг державне регулювання та нагляд за діяльністю на яких здійснює Національний банк України, а також при наданні платіжних послуг визначається Національним банком України"; такий порядок використання електронного підпису, зокрема, "на ринках небанківських фінансових послуг", визначений "Положенням про застосування електронного підпису та електронної печатки", затвердженим постановою Правління Національного банку України від 14.08.2017 №78; і саме вимог цього Положення (у редакції чинній на дату укладення Кредитного договору) мав додержуватись Кредитодавець при укладені цього Кредитного договору; Відповідачка звертає увагу суду на зміст пунктів 13 та 14 цього Положення, якими визначений виключний перелік видів, зокрема, електронних підписів, які застосовуються під час створення, оброблення та зберігання електронних документів, у тому числі, електронних правочинів у сфері небанківських фінансових послуг Таким чином, електронний правочин - Договір кредитної лінії №00-9867509 від 15.10.2023 року, відповідно до вимог статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" у її кореспонденції із частиною шостою статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", з урахуванням нормативних вимог пунктів 13, 14 "Положення про застосування електронного підпису та електронної печатки", затвердженим постановою Правління Національного банку України від 14.08.2017 №78, мав укладатися тільки із використанням електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", які, до речі, не містять такого терміну, як "електронний підпис одноразовим ідентифікатором". Не містять такого терміну і інші нормативно-правові акти, якими регулюється діяльність Кредитодавця, як фінансової установи: - ані Закон України "Про фінансові послуги та фінансові компанії", ані Закон України "Про споживче кредитування", ані Закон України "Про платіжні послуги". 3. У своїй позовній заяві Позивач так описує дії Кредитодавця щодо нібито здійсненої ним ідентифікації/верифікації Позичальника за Кредитним договором (Відповідачки): "Кредитором здійснено ідентифікація/верифікація у спосіб передбачений Постановою НБУ №107 від 28.07.2020р. "Про затвердження Положення про здійснення установами фінансового моніторингу"...". Цей аргумент (довід) Позивача міститься в абзаці другому на сторінці 3 позовної заяви. Відповідачка наводить тут першу частину речення з цього абзацу на третій сторінці позовної заяви, оскільки друга частина цього речення ніяк не співвідноситься з першою, що призводить до того, що все речення втрачає свій логічний смисл. Але відповідачка цитує і другу частину цього речення: "... та залежно від технічних особливостей, результатів належної перевірки, умов фінансової послуги використовується один (або декілька) із зазначених способів ідентифікації та верифікації Клієнта:...". Далі за текстом наводяться такі "декілька із способів" (із зазначенням посилання на пункт 2.1. Договору). Отже, починаючи речення посиланням на вже здійснену Кредитором ідентифікацію/верифікацію у спосіб передбачений вказаною Постановою НБУ, Позивач продовжує це речення нелогічним та ніяк не пов?язаним із нормами цієї Постанови посиланням на положення Кредитного договору, які містяться у його пункті 2.1. та тільки передбачають обрання одного (або декількох) способів ідентифікації та верифікації Клієнта, а саме: " - отримання через Систему BankID НБУ ідентифікаційних даних; - отримання копії ідентифікаційного документа та довідки про присвоєння РНОКПП (якщо немає необхідної інформації в ідентифікаційному документі), засвідченої КЕП •власника ідентифікаційного документа; - отримання ідентифікаційних даних та фінансового номера телефону з бюро кредитних історій (за умови, що джерелом таких даних є банк) та коректного введення особою, верифікація якої здійснюється, одноразовим ідентифікатором (отр-пароля), надісланого установою на такий фінансовий номер телефону, та фотофіксації особи із використанням методу розпізнавання реальності особи та особи з власними ідентифікаційними документами, а саме сторінки/сторони, що містить фото (п. 2.1. Договору)".
Відповідачка підкреслює та звертає увагу суду, що нею точно наведена повна цитата з цього місця позовної заяви. Це місце позовної заяви є дуже важливим для розуміння тої хитрощі, якої припускається Позивач у позовній заяві, для створення уяви що Кредитодавцем здійснено все для ідентифікації та верифікації особи Позичальника та ці дії виконані ним із дотриманням нормативних правил щодо такої ідентифікації та верифікації. Але це не так і це буде доведено нижче. По-перше, Позивач неточно цитує пункт 2.1. Кредитного договору і ця неточність є дуже показовою. Позивач пише у позовній заяві, цитуючи пункт 2.1. Кредитного договору, що "Ідентифікація/верифікація здійснено", тоді як у пункті 2.1. Кредитного договору йдеться про те, що така процедура має бути здійснена "для отримання Кредиту". При цьому, Позивач, вказуючи на три можливих способи для ідентифікації/ верифікації особи Позичальника, не уточнює у позовній заяві, який саме або які саме із цих способів були застосовані Кредитодавцем. По-друге, Позивач зазначає у позовній заяві, що "верифікація особи здійснюється, одноразовим ідентифікатором (отр-пароля)", тоді як у пункті 2.1. Договору йдеться про те, що одним із способів верифікації є "коректне введення особою, верифікацію якої здійснюється, одноразового ідентифікатора (отр-пароля)". Знов-таки, маленька неточність, а враження нібито особу Позичальника верифіковано та ідентифіковано одноразовим ідентифікатором. І головне, по-трете, у Постанові НБУ № 107 від 28.07.2020р. "Про затвердження Положення про здійснення установами фінансового моніторингу" жодним словом і взагалі не згадується термін "одноразовий ідентифікатор". Кредитодавець, посилаючись на вказану Постанову у пункті 2.1. Кредитного договору, та Позивач, неточно цитуючи цей пункт 2.1. Кредитного договору, фактично, використовують нормативні положення підпункту 4 пункту 31 Додатку 2 до цієї Постанови, який має назву: "Порядок ідентифікації, верифікації клієнта (представника клієнта)". Точний зміст цього підпункту 4 пункту 31 такий: "31. Установа у разі дотримання одночасно всіх умов, визначених у пункті 32 додатка 2 до Положення, може здійснити верифікацію клієнта - фізичної особи шляхом використання будь-якого з таких способів: 4) отримання ідентифікаційних даних та фінансового номера телефону з бюро кредитних історій (за умови, що джерелом таких даних є банк) та коректного введення особою, верифікація якої здійснюється, отр-пароля, надісланого установою на такий фінансовий номер телефону, та фотофіксації особи із використанням методу розпізнавання реальності особи та особи з власним ідентифікаційним документом, а саме сторінки/сторони, що містить фото власника, 3 подальшим накладенням КЕП уповноваженим працівником установи та кваліфікованої електронної позначки часу на отриманий електронний документ, що містить фото". Як бачить відповідач, у цьому пункті вказаного Порядку, як до речі у всьому тексті цієї Постанови НБУ, не міститься жодного слова про "одноразовий ідентифікатор". До того ж, відповідач бачить ще і застосування таких важливих заходів для верифікації та ідентифікації особи Позичальника, які вказані у закінченні цього речення, яке опущено і у Кредитному договорі, і у позовній заяві, а саме: "... що містить фото власника, з подальшим накладенням КЕП уповноваженим працівником установи та кваліфікованої електронної позначки часу на отриманий електронний документ, що містить фото". Для повного розуміння тої недбалості та неуважності, якої припустився Кредитодавець - ТОВ "Качай гроші", укладаючи Кредитний договір із невстановленою та невідомою особою "Позичальника", слід навести ще деякі нормативні положення із Додатку 2 "Порядок ідентифікації, верифікації клієнта (представника клієнта)" до Положення про здійснення установами фінансового моніторингу, затвердженого Постановою НБУ № 107, а саме: "пункт 4. Установа під час розроблення процедур ідентифікації та верифікації має керуватися ризик-орієнтованим підходом, дотримуючись вимог та обмежень, установлених в Положенні, та враховувати те, що результатом здійснення ідентифікації та верифікації має бути: однозначне встановлення особи клієнта (представника клієнта); впевненість у тому, що отримані ідентифікаційні дані належать клієнту (представнику клієнта); переконання в тому, що клієнт (представник клієнта) не є самозванцем, а дійсно є особою, якою він/вона назвався/назвалася". "пункт 5. Установа може здійснити ідентифікацію на підставі інформації, отриманої від клієнта (представника клієнта), або одночасно на підставі документів та/або інформації, отриманої установою з метою здійснення його верифікації". Наведені обставини свідчать про порушення Кредитодавцем порядку ідентифікації та верифікації особи Позичальника, встановленого Національним банком України, що з необхідністю вказує на неналежність доказів, які додаються Позивачем до позовної заяви. Також, Відповідачка звертає увагу суду на інші порушення, допущені Кредитодавцем в процедурі укладення електронного правочину - Договору кредитної лінії № 00-9867509 від 15.10.2023 року, а саме, - порушення Позивачем вимог статті 10 Закону України "Про споживче кредитування". Відповідачка вважає, що саме ці порушення і призвели, за кінцевим рахунком, до негативних для Кредитодавця наслідків та до виникнення цієї судової справи. Так, статтею 10 вказаного Закону встановлено, що "до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець зобов'язаний з урахуванням встановлених законодавством вимог, використовуючи свої професійні можливості, оцінити кредитоспроможність споживача, враховуючи, зокрема, строк, на який надається споживчий кредит, суму кредиту, доходи споживача, мету отримання кредиту, а також інформацію про виконання споживачем зобов?язань за кредитними операціями, включаючи зобов?язання перед іншими кредитодавцями. Оцінювання кредитоспроможності споживача здійснюється на підставі достатньої інформації, отриманої від споживача, та, за необхідності, на основі інформації, законно отриманої з інших джерел. Кредитодавець зобов?язаний здійснювати оцінювання кредитоспроможності на підставі внутрішньої політики з оцінки кредитоспроможності з урахуванням ризик-орієнтованого підходу". Враховуючи соціальний статус Відповідачки, про який йшлося вище у цьому Відзиві, - домогосподарка, яка ніде не працює та не має самостійного доходу, - виконання Кредитодавцем вимог цієї норми Закону унеможливило б, як укладення цього електронного правочину, так і виникнення цього судового спору. 3 огляду на викладене, Відповідачка просить суд відмовити Позивачу у задоволені позову повністю, а також просить суд врахувати при розгляді справи всі наведені вище доводи Відповідачки. І останнє з того, на що Відповідачка просить суд звернути увагу. 1. Разом із позовною заявою Позивачем заявлено Клопотання про витребування від АТ "Ощадбанк", наступної інформації: "чи було емітовано на ім?я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , платіжну картку маска-картки № НОМЕР_7 ", а також іншої інформації, яка стосується вказаної платіжної картки та яка помилково пов?язується Позивачем із Відповідачкою. Але залишається незрозумілим, що заважало Кредитодавцю вирішити питання електронної ідентифікації та автентифікації особи, з якою Кредитодавцем укладався Кредитний договір ще на стадії оформлення цього електронного правочину, як того вимагає чинне законодавство, у тому числі і Закон України "Про електронну комерцію", зокрема, його частина друга статті 2 та частина четверта статті 8 вказаного Закону. Дотримання Кредитодавцем приписів цих нормативних положень Закону убезпечило би його від ризиків, які він отримав. 2. Слід також зазначити про те, що у січні 2024 року Кредитодавець вже звертався до Відповідачки із листом-Повідомленням про наявність заборгованості. 11 лютого 2024 року Відповідачкою було надано відповідь на це Повідомлення, разом із якою Кредитодавцю було надіслано копію Заяви про вчинення злочину до Яготинського РВ ГУ МВС України в Київській області. Копії Відповіді, Заяви про вчинення злочину та Відповіді начальника відділення поліції № 2 Бориспільського РУП ГУНП в Київській області додаються до цього Відзиву. З урахуванням обставин цієї справи та їй подібної, яка вже розглядалася Яготинським районним судом Київської області у 2024 році (справа № 382/1107/24, яка наразі витребувана до Київського апеляційного суду), а також у зв?язку з тим, що Відповідачкою отримані деякі фактичні дані щодо укладання шахраями подібних "кредитних договорів" та способів отримання ними персональних даних Відповідачки, останньою повторно подано Заяву про вчинення злочину до Яготинського РВ ГУ МВС України в Київській області. Таким чином, в результаті недодержання Кредитодавцем норм чинного законодавства, якими регулюються правові відносини у сфері укладення електронних правочинів, зокрема, у сфері дистанційного надання фінансових послуг, а саме кредитування фізичних осіб, виникла ситуація, яка з високою ймовірністю свідчить про шахрайські дії певних осіб по відношенню як до Кредитодавця, так і до Відповідачки. Виникнення цієї ситуації не сталося, якби Кредитодавцем дотримувались норми та вимоги чинного законодавства у вказаній сфери, - зокрема, вимоги щодо способу підписання електронного правочину, вимоги щодо електронної ідентифікації та верифікації, особи Позичальника, яка звернулась до Кредитодавця за отриманням фінансової послуги.
Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому зазначено, що щодо подання заяви до поліції та вчинення шахрайських дій У відзиві на позовну заяву Відповідач зазначає " 11 лютого 2024 року Відповідачкою було надано відповідь на це Повідомлення, разом із якою Кредитодавцю було надіслано копію Заяви про вчинення злочину до Яготинського РВ ГУ МВС України в Київській області". При цьому, Відповідач не спростовує належності його номера телефону який вказаний у заявці на отримання кредиту та не спростовує факт надсилання на вказаний номер одноразового електронного ідентифікатора, який являється електронним підписом для підписання кредитного договору. Згідно з ст. 12 вищезгаданого Закону, такі електронні правочини, а також електронні правочини, щодо яких сторони домовилися про підписання, мають бути підписані за допомогою електронного підпису або електронного цифрового підпису, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису або іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Наразі Відповідачем не надано до суду спростування щодо методу укладання кредитного договору, перерахунку коштів, отримання кредитних коштів та неповернення кредитних коштів. Отже , кредитний договір № 00-9867509 від 15.10.2023 р. укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Качай Гроші" є чинним. Даний факт свідчить про те, що Відповідач погодився з усіма умовами кредитного договору, а тому взявши на себе зобов?язання повинен їх виконувати (відповідно до розділу 2 Кредитного договору № 00-9867509 від 15.10.2023 р.). Особу, яка за твердженнями Відповідача уклала Кредитний договір від його імені в ході зазначеного кримінального провадження у відповіді на відзив не встановлено, отже зобов?язання за Кредитним договором покладається на Позичальника, а саме на ОСОБА_1 . Позивач звертає увагу, що у разі постанови судом обвинуваченого вироку у справі відносно особи, яка могла від імені Відповідача укласти Кредитний договір то Відповідач матиме право відповідно до ст. 444 ЦПК України на поворот виконання рішення. В матеріалах справи відсутні докази, з яких можна було б установити, що Відповідач не пройшов ідентифікацію у інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ "Качай Гроші" при вході в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України "Про електронну комерцію", через номер телефону, який він сам зазначив. Зважаючи на вищевикладене у сукупності, суд приходить до висновку, що сам по собі факт порушення кримінального провадження без наявності відносно крадія обвинувального вироку, яким би було встановлено, що він скористався телефоном для оформлення кредитного договору на ім?я відповідача, не доводить, що телефон в дійсності був викрадений. Подібного висновку дійшов Верховний суд у постанові № 337/869/17 від 02.10.2019 року. Під час здійснення операцій з реєстрації, оформлення кредитного договору було використано аутентифікаційні дані, у тому числі у мобільному додатку, за допомогою номеру телефону, який належить відповідачу, а тому наявні докази, що такі дії вчинялися саме відповідачем. Отже, вище встановленими обставинами справи підтверджується факт укладення між ТОВ ТОВ "Качай Гроші" та Відповідачем кредитного договору № 00-9867509 від 15.10.2023 р. Крім того, за приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору № 00-9867509 від 15.10.2023 р. Зазначений договір недійсним не визнано. При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляд справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦПК України. При цьому позивач звертає увагу Суду, що жодних дій відносно визнання Кредитного договору недійсним, Відповідач за весь час його існування не здійснював. Тобто даний договір залишається чинним та підлягає обов?язковому виконанню. В той же час Відповідачем не надано: будь-яких належних і допустимих доказів того, що відповідні кредитні кошти не були зараховані на його картковий рахунок, вказаний у договорі або доказів того, що - вказаний картковий рахунок їй не належить; виписки по зазначеному картковому рахунку за спірні періоди на підтвердження факту не зарахування кредитних коштів на його рахунок; доказів повернення коштів чи спростування нарахованих кредитором процентів за період користування кредитними коштами.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, повідомлена належним чином, подала заяву про розгляд справи у її відсутність.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 15.10.2023 між ТОВ "Качай гроші" (первісний кредитор, кредитодавець) та відповідачем ОСОБА_1 (позичальник), укладено Договір кредитної лінії № 00-9867509 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до п.1.1 даного договору кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у вигляді кредитної лінії на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язується одержати та повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Договором факторингу №22-01/2024, укладеного 22.01.2024 між ТОВ "Макс Кредит" та ТОВ "Качай Гроші", актом приймання-передачі до договору факторингу №22-01/2024 від 22.01.2024 та витягом з реєстру боржників стверджується, що ТОВ "Макс Кредит" набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ "Качай гроші".
Позивачем надано копію реєстру прав вимог до договору факторингу № 22-01/2024 від 22.01.2024 та акт прийому передачі реєстру боржників від 22.01.2024.
16.08.2024 між ТОВ "ФК "Ейс" (Фактор) та ТОВ "Макс Кредит" (Клієнт) укладено договір факторингу №16082024-МК/ЕЙС, згідно умов якого фактор зобов'язується передати клієнту суму фінансування, а клієнт зобов'язується відступити факторові права вимоги за укладеними кредитними договорами згідно реєстру боржників, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.
Позивачем надано копію реєстру прав вимог до договору факторингу № 16082024-МК/ЕЙС від 16.08.2024 та акт прийому передачі реєстру боржників від 16.08.2024.
Проте, жодних належних та допустимих доказів перерахування коштів за кредитним договором від 15.10.2023 року № 00-9867509 матеріали справи не містять.
За клопотанням сторони позивача судом витребувано у АТ "ОЩАДБАНК" докази зарахування на банківську картку відповідача кредитних коштів.
На виконання ухвали від 03.02.2025 року від АТ "ОЩАДБАНК" надійшла витребувана інформація в електронній формі (диск C-DR). В якій зазначено, що 05.07.2012 року на ім'я ОСОБА_1 був відкритий рахунок № НОМЕР_8 (980), та зазначено дату закриття 29.01.2016. Іншої інформації щодо емітування на ім?я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) платіжної картки маска-картки № НОМЕР_3 не надано; відомостей щодо перерахування коштів відсутні.
Згідно зі ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
За змістом ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
У ч. 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
У постанові від 30 січня 2018 року в справі №161/16891/15 Верховний Суд вказав, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 зазначила, що обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає.
Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог (ст.ст.12, 81 ЦПК України). Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторін. Тобто, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.
Кредитний договір, як і договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є первинні документи. Аналогічні за змістом висновки, викладені і у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц.
При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов'язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов'язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.
Позивачем ТОВ "ФК "ЕЙС" не було надано жодного первинного документу, як й іншого належного та допустимого доказу, який би засвідчив, що позикодавцем були перераховані грошові кошти відповідачу в розмірі, що передбачений кредитним договором № 00-9867509 та на його виконання.
Належних та допустимих доказів щодо фактичного перерахування коштів за кредитним договором № 00-9867509 (письмових або електронних), які б відповідали вимогам законодавства, перерахування грошових коштів на користь відповідача, позивачем не надано. Натомість, відповідно до наданої банком інформації, рахунок відповідача закрито 29.01.2016.
За таких обставин, позовні вимоги є недоведеними та необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.
В силу ст. 141 ЦПК України понесені позивачем витрати по сплаті судового збору та на правничу допомогу, у зв'язку із відмовою в позові повністю, покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 141, 258-259, 265, 268, 279, 289, 354 ЦПК України,
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повні найменування сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідаьністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС", місцезнаходження за адресою: м. Київ, Харківське шосе, 19, офіс 2005, код ЄДРПОУ 42986956.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повний текст рішення складено 24.04.2025.
Суддя М. М. Нарольський