Справа № 372/740/25
Провадження № 2-890/25
15 квітня 2025 року Обухівський районний суд Київської області в складі :
головуючого судді Проць Т.В.
при секретарі Лимаренко О.О.
за участю представника позивача Жукова Д.О.
представника третьої особи Семка В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської обласної державної адміністрації про визнання права власності, треті особи: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», Державне агентство лісових ресурсів України,-
В лютому 2025 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Жукова Д.О. звернувся до Обухівського районного суду Київської області з позовом, в якому просив визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:04:035:0177 площею 0,12 га, яка розташована на території Української міської ради Обухівського району Київської області. В обґрунтування позову представник вказав, що 06.09.2011 року позивач за договором купівлі-продажу земельної ділянки № 1909 придбав у ОСОБА_2 земельну ділянку кадастровий номер 3223151000:04:035:0177 площею 0,12 га. На підставі вказаного договору купівлі-продажу приватний нотаріус Гринько А.П. здійснила державну реєстрацію набуття позивачем права власності на земельну ділянку, про що видала витяг з Державного реєстру правочинів № 10343627. У зв'язку зі зміною законодавства у сфері державної реєстрації, 22.08.2014 року позивач звернувся до реєстраційної служби Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області з метою внесення відомостей про його право власності на спірну ділянку до ДРРП та отримав витяг за № 25946290. Зауважив, що відомостей про наявність будь-якого речового права на спірну земельну ділянку за відповідачем чи третіми особами ДРРП не містить. У 2023 році позивачу стало відомо, що у 2012 році Державне підприємство «Київське лісове господарство», правонаступником якого є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», направило лист на адресу Держкомзему у Київській області, в якому зазначило, що дана земельна ділянка відноситься до земельного фонду Державного агентства лісових ресурсів України. В ході надання позивачу правничої допомоги було направлено запит до Обухівської районної військової (державної) адміністрації та отримано відповідь про те, що спірна земельна ділянка на підставі розпорядження № 1589 від 08.10.2008 року була передана у приватну власність громадянину України ОСОБА_3 , який 31.10.2008 року отримав відповідний державний акт на право власності на земельну ділянку ЯЖ 685820. Вказує, що земельна ділянка, яка є предметом спору, вибула з державної власності 15 років тому у передбачений законом спосіб, а відповідач, треті особи чи прокуратура не вчиняли жодних дій щодо скарження приватизації цієї ділянки. З метою захисту порушеного права позивач змушений звернутися до суду з вказаним позовом.
Ухвалою судді від 12.02.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
03.03.2025 року на адресу суду надійшов відзив від представника Київської обласної державної адміністрації - Новицької А.О., в якому остання вказала, що згідно з інформацією ДП «Київське лісове господарство» та Філії «Київське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» земельна ділянка з кадастровим номером 3223151000:04:035:0177 згідно з матеріалами лісовпорядкування 2003 року накладається на землі лісогосподарського призначення в межах кварталу 66 виділу 2 Козинського лісництва, а згідно матеріалів лісовпорядкування 2014 року - в межах кварталу 66 виділу 14 Козинського лісництва. Належність земельної ділянки з кадастровим номером 3223151000:04:035:0177 до земель лісового фонду також підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру від 25.02.2025 року № НВ-9948877582025, в розділі «Експлікація земельних угідь» якого міститься інформація, що в складі земель загальною площею 0,12 га, зазначену площу складають ліси. На час прийняття розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області віл 08.10.2008 року № 1589 спірна земельна ділянка перебувала у постійному користуванні ДП «Київське лісове господарство», Київською обласною державною адміністрацією рішення про вилучення з постійного користування ДП «Київське лісове господарство» спірної земельної ділянки не приймалось. Таким чином, відведення спірної земельної ділянки для індивідуального садівництва здійснено за рахунок земель сільськогосподарського призначення. Просить відмовити в задоволенні позову.
13.03.2025 року представник позивача - адвокат Жуков Д.О. подав до суду відповідь на відзив, де вказав, що держава не вчинила жодних дій щодо спірної земельної ділянки протягом 17 років, а тому не має права втручатись у мирне володіння позивачем цією ділянкою.
24.03.2025 року ОСОБА_4 подала до суду заперечення, в якому вказала, що рішенням Обухівського районного суду Київської області віл 01.04.2024 року у справі № 372/3853/23 суд дійшов висновку, що спірна земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення, є держаною власністю і не може передаватися у приватну власність. Вказаним рішенням позовні вимоги позивача щодо визнання за ним права власності на земельну ділянку 3223151000:04:035:0177 визнано безпідставними та такими, що суперечать чинному законодавству. Таким чином, наявність факту реєстрації права власності позивача в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на спірну земельну ділянку, не може свідчити про набуття ним права володіння земельною ділянкою.
Ухвалою суду від 24.03.2025 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд цивільної справи по суті.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 позовні вимоги підтримав, зазначив, що відповідачем у справі заперечується право власності позивача на земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:04:035:0177, що фактично вбачається із листа третьої особи від 18.07.2023 року. Вказані обставини, на його думку, констатують порушення прав позивача, а тому він і звернувся до суду з даним позовом. Бажає визнати право власності у судовому порядку, в тому числі і для упередження в подальшому судових справ з приводу права власності позивача на спірну земельну ділянку.
Представник третьої особи ДСГП «Ліси України» Семко В.Ю. щодо задоволення позову заперечив, посилаючись на його необгрунтованість та безпідставність.
Представник відповідача та представник третьої особи Державного Агенства лісових ресурсів України просили розглядати справу у їх відсутність за наявними у справі доказами про що подали відповідні клопотання.
Суд, вислухавши учасників процесу, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації Київської області № 1589 від 08.10.2008 року ОСОБА_3 передано у власність земельну ділянку площею 0,12 га, кадастровий номер 3223151000:04:035:0177.
31.10.2008 року ОСОБА_3 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 685820.
Згідно договору купівлі-продажу №1633 від 17.06.2010 року ОСОБА_3 відчужив земельну ділянку кадастровий номер 3223151000:04:035:0177 ОСОБА_2
06.09.2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно якого ОСОБА_1 купив земельну ділянку площею 0,12 га кадастровий номер 3223151000:04:035:0177, що розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, Українська міська рада. Договір посвідчено приватним нотаріусом Гринько А.П.
22.08.2014 року позивач звернувся до реєстраційної служби Обухівського МРУЮ Київської області з метою внесення відомостей про його право власності на спірну ділянку до ДРРП та отримав відповідний витяг № 25946290.
З Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №342683081 від 14.08.2023 року, Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 21.06.2023 року, з витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень 25946290 від 22.08.2014 року вбачається, що право власності на земельну ділянку площею 0,12 га кадастровий номер 3223151000:04:035:0177 зареєстровано за ОСОБА_1 .
Згідно інформації, що міститься в листі ДП «Київське лісове господарство» №02-927 від 12.12.2012 року вказана на викопіюванні земельна ділянка площею 0,12 га на території Української міської ради Обухівського району Київської області, яка відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №685820 надається у власність ОСОБА_3 для ведення індивідуального садівництва, відноситься до земель лісового фонду ДП «Київський лісгосп, Козинське лісництво квартал 66 виділ 2.
З листа Філії «Київське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» №02-619 від 18.07.2023 року вбачається, що згідно матеріалів лісовпорядкування 2003 року земельна ділянка з кадастровим номером 3223151000:04:035:0177 дійсно відноситься до земель лісового фонду Козинського лісництва, а саме до кварталу 66 виділ 2, згідно матеріалів лісовпорядкування 2014 року земельна ділянка з кадастровим номером 3223151000:04:035:0177 відноситься до земель лісового фонду Козинського лісництва, а саме до кварталу 66 виділ 14 Козинського лісництва.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 01.04.2024 року по справі № 372/3853/23, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 04.09.2024 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ДСГП «Ліси України» про визнання за ним права власності на земельну ділянку кадастровий номер 3223151000:04:035:0177, площею 0.12 га, яка розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, Українська міська рада відмовлено повністю.
Згідно ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до статті 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об'єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинне реально відновлювати його наявне суб'єктивне право, яке порушується, оспорюється або не визнається, тобто бути ефективним; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинне суперечити принципу верховенства права.
Згідно з ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Звертаючись до суду з позовом про визнання за ним права власності на земельну ділянку позивач обгрунтовував його запереченням вказаного права відповідачем Київською обласною державною адміністрацією, однак доказів на підтвердження вказаних доводів щодо невизнання та/або оспорювання його права власності він суду не надав. Зміст листів ДП «Київське лісове господарство» та ДСГП «Ліси України» на які позивач посилався в обгрунтування своїх вимог на думку суду не є підставою для захисту прав позивача в порядку ст.392 ЦК України. Інших доводів, які б підтверджували підставність його звернення до суду з даним позовом позивач не надав.
Враховуючи викладене, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, розглядаючи даний спір у межах заявлених позовних вимог, суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 4, 10, 76, 81, 259, 264-265, 268, 273, 392 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Київської обласної державної адміністрації про визнання права власності, треті особи: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», Державне агентство лісових ресурсів України - відмовитиповністю.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 25 квітня 2025 року.
Суддя Т.В. Проць