24.04.2025 Єдиний унікальний № 371/632/24
провадження № 3/371/24/25
24 квітня 2025 року м. Миронівка
ЄУН 371/632/24
Провадження № 3/371/24/25
Суддя Миронівського районного суду Київської області Капшук Л.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, порушену відносно ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , не працює,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
27 квітня 2024 року о 22 годині 21 хвилин ОСОБА_1 керував транспортним засобом автомобілем марки «ROVER 75», реєстраційний номер НОМЕР_1 , вулицею Соборності у місті Миронівка Обухівського району Київської області з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів).
В порушення п. 2.5. Правил дорожнього руху, після зупинки транспортного засобу біля будинку під номером АДРЕСА_1 на пропозицію поліцейського ОСОБА_1 відмовився пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціального технічного приладу газоаналізатора «Alcotest Drager 6810» та у закладі охорони здоров'я, чим ухилився від проходження у встановленому законом порядку медичного огляду для визначення стану алкогольного сп'яніння.
ОСОБА_1 про день та час розгляду справи повідомлявся за адресою, вказаною у протоколі про адміністративне правопорушення, в судове засідання він не з'явився, подав до суду клопотання про закриття провадження у справі.
Подане клопотання ОСОБА_1 обґрунтував тими обставинами, що матеріали справи не містять доказів, які підтверджують його вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема щодо фактів керування транспортним засобом, порушення правил дорожнього руху і як наслідок - законного зупинення керованого ним автомобіля за таке порушення.
Вказав, що 27 квітня 2024 року він не керував транспортним засобом автомобілем марки «ROVER 75», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Знаходження особи в нетверезому стані за кермом транспортного засобу, яке не є в стані руху, не є доказом вчинення останньою адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, оскільки саме перебування особи на місці водія не доводить факт керування транспортним засобом, незалежно від наявності ввімкненого двигуна.
Для того, щоб виявити вказане правопорушення, той чи інший транспортний засіб має бути законно зупинений співробітниками поліції, інакше протиправність зупинки (за умови відсутності задокументованого порушення ПДР та подальшим притягненням до відповідальності) може поставити під сумнів й саму подальшу процедуру виявлення «нетверезого водія».
Щодо безпідставності тверджень працівників поліції про відсутність освітлення задніх фонарів його автомобіля, зазначив, що на вимогу працівників поліції він вийшов з автомобіля та переконався, що освітлення було увімкнуте, фонарі справно працювали. Зазначені обставини підтверджуються інформацією, що міститься на наданому відеофайлі.
Відносно нього працівниками поліції не виносилась постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, зокрема за ст. 122 чи ст. 125 КУпАП.
У матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні дані щодо номера бодікамери, на яку було здійснено відеофіксацію. Додані до протоколу про адміністративне правопорушення докази містять суперечливі відомості, є неналежними та не свідчать про наявність в його діях ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Просив провадження у справі закрити за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Враховуючи, що при розгляді справ про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою, розгляд справи проводиться за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно належно з'ясувати: чи було вчинене таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
У відповідності до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Оцінюючи надані на підтвердження події адміністративного правопорушення та досліджені в судовому засіданні докази, суд зазначає таке.
Згідно з п. 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМ України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі по тексту ПДР) учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Відповідно до п. 2.5. ПДР, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 1.9. ПДР передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає настання відповідальності за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
На підставі ч. 6 ст. 266 КУпАП, направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Такий порядок був затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 та діє зі змінами та доповненнями на даний час (далі Порядок № 1103).
На підставі п. 2 Порядку № 1103, огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Згідно з п. 2 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція № 1452/735), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Пунктом 3 розділу І Інструкції встановлено, що ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Таким чином, вищезазначені нормативні акти чітко визначають, коли у поліцейського виникає право проводити огляд на стан сп'яніння водія транспортного засобу, а саме у поліцейського мають бути підстави вважати, що водій перебуває у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідно до положень вищевказаного Порядку № 1103, огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; лікарем в закладі охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Посадовою особою, яка склала протокол щодо ОСОБА_1 , було дотримано зазначених положень нормативних актів, протокол щодо останнього про вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, складено за наявності відповідних достатніх доказів про вчинення вказаного правопорушення.
У ході здійснення судом провадження у справі про адміністративне правопорушення, яке проявилось у відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, підлягає доведенню факт керування особою транспортним засобом, наявність ознак такого сп'яніння, пропозиція/вимога пройти огляд на стан сп'яніння та факт відмови водія від проходження зазначеного огляду.
Складений щодо ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 48385 від 27 квітня 2024 року відповідає вимогам, установленим ст. 256 КУпАП та Інструкції № 1452/735, є належним, допустимим та достовірним доказом у справі, який сумніву у суду не викликає.
Встановлено, що ОСОБА_1 27 квітня 2024 року керував транспортним засобом автомобілем марки «ROVER 75», реєстраційний номер НОМЕР_1 , вулицею Соборності у місті Миронівка Обухівського району Київської області. Транспортний засіб був зупинений працівниками поліції біля будинку під номером 113 на вказаній вулиці, повідомлена причина зупинки - несправність задніх габаритних вогнів автомобіля.
Працівниками поліції було встановлено факти вчинення особою, яка керувала транспортним засобом, декількох адміністративних правопорушень.
При спілкуванні з ОСОБА_1 було виявлено наявність у нього ознак алкогольного сп'яніння. Маючи ознаки алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1 відмовився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, заперечував факт керування транспортним засобом.
За виявленими фактами працівники поліції склали два протоколи про адміністративне правопорушення : за ч. 1 ст. 126 КУпАП та ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З протоколу про адміністративне правопорушення, складеного за ч. 1 ст. 130 КУпАП, вбачається, що ОСОБА_1 від підпису протоколу про адміністративне правопорушення відмовився, надав пояснення, згідно яких транспортним засобом не керував.
Відомості про те, що ОСОБА_1 оскаржував у встановленому законом порядку дії працівників поліції за фактом складання протоколу у справі відсутні.
До матеріалів справи про адміністративне правопорушення додано носій інформації у вигляді DVD-R диску із відеозаписами з нагрудного відеореєстратора працівників патрульної поліції та з реєстратора патрульного автомобіля. Судом було досліджено дані вказаних відеозаписів.
Із відеозаписів слідує, що працівники поліції на службовому автомобілі їхали за транспортним засобом автомобілем «ROVER 75», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 .
Після зупинки транспортного засобу, працівники поліції підійшли до ОСОБА_1 , який сидів в автомобілі за кермом на місці водія. ОСОБА_1 пояснив, що він вже зупинився і запитав, яке саме порушення він вчинив. Працівник поліції повідомив водія, що причиною зупинки транспортного засобу є несправність задніх габаритних вогнів. На вимогу надати посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу водій назвав свої прізвище, ім'я та по батькові і запропонував працівникам поліції перевіти факт наявності в нього запитуваних документів. ОСОБА_1 повідомив, що може показати документи в застосунку «Дія», проте телефон він забув.
Під час спілкування з водієм ОСОБА_1 працівник поліції виявив та повідомив йому ознаки алкогольного сп'яніння, запропонував останньому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного приладу газоаналізатора «Alcotest Drager 6810» або у закладі охорони здоров'я. ОСОБА_1 поліцейськими було роз'яснено порядок проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння та повідомлено про наслідки відмови від проходження такого огляду.
ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився, почав заперувати факт керування транспортним засобом та погрожувати працівникам поліції. Вимагав відпустити його, щоб він міг здійснити телефонний дзвінок.
Обставини, які зазначені в протоколі, узгоджуються із дослідженими судом відеозаписами, наданими працівниками поліції, на яких достатньо повно відображені події, які відбувалися 27 квітня 2024 року за участю ОСОБА_1 . Відеозаписи свідчать про дотримання правил Інструкції № 1452/735.
Підстави вважати надані відеозаписи недопустимим доказом у суду відсутні, оскільки на них зафіксовані усі процесуальні дії, які мав вчинити поліцейський при оформленні протоколу про адміністративне правопорушення.
Відеозаписи події здійснені на підставі п. 1 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» з метою фіксування правопорушення, та є джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення. Оскільки відеозаписами, доданими до протоколу та дослідженими судом, підтверджені обставини, які підлягають доказуванню, вони не можуть бути визнані неналежним доказом.
Будь-який тиск з боку працівників поліції, у тому числі направлений на невиконання водієм обов'язку пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння відповідно до встановленого законом порядку, не мав місця. Працівник патрульної поліції наполегливо пропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння, попереджав про незаконність пропозиції неправомірної вигоди.
Положення ст. 256 КУпАП, яка регулює зміст протоколу про адміністративне правопорушення, та положення Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015 року № 1395 не вимагають зазначення засобу відеофіксації у протоколі про адміністративне правопорушення.
Суд також враховує, що під час пропозиції водію ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння поліцейський застосовував не лише технічні засоби відеозапису, а й запросив двох свідків правопорушення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у присутності яких водій вчинив бездіяльність щодо вимоги пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів. Пояснення вказаних осіб додані до матеріалів справи про адміністративне правопорушення, дані про вказаних осіб як свідків занесені до протоколу про адміністративне правопорушення.
Керування ОСОБА_1 транспортним засобом та відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння підтверджується даними протоколу про адміністративне правопорушення, зафіксована працівниками поліції на нагрудну відеокамеру, матеріали відеозапису долучені до матеріалів справи, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 266 КУпАП, а також підтверджується письмовими поясненнями вказаних свідків.
У направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 27 квітня 2024 року зазначено, що у результаті огляду водія ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, зокрема, різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та порушення кординації рухів.
За змістом п. 2.5 ПДР, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином норми ПДР встановлюють обов'язок водія, а не право, пройти огляд на визначення стану сп'яніння і жодних винятків для цього (втома, брак часу, не бажання водія тощо) Правила не містять.
Проте, вимоги вказаного пункту ПДР ОСОБА_1 дотримано не було.
З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від підписання протоколу. У поясненні від 27 квітня 2024 року зазначив, що не керував транспортним засобом та не розуміє чому до нього підійшли працівники поліції. Такі ж мотиви навів у поданому до суду клопотанні про закриття провадження у справі.
Такі мотими особи суд оцінює критично, оскільки вони не відповідають фактичним діям ОСОБА_1 , які зафіксовано на відеозаписах з нагрудного відеореєстратора працівників патрульної поліції.
Оцінені судом вищевказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності, вони є належними, допустимими та достатніми, а сукупність цих доказів є достатньою для прийняття відповідного процесуального рішення.
Порушень вимог КУпАП, які б могли потягнути за собою визнання доказів недопустимими, не встановлено.
Щодо інших порушень, на які вказує порушник та його захисник, то вони не впливають на допустимість зібраних у цій справі доказів, встановлення факту їх допущення працівниками поліції виходить за межі обставин, які підлягають встановленню в межах даної справи.
При прийнятті рішення, відсутні будь-які підстави, які б давали можливість суду вважати, що досліджені докази є сумнівними та неправдивими, оскільки вони узгоджуються між собою та є такими, що повністю відповідають обставинам справи.
На підставі досліджених доказів суд вважає доведеним, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння та відмовився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного приладу газоаналізатора «Alcotest Drager 6810» та у закладі охорони здоров'я, чим ухилився від проходження у встановленому законом порядку огляду для визначення стану алкогольного сп'яніння, а тому повинен нести відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки факт відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння сам по собі утворює склад вказаного адміністративного правопорушення.
При цьому суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п. 43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
З огляду на досліджені судом докази, наведені ОСОБА_1 у клопотанні про закриття провадження у справі мотиви не заслуговують на увагу та розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.
Суд звертає увагу, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, яке з урахуванням положень статтей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
До особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, необхідно застосувати стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Згідно зі ст. 40-1 КУпАП, з особи, на яку накладено адміністративне стягнення, на користь держави підлягає стягненню судовий збір.
Керуючись ст.ст. 23, 40-1, ч. 1 ст. 130, ст.ст. 245, 280, ч. 1 ст. 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ОСОБА_1 піддати адміністративному стягненню за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу в розмірі тисяча неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Штраф підлягає сплаті на рахунок ГУК у Київ. обл./м.Київ/21081300, номер рахунку UA488999980313030149000010001, код ЄДРПОУ 37955989, код класифікації доходів бюджету: 21081300.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що згідно зі ст. 307 КУпАП штраф ним має бути сплачений не пізніше ніж через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення адміністративного стягнення, а в разі оскарження такої постанови не пізніше ніж через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі сплати штрафу у строк, передбачений ст. 307 КУпАП, копію платіжного документу необхідно подати до Миронівського районного суду Київської області.
З урахуванням приписів ч. 2 ст. 308 КУпАП, у разі несплати штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанова про накладення адміністративного стягнення буде надіслана для примусового виконання до органу Державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна.
При примусовому виконанні цієї постанови органами державної виконавчої служби з правопорушника ОСОБА_1 стягнути подвійний розмір штрафу, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень.
На підставі ст. 40-1 КУпАП, стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок судового збору.
Судовий збір підлягає сплаті на рахунок ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, номер рахунку UА908999980313111256000026001, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), Код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Миронівський районний суд Київської області протягом десятиденного строку з дня винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Л.О. Капшук