22.04.2025 Єдиний унікальний № 371/85/23 провадження № 2/371/43/25
Миронівський районний суд Київської області
ЄУН 371/85/23
Провадження № 2/371/43/25
22 квітня 2025 року м. Миронівка
Миронівський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Поліщука А.С.,
за участі
секретарі Овчаренко В.С.,
представника позивача Микитюка Д.О.,
представника відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» про визнання недійсним полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів,-
До Миронівського районного суду Київської області із вищевказаним позовом звернувся представник позивача та просив визнати недійсним з моменту його укладення поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-206584790, відповідно до якого було забезпечено транспортний засіб «WOLKSWAGEN», державний номерний знак НОМЕР_1 .
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 30 жовтня 2021 року між позивачем та відповідачем було укладено поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-206584790, відповідно до якого було забезпечено транспортний засіб «WOLKSWAGEN», державний номерний знак НОМЕР_1 .
19 лютого 2022 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участь цього транспортного засобу.
Відповідно до листа Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ, транспортний засіб «WOLKSWAGEN», державний номерний знак НОМЕР_1 , підлягає ОТК із періодичністю кожні два роки, станом на 19 лютого 2022 року інформація про дійсний ОТК відсутня.
Таким чином позивач вважає, що під час укладення полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-206584790, відповідач надав неправдиві відомості щодо наявності дійсного протоколу ОТК та строку його дії.
Таким чином, оспорюваний страховий договір на думку позивача укладено із порушенням норми абзаців 6 та 7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності».
Крім того, позивач в позові як на ще одну правову підставу своєї позовної вимоги послався на норми частини 1ст. 203 та ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, оскільки відповідач надав неправдиві відомості щодо наявності в нього дійсного ОТК на вищезазначений автомобіль, зокрема строку його дії до 01 листопада 2022 року.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, та просив його задовольнити з підстав зазначених в ньому.
Відповідач у відзиві на позов проти його задоволення заперечив, свої заперечення мотивував наступним:
31 жовтня 2021 року між відповідачем, ОСОБА_2 та позивачем ТДВ «СГ «Оберіг» був укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підтверджено Полісом ЕР-206584790. За цим полісом забезпеченим транспортним засобом являється автомобіль VOLKSVAGEN CADDY р. н. НОМЕР_2 . Термін дії поліса із 01.11.2021 по 31.10.2022.
На вимогу представника страховика ОСОБА_2 було надано паспорт громадянина, РНОКПП, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та проведена оплата страхування. Будь-яких інших відомостей та документів представник страховика від страхувальника не вимагав.
Таким чином на час укладання договору страхування представнику страховика було відомо марка, модель транспортного засобу, умови його використання.
Страховий поліс виготовлявся агентом самостійно у електронному вигляді, страхувальник участі в цьому не брав. Будь-яких даних щодо ОТК від ОСОБА_2 страховий агент не вимагав.
Таким чином ніяких неправдивих відомостей Страховику ОСОБА_2 не надавав і не вводив в оману, як це зазначено у позовній заяві.
На час укладання договору страхування від нього вимагалось лише внесення оплати.
Таким чином на час укладання договору сторони дійшли до згоди щодо його умов і волевиявлення сторін було вільне.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі ЗАКОН 1961-IV) визначено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Статтею 17.3. ЗАКОНУ 1961-IV передбачено - при укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про всі діючі договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені з іншими страховиками, а також, за вимогою страховика, надати інформацію про всі відомі обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику.
Виходячи із вищевикладеного на час укладання договору страхування страховика цікавила тільки така істотна обставина, як внесення грошових коштів страхувальником, будь-які інші відомості його не цікавили.
19 лютого 2022 року у м. Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участю вищезазначеного автомобіля VOLKSVAGEN CADDY р. н. НОМЕР_2 та автомобіля PEUGEOT 308 р. н. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 власником якого являється ОСОБА_4 .
Постановою Подільського районного суду м. Києва у справі 758/2885/22 винним у даній дорожньо-транспортній пригоді визнано відповідача у даній справі ОСОБА_2
Автомобіль PEUGEOT 308 р. н. НОМЕР_3 на момент ДТП був застрахований КАСКО в ПрАТ «УПСК».
ПрАТ «УПСК» сплатила ОСОБА_4 страхове відшкодування у розмірі 100 000 грн. і після зазначеної виплати відповідно до ст.. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування » отримала право вимагати відшкодування від ТДВ «Оберіг», де був застрахований автомобіль VOLKSVAGEN CADDY р. н. НОМЕР_2 .
24 серпня 2022 року ПрАТ «УПСК» направила до ТВД «СГ «Оберіг» претензію про відшкодування завданого збитку.
12 січня 2023 року ПрАТ «УПСК» отримала відмову у виплаті.
Після отримання претензії ТВД «СГ «Оберіг» звернулось до Миронівського районного суду із позовом про визнання недійсним полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР-206584790.
Наявністю ОТК страховик почав цікавитись лише після дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого засобу з метою уникнення виплати страхового відшкодування.
Представник страхової компанії умисно не вимагає у осіб, які звертаються щоб укласти поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на транспортний засіб весь необхідний пакет документів, щоб мати можливість не виплачувати кошти у разі настання страхового випадку.
Відповідно до абз. 6, 7 п. 17.1ст.17 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності» визначено, що договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, що підлягають обов'язковому технічному контролю відповідно до Закону України « Про дорожній рух », укладаються страховиками за умови проходження зазначеними транспортними засобами обов'язкового технічного контролю, якщо вони згідно з протоколом перевірки технічного стану визнані технічно справними. Договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, що підлягають обов'язковому технічному контролю, укладаються на строк, що не перевищує строку чергового проходження транспортним засобом обов'язкового технічного контролю відповідно до вимог Закону України «Про дорожній рух».
Пунктом 17. 3 ст. 17 ЗАКОНУ 1961-IV передбачено, що при укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про всі діючі договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені з іншими страховиками, а також за вимогою страховика надати інформацію про всі відомі обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику.
Статтею 989 ЦК України визначено обов'язки страхувальника. Страхувальник зобов'язаний: своєчасно вносити страхові платежі (внески, премії) у розмірі, встановленому договором; при укладенні договору страхування надати страховикові інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-які зміни страхового ризику; при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо об'єкта, який страхується. Якщо страхувальник не повідомив страховика про те, що об'єкт уже застрахований, новий договір страхування є нікчемним; вживати заходів щодо запобігання збиткам, завданим настанням страхового випадку, та їх зменшення; повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором. Договором страхування можуть бути встановлені також інші обов'язки страхувальника.
Крім того, Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 27.10.2011 № 673 затверджено Положення про особливості укладення договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Пунктом 2.1.4 Положення про особливості укладення договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, визначено, що поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів заповнюється відповідно до порядку заповнення поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який встановлюється МТСБУ.
Протоколом МТСБУ від 14 липня 2016 року № 384/2016 затверджено Інструкцію про порядок заповнення бланку поліса обов'язкового страхування, цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зразка 2011 року, форма якого затверджена розпорядженням Держфінпослуг від 29 серпня 2011 року № 558.
Інструкцією визначено, що в розділі «8. Особливі умови використання забезпеченого ТЗ» Полісу зазначаються істотні умови, які впливають на оцінку ризику та, відповідно, розмір страхової премії при укладенні договору ОСЦПВВНТЗ. До таких умов відносяться: перелік місяців, протягом яких використовується транспортний засіб (для річних договорів), використання транспортного засобу у якості таксі/маршрутного таксі, підлягання транспортного засобу обов'язковому технічному контролю (ОТК) (якщо так, то вказується дата наступного ОТК), допущення до керування транспортним засобом осіб з водійським стажем менше 3-х років та/або водійський стаж страхувальника є меншим 3-х років.
Перед внесенням відомостей до розділу 8 слід отримати від страхувальника інформацію щодо необхідності проходження відповідним транспортним засобом обов'язкового технічного контролю відповідно до Закону України «Про дорожній рух», про що здійснити відповідний запис у внутрішньому договорі страхування.
У разі, якщо транспортний засіб підлягає обов'язковому технічному контролю, то внутрішній договір страхування по відношенню до нього укладати за умови надання страхувальником для огляду страховику протоколу перевірки технічного стану цього транспортного засобу чи талону державного технічного огляду.
Якщо строк дії талону державного технічного огляду чи, відповідно, строк до чергового проходження таким транспортним засобом обов'язкового технічного контролю перевищують один рік, внутрішній договір страхування укладається строком на один рік.
Якщо строк дії талону державного технічного огляду чи, відповідно, строк до чергового проходження таким транспортним засобом обов'язкового технічного контролю є меншим ніж один рік, то внутрішній договір укладається на строк, що відповідає цілому числу місяців до дати чергового проходження транспортним засобом обов'язкового технічного контролю чи, відповідно, до закінчення дії талону державного технічного огляду.
Таким чином, Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг», уклавши договір обов'язкового страхування (видавши Поліс), був зобов'язаний перевірити, чи повинен , або ні транспортний засіб відповідача проходити обов'язковий технічний контроль за час дії Полісу.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить суд визнати недійсним договір страхування з підстав введення відповідачем в оману позивача, якому відповідач не повідомив, що забезпечений транспортний засіб підлягає ОТК, а навпаки, повідомив неправдиві відомості про те, що забезпечений транспортний засіб пройшов ОТК.
Відповідно до частини третьої ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Згідно із ст. 230 ЦК України якщо одна зі сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу ), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (ч. 1 ст. 229 ЦК України ).
При вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі ст. 230 ЦК України суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем факту обману.
Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину.
Отже, обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть.
При цьому, особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб'єктом введення в оману є сторона правочину, як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.
З урахуванням встановлених у справі обставин у позовній заяві позивачем - Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» - не надано доказів на підтвердження того, що відповідач при укладанні страхового договору діяв умисно та повідомив недостовірну інформацію стосовно предмету страхування.
Як зазначалось вище при укладанні договору страхування відповідачем було надано ті відомості, які від нього затребував страховий агент, ним було внесено страховий платіж. Жодного наміру вводити в оману страховика у відповідача не було. Він надав ті відомості, які були йому відомі, а саме що даний автомобіль не використовується як таксі/маршрутне таксі, не використовується ним для отримання прибутку, а використовується лише для власних потреб. Вказаним автомобілем відповідач користується тривалий час. На протязі цього часу його неодноразово зупиняли для перевірки співробітники поліції, але жодних зауважень з приводу не проходження транспортним засобом ОТК не було.
Крім того, Перелік відомостей, необхідних для укладання внутрішнього електронного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затверджений протоколом Президії МТСБУ від 25.05.17 № 401/2017 і розроблений у відповідності до Положення про особливості укладання електронних договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого Розпорядженням Нацкомфінпослуг.
Для укладання внутрішнього електронного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик повинен мати певні відомості, зокрема, 1) відомості про страхувальника, 2) відомості про транспортний засіб (ТЗ), щодо якого укладається договір страхування, 3) Особливі умови використання забезпеченого ТЗ: - ознака використання ТЗ протягом повного строку страхування та номера місяців, в яких використовується ТЗ (у разі укладення договору страхування з обмеженим періодом використання ТЗ протягом року); - ознака використання ТЗ як таксі/маршрутне таксі; - ознака того, що ТЗ підлягає обов'язковому технічному контролю та дата наступного ОТК (для ТЗ, що підлягає обов'язковому технічному контролю); - ознака допущення до керування ТЗ осіб з водійським стажем менше 3-х років, 4) Інші відомості, необхідні страховику для оцінки ризику, 5) Запланована дата початку дії договору страхування та строк страхування.
В той же час у п. 6 зазначеного Переліку вказано про те, що відомості, зазначені в п.п. 1-4 страховик повинен отримати від страхувальника, але має право перевірити їх достовірність шляхом звірки з наявними даними у власних інформаційних реєстрах та за даними державних інформаційних ресурсів.
Тобто, страховик не був позбавлений можливості перевірити надану відповідачем інформацію таким же чином, як це було зроблено ним після настання страхового випадку.
Відповідно до п. 17.3 ЗАКОНУ 1961- IV при укладенні договору страхувальник за вимогою страховика зобов'язаний надати інформацію про всі відомі обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику. Але таких вимог страховик позивач по справі до відповідача не пред'являв, погодившись з тими відомостями, що були надані відповідачем.
Дорожньо-транспортна пригода, яка сталась 19.02.2022 з технічної точки зору ніяк не пов'язана з відсутністю проходження ОТК автомобілем.
Також згідно до ст. 998 ЦК України - договір страхування є нікчемним або визнається недійсним у випадках, встановлених цим Кодексом.
Договір страхування також визнається судом недійсним, якщо:
1) його укладено після настання страхового випадку;
2) об'єктом договору страхування є майно, яке підлягає конфіскації.
Виходячи із наведеного позов Товариства з додатковою відповідальністю « Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_2 про визнання недійсним полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не підлягає задоволенню.
Дана позиція відповідача узгоджується із мотивами викладеними у судових рішеннях: 344/18828/21, 754/16968/21, 755/2774/22, 755/11950/22 та інших.
В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечував, з підстав зазначених у відзиві.
Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, зважаючи на наступне.
Судом встановлено, що 30 жовтня 2021 року між позивачем та відповідачем було укладено договір страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-206584790, відповідно до якого було забезпечено транспортний засіб «WOLKSWAGEN CADDY», vin код: НОМЕР_4 ) державний номерний знак НОМЕР_1 .
19 лютого 2022 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участь автомобіля «WOLKSWAGEN CADDY», vin код: НОМЕР_4 ) державний номерний знак НОМЕР_1 , цивільно правова відповідальність якого була застрахована полісом № ЕР-206584790.
Як вбачається із листа Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ від 30 грудня 2022 року за №31/26-592, позивач вирішив з'ясувати питання щодо того чи підлягає обов'язковому технічному контрою уже застрахований транспортний засіб відповідача лише після ДТП, тобто після настання страхового випадку як наслідок обов'язку здійснити страхове відшкодування.
Відповідно до цього листа транспортний засіб «WOLKSWAGEN CADDY», державний номерний знак НОМЕР_1 , дійсно підлягав обов'язковому технічному контролю із періодичністю кожні два роки, станом на 19 лютого 2022 року інформація про дійсний ОТК відсутня.
Пунктом 1.1 статті 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності», визначено, що страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу.
Відповідно до п. 1.7 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності», забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.
Згідно із п. 14.2 ст. 14 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності», страховик не може відмовити будь-якому страхувальнику в укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Вказана норма Закону має імперативний характер та прямо зобов'язує страховиків укладати договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності з кожним страхувальником, який до нього звернувся.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності», страховики зобов'язані укладати договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (внутрішній договір страхування, міжнародний договір страхування, міжнародний договір «Зелена картка») відповідно до цього Закону та чинного законодавства України.
Внутрішні договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності укладаються строком на один рік.
Відповідно до абз. 6, 7 п. 17.1ст.17 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності» визначено, що договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, що підлягають обов'язковому технічному контролю відповідно до Закону України «Про дорожній рух», укладаються страховиками за умови проходження зазначеними транспортними засобами обов'язкового технічного контролю, якщо вони згідно з протоколом перевірки технічного стану визнані технічно справними. Договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, що підлягають обов'язковому технічному контролю, укладаються на строк, що не перевищує строку чергового проходження транспортним засобом обов'язкового технічного контролю відповідно до вимог Закону України «Про дорожній рух».
Пунктом 17. 3 ст. 17 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності», передбачено, що при укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про всі діючі договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені з іншими страховиками, а також за вимогою страховика надати інформацію про всі відомі обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику.
Відповідно до ст. 989 Цивільного кодексу України, визначено обов'язки страхувальника. Страхувальник зобов'язаний: своєчасно вносити страхові платежі (внески, премії) у розмірі, встановленому договором; при укладенні договору страхування надати страховикові інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-які зміни страхового ризику; при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо об'єкта, який страхується. Якщо страхувальник не повідомив страховика про те, що об'єкт уже застрахований, новий договір страхування є нікчемним; вживати заходів щодо запобігання збиткам, завданим настанням страхового випадку, та їх зменшення; повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором. Договором страхування можуть бути встановлені також інші обов'язки страхувальника.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 17 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності», договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, що підлягають обов'язковому технічному контролю відповідно до Закону України «Про дорожній рух», укладаються страховиками за умови проходження зазначеними транспортними засобами обов'язкового технічного контролю, якщо вони згідно з протоколом перевірки технічного стану визнані технічно справними.
Договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, що підлягають обов'язковому технічному контролю, укладаються на строк, що не перевищує строку чергового проходження транспортним засобом обов'язкового технічного контролю відповідно до вимог Закону України «Про дорожній рух».
Факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.
Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 27.10.2011 року № 673, затверджено Положення про особливості укладення договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Пунктом 2.1.4 Положення про особливості укладення договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, визначено, що поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів заповнюється відповідно до порядку заповнення поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який встановлюється МТСБУ.
Протоколом МТСБУ від 14 липня 2016 року № 384/2016 затверджено Інструкцію про порядок заповнення бланку поліса обов'язкового страхування, цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зразка 2011 року, форма якого затверджена розпорядженням Держфінпослуг від 29 серпня 2011 року № 558.
Інструкцією визначено, що в розділі «8. Особливі умови використання забезпеченого ТЗ» Полісу зазначаються істотні умови, які впливають на оцінку ризику та, відповідно, розмір страхової премії при укладенні договору ОСЦПВВНТЗ. До таких умов відносяться: перелік місяців, протягом яких використовується транспортний засіб (для річних договорів), використання транспортного засобу у якості таксі/маршрутного таксі, підлягання транспортного засобу обов'язковому технічному контролю (ОТК) (якщо так, то вказується дата наступного ОТК), допущення до керування транспортним засобом осіб з водійським стажем менше 3-х років та/або водійський стаж страхувальника є меншим 3-х років.
Перед внесенням відомостей до розділу 8 слід отримати від страхувальника інформацію щодо необхідності проходження відповідним транспортним засобом обов'язкового технічного контролю відповідно до Закону України «Про дорожній рух», про що здійснити відповідний запис у внутрішньому договорі страхування.
У разі, якщо транспортний засіб підлягає обов'язковому технічному контролю, то внутрішній договір страхування по відношенню до нього укладати за умови надання страхувальником для огляду страховику протоколу перевірки технічного стану цього транспортного засобу чи талону державного технічного огляду.
Якщо строк дії талону державного технічного огляду чи, відповідно, строк до чергового проходження таким транспортним засобом обов'язкового технічного контролю перевищують один рік, внутрішній договір страхування укладається строком на один рік.
Якщо строк дії талону державного технічного огляду чи, відповідно, строк до чергового проходження таким транспортним засобом обов'язкового технічного контролю є меншим ніж один рік, то внутрішній договір укладається на строк, що відповідає цілому числу місяців до дати чергового проходження транспортним засобом обов'язкового технічного контролю чи, відповідно, до закінчення дії талону державного технічного огляду.
Таким чином, Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг», уклавши договір обов'язкового страхування (видавши Поліс), був зобов'язаний перевірити, чи повинен або ні транспортний засіб відповідача проходити обов'язковий технічний контроль за час дії Полісу, якщо так то перевірити строк дії контролю в чинному протоколі перевірки технічного стану цього транспортного засобу чи талоні державного технічного огляду.
Позивачем долучено до справи копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та копію Поліса № НОМЕР_5 , у якому міститься інформація в графі «Тип транспортного засобу» - «С1», а в графі «Особливі умови використання забезпеченого транспортного засобу» зазначено ТЗ підлягає обов'язковому технічному контролю - 01.11.2022.
Крім того, зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу вбачається, що тип такого транспортного засобу - спеціалізований вантажний фургон.
Таким чином при оформленні полісу відповідачем (страхувальником) було надано позивачу всю необхідну інформацію, з якої страховик мав можливість перевірити інформацію щодо належності транспортного засобу до типу вантажних і необхідності проходження цим транспортним засобом обов'язкового технічного контролю, строку дії чинного технічного контролю.
Страховик не був позбавлений можливості перевірити надану відповідачем інформацію таким же чином, як це було зроблено ним після настання страхового випадку, проте страховик - позивач не пред'являв до відповідача ніяких вимог та погодився з тими відомостями, які були надані відповідачем. Вказане свідчить, що відповідач не порушував прав позивача на стадії укладення правочину, а сам позивач самоусунувся від встановлення обставин, які мали значення для дотримання Законодавства при укладенні договору страхування, в тому числі Інструкції про порядок заповнення бланку поліса обов'язкового страхування, цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зразка 2011 року, форма якого затверджена розпорядженням Держфінпослуг від 29 серпня 2011 року № 558, в частині огляду протоколу перевірки технічного стану цього транспортного засобу чи талону державного технічного огляду.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить суд визнати недійсним договір страхування з підстав введення його відповідачем в оману.
Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусового виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Згідно із ст. 230 ЦК України якщо одна зі сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (ч. 1 ст. 229 ЦК України).
При вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі ст. 230 ЦК України суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем факту обману.
Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину.
Отже, обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть.
При цьому, особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб'єктом введення в оману є сторона правочину, як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.
Матеріали справи не містять жодного доказу, який вказує на те, що саме відповідач увів в оману позивача, що автомобіль «WOLKSWAGEN CADDY», державний номерний знак НОМЕР_1 пройшов обов'язковий технічний контроль, який був дійсним до 01 листопада 2022 року.
Зокрема матеріали справи не містять доказів, що відповідач підписував таку інформацію в будь якій формі, чи надавав її позивачу.
Суд не бере до уваги у якості доказу цього факту довідку позивача від 22 листопада 2024 року (а.с. 235 том 1), оскільки вона не містить відомостей про це. Більш того, вона не свідчить, що кошти за договором страхування вносились саме відповідачем а не іншою особою (до прикладу страховим агентом позивача).
Незважаючи на протокольну ухвалу суду із зобов'язанням позивача надати докази того, яким чином та від кого саме 31 жовтня 20241 року надійшли кошти на сплату за укладення страхового договору, позивач не надав такі докази, тобто не спростував доводу відповідача, що не він, не тільки заповняв данні для страхового полісу а й не він здійснював оплату цього договору (за словами відповідача заповнення та оплату здійснював страховий агент ОСОБА_5 ), як наслідок на підстав ч. 4 ст. 81 ЦПК України суд вважає доведеною ту обставину, що кошти в розмірі 1 728 гривень сплачені 31 жовтня 2021 року не відповідачем а іншою особою, як наслідок суд вважає не доведеним ту обставину, що саме відповідач вчинив дії щодо введення позивача в оману про проходження його транспортним засобом обов'язкового технічного контролю.
Згідно із ст. 230 ЦК України якщо одна зі сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
При вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі ст. 230 ЦК України суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем факту обману.
Відповідно до ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
При розгляді даної справи позивачем Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» не доведено обставин, які підтверджують факт, що саме відповідач при укладанні страхового договору діяв умисно з метою введення позивача в оману стосовно предмету страхування.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Відповідно до ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Оберіг» до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору страхування з підстав обману, є не доведеними та не обґрунтованими, а тому не підлягає задоволенню.
Оскільки позов подано після настання страхового випадку, відповідно суд приходить до висновку, що метою такого позову та визнання недійсним правочину є недобросовісна поведінка позивача, метою якої є не виплачувати суму страхового відшкодування за правочином, який позивач просить визнати недійсним.
Аналогічного висновку дійшов і Верховний суд в постанові від 25 грудня 2024 року по справі № 369/322/23.
Зважаючи на викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 10, 11, 12, 15, 19, 34, 76-83, 89, 133, 134, 137, 141, 142, 209, 213, 258, 259, 263-265, 267, 268, 272, 273, 351, 352, 354, 355, 430 ЦПК України, суд,-
1.У задоволенні позову Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_2 про визнання недійсним полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-206584790 - відмовити.
2.На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
3.Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя підпис А.С. Поліщук
Суддя А.С. Поліщук
Повний текст судового рішення складено 23 квітня 2025 року.