Справа № 364/60/25
Провадження № 2/364/96/25
15.04.2025 Володарський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Макаренко Л. А.,
при секретарі судового засідання Голуб А.Л.,
за участю:
учасники справи - не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Володарського районного суду Київської області в селищі Володарка Білоцерківського району Київської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу
за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (далі - АТ «ПУМБ»)
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості -
До Володарського районного суду Київської області 15.01.2025 надійшов зазначений позов АТ «ПУМБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому Позивач просить суд: стягнути з Відповідача на його користь заборгованість за двома кредитними договорами від 23.05.2019 № 1001317818401 та від 20.08.2019 № 1001383790501 у загальному розмірі 122 344,52 грн. та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн. (а.с. 3-4).
На обґрунтування заявлених позовних вимог представник Позивача ОСОБА_2 (довіреності від 13.02.2024 та від 14.08.2024, а.с. 33, 39) у позовній заяві зазначила, що між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 укладено два кредитні договори: 1) 23.05.2019 № 1001317818401, за яким Відповідачу надано кредит у сумі 50 000,00 грн.; 2) 20.08.2019 № 1001383790501, за яким Відповідачу надано кредит у сумі 38 132,00 грн. За умовами цих кредитних договорів Відповідач отримала кредитні кошти, проте не надала своєчасно та у повному обсязі грошові кошти для погашення заборгованості за цими кредитами згідно з умовами та в строки, що визначені договорами. У зв'язку з цим Відповідач за станом на 31.10.2024 має перед Позивачем заборгованість на загальну суму 122 344,52 грн., що включає в себе таку заборгованість по кожному з кредитних договорів:
1) за договором від 23.05.2019 № 1001317818401 - у розмірі 67 150,60 грн.,
з яких: - 25 326,65 грн. - заборгованість за кредитом;
- 9,37 грн. - заборгованість за процентами;
- 41 814,58 грн. - заборгованість за комісією;
2) за договором від 20.08.2019 № 1001383790501 - у розмірі 55 193,92 грн.,
з яких: - 19 559,69 грн. - заборгованість за кредитом;
- 5,65 грн. - заборгованість за процентами;
- 35 628,58 грн. - заборгованість за комісією.
Копії позовної заяви та доданих до неї документів надіслано Відповідачеві, суду надано докази на підтвердження (а.с. 42-44).
Після виконання вимог частин шостої, сьомої статті 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) ухвалою суду від 17.01.2025 відкрито провадження в справі, вирішено питання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження (з огляду на ціну позову), призначено підготовче судове засідання на 04.02.2025, відкладене через тимчасову непрацездатність судді на 18.02.2025. Ухвалою суду від 18.02.2025 справу призначено до судового розгляду по суті на 04.03.2025, відкладено через неявку Відповідача та відсутність підтвердження її належного повідомлення на 21.03.2025 та на 15.04.2025.
У судове засідання 15.04.2025 представник Позивача не з'явилася, про дату, час і місце засідання суду належно повідомлені, що підтверджено відповідними поштовими повідомленнями (зокрема, а.с. 96, 97); у позовній заяві викладене клопотання про розгляд справи за відсутності представника Позивача, проти ухвалення судом заочного рішення в справі не заперечують (а.с. 4).
Відповідач ОСОБА_1 у судові засідання також не з'являлася, про дату, час і місце проведення засідання належно повідомлена шляхом направлення судових повісток за адресою місця реєстрації, що підтверджено відповідними поштовими повідомленнями (а.с. 77, 98, 99), а також шляхом розміщення оголошення про її виклик у судове засідання на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с. 91, 92). Клопотань про відкладення судового засідання, а так само відзиву із запереченнями проти позовних вимог суду не подавала.
За загальним правилом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. При цьому згідно з частиною четвертою статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
З огляду на це та враховуючи одночасне існування умов, перелічених у частині першій статті 280 ЦПК України, визнавши достатніми наявні в справі матеріали для встановлення прав і взаємовідносин сторін, суд за згодою Позивача, викладеною письмово в позовній заяві (а.с. 4), вбачає за можливе розглянути справу за відсутності Відповідача у порядку заочного провадження з дотриманням встановлених законом вимог і постановити заочне рішення.
Суд, розглянувши матеріали справи й оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні (стаття 89 ЦПК України), вирішуючи справу, виходить з такого.
З наявних письмових матеріалів справи судом встановлено, що АТ «ПУМБ» здійснює діяльність з надання банківських та інших фінансових послуг (крім послуг у сфері страхування), іншу діяльність, визначену статтею 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», що підтверджено відповідно копією Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 34) та копією статуту АТ «ПУМБ» (а.с. 35-38).
Між АТ «ПУМБ», з одного боку, та Відповідачем - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (копія паспорта громадянина України та картки платника податків додано до позовної заяви, а.с. 6, 7), з іншого боку, укладено два кредитні договори, а саме: 23.05.2019 за № 1001317818401 та 20.08.2019 за № 1001383790501 шляхом подання останньою відповідних заяв на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (копії заяв та згаданого договору додано до позовної заяви, а.с. 7, 8, 9-15, 15-21).
Згідно із зазначеними заявами Відповідача (а.с. 7, 8) та копіями відповідних паспортів споживчого кредиту (а.с. 8, 9) Відповідач просила у травні та серпні 2019 року надати їй споживчі кредити у розмірі відповідно 50 000,00 грн. та 38 132,00 грн., які були задоволені Позивачем. Такі кредитні кошти були надані Відповідачеві у названому розмірі на строк 36 місяців; розмір процентної ставки, відсотків річних - 0,01 %; комісія за обслуговування кредиту, щомісячна - 3,99 % від суми кредиту, що надається; реальна річна процентна ставка - 98,732 % (кредит від 23.05.2019) та 98,9265 % (кредит від 20.08.2019); загальні витрати за кредитом - 71 827,52 грн. (кредит від 23.05.2019) та 54 778,61 грн. (кредит від 20.08.2019).
Як вбачається з доданих до позовної заяви, Розрахунків заборгованості (а.с. 24-25, 26-27) Виписок про рух коштів на рахунок ОСОБА_1 (а.с. 28-32), остання частково вносила гроші на погашення кредитної заборгованості лише до лютого 2021 року (кредитний договір від 23.05.2019) та до квітня 2012 року (кредитний договір від 20.08.2021).
Через невчасне та неповне внесення платежів Позивачем направлено письмову вимогу (повідомлення) від 04.11.2024 Відповідачу на адресу місця проживання (а.с. 21-23).
Відповідачем не було здійснено всіх платежів на погашення кредитної заборгованості. Тому виникла заборгованість за кожним кредитним договором, розрахунок якої за станом на 31.10.2024 додано до позовної заяви (а.с. 24-25, 26-27).
Таким чином, Відповідач не надала своєчасно та в повному обсязі грошові кошти для погашення її заборгованості за кредитними договорами згідно з умовами цих договорів, у зв'язку з цим за станом на 31.10.2024 має перед Позивачем заборгованість на загальну суму 122 344,52 грн., що складається, як ним стверджено у позовній заяві, з такого:
1) за договором від 23.05.2019 № 1001317818401 - у розмірі 67 150,60 грн.,
з яких: - 25 326,65 грн. - заборгованість за кредитом;
- 9,37 грн. - заборгованість за процентами;
- 41 814,58 грн. - заборгованість за комісією;
2) за договором від 20.08.2019 № 1001383790501 - у розмірі 55 193,92 грн.,
з яких: - 19 559,69 грн. - заборгованість за кредитом;
- 5,65 грн. - заборгованість за процентами;
- 35 628,58 грн. - заборгованість за комісією.
В ухвалі суду від 17.01.2025 про відкриття провадження у цій справі сторонам було роз'яснено засади цивільного судочинства, зокрема положення статті 12 ЦПК України про те, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (а.с. 51).
Згідно з частиною першою статті 509, частиною першою статті 525 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За визначеннями частини першої статті 626, частини першої статті 634 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; при цьому договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, при цьому друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до статей 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти; до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави Кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі.
Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо); умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша, друга статті 633 ЦК України).
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина перша статті 634 ЦК України).
Частинами першою, другою статті 10561 ЦК України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною; тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання (частина друга статті 615 ЦК України).
Згідно з вимогами статті 526, частини першої статті 527, частини першої статті 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 ЦК України).
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З урахуванням встановлених обставин, умов кредитування Відповідача та наведених вимог чинного законодавства України судом було перевірено наданий Позивачем розрахунок заборгованості за «тілом» кредиту та відсотками за користування кредитом і встановлено, що такий розрахунок зроблено з урахуванням умов кредитування Відповідача, що викладені у паспортах споживчого кредиту, а тому заборгованість за кредитом та нарахованими відсотками за кредитним договором від 23.05.2019 № 1001317818401 у розмірі 25 326,65 грн. («тіло» кредиту) + 9,37 грн. (відсотки) та за кредитним договором від 20.08.2019 № 1001383790501 у розмірі 19 559,69 грн. («тіло» кредиту) + 5,65 грн. (відсотки) суд вважає доведеною та такою, що підлягає стягненню з Відповідача.
При цьому правильність нарахування зазначених сум заборгованості за кредитом та за нарахованими відсотками за згаданими кредитними договорами не викликає у суду сумніву та не заперечується Відповідачем, якою було отримано копію позовної заяви, проте відзиву із запереченнями проти позову, включаючи і щодо розміру заборгованості, до суду не подавала.
Щодо стягнення з Відповідача заборгованості за комісією за кредитними договорами від 23.05.2019 № 1001317818401 у розмірі 41 814,58 грн. та від 20.08.2019 № 1001383790501 у розмірі 35 628,58 грн. суд виходить з того, що Закон України «Про споживче кредитування» надає право кредитодавцю встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Так, згідно з приписами частини другої статті 8 названого Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Проте суд не погоджується з позицією Позивача про те, що Відповідач, підписавши заяву на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб беззастережно підтвердила, що приймає публічну пропозицію на укладення названого договору, а тому стягнення комісії є законним і відповідає чинному законодавству.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 31.08.2022 у справі № 202/5330/19, суть зобов'язання за кредитним договором полягає в обов'язку банку надати гроші (кредит) позичальникові та в обов'язку позичальника їх повернути і сплатити за користування ними проценти. Відповідно до статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги. Але підписання договору не означає безспірності його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням. Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
У названій постанові Верховним Судом проаналізовано положення законів України «Про споживче кредитування», «Про захист прав споживачів», а також Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затверджені постановою Правління Національного банку України 08.06.2017 № 49 (зі змінами) та зроблено висновок з посиланням на постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.05.2022 у справі № 393/126/20 про нікчемність положень відповідного договору споживчого кредиту через те, що у цих договорах не було зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена комісія за надання кредиту.
Такого переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця (Позивача), які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що мали надаватися Відповідач та за які банком встановлена комісія за надання кредиту, у досліджуваних у цій справи договорах (від 23.05.2019 № 1001317818401 та від 20.08.2019 № 1001383790501) так само не зазначено.
При цьому суд звертає увагу на те, що, як встановлено і наведено вище, Відповідачеві були надані кредитні кошти на строк 36 місяців; розмір процентної ставки, відсотків річних - 0,01 %; а комісію за обслуговування кредиту встановлено щомісячну у розмірі 3,99 % від суми кредиту, що надається, без зазначення жодних послуг, які надавалися Відповідачу та за надання яких з неї щомісячно стягувалась комісія (пункти 4 обох заяв Відповідача про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та пункти 1 розділу 4 відповідних Паспортів споживчого кредиту, а.с. 7-9).
Крім того, як вбачається із згаданих вище Розрахунків заборгованості за кредитними договорами (а.с. 24-27) Відповідач згідно з графіками повернення сум кредитів повинна була сплачувати щомісячно такі платежі:
1) за договором від 23.05.2019 № 1001317818401:
- 1 389,59 грн. - повернення суми кредиту;
- 0,41 грн. (перший платіж і далі менше) - проценти за користування кредитом;
- 1 995,00 грн. - щомісячне погашення комісії;
2) за договором від 20.08.2019 № 1001383790501:
- 1 059,08 грн. - повернення суми кредиту;
- 0,31 грн. (перший платіж і далі менше) - проценти за користування кредитом;
- 1 521,47 грн. - щомісячне погашення комісії.
Отже, сума щомісячного платежу на погашення комісії за надання послуг (які взагалі не зазначені кредитодавцем) більша за сукупний розмір щомісячного платежу з повернення суми кредиту («тіло» кредиту) та відсотків за користування цим кредитом.
У зв'язку з цим суд зауважує, що частиною третьою статті 509 ЦК України вимагається, щоб зобов'язання ґрунтувалося на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Слід також враховувати, що справедливість, добросовісність та розумність є загальними засадами цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК Украйни).
Тлумачення, як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 частини першої цієї статті свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства (зокрема, постанови Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01.03.2021 у справі № 180/1735/16-ц, від 18.04.2022 у справі № 520/1185/16-ц, від 05.12.2022 у справі № 214/7462/20).
Для приватного права апріорі властивою є така засада як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (зокрема, постанова Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 16.06.2021 у справі № 554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.04.2022 у справі № 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зазначила, що справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу
Статтею 3 ЦК України передбачено засади цивільного законодавства, до числа яких пункт 6 частини першої цієї статті відносить добросовісність - певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (зокрема, постанова Верховного Суду від 16.05.2018 р. у справі № 449/1154/14).
У постанові від 31.08.2022 у справі № 202/5330/19 Верховний Суд виснував, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункту 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.
А враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, Верховний Суд виходить з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними (постанова Верховного Суду від 08.0.2018 у справі № 552/2819/16-ц).
Таким чином, зважаючи на наведене та очевидну несправедливість умов кредитних договорів про стягнення з Відповідача щомісячних платежів на погашення комісій за надання послуг (назва і перелік яких відсутній) у розмірі, що є більшим за сукупний розмір щомісячних платежів з повернення суми кредиту та відсотків за користування цим кредитом, що очевидно порушують принцип добросовісності, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін та завдають шкоди споживачеві, а також беручи до уваги, що Позивач не зазначив у позові та не надав суду доказів наявності і переліку згаданих послуг, за надання яких з Відповідача щомісячно стягувалась комісія, а так само погодження переліку цих послуг зі споживачем при укладенні кредитного договору, тому пункти 4 обох заяв Відповідача про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 23.05.2019 і від 20.08.2019 (пункти 1 розділу 4 відповідних Паспортів споживчого кредиту) в частині встановлення комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 3,99 % на місяць є нікчемними відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення.
За таких обставин вимоги Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості за комісією за кредитним договором від 23.05.2019 № 1001317818401 у розмірі 41 814,58 грн. та за кредитним договором від 20.08.2019 № 1001383790501 у розмірі 35 628,58 грн. задоволенню не підлягають.
Підсумовуючи усе викладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, оцінивши докази з точки зору їх належності, допустимості і достовірності кожного доказу окремо та достатності і взаємного зв'язку у їх сукупності, враховуючи також висновки щодо застосування норм права, викладені у наведених постановах Верховного Суду (частина шоста статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»), суд дійшов до висновку про наявність передбачених законом підстав для часткового задоволення позову, а саме: для стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» за кредитними договорами від 23.05.2019 № 1001317818401 та від 20.08.2019 № 1001383790501 заборгованості за кредитом та нарахованими відсотками у загальному розмірі 44 901,36 грн. (заборгованість за кредитами 25 326,65 грн. + 19 559,69 грн. та заборгованість за процентами 9,37 грн. + 5,65 грн.), у задоволенні іншої частини позовних вимог щодо стягнення заборгованості за щомісячною комісією - слід відмовити.
Судові витрати Позивача зі сплати судового збору підлягають стягненню з Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
Відповідно до статей 15, 16, 509, 525-527, 530, 534, 615, 626, 629, 639, 1050, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України та керуючись статтями 2-4, 12, 13, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 280-284, 289, 351-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов АТ «ПУМБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (код ЄДРПОУ: 14282829; адреса місцезнаходження: вул. Андріївська, 4, м. Київ, 04070) заборгованість за кредитними договорами від 23.05.2019 № 1001317818401 та від 20.08.2019 № 1001383790501 у загальному розмірі 44 901 (сорок чотири тисячі дев'ятсот одна) грн. 36 (тридцять шість) коп.
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (код ЄДРПОУ: 14282829; адреса місцезнаходження: вул. Андріївська, 4, м. Київ, 04070) судові витрати за сплачений судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 889 (вісімсот вісімдесят дев'ять) грн. 02 (дві) коп.
Копії повного заочного рішення суду направити учасникам справи.
Заочне рішення суду може бути переглянуте Володарським районним судом Київської області за письмовою заявою Відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня проголошення цього заочного рішення; така заява про перегляд заочного рішення подається в письмовій формі та повинна відповідати вимогам статті 285 ЦПК України.
Заочне рішення суду може бути оскаржено Позивачем у загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, обчислюючи цей строк з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначеного тридцятиденного строку, якщо протягом цього строку не було подано заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Копія скороченого рішення суду (вступної та резолютивної частин) може бути видана присутнім у судовому засіданні учасникам справи за їх заявою негайно після проголошення рішення.
Повне рішення суду складено 24.04.2025.
Суддя Л. А. Макаренко