Справа № 359/7354/24
Провадження № 2/359/2737/2024
23 квітня 2025 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Яковлєвої Л.В.,
при секретарі Бокей А.В.,
розглянувши y відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Борисполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Другої бориспільської державної нотаріальної контори про скасування заборони відчуження нерухомого майна, -
10 липня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом, яким просить суд : скасувати заборону відчуження житлового будинку по АДРЕСА_1 , належного ОСОБА_1 , що була зареєстрована 15 липня 2004 року Бориспільською державною нотаріальною конторою за № 65904 та виключити відомості про обтяження № 65904 з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є власником житлового будинку АДРЕСА_2 . Для будівництва вказаного будинку позивачем було отримано позику від Київської облконтори Будбанку згідно рішення виконкому № 96 від 09 квітня 1973 року. 15 червня 1989 року позивачем повністю погашено позику. В травні 2024 року позивач хотіла переоформити житловий будинок і дізналась про наявність в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про обтяження, а саме заборону (архівний запис) на нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження 65907, зареєстрований 15 липня 2004 року реєстратором : Бориспільською районною державною нотаріальною конторою на підставі повідомлення б/н Бориспільського будбанку, власник ОСОБА_1 . Згідно листа АТ «Державний ощадний банк», заборона на нерухоме майно накладена Бориспільським будбанком до якого АТ «Ощадбанк» немає ніякого відношення. Згідно листа Національного банку України станом на 05 липня 2024 року Державний реєстр банків не містить відомостей про реєстрацію Національним банком України банку, який став правонаступником Промбудбанку України. Крім того, документи Бориспільського Будбанку на архівне зберігання до Національного банку України не передавалися. Позивач зазначає, що зацікавлені особи, для яких наявність обтяження - заборони, щодо вказаного будинку в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, сприяла б виникненню чи припиненню прав стосовно даного об'єкту нерухомості чи створювала б будь-які інші разові наслідки, відсутні. Проте, наявність вказаного обтяження створює перешкоди та порушує права власності позивача, оскільки унеможливлює реалізацію його прав на дане майно. Тому, позивач змушена звернутися до суду із вказаним позовом.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 липня 2024 року провадження у справі відкрито та призначено підготовче судове засідання. Сторонам роз'яснено права, обов'язки та встановлено строки для вчинення процесуальних дій.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи. Натомість позивач подала до суду заяву, якою просила суд розгляд справи здійснити за без її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Від відповідача надійшов лист, яким, крім іншого, просили розгляд справи проводити без їхньої участі, не заперечували проти ухвалення рішення в підготовчому засіданні, покладаються на законне та обґрунтоване рішення суду.
Ухвалою суду від 02 грудня 2024 року у справі закрито підготовче провадження та призначено її до розгляду по суті з викликом і повідомленням сторін.
Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно ч. 1 ст. 4 та ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частинами 3, 4 ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуванихсудом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 1 ст. 81, 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 1 ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
За змістом ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 являється власницею житлового будинку АДРЕСА_2 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за № 380315925 від 27 травня 2024 року.
Для будівництва вказаного будинку позивачем було отримано позику від Київської облконтори Будбанку згідно рішення виконкому № 96 від 09 квітня 1973 року (а.с. 12).
15 червня 1989 року позивачем повністю погашено позику, що підтверджується довідкою керуючої Бориспільського відділення Сбербанку (а.с. 12).
В травні 2024 року позивач дізналась про наявність в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про обтяження, а саме заборону (архівний запис) на нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження 65907, зареєстрований 15 липня 2004 року реєстратором : Бориспільською районною державною нотаріальною конторою на підставі повідомлення б/н Бориспільського будбанку, власник ОСОБА_1 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (а.с. 11).
Згідно листа АТ «Державний ощадний банк» за №11/5-18/5334/2024/с від 20 червня 2024 року, заборона на нерухоме майно накладена Бориспільським будбанком до якого АТ «Ощадбанк» немає ніякого відношення (а.с. 17).
Також, згідно листа Національного банку України за №14-0004/51561 від 05 листопада 2024 року, станом на 05 липня 2024 року у Державному реєстрі банків відсутні відомості про реєстрацію, ліквідацію та правонаступника Бориспільського Будбанку України. Документи Бориспільського Будбанку на архівне зберігання до Національного банку України не передавались.
Крім того, згідно листа Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за № 69136 від 31 травня 2024 року, на виконанні у відділі відсутні відкриті та закриті виконавчі провадження відносно ОСОБА_1 .
Проте, наявність вказаного обтяження створює перешкоди та порушує права власності позивача, оскільки унеможливлює реалізацію його прав на дане майно.
Відповідно ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ч. 1. ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Частина 1 ст. 319 ЦК України передбачає, що власник володіє, користується, роз поряд-жається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно ч. 1 статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини визначає: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року під поняттям «охоронювані законом інтереси», що вживається в законах України, слід розуміти як прагнення до користування матеріальним та/або нематеріальним благом, так і зумовлений загальним змістом, об'єктивний і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і Законом України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності.
На підставі наведеного суд приходить висновку, що наявний арешт порушує права позивача, так як він не має можливості розпоряджатися майном.
Згідно ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За змістом ст. 19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законом.
Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.
Відповідно ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Отже, оскільки на даний час відсутні підстави для подальшої заборони відчуження об'єктів нерухомого майна позивача, у зв'язку із тим, що Бориспільський Будбанк припинив свою діяльність, правонаступник відсутній, необхідно зняти заборону відчуження об'єктів нерухомого майна позивача.
Згідно ст. 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов'язки сторін. Всі ці складові могли бути з'ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин.
Відповідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.
Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об'єктивні підстави вважати, що позов підлягає задоволенню повністю.
Згідно ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.
Таким чином, зважаючи на встановлені судом обставини та враховуючи наявність заборони на майно позивача, неможливість скасування заборони в позасудовому порядку та оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про скасування заборони, захистити своє порушене право не може, суд приходить висновку про обґрунтованість вимог позивача та необхідність захисту його прав шляхом скасування такої заборони, а відтак і про задоволення позову у повному обсязі.
Керуючись, ст.ст. 15, 16, 316, 317, 319, 321, 391 ЦК України, ч. 1 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження", ст.ст. 4, 5,12, 76-81, 133, 141, 258-259, 263-265, 353-354 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Другої бориспільської державної нотаріальної контори про скасування заборони відчуження нерухомого майна- задовольнити.
Скасувати заборону відчуження житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , належного ОСОБА_1 , що була зареєстрована 15 липня 2004 року Бориспільською державною нотаріальною конторою за № 65904 та виключити відомості про обтяження № 65904 з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скаргу на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення виготовлено 23 квітня 2025 року.
Суддя Л.В. Яковлєва